Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Тинний Ігор Владиславович

УДК 330.341.4

Реструктурування промислових підприємств

у перехідних економіках

08.01.01. – Економічна теорія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Садовий Микола Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кваснюк Борис Євгенович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник директора

кандидат економічних наук, доцент

Радченко Володимир Васильович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри економічної теорії

Провідна установа – Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу, м. Київ.

Захист відбудеться 6 жовтня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.13 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 90а, економічний факультет, аудиторія 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університета імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 5 вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солодовникова І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Підприємство як суб'єкт господарювання відіграє особливу роль у життєдіяльності сучасного суспільства, служить важливим структуроутворюючим елементом економіки. Об'єктивна необхідність здійснення суспільних та економічних перетворень у країнах адміністративно-командної системи в останній чверті ХХ сторіччя поставила питання широкомасштабного реформування суті, системи, функцій та структури промислового сектору взагалі і кожного підприємства зокрема. Завдання стабілізації сфери промислового виробництва та її подальшого розвитку не можуть бути вирішені лише за рахунок зміни середовища функціонування підприємств. Ключовим елементом сучасного етапу реформ повинно стати реформування самих промислових підприємств, їх внутрішніх засад функціонування. Тема дисертаційної роботи є актуальною як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Проблематика реструктурування підприємств набуває все більшого значення у зв’язку з суттєвим прогресом у формуванні приватного сектору економіки, появою значної кількості підприємств недержавних форм власності, перед якими постає питання про власне місце в новому ринковому середовищі. В Україні процеси реструктуризації приватизованих підприємств фактично тільки розпочинаються, хоча в багатьох країнах Східної Європи з трансформаційною економікою вони стали перманентним явищем і набули ознак, притаманних розвиненій ринковій економіці. У зв’язку з цим тема роботи, з одного боку, має значний потенціал дослідження, а з іншого, – достатній емпіричний та статистичний матеріал для аналізу і узагальнення.

Мета дисертації та її завдання. Основною метою роботи є комплексний аналіз умов та чинників реструктуризаційного процесу, формування основних засад концепції реструктурування промислових підприємств у перехідній економіці, визначення ролі та функцій держави, інших інституцій у процесі реформування. Реалізація цієї мети вимагає розв’язання наступних завдань. По-перше, пошук і обгрунтування різноманітних реструктуризаційних моделей, адаптованих та модифікованих до специфіки перехідної економіки, і, по-друге, аналіз можливостей втілення цих моделей в умовах обмеженості фінансових та професійних ресурсів. Через обмеженість роботи щодо обсягів наголос у дослідженнях робиться переважно на загально-теоретичних аспектах проблеми. Робота досліджує мікро- та мета- рівні функціонування промислових підприємств, а також вплив макроекономічних зрушень на умови їх розвитку. При цьому мається на увазі, що кінцева ефективність реструктуризаційних перетворень на підприємствах визначається саме на мікрорівні, тоді як завданням макроекономічних інститутів є, перш за все, формування соціально-економічного та нормативно-правового середовища, сприятливого для втілення необхідних заходів на рівні підприємств.

Об’єкт дослідження дисертаційної роботи. В роботі аналізуються необхідність та умови реформування промислового сектору України та інших країн Східної та Центральної Європи, що знаходяться на різних стадіях процесу ринково-орієнтованих перетворень. Об’єктом дослідження є промислові підприємства країн з перехідними економічними системами постсоціалістичного типу. Зосередження уваги дослідження саме на реструктуризації підприємств промислового сектору є важливим з декількох причин. По-перше, індустріальний сектор у перехідних економіках, на відміну від приватизованих раніше банків, підприємств сфери послуг з ряду причин об'єктивного та суб'єктивного характеру і досі знаходиться в кризовому стані. По-друге, саме індустріальний сектор економіки завжди домінував у постсоціалістичних країнах, тож промислові підприємства складають переважну більшість всіх об'єктів реструктурування у цих країнах. По-третє, саме промислове реструктурування відзначається найбільшою комплексністю та різноманіттям інструментів, що використовуються. І, накінець, в умовах глобалізації господарського життя діяльність фінансових та торгівельних інститутів стає все більш уніфікованою, поступово втрачаючи національну специфіку. Промисловість же зберігає значно більшу національну та галузеву особливість – відповідно більшість "типових" заходів з реструктурування можуть виявитись неефективними у "нетипових" умовах. Виникає потреба в аналізі та створенні найбільш сприятливих умов для здійснення реструктуризаційних процедур на рівні національного господарства та його секторів з урахуванням історичної та соціально-економічної специфіки регіону.

Предмет дослідження. Складність та багатогранність проблематики дослідження визначає необхідність комплексного підходу до його предмету. Предметом дослідження є система економічних відносин суб’єктів господарювання в процесі реструктурування промислових підприємств економік перехідного типу та її інституційне забезпечення. Дослідження здійснюється через розкриття наступних напрямків:

економічні відносини всередині підприємства – об’єкта реструктурування та мотиваційні чинники реструктуризації;

економічні відносини між підприємством як мікроекономічним суб’єктом та іншими мікроекономічними одиницями, інституційним середовищем в умовах економіки перехідного типу;

економічні механізми та інструменти самої реструктуризації, внутрішня структура цього процесу в системі відповідних економічних інтересів та потреб;

роль та місце держави, інших макроекономічних інституцій у процесах реструктуризації підприємств.

Ступінь опрацювання теми. Робота базується на теоретичних розробках попередніх дослідників спорідненої тематики, у тому числі іноземного походження, а також на самостійному аналізі, що базується на практичному досвіді автора щодо втілення реструктуризаційних процедур в Україні. Дослідженню різноманітних аспектів структурної перебудови економіки, специфіки перехідної економічної моделі, приватизації та реструктурування присвячені наукові праці таких вітчизняних та іноземних вчених як Л.Абалкін, Ю.Бажал, Л.Бесчасний, П.Бунич, Г.Бурлака, А.Гальчинський, В.Геєць, М.Герасимчук, Г.Демсец, Н.Єнемура, П.Єщенко, Р.Іванух, Б.Кваснюк, В.Коломойцев, Я.Корнаї, Ю.Костін, Р.Коуз, Б.Крижановський, В.Лановий, І.Лукінов, С.Мочерний, Д.Норт, Б.Панасюк, О.Пасхавер, Ю.Пахомов, С.Покропивний, Р.Фрідман, О.Харт, Х.Цукамото, С.Шаталін, А.Шегда, А.Шлайфер, В.Черняк, М.Чумаченко, А.Чухно, О.Яременко, Дж.Ярроу та ін. Увага цих науковців переважно була зосереджена на вирішенні ряду актуальних проблем реструктуризації економіки на макро- та метаекономічному рівнях. Питанням мікроекономічних реформ, у тому числі на рівні промислових підприємств, досі приділялось недостатньо уваги.

Теоретичні і методичні основи дослідження. Дисертаційне дослідження побудовано на методології об’єктивних законів ринкової економіки. Теоретичною основою написання роботи є визначальні положення ринково-орієнтованих шкіл економічної теорії, представники сучасних течій яких, зважаючи на гіпертрофований розвиток державного сектору економіки у постсоціалістичних країнах, збігаються в думках щодