???????? ?????????????? ??????
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЛАВРЕНЕНКО Валентина Віталіївна
УДК 658.16
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ І ФОРМУВАННЯ ЇХ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Спеціальність 08.06.01 –
Економіка підприємства й організація виробництва
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ-2000
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ
Науковий керівник - | кандидат економічних наук, професор
Швиданенко Генефа Олександрівна,
Київський національний економічний університет, завідувач кафедрою економіки підприємств
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Александрова Валентина Петрівна,
Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики
кандидат економічних наук, доцент
Батенко Людмила Павлівна,
Київський національний економічний університет, заступник завідувача кафедрою стратегії підприємств
Провідна установа - | Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки
Захист відбудеться « 21 » « червня» 2000 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 в Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 214
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1.
Автореферат розіслано “ 18” “ травня” 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічний наук, доцент О.С.Федонін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Прискорення виходу економіки України з кризового стану вимагає дослідження ефективних шляхів адаптації промислових підприємств до конкурентного середовища, серед яких важлива роль належить реструктуризації суб’єктів господарювання та збільшенню їх інвестиційного потенціалу.
Проблематика системно-трансформаційних процесів розробляється економістами багатьох країн. У закордонній науковій думці та практичній діяльності питання реструктуризації набули величезного значення. Відомі зарубіжні дослідження реорганізаційних процесів у промисловості Р.Андерсона, С. Класенса, У. Кумма, К. Нільсена, Дж. Пола, П. Хвойки, Т.Хокканена. Проблеми реструктуризації привернули також увагу багатьох науковців Росії, зокрема, А. Бузгаліна, В. Логінова, В. Маршева, В.Тамбовцева, В. Шопенка та інших.
Окремі питання здійснення структурної перебудови суб’єктів господарювання висвітлено у роботах вітчизняних вчених - В. Александрової, О. Амоши, Л. Батенко, В.Гейця, О.Терещенка, Г. Швиданенко. В Україні, на наш погляд, існує суттєвий розрив між необхідним рівнем вивчення цих проблем і реальним станом їх наукового та практичного розв’язання. Зокрема, недостатньо досліджені вітчизняною економічною наукою проблеми вибору ефективних моделей реструктуризації, обгрунтування підходів до її здійснення, взаємозв’язок з інвестиційною діяльністю підприємств. Існують фрагментарні пропозиції щодо розв’язання окремих практичних питань, які не переслідують за мету створити комплексну та обгрунтовану систему реструктуризаційних прийомів адаптації суб’єктів господарювання до конкурентного середовища. Крім того, аспекти інвестиційної діяльності підприємств у контексті їх реструктуризації не отримали дотепер належного вивчення. Тому, на наш погляд, систематизація та узагальнення науково-теоретичних і прикладних аспектів процесу реструктуризації підприємств і збільшення на цій основі їх інвестиційного потенціалу є надзвичайно важливими питаннями сучасної економічної теорії і практики.
Актуальність і значення сукупності цих проблем обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її мету та задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема “Економічний потенціал підприємства, його діагностика та оцінка результативності використання”, № державної реєстрації 0195 UО 12937).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне наукове та практичне розв’язання проблеми здійснення ефективної реструктуризації підприємств і нарощування їх інвестиційного потенціалу.
Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання:
·
узагальнено та поглиблено науково-теоретичні аспекти процесів реструктуризації промислових підприємств;
· досліджено сутність та особливості формування інвестиційного потенціалу підприємств за умов їх реструктуризації;
· проведено аналітичну оцінку вітчизняного досвіду реструктуризації промислових підприємств;
· оцінено передумови формування інвестиційного потенціалу підприємств та особливості їх інвестиційної діяльності;
· визначено систему критеріїв вимірювання рівня ефективності реструктуризаційних процесів;
· обгрунтовано пропозиції щодо вибору ефективних моделей реструктуризації підприємств;
·
розроблено рекомендації щодо шляхів нарощування інвестиційного потенціалу підприємств у постреструктуризаційний період.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у наступному:
·
поглиблено понятійний апарат реструктуризаційних процесів промислових підприємств в Україні; вперше визначено їх передумови, чинники, мотиви, мету і механізм реалізації;
· визначено особливості формування інвестиційного потенціалу підприємств у контексті проведення їх реструктуризації; охарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники його нарощування;
· обгрунтовано методичні засади вибору ефективних моделей реструктуризації промислових підприємств за організаційно-технологічними та фінансовими критеріями на основі системно-матричного підходу;
· розроблено систему показників вимірювання ефективності реструктуризаційних процесів та алгоритм їх розрахунку;
· запропоновано методичні принципи визначення інвестиційного потенціалу підприємств і концептуальні підходи до його збільшення у процесі реструктуризації.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх впровадження широким колом підприємств України, які стоять перед необхідністю адаптації до нових умов господарювання. Науково-методичні положення дисертаційної роботи з питань обгрунтування та вибору моделі реструктуризації, принципів оцінки її ефективності, нарощування інвестиційного потенціалу впроваджено у діяльність ВАТ “Луганські акумулятори” (довідка № 01/1619 від 29.12.1999 р.), ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” (довідка № 219а/04 від 27.12.1999 р.).
