ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г.С.СКОВОРОДИ

САКУРА СВІТЛАНА СТЕПАНІВНА

УДК 882

ЖУКОВСЬКИЙ І АНГЛІЙСЬКІ РОМАНТИКИ

10.01.02 – російська література

Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор
Фрізман Леонід Генріхович, завідувач кафедри світової літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор кафедри українознавства Чорний Ігор Віталійович, Університет внутрішніх справ Міністерства Внутрішніх справ України (м. Харків);

кандидат філологічних наук, доцент
Марченко-Тетяна Михайлівна, завідувач кафедри зарубіжної літератури, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов імені Н.К. Крупської.

Провідна установа Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Ко-роленка, кафедра зарубіжної літератури, Міністерство освіти і науки-України.

Захист відбудеться “26” жовтня 2000 р. о 14 год. на засі-дан-ні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2) в ауд. № _____.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розіслано “23” __вересня_ 2000 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Олексенко О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В.А.Жуковський, за визначенням В.Г.Бє-лінського, став “Коломбом”, що відкрив Росії Америку романтизму. Історичною передумовою цього явища був той факт, що російський романтизм є відносно пізнім, його зародження і розвиток пов’язані з освоєнням досягнень європейського романтизму, їх перенесенням на російський ґрунт. Те, що творча індивідуальність Жуковського являла собою унікальне поєднання таланту перекладача й оригінального автора, висунуло його на ту роль, яку йому довелося зіграти в історії російської літератури. Він не просто перекладав окремі твори, він “переводив”, “перевозив” у Росію сам європейський романтизм. Західний вплив, взаємодіючи з національними традиціями, породжував нову якість — російський романтизм.

Переклади Жуковського, незважаючи на те, що вони ви-конувалися в традиціях свого часу і допускали численні відступи від оригіналів, несли читачеві все багатство ідейного й емоційного світу, який містили в собі твори європейських поетів. І разом з тим вони ставали невід’ємною частиною російської літератури. Адже Жуковський зумів не просто перекласти, а, за вдалим визначенням Пушкіна, “перевыразить” вірші європейських романтиків.

Предметом наполегливих і цілеспрямованих “перевыражений” були твори англійських поетів. І хоч у кількісному відношенні їх порівняно небагато, вони мають важливе значення для дослідження російського романтизму, для розуміння й історично достовірної оцінки творчості Жуковського-перекладача. Поезія англійського романтизму значною мірою вплинула на творчість Жуковського, внаслідок чого поглибилося проникнення поета у внутрішній світ людини, виник інтерес до середньовіччя, Сходу, національної історії, народних переказів і народної поезії. Жуковський зробив значний внесок у процес освоєння російською поезією творчих досягнень англійських романтиків: Д. Байрона, Т. Мура, В. Скотта, Р.Сауті та інших. Вплив англійських поетів на творчість Жуковського привертав до себе увагу літературознавців декількох поколінь. У працях таких вчених, як М.П. Алексєєв, О.А. Анікст, Л.М. Арінштейн, С.Ю. Ба-ранов, В.Г. Бєлінський, Р.І. Бродавко, М.Л. Бродський, В.Е. Ва--цуро,--О.М. Веселовський, Л.І. Володарська, Ц.С. Вольпе, І.Н. Гілінський, А.Н. Гірівенко, Г.О. Гуковський, М.П. Дашкевич, І.А. Дубашинський, Н.Я. Дьяконова, Г.О. Єлістратова, Е.М.Жилякова, В.М. Жирмунський, П. Загарін, К.К. Зейдліц, В.В. Івашова, Р.В. Ієзуїтова, Ф.З. Канунова, В.М. Костін, О.Б. Лебедєва, Ю.Д. Ле-він,-В.І. Маслов, О.П. Налімов, О.В. Нікітенко, В.У. Обер, К.Х. Обер,-І.О. Паньков, П.О. Плетньов, О.М. Пипін, В.І. Резанов, Н.Б. Реморова, В.І. Сахарова, Р.М. Самарін, І.М. Семенко, В.С. Соловйов, О.М. Сомов, М.І. Сухомлінов, В.М. Топоров, Л.Г. Фрізман, В.В. Цоффка, С.П. Шеверьов, систематизовано і досліджено великий і показовий матеріал.

Разом з тим не можна не бачити, що рецепція англійського романтизму в творчості Жуковського вивчена неповно і вибірково, чим зумовлена наявність істотних прогалин у наших уявленнях про історію російського романтизму і російсько-англійські літературні відносини. Відчувається настійна необхідність на основі освоєння і узагальнення зробленого нашими попередниками дослідити рецепцію англійського романтизму в творчості Жуковського як цілісне явище і, таким чином, створити більш повне і достовірне уявлення і про його генезис, і про особливості поетичного перевтілення в ньому спадщини англійських романтиків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в рамках плану науково-дослідної роботи кафедри світової літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб з’ясувати сприйняття і перетворення англійського романтизму в поетичному світі Жуковського, своєрідність творчого методу російського поета і те, як вона виявилася в його перекладах і обробках творів англійських романтиків. Для її досягнення слід було розв’язати низку таких завдань:—

