МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ТЕЛІЧКІН ІГОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 617(092):001+617(09)(477)

Наукова спадщина лауреата Нобелівської премiї

Теодора Кохера (1841-1917) і її вплив на розвиток

хірургії в Україні кінця ХIХ-початку ХХ століть

14. 02. 03 - Соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти

ім. П.Л.Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

КРИШТОПА БОРИС ПАВЛОВИЧ,

Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,

завідуючий кафедрою управління

охороною здоров’я.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Проданчук

Микола Георгійович, Інститут екогігієни і

токсикології хімічних речовин ім.Л.І.Медведя

МОЗ України, директор;

доктор медичних наук, професор Грандо

Олександр Абрамович, Національний музей

медицини України, директор.

Провідна установа: Харківський медичний університет МОЗ України,

кафедра соціальної гігієни і організації охорони здоров’я.

Захист відбудеться " 19 " жовтня 2000 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, Київ-57, проспект Перемоги, 34, медико-профілактичний корпус, аудиторія 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: Київ-57, вул. Зоологічна, 3

Автореферат розісланий " 7 " вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П.Яворовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах незалежної України - члена Ради Європи - виникли широкі можливості висвітлення традиційних, що мають свою давню історію, наукових зв’язків української медицини з провідними європейськими науковими медичними школами і окремими їх представниками, їхнього впливу на розвиток медичної науки і практики в Російській державі і в Україні кінця XIX - початку XX ст. ст.

Особливу значимість серед цих зв’язків мала творча співдруж---ність вчених-медиків з німецькою хірургією - провідною хірургією Єв---ропи того часу, яка через найбільш відомих своїх представників нада---ла суттєвого впливу на розвиток хірургії в цілому в Російській дер---жаві і Україні зокрема. Проте відомо, що з початком в колишньому СРСР (друга половина 30-х років) "відстоювання пріоритетів вітчизня---ної науки" і "боротьби з космополітизмом і низькоуклінством перед Заходом" офіційна історіографія, в тому числі і історія медицини, відійшли від об’єктивної оцінки наукових досягнень закордонних вче---них, стали на шлях замовчування їхніх пріоритетів та впливу на роз---виток вітчизняної медичної науки.

Вказане не минуло і представників німецької хірургічної школи, відомості про яких у вітчизняній медичній літературі не відповідають вагомості їх наукового внеску. Обійденим увагою став і всесвітньо відомий представник німецької хірургії кінця XIX- початку XX ст. ст., перший Нобелівський лауреат-хірург (1909) швейцарець Теодор Кохер (1841-1917), ідеї якого в галузі хірургії знаходили прихильників і послідовників серед українських хірургів. Його наукові надбання, які зберігають свій високий науковий авторитет і в сучасній хірургії, заслуговують на більш повне їх висвітлення, в тому числі і в напрям---ку взаємозв’язку з хірургією України, що і визначило актуальність дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програми. Дисертація виконана за власною ініціативою (№ держреєстрації 0197U017417).

Мета дослідження - вивчення наукової спадщини Т.Кохера в галузі хірургії та її впливу на розвиток хірургії в Україні другої половини XIX-початку XX століття.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно життя і діяльності Т.Кохера, а також стану німецької хірургії розглядува---ного історичного періоду.

2. Виявлення, узагальнення і систематизацію нововведень Т.Кохера в хірургічній науці свого часу.

3. Критичну оцінку внеску Т.Кохера в медицину.

4. Встановлення розбіжностей, неточностей та помилок в публіка---ціях про Т.Кохера.

5. Висвітлення впливу наукової діяльності і спадщини Т.Кохера та його школи в особі учнів і послідовників - представників української медицини на розвиток хірургії в Україні.

Об’єктом дослідження стала наукова спадщина Т.Кохера в галузі хі---рургії та її вплив на розвиток хірургії в Україні кінця XIX - почат---ку XX століть.

Предмет дослідження: наукові праці Т.Кохера в галузі хірургії; запропоновані ним методи, способи і доступи оперативних втручань в різноманітних розділах хірургії; критичний аналіз наукових публікацій Т.Кохера хірургами Росії і України; наукові зв’язки українських хірургів з науковою школою Т.Кохера; методи і способи хірургічної спадщини Т.Кохера, запозичені хірургами України та їх значимість в теперішній час.

Методи дослідження: в роботі використані системно - історичний, аналітичний, моног---рафічний і статистичний методи дослідження, що дозволило вперше в світовій практиці отримати репрезентативні дані щодо повноти розк---риття багатогранного внеску Т.Кохера в медицину.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що його результати дозволили вперше в світовій практиці і в Україні: представити в пов---ному обсязі наукову спадщину Т.Кохера та його пріоритети в хірургії; відновити історичну справедливість в авторському праві Т.Кохера на привнесене ним до світової хірургії; критично оцінити наукову спад---щину Т.Кохера за напрямками і проблемами та її вплив на удосконален---ня хірургічної думки в Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст. ст.; систематизувати хірургічну термінологію, пов’язану з ім’ям Т.Кохера, уточнити і представити однозначне твердження запропонованим ним симптомам та методам; доповнити відомості довідкової медичної літе---ратури переліком симптомів та синдромів, що носять ім’я Т.Кохера, виявленими новими, які раніше не входили до вітчизняних довідкових видань; скласти вичерпний перелік його наукових публікацій (244 дже---рела).

Практичне значення роботи полягає у максимально повному висвіт---ленні наукової творчості видатного вченого-дослідника і педагога, що вперше в Україні надає можливості лікарям та історикам науки ознайо---митись з науковою спадщиною Т. Кохера, її впливом на українську меди---цину.

Впровадження. За результатами дослідження опублікована моногра---фія "Теодор Кохер (1841-1917) - первый Нобелевский лауреат-хирург" (Севастополь, 1995); вони стали підставою для встановлення наукових зв’язків та обміну історико-медичною інформацією з провідними уні---верситетами ряду європейських країн: Швейцарією (Берн, Цюрих), Німеч---чиною (Берлін, Геттинген, Фрейбург, Ганновер), Австрією (Відень), що стверджується широким понад 10-річним листуванням; використовуються в педагогічному процесі на кафедрах соціальної медицини Національно---го медичного університету імені О.О.Богомольця, Кримського медичного інституту, в Національному Музеї медицини України.

Особистий внесок. Автором особисто: проведені пошук, збір та систематизація первинних матеріалів, їх статистична обробка та систем---но-критичний аналіз; розроблена таблиця наукової спадщини Кохера з висвітленням його пріоритетів щодо запропонованих методів, способів і доступів оперативних втручань, хірургічних інструментів; узагаль---нені повідомлення відомих українських хірургів про запозичення прив---несеного Т.Кохером до хірургії; сформульовані висновки результатів дослідження.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались на науково-практичних конференціях "Информатика и науковедение" (Там---бов, 1991), "Медицина і українська культура" (Київ, 1993). Доповідь "Theodor Kochers Biographie in Beleuchtung von russischen Autoren" (мова - німецька) зачитана від імені автора на міжнародному симпозіумі "Kocher Symposium", присвяченому 150-річчю від дня народження Т.Кохера (Берн, 17-20 квітня 1991 г.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковані монографія, 8 статей в наукових медичних журналах, в тому числі в центральних ---фахових 5.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, аналітичного огляду літератури, чотирьох розділів, висновків, пропо---зицій, списку використаної літератури з 261 джерела, в тому числі 28 іноземних публікацій, 2 додатків. Викладена на 201 сторін---ці (з них власно тексту 139 сторінок), містить 5 рисунків та 6 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма дослідження складена з використанням методу системного підходу (рис. 1), а в її основу покладений принцип етап---ності. Метою першого з них став добір джерел інформації вітчизняної і зарубіжної літератури з проблеми, в тому числі і шляхом встановлення наукових контактів з окремими європейськими університетами (Берна, Цюріха, Віденя, Берліна, Геттінгена, Фрейбурга, Ганновера).

Другий етап був присвячений: а) складанню найбільш повного описан---ня життєвого шляху Т.Кохера, приводом до чого стали встановлені в нь---ому розбіжності, допущені різними авторами, що призводило до певних помилкових трактувань і оцінок подій з його життя і діяльності; б) максимальному виявленню різнобічної наукової спадщини Т.Кохера в хі---рургії, в тому числі за напрямками, а також раніше не відтвореної у вітчизняній літературі; в) критичному аналізу наукової спадщини Кохе---ра з сучасних позицій, його оманам і помилкам.

Метою третього етапу стало усунення однобічного висвітлення впливу Т.Кохера на розвиток світової хірургії без його визначення для України, що становило одну з "білих плям" історико-медичного минуло---го нашої держави.

Результати дослідження та їх обговорення. Показано, що хірургія німецькомовних країн (Німеччини, Авс---трії, Швейцарії), представником якої був Т.Кохер, пройшла складний шлях свого розвитку: від виділення з середовища ремісників-цирульників через невизнання хірургів спеціалістами, боротьбу до кінця XVIII ст. проти об’єднання "медицини" і "хірургії" до зародження в другій по---ловині XIX ст., зокрема в Німеччині, початків наукової хірургії. Ос---танньому сприяли розширення мережі закладів медичної освіти (в 80-х роках в німецькомовних країнах існувало понад 30 університетів з ме---дичними факультетами) та її удосконалення (перехід до клінічного навчання); вихід на арену першої плеяди німецьких хірургів (Б.Лан---генбек, Т.Більрот, Р.Фолькман, Ф.Есмарх, В.Брунс, П.Брунс, А.Барде---лебен, Б.Барденгейер, Е.Бергман, Ф.Тренделенбург, Ф.Кеніг),

Рис. 1. Програма, об’єкт та обсяг дослідження

Дж.Лістера (1867), а в кінці XIX ст. - досягнення фундаментальних наук (Р.Вірхов, Р.Кох) і відкриттів (К.Рентген).

Досягнення хірургії німецькомовних країн дозволили їй вплинути на розвиток інших хірургічних спеціальностей і в кінці XIX ст. зай---няти провідне місце в європейській хірургії і отримати світове виз---нання. В останньому є і суттєвий внесок уродженця Швейцарії Т.Кохера, хірургія якої періоду його діяльності була представлена іменами Т.Більрота, Ж.-Л.Ревердена, Р.У.Кренлейна і Є.Розе.

Вихованець медичного факультету Бернського університету (1865), учень

австрійця Т.Більрота, німця Б.Лангенбека і швейцарця Г.Люкке Т.Кохер як хірург і вчений сформувався у себе на батьківщині і висту---пив на арену німецької хірургії на початку 70-х років XIX.

Результати дослідження свідчать, що лікувальна, педагогічна і наукова дія-

льність Т.Кохера становили єдине ціле. Показано, що відмін---ними його рисами, як лікаря-хірурга, були надзвичайна ретельність при оперативних втручаннях, індивідуальний, заощадливий і новаторсь---кий підхід до них, здатність до орієнтації в складних ситуаціях.

