Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
САВЧУК ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
УДК 330.342.173 + 339.5
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук
Київ - 2000
Дисертація є рукописом
Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: | Доктор економічних наук
Дудченко Микола Андрійович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри світового господарства
і міжнародних економічних відносин
Інституту міжнародних відносин.
Офіційні опоненти: | Доктор економічних наук, професор
Будкін Віктор Сергійович,
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу.
Кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Панфілова Тамара Олександрівна,
Апарат Ради національної безпеки і оборони України,
державний експерт.
Провідна установа | Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України, кафедра міжнародної економіки, м. Київ
Захист відбудеться “28”вересня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої Ради.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ,
вул. Володимирська, 58, к. 10.
Автореферат розісланий “27”серпня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Серед завдань, з якими зіткнулась Україна після проголошення незалежності, є проблема, пов’язана з формуванням відкритої для зовнішнього світу господарської системи, кардинальною зміною у сфері зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на інтегрування її економіки у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин, на принципах рівноправності і взаємної вигоди у співробітництві.
Серед головних причин, що спонукають Україну до активної участі у світогосподарських відносинах, є те, що третина її національного виробництва опосередковується дією зовнішніх економічних зв’язків. Це означає, що ці зв’язки відіграють важливу роль у національній економіці, істотно впливаючи на темпи і пропорції економічного розвитку, створення конкурентного ринкового середовища та процеси трансформації.
Центральною ланкою в складній системі міжнародних економічних зв’язків, яка опосередковує практично всі їх види, залишається, як і раніше, міжнародна торгівля товарами і послугами, що перетворює її на важливий чинник економічних реформувань. Проте використати цей фактор розвитку після проголошення незалежності України виявилося непросто. Розпад СРСР та РЕВ, розрив старих зв’язків призвели до ліквідації відпрацьованої системи зовнішньої торгівлі, хоча і побудованої на авторитарних засадах. Намагання України в цих умовах увійти у міжнародні товарно-економічні відносини без глибокого науково-теоретичного обгрунтування всіх аспектів торговельної політики, некомплексно, непослідовно, поспіхом, шляхом односторонньої лібералізації зовнішньої торгівлі, відлучення держави від втручання в економічні процеси, призводять до створення умов нерівноправного торговельного обміну, до знищення виробничого, науково-технічного потенціалів, до величезних економічних і соціальних втрат.
Досвід свідчить, що включення України у світові товаропотоки вимагає, з одного боку, послідовної політики адаптації її правової бази, економічних структур і всього механізму господарювання до жорстких вимог, які висуває міжнародна економіка. З іншого боку - мова повинна йти не про безоглядну лібералізацію зовнішньої торгівлі, яка на перехідному етапі розвитку економіки гостро пов’язана з проблемою загострення економічної безпеки країни, а про регульований з боку держави процес відкриття національного ринку з одночасним здійсненням цілеспрямованої, зваженої протекціоністської політики стосовно власних товаровиробників, національної економіки в цілому.
Саме тому таким актуальним в цей період є розроблення практично нового механізму регулювання зовнішньої торгівлі, в якому знайшли б відображення сучасні економічні, юридичні та організаційні міжнародні закономірності, а також особливості національної економіки України в період трансформації.
Сучасна економічна думка нагромадила великий і цінний досвід з питаннь інтернаціоналізації економічного розвитку, сучасних особливостей міжнародного співробітництва, значення, особливостей розвитку та регулювання зовнішньоторговельних зв’язків. Так, основні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі та методи аналізу міжнародних торговельних відносин викладені в працях Маршалла А., Леонтьєва В., Самуельсона П., Портера М., Бхагваті Дж., Ліндерта С., Еклунда К., Кругмена П., Вернона Р., Рибчинського Т. та інших.
Особливостям розвитку зовнішньоекономічних відносин в період ринкових перетворень присвячені розроблення російських вчених Шмельова Н., Спартака А., Бузгаліна А., Киреєва А., Кочетова Є., Шорохова Г. Серед досліджень вітчизняних вчених економічні, інституціональні, правові аспекти досліджуваної проблеми знайшли висвітлення в роботах Андрійчука В.Г., Бесєдіна В.Ф., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Волошина В.В., Гальчинського А.С., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Кредісова А.Г., Новицького В.С., Павловського М.А., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Поручника А.М., Пузанова І.І., Румянцева А.П., Сіденка В.Р., Соколенка С.І., Чухна А.А., Філіпенка А.С., Шниркова О.І. та інших.
Разом з тим ще значна частина проблем в цій багатогранній та складній сфері потребує більш детального вивчення. До них, зокрема, належать: динаміка та особливості розвитку зовнішньої торгівлі в перехідний період та необхідність її державного регулювання; закономірності створення та використання механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі в умовах трансформації економіки; шляхи удосконалення зовнішньоторговельних відносин; використання досвіду розвинутих країн з метою практичної реалізації українською державою свого потенціалу в умовах інтеграції до світової господарської системи та використання зовнішньої торгівлі як фактора економічного розвитку.
