ІНСТИТУТ ПЕДАГОГИКИ АПН УКРАЇНИ

ТКАЧЕНКО ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 370.12

ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ СЛОВА У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

13.00.01.- загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки Академії педагогічних наук України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Антонець Михайло Якович,

Інститут педагогіки АПН України,

докторант.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Бондар Віталій Іванович,

Інститут дефектології АПН України,

директор;

кандидат педагогічних наук,

Мамчур Лідія Іванівна,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,

в. о. доцента.

Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться "25" січня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.

Автореферат розісланий 25 грудня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Легкий М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступінь дослідженості теми. На сучасному етапі реформування загальноосвітньої школи все більше відчувається потреба постійного духовного самовдосконалення особистості й збагачення інтелек-туального потенціалу як найвищої суспільної цінності. Нові важливі завдання освіти, визначені Державною національною програмою "Освіта (Україна ХХІ століття)", Законом України "Про освіту", зорієнтовані на гуманізацію, гуманітаризацію навчально-виховного процесу, на всебічний розвиток учнівської молоді.

Нинішні умови вимагають формування підростаючих поколінь з розвиненими творчими здібностями, які добре володіють словом в усіх сферах комунікації.

У загальноосвітній школі слово виступає засобом пізнання, спілкування і впливу на почуття дитини, воно є також одним з найвагоміших засобів виховання.

Аналіз історико-педагогічної літератури засвідчує, що до проблеми виховання дітей засобами слова була привернута увага багатьох відомих педагогів. Прогресивні погляди в галузі навчання і виховання засобами слова відображені у працях Я.Коменського, Г.Сковороди, К.Ушинського, Л.Толстого, М.Драгоманова, І.Франка, А. Макаренка, О.Потебні, І.Огієнка, Г.Ващенка, С.Русової та інших.

На велике виховне значення слова в духовному становленні особистості вказував видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлин-ський (1918-1970). Красу і виразність рідного слова Василь Олександрович вважав найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її душі, почуттів і вчинків. У багатьох книгах, а також у статтях вчений висловив слушні думки щодо ролі слова в розумовому, моральному, патріотичному та естетичному вихованні школярів. В.О.Сухомлин-ський поєднав у собі талант педагога, психолога, філософа і дитячого письменника.

Сьогодні, коли перед педагогічною наукою і всіма ланками освіти стоять складні відповідальні завдання, в науково-практичному досвіді В.О.Сухомлинського можна знайти джерела і шляхи для їх успішного розв'язання.

Творча спадщина В.О.Сухомлинського відзначається багато-гранністю і яскраво вираженим новаторським характером. Окремим аспектам його педагогічної теорії і практики присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених. Це, зокрема, дисертації М.Базилевич, М.Библюка, М.Богуславського, Л.Бондар, Т.Будняк, В.Василенка, Г.Веденської, М.Дубін-ки, В.Кіндрата, Т.Когачевської, М.Левківського, О.Лоскутова, А.Луцюка, Л.Мілкова, М.Мухіна, І.Остапйовського, Р.Позінкевич, А.Се-меза, В.Свиридова, Л.Сіднєва, О.Соколовської, З.Шевців, Р.Штайнік та ін.

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського продовжує привертати увагу науковців і педагогів-практиків. Про це свідчить створення Української асоціації імені Василя Сухомлинського, щорічне проведення Всеукраїнських педагогічних читань "Василь Сухомлинський і сучасність", які все більше пропагують і поширюють науково-практичний доробок вченого-гуманіста.

Різноманітним проблемам педагогічної системи В.О.Сухомлин-ського присвячені праці багатьох сучасних вчених – М.Антонця, І.Беха, А. Богуш, В.Бондаря, Л.Бондар, М.Боришевського,
В. Бутенка, М.Вашуленка, Г.Волкова, І.Зязюна, В. Кузя, Н.Ничкало, М.Мухіна, В.Паламарчук, А.Розенберга, О.Савченко, М.Сметан-ського, О.Сухомлинської, М. Ярмаченка., В. Хайруліної та ін.

