КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІІВЕРСИТЕТ

Третяк Інна Олексіївна

УДК 330.35

ПЕРЕДУМОВИ ТА СТРАТЕГІЯ

ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Вакуленко Микола Іванович,

Київський національний економічний університет,

проректор з навчальної роботи.

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, професор

Врублевський Віталій Костянтинович,

Інститут соціології НАН України,

головний науковий співробітник відділу

соціально-політичних процесів

кандидат економічних наук

Хорошковський Валерій Іванович,

Верховна Рада України,

народний депутат, секретар Комітету з питань бюджету

Провідна організація: Національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра економічної теорії, м. Київ

.

Захист відбудеться 7 вересня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий 4 серпня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливість теоретичного обгрунтування та практичної реалізації процесу економічного зростання обумовлена тією ключової роллю, яку відіграє економічне зростання серед сукупності економічних процесів. Проблемне коло дисертаційного дослідження окреслюється формуванням передумов і стратегії економічного зростання в Україні. Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений тим, що:

1. Існуючий загальновизнаний підхід до дослідження процесу економічного зростання в межах неокейнсіанської та неокласичної економічних шкіл, представлений Є.Домаром, Е.Хансеном, Р.Харродом, Д.Хіксом; Е.Денісоном, І.Свеннісоном, Р.Солоу, Я.Тінбергеном, Б.Уоллом та іншими, належить до середини ХХ століття і є дещо обмеженим з точки зору необхідності адаптації економічної теорії до сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку, актуальні потреби якого спонукають до еволюції наукових поглядів на економічне зростання як на процес, імманентний економічному розвитку. Отже, сучасна проблематика економічного зростання охоплює значно більший спектр питань, аніж розроблений в існуючих теоріях економічного зростання. Тому доцільно враховувати основні наукові положення теорій економічного розвитку, що обгрунтовують закладення передумов процесу економічного зростання , як неодмінного етапу на шляху його реалізації.

Актуальні завдання щодо формування передумов і стратегії економічного зростання в Україні потребують розуміння не лише традиційної парадигми процесу економічного зростання з відомим переліком його безпосередніх факторів, але й глибокого аналізу всього комплексу як суспільно-економічних, так і позаекономічних складових підсистем, які визначають певний похідний стан цих факторів та відповідний рівень ефективності їх реалізації. Це означає необхідність виявлення закономірності функціональної взаємодії зазначених складових, врахування чинників, що опосередковано впливають на процес економічного зростання через забезпечення сприятливих макроекономічних умов його реалізації.

2. Широке коло питань проблематики економічного зростання в Україні розробляють такі провідні вітчизняні науковці, як Ю.Бажал, О. Бєляєв, Д.Богиня, О.Василик, А.Гальчинський, В.Геєць, В.Грушко, Б.Кваснюк, В.Лановий, І.Лукінов, С.Мочерний, Б.Панасюк, Ю.Пахомов, А.Покритан, А.Фукс, В.Черняк, А.Чухно та інші. Враховуючи значний досягнутий рівень наукового обгрунтування складових процесу економічного зростання в Україні вітчизняними економістами, слід однак зазначити відсутність координуючих методичних засад розробки процесу економічного зростання, визначених на основі розкриття основних теоретичних закономірностей процесу економічного зростання та врахування сучасного перехідного стану економіки України щодо особливостей їх практичної реалізації.

Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України в 1991-1999рр. стали наслідком відсутності виваженої стратегії економічних перетворень, помилок та прорахунків через непослідовну економічну політику. Курс на економічне зростання в Україні необхідний для формування довгострокових умов подолання наявних кризових економічних процесів, основ позитивної економічної динаміки, створення ефективно функціонуючої економіки. За таких умов є очевидним, що економіка України потребує визначення та дотримання науково обгрунтованої, послідовної, чіткої та виваженої концепції створення передумов і стратегії економічного зростання.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Основні положення дисертаційної роботи мають зв’язок із загальнодержавною стратегією економічного та соціального розвитку України на 2000-2004рр. “Україна: поступ у ХХІ століття”, яка викладена у Посланні Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету та належить до комплексної теми кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу "Соціально-економічні функції держави перехідної економіки"(номер державної реєстрації 0197U004166). На висвітлення деяких аспектів завдання "Визначення і дослідження ролі та функцій держави на етапі становлення ринкових відносин", запланованого в межах теми на 01.1997-12.1998рр., спрямовані другий параграф другого розділу (Макроекономічна стабілізація як необхідна передумова економічного зростання в Україні) та перший параграф третього розділу дисертації (Роль державного регулювання в стратегії економічного зростання України).Основні наукові положення зазначених параграфів знайшли своє відображення в опублікованих за підсумками другого та третього розділів наукових працях, були апробовані на наукових конференціях.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження – розробка цілісної теоретичної концепції передумов та стратегії процесу економічного зростання в Україні.