Актуальність і велика практична значущість зазначених проблем, їх недостатній аналіз в економічній літературі визначили вибір теми і структуру дисертації, логіку і методи дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно з планом наукових досліджень кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою частиною наукової держбюджетної теми: "Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України" (державний реєстраційний номер 97134).
Об’єктом дисертаційного дослідження є сучасні тенденції розвитку світових торговельних відносин та особливості трансформації української зовнішньоторговельної сфери в умовах перехідного періоду.
Предметом дисертаційного дослідження є механізм регулювання зовнішньої торгівлі в період ринкової трансформації економіки України.
Мета та завдання дослідження. Основною метою цієї роботи є аналіз узагальнених положень теорії та практичного світового досвіду регулювання зовнішньої торгівлі, а також виявлення основних закономірностей формування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах переходу до ринкової економіки та особливостей його використання для забезпечення можливостей більш ефективного розвитку вітчизняної економіки, включення її у світогосподарські торговельні відносини.
Досягнення поставленої мети обумовило такі основні завдання:
- проаналізувати та узагальнити розвиток теорій регулювання міжнародної торгівлі;
- аналітично осмислити і конкретизувати основні особливості розвитку зовнішньої торгівлі України в перехідний період для визначення головних детермінант, які стримують ефективне здійснення зовнішньоторговельних зв’язків;
- оцінити становлення організаційно-законодавчої системи регулю-вання зовнішньої торгівлі України та її впливу на ефективність зовнішньоторговельних операцій і економіку країни в цілому;
- дослідити особливості формування та використання механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі та вплив його найважливіших елементів на рівень розвитку та ефективність зовнішньоторговельних зв’язків;
- визначити та обґрунтувати основні шляхи оптимізації регулювання зовнішньоторговельних відносин України в умовах системної трансформації економіки;
- проаналізувати значення участі України в найважливіших міжна-родних економічних організаціях для реформування її зовнішньої торгівлі.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є комплексний та системний аналіз теоретичних основ розвитку та регулювання міжнародної торгівлі, обґрунтованих у працях класиків економічної теорії, монографіях сучасних зарубіжних та вітчизняних економістів, що дало змогу проаналізувати фактичну і статистичну інформацію, узагальнити існуючий досвід. В дисертації використані також загальнонаукові методи дослідження – історизм, причинно-логічний, аналізу і синтезу та методи спеціальних наук. У процесі роботи над дисертацією аналізувалися статистичні дані Міністерства економіки України, Держмитслужби України, матеріали із статистичних щорічників України, законодавчі документи Верховної Ради України та нормативні акти виконавчої влади.
Наукова новизна дисертаційної роботи і особистий вклад автора в отриманих наукових результатах полягає в наступному:
- обгрунтовано концепцію зваженого національного протекціонізму відповідно до умов перехідної економіки України, яка включає такі атрибути як тимчасовість, обмеженість, адекватність економічній ситуації в країні, зростання ролі держави у процесі лібералізації зовнішньої торгівлі, активність щодо нарощування конкурентоспроможності національної економіки при стратегічній орієнтації на адаптацію системи регулювання зовнішньої торгівлі до вимог ГАТТ/СОТ;
- дана оцінка економіко-правовим аспектам регулювання зовнішньої торгівлі та визначена відповідність їх основних положень сучасним тенденціям регулювання світової торгівлі, запропонована періодизація удосконалення регулювання зовнішньої торгівлі в залежності від стану ринкової трансформації економіки, зокрема пропонуються три етапи: функціонування економіки в умовах кризи, стабілізаційний період, інтенсивний розвиток;
- виявлено та проаналізовано вплив сучасних деструктивних рис національної економіки на посилення кризових явищ у зовнішній торгівлі, які полягають у скороченні обсягів зовнішньої торгівлі, стихійному нарощуванні обсягів експорту продукції низького ступеня обробки та скороченні питомої ваги високотехнологічної продукції, що не відповідає прогресивним тенденціям розвитку світових ринків та обмежує використання потенціалу порівняльних переваг, які є в Україні, для розв’язання проблем ринкової трансформації;
- досліджена сукупність проблем, які стають на перешкоді активного включення України у світогосподарські зв’язки на взаємовигідних умовах, до найважливіших з яких належать: повільна реструктуризація економіки; відверто слабка промислова політика, яка не забезпечує зростання конкурентоспроможності галузей і виробництв, особливо наукоємних; відсутність зваженої експортної політики та комплексного пакету документів, що забезпечували б усунення непослідовності, безсистемності, хвилеподібних і невиважених процесів реформування зовнішньої торгівлі;
- запропоновано системний підхід до створення механізму регулю-вання зовнішньої торгівлі України, класифіковані основні інструменти експортної та імпортної політики, узагальнені закономірності застосування методів тарифного та нетарифного регулювання в перехідний період;
- обґрунтовані основні зовнішньоекономічні пріоритети України на основі аналізу сучасного стану її зовнішньоторговельних зв’язків, реальних можливостей і перспективних потреб.