Матеріали і результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Організація та ефективність реструктуризації підприємств” на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету ( довідка № 01/20-388 від 28.02.2000 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено і схвалено на міжнародних науково-практичних конференціях “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання”, м. Чернівці, 8-10 квітня 1997 р., “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”, м. Харків, 17-19 листопада 1999 р., на всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми інвестиційної підтримки вітчизняного виробника”, м. Хмельницький, 23-24 вересня 1999 р.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 5,7 д. а., з яких автору належить 5,7 д. а., у тому числі 5 робіт надруковано в наукових фахових виданнях обсягом 1,9 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і викладена на 182 стор. машинописного тексту, включаючи 43 таблиці, 11 рисунків, список використаних джерел з 127 найменувань та додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У розділі 1 – “Теоретико – методичні основи формування і нарощування інвестиційного потенціалу реструктуризованих підприємств“ - викладено науково-теоретичні аспекти процесів реструктуризації промислових підприємств, досліджено сутність та особливості формування їх інвестиційного потенціалу за умов реструктуризації.
Досвід функціонування українських підприємств протягом останніх років доводить, що формування основних передумов створення ринкового середовища автоматично не гарантує відповідної адаптації суб’єктів господарювання. Суттєве збільшення кількості нерентабельних підприємств, тривале погіршення макроекономічної ситуації свідчать про збільшення кількості продуцентів, що вичерпали еволюційні резерви свого розвитку. Усвідомлення доцільності кардинальних змін у діяльності підприємств вимагає використання нових підходів до управління структурними змінами на мікрорівні. Новітні тенденції у регулюванні реорганізаційних процесів підприємств обумовлюють необхідність проведення їх реструктуризації.
Визначення мети реструктуризаційних процесів базується на cучасних тенденціях розвитку господарського управління, в яких дедалі більше уваги приділяється оцінці ринкової вартості підприємств. Це обумовлено тим, що показник ринкової вартості є найважливішою комплексною фінансово-економічною характеристикою, яка адекватно відображає ефективність функціонування підприємств з позиції їх теперішнього стану та очікуваних перспектив діяльності. З урахуванням цього пропонується визначати процес реструктуризації підприємств як комплекс заходів, спрямованих на структурні зміни, орієнтовані на забезпечення ефективного використання потенціалу і збільшення ринкової вартості підприємств.
У процесі дослідження дано характеристику процесам реструктуризації промислових підприємств, узагальнюючі результати якої наведено на рис. 1.
До пріоритетних засобів регулювання ефективної реструктуризації запропоновано концепцію інноваційно-конкурентноспроможної орієнтації підприємств, сутністю якої є спрямування вектору розвитку суб’єктів господарювання на досягнення високої конкурентоспроможності продукції на основі інноваційного чиннику.
Напрями і діапазон реструктуризації підприємств визначають їх ефективну інвестиційну діяльність, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Реструктуризація взаємопов’язана з іншими важливими сторонами економічного механізму функціонування суб’єктів господарювання і не може здійснюватися відокремлено. Найтісніший зв’язок існує між реструктуризацією та інвестиційною діяльністю підприємств. Для досягнення мети реструктуризації доцільно досліджувати цю категорію як засіб підвищення інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання. За сучасних умов господарювання, процеси реструктуризації підприємств мають вирішальне значення для формування і нарощування їх інвестиційного потенціалу.
Інвестиційним потенціалом реструктуризованих підприємств доцільно вважати максимальну величину інвестиційних ресурсів, які можуть бути залучені та ефективно використані для фінансування розвитку, з урахуванням оптимального співвідношення джерел їх формування і середньозваженої вартості за відповідної стратегії реструктуризації. Таким чином, інвестиційний потенціал визначає здатність суб’єктів господарювання до самофінансування та їх можливості акумулювати необхідний розмір позикових і залучених коштів.