з’ясувати значення поезії англійського передромантизму для формування романтичної поетики Жуковського;—

виявити місце поезії Сауті в творчості російського романтика, її вплив на етичну проблематику його творів і формування оповідної поезії Жуковського;—

вивчити проблему байронізму Жуковського, рецепцію творчості Байрона в його поезії, місце перекладів творів Байрона в історії російського романтизму;—

встановити особливості перекладу Жуковським поезії В.Скотта, зв’язок конспекту поеми “The Lady of the Lake” (“Діва озера”) з оригінальною творчістю російського поета, специфіку перетворення на російському ґрунті балад “Замок Смальгольм” та “Покаяние”, а також зв’язок повісті “Суд в подземелье” з епічними дослідами Жуковського тридцятих років.—

дослідити вплив творчості Т.Мура на оригінальну поезію Жуковського, визначити своєрідність перекладу поеми “Пери и ангел” і його місце в історії перекладів поеми Мура та в історії російської “східної поеми”;

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в повному обсязі аналізується діяльність Жуковського як перекладача англійських романтиків, істотно розширене уявлення про творчу історію відповідних віршів, повістей, поем і балад, а також про їх місце в становленні російського романтизму. Також вперше здійснено порівняльний аналіз багатьох перекладів з оригіналами, показано системний характер змін і доповнень, які вносяться ним в перекладені тексти, що дозволило не тільки доповнити й оновити уявлення, яке склалося про творчу манеру Жуковського-перекладача, але і додатково обґрунтувати право його перекладів стояти в одному ряду з оригінальними віршами, являючи собою цінну сторінку в історії російської поезії.

Методологічною основою дисертації є розроблені сучасною наукою принципи історичного, соціально-генетичного, описового методів, а також елементи порівняльного і лінгвостилістичного аналізу тексту.

Теоретичне значення. Матеріали дисертації дозволяють поглибити і уточнити існуюче уявлення про романтизм, національну своєрідність російського романтизму і творчий метод Жуковського. Вони також збагачують теорію поетичного перекладу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані в процесі вивчення курсу історії російської літератури першої половини XIX ст., при підготовці спецкурсів і спецсемінарів, присвячених російському романтизму, творчості Жуковського, теорії та історії перекладу.

Апробація результатів дисертації. Розділи дисертації виносилися на обговорення засідань кафедри світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Ряд положень було викладено в доповідях на Читаннях молодих вчених пам’яті Л.Я.Лівшиця (1997, 1998), на науковій конференції “Актуальні проблеми сучасного пушкінознавства” (1999). У повному обсязі дисертація була обговорена на засіданні кафедри світової літератури ХГПУ ім. Г.С.Сковороди (2000).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в шести публікаціях, у тому числі в чотирьох статтях, опублікованих в наукових фахових виданнях.-

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел (220 найменувань). Загальний обсяг дисертації 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначені мета і завдання дослідження, його методологічна основа, доведене теоретичне і практичне значення роботи.

Перший розділ “Жуковський і поезія англійського передромантизму” складається з двох параграфів.

У першому параграфі “Перекладацькі принципи В.А.Жуковського” розглядаються сформульовані самим поетом глибоко індивідуальні принципи перекладу, що складають грані його неповторного естетичного кредо і є важливими при аналізі перекладацької творчості Жуковського. Поетичний переклад як оригінальна творчість, перекладацька діяльність як складова частина російської літератури — таке розуміння відповідало не тільки індивідуальним особливостям обдарування поета, але й запитам його часу, сприйняттю його творчості, що мало зворотний вплив на підхід перекладача до рішення поставлених ним перед собою завдань.

У другому параграфі “Англійський передромантизм у творчості В.А.Жуковського” аналізується сприйняття раннім Жуковським ідей та зразків англійських поетів XVIII ст. Дві переплетені одна з одною теми, висунені поезією англійського сентименталізму, — тема природи і тема смерті — були співзвучні настрою поета і набули подальшого розвитоку в його -творчості.-

Переклад елегії Грея “Сельское кладбище” (1802, 1839) став віхою не тільки творчого шляху Жуковського, але і становлення російського романтизму. Народження елегії як жанру російської романтичної поезії було пов’язане з її збагаченням новими формами виразу: сповідь і розповідь, роздум і опис. Особливу задушевність і виразність набувала мова завдяки новаторству Жуковського у слововживанні.

В роботі вивчення зазнали переклади з Томсона (1808) — “Гимн” і Голд-сміта — “Опустевшая деревня” (1805), що вплинули на розвиток психологічної лірики поета, який був пов’язаний з перенесенням власного психологічного досвіду на ліричного героя, посвяченням читача в закутки власної душі, відтінки своїх станів і почуттів.

Поезія англійських передромантиків сприяла розширенню жанрових меж лірики Жуковського: переклади балад О.Голдсміта — “Пустынник” (1812), Д.Маллета — “Эльвина и Эдвин” (1814), Т.Кемпбелла — “Уллин и его дочь” (1833) готували появу на російському ґрунті нового жанру — романтичної балади.