Досягненню мети дослідження сприяє розв’язання наступних задач:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Об’єкт дослідження - процес економічного зростання, основні закономірності його реалізації.

Предмет дослідження - передумови та стратегія економічного зростання в Україні.

Методи дослідження.Логіка дисертаційної роботи підпорядкована вимогам діалектичного підходу та загальнонаукових методів дослідження. Методика теоретичної частини дослідження полягає в аналізі розробок проблеми економічного зростання в межах різних напрямків економічної думки та формуванні цілісної концепції сучасного економічного зростання на основі синтезу рекомендацій представників теорій економічного зростання і розвитку. Виходячи з отриманої концепції, шляхом наукової абстракції розробляється механізм економічного зростання, який розкриває суперечливий діалектичний взаємозв’язок факторів економічного зростання групи попиту і пропозиції за законом єдності і боротьби протилежностей. Керуючись принципом єдності абстрактного і конкретного та дедуктивним методом, теоретичні закономірності реалізації процесу економічного зростання, що знайшли своє відображення в його механізмі, використовуються для сучасної української економічної практики. Під час оцінки економічних перетворень в Україні та досвіду трансформаційних процесів у країнах ЦСЄ використовується метод аналогії та порівняння, а також принцип єдності історичного та логічного. На основі закону переходу кількісних змін в якісні в роботі обгрунтовується, що передумови економічного зростання в Україні потребують формування повноцінних ринкових інститутів та набуття ними активної ролі в економіці через впровадження критичної маси ринкових перетворень. Розробка стратегії реалізації економічного зростання як цільового інтегрального макроекономічного процесу базується на методі системності, що враховує динамічну функціональну залежність між станом цілого та розвитком і збалансованістю його складових елементів. Згідно з даним методом та принципом детермінізму здійснюється комплексний аналіз підсистем механізму економічного зростання в Україні, виявляється комплекс причин, які домінують у гальмуванні механізму економічного зростання в Україні, наводяться рекомендації щодо стимулювання державою доцільних напрямків структурної перебудови економіки України, розширення та активізації інвестиційних джерел та інноваційного потенціалу мікрорівня.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дослідження становить розроблений комплексний підхід до розв’язання теоретичної та практичної проблематики економічного зростання через розкриття основних теоретичних закономірностей процесу сучасного економічного зростання, та формування на цій основі концепції передумов та стратегії економічного зростання в Україні.

Наукова новизна полягає в наступному:

1.Дістало подальшого розвитку визначення сутності процесу сучасного економічного зростання, що відбилося в:

-

-

-

2. Аргументовано закономірну взаємозалежність характеру макроекономічних зрушень із інвестиційно-інноваційною активністю економічних суб’єктів мікрорівня на основі вперше розкритого механізму економічного зростання, в структурі якого виділені:

-

-

-

-

3. Визначено особливості сучасного стану національних елементів механізму економічного зростання з позицій необхідності досягнення критичної маси ринкових перетворень та забезпечення макроекономічної стабілізації. Сформульовані такі необхідні передумови економічного зростання в Україні :

-

-

-

-

4. Уточнено стратегію реалізації процесу економічного зростання в Україні, у зв’язку з чим обгрунтовано напрямки:

-

-

-

Основні наукові результати дослідження, що виносяться на захист, є особисто авторським внеском в розробку обраної теми дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи мають теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення полягає в поглибленні наукового обгрунтування процесу економічного зростання на основі використання результатів дослідження. Головні результати дослідження впроваджені в навчальний процес в таких дисциплінах, як економічна теорія, політична економія, макроекономіка та історія економічної думки(довідка №165 від 7.07.1999р. та довідка від 29.02.2000р.).

Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використані як методологічна база для обгрунтування політики економічного зростання в Україні.

Ряд наукових положень роботи враховано в процесі підготовки Комітетом з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України проекту Закону України “Про основи соціального захисту громадян України”( довідка № 06-3/12-26 від 18.01.2000р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідалися на наступних наукових конференціях:

1.Міжнародна науково-методична конференція “Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення у курсах економічних дисциплін”(м. Одеса, Одеський державний економічний університет, 1997).

2. Всеукраїнська науково-практична конференція “Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави”(м. Київ, Київський університет імені Тараса Шевченка, 1997).

3. Ювілейна міжнародна науково-практична конференція “Проблеми економічної теорії і практики в сучасних умовах”(м. Хмельницький, Технологічний університет Поділля, 1998).

4. Міжнародна науково-теоретична конференція “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (м. Київ, Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, 1999).