Нарощування інвестиційного потенціалу підприємств спричинює збільшення їх ринкової вартості, що є кінцевою метою реструктуризації суб’єктів господарювання.
Інвестиційний потенціал підприємств формується під впливом багатьох чинників розвитку бізнесу, які можливо розділити на дві групи: внутрішні і зовнішні. Внутрішні чинники визначають формування довготермінових грошових потоків. Зовнішні чинники формування інвестиційного потенціалу базуються на заходах, які стосуються реорганізації загальної структури суб’єктів господарювання і можуть передбачати купівлю (продаж) основних активів, підрозділів, процедури злиття і поглинання з іншими підприємствами, а також інші дії щодо збереження і посилення корпоративного контролю суб’єктами підприємництва.
Рис. 1. Характеристика процесу реструктуризації промислових підприємств
Дослідження показали, що у ході реструктуризації використовується ряд складних, інтегрованих організаційних концепцій. Це обумовлюється тим, що реорганізаційні заходи, які є сутністю реструктуризації, мають за мету створення структури управління, що забезпечує орієнтацію на конкурентноспроможне функціонування. Світовий досвід підтверджує тезу про те, що такою структурою може виступати організація, створена на основі центрів відповідальності.
У зарубіжній практиці вже певний час використовується система центрів відповідальності. Але специфіка сучасного стану економіки України полягає у тому, що більшість суб’єктів повинні одночасно вирішувати подвійне завдання – реструктуризувати діяльність та підвищувати інвестиційні можливості. Виділення у структурі підприємств центрів відповідальності до останнього часу у вітчизняній практиці господарювання застосовувалося лише як елемент управлінського обліку. Розробка концепції трансформації, на нашу думку, повинна враховувати особливості різних підрозділів підприємств. За умов здійснення реструктуризації суб’єктів господарювання, центри відповідальності можуть набувати статус підрозділів, що збільшують інвестиційний потенціал і ринкову вартість підприємств.
Нарощування інвестиційного потенціалу у процесі реструктуризації найефективніше відбувається шляхом визначення і підвищення прибутковості господарювання тих підрозділів, які виступають центрами інвестування. Здійснення реструктуризації повинно передбачати, в першу чергу, залучення і вкладання коштів саме у ці сегменти підприємств.
У розділі 2 - “Оцінка інвестиційної діяльності та особливостей реструктуризації суб’єктів підприємництва” здійснено аналіз передумов і детермінантів формування інвестиційного потенціалу промислових підприємств, дано аналітичну оцінку вітчизняного досвіду реструктуризації.
Проблеми підвищення ефективності економіки України значним чином залежать від інвестиційної активності. Світовий досвід показує, що, для стабільного економічного зростання, інвестиції повинні бути на рівні не менше, ніж 20 відсотків від ВВП. За роки незалежності України обсяги інвестицій із внутрішніх джерел послідовно зменшувалися та в середньому складали в останні роки лише 17 відсотків щодо ВВП (а в абсолютному розмірі зменшилися більш ніж удвічі).
Проведений аналіз доводить, що економічна ситуація в України поки що негативно впливає на формування інвестиційних ресурсів вітчизняних підприємств. Національне господарство залишається ще високо ризикованим для виробничих інвестицій, що повинно вносити корективи у розробку інвестиційної стратегії суб’єктів господарювання.
Оцінку передумов формування інвестиційного потенціалу промислових підприємств здійснено з урахуванням результатів приватизаційного процесу в Україні. Протягом всього періоду реформування приватизація в країні залишалася у сфері впливу різноманітних політичних і корпоративних інтересів. Моделі приватизації є компромісом цих інтересів і не відповідають кращій світовій практиці. Ключовою рисою всієї програми приватизації стала безоплатна передача частини державного майна громадянам шляхом видачі приватизаційних паперів – майнових сертифікатів. Результати аналітичної оцінки фінансових аспектів приватизації та формування інвестиційного потенціалу об’єктів приватизації показали, що проведена в Україні приватизація суттєво не вплинула на активізацію інвестиційної діяльності підприємств, крім того, вона також залишила невирішеною проблему пошуку фінансових ресурсів. Сертифікатна приватизація не спричинила збільшення капіталу підприємств, тому що її основне завдання полягало лише у перерозподілі наявної власності.
Функціонування підприємств за умов перехідної економіки у більшості випадків вимагає свого трансформування реструктуризаційним шляхом. Можливість та обсяг формування і залучення фінансових ресурсів при цьому залежать не лише від особливостей макроекономічної ситуації в країні, а й від дій безпосередньо суб’єктів підприємницької діяльності щодо впровадження ефективної власної інвестиційної політики.