Актуальними для розвитку педагогічної науки і практики є розроблена В.О.Сухомлинським система виховання школярів засобами слова. Окремі аспекти цієї проблеми розглядалися в наукових розвідках М.Антонця, А.Борисовського, М.Вашуленка, О.Мазуркевича, Г.Сагач, М.Стельмаховича, О.Сухомлинської, Р.Штайнік. До розгляду цієї проблеми звертались у кандидатських дисертаціях Г.Веденська "Проблеми викладання літератури в школі у спадщині В.О.Сухомлинського" (1980) та Л.Мамчур "Лінгво-дидактична спадщина В.О.Сухомлинського" (1998). Однак аналіз наявних публікацій та дисертаційних робіт засвідчує, що проблема виховання школярів засобами слова ще не була предметом спеціального історико-педагогічного дослідження.

Актуальність і недостатня наукова розробка цієї проблеми зумовили вибір теми дисертації "Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В.О.Сухомлинського".

В.О.Сухомлинський розглядав проблему виховання школярів засобами слова крізь призму педагогічного, психологічного, соціального та філософського аспектів.

Педагогічний аспект розкриває важливість слова, мови для загальної освіти, виховання та розвитку учнів. Василь Олександрович стверджував, що добре володіння рідною мовою підносить людину духовно, розвиває у неї почуття прекрасного, виховує естетичні смаки. Кожен вчитель, наголошував В.О.Сухо-млинський, покликаний майстерно володіти словом.

Психологічний аспект вказує на те, що слово виступає засобом психічного розвитку і виявлення внутрішнього світу особистості. Оволодіння культурою мови є неодмінною передумовою успішного навчання і розвитку творчих здібностей учнів. Слово і думка нерозривно пов'язані між собою. Висловлюючи власну думку, дитина удосконалює мислення, світогляд. У педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського ці два процеси органічно взаємообумовлені.

Соціальний аспект полягає у тому, що мова формується у процесі життя, розвитку людини в суспільстві. Становлення особистості, засвоєння нею рідного слова залежить від мовного середовища в сім'ї, дитячому садку, суспільстві, в якому вона зростає. Василь Олександрович глибоко усвідомлював, що держава, суспільство повинні дбати про розвиток рідної мови як найбільшої духовної цінності народу.

Філософський аспект пов’язаний з пізнанням духовних основ суспільного буття, сенсу людського життя на землі, співставлення добра і зла. В.О.Сухомлинський для своїх вихованців створив "Хрестоматію з етики" – своєрідну дитячу філософію. Засобами слова Василь Олександрович розкриває такі категорії етики, як добро, гідність, совість, честь, обов'язок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота входить до плану наукових досліджень Інституту педагогіки АПН України і є складовою проблеми "Українська педагогіка в персоналіях" (реєстраційний номер
№ 0197U07543). Тема дисертації узгоджена на засіданні бюро Ради з координації досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 10.06.1996 р.)

Об'єкт дослідження -- творча спадщина В.О.Сухомлинського.

Предмет дослідження – процес виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В.О.Сухомлинського.

Мета дослідження. На основі вивчення науково-педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського проаналізувати теоретичні підходи і практику виховання школярів засобами слова; обґрунтувати значення досвіду видатного педагога для сучасної освітньо-виховної практики.

Завдання дослідження:

1. Показати генезис проблеми виховання засобами слова в історико-педагогічному процесі.

2.

3.

4.