Практичне значення роботи полягає в тому, що теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, які мають місце в дисертації, вносять певний вклад у формування комплексної моделі механізму зовнішньо-торговельного співробітництва України як самостійного суб’єкта міжнародних економічних відносин, сприяють поглибленому розумінню закономірностей розвитку зовнішньоторговельного сектору економіки в умовах трансформа-ційних перетворень. Крім того, теоретичні дослідження і висновки можуть бути використані під час розроблення механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, підготовці нових законодавчих актів і внесенні змін до чинних, що реґламентують діяльність суб’єктів зовнішньоторговельних економічних відносин. Одержані наукові результати та висновки можуть бути використані також під час розроблення стратегії і тактики входження України в міжнародні економічні організації, інтеграційні угруповання. Вони також можуть використовуватися в процесі викладання окремих тем курсів: "Економічна теорія", "Міжнародна торгівля", "Міжнародні економічні відносини", "Зовнішньоекономічна діяльність підприємств", ряду спецкурсів, пов’язаних з поглибленим вивченням проблем зовнішньоторговельної діяльності та її регулювання.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданні кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносини Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації апробовані у виступах на Республіканській науково-практичній конференції "Національно-державні економічні інтереси: історія, методологія і теорія дослідження, механізм реалізації" (жовтень, 1996 р., м. Київ); VII міжнародній науково-теоретичній конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (листопад, 1999 р., м. Київ); Національній міжвузівській науково-практичній конференції "Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (листопад, 1999 р., м. Київ).
Результати дисертаційного дослідження були використані під час розроблення ряду нормативних актів, які реґламентують зовнішньоторговельну діяльність. Так, за безпосередньою участю автора розроблялися: постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 285 "Про зміни ставок ввізного мита на окремі види товарів"; Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"; постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 1999 р. № 1967 "Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з питань вступу України до Світової організації торгівлі"; від 22 листопада 1999 р. № 2120 "Про затвердження Порядку проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України"; від 6 січня 2000 р. № 4 "Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2000 році", та інші.
Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири наукових статті загальним обсягом 2,0 д.а., надрукованих у фахових збірниках наукових праць, а також публікації в матеріалах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до логіки дослідження, а також характеру розроблення теми, обсягу та особливостей емпіричного матеріалу, дисертація складається з вступу, трьох глав, які вміщують 6 параграфів та висновків. Загальний обсяг роботи становить 168 сторінок друкованого тексту, включаючи 3 таблиці та 1 схему. Дисертація містить список використаних літературних джерел загальним обсягом 264 найменування та 22 додатки.
Основний зміст дисертаційної роботи.
У “Вступі” обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і завдання, предмет і об’єкт дослідження, його наукова новизна та практичне значення.
Перший розділ – “Методологічні основи аналізу регулювання зовнішньоторговельної діяльності” присвячений аналізові наукової та економічної літератури за темою дисертації, визначено основні напрями авторського аналізу щодо адаптації досягнень зарубіжної наукової думки з цих питань до умов перехідних економічних систем.
Розглядаючи основні концепції розвитку зовнішньої торгівлі, її регулювання, співіснування двох систем зовнішньоторговельної політики – фритредерства і протекціонізму, автор робить висновок, що дискусії між їх представниками впливають на формування політики, яка враховувала б особливості розвитку країни на тому чи іншому етапі. В дисертації підкреслюється, що хоча в теорії перевага надається ідеалам вільної торгівлі на практиці, як показав аналіз, в зовнішньоторговельній діяльності країн переважає протекціонізм. Така перевага є наслідком особливостей, які мають місце в сучасній міжнародній торгівлі. Так, в більшості секторів економіки ринок має олігополістичну структуру, зростає роль ТНК, в мережі яких обмін підпорядкований зовсім іншим правилам, ніж звичайні закони попиту і пропозиції. Тому в сучасних умовах тільки частина міжнародної торгівлі може вважатись класичною, а дедалі більша частина її стає “некласичною”, тобто такою, на яку впливають не ринкові механізми, а стратегічно активні суб’єкти, що володіють різноманітною економічною силою. В цьому плані важливою є концепція держави як активної одиниці, теорія “стратегічної торговельної політики”, яка має все більше значення в умовах недосконалої конкуренції.
Особливо зростає роль держави як регулятора зовнішньої торгівлі в перехідних економіках. Не відкидаючи значення лібералізації зовнішньої торгівлі, яка розглядається в дисертації як форма співробітництва в міжнародній торгівлі, спрямована на послаблення обмежень зовнішньоторговельного обміну, ліквідацію перешкод на його шляху і яка дає змогу більш ефективно формувати основні елементи ринкового механізму, приватне підприємництво, вільне ціноутворення, конкуренцію, автор робить висновок, що непродумана лібералізація в умовах системної трансформації економіки завдає їй значної шкоди, підриває економічну безпеку країни, веде до скорочення національного виробництва.