У результаті аналізу діяльності 150 промислових підприємств різних форм власності Київського регіону за 1993-1998 рр. досліджено аспекти їх інвестиційної політики та передумови можливого реформування реструктуризаційним шляхом. Для вимірювання впливу інвестиційної політики підприємств на результати їх діяльності оцінено взаємозв'язок показників обсягу інвестицій, продуктивності праці і темпів збільшення обсягів реалізації шляхом аналізу їх кореляції. Визначені значення рівнів кореляції (до 0,13) доводять, що на підприємствах, які аналізувалися, існує дуже слабкий зв'язок між обсягами інвестицій і реальною віддачею від них.
Іншим напрямом дослідження був пошук та аналіз відмінностей між підприємствами, що характеризувалися за п’ятирічний період стабільними темпами економічного зростання, і тими, що зменшували обсяги виробництва продукції. З цією метою, в результаті оцінки середньорічних темпів збільшення обсягів виробництва за період з 1993 по 1998 роки, виділено та віднесено до групи “зростаючих” 75 підприємств, що забезпечували порівняно більший приріст обсягів випуску продукції.
На основі аналізу особливостей функціонування підприємств, з метою пошуку можливостей для здійснення реструктуризаційних змін, виділено критерії, що характеризують відмінності у діяльності “зростаючих” підприємств і тих, що мають ознаки кризового стану, а саме:
·
рівень диверсифікації виробництва;
· замкнутість технологічного циклу виготовлення продукції;
· рівень конкурентоспроможності продукції;
· ймовірність кризового стану підприємств.
Узагальнені результати оцінки відмінностей між двома групами підприємств наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Критерії оцінки передумов реструктуризації підприємств
№ | Критерії | Ознаки критерію | Розподіл підприємств за ознаками критеріїв у групах, %
зростаючі | інші
1. | Рівень диверсифікації виробництва | Кількість технологічно непов’язаних видів продукції, що виробляється, більше 5. | 12 | 74
Кількість технологічно непов’язаних видів продукції, що виробляється, менше 5. | 21 | 15
Продукція, що виробляється, є технологічно пов’язаною | 67 | 11
100 | 100
2. | Замкнутість технологічного циклу виготовлення продукції (рівень кооперації виробництва) | Частка кооперованих поставок у загальному обсязі виконаних робіт не перевищує 10% | 14 | 51
Частка кооперованих поставок у загальному обсязі виконаних робіт не перевищує 40% | 37 | 32
Частка кооперованих поставок у загальному обсязі виконаних робіт перевищує 40% | 49 | 17
100 | 100
3. | Рівень конкуренто-
спроможності продукції | Більше 70 % продукції підприємств є конкурентноспроможною | 59 | 9
Менше 70 % продукції підприємств є конкурентноспроможною | 22 | 27
Підприємства не випускають конкурентноспроможну продукцію | 19 | 64
100 | 100
4. | Ймовірність кризового стану підприємства | Розпочато справу про банкрутство в арбітражному суді | 0 | 12
Фінансово-економічний стан підприємств значно погіршився за останній рік | 24 | 69
Фінансово-економічний стан підприємств є задовільним | 76 | 19
100 | 100
Взаємозв’язок інвестиційної діяльності підприємств та результатів їх реструктуризації є одним з параметрів успішної адаптації до сучасного ринкового середовища. Необхідною умовою оцінки трансформаційних процесів в України є аналіз та узагальнення практики реалізації проектів реструктуризації вітчизняних суб’єктів господарювання. Оцінка існуючої практики показує, що здійснення реформування відбувається без урахування багатьох важливих організаційно-економічних складових. Нормативне регулювання процедур реструктуризації в Україні, передусім, застосовується до державних підприємств, встановлює детальні вимоги до планів реструктуризації і передбачає досить складну схему їх затвердження та впровадження.
Основним підходом, що найчастіше використовується при розробці планів реструктуризації, є поділ підприємств на структурні частини з їх подальшою приватизацією, продажем або ліквідацією. Нерідкими є випадки, коли такий розподіл не підвищує ефективності роботи підприємств, а навпаки, створює додаткові труднощі для їх подальшого функціонування.