Теоретичну основу дослідження становлять: положення Державної національної програми "Освіта (Україна ХХІ століття)", Закону України "Про освіту", Концепції навчання державної мови в школах України, наукові ідеї про роль і місце класичної педагогічної спадщини в розвитку сучасної науки, філософські та психолого-педагогічні підходи щодо розвитку особистості.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної та художньої літератури, архівних джерел, праць вітчизняних та зарубіжних педагогів, письменників, мовознавців у відповідності з предметом та метою дослідження; історико-педагогічний (у розгляді історичних передумов становлення та розвитку педагогічних поглядів В.О. Сухомлин-ського), хронологічний (у дослідженні виховного процесу протягом певного періоду), ретроспективний (у висвітленні досліджуваної проблеми в історико-педагогічному аспекті), а також загально-наукові методи (синтез, узагальнення, систематизація тощо).

Джерельна база дослідження:

-

-

Наукова новизна одержаних результатів полягає в цілісному історико-педагогічному аналізі теоретичної та практичної діяльності В.О.Сухомлинського з проблеми виховання школярів засобами слова, зокрема, у дослідженні поглядів В.О.Сухомлин-ського в аспекті досліджуваної теми; у висвітленні його літературно-педагогічної спадщини як дитячого письменника; у визначенні його методики та творчої реалізації виховних можливостей слова в навчально-виховному процесі школи; в обґрунтуванні важливості використання творчого доробку вченого в сучасній освітньо-виховній практиці; у введенні в науковий обіг нових архівних матеріалів з досліджуваної проблеми.

Вірогідність результатів проведеної роботи забезпечувалась теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, системним аналізом теоретичного й емпіричного матеріалів, архівних та літературних джерел.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості творчого застосування фактичного матеріалу, основних положень і висновків дослідження науковцями, які працюють в галузі історії педагогіки, етнопедагогіки, дитячої літератури. Зібрана й узагальнена в дисертації інформація сприятиме поглибленню і збагаченню історико-педагогічної науки, допоможе у розробці лекційних курсів, спецкурсів, спецсемінарів. Результати дослідження можуть бути використані педагогами, психологами, вихователями дошкільних закладів, літературознавцями і мовознавцями.

Апробація результатів дисертації здійснювалась шляхом їх публікації у різноманітних педагогічних виданнях, обговореннях та виступах на міжнародних та міжвузівських педагогічних конференціях, а саме: на Перших Всеукраїнських педагогічних читаннях "Освітньо-виховні ідеали В.О.Сухомлинського в контексті сучасності" (Київ - Луцьк, 1994); Других (Київ - Чернігів, 1995), Третіх (Київ - Черкаси - Умань, 1996), Сьомих (Луганськ, 2000) Всеукраїнських педагогічних читаннях "Василь Сухомлинський і сучасність"; "Сучасна початкова школа: проблеми, пошуки, знахідки" (Тернопіль, 1996); "Наступність і перспективність у навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку" (Переяслав-Хмельницький, 2000); "Наукових записках" Національ-ного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (Київ, 1999); у фахових науково-педагогічних журналах "Початкова школа" (1999), “Українська мова і література в школі” (1999).

Публікації. Результати дисертації відображені у 6 одноосібних статтях та матеріалах наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних літературних і архівних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації викладений на 203 сторінках. Список використаних джерел вміщує 230 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, вказані теоретичні основи, джерела і методи, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані про впровадження й апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Слово як засіб виховання в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського” проведено аналіз філософської, педагогічної та психологічної літератури з проблеми виховання дітей засобами слова. Показано трактування народною педагогікою слова як одного з найважливіших засобів впливу на дитину. Відзначається, що саме через рідне слово у дитини формується національна психологія, світогляд, характер, свідомість та самосвідомість.

У розділі відзначається, що проблема виховання дітей засобами слова відображена у спадщині Г.Сковороди, Т.Шевченка, К.Ушинського, М.Драгоманова, І.Огієнка, О.Потебні, А.Макаренка, Г.Ващенка, М.Грушевського, С.Русової. Особливо глибоко усвідомлював роль рідного слова у вихованні особистості видатний педагог сучасності В.О.Сухомлинський.