Такі наслідки особливо відчутними виявилися для економіки України, яка за своєю структурою, рівнем розвитку, залежністю від міжреспубліканських зв’язків колишнього СРСР, за яких не використовувалися традиційні інструменти торгової політики – система тарифного і нетарифного регулювання, виявилася малопідготовленою до прискореної лібералізації зовнішньої торгівлі. Це зумовило хвилеподібні процеси в імпортній і експортній політиці – від формального використання принципу вільної торгівлі, коли практично не використовувались митно-тарифні засоби захисту ключових галузей і видів національного виробництва (до середини 90-х років) до застосування жорсткого протекціонізму. Проте посилення протекціонізму виявилось неефективним передусім тому, що він мав пасивний характер: наростання протекціоністських тенденцій відбувалось без чітко виражених структурних перетворень і нарощування конкурентноспроможності національних виробництв. Режим регулювання досить часто змінювався, реальністю стала хаотична, спонтанна трансформація структури зовнішньої торгівлі, яка не відповідає національним пріоритетам розвитку. Результатом такої політики стали занепад національного виробника, деградація вітчизняного виробничого потенціалу, руйнування цілих галузей і окремих підприємств, консервація неефективної структури виробництва, збіднення структури експорту та імпорту товарів з переважанням їх сировинної частки, втрата зовнішніх ринків збуту таких товарів, як машини і устаткування, військова техніка, посилення фінансової і технологічної залежності від промислово розвинутих країн, втрата національними виробниками значної частини внутрішнього ринку. Тривалість таких тенденцій створює серйозну загрозу прогресуючої деіндустріалізації економіки України. В дисертації доведено, що всупереч твердженням теорії лібералізація зовнішньої торгівлі України в перехідний період не стала фактором структурної перебудови і економічного зростання. Конкретні результати лібералізації залежать від послідовності та строків проведення реформ, від інструментів зовнішньо-торговельної політики, які використовуються, від тих цілей, які держава вважає пріоритетними в даний момент, від того, на скільки загальноекономічні реформи і реформа зовнішньої торгівлі пов’язані між собою.
Проведений аналіз дав підстави сформулювати висновок: до завершення структурної трансформації економіки, підвищення її міжнародної конкуренто-спроможності держава повинна виробити таку зовнішньоторговельну політику, яка б виважено поєднувала відкритість економіки і протекціонізм, з доповненням його такими особливостями, як обмеженість, тимчасовість і активність. Ці особливості означають використання протекціонізму не як системної політики, а як виняток, тимчасове стримування зовнішньої лібералізації насамперед відносно галузей і виробництв, які є структурними пріоритетами країни. При цьому основною метою має бути не стільки стримання іноземної конкуренції на внутрішньому ринку, скільки створення умов для прискореного нарощення конкурентоспроможності національних виробництв. Слід передбачити також поетапне зниження рівня захисту з виходом наприкінці перехідного періоду на режим регулювання, характерний для країн-членів ГАТТ/СОТ.
З огляду на це в дисертації зазначається, що в перехідний період держава повинна коригувати зовнішньоторговельну політику у першу чергу залежно від того, на якому етапі реформування перебуває її економіка. При функціонуванні економіки в умовах кризи, а також в стабілізаційний період держава повинна відігравати провідну роль у процесі формування і коригування торговельних потоків, а також у нарощуванні експортного потенціалу країни і створенні загальних умов для проведення активних зовнішньоекономічних операцій. У сфері імпорту має надаватися пріоритет товарам виробничого призначення для галузей, сфер і видів виробництва, які забезпечують зростання експортних поставок і формування експортної спеціалізації. На цих етапах дуже важливим є використання політики обмеженого національного протекціонізму, що забезпечить цілеспрямоване використання наявних експортних можливостей і селективне обмеження імпорту (крім критичного). На етапі інтенсивного розвитку економіки втручання держави в зовнішньоторговельну діяльність вже може бути значно меншим. На цьому етапі можлива комплексна та істотна лібералізація зовнішньої торгівлі на основі ринкових механізмів. Все це особливо підвищує роль держави в зовнішній торгівлі, яка полягає у встановленні завдань лібералізації торгівлі, створенні необхідної нормативної та інституціональної структури, використанні адекватних інструментів та механізму регулювання зовнішньої торгівлі.
У другому розділі – “Механізм державного регулювання зовнішньої торгівлі” розкривається суть державного регулювання зовнішньої торгівлі, закономірності створення та особливості використання основних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі в системній трансформації економіки України. Під механізмом державного регулювання зовнішньої торгівлі розуміється сукупність різноманітних форм, правових, економічних, адміністративних методів та інструментів, які взаємодіють і доповнюють один одного і виконують функції стримання та стимулювання зовнішньої торгівлі. Використання механізму регулювання полягає у створенні оптимальних умов для врівноваження національних і міжнародних інтересів, які не завжди збігаються.