Відмінною рисою Т.Кохера, як різнобічного вченого-експериментато---ра, був постійний пошук нового, обгрунтованість і доведеність нау---кових висновків. Вперше уточнений перелік його наукових публікацій (244 найменування) свідчить про превалюючі інтереси вченого: майже половина з них (44,2%) присвячена абдомінальній хірургії і хірургії щитовидної залози, що разом з працями з травматології, ортопедії і нейрохірургії (27,2%) становить біля двох третин (71,4%) всіх публі---кацій, решта - хірургії судинній, сечо-статевих органів, військо---во-польовій, асептиці і антисептиці, анестезії і наркозу.

Встановлено, що під науковим керівництвом Т.Кохера виконано 122 дисертації, в тому числі присвячених результатам різноманітних хі---рургічних втручань (50,0%), експериментальних (31,9%) і клінічних (11,4%) досліджень (разом 93,3%). Провідне місце в них займали різні аспекти щитовидної залози (16,3%), хірургічного лікування туберкуль---озу (13,9%) і ракових захворювань (12,2%). За даними U.Troehler (1984), 40 (32,8%) дисертацій виконано вихідцями з Росії.

Узальнюючою оцінкою його педагогічної майстерності є відгук англійського хірурга G.G.Turnerа (1984): "Лучшей системой науч---но-клинического преподавания, которую я когда-либо видел, была сис---тема покойного Теодора Кохера в его знаменитой Бернской клинике…". Найбільш видатними учнями його школи стали Ц.Ру, Ф. де Кервен, А.Рол’є і К.Гарре.

Показано, що світовий авторитет Т.Кохер завоював перш за все відкриттями в хірургічному лікуванні зобу, від чого хірурги утриму---вались віками через анатомічну складність топографії шиї. Проте ре---зультати дослідження свідчать також, що в умовах недостатньої на той час вивченості функції щитовидної залози Т.Кохер припустився помилки. Розпочавши з її тотальної резекції за власним методом (1872), і стикнувшись з негативними віддаленими наслідками (мікседема і крети---нізм), які призводили до втрати оперованих, він, попри все, протягом 10 років поряд з пошуками причин невдач все-таки продовжував засто---совувати тотальну резекцію залози.

Лише в 1883 р. на з’їзді німецьких хірургів Т.Кохер вперше заявив про неприпустимість повного видалення щитовидної залози, якій, на його думку, крім функції обміну йоду, належали ще якісь невідомі функції (тироксин виділений E.C.Kendall в 1914 р. ), а в 1886 г. першим з вчених світу категорично висловився проти тотальної екстир---пації щитовидної залози, що стало переломним у хірургічному лікуван---ні зобу.

Послідуюча діяльність Т.Кохера щодо базедової хвороби, як свід---чить аналіз, зосередилась на двох напрямках: вивченні фізіології щи---товидної залози (майже 40 публікацій разом з учнями) і удосконаленні техніки операції: запропонував "коміроподібний" розріз, який забез---печував широкий до неї доступ і належний післяопераційний косметич---ний ефект; "вугловий" та "нормальний" розтини для перев’язки загаль---ної сонної артерії; спеціальний інструмент - "зонд Кохера" (1882), який використовується і в наш час; розробив методи гемостазу і за---хисту поворотного нерва. Вказане дозволило Т.Кохеру, виконавшому понад 5 тис. операцій з приводу зоба, вперше у світі, за даними його клі---ніки, знизити в ній летальність при операціях на щитовидній залозі з 12,0% до 0,5-1,0%. Визнанням заслуг Т.Кохера в галузі фізіоло---гії, патології і хірургії щитовидної залози стало присудження йому в 1909 р., першому з хірургів світу, Нобелівської премії.

Аналіз наукової спадщини Т.Кохера свідчить, що вона торкалася майже всіх розділів хірургії. Серед теоретичних розробок йому нале---жить пріоритетність у створенні вчення про атравматичну хірургію, обгрунтуванні недопустимості повного видалення щитовидної залози, доповненні відомостей з анатомії головного і спинного мозку, визна---ченні ролі показника внутрішньочерепного тиску, як симптома захворю---вання головного мозку, розробці класифікації переломів шийки стегна, схеми краніо-церебральної топографії, таблиць сегментарної іннерва---ції шкіри гілками спинномозкових нервів, які У.Трелер назвав "шедев---ром клініко-патологічного дослідження", співавторство (Брунс, Регер, Шеринг) у гідродинамічній теорії руйнівної дії ранячих снарядів, обгрунтуванні недопустимості хлороформного наркозу, використання йо---доформу при лікуванні ран.

На додаток до загальновідомих симптомів, які носять ім’я Т.Кохе---ра, результати дослідження дозволили встановити його авторство ще відносно ряду симптомів, пов’язаних з його ім’ям, і вперше запропо---нувати їх введення у науковий оберт, зокрема: ознаки пухлини каро---тидної залози, тиреотоксичного вирячкування, тиретоксикозу - яскра---вий рум’янець на щоках і інтенсивна окраса губ і язика, кишкової непрохідності, гострого апендициту, а також синдром Кохера-Дебре ---поєднання вродженої мікседеми і міопатії у немовлят.

Встановлені нами запропоновані Т.Кохером методи, способи, доступи до оперативних втручань та їх модифікації в різних розділах хірургії представлені в табл. 1, які стверджують причетність його нововведень щодо багатьох розділів хірургії і свідчать про нього, як різнобічного хірурга.

Як блискучий знавець анатомії, Т.Кохер став автором описання низ---ки анатомічних назв які, як встановлено дослідженням, у світовій лі---тературі носять його ім’я, і вперше у вітчизняній вводяться у науко---вий оберт в зв’язку з його іменем, а саме: капсула (capsula propria epithyreodeum) і фасція (fascia perithyreoideum) щитовидної залози, вени шиї, які виходять з її бічних відділів ("вени Кохера"), спле---тіння venae thyreoideae accessoriae - "Кохера венозне сплетіння".

Встановлено, що Т.Кохеру належить авторство і в ряді термінів, які зберегли своє значення: "вторинний шов", "cachexia strumipriva", "метафіз" стосовно до довгих трубчатих кісток, "соха vаra", "ischias scoliotica", "гематоінфекція".

Т.Кохером запропонована низка медичних інструментів: кровозупиня---ючий зажим, жолобуватий зонд, шлунковий жом, шлунковий зонд, киловий корнцанг, кісткова ложка, кісткові лещата, скляна дренажна трубка, краніометр, окремі з яких використовуються і тепер.

Показано, що Т.Кохер, як істинний "лістеріанець", стояв у витоків створення в німецькій хірургії чіткої системи асептики і антисепти---ки, особливо в своїй клініці, одним з перших в Європі почав застосо---вувати антисептичну пов’язку з

карболовою кислотою, широко викорис---товував сулему. Якщо в 1885 р. післяопераційна летальність в його клініці становила 7,0%, то в 1887 р. – 4,0%, а в 1912 р. ледь перевищу---вала 2,0%.

Таблиця 1.

Наукова спадщина Т. Кохера і його пріоритети

Розділи | Методи, способи, доступи

Хірургія

щитовидної

залози | доступ до щитовидної залози; нормальні (типові) розтини на шиї;

резекція щитовидної залози при зобі; Кохера положення хворих під час операцій на шиї

Абдомінальна

хірургія | а) методи: резекція шлунку; гастростомія; гастроентеростомія; гастро-дуоденостомія; "внутрішня" холедуходуоденостомія; операція Кохер-Томпсона

б) способи: видалення пахових кил; трансдіафрагмальна лапаротомія; вентрофіксація матки; інефронексія; мобілізація duodenum.

в) доступи: до задньої поверхні головки pancreas; до печінки жовчних шляхів; до селезінки; при раціанального відділу rectum; при пухлинах rectum

Травматологія

і

ортопедія | а) методи: артротомія суглобів: променево-зап'ястного, ліктевого, плечового, гомілково-ступневого, тазостегнового, люмбовертебротомія; резекція суглобів: променево-зап'ястного, ліктевого,

гомілково-ступеневого; вичленення у тазостегновому суглобі; exarticulatio intrileo-abdominalis; розтини під час операцій на кістках: дугоподібний в області лопатки; прямий продовжений по зовнішній поверхні плеча; прямий продовжений по тильно-проме-невій або тильно-ліктевій поверхні передпліччя; дугоподібний в поперековому напрямку по зовнішній поверхні проксимального кінця стегна; прямий по задньо-зовнішній поверхні гомілки; при кісткотрансверзектомії;

б) способи: вправлення переднього вивиху плеча; вправлення

заднього вивиху стегна; вправлення підвивиху шийних хребців; декортикація трубчатих кісток; поперекова міжвертельна остеотомія при coxa vara;

в) операції: міотомії при кривошиї; Кохера – Лексера

Нейрохірур-

гія | а) операція: "вентиль" по Кохеру;

б) способи: видалення гіпофіза; оголення скроневого нервового сплетіння; доступ до основи черепа шляхом остеопластичної резекції верхньої щелепи

Судинна

хірургія | операція при варикозному розширенні вен; круговий розтин у верхній третині гомілки при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

ВПХ | дренування ран марлевими тампонами; метод вторинного шва

Асептика і

антисептика | антисептична карболова пов'язка, стерилізація шовку, стерилізація кетгута

Інші | а) операції: при доброякісному враженні молочної залози; фаринготомія;

б) розтин для видалення молочної залози з приводу раку;

в) способи: оперативного лікування дивертикулів стравоходу;

перікардіотомія;

г) доступи: до переднього середостіння; до кореня язика

В той же час критичний аналіз наукової спадщини Т.Кохера свід---чить, що не все запропоноване ним в хірургії безумовно сприймалось його опонентами і витримало випробування часом, зокрема впевненість у можливості боротьби зі злоякісними новоутвореннями виключно хірур---гічним шляхом, способи хірургічного лікування травматичної епілеп---сії, накладення судинного шва на вени шиї і стерилізації кетгута.

Однак певні невдачі не перешкодили визнанню наукового авторите---ту Т.Кохера в Російській державі в цілому і в Україні зокрема, а стали предметом запозичення його нововведень. Тим більше, що хірургія Ро---сії (як узальнюючого поняття) кінця XIX ст., не дивлячись на суттєві досягнення кращих її представників, відставала від європейських взірців, зокрема німецькомовних країн. "Тогда как в Германии в то время (80-і роки ХIХ ст. - авт. ), - наголошував А.М.Заблудовський (1931), - ярко блистали имена Бергмана, Фолькмана, Черни и др., в Авс---трии - Бильрота, в Швейцарии - Кохера, русская академическая хирур---гия представляла довольно серую картину".

В таких умовах закономірним стало розширення наукових зв’язків (стажування лікарів, відрядження випускників медичних факультетів, жінок - для отримання вищої медичною освіти) з німецькомовними країна---ми, в яких в кінці XIX ст. сформувався ряд наукових медичних центрів і шкіл, ставших міжна-

родними, в тому числі і школа Т.Кохера в Берні. "Кохер, - писав А.М.Заблудовський (1938) - создал из Берна центр, куда стекались больные и хирурги со всего мира…". Аналіз свід---чить, що в ньому він прийняв біля 10 тис. вчених і лікарів з різних країн, в тому числі з Росії і України.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що знайомству хірургів Росії і України з нововведеннями Т.Кохера сприяли: а) перші уточнені нами за датами та авторами переклади на російську мову його наукових праць: сумісних з Е. Тевелем "Лекций о хирургических инфек---ционных болезнях" (В.А.Да-гілайський, 1897), "Руководства к оператив---ной хирургии" (І.А.Шабад, 1898), "Учения о хирургических операциях" (О.В.Мартинов, 1899; Б.Є.Гершуні, 1909, 1911); б) стажування провід---них хірургів (переважно університетських центрів) в клініці Кохера; в) виконання сумісної з ним наукової роботи; г) слухання його лекцій (лікарі-стажери, студентки-медички); д) відгуки його учнів - вихід---ців з Росії.