Публікація результатів дослідження. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,40 друк. арк., з них 6 - в наукових фахових виданнях, 3 – тези доповідей конференцій. Наукові праці опубліковані без співавторів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг роботи становить 213 сторінок друкованого тексту.Робота містить 4 таблиці (викладені на 2 сторінках), 10 ілюстрацій (викладені на 6 сторінках) та 12 додатків (розміщені на 15 сторінках). Список використаних літературних джерел налічує 242 найменування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; проведено аналіз стану її наукової розробки; визначено мету, основні задачі, предмет, об’єкт, методологічні основи та методику дослідження; обгрунтовано наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів.

У розділі 1 “ Теоретичні основи економічного зростання” здійснюється системний аналіз економічного зростання як ключової проблеми економічної теорії, розкриті закономірності реалізації процесу сучасного економічного зростання. Теоретичний аналіз процесу економічного зростання проводиться в контексті світового наукового досвіду розв'язання ключових питань цієї проблеми, який знайшов своє відображення у історії розвитку економічної думки.

Погляди вчених щодо вирішення проблеми економічного зростання є динамічними і суперечливими, тобто діалектичними, оскільки самому процесу реалізації економічного зростання притаманні саме такі риси в історичній ретроспективі. Зміна темпів, характеру і змісту процесів економічної динаміки із розвитком суспільного відтворення в історично перехідних формах економічних відносин різних країн потребує відповідних підходів до усунення перешкод і використання нових можливостей на шляху реалізації суспільно-економічного прогресу. В роботі критично оцінюються базові підходи, що застосовуються в різних економічних теоріях і відбивають певні реалії та пріоритети часу їх виникнення, як відносно обмежені з точки зору всебічності висвітлення проблеми і вичерпаності їх рекомендацій.

Проведений автором аналіз досліджень сучасних західних економістів доводить, що сьогодні переважна частка приросту валового продукту в світовій економічній практиці пов'язана не з капіталовкладеннями, як такими, а з інноваціями. В теперішній постіндустріальній економічній епосі інноваційна сприйнятливість відіграє таку ж динамічну роль фактору розвитку, яку в індустріальній епосі відігравали природні ресурси, капітал та робоча сила. В роботі розкрито інноваційну природу сучасного економічного зростання, у зв’язку з чим висвітлений актуальний аспект розв’язання проблеми економічного зростання - надання переваги інтелектуально-інформаційному чиннику. Чинник обсягу капіталовкладень розглядається як похідний його супроводжувач.

Автор переконує, що для формування цілісної завершеної концепції економічного зростання проблему економічного зростання необхідно розглядати комплексно, з позицій конструктивного синтезу розробок різних сучасних економічних теорій. В процесі систематизації світового досвіду теоретичних розробок проблеми економічного зростання, здійсненої в роботі, автор критично переоцінює вплив різних економічних шкіл та напрямів на формування сучасної концепції економічного зростання. Зокрема, у зв’язку із необхідністю обгрунтування макроекономічної стабілізації та позаекономічних факторів на шляху до економічного зростання в Україні, в дисертації зазначено імманентний зв’язок процесів економічного розвитку і зростання, а також доведено істотний внесок теорій економічного розвитку в зміст концепції економічного зростання.

Особлива увага в роботі приділяється теоріям економічного зростання, економіки пропозиції та сучасним футурологічним теоріям технологічного детермінізму, зважаючи на недооцінку їх висновків на початковому етапі реформ під час захоплення концепцією монетарної економічної теорії, програмою "шокової терапії" та переважно кейнсіанськими однобічними підходами до макроекономічного регулювання. Такий підхід автора спрямований на подолання короткочасного економічного ефекту та переважно обмеженого стимулюючого впливу заходів макроекономічного регулювання на мікроекономічний рівень.

Зміст економічного зростання визначений в дисертації як позитивна динаміка проциклічних макроекономічних показників і, зокрема, обсягів валового національного продукту переважно за рахунок домінуючого збільшення обсягів національного доходу, тобто відносного збільшення обсягів виробництва новоствореної вартості у структурі відтворення суспільного продукту. Найбільш об'єктивно зміст економічного зростання визначається як збільшення реальних доходів на душу населення та підвищення рівня життя народу, оскільки саме ці показники визначають розвиток людини, який є загальним критерієм і метою соціально-економічного прогресу.

Автор пов’язує змістовне виявлення економічного зростання із процесами поглиблення спеціалізації та інтеграції виробництва на основі розвитку розподілу та кооперації праці. Динаміка цих процесів впливає на рівень ефективності суспільного виробництва, підвищення якого являє собою сутність процесу сучасного економічного зростання.