У ході дослідження встановлено, що у формуванні педагогічних поглядів В.О.Сухомлинського великий вплив мало виховання в сім'ї Сухомлинських. Василь Олександрович виховувався у трудовій селянській родині, в якій з великою пошаною ставилися до рідного слова, народних звичаїв і традицій. Безумовно, що таке виховання, засноване на кращих засадах народної педагогіки, позитивно вплинуло на становлення поглядів майбутнього вченого.

Особливо великий вплив на становлення Василя Сухомлин-ського мали роки навчання на філологічному факультеті в Полтавському педагогічному інституті, альмаматері рідного слова і педагогічної науки.

Погляди В.Сухомлинського формувались також під впливом творчості корифеїв української та зарубіжної літератур – Г.Сковороди, І.Котляревського, Т.Шевченка, Лесі Українки, О.Довженка, О.Пушкіна, Л.Толстого, А. де Сент-Екзюпері В.Короленка та ін. Він ґрунтовно засвоїв їхні твори, з них черпав натхнення для педагогічної праці.

Важливо зазначити, що Василь Олександрович особливо високо цінував мудрі поради Я.Коменського, К.Ушинського, А.Макаренка, які наголошували на провідній ролі слова у вихованні особистості. Ідеї цих педагогів В.О.Сухомлинський творчо розвинув у власній діяльності, вони знайшли відбиття в його педагогічних поглядах, зокрема, на проблему виховання засобами слова.

Аналіз педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського свідчить про те, що він був глибоко обізнаний з досвідом народного виховання, звичаями, культурою, історією українського народу. Свої знання педагог-вчений зумів використати у розкритті багатогранного світу дитини. Він вважав, що пізнання дитиною світу починається з оволодіння нею рідним словом. Педагогічні погляди видатного гуманіста на загальнолюдські цінності пов'язані з народною педагогічною мудрістю, народним світобаченням, українською національною системою виховання. Спираючись на народну філософську думку, В.О.Сухомлинський поклав в основу виховання народне слово. Тому в його творах так багато прислів'їв, приказок, казок, притч, оповідань, легенд і переказів.

У розділі розкриваються погляди В.О.Сухомлинського на проблему виховання школярів засобами слова, яку він вважав однією з найгостріших і життєво необхідних. Вчений розглядав словесне виховання провідним у становленні моральності. Слово за Сухомлинським – один з найважливіших інструментів виховання; воно виступає як засіб пізнання навколишнього світу, як засіб спілкування, впливу на почуття та емоції дитини, як засіб самовираження, самоутвердження особистості, як засіб творення краси і добра.

У багатьох книгах, а також статтях Василь Олександрович розкрив виховні можливості народної мови, усного і друкованого слова. Особливо плідними у творчості В.О.Сухомлинського були шістдесяті роки, коли одна за одною в періодичній пресі з'являлись його статті про рідну мову, зокрема, "Слово про слово" (1964), "Слово і мислення" (1965), "На трьох китах" (1967), "Слово рідної мови" (1968), "Стежка до квітучого саду" (1969), "Джерело Невмирущої Криниці" (1970). У них педагог застерігав від духовного зубожіння, постійно шукаючи шляхи захисту підростаючого покоління від морального спустошення.

В.О.Сухомлинський не уявляв повноцінного виховання без спільних зусиль сім'ї і школи. Він вважав, що завдяки впливу батьків у дитини формуються основи світогляду і переконання. Саме слово батька і матері є тим засобом, який має пробуджувати чуйність і любов до навколишнього світу.

Висвітлюється літературно-педагогічна спадщина В.О.Сухо-млинського як дитячого письменника, про що свідчать близько півтори тисячі казок, притч, новел, легенд, оповідань, які він спеціально написав для дітей. Твори В.О.Сухомлинського для дітей несуть у собі елементи високих моральних якостей, без яких неможливо уявити людину - громадянина.

У роботі відзначається, що В.О.Сухомлинського не задовольняв зміст шкільних читанок, в яких відчувався брак художніх творів на морально-етичні теми. Він створює "Хрестоматію з етики для читання учням Павлиської середньої школи". Для вирішення проблеми моральності Василь Олександрович актуалізував педагогічну етику, науку про формування моральних основ особистості, надаючи при цьому велику увагу проблемі виховання школярів засобами слова. Він наповнив такі категорії етики, як честь, обов'язок, гідність, добро педагогічним та гуманістичним змістом.

У другому розділі “Практика виховання школярів засобами слова у школі В.О.Сухомлинського” висвітлюється науково-педагогічний досвід вченого: форми, методи та засоби виховання школярів словом, учнівська творчість засобами слова, використання його творчого доробку в сучасній освітньо-виховній практиці.

Встановлено, що виховання словом у системі В.О.Сухо-млинського є цілеспрямованим процесом, який здійснювався за допомогою певних форм, методів і засобів. За роки багаторічної праці Василь Олександрович розробив і застосував у Павлиській середній школі такі оригінальні виховні форми, як подорожі до джерел думки і слова, уроки мислення серед природи, уроки слова і почуттів, вечори читання улюблених творів, що були спрямовані на виховання всебічно розвиненої особистості.

У розділі відзначається, що у вихованні дітей В.О.Сухомлин-ський використовував багато ефективних методів, але провідними серед них він вважав методи формування свідомості (бесіда, розповідь, переконання, навіювання, роз'яснення моральної істини та ін.). Педагог вважав, що моральність слова вчителя залежить від різноманітності цілей звертання вихователя до учня. Великого значення вчений надавав бесідам і радив їх проводити так, аби діти не відчували, що їх виховують.

В.О.Сухомлинський категорично виступав проти “сильно-діючих” засобів впливу на учнів, вважаючи, що справжнє виховання несумісне з покаранням. Особливо він виступав проти покарань словом, які принижують людську гідність: висміювання, дорікання, “розпікання” учня перед колективом, крик вихователя тощо.

Одним з вагомих засобів впливу на дитину, формування її морально-етичних переконань В.О.Сухомлинський вважав казку. Саме казка, на думку педагога, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього світу. Казка завжди глибоко національна і самобутня, вона є джерелом виховання любові до Батьківщини і рідного слова.

До важливих засобів виховання В.О.Сухомлинський відносив книгу. Підкреслюючи велике виховне значення книги у духовному розвитку дитини, Василь Олександрович рекомендує звертати увагу на формування у школярів вміння читати, бачити в тексті його глибинний зміст. Велику увагу він приділяв добору літератури для дитячого читання. Для молодших школярів Павлиської школи вчений уклав Золоту бібліотеку дитинства, а для підлітків – Золоту бібліотеку отроцтва, до яких увійшли найкращі книги українських та зарубіжних письменників.

Актуальними є погляди педагога-гуманіста про шкідливість стихійного, неорганізованого впливу на дітей кіно і телебачення, що негативно відбивається на вихованні підростаючого покоління.

У дослідженні виявлено, що в роботі Павлиської середньої школи творчість засобами слова займала одне з вагомих місць. Словесна творчість, на думку педагога, - могутній стимул духовного життя дитини, надійний спосіб самовираження і самоутвердження особистості. Василь Олександрович переконливо констатував, що кожна дитина має свій поетичний хист, який вихователю треба вміло і дбайливо плекати. Слово входить у духовне життя дитини тоді, коли вона сприйняла, відчула його емоційне забарвлення. Вчений вважав, що саме через поезію дитина пізнає красу рідної мови.

Наголошується, що складання казок, оповідань і віршів було улюбленим заняттям павлиських школярів. Через твори у дітей виховувалась любов до книги, до природи рідного краю, до людини, до рідного слова. Крім казок, віршів В.О.Сухомлинський разом з колегами широко практикував написання учнями оповідань-мініатюр, що були результатом уроків мислення, на яких удосконалювався найважливіший інструмент людського спілку-вання - слово.