Хірурги Росії сприйняли здійснені Т.Кохером зміни в загальноприй---нятих методах лікування ран, особливо метод відстроченого вторинного шва. За ним безумовно визнавались його пріоритети в галузі асептики і антисептики. В той же час окремі російські хірурги вносили до но---вовведень Т.Кохера і власні доробки, удосконалюючи деякі з його мето---дик, наприклад, вторинного шва (К.П.Домбровський).

Аналіз публікацій і матеріалів з’їздів хірургів Росії періоду діяльності Т.Кохера і більш віддаленого свідчить, що їхню увагу при---вертали його численні новаторські ідеї, провідне місце серед яких займали досягнення в хірургії щитовидної залози.

Доведено, що в основному позитивні відгуки знаходили нововве---дення Т.Кохера і в абдомінальній хірургії: точка зору про можливість консервативної операції з приводу виразки шлунку шляхом лише гастро---ентероанастомозу; засоби накладення шлункового свища; виконання гастростомії і гастроентеростомії і накладення швів при останній; мобілізація 12-палої кишки при дуоденостомії; резекція шлунку; ліку---вання кил, особливо пахових, віддаючи при цьому перевагу способу Ко---хера перед Бассіні; можливість видалення значної частини тонкого ки---шечника та ін.

В Росії були відомі, і їм віддавали перевагу, методи Т.Кохера що---до хірургічного лікування переломів, спастичної кривошиї з допомогою міотомії, оперативної техніки при міжлопаточно-грудинній операції з резекцією ключиці, лікування остеомієліту. Його порадами керувались нейрохірурги. Предметом обговорення ставали і досягнення Кохера в урології: консервативна операція на яєчку, лікування бугорчатки яєч---ка, хірургія сім’яного канатика, лікування злоякісних новоутворень сечового міхура. Його спосіб вентрофикації матки в тому чи іншому вигляді застосовується і тепер.

Проте, критичний аналіз наукової спадщини Т.Кохера дає підставу стверджувати, що не все запропоноване ним безумовно визнавалось в Росії, викликало дискусії, наприклад, його невизнання йодистої те---рапії базедової хвороби та ін. Піддавались критиці і окремі методи Т.Кохера, зокрема, його способи модифікації резекції шлунка Більрот-I, гастроентеростомії, гастростомії, видалення кил, лікування гострих і гнійних остеомієлітів та ін. Хоча, як свідчить аналіз, не всі кри---тичні зауваження носили безумовний характер, критику невідповідності теорії Т.Кохера щодо верховенства ролі підвищення внутрішньочерепного тиску, як причини епілепсії, а також оперативного лікування останнь---ої (спосіб Кохера-Березовського) слід визнати справедливою.

Джерела літератури свідчать, що Т.Кохер був добре відомим укра---їнським хірургам, особливо університетських центрів, а їхнє відно---шення до нього, як і російських колег, також носило характер як бе---зумовного визнання, так і критичних зауважень.

Вивчення першоджерел дозволило встановити лише окремі імена хі---рургів України, які стажувалися в клініці Т.Кохера, оскільки всі ста---жери з Російської держави сприймались як "росіяни". Показово, що майже всі вони були зв’язані з першим в Україні медичним факультетом Харківського університету - майбутні його професори і професори ме---дичного інституту А.А.Бельц, С.Р.Мирот-ворцев, М.Б.Фабрикант, при---ват-доцент М.М.Кузнецов, а також окремі відомі в кінці ХIХ ст. в Ук---раїні хірурги (Б.С.Козловський, м.Сміла). Серед безпосередніх учнів Т.Кохера - киянка А. Гітіс, вихованка медичного факультету Бернського університету, яка під його керівництвом виконала докторську дисерта---цію "К сравнительной гистологии периферических узлов" (1887).

Встановлено, що прихильниками і провідниками ідей Т.Кохера в Ук---раїні ще при його житті були перш за все професори університетських центрів (Києва, Харкова, Одеси), а також відомі українські хірурги кінця XIX-початку XX століть, які працювали в земських лікарнях (Сміла, Кременчук). Крім загальновизнаних способів видалення зобу і вправлення вивиху плеча, ними визнавались також і інші, запропонова---ні Т.Кохером, про що свідчать дані табл. 2.

Таблиця 2.

Повідомлення відомих хірургів України кінця XIX-початку XX ст. ст.

про визнання і запозичення теоретичних обгрунтувань, способів і методів Т.Кохера

Предмет визнання і запозичення | Автори повідомлень

Теорія руйнівної дії куль

Концепція лікування остеомієліту Недопустимість хлороформного наркозу

Декомпенсована трепанація черепа

Киловидалення

Радикальне лікування пахових кил

Гастроентеростомія

Операції на шлунку з приводу новоутворень Тактика при кишкових заворотах

Лікування інфікованих ран

Остеопластичне видалення верхньої щелепи Операція перелому надколінника

Поперечний розріз при лікуванні гнійного плевриту

Вентрофіксація матки | Ф.К.Борнгаупт (К)

Ф.К.Борнгаупт (К)

К.М.Сапежко (О)

М.М.Кузнецов (Х)

Ф.К.Борнгаупт (К)

М.М.Волкович (К)

Ф.К.Борнгаупт (К) Б.С.Козловський(См)

Б.С.Козловський (См)

С.Г.Шалита (К)

Б.С.Козловський (См)

М.А.Галин (К)

Ф.К.Борнгаупт (К)

М.П.Тринклер (Х)

Н.В.Соломка (К)

А.Т.Богаєвський (Кр)

Встановлено також, що українські хірурги не лише переймали дос---від Т.Кохера, а окремі з них і самі ставали авторами сприйнятих ним ідей. Так, спостерігаючи в 1895 р. за операцією Т.Кохера з приводу ви---далення каменів жовчного міхура, М. М. Кузнецов запропонував йому но---вий для вченого спосіб зупинки кровотечі з печінки, який Т.Кохер зго---дом відмітив, як "предложение русского коллеги" і запровадив його в практику.

Результати дослідження дозволяють вперше стверджувати не лише о послідовниках Т.Кохера в Україні при його житті, але і про те, що в середині XIX ст. у нього був попередник і однодумець - виходець з Чернігівської губернії доктор медицини, професор П.П.Заблоцький-Де---сятовський (1814-1882), в працях якого прослідковується спільність з Т.Кохером наукових інтересів в частині захворювань щитовидної залози (на 33 роки раніше порушив проблему йодної терапії), сечостатевих органів (за 26 років передбачив декотрі з клінічних спостережень Т.Ко---хера щодо даної патології), вчення про кили, проблем судинної пато---логії.

В 30-і роки А.В.Мартинов (1931) наводив приклади позитивних ре---зультатів вилущування за методом Т.Кохера аденом щитовидної залози, Ф.Ю.Розе (Харків, 1931) - особливості деяких форм базедової хвороби в описанні Т.Кохера, Я.О.Гальперн (Дніпропетровськ,1933) - позитивні віддалені результати операцій резекції шлунка за способом Т.Кохера, А.А.Бельц - використання запропонованого Кохером розтину черевної стінки при холецистектомії з метою доступу до кардиального відділу шлунку.

Порівняльний аналіз життєздатності методів Т.Кохера в галузі аб---домінальної хірургії (Магазаник Г.М., Одеса, 1928) свідчив, що питома вага його способу резекції шлунка (5,9%) хоча і поступалася способам Більрота (23,7% і 41,5%), проте на фоні інших виглядала досить по---мітно. А.Л.Коген (Запоріжжя, 1929) підкреслював, що кохерівський ме---тод видалення пахових кил за частотою займав третє місце після спо---собів Бассіні і Жирару, однак є більш надійним. Ф.В.Фолькман і А.І.Цанов (Ялта, 1931) повідомляли про виконану ними за способом Т.Ко---хера радикальну резекцію тазостегневого суглобу. Я.Б.Пороховик, Г.Н.Трейстер і Г.Б.Теплицький (Київ, 1930) посилались на працю Кохера "Болезни яичка …" (1874) при розгляді причини виникнення його пух---лини.

Проте у відношенні деяких способів Кохера звучали і критичні зауваження. Так, підкреслюючи важливість видозмін Т.Кохером методу ре---зекції шлунка Більрот-I, А.А.Бельц (1933) вказував на недостатню при цьому надійність формування анастомозу. І.С.Бабчин вважав, що запро---поновані Т.Кохером, де Кервеном і Мікуличем обширні міотомії при спас---тичній кривошиї призводять до рецидивів. Піддавався критиці і зажим Кохера, як такий, що травмує тканини (Г.М.Коган, Одеса, 1929).

Таким чином, критичний аналіз наукової спадщини Т.Кохера та його ідей, запозичених відомими українськими хірургами, свідчить про їх суттєвий вплив на удосконалення хірургії в Україні. При цьому він більш наочно прослідковується в джерелах вітчизняної літератури до середини 30-х років, після чого в силу тривалого існування в ко---лишньому СРСР перестороги проти новаторських ідей зарубіжних вчених і їх заміні на "русские" пріоритети, ім’я першого Нобелівського лау---реата-хірурга фактично потрапило до несправедливо забутих, а згадка про нього обмежувалась лише перерахуванням окремих запропонованих ним симптомів, оперативних втручань та хірургічних інструментів.

Закономірно, що в таких умовах ім’я Т.Кохера, ще при житті обра---ного в числі найбільш видатних європейських вчених кінця XIX-початку XX ст. ст. почесним членом університету св. Володимира (Київ), ніяк не згадувалось у його зв’язку з українською хірургією. Проте вплив його наукової спадщини на медицину України прослідковується і зараз, що знайшло відтворення, зокрема, у відповідних довідниках хірургічного профілю.

Ім’я Т.Кохера поряд з Р.Вірховим (Берлін), Д.Лістером (Лондон), М.Петтен-кофером (Мюнхен), К.Фойтом, Т.Більротом (Відень), К.Людвігом (Лейпциг), Ю.Конгеймом (Лейден), Г.Гельмгольцем (Берлін) і Ж.Шарко (Париж) увічнене в Національному Музеї медицини України.

ВИСНОВКИ

1. Показано, що хірургія німецькомовних країн (німецька хірур---гія), розпочавши з ремісничого характеру діяльності, в умовах трива---лої (до кінця XVIII ст. ) боротьби між офіційною медициною і відок---ремленою від неї хірургією, невизнання хірургів спеціалістами і впливу інших чинників, які стримували поступовий її розвиток, спро---моглася стати на шлях наукової дисципліни і в кінці ХIХ-на початку ХХ ст. ст. зайняла домінуюче положення в європейській хірургії, яка за своєю суттю була німецькою.

2. Доведено, що у світовому визнанні хірургії німецькомовних країн є і суттєвий внесок уродженця Швейцарії і вихованця Бернського університету Т.Кохера - учня Більрота (Австрія), Лангебека (Німеччи---на) і Люкке (Швейцарія), який як різнобічний хірург і вчений сформу---вався у себе на батьківщині і виступив на арену німецької хірургії на початку 70-х років XIX ст., а досягнуті ним на межі ХХ ст. ре---зультати в окремих розділах хірургії, зокрема щитовидної залози і абдомінальної хірургії, перевищували дані найвідоміших хірургів Єв---ропи.

3. Обгрунтовано, що лікувальна, педагогічна і наукова діяль---ність Т.Кохера становили єдине ціле, а вперше уточнений перелік його наукових публікацій (244 назви) свідчить про його превалюючі інтере---си: майже половина з них (44,2%) присвячена абдомінальній хірургії і хірургії щитовидної залози, що разом з працями з травматології, ор---топедії і нейрохірургії (27,2%) становить біля двох третин (71,4%) всіх публікацій, решта - проблемам хірургії судинної, сечо-статевих органів, військово-польової, асептики і антисептики, анестезії і наркозу.

4. Встановлено, що під керівництвом Т.Кохера зроблено 122 дисер---тації, в тому числі присвячених результатам різноманітних хірургіч---них втручань (50,0%), експериментальних (31,9%) і клінічних (11,4%) досліджень, що разом складало 93,3%, а провідне місце в них займали різні аспекти захворювань щитовидної залози (16, 3%), хірургії тубер---кульозу (13,9%) і злоякісних новоутворень (12,2%). Найвідомішими уч---нями його школи стали Ц. Ру, К. Гарре, Ф. де Кервен і А. Рол’є.

5. Показано, що наукові пріоритети Т.Кохера стосуються майже всіх розділів хірургії, а провідне місце в них займають відзначені Нобе---лівською премією (1909) його відкриття у хірургічному лікуванні зо---бу, які в умовах недосконалого вивчення функцій щитовидної залози пройшли шлях від тотальної її екстирпації за власним методом (1872), що призводило до віддалених негативних наслідків (мікседема і крети---нізм), до наукового обгрунтування неприпустимості її повного вида---лення (1883) і першого в світі його категоричного висловлювання (1886) проти її тотальної екстирпації, що стало переломним у хірур---гічному лікуванні зобу.

Удосконалення операції на щитовидній залозі ("коміроподібний" розріз, "вугловий" та "нормальний" розтини, методи гемостазу і за---хисту поворотного нерва, "зонд Кохера"), що зберегли своє значення, дозволили Т.Кохеру, який виконав понад 5 тис. втручань з приводу зоба, вперше у світі знизити при цьому летальність в Бернській клініці з 12,0% до 1, 0-0,5%.

6. Встановлено, що у світовій практиці ім’я Т.Кохера зв’язане та---кож з його пріоритетами і суттєвим внеском до абдомінальної хірургії (вчення про атравматичну хірургію, ряд "симптомів Кохера", оператив---них втручань і їх модифікацій); травматології (вправлення переднього вивиху плеча, "переломи Кохера", доступи до великих суглобів з допо---могою "крюковидних" розтинів); нейрохірургії (доповнення даних з анатомії головного і спинного мозку, дослідження функціональних по---рушень при їх травматичних ушкодженнях, спосіб видалення гіпофізу, краніо-церебральна топографія, таблиці сегментарної іннервації шкіри гілками спинномозкових нервів); судинної хірургії (круговий розтин верхньої третини гомілки, обколювання варикозно розширених вен, удос---коналення методу Вельпо і операції Троянова-Тренделенбурга); війсь---ково-польової хірургії (дренування ран марлевими тампонами, розробка гідродинамічної теорії руйнівної дії ранячих снарядів); асептики і антисептики (одним з перших в Європі застосовував антисептичну пов’язку з карболовою кислотою), що дозволило йому знизити післяопе---раційну летальність в Бернській клініці з 7,0% в 1885 р. до 2,0% в 1912 р.

7. Встановлене авторство Т.Кохера щодо окремих симптомів (пухлини каротидної залози і тиреотоксикозу), методів (вторинний шов), термі---нів ("cachexia strumipriva", "metafis", "соха vаra", "ischias scoliotica"), понять ("гематоінфекція", "інфекція пошкоджень", "імп---лантаційна інфекція"), однозначного тлумаченням "положення хворих при операціях на органах шиї", розроблених медичних інструментів (шлунковий зонд, шлунковий жом, киловий корнцанг, кістяна ложка, кістяні лещата, скляна дренажна трубка, парасолеподібна губчата пробка, краніометр), що суттєво доповнює вітчизняні довідкові видан---ня і вперше вводиться в науковий оберт у зв’язку з іменем Т.Кохера.

8. Критичний аналіз наукової спадщини Т.Кохера свідчить, що не все запропоноване ним витримало випробовування часом, в тому числі мож---ливість боротьби зі злоякісними новоутвореннями виключно хірургічним шляхом, хірургічне лікування травматичної і компресійної епілепсії з допомогою остеопластичної резекції кісток черепа з утворенням "вентиля", невдалими виявилися його спосіб накладення судинного шва на вени шиї, метод стерилізації кетгута.

9. Встановлено, що знайомству хірургічної громадськості Російсь---кої держави і України зокрема з нововведеннями Т.Кохера в хірургії сприяли: перші (з 1897 р.) уточнені за часом і авторами переклади на російську мову його провідних наукових праць; наукові відрядження лікарів до його клініки в Берні, перетворену ним за 45 років керів---ництва в один з провідних європейських міжнародних центрів удоскона---лення оперативної майстерності, який відвідало біля 10 тис. вчених і лікарів з різних країн, а стосовно України - переважно майбутні про---фесори першого на її терені медичного факультету Харківського уні---верситету і відомі українські хірурги, окремі з яких не тільки пе---реймали досвід Т.Кохера, але і самі ставали ініціаторами (М.М.Кузне---цов, Харків, 1895) ідей, сприйнятих вченим; здобуття в Швейцарії ро---сійськими жінками вищої медичної освіти, недосяжної для них в Росії; виконання сумісно з Т.Кохером наукових праць, в результаті чого авто---рами майже 40 дисертацій, виповнених під його керівництвом, стали вихідці з Російської держави, в тому числі і України.

10. Виявлено, що прихильниками і провідниками ідей Т.Кохера ще при його житті в Україні були видатні вчені-хірурги медичного факультету університету св. Володимира професори К.Ф.Борнгаупт і М.М.Волкович, старший ординатор Київського військового госпіталю доктор медицини М.М.Галин, відомі українські земські хірурги Б.С.Козловський, А.Т.Богаєвський та інші, які в галузі хірургії щитовидної залози, абдомінальної хірургії, травматології і нейрохірургії віддавали пе---ревагу багатьом методам Т.Кохера перед іншими європейськими хірургами, заявляючи про це на всеросійських і міжнародних хірургічних форумах, а в радянський період - численні хірурги-вчені і практики, які зас---відчували життєздатність запропонованого Т.Кохером, хоча і не позбав---леного критики, але такого, що сприяло удосконаленню хірургічної до---помоги в Україні і не втратило своєї значимості.

11. Показано, що висвітлення впливу ідей і наукової спадщини Т.Кохера, ще при житті обраного в числі найвідоміших вчених Європи по---чесним членом університету св. Володимира, більш наочно прослідковувалось у вітчизняній літературі до середини 30-х років, після чого в силу тривалої в колишньому СРСР перестороги проти нововведень зару---біжних вчених його ім’я фактично стало несправедливо забутим, а в зв’язку з українською хірургією подається вперше.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Теличкин И.А. Теодор Кохер (1841-1917) - первый нобелевский лауреат-хирург. - Севастополь, ОАО "Севморзавод", 1995. -267 с.

2. Теличкин И.А. Теодор Кохер. Эпизоды творческой биографии. К 150-летию со дня рождения. -Тамбов, НТК "Информатик", 1991. -31 с.

3. Теличкин И.А. Теодор Кохер. К 150-летию со дня рождения. -Хи---рургия, 1991, 4, с. 171-173.

4. Теличкин И.А. Теодор Кохер (к 150-летию со дня рожде---ния). - Вестник хирургии, 1991, 7-8, с. 137-139.

5. Теличкин И.А. Швейцарский хирург Теодор Кохер (В воспоминани---ях отечественных хирургов). - Клиническая хирургия, Киев, 1994, 10, с. 74-76.

6. Теличкин И.А. Теодор Кохер: эпизоды биографии. - Врач, 1991, 12, с. 49-51.

7. Теличкин И.А. Выдающиеся представители немецкой хирур---гии. - Врач, 1995, 1, с. 47.

8. Теличкин И.А. К истории операции гастроэтеростомии. - Врач, 1997, 10, с. 46-47.

АНОТАЦІЯ

Теличкін І. О. Наукова спадщина лауреа---та Нобелівської премії Теодора Кохера (1841-1917) та її вплив на розвиток хірур---гії в Україні кінця XIX-початку XX століть.

Дисертацією є рукопис на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 - соціальна медицина, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 2000.

Встановлено, що ідеї Т.Кохера, зокрема, в галузі хірургії зобу, абдомінальної хірургії, нейрохірургії, травматології і ортопедії, запозичені українськими хірургами кінця XIX-початку XX ст. ст., ві---діграли суттєву роль у розвитку і підвищенні якості хірургічної до---помоги в Україні і не втратили своєї значимості до теперішнього ча---су.

Доведене авторство Т.Кохера щодо окремих симптомів, методів хірур---гічних втручань, термінів та інструментів, що суттєво доповнює віт---чизняні довідкові видання і вперше вводиться в науковий оберт у зв'язку з іменем Т.Кохера.

Ключові слова: наукова спадщина Т.Кохера, оперативні втручання, терміни, інструменти Т.Кохера.

АННОТАЦИЯ

Теличкин И.А. Научное наследие лауреа---та Нобелевской премии Теодора Кохера (1841-1917) и ее влияние на развитие хи---рургии в Украине конца ХIХ-начала ХХ веков.

Диссертация является рукописью на соискание ученой степени кан---дидата медицинских наук по специальности 14.02.03 - социальная меди---цина, Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца, Киев, 2000.

Показан существенный вклад в мировое признание хирургии немец---ко-го-ворящих стран, занявшей к концу ХIХ-началу ХХ вв. доминирующее положение в европейской хирургии, ученика Б.Лангенбека (Германия), Т.Бильрота (Австрия) и Люкке (Швейцария) швейцарца Теодора Кохера ---разностороннего ученого и клинициста, вышедшего на арену германской хирургии в начале 70-х годов XIX в., создавшего за 45-летнюю дея---тельность в Берне один из европейских центров совершенствования опе---ративного мастерства, ставшего международным.

Мировой авторитет Т.Кохер завоевал прежде всего открытиями в хирургическом лечении зоба. Однако результаты исследования свидетельствуют, что при этом на первом этапе он допустил ошибку, начав в 1872 г. его лечение методом тотальной резекции щитовидной железы, что приводило к негативным отдаленным последствиям (микседема и креатинизм) и