Балада “Пустынник” відкривала у творчості Жуковського цикл західноєвропейських романтичних балад. І хоча перекладу російського поета передували дві спроби перекладу цього твору — прозаїчний Н.І.Стахова (1786) і поетичний П.П.Політковського (1809), саме текст Жуковського став у російській романтичній поезіі зразком зображення самітника. Похмурий колорит, таємничість, печальний і в той же час щасливий сюжет про розставання і раптову зустріч двох закоханих сподобались російському читачеві 10-х рр. ХІХ ст. Текст балади було покладено на музику Мауером. Крім того, саме переклад Жуковського було включено Баурінгом до книги “Specimens of the Russian Poets” (“Російські поети в зразках”) (1821). Ця балада була також першою в циклі балад про кохання, яке стає проти забобонів та заборон і яке сильніше за смерть.

Другий розділ “Жуковський і Сауті” присвячено сприйняттю російським поетом творчості одного з найвизначніших представників “озерної школи”, що поряд з Шиллером, Уландом, Гомером був автором, якого Жуков-ський найчастіше перекладав. З 1813 до 1831 рр. російський поет переклав з Сауті 8 балад і початковий уривок поеми “Roderic, the Last of the Goths” (“Родрік, останній з готів”). Інтерес Жуковського був викликаний спорідненістю поетів як по духу, так і по характеру поетичної діяльності (існує свідчення творчої “співпраці” двох поетів — вплив вірша Жуковського-“Певец во стане русских воинов” (1812) на поему Сауті “The March to Moscow” (“Марш на Москву”) (1813), а також близькістю поетів у системі євро-пейського романтизму і властивою їм єдиною онтологічною концепцією.

Безпосереднє звернення до спадщини англійського романтика було пов’язане з жанровою еволюцією Жуковського. У 1810-і рр. поет перекладає балади “Адельстан” (1813), “Варвик” (1814), “Старушка” (1814) у зв’язку з розквітом жанру балади в його творчості, інтересом до фантастико-містичного сприйняття, характерного для балад Сауті, і фантастичного елементу, що грав помітну роль в жанроутворенні.

Найбільшу популярність з перших балад набула “Старушка”, що стала однією з найвідоміших балад Сауті в Росії і що знайшла відо-браження в повісті Гоголя “Вий”, переклад якої Пушкін вважав зразковим. Балада Сауті мала докладну назву: “A ballad showing how a woman rode double, and who rode before her” (“Стара з Берклі. Балада, яка показує, як одна стара їхала верхи вдвох і хто їхав перед нею”). Жуковський замінив “старуху” “старушкой”, тим самим посилив комічний відтінок в заголовку. Звернувши увагу на нотку авторської іронії в оригіналі, російський поет акцентує її в своєму перекладі, гіперболізує страхи і фантастичні жахи.

На основі цієї балади Жуковський створив автопародію, яка була спрямована проти А.Шаховського під час полеміки навколо “Липецких вод”. Це був один з перших експериментів пародійного використання романтичних сюжетів і мотивів з літературно-полемічною метою.

Особливий характер в баладі набували релігійні мотиви: і бог, і диявол — лише герої світу фантастики, казкові примари. Проте це не вплинуло на долю балади, тому що саме як “пьеса, в которой дьявол торжествует” вона і була заборонена цензурою.

Балада “Адельстан” (у Сауті “Rudiger”) відкривала в творчості Жуковського цикл балад, які розповідали про драму злочинців, ладних будь-якою ціною дістати тимчасові блага. У ній вперше зазвучала тема злочину і покарання, яка набула розвитку в баладах “Варвик”, “Ивиковы журавли”, “Громобой”, “Старушка”, пізніше в повістях “Красный карбункул”, “Овсяный кисель”, “Летний вечер”. Перші балади, перекладені з Сауті, сприяли пізнішому розвитку фантастичної повісті в російській літературі і готували читацький інтерес до “страшного” жанру.

У кінці 1810-х — на початку 1820-х рр. у зв’язку із звертанням Жуковського до епіко-драматичних форм, об’єктивізацією жанру балади, посиленням ролі епічних елементів, формуванням особливої концепції позитивного героя, який через страждання і муки приходить до найвищої доброчесності, предметом творчого осмислення російського поета стають поеми Сауті “Joan of Arc” (“Жанна д’Арк”) і “Roderic, the Last of the Goths” (“Родрік, останній з готів”).-

Маргіналії поета, які були залишені під час читання поем, свідчать про особливий інтерес Жуковського до психологізму Сауті як головного засобу побудови характеру позитивного героя. Якщо звертання до поеми “Joan of Arc” (“Жанна д’Арк”), що було пов’язано також з роботою над трагедією Шиллера “Орлеанська діва”, обмежилось лише читанням, то поема “Roderic, the Last of the Goths” (“Родрік, останній з готів”) була частково перекладена. Під перегляд-підпали 41 початкова строфа поеми Сауті. Поряд з експериментом перекладу цієї поеми Пушкіним переклад Жуковського був вдалою спробою ознайомлення російського читача з талантом Сауті — епічного поета. Показовий той факт, що, вважаючи можливим здійснювати жанрову трансформацію, ставитись вільно до оригіналу, Жуковський перекладає поему досить точно, зберігаючи повноту інформації, синтаксичну систему та епітети оригіналу. Навіть метр поеми — п’ятистопний ямб лишається без зміни. Це являє собою значущий факт, тому що саме п’ятистопний ямб в 30-40 рр. стане епічною віршовою формою. Переклад в цілому носив експериментальний характер, це був один з перших експериментів Жуковського з великими епічними оповіданнями.