У процесі дослідження встановлено, що поряд з іншими видами творів, педагог радив включати до словесної творчості гумор, вважаючи, що він зміцнює розумові сили і здібності дитини. Саме гумор, на думку Василя Олександровича, виховує у дітей співпереживання, нетерпимість до грубощів і цинізму.

Велика увага у Павлиській середній школі приділялась прослуховуванню музичних творів, розгляду картин живопису і втіленню їх у словесних образах.

Твори павлиських школярів розміщувались у рукописних збірниках "Наша творчість" і "Наша думка". За життя В.О.Сухо-млинського у школі було укладено 16 збірок творчих робіт та 44 збірки казок. Ця традиція продовжується в сучасній Павлиській середній школі. Нині у педагогічно-меморіальному музеї В.О.Сухомлинського знаходиться більше 80 збірок юних павлиських казкарів.

Зазначається, що на сучасному етапі активних пошуків нових шляхів реформування освіти особливо зростає науково-практична значущість творчої спадщини В.О.Сухомлинського. Він створив виховну систему, співзвучну із завданнями сучасної школи. Тому такий широкий інтерес науковців та вчителів-практиків до творчої спадщини павлиського вченого.

У роботі проаналізовані підручники для початкових класів. Відзначається, що чільне місце у цих читанках посідають твори В.О.Сухомлинського.

Творча спадщина В.О.Сухомлинського з проблеми виховання школярів засобами слова широко використовується вчителями-практиками Кіровоградщини, Українського колежу ім. В.О.Сухо-млинського (м. Київ), викладачами Кіровоградського та Уман-ського педагогічних університетів, інших навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного історико-педагогічного дослідження зроблено такі висновки.

1. Ретроспективний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури свідчить, що проблема виховання засобами слова була актуальною в історії розвитку школи і педагогічної думки.

2. Виховання засобами слова у творчій спадщині В.О.Сухо-млинського становить оригінальну авторську систему, що характеризуються єдністю мети, завдань, форм, методів і засобів.

3. Дослідження життєвого шляху і творчої діяльності В.О.Сухомлинського показало, що джерелами становлення його поглядів на слово були: народні звичаї, традиції, мораль українського народу, любов до культури і літератури, твори педагогів-класиків. Василь Олександрович творчо розвинув передові ідеї Я.Коменського, К.Ушинського, А.Макаренка, які вважали слово важливим інструментом виховання.

4. В.О.Сухомлинський послідовно відстоював роль рідної мови як провідного предмета в навчанні та вихованні підростаючого покоління. На початку 70-х років, коли в Україні масово почали закриватись українські школи, він сміливо виступає на захист рідного слова. У таких працях, як "Джерело Невмирущої Криниці", "Любов до рідного слова", "Стежка до квітучого саду" та інших вчений закликає педагогів виховувати в учнів любов до рідного слова, щоб вберегти молоде покоління від моральної та духовної порожнечі.

5. Квінтесенцією виховання дітей засобами слова є книга В.О.Сухомлинського "Як виховати справжню людину". Побудована на національних та загальнолюдських моральних цінностях, вона стала своєрідним етичним кодексом виховання майбутніх громадян України. У праці Василь Олександрович чітко окреслив образ справжньої Людини, якій властиві високі морально-духовні якості, що регулюють гармонійні відносини у соціальному середовищі і охоплюють два аспекти: ставлення до інших людей і ставлення до самого себе. Книга вміщує повчання, поради, настанови про те, як донести слово до серця і розуму учнів, аби воно стало ефективним засобом виховання.

6. Значним новаторським внеском у проблему виховання школярів засобами слова є створені В.О. Сухомлинським казки, новели, оповідання, бувальщини, притчі, легенди, що значно збагатили сучасну дитячу літературу.

7. Пріоритетну роль у розв'язанні проблеми виховання школярів засобами слова В.О.Сухомлинський відводив учителеві, вбачаючи в його особі тонкого знавця внутрішнього світу дитини, носія ідеалів освіти, морально-етичних суспільних цінностей. Вчений стверджував, що саме в слові вчителя мають бути втілені норми і правила, на яких повинна виховуватись особистість. За переконанням педагога, кожен учитель, ким би він не був за фахом, повинен бути також словесником, оскільки він вчить не лише своєму предмету, а насамперед культурі думки, досконалості володіння словом.

8. З`ясовано, що процес виховання школярів засобами слова В.О.Сухомлинський насамперед пов'язував з вихованням почуттів, вважаючи, що справжнє виховання неможливе без емоційного ставлення до навколишнього світу. Для виховання почуттів у Павлиській середній школі використовувались різноманітні організаційні форми: "подорожі" до джерел думки і слова, уроки мислення серед природи, уроки слова і почуттів тощо; засоби: книга, пісня, казка, гумор. Отже, виховання дітей засобами слова становить собою єдність трьох компонентів: знань – почуттів – вчинків.

9. Встановлено, що у Павлиській середній школі В.О.Сухо-млинський проводив велику роботу щодо підвищення мовної культури вчителів та учнів. Проблема виховання засобами слова завжди перебувала у колі зору предметних комісій мови та літератури, педрад, психологічних семінарів.

10. У дослідженні вичленено форми, методи та засоби виховання школярів словом. Відзначено їх високу ефективність у навчально-виховному процесі школи.

11. Вчений-педагог не тільки обгрунтував словесну творчість як могутній стимул духовного життя учнів, а й втілив її у практику школи.

У період українського державотворення перед освітою постають нові відповідальні завдання – виховання особистості освіченої, духовно багатої, справжнього патріота своєї держави. Тому досвід В.О.Сухомлинського з виховання школярів засобами слова допоможе у розв'язанні цих важливих завдань.

Наше дисертаційне дослідження не претендує на повне і всебічне розв’язання порушених у ньому питань. Багатогранна творча спадщина В.О.Сухомлинського потребує подальшого вивчення. Актуальними та малодослідженими є, на наш погляд, проблеми виховання засобами поетичної творчості, громадянсько-патріотичне виховання засобами книги.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Ткаченко Г.М. Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В.О.Сухомлинського. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

У дисертації здійснено історико-педагогічний аналіз спадщини видатного українського педагога, вченого і дитячого письменника В.О.Сухомлинського з проблеми виховання школярів засобами слова. Розкрито його погляди на досліджувану проблему, висвітлено художньо-педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського як дитячого письменника, проаналізовано практичний досвід педагога; виявлені форми, методи, засоби виховання словом, показано словесну творчість учнів, узагальнено досвід застосування творчого доробку видатного педагога в сучасній освітньо-виховній практиці.

Одержані у процесі дослідження результати сприятимуть збагаченню історико-педагогічної науки. Зібраний і систематизований фактичний матеріал може бути використаний у процесі викладання історії педагогіки, етнопедагогіки, дитячої літератури тощо.

Ключові слова: слово, книга, словесна творчість, форми, методи, засоби виховання.

Ткаченко Г.Н. Воспитание школьников средствами слова в творческом наследии В.А. Сухомлинского. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации осуществлен историко-педагогический анализ теоретических взглядов и практической деятельности выдающегося украинского педагога и детского писателя В.А. Сухомлинского по воспитанию школьников средствами слова. Эта проблема особенно актуальна в современных условиях, когда начался процесс духовного возрождения, утверждения родного языка как государственного. Средствами родного языка у детей формируется национальная психология, характер, сознание, самосознание и другие компоненты духовности.

В работе осуществлен анализ философской, психологической и педагогической литературы исследуемой проблемы, глубоко проанализирован генезис взглядов В.А. Сухомлинского на воспитание детей средствами слова. Отмечается, что на формирование его взглядов особое влияние оказало воспитание в семье Сухомлинских, учеба на филологическом факультете Полтавского педагогического института, труды педагогов-классиков, народные обычаи, мораль украинского народа. Взгляды педагога-гуманиста на слово представлены в единстве прогрессивных отечественных и зарубежных идей.