Виходячи з того, що економіка є цілісною системою, яка функціонує завдяки дії внутрішнього механізму розвитку, що поєднує в собі ринкову самоорганізацію та державне регулювання, сучасне економічне зростання автор розглядає як результат дії цього економічного механізму, як наслідок реалізації ним закономірностей взаємозв’язку економічних процесів та явищ.

Дисертантом виявлений механізм сучасного економічного зростання, який полягає у реалізації факторів пропозиції та попиту, що відбувається через взаємозв’язок макро- та мікроекономічних рівнів суспільного відтворення, в результаті чого в суспільному виробництві впроваджуються та розповсюджуються інноваційні процеси. На основі детального аналізу механізму економічного зростання в роботі виявлено структурні складові, що визначають матеріальні та спонукальні основи, стимули, виробничі фактори та передумови його здійснення. Елементи структури механізму сучасного економічного зростання дисертантом визначено так:

-

-

-

-

-

Проведений в роботі аналіз процесу сучасного економічного зростання як ключової проблеми економічної теорії доводить необхідність консенсусу можливостей елементів механізму його реалізації. Економічне зростання може бути досягнуте лише коли кожна ланка механізму буде належним чином спрацьовувати. Ступінь досконалості теоретичної розробки проблеми економічного зростання розкриватиметься практичним впровадженням його механізму. На основі врахування розкритого механізму економічного зростання, передбачається забезпечення узгодженості ряду заходів економічних програм, які не вступатимуть у протиріччя між собою, не матимуть антагоністичного характеру, а навпаки, будуть мати взаємопідтримуючий та взаємопідсилюючий ефект і сприятимуть реалізації національної концепції економічного зростання.

Так якою ж повинна бути концепція економічного зростання для України? Очевидно, що будь-яка теорія є абстрактною, оскільки безпідставно приймати рішення чи давати поради, не вивчивши детально економічної ситуації в країні. Зважаючи на таку аксіому, яка підтверджена висновками першого розділу даного дослідження, вважаємо за необхідне перейти до розгляду особливостей економічної ситуації в Україні, яка склалася в перехідний період ринкових трансформацій.

У розділі 2 “Передумови економічного зростання” обгрунтовуються передумови, необхідні для досягнення економічного зростання в Україні - сприятливе макроекономічне середовище і завершення ринкової трансформації вітчизняної економіки, що надасть можливість ринковому механізму створювати адекватні стимули для інвестицій та інновацій. Висунуто пропозиції щодо застосування досвіду країн Центральної та Східної Європи для макроекономічної стабілізації в Україні.

В роботі відзначено позитивні економічні зрушення в українській економіці, важливі з точки зору формування основ ринкових економічних відносин, які є передумовами економічного зростання в Україні:

-

-

-

-

Проте аналіз статистичних даних останніх років свідчить, що в цілому серед основних сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку України переважають негативні явища і тенденції:

-

-

-

-

-

-

-

Автором враховано, що перехідний період негативно відбився на багатьох економічних процесах не лише в Україні, але й в інших європейських країнах постсоціалістичного простору, які обрали ринковий шлях розвитку. Здійснений в дисертації аналіз досвіду країн ЦСЄ, які досягли певних успіхів в трансформаційному процесі, переконує, що в них переважають саме позитивні адаптаційні процеси, що все більш спираються на реструктуризаційні мікроекономічні механізми. При цьому такі важелі впливу, як протекціонізм та інші засоби державної підтримки залучаються відносно обмежено, державна підтримка концентрується на пріоритетних напрямках розвитку, які викликають мультиплікаційний макроекономічний ефект.

В роботі підкреслено, що формування стратегії позитивного пристосування на рівні підприємства є основою успішності економічного трансформування в цілому. Проведений в роботі порівняльний аналіз економічних перетворень в Україні та країнах Центральної та Східної Європи дозволяє стверджувати: специфічні суб’єктивні обставини України, що знайшли своє відображення у порівняно низькій ефективності економічних реформ і гальмують вихід України з економічної кризи, спричиняються політичною нестабільністю, незбалансованістю дій різних гілок влади , низьким рівнем правової підтримки реформ та корупцією. Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України в 1991-1999рр. стали наслідком не суто ринкових реформ, а відсутності виваженої стратегії перетворень, не завжди послідовної економічної політики.

В процесі дослідження досвіду країн ЦСЄ в галузі реформ, автор демонструє комплексний підхід до структурних зрушень, націлений на активізацію внутрішнього капіталоутворення та інновацій, пріоритетність завдань створення ефективного конкурентного середовища, підвищення адаптивних можливостей вітчизняних підприємств, якісної трансформації регулятивної ролі держави. Актуальним є врахування досвіду країн ЦСЄ для досягнення макроекономічної стабілізації в Україні, завдання якої розглядається в другому параграфі другого розділу роботи.

В роботі зазначається, що необхідно проведення системних, а не вузькомонетарних стабілізаційних заходів, здійснення зваженої, послідовної, а не '"шокової" антиінфляційної політики, врахування можливості нових хвиль інфляції та падіння виробництва в умовах незавершеності інституційних перетворень.

Активність розвитку інвестиційних процесів в економіці України взагалі та виробнича спрямованість інвестицій, тобто розвиток реального сектору економіки, зокрема, є основною метою стабілізації економіки України. Однією з особливостей сучасної української перехідної економіки є в цілому слабка економічна мотивація до інвестицій та інновацій на мікрорівні та визначальний негативний вплив макроекономічних факторів на мотивацію інвестиційного та інноваційного процесів. Незавершеність економічних реформ, макроекономічна розбалансованість та трансформаційний спад блокують дію механізму економічного зростання і вказують на те, що загальноекономічне середовище потребує стабілізації.

У роботі аргументується, що стабілізація економіки України передбачає реалізацію трьох взаємопов’язаних стабілізаційних напрямків - грошової, фінансової та виробничої стабілізації.В цілому за перше півріччя 1999р. валовий внутрішній продукт зменшився на 3%. Аналіз світового досвіду переконує, що для макроекономічної стабілізації країн з перехідною економікою, необхідні темпи зростання валового внутрішнього продукту не менше 5-6% на рік. Для досягнення цієї мети необхідні інвестиції в економіку на рівні 19-25% валового внутрішнього продукту.

Здійснений в роботі аналіз сучасного світового досвіду країн що розвиваються доводить, що зовнішні інвестиції формують лише незначну частину сукупних капіталовкладень в їх економіку. Обсяг іноземних інвестицій зростає лише після активізації національного капіталу. Тоді вони виконують допоміжну роль акселератора внутрішніх перетворень. В Україні спостерігається тенденція, коли відплив національних капіталів за кордон значно перевищує приток іноземного капіталу.

Автор визначає макроекономічну стабілізацію закономірним чинником здійснення зовнішнього інвестування. Тому в роботі акцентована увага на відродженні внутрішніх джерел утворення інвестиційних ресурсів в процесі реалізації фінансової складової процесу макроекономічної стабілізації. Фінансовий аспект державної політики макроекономічної стабілізації має бути націлений на відродження внутрішніх джерел утворення інвестиційних ресурсів.

На нашу думку, фінансове оздоровлення української економіки повинно здійснюватися переважно за рахунок вивільнення фінансового потенціалу підприємств шляхом зменшення податкового тиску на виробництво, а також залучення до інвестиційних процесів населення як масового інвестора завдяки забезпеченню зростання рівня його доходів, в першу чергу, підвищення середнього рівня заробітної плати та відповідного зростання платоспроможнього попиту і можливостей заощаджувати. В процесі макроекономічної стабілізації економіки України має відбутися стабілізація грошово-фінансової системи, формування сучасного ринку цінних паперів і капіталів, завершення приватизації, відновлення довгострокового банківського кредитування, макроекономічного регулювання споживання і нагромадження, становлення інституційних форм малого і середнього бізнесу.

У розділі 3 “Стратегія економічного зростання в Україні” розкривається створення ефективного господарського механізму, що сприятиме здійсненню структурної перебудови національної економіки та розвитку в Україні ринкових виробничих відносин згідно з необхідністю інноваційної орієнтації розвитку виробництва.

Стан розвитку ринкових виробничих відносин в Україні визначено дисертантом як первісний генезис, якому ще не властива структурна зрілість. Механізм ринкового самоврегулювання може активно впливати на розвиток економічної системи лише на певному ступені своєї зрілості. Не досягнувши його, ринковий механізм не в змозі в необхідній мірі виконувати притаманні йому функції - регулювати ефективність економічного відтворення та сприяти економічному зростанню в країні. В дисертації підкреслюється необхідність провідної ролі державного регулювання в стратегії економічного зростання для України, оскільки ринкові важелі розвитку не будуть задіяні в механізмі економічного зростання, доки не здійсниться перетворення, що забезпечать формування в Україні критичної маси ринкових відносин і, відповідно, подальший розвиток економіки на ринковій основі.

Автор вважає, що з метою пом’якшення кризових наслідків трансформаціних процесів в економіці України, яка на відміну від країн ЦСЄ не мала інституційних передумов побудови ринкових відносин, значну увагу в перехідний період необхідно приділяти використанню прямих методів державного регулювання національної економіки. Необхідним є активне державне регулювання суспільно-економічного відтворення на основі гармонійного розвитку всіх суспільних сфер в результаті зваженого використання державою економічних важелів управління.

Розроблена автором концепція державного регулювання в контексті стратегії економічного зростання в Україні охоплює систему політичних, організаційно-правових, економічних, науково-технічних, соціальних та природоохоронних напрямків регулювання. Успішність реалізації процесу економічного зростання визначатиме комплексний ефект від регулювання державою всіх зазначених суспільних сфер.

В Україні існують різні погляди на фундаментальні та прикладні питання економічного розвитку. Немає консенсусу між парламентарями, урядовцями, регіональними керівниками, науковцями щодо економічних перетворень у державі.

В роботі доведено, що спроби перейти від адміністративно-командної економіки до ринкової та наступні намагання подолати економічну кризу в Україні, які супроводжувалися короткостроковими управлінськими рішеннями та настановами, приховують у собі прорахунки стратегічного порядку. Принципово важливо, щоб економічна політика була загальнонаціональною, а не окремих політичних партій. На сьогодні необхідним є політичне порозуміння у ключових питаннях національного розвитку.

Дієвий засіб державної політики економічного зростання в Україні автор вбачає в індикативному плануванні. В роботі визначено вади сучасної практики індикативного планування в Україні, критично проаналізовано державну стратегію економічного зростання в Україні, яка знайшла своє відображення в президентській стратегії економічного та соціального розвитку України на 2000-2004рр. “Україна: поступ у ХХІ століття”. Зазначена стратегія має стати основою для утворення суспільного консенсусу навколо завдань економічного розвитку. Важливим чинником ефективної реалізації наміченої стратегії економічного зростання в Україні буде ступінь узгодженості поставлених завдань економічного зростання із засобами його досягнення та взаємною скоординованістю їх між собою.

Розглядаючи інвестиційну діяльність як вирішальний чинник економічної політики держави, автор виділяє суперечність, яка полягає в тому, що активізація інвестиційних процесів є водночас як необхідною передумовою, так і неодмінним результатом реалізації процесу економічного зростання. Обмеженість фінансових ресурсів особливо загострює інвестиційну проблему, для розв’язання якої в дисертації обгрунтовується вибір пріоритетної спрямованості інвестиційних ресурсів. Україна стоїть перед об’єктивною необхідністю диверсифікації капіталу в напрямку структурних перетворень. Структурна перебудова повинна здійснюватися з метою підвищення ефективності функціонування національної економіки, враховуючи пріоритети економічного розвитку України.

Сучасна українська економічна та фінансова кон’юнктура вимагає зосередити увагу на основних напрямках структурних змін, які сприяли б кардинальному поліпшенню економічної ситуації в країні. В Україні в умовах фінансової кризи необхідним є пошук балансу між інтересами майбутнього і гострих вимог сьогодення.Після подолання стабілізаційного етапу за рахунок першочергового розвитку галузей, що виробляють товари широкого вжитку та мають швидкий кругообіг капіталу, як то легка та харчова промисловість, необхідне інвестування селективно обраних наукомістких виробництв, машинобудування та галузей, що виробляють продукцію, конкурентоздатну на зовнішніх ринках. В ході структурної перебудови значну увагу необхідно приділяти також розвитку послуг, а саме - транспортній сфері , розвиток якої в Україні має певні перспективи щодо залучення іноземних інвестицій.

Аналіз фактичних даних виявив основні тенденції і суперечності існуючої структури української економіки, які свідчать про суттєве загострення структурних проблем, відповідно до яких в дисертації намічено такі пріоритети структурної пребудови:

-

-

-

-

-

економіці.

В роботі стверджується, що для підвищення ефективності функціонування структури суспільно-економічного відтворення в Україні необхідно зменшення питомої ваги базових галузей у промисловому комплексі, зменшення ресурсо-, праце- та енергомісткості продукції за умов підвищенні її наукомісткості. Структурна перебудова в Україні має за мету досягти адекватності економічної структури потребам становлення ринкового господарства, налагодження взаємозв’язку між структурою виробництва та споживання за рахунок усунення диспропорцій у економічному розвитку, успадкованих від минулого, створити необхідні замкнені цикли виробництв в Україні, забезпечення соціальної орієнтації народного господарства.

В дисертації відзначено особливості структурної перебудови в Україні. Вона має охоплювати як макро-, так і мікроекономічний рівень, як галузеві, так і міжгалузеві пропорції економічного відтворення, та здійснюватися згідно з функціональним підходом - через постановку і вирішення проблемних завдань економіки, визначених пріоритетними.

Формування нової структурної моделі економіки України не обмежується поточними проблемами окремих галузей чи регіонів. Завдання структурної перебудови економіки України є значно ширшими і передбачають глибокі трансформації в фундаментальних основах побудови макроструктури економіки.