Перекладаючи вірші Сауті “Donica” (“Доніка”), “God’s Judgement on a Wicked Bishop” (“Суд божий над порочным епископом”), “Queen Oracca” (“Королева Ураку”), “Jaspar” (“Джаспар”), “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) в березні-червні 1831 р., Жуковський видозмінює жанр балади — обєктивізує контекст, посилює релігійно-дидактичний і моральний елемент, міняє характер фантастики. Ця робота готує появу в творчості Жуковського “дидактичного епосу” 1830—1840-х рр. Балада “Две были и еще одна” в двох перших частинах являє собою переклад балад Сауті “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) та “Jaspar” (“Джаспар”). Жуковський переробляє їх таким чином, що головним стає тон ідилічного “простодушия” і сентиментального моралізування, властивий творчості Гебеля.

Подібному осмисленню підлягала і балада “Суд божий над епископом Гаттоном”, яка якнайкраще демонструвала моралістичний настрій Жуковського 30-х років — поет розширює баладу Сауті, посилює морально-релігійний пафос.

Третій розділ “Жуковський і Байрон” присвячено вивченню проблем байронізму Жуковського, рецепції творчості Байрона в його поезії, місця зроблених ним перекладів в історії російського романтизму.

Хоча Жуковський переклав лише два твори Байрона — вірш “Песня” (1820) і поему “Шильонский узник” (1822) (Е.М.Жиляковою було встановлено, що російському поету належить переклад 49 строфи “Паломничества Чайльд Гарольда” і в планах був переклад “Манфреда” і “Гяура”), його внесок у засвоєння байронічної поезії на російському ґрунті був значним, і це усвідомлювали вже його сучасники.

Проблема байронізму Жуковського в науковій літературі за звичаєм зводилася до перекладу поеми “Шильонський узник”. Маргіналії Жуковського на творах Байрона, що зберігаються в Бібліотеці Жуковського в Томську, а також листування О.С. Пушкіна, П.А. Вя-земського, О.І. Тургенєва, В.А. Жуковського, О.О. Бестужева-Марлінського, Д.М. Блудова свідчили про різнобічний інтерес Жуковського до творчості Байрона. Незважаючи на неприйняття російським поетом богоборства англійського романтика, одностороннього характеру меланхолійної поезії, що відвернулася від світу, індивідуалізму поезії англійського поета, інтерес до творчості Байрона не вичерпувався з 1818—19 рр. до 1830-і рр. Новий тип романтичного світовідчуття, філософські і естетичні принципи, близькі російському поету, зумовили уважне знайомство Жуковського зі спадщиною англійського романтика. Байронівський пафос волелюбності, що поєднувався з песимістичним настроєм, знайшов відображення в оригінальній поезії Жуковського (“Первый отчет о луне”, “Невыразимое”, “На кончину её величества...”).

Переклади Жуковського з Байрона сприяли відкриттю для росій-ського читача нових граней творчого світу англійського романтика — ліризму і психологізму його поезії. Вони стали найбільш значущим результатом освоєння Жуковським творчості Байрона.

Вірш Байрона “Stanzas for Music” (“Пісня”), що був названий самим автором “гімном сумним”, піснею “найправдивішою, хоч і найсумнішою” з усіх, що він написав, був співзвучний з настроєм Жуковського 1820 р. Розробляючи образи і мотиви англійського вірша, російський поет створював свій твір — у властивих йому елегійних тонах стилізував переклад, посилював елементи, споріднені з його сприйняття світу, художньою ідеєю.

Переклад Жуковського поеми “Шильонский узник”, перший зразок російської романтичної поеми, став фактом національної культури і російською моделлю байронічної поезії. Метрична форма “Шильонского узника” — чотиристопний ямб з парною чоловічою римою — стала продуктивною моделлю в російській поезії.

Поема Жуковського “Шильонский узник” привертала до себе увагу багатьох учених, починаючи з сучасників поета. Більшість дослідників, незважаючи на високу оцінку перекладу поеми, приписували російському перекладачеві значні відступи від оригіналу, перш за все, послаблення волелюбного пафосу поеми, її революційного звучання, заміну республіканських переконань релігійною вірою. Підосновою цього вважалася різниця філософських і естетичних поглядів двох поетів, консерватизм Жуковського, який став причиною ігнорування “Sonnet on Chillon” (“Сонета до Шильона”), що був поданий перед поемою. Вивчення історії створення поеми і “Сонета”, а також зіставлення цих двох творів дало підстави для висновку, що “Сонет”, який був написаний Байроном після завершення роботи над поемою, є не просто продовженням поеми, він являє собою інший погляд на героя, оспівує людину, що бореться заради свободи своїх переконань, і лише в зв’язку з сонетом поема набуває “республіканського духу”. Підтверджує цей факт і аналіз ідейного звучання поеми і сонета, виходячи з відносної самостійності кожного з них: сонет — це гімн свободі, пісня про “мистецтво” жити у в’язниці і водночас бути на волі, бо воля живе в серці; він рясніє такими поняттями, як Свобода, її Вічний розум, Вільність, Вільний розум; інша справа — поема, що являє собою психологічну розповідь, зрозуміти яку можна лише, якщо знайомий з передмовою до поеми. Психологія страждань людини, трагедія душі, написана поза часом і без згадування імені героя, були проникливо відчуті й використані Жуковським у перекладі.

Аналіз перекладу поеми дозволив зробити висновок, що поширена точка зору про ослаблення Жуковським волелюбного пафосу поеми не має достатньої основи. Російський поет переклав поему відносно точно: збережені не тільки головна тема і настрій — вплив тюремного ув’язнення на сильну духом людину, але і звучання поеми (метрика, римування).

Четвертий розділ “Жуковський і Вальтер Скотт” аналізує діяльність Жуковського як перекладача поезії В.Скотта. Англійський романіст здобув популярності в європейській і російській літературі насамперед як поет. Саме Жуковському належить перший поетичний переклад Скотта в Росії — балада “Замок Смальгольм” (1822).

Інтерес до творчості Скотта виникає у Жуковського в 1814 р. у зв’язку з підготовкою матеріалів для створення історичної епопеї “Владимир”. У 1815 р., ще до появи російських перекладів з Скотта, поет конспектує 6 пісень поеми “The Lady of the Lake” (“Діва озера”), фіксуючи найбільш важливі моменти, пов’язані з ходом поеми і засобами художнього відтворення подій і характерів. У зв’язку з пошуком форми для “Владимира” особливу увагу Жуковський приділяє своєрідності структури ліроепічної поеми: поєднанню різних жанрових форм від балад, пісень, батальних сцен, легенд до лірико-філософських відступів. Деякі досягнення Скотта в поемі “Діва озера” знайшли відображення в оригінальній баладі “Эолова арфа”.

Зберігся також запис плану-конспекту поеми Скотта “The Lord of the Isles” (“Володар островів”). Характер конспектування прозою свідчить про намір поета перекласти поему.

У 1822 р. поет перекладає баладу Скотта “The Eve of Saint John” (“Переддень Святого Джона”). Жуковський орієнтується на свого читача, підготовленого до сприйняття літературних балад і незна-йомого з вдачами і звичаями середньовіччя, тому перекладає баладу іншим стилем — умовно-літературним, замінюючи ним вальтер-скоттівський романтизм, близький до джерел англійського фольклору. Лицарський тип свідомості, проблема вибору людиною своєї поведінки, похмура трагедія, поступове нагнітання жаху і загадковість оповідання привертають увагу Жуковського і в баладі “The Gray Brother” (“Сірий брат”) — в перекладі “Покаяние” (1831). Балада Скотта була не завершена. Жуковський надав їй закінченого вигляду та вніс ряд змін, пов’язаних з його релігійно-містичними уявленнями тих років. Практично точно дотримавшись композиції англій-ської балади, російський перекладач доповнив оповідання розповід-дю про трагедію, в здійсненні якої кається герой і котра стала причиною його паломництва в Рим. Взятий з передмови В. Скотта сюжет цього оповідання був доповнений новим нюансом, що на перший погляд не мав великого значення. Події трагедії розгортаються в “часовне пустынного места”, в той час, як в передмові Скотта в будинку (“house”), а в баладі — на фермі (“grange”). Таким чином, поглиблювався конфлікт розповіді — вина героя не лише в тім, що він спалює двох закоханих, а спалює їх в божому домі, що для християнина неприпустимий гріх. Звідси йшла перебудова всієї художньої системи оригіналу: створювався виразний контраст між духовним світом грішника і протиставленим йому світом природи, в якому постійно відчувалася присутність божественного.

Інтерес до Скотта розвивається у Жуковського у зв’язку з власною творчою еволюцією від ліроепічних творів, поетики поем і балад до широкого епічного мислення. Звертання Жуковського в 1832 р. до поеми Скотта “Marmion” (“Марміон”) пов’язано передусім зі сприйняттям епічних і філософських ідей Скотта, з його творчим шуканням як епічного письменника. На перший план перекладач висуває трагедію особистості, збільшує протиріччя між природними прагненнями людини і жорсткими догмами церкви. Характер запозичень та наслідування Скотта в “Суде в подземелье” відобразив знайомство Жуковського з творчістю Скотта — романіста. Насамперед це проявилося в жанровому визначенні “Суда в подземелье” як “повість”, “Marmion” (“Марміон”) Скотта — “пісня”. Перекладач посилює драматизм і психологізм і в той самий час намагається надати твору оповідальний характер, виконати його в межах жанру “повість”. Переклад другої частини поеми “Marmion” (“Марміон”) — “Суд в подземелье” — з його настановою на оповідальність, посилення драматизму і психологізму передував епічним експериментам поета 1830—40-х рр.