Дослідження вітчизняного досвіду дає можливість виділити такі основні недоліки практики реструктуризації підприємств:
·
відсутність необхідного методологічного обґрунтування ефективних моделей реструктуризації об’єктів;
· переважне використання підходів, що базуються на поділі підприємств на окремі частини, без належного розгляду альтернативних варіантів реструктуризації;
· недостатнє обґрунтування економічних наслідків реструктуризації об’єктів;
· відсутність механізмів залучення інвестицій у процесі реструктуризації;
· невизначеність фінансових джерел реструктуризації;
· невирішеність соціальних питань при розробці планів реструктуризації.
У розділі 3 – “Концепція вибору ефективних моделей реструктуризації підприємств і нарощування їх інвестиційного потенціалу” обгрунтовано підходи до вибору моделей реструктуризації промислових підприємств в Україні, запропоновано шляхи формування і нарощування інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання.
Оцінка організаційно-технологічного та фінансового стану підприємств і віднесення їх за визначеними автором класифікаційними ознаками до різних груп дали можливість побудувати матрицю, яка передбачає вибір моделі реструктуризації. Економічно виправдана модель реструктуризації знаходиться на перетинанні не менше двох параметрів матриці (рис.2).
Побудована матриця дозволяє виділити три основні моделі реструктуризації суб’єктів господарювання:
·
модель поділу підприємств, що підлягають реструктуризації, на самостійні відокремлені суб’єкти господарювання (сегмент “1” матриці);
· модель виділення зі складу підприємств самостійних відокремлених підрозділів (сегмент “2”);
·
модель збереження у процесі реформування технологічної і організаційної єдності підприємств (сегмент “3”).
Рівень диверсифікації продукції: | високий | середній | низький
Замкнутість технологічного циклу: | висока | середня | низька
Рівень конкурентоспроможності продукції: | низький | середній | високий
Ступінь (ймовірність) кризового
стану підприємства: | Висока | 1 | 1 | 2
Середня | 1 | 2 | 3
Низька | 2 | 3 | 3
Рис. 2. Матриця вибору моделі реструктуризації промислових підприємств
При обгрунтуванні методичних підходів до вимірювання ефективності реструктуризаційних процесів виділено їх різновиди, сформульовано критерії та систему оціночних показників.
Ефективністю реструктуризації підприємств слід вважати комплексне відображення результатів структурних змін по забезпеченню раціонального використання потенціалу підприємств, які спрямовані на збільшення вартості бізнесу. Загальна методологія розрахунків ґрунтується на співставленні результатів від реструктуризації і витрат на їх досягнення. Можливо виділити загальні, локальні і відносні показники ефективності реструктуризаційних процесів. Загальним виступає показник поточного ефекту реструктуризації, що відображає кінцевий результат реформування на підприємствах і визначається як приріст їх ринкової вартості.
До локальних показників реструктуризації, на нашу думку, можливо віднести індикатори окремих результатів, отриманих внаслідок здійснення реформування підприємств, а саме: приріст випуску продукції у натуральному вимірі, приріст товарної, чистої або реалізованої продукції у порівняльних цінах, приріст прибутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції, приріст продуктивності праці, зростання рівня використання виробничих потужностей та інші.
Для оцінки відносної ефективності реструктуризації пропонується показник, який розраховується шляхом співставлення ефекту реструктуризації і витрат на його досягнення.
Формування інвестиційного потенціалу промислових підприємств визначається трьома складовими частинами в результаті акумуляції на підприємстві власних, залучених і позикових коштів. Для визначення їх величини вихідне значення має розмір власних джерел формування потенціалу (грошовий потік підприємств), який суттєво збільшується в результаті здійсненої реструктуризації. Цей показник є провідним при розрахунку можливостей використання позикових коштів. Так, оптимальним при визначенні величини залучення кредитних ресурсів, слід вважати підхід, заснований на тому, що максимальний розмір позикових коштів підприємств, з урахуванням розмірів виплат відсотків, не повинен перебільшувати величину їх грошового потоку. Розмір залучених ресурсів визначається наявністю прибуткових проектів на підприємстві, для фінансування яких можливо здійснити додаткову емісію акцій.
Ринкова вартість є індикатором формування інвестиційного потенціалу, оскільки вона формується під впливом грошових потоків підприємств, а також створює передумови для використання залучених і позикових коштів. Це означає, що інвестиційний потенціал підприємств виступає функцією їх ринкової вартості. Ця залежність має визначальне значення для управління ринковою вартістю підприємств та їх інвестиційним потенціалом. Дана теза обумовлюється тим, що внутрішні і зовнішні чинники формування та нарощування інвестиційного потенціалу виступають одночасно чинниками підвищення ринкової вартості підприємств.
Виходячи з визначення головної мети реструктуризації та чинників зростання ринкової вартості підприємств, у дисертаційній роботі запропоновано основні шляхи нарощування їх інвестиційного потенціалу, які представлено на рис.3.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретичного і практичного характеру, основні з яких зводяться до наступного:
1.
В результаті аналізу наукових і прикладних розробок з питань здійснення реструктуризації промислових підприємств і формування їх інвестиційного потенціалу виявлено, що ця проблематика потребує подальшого вивчення, розробки та обгрунтування рекомендацій щодо вибору моделей реструктуризації, принципів оцінки її ефективності, а також напрямів нарощування інвестиційного потенціалу підприємств.
2. Дослідження сутності реструктуризації дало можливість сформулювати визначення цьому поняттю як процесу здійснення структурних змін, спрямованих на ефективне використання потенціалу підприємств і збільшення їх ринкової вартості. Доведено, що реструктуризаційні зміни мають певні особливості, які проявляються у меті, цілях, передумовах, чинниках, засобах регулювання, мотивах, формах, завданнях, основних заходах, видах та етапах реформування. Головну мету реструктуризації визначено як збільшення ринкової вартості підприємств на основі ефективного використання їх потенціалу.
3. Досліджено, що реструктуризація створює передумови для підвищення інвестиційної привабливості підприємств внаслідок формування та нарощування їх інвестиційного потенціалу.
Інвестиційним потенціалом реструктуризованих підприємств доцільно вважати максимальну величину інвестиційних ресурсів, які можуть бути залучені та ефективно використані для фінансування розвитку суб’єктів господарювання, з урахуванням оптимального співвідношення джерел формування і середньозваженої вартості за відповідної стратегії реструктуризації. Інвестиційний потенціал утворюється під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку бізнесу. Внутрішні чинники формування інвестиційного потенціалу визначають створення довготермінових грошових потоків, зовнішні - базуються на операціях купівлі (продажу) активів, підрозділів, процедурах злиття і поглинання, збереження корпоративного контролю. Організаційним забезпеченням формування інвестиційного потенціалу підприємства може виступати механізм децентралізації управління і виділення центрів відповідальності.
4. Оцінка можливостей залучення і використання вітчизняними підприємствами інвестиційних ресурсів, свідчить про складні умови їх функціонування. Структурна криза, викликана кардинальними змінами в умовах господарювання, відсутність програм адаптації підприємств до ринкових умов, збитковість або низька рентабельність їх діяльності унеможливлюють генерування ними грошових потоків як основи власних інвестиційних ресурсів. Тривале погіршення макроекономічної ситуації призвело до обмежених можливостей залучення позикових коштів. Нерозвинутість фінансових ринків і несприятливий інвестиційний клімат негативно впливають на використання залучених коштів.
5. Аналіз інвестиційної діяльності підприємств свідчить про низький рівень її кореляції з результатами діяльності більшості підприємств, що унеможливлює в багатьох випадках ефективне використання і нарощування інвестиційного потенціалу суб’єктами господарювання.
Шляхи збільшення інвестиційного потенціалу підприємств
Оперативна реструктуризація
Продаж зайвих активів | Зниження витрат
Бізнес-план | Здійснення програми скорочення витрат | Концентрація виробництва на меншій території | Збільшення прибутку
Реструктуризація основних активів | Методи інвестиційного аналізу | ·
за видами технологічного процесу;
·
за підрозділами;
·
за видами продукції | Оптимізація чисельності персоналу | Зростання власних інвестиційних можливостей
Реструктуризація виробничого циклу | Стратегічна реструктуризація | Пошук і використання резервів зниження змінних витрат | Збільшення кредитного рейтингу
Реструктуризація загальної структури підприємств на основі виділення центрів відповідальності | Впровадження інформаційних технологій | Закриття /продаж неприбуткових частин бізнесу, включаючи соціальні активи | Уточнення необхідного рівня запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції | Залучення коштів під прибуткові проекти
Покращення якості | Створення окремих юридичних осіб для життєздатних видів діяльності | Збільшений інвестиційний потенціал
Розробка нових видів продукції
Рис.3. Концепція нарощування інвестиційного потенціалу підприємств
Для підприємств, що знаходяться у кризовому стані, можливо виділити організаційно-технологічні та фінансові передумови їх реформування реструктуризаційним шляхом, якими виступають рівень диверсифікації виробництва, замкнутість технологічного циклу виготовлення продукції; конкурентоспроможність продукції, ймовірність настання кризового стану.