Висвітлені в дисертації структурні зміни в Україні, які автор вважає доцільними на макрорівні, пов’язані з становленням ринкової інфраструктури, нової системи правового регулювання економіки, розвитком форм власності і організаційно-правових форм господарювання.Отже, структурна перебудова в Україні знайшла в роботі відображення як з боку продуктивних сил, так і виробничих відносин.В дисертації розкривається місце ринкових виробничих відносин в стратегії економічного зростання України. Принципова позиція автора полягає в тому, що проведення реформ є неефективним, якщо вони впроваджуються на будь-яких інших засадах, окрім економічної збалансованості, що враховує поточні і перспективні, індивідуальні і суспільні інтереси. Діалектика інтересів являє економічну сутність виробничих відносин, під час реалізації якої утворюється економічний базис суспільства. Це означає, що генезис виробничих відносин є ключовим моментом ринкового розвитку економічної системи України. Особливості виробничих відносин суспільства відкривають економічні закономірності його руху, тому формування ефективних виробничих відносин- запорука руху до економічного зростання в Україні. Створення ефективних ринкових виробничих відносин дасть змогу активізувати мотивацію господарюючих суб'єктів до суспільно-економічної діяльності. Тому перехід до

ринкових виробничих відносин передбачає насамперед зміну відносин власності, які є системоутворюючими. Зміна відносин власності на засоби виробництва необхідна з метою їх якісного відтворення та ефективного використання.

В дисертації проаналізована ситуація, що склалася в Україні, коли зміни у відносинах власності не дають бажаних результатів у розвитку виробництва. Автор дійшов висновку, що приватизація не впливає на інвестиційне пожвавлення та інноваційне оновлення виробництва, якщо реформування виробничих відносин не спричиняє вдосконалення економічних відносин, а змінює лише юридичний зміст відносин власності.

В роботі зазначено, що зміни відносин власності недостатньо, оскільки вони не тотожні виробничим відносинам. Виявлено різниця між виробничими відносинами та відносинами власності, яка полягає у речовому змісті, тобто у матеріальному носії. Якщо матеріальним носієм у відносинах власності є її різні об’єкти (засоби виробництва, робоча сила, предмети споживання тощо), то у виробничих відносин це – продуктивні сили , їх речова форма, тобто технологічний спосіб виробництва. Автор переконує, що трансформація виробничих відносин на відміну від трансформації відносин власності передбачає необхідність змін внутрішніх організаційно-економічних форм зв’язку елементів продуктивних сил. Світовий досвід показує, що сучасні ринкові виробничі відносини неможливі як без ефективних відносин приватної, колективної та державної власності, так і без відповідної організаційної структури бізнесу.

Здійснений аналіз дерегуляції підприємницької діяльності, яка на думку автора є важливим фактором соціально-економічного розвитку на ринкових засадах, дозволив виявити ряд нерозв’язаних проблем, що стримують розвиток малого бізнесу в Україні.

В роботі доведено, що проблема вибору сучасних організаційно-економічних форм виробництва викликана високим рівнем розвитку виробничих факторів і особливістю їх співвідношення між собою, тобто необхідністю ефективної інтеграції в інтенсивній моделі економічного зростання. Трансформація організаційної структури виробничих відносин необхідна для розширення можливостей інноваційного оновлення виробництва. Беручи до уваги вирішальне значення інновацій в процесі сучасного економічного зростання, вдосконалення організаційно-економічного боку виробничих відносин доцільно розглядати як резерв, який повинен сприяти ефективному впровадженню інновацій у виробництво завдяки реалізації переваг альтернативних організаційно-економічних форм поєднання науки з виробництвом.

В дисертації враховується, що система в сфері нововведень, яка залишилася українській економіці в спадщину від радянських часів, спир+ається на високу концентрацію наукових ресурсів у великих компаніях. Щоб виправити цей дисбаланс, сучасна політика в сфері нововведень, на думку автора, повинна орієнтуватися на необхідність широкої участі в інноваційному процесі, поряд із великими, малих і середніх фірм та гнучке поєднання тих та інших.

Результати проведеного автором аналізу сучасної економічної літератури свідчать про світові тенденції деконцентрації виробництва в інноваційній сфері, які виникають на основі впровадження прогресивних організаційно-економічних форм інноваційного забезпечення і діють завдяки венчурному механізму інвестування, який підтримує малі інноваційні фірми та спрямований на поширення джерел фінансування економічного зростання завдяки широкому залученню до участі в ньому на взаємовигідних основах різних суб'єктів власності .