У роботі зазначається, що формування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі, його теоретичне розроблення і практичне втілення в життя є об’єктивною необхідністю входження України у світове співтовариство як самостійного суб’єкта міжнародних економічних відносин. При цьому мова йде про створення фактично нового механізму, розробка якого повинна враховувати такі теоретичні принципи:
- включення України в систему міжнародних економічних відносин на стабільній та раціональній основі;
- поетапний перехід від переважно адміністративного регулювання до економічного;
- забезпечення економічної безпеки країни;
- використання як основних критеріїв ефективності міжнародного співро-бітництва доцільність, прагматизм і вигідність його з точки зору інтересів України.
У дисертації проаналізовані основні особливості створення національних механізмів державного регулювання зовнішньої торгівлі в розвинутих країнах. Найважливіша з них - висока економіко-правова забезпеченість. Критична оцінка правових основ державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні дала змогу сформулювати висновок про те, що основна законодавча база його вже створена. Разом з тим підкреслюється, що вона ще є незавершеною, надто фраґментарною. До того ж рядом нормативно-правових актів вона постійно змінювалась протягом короткого терміну, іноді навіть у протилежних напрямах, які сумарно не поєднувалися в єдину виважену стратегію. Особливо це стосується таких чутливих сфер регулювання, як оподаткування, митний тариф, процедури реєстрації та ліцензування, правила валютного регулювання. Це не сприяло стабілізації зовнішньоекономічного законодавства і ритмічному розвитку зовнішньої торгівлі, не забезпечувало ефективного захисту національного ринку. Нестабільність економіко-правової основи регулювання зовнішньої торгівлі на перших етапах переходу до ринкової економіки можна ототожнити з відсутністю правового регулювання як такого. Звідси виникла можливість використання правової бази не як механізму, що сприяє структурним перетворенням, а як фактору гальмування ринкових реформ, вибіркового збагачення окремих груп, криміналізації зовнішньоторговельних відносин.
В роботі розглядаються й інші особливості створення ефективного механізму регулювання зовнішньої торгівлі в країнах світу: своєрідна уніфікація правових, адміністративних, організаційно-технічних систем державного регулювання зовнішньої торгівлі, їх висока технічна оснащенність, а також комплексний характер, суть якого полягає у використанні багатосторонніх інструментів регулювання, які взаємодіють між собою, взаємодоповнюють однин одного, по різному впливають на експортно-імпортні операції. Це дозволило розробити схематичний механізм державного регулювання зовнішньої торгівлі, який включає найбільш важливі національні та міжнародні інструменти.
На основі проведеного аналізу сформульовані висновки: держава, торгове регулювання якої не враховує в своєму розвитку розглянуті особливості і яка не бере активної участі в процесі уніфікації своїх правових, адміністративних і організаційних основ регулювання зовнішньоторговельної діяльності, не використовує загальноприйняті інструменти регулювання, сама створює перешкоди для розвитку своїх зовнішньоекономічних зв’язків і використання переваг міжнародного поділу праці.
Разом з тим в дисертації підкреслюється, що внутрішня і зовнішня ситуація в Україні часто робить неможливим негайне і пряме, автоматичне перенесення на вітчизняний грунт тих торговельних важелів, які існують в розвинутих країнах.
У дисертації визначаються особливості використання інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі в системній трансформації економіки України. Показано, що підвищення ступеня захисту в Україні відбувається здебільшого шляхом тарифного протекціонізму, який зводиться до найпростішої форми – збільшення ставок мита, які з 1995 року почали диференціюватися залежно від того, до якої групи виробів належить товар – виробляється на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні. Зазначається, що в Україні практично не використовується поширена в світовій торговельній політиці практика вибіркового зниження мита на товари, які є складовою частиною готової продукції (імпортні вузли, агрегати, комплектуючі вироби). Охарактеризовані механізми дії такого протекціонізму, при якому навіть відносно невисокі номінальні ставки мита на готові вироби відіграють заборонну роль. Розглядається залежність ефективності мита від співвідношення цін на товари на внутрішньому і світовому ринку, при цьому обгрунтовується правомірність встановлення в Україні значно вищого рівня мита, ніж він є в світовій практиці.