П’ятий розділ “Жуковський і Томас Мур” присвячено головному підсумку рецепції Мура в творчості Жуковського — перекладу поеми “Paradise and the Peri” (“Рай і пері”), що входить в роман у віршах і прозі “Lalla Rookh” (“Лалла Рук”), і її впливу на поетику Жуковського.

Переклад Жуковського “Пери и ангел” в 1821 р. увів Т. Мура в російську літературу, викликавши інтерес до особистості англійського автора і його творчості, познайомив російського читача з оригінальним творінням Мура, став фактом історії російської літератури, що вплинув на народження нового жанру — східної романтичної поеми. Її тема та ідея знайшли відображення в творах російських письменників, зокрема в поемі Лермонтова “Демон”. Переклад Жуковського став початком довгої історії перекладу поеми Мура в російській літературі, що нараховує вже більш, ніж 160 років.

Рідко який твір Жуковського викликав таке одностайне захоплення. Успіх поеми мав глибинні причини. Його епосі був притаманний інтерес до літератури Сходу і фольклору різних народів. Поява прекрасної східної поеми, багатої на барви і надзвичайну історичну і географічну різноманітність, була надто своєчасною.

Аналіз перекладу Жуковського дозволив зробити висновок, що він являє собою вільне перекладення англійського оригіналу. І хоч російський поет зберіг композицію поеми Мура, побудову сюжету, поема зазнала істотної трансформації. “Лалла Рук” в оригіналі багата на авторські зноски, які надають поемі особливу філологічну важкуватість. Жуковський перекладає частину цих приміток, але більшу частину опускає. Російського перекладача не цікавлять чужі йому та його читачеві джерела. Намагаючись зберегти східний колорит “Раю і пері”, Жуковський вперше в своїй творчості лишає значну кількість географічних і історичних реалій, незнайомих читачеві ботанічних і зоологічних назв, подробиць в описі чудернацьких східних пейзажів, і все ж значно послаблює оригінал. Перекладач стилізував поему у властивих йому сентиментально-романтичних тонах, послабляв екзотичний колорит, пом’якшував описи суворого-земного життя, посилював музикальність і ліричність оповідання в описах східних пейзажів, в більш ідеалістичному християнському дусі трактував основну ідею поеми. Жуковський робив ставку на епічність оповідання — жанр перекладу визначався як “повість”. Ця робота сприяла формуванню епічного мислення Жуковського, що знайшло втілення в епічних задумах 30-х рр. Тема прославленої поеми не раз знаходила розвиток як в оригінальній поезії Жуковського (“Лалла Рук”), так і в перекладній творчості (“Явление поэзии в виде Лалла Рук”, “Пери” та інш.).

ВИСНОВКИ

В.А. Жуковський, важлива заслуга якого полягала в перенесенні на російський ґрунт європейського романтизму, надавав першорядне значення поезії англійських романтиків. Цей інтерес був закономірний. Головним чином це пов’язано з тим, що криза просвітницького світогляду, дискредитація розуму і протиставлення йому почуття дали про себе знати передусім в англійській літературі, оскільки в Англії, що раніше інших пройшла через буржуазну революцію, раніше з’явилися і протиріччя буржуазної цивілізації. Проникнення у внутрішнє життя людини, зображення світу переживань людської душі, інтерес до середньовіччя, Сходу, народних повір’їв стали центральним змістом літератури нового напряму. Все це вкрай імпонувало інтересам Жуковського з його морально-етичним шуканням 1810-х років і загостреним інтересом до розкриття внутрішнього світу людини в ліриці. Крім того, англійська література кінця XVIII — початку XIX ст. була новаторською не тільки в галузі змісту, але і в галузі форми, що загострювало інтерес до неї російського поета в зв’язку з його жанровим шуканням.

Безпосередню роль в освоєнні досягнень англійської романтичної поезії зіграла поезія передромантизму. Засвоюючи досягнення англійської поезії сентименталістського гуманізму і сенсуалізму, Жуковський завойовував російську літературу для романтизму. Переклад елегії Грея “Сельское кладбище” сприяв народженню елегії як жанру романтичної літератури і став віхою не тільки поезії Жуковського, але і нового напряму в російській літературі. Поезія Томсона, Грея, Голдсміта вплинула на формування психологічної лірики — відкриття читачеві душі поета, перенесення власного психологічного досвіду на ліричного героя, диференціювання станів і почуттів — все це вело до збагачення мови поезії і підготовки росій-ської літератури до сприйняття поезії англійського романтизму.

Жуковский перекладав російською мовою самі ідеї англійського романтизму, близькі його поетичній натурі, а не твори окремих його представників. Саме принцип співзвуччя своїм настроям був критерієм вибору тих або інших творів для перекладу. Російському поету були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків — як яс-кравий демонізм, так і більш м’які форми індивідуалізму в поезії, йому імпонувала лірична елегійна тема, що іменується англійцями “joy of the grief” (насолода смутком) і що вирізняла його оригінальну поезію. У зв’язку з цим перекази з Байрона, Мура були нечисленні і в них відбивалася лише одна сторона їх поезії, у той час, як творчість таких поетів, як Сауті, було представлено більш широко.

У перекладах англійських романтиків Жуковський дотримувався класицистичного принципу, успадкованого ним від Новаліса, що передбачав відтворення не конкретного твору, а його естетичного ідеалу. Таким чином ставився знак рівності між перекладом і самостійною творчістю. Творчо осмислюючи поезію англійського романтизму, російський поет вкладав у переклади власні етичні й естетичні мотиви. Акцентувалися мотиви найбільш близькі перекладачеві, але не другорядні, а пов’язані з головною ідеєю оригіналу. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, опускав топографічні і історичні подробиці, уникав натуралістичності описів, часто оберігав свого читача від кошмарів оригіналу, використовуючи легку авторську іронію, психологічно заглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, посилював ліризм оповідання. Він згладжував конкретно-описові риси оригіналу, роблячи ставку передусім на опорні слова в поетичній лексиці, що являють собою узагальнене позначення емоцій, оскільки саме в них були закладені величезні смислові резерви, а також посилював, а в окремих випадках вводив всепроймаючі почуття і настрої, що сприяло збагаченню перекладу додатковою гамою фарб і почуттів. Внаслідок цих трансформацій переклад часто переводився в іншу стильову систему, ніби розчинявся в творчості російського поета і ставав надбанням російської літератури.

Освоєння Жуковським досвіду літератури англійського романтизму в зв’язку з власними жанровими пошуками, сприяло появі в російській літературі найрізноманітніших форм і відкривало шляхи для досягнень майбутніх поколінь російських поетів: переклад поеми Байрона “Шильонский узник” став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта “Пустынник” відкривав у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, переклад частини поеми Мура “Пери и ангел” був яскравим прикладом російської східної романтичної поеми.

Інтерес Жуковського до баладної поетики Скотта і Сауті сприяв створенню в російській літературі нового характеру світовідчуття, нового світу ідей і почуттів. Романтична екзотичність, чудеса порятунку і загибелі душі, містика, фантастика, душевні колізії як складний комплекс переживань, співвіднесений з таємним життям світу, занурення у внутрішній світ, мрійливе і містичне сприйняття природи стали надбанням російської літератури. Переклади балад англійських поетів становили вагому частину в баладному циклі Жуковського — з тридцяти чотирьох перекладених балад тринадцять були виконані з англійських оригіналів. Вони вводили читача в світ різноманітних етичних проблем, ставили питання індивідуальної поведінки, вибору між добром і злом.

Експерименти перекладу різних форм англійської романтичної поеми сприяли їх появі в російській літературі як зразків для ліро-епосу, що формувався, відкривали теми для російської романтичної поеми (тюремно-в’язничну, демонічну, тему патріотичної жертовності, безмежної любові), розробляли образ нового позитивного героя — романтичну особистість, наділену високою етичною ідеєю, здатну на самопожертвування заради великої мети. Установка переказів англійських романтичних поем на оповідальність і пізніше включення окремих творів у виданнях творів в розряд “повістей” впливала на розвиток російської віршованої повісті.

Матеріали англійської поезії в тридцяті роки зазнавали експериментальних дослідів зближення поезії і прози у віршованих перекладах з метою виявлення епічних можливостей поезії. Переклад “Elegy Written in a Country Church-Yard” (“Сільського кладовища”) Грея у 1839 році, уривка поеми “Marmion” (“Марміон”) Скотта і балад Сауті “Jaspar” (“Джаспар”) і “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) визначили еволюцію епічних форм і шлях росій-ського поета до епосу.

Творчий підхід до засвоєння досягнень англійського романтизму сприяв формуванню в творчості Жуковського нових перспективних віршових моделей — чотиристопного ямба із суцільними чоловічими закінченнями “Шильонского узника”, п’ятистопного ямба вірша “Отымает наши радости” і сказового гекзаметра “Сельского кладбища” і “Двух былей и еще одной”. Метричні нововведення — спосіб поєднання дактилічних віршів у баладі “Суд божий над епископом”, установка на музичність вірша і реформа строфіки відкрили в російській літературі великі можливості для розробки вірша.

Таким чином, здійснені Жуковським переклади віршів англійських романтиків сприяли пропаганді ідей європейського романтизму і створенню його цілісного образу, вплинули на ідеї і поетику російської літератури, розвиток перекладу, відкрили нові можливості російської літературної мови і вірша, сприяли розширенню російсько-англійських літературних зв’язків.

Основні положення дисертації відображені
в наступних публікаціях:

1. Сакура С.С. Жуковский и Саути // Науковi записки ХДПУ iм. Г.С.Сковороди. — 1997. — Серiя лiтературознавство, Вип. 1(6). — С. 31—34.

2. Сакура С.С. “Канун Святого Джона” Вальтера Скотта и “Иванов вечер” Жуковского // Науковi записки ХДПУ iм. Г.С.Сковороди. — 1998. — Серiя лiтературознавство, Вип. 1(12). — С. 15—22.

3. Сакура С.С. Вальтер Скотт — поэт в творческом мире В.А.Жу-ковского // Науковi записки ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. — 1998. — Серiя лiтературознавство, Вип. 9(20). — С. 15—21.

4. Сакура С.С. Ранние драматические опыты Жуковского // Критика. Драматургия. Театр (Из докладов, представленных на I—IV чтениях молодых ученых памяти Л.Я. Лившица.) — Харьков, 1999. — С. 104—109.

5. Сакура С.С. Ранние драматические опыты // Третьи чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. — Харьков, 1998. — С. 15—16.

6. Сакура С.С. В.А.Жуковский, переводчик баллады Р.Саути “Старуха из Беркли” // Науковi записки КДПУ iм. В. Винниченка. — Кiровоград, 1999. — Серiя фiлологiчнi науки, Вип. 20. — С. 282—287.

АНОТАЦІЇ

Сакура С.С. В.А.Жуковський і англійські романтики. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 — російська література. — Харків-ський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 2000.

Дисертація присвячена вивченню особливостей сприйняття і перетворення В.А. Жуковським англійського романтизму і перед-романтизму в поезії, своєрідності творчого світу і творчого методу російського поета і їх вияву в його переказах і обробках англійських романтиків. У роботі вперше зроблена спроба в повному обсязі проаналізувати діяльність Жуковського-перекладача англійських романтиків, розширене уявлення про творчу історію окремих перекладів (балад, романтичних поем), а також їх місце в російській літературі. Внаслідок аналізу перекладів Жуковського з Сауті, Байрона, Скотта, Мура було показано системний характер змін і доповнень, які вносяться в перекладені тексти, що дозволило значно доповнити уявлення про творчий метод поета, а також обґрунтувати право його переказів на місце серед творів оригінальних.

Ключові слова: романтизм, романтик, балада, романтична поема, передромантизм, переклад.

Сакура С.С. В.А.Жуковский и английские романтики. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 — русская литература. — Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Ско-вороды, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена изучению особенностей восприятия и преобразования английского романтизма и предромантизма в поэзии В.А. Жуковским, своеобразию творческого мира и творческого метода русского поэта и их проявлению в его переводах и обработках английских романтиков. В работе впервые предпринята попыт-ка в полном объеме проанализировать деятельность Жу--ков-ского-переводчика английских романтиков, расширено представление о творческой истории отдельных переводов (баллад, романтических поэм), а также их месте в русской литературе. В результате анализа переводов Жуковского из Саути, Байрона, Скотта, Мура показан системный характер изменений и дополнений, вносимых в переводимые тексты, что позволило значительно дополнить представление-о творческом методе поэта, а также обосновать право его переводов на место в ряду произведений оригинальных.

Переводческие принципы В.А. Жуковского глубоко индивидуальны и составляют грань его по-своему неповторимого эстетического кредо. Автор диссертации анализирует своеобразие принципов перевода русского поэта, сформулированных в статьях “О басне и баснях Крылова” (1809), “Радамист и Зенобия, трагедия Креби-льона” (1810), “О переводах вообще и в особенности о переводах стихов” (1810), и отмечает, что они соответствовали не только индивидуальным особенностям его дарования, но и запросам его времени, восприятию его творчества, имевшему обратное воздействие на подход переводчика к решению поставленным им перед собой задач.

Показателен интерес Жуковского к поэзии английского предромантизма, в которой рано дали себя знать кризис просветительского мировоззрения, дискредитация разума и противопоставление ему чувства. Тема природы и смерти, выдвинутая в ней, была созвучна настроению русского поэта. Указывается, что наиболее значительное влияние на формирование романтической поэтики Жуковского оказала элегия Грея “Сельское кладбище”, послужившая толчком для рождения элегии как жанра русской романтической поэзии. Переводы из Томсона “Гимн”, Голдсмита “Опустевшая деревня” способствовали формированию психологической лирики поэта. Баллады О. Голдсмита “Пустынник”, Д. Маллета “Эдвин и Эмма”, Т. Кемпбелла “Уллин и его дочь” представляли интерес для Жуковского в связи с его жанровыми поисками и открывали в его творчестве цикл баллад о любви, восстающей против предрассудков и запретов.

Поэзия Саути в переводах Жуковского способствовала созданию в русской литературе нового характера мироощущений, нового мира идей и чувств. Романтическая экзотичность, чудеса спасения и погибели души, мистика, фантастика, мечтательное и мистическое восприятие природы стали достоянием русской литературы благодаря выполненным Жуковским переводам восьми баллад Саути, которые составили весомую часть в балладном цикле русского поэта. Они расширяли этическую проблематику русской литературы, поднимали вопрос человеческого поведения и выбора между добром и злом. Жанровая эволюция Жуковского к эпико-драматическим формам и интерес к постановке образа положительного героя обусловили интерес поэта к поэмам Саути “Жанна д’