В исследовании показаны взгляды В.А. Сухомлинского на проблему воспитания детей средствами слова, которую он считал одной из самых сложных и важных. Исследуя малоизвестные статьи и эпистолярное наследие педагога, показывается, как в сложное историческое время, несмотря на необоснованные обвинения, он боролся за сохранение всего прекрасного в ребенке, оберегая его от духовного и морального опустошения. Большое внимание в своей системе воспитания В.А. Сухомлинский уделяет воспитанию любви к родному слову, благодаря чему человек приобщается к истории и духовности родного народа.

В диссертации анализируется литературно-педагогическое наследие В.А. Сухомлинского как детского писателя. Для решения проблемы нравственности педагог использует педагогическую этику, уделяя при этом большое внимание воспитанию детей средствами художественного слова. Средствами слова он воспитывал у детей доброту, честность, справедливость, уважение к родным и пожилым людям. В работе отмечается, что произведения В.А. Сухомлинского стали любимыми не только в Украине, но и в многих странах мира. Литературно-педагогическое наследие педагога составляет около 1,5 тысячи произведений для детей.

В работе выявлены и проанализированы формы, методы и средства воспитания школьников словом. Освещены и раскрыты такие организационные формы: путешествие к истокам мысли и слова, уроки сказки, вечера чтения художественных произведений и др. Утверждается, что использование таких воспитательных форм развивало у школьников мышление, обогащало их духовный мир, воспитывало любовь к природе, Отчизне и родному слову. Вычленяются такие эффективные средства воспитания, как сказка, песня, юмор, книга. В.А.Сухомлинский использовал много разнообразных методов воспитания, но преимущество отдавал методам формирования сознания. В работе проанализированы такие методы, как внушение, поучение, разъяснение, беседа и др., а также методы стимулирования: поощрение, наказание, похвала.

В исследовании показана эффективность использования педагогической системы воспитания школьников средствами слова на современном этапе. Освещается опыт педагогов Украины, которые творчески используют идеи В.А.Сухомлинского в учебно-воспитательном процессе, обогащая практику современной школы. Благодаря их труду и фантазии не угасает словесное творчество, формируя в детях лучшие человеческие качества.

В работе проанализированы учебники для начальной школы, в которых используется литературно-педагогическое наследие
В.А. Сухомлинского.

Полученные в процессе исследования результаты будут способствуют обогащению историко-педагогической науки. Собранный и обобщенный материал может быть использован в процессе преподавания истории педагогики, этнопедагогики, детской литературы.

Ключевые слова: слово, книга, словесное творчество, формы, методы, средства воспитания.

Tkachenko G.N. Education of the schoolchildren by means of a word in the creative inheritance of V.O.Sukhomlynsky. – Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of candidate of Pedagogics on speciality 13.00.01 - general Pedagogy and History of pedagogy. – The Institute of Pedagogy of Ukrainian Academy of Pedagogical Sciences, Kyiv, 2000.

The research presents a historical and pedagogical analysis of the inheritance of the outstanding Ukrainian teacher, scientist and children's writer V.O.Sukhomlynsky, on the point of Schoolchildren's by means of a word. The formation of his views is revealed, his contribution to the development of this problem, his artistic and pedagogical inheritance of a children's writer in determined, his practical teaching experience in analyzed, the methods, forms and means of education by word are specified. The experience of applying this outstanding teacher's ideas and statements in the modern educational Theory and in practice is reviewed.

The results received in the process of the research will contribute to the enrichment of the historical and pedagogical science. The collected and generalized factual material may be used while teaching History of Pedagogy, methods of the language teaching and children's literature.

Key words: spiritual, native word, teacher, verbal creativity, methods and means of upbrinding.