Проаналізовано особливості використання різних видів мита. На відміну від світової практики, для якої характерним є використання адвалерного мита, в Україні як регулюючий засіб використовуються специфічні ставки. Це можна вважати важливим напрямом вдосконалення інструментарію регулювання, який запобігає ухилянню від сплати ввізного мита і прикордонних податків шляхом заниження митної вартості товарів під час імпорту їх в Україну. Довгий час в Україні не використовувались такі ефективні засоби захисту, як спеціальне, демпінгове та компенсаційне мито в зв’язку з відсутністю відповідної законодавчої бази. І тільки наприкінці 1998 року Верховною Радою України був прийнятий Антидемпінговий кодекс України, що дозволяє вживати заходи, чітко спрямовані на захист національних товаровиробників від інтервенціоністських імпортних поставок товарів в Україну, які завдають шкоди таким галузям національної економіки, як сільське господарство, переробна, фармацевтична, феросплавна, вугільна промисловість та інші.
Стосовно нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі, то в дисертації показано, як з їх допомогою розвинуті держави блокують експорт українських товарів на ряді зарубіжних ринків, що призводить до скорочення виробництва цих товарів в Україні. Використання Україною інструментів нетарифного регулювання є несистематичним і охоплює лише окремі товарні позиції: хімічні засоби захисту рослин, фармацевтичні та ветеринарні препарати, косметику і засоби особистої гігієни, які в інтересах забезпечення екологічних норм і безпеки споживачів ліцензуються. З метою захисту прав інтелектуальної власності в цей перелік включені платівки, стрічки та інші носії запису звуку. Робиться висновок про необхідність більш широкого використання в імпортній політиці України інструментарію технічного регулювання.
Третій розділ – “Сучасна парадигма реформування зовнішніх торговельних відносин України” присвячується аналізові шляхів оптимізації зовнішньо-торговельних відносин України. Оскільки процеси базових структурних перетворень і зростання міжнародної конкурентоспроможності в Україні відбуваються досить повільно, то удосконалення зовнішньоторговельної політики на перших етапах перехідного періоду вимагає оптимального збереження і використання традиційних експортних і імпортних ринків, підтримки і нарощування вітчизняного виробництва, поступового зростання його конкурентоспроможності. Актуальним є скорочення невиробничого і раціональне використання виробничого імпорту, максимальна диверсифікація ринків стратегічно важливих товарів (енергоносіїв, сировинних та інших ресурсів).
Удосконалення механізму регулювання зовнішньої торгівлі України включає проблеми поліпшення її світової і регіональної геоекономічної структури. Пріоритетним завданням у цьому напрямку є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв’язків з країнами СНД, розвиток відносин з ЄС шляхом розширення доступу українських товарів на європейські ринки, зокрема таких, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства. Важливим є розширення відносин між Україною та країнами “великої сімки”, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів.
У дисертації розглядаються шляхи удосконалення експортно-імпортної політики, які, на думку автора, повинні базуватися на поетапному підході. Доводиться, що з початку економічних реформувань в Україні так і не визначена довготермінова міжнародна спеціалізація виробництва. Тому головним завданням регулювання експорту в цих умовах є підтримання зовнішньоторговельного балансу і одержання валютних коштів для сплати критичного імпорту шляхом сприяння розвитку експорту. Реалізація цього завдання неможлива без розроблення Державної програми розвитку експортного потенціалу України. Головними складовими такої програми на першому етапі реформування має бути: розширення традиційного українського експорту; зменшення в експорті частки продукції з низьким ступенем обробки та стимулювання збільшення обсягів продукції високого ступеня обробки; посилення впливу держави на формування експортних потоків на основі геоекономічної диверсифікації експорту; попередження спроб експорту і реекспорту імпортованої продукції на умовах демпінгу; обмеження вивезення товарів, обсяги виробництва яких недостатні для задоволення потреб внутрішнього ринку або не мають надійної ресурсної бази; здійснення стандартизації та сертифікації продукції згідно з вимогами країн-імпортерів; налагодження вітчизняних технологій з виробництва імпортозамінних та експортоспроможних товарів з метою зменшення вразливості української економіки перед спробами зовнішньоекономічного і політичного тиску; формування механізму кредитної, інформаційної підтримки експортерів; вдосконалення механізму податкової системи та митно-тарифного регулювання вивезення дефіцитних видів продукції та сировини.
У зв’язку з дефіцитом енергоносіїв важливо орієнтуватися на поступове зменшення обсягів експорту окремих видів хімічної промисловості, електроенергетики і чорної металургії.
Державне регулювання імпорту на першому етапі повинно спрямовуватися на всебічну підтримку і захист вітчизняного виробництва і ринку та особливо ефективного експортоорієнтованого товаровиробника. Пріоритетним тут є імпорт товарів виробничого призначення для таких галузей і видів виробництва, які забезпечують зростання експортних поставок і формування експортної спеціалізації, створення виробництв для заміни нераціонального імпорту, розвиток наукоємних виробництв, поліпшення переробки сільськогосподарської продукції. Поки країна не стала на шлях стабілізації і розвитку слід, на думку автора, максимально скоротити перелік країн, яким надаються імпортні преференції.