6. Оцінка підходів до реструктуризації підприємств, які використовуються у вітчизняній практиці, довела відсутність необхідного обґрунтування трансформаційних заходів. При розробці планів реструктуризації підприємства керуються наявним недосконалим нормативним механізмом регулювання реорганізаційних процесів. Визначено, що практично не існує зв’язку між проектами реструктуризації підприємств і шляхами залучення ними інвестицій.
7. Для підвищення ефективності реструктуризації підприємств запропоновано моделі вибору стратегії реструктуризації, які базуються на результатах оцінки теперішнього стану підприємств по виділених організаційно-технологічних і фінансово-економічних критеріях. Основними з них є поділ суб’єктів господарювання на самостійні відокремлені підприємства; виділення з складу підприємств самостійних відокремлених підрозділів; збереження у процесі реформування технологічної і організаційної єдності підприємств.
8. Ефективністю реструктуризації можливо вважати комплексне відображення результатів здійснення заходів щодо забезпечення раціонального використання потенціалу підприємств, які спрямовані на збільшення вартості їх бізнесу. Загальна методологія визначення ефективності реструктуризації ґрунтується на співставленні результатів від реструктуризації і витрат на їх досягнення. Розрахунки ефективності реструктуризаційних процесів базуються на системі загальних, локальних і відносних показників.
9. Стратегічною метою формування і нарощування інвестиційного потенціалу підприємств є підвищення їх ринкової вартості за рахунок зміни структури активів, забезпечення акумуляції коштів на головних напрямах господарського розвитку, збереження корпоративного контролю. Доведено, що інвестиційний потенціал промислових підприємств виступає функцією їх ринкової вартості. З урахуванням визначеного взаємозв’язку, можливим є розробка концепції нарощування інвестиційного потенціалу, основні заходи якої виступають напрямами реструктуризаційних змін на підприємствах.
ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1.
Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Реструктуризація підприємств і формування інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 6.-К.:КНЕУ, 1998.- с. 77-81. – 0,4 д.а.
1.
Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Реструктуризація і підходи до формування інвестиційного потенціалу вітчизняних підприємств //Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999. -№ 5. – с.7-11. – 0,6 д.а.
1.
Заикина В.В. (Лаврененко В.В.). Круг для утопающих: как выбрать модель реструктуризации предприятия //Компаньон. –1999. - № 26. – с.27-28. – 0,4 д.а.
1.
Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Організаційно-економічні аспекти проведення реструктуризації підприємств //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 8 – с.57-58. – 0,2 д.а.
1.
Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Реструктуризація підприємств і формування їх інвестиційного потенціалу за умов проведення приватизації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1999. – № 9. - с.69-72. – 0,3 д.а.
В інших виданнях:
1.
Швиданенко Г.О., Оголь О.В., Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Приватизація державних підприємств: навчальний посібник / За ред. проф. Г.О. Швиданенко. – К.: ІЗМН, 1996р. – 216 с. – 9,2 д.а. (особисто здобувачем підготовлено Розділ 4 – “Оцінка вартості об’єктів приватизації” та Розділ 11 – “Діагностика інвестиційної привабливості та рейтингу об’єктів” загальним обсягом 1,2 д.а.)
1.
Швиданенко Г.О., Оголь О.В., Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Обгрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності: Навч. посібник/ За заг. ред. Г.О. Швиданенко. – К.: КНЕУ, 1998. – 172 с. – 7,2 д.а. (особисто здобувачем підготовлено Розділ 1 – “Інвестиційна діяльність в умовах трансформації форм власності” та Розділ 4 – “Розробка та обґрунтування інвестиційних проектів у процесі приватизації” загальним обсягом 1,6 д.а.).
1.
Лаврененко В.В. Особливості сучасного етапу приватизації в Україні// Економічні реформи сьогодні. – 1999. - № 26. – с. 31-37. – 0,5 д.а.
1.
Заїкіна В.В. (Лаврененко В.В.). Реструктуризація підприємств і формування інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання/ Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання (наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції). – 1997. – Чернівці. – с. 57-59. – 0,3 д.а.
1.
Лаврененко В.В. Методичні підходи до оцінки ефективності реструктуризації підприємств/ Матеріали міжнародної наукової конференції “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”. - 1999, Харків, ХДАДТУ – с.309-310 – 0,2 д.а.
АНОТАЦІЯ
Лаврененко В.В. Реструктуризація підприємств і формування їх інвестиційного потенціалу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка підприємства й організація виробництва”. – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2000.
Дисертацію присвячено дослідженню проблем здійснення ефективної реструктуризації промислових підприємств і формування на цій основі їх інвестиційного потенціалу. Визначено та узагальнено науково-теоретичні аспекти процесів реструктуризації промислових підприємств. Досліджено сутність та особливості формування інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання за умов їх реструктуризації.
На основі аналітичної оцінки інвестиційної діяльності та особливостей реструктуризаційних процесів обгрунтовано пропозиції щодо вибору ефективних моделей реструктуризації підприємств, розроблено рекомендації щодо шляхів нарощування інвестиційного потенціалу у постреструктуризаційний період. Розроблено систему показників вимірювання ефективності реструктуризаційних процесів.
Ключові слова: реструктуризація, інвестиційний потенціал, модель реструктуризації, ефективність реструктуризації.
АННОТАЦИЯ
Лаврененко В.В. Реструктуризация промышленных предприятий и формирование их инвестиционного потенциала. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – “Экономика предприятия и организация производства“. – Киевский национальный экономический университет. Министерство образования и науки. Киев, 2000.
Диссертация посвящена исследованию проблем осуществления эффективной реструктуризации промышленных предприятий и формирования на этой основе их инвестиционного потенциала.
Обобщены научно-теоретические аспекты, охарактеризованы специфические особенности реструктуризационных процессов предприятий Украины. Определена сущность реструктуризации, исследованы ее цели, методы регулирования, предпосылки, факторы, мотивы и разновидности и механизм реализации, выделены формы, виды, этапы. Предложена концепция инновационно-конкурентоспособной ориентации предприятий для регулирования их эффективной реструктуризации.
Дано определение инвестиционного потенциала реструктуризируемых предприятий, раскрыты особенности его формирования и наращивания, выделены внутренние и внешние факторы его увеличения. В качестве организационного обеспечения формирования инвестиционного потенциала рассмотрена концепция центров ответственности.
На основании оценки функционирования промышленных предприятий в Украине проанализировано влияние инвестиционной деятельности на результаты работы субъектов хозяйствования. Исследованы факторы формирования инвестиционного потенциала предприятий в контексте проведения приватизационной реформы в Украине. Сделан вывод о том, что экономическая ситуация в национальной экономике пока негативно влияет на формирование инвестиционных ресурсов отечественных предприятий. Показано, что в условиях рыночной нестабильности основой для развития субъектов хозяйствования является ориентация на собственный инвестиционный потенциал.
В диссертации осуществлен анализ реструктуризационных процессов на микроуровне, выявлены их отличительные особенности и недостатки.
Для повышения эффективности трансформационных процессов промышленных предприятий предложены рекомендации по выбору эффективных моделей их реструктуризации, базирующиеся на использовании системно-матричного подхода. На основе выделения организационно-технологических и финансовых критериев предложена матрица обоснования моделей реструктуризации, основными из которых являются следующие: разделение предприятий на самостоятельные хозяйствующие субъекты, выделение из состава предприятий отдельных подразделений, сохранение в процессе реформирования предприятий их организационной и технологической целостности.
Определена система показателей для измерения уровня эффективности реструктуризации предприятий, среди которых выделены общие, локальные и относительные, предложен алгоритм их расчетов.
Выявлено, что инвестиционный потенциал субъектов предпринимательской деятельности выступает функцией их рыночной стоимости. Обоснованы предложения по использованию путей наращивания инвестиционного потенциала в постреструктуризационный период, которые одновременно выступают направлениями реструктуризационных изменений на предприятиях.
Ключевые слова: реструктуризация, инвестиционный потенциал, модель реструктуризации, эффективность реструктуризации.
SUMMARY
Lavrenenko V.V. Enterprises restructuring and investment potential development. – Manuscript.
Thesis for obtaining a Candidate’s degree in Economics in speciality 08.06.01 – enterprise economics and production organisation.- Kyiv National Economic University. The Ministry of Education and Science of Ukraine, 2000.
This dissertation is devoted to the research of the problem of effective industrial enterprises restructurization and the formation of theirs investment potential on this bases. Both theoretical and scientific aspects of industrial enterprises restructuring are determined and generalized. The essence and peculiarities of enterprises investment potential under the conditions of their restructuring are also researched.
On the basis of investment activities analysis as well as particularities of restructuring processes, the prepositions on choosing the most effective schemes of enterprise restructuring are offered and the recommendations for investment potential increasing during the after-restructuring period are elaborated. There is a system of indexes for measuring the restructuring process efficiency built up.
Key words: restructurization, investment potential, restructuring schemes, effectiveness of restructurization.