В роботі висвітлено, що для впровадження стратегії економічного зростання, розвиток виробничих відносин в Україні має бути спрямований на формування багатоукладної економіки, яка поєднує різні форми власності і організаційні структури господарювання. Розв’язання проблеми розвитку ринкових виробничих відносин в Україні автор пов’язує із вирішенням наступних завдань:

- забезпечення ефективного функціонування розподілених в суспільстві умов

виробництва, що реалізуватиме економічний зміст виробничих відносин;

- поліпшення соціально-класової структури суспільства;

- вдосконалення організаційно-економічного поєднання особистих і речових умов

виробництва.

В плані узагальнення результатів дослідження щодо ролі ринкових виробничих відносин в стратегії економічного зростання в Україні в роботі встановлено, що керівним орієнтиром розвитку має бути забезпечення максимальної ефективності під час реалізації ними інвестиційних та інноваційних процесів, створення оптимального організаційного та соціального ресурсного простору як необхідної умови сприяння економічному зростанню. Автором визначено, що ринковим виробничим відносинам в стратегії економічного зростання належить місце мотивуючої складової, яка є чинником - чим , як і для кого займатися, - з точки зору мікроекономічної корисності та макроекономічного прогресу.

ВИСНОВКИ

Дослідження передумов та стратегії реалізації економічного зростання в Україні з точки зору позитивної та нормативної економіки дозволило дійти таких загальних висновків:

1. Стратегія економічного зростання в Україні полягає у створенні ефективного господарського механізму, здійсненні структурної перебудови економіки та розвитку ринкових виробничих відносин згідно з необхідністю інноваційної орієнтації виробництва. В ракурсі впровадження стратегії процесу економічного зростання в Україні слід зазначити, що сучасні ринкові трансформації спрямовані на створення ефективних ринкових відносин на основі розвитку відносин власності та відповідного вдосконалення організаційно-економічних відносин господарювання.

2. Співставлення змісту, сутності і механізму сучасного економічного зростання із обмеженнями щодо формування передумов цього процесу в Україні, свідчить, що реалізація стратегії економічного зростання в Україні ускладнюється протиріччями перехідного стану національної економіки. Для сучасної економічної ситуації в Україні характерним є незавершеність ринкових трансформацій, за умов яких ще не сформовано мотивуючу складову процесу економічного зростання - виробничих відносин, адекватних сучасній змішаній ринковій економіці, що зумовлено відсутністю системи ефективних власників, відповідної структури та інфраструктури ринку, тобто відсутністю адекватного середовища, сприяючого розвитку продуктивних сил в Україні.

3. Внаслідок визначених особливостей перехідного стану національної економіки, комплекс заходів стратегії досягнення економічного зростання, розрахований на здійснення в умовах ринкової економіки, повинен впроваджуватися поступово і узгоджено із темпами економічних перетворень, в результаті яких ринковий механізм буде здатний регулювати ефективність суспільно-економічного відтворення.

4. Очікувати ”економічного дива” виключно від ринкових перетворень, сподіваючись на автоматичне позитивне самоврегулювання ринковим механізмом економіки та забезпечення її пожвавлення і зростання є ”економічним романтизмом”. Кризові ознаки мають в Україні, на відміну від більшості постсоціалістичних країн Європи загострений характер. Україна порівняно з країнами ЦСЄ, які вже подолали депресію, досягли економічної стабілізації і перейшли до пожвавлення та економічного зростання, значно менше розкрила свій економічний потенціал. Порівняно із станом перехідних економік країн ЦСЄ, головні втрати в економічній сфері України зумовлені, на наш погляд, причинами переважно суб’єктивного характеру.

5. Специфічні обставини України відбилися у порівняно низькій ефективності економічних реформ. Основні проблеми на шляху до економічного зростання в Україні, які спричиняють неефективність ринкових перетворень і гальмують вихід з кризи, характеризуються насамперед політичною нестабільністю, незбалансованістю дій різних гілок влади, низьким рівнем правової підтримки реформ та корупцією. Україна залишається у перманентному перехідному стані через макроекономічну незбалансованість ринкових реформ, зволікання економічним взаємозв’язком стратегічної цільової спрямованості реформ та тактичних заходів щодо їх здійснення .

6. Вирішення проблеми економічного зростання в Україні є інтегральним результатом виваженої комплексної політики державного регулювання усіх суспільних сфер, націленої на послідовне вирішення системи взаємоузгоджених політико-правових, економічних, науково-технічних, соціальних та екологічних завдань.

7. Стратегія економічного зростання в Україні вимагає створення певних передумов для своєї реалізації - пожвавлення інвестиційних процесів та розвитку підприємництва в Україні завдяки забезпеченню сприятливого макроекономічного середовища для активної адаптації мікроекономічного рівня до ринкових умов господарювання на основі досягнення