Проведений аналіз шляхів удосконалення механізму регулювання зовнішньої торгівлі дав змогу зробити ще один висновок – для України дуже важливим є досягнення юридичного закріплення в міжнародно-правових документах та національному законодавстві розвинутих країн факту політичного визнання України як країни з ринковою економікою. Такий юридичний статус сприятиме прискоренню процесу вступу України до СОТ, створенню зони вільної торгівлі з ЄС та країнами-членами СЕFТА, гарантуватиме надання більш сприятливого режиму в міжнародній торгівлі та гарантованого доступу національних товарів до ринків іноземних країн, а також обмеження та припинення застосування дискримінаційних заходів до продукції українського походження, які зараз мають місце.
У роботі показано, що важливим напрямом удосконалення регулювання зовнішньої торгівлі є поступова інтеграція України, з урахуванням її національних інтересів, у систему світової торгівлі та міжнародного поділу праці шляхом завершення процесу вступу до ГАТТ/СОТ. Процес одержання повноправного членства в цій системі є важливим фактором удосконалення законодавчої (торговельної, тарифної, податкової, інвестиційної, фінансової) інфраструктури відповідно до вимог ГАТТ/СОТ. У зв’язку з цим в дисертації висвітлені проблеми, які потребують вирішення, а саме:
- диференціація ставок імпортного мита та внесення змін до митного тарифу;
- система підтримки промисловості та сільського господарства, а також всіх державних програм, пов’язаних з розширенням експортного потенціалу та розвитком виробництва імпортозамінної продукції;
- вдосконалення механізму імпортних закупок для державних потреб;
- еластичне ліцензування імпорту, сертифікації імпортної продукції;
- вдосконалення статистичної звітності у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
Розв’язання зазначених проблем не може відбуватися автоматично. Виборювати право на поступове відкриття свого ринку потрібно дуже обережно. Необхідно всебічно враховувати виключення з правил, застереження, прецеденти, які мають місце в положеннях ГАТТ і які Україна могла б використати в своїх національних інтересах в період ринкової трансформації.
З цією метою в роботі проведено комплексний, систематизований аналіз основних положень кодексів і домовленостей, які з’явилися в результаті відповідних раундів ГАТТ. Усі разом вони утворюють сучасну систему норм, вимог і положень, на основі яких функціонує сучасна міжнародна торгівля і побудовані національні системи регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн світу. Приєднання до них, з урахуванням національних інтересів України, дасть їй змогу уникнути статусу “торговельного аутсайдера”, що виштовхує країну на узбіччя світового економічного прогресу.
Висновки.
Проведене дослідження закономірностей державного регулювання зовнішної торгівлі України в умовах переходу до ринкової економіки дозволяє зробити такі висновки:
1. В Україні в умовах економічної трансформаційної кризи ще не створена зовнішньоторговельна система, здатна сприяти економічному зростанню, структурним зрушенням, підвищенню ефективності національного виробництва. Невиважений процес зовнішньої лібералізації в умовах відсталої виробничої бази, низької конкурентноспроможності як за ціною, так і за якістю продукції, веде до прогресуючої деіндустріалізації, до переміщення країни на якісно нижчий рівень економічного розвитку. В цих умовах дуже важливим є використання політики зваженого національного протекціонізму.
2. Зовнішня торгівля України розвивається вкрай нерівномірно, накопичуючи негативні характеристики. Хвилеподібний процес зовнішньої лібералізації з наступними, також хвилеподібними делібералізаційними тенденціями, відверто слабка промислова політика щодо цілеспрямованого формування потенціалу конкуренто-спроможних галузей і виробництв, особливо наукоємних, обумовили неефективну структуру зовнішньої торгівлі, що є похідним від існуючого кризового стану економіки. Всупереч прогресивним тенденціям на світових товарних ринках українська зовнішня торгівля характеризується високою питомою вагою ресурсоємних товарів низького ступеня обробки, виробництво яких відбувається в умовах критичної залежності української економіки від імпортних поставок енергоносіїв. Водночас спостерігається "вимивання" продукції машинобудування та інших видів високотехнологічних товарів, ліквідної продукції сільського господарства, харчової промисловості. Низька еластичність попиту за позиціями, що визначають експортну спеціалізацію України, обумовлює негнучкість українського експорту, значну ступінь його залежності від змін зовнішніх обставин, провокує посилення дискримінації українських виробників на світових ринках та тенденцію зовнішнього тиску під час формування експортних потоків.
3. Лібералізація зовнішньої торгівлі, яка є невід’ємною складовою економічних реформ у перехідних економіках, викликає необхідність підвищення регулюючої ролі держави у зовнішній торгівлі, що в ринкових умовах базується на визначенні цілей, ступеня лібералізації торгівлі, створенні необхідної нормативної бази та інституціональної структури, формуванні фактично нового механізму регулювання зовнішньої торгівлі.
4. Україна поступово почала звертатися до використання того інструментарію регулювання, який властивий багатьом зарубіжним країнам. Проте модель регулювання зовнішньої торгівлі України є ще незавершеною, фрагментарною. Режим регулювання часто змінювався, навіть у протилежних напрямах, що створює перешкоди для стабільного розвитку зовнішньоторговельних зв’язків і для використання переваг міжнародного поділу праці. З іншого боку, при формуванні системи державного регулювання зовнішньої торгівлі України необхідно враховувати конкретний стан економіки країни, прогрес структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності українських товарів, що дасть змогу поєднувати національні і міжнародні інтереси, що не завжди збігаються.
5. Аналіз найважливіших інструментів торговельної політики показав, що використання Україною митно-тарифних методів завоювання світових ринків і захисту національного ринку проводиться з великим запізненням, що в умовах перехідного періоду завдає значної шкоди національній економіці.
6. Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі України використовуються вкрай недостатньо. Тому в імпортній політиці слід поступово зміщувати акценти з механізмів митно-тарифного захисту на використання інструментарію технічного регулювання (стандарти, технічні, економічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні вимоги) та процедури забезпечення прав споживачів. Важливим є використання антидемпінгових та компенсаційних процедур, передбачених національним законодавством, що не суперечить нормам ГАТТ/СОТ.
7. На перехідному етапі розвитку України дуже важливим є поетапна і всебічна диверсифікація зовнішньоекономічних зв’язків, досягнення їх збалансованої світової та регіональної геоекономічної структури. До появи ознак стійкої стабілізації економіки держава повинна відігравати домінуючу роль у процесі формування і коригування експортно-імпортних потоків, нарощенні експортного потенціалу країни, дієвому захисті національних виробників шляхом обмеженого і зваженого протекціонізму, використовуючи методи і інструменти, які використовуються в міжнародному співробітництві, але з урахуванням національних особливостей.
8. Реформування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України значною мірою пов’язане із співробітництвом її з міжнародними економічними та фінансовими організаціями, набуттям членства в системі ГАТТ/СОТ як організації, що активно впливає на регулювання світової торгівлі. Невідповідність нашого законодавства із стандартами ГАТТ/СОТ призводить до того, що світові товаропотоки обходять Україну або проникають в її торговельно-економічну систему і, як правило, на невигідних для нас умовах, а українські товари не можуть здолати законодавчі та тарифні бар’єри, дуже жорсткі для країн-аутсайдерів. Надзвичайно важливим для України є також співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями: МВФ, СБ, ЄБРР та іншими, кредити та фінансова допомога яких є головним джерелом надходжень фінансових ресурсів в Україну. Важливо, щоб це фінансове співробітництво стимулювало структурну перебудову, підвищення конкурентоспроможності національного виробництва, створення сучасної ринкової економіки як основи її ствердження в світовому господарстві.
Розглянуті напрями створення і використання механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі даватимуть позитивний результат за умови комплексного, взаємопов’язаного і методологічно послідовного втілення їх у життя.
Основні положення дисертаційної роботи відображені у таких публікаціях:
1. Савчук О.В. Україна та ГАТТ/СОТ: проблеми і перспективи // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 3, Ч. І. – К.: КУ, 1997. – С. 44-48.
2. Савчук О.В. Зовнішня торгівля України та необхідність її регулювання в умовах переходу до ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 3, Ч. ІІІ. – К.: КУ, 1997. – С. 49-51.
3. Савчук О.В. Використання імпортного мита як інструменту державного регулювання зовнішньої торгівлі // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. Вип. 12. – К.: КУ, 1999. – С. 49-51.
4. Савчук О.В. Щодо деяких аспектів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі // Вісник Київського університету. Економіка. Вип. 43. – К.: КУ, 2000. – С. 15-18.
5. Савчук О.В. Про деякі тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України і необхідність її регулювання // Матеріали республіканської наук.-практ. конф. “Національно-державні економічні інтереси: історія, методологія і теорія дослідження, механізм реалізації”, 10-11 жовтня 1996 р. - К.: КУ.
6. Савчук О.В. Про деякі аспекти розвитку зовнішньої торгівлі України // Матеріали VII міжнар. наук.-теор. конф. “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)”, 25-26 листопада 1999 р. – К.: КУ, 1999. - С. 135-137.
7. Савчук О.В. Україна на шляху до Світової організації торгівлі // Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку”, 29 листопада 1999 р. – Сімферополь, Таврида, 2000. – С. 313-315.
Анотація.
Савчук О.В. Державне регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах переходу до ринкової економіки. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2000.
Дисертація присвячена важливим, недостатньо розробленим питанням теорії і практики державного регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах переходу до ринкової економіки. В роботі проаналізовані та виявлені сучасні деструктивні чинники національної економіки, які впливають на посилення кризових явищ в зовнішній торгівлі України. Розвинуто концепцію зваженого національного протекціонізму відповідно до умов перехідної економіки. Запропоновано системний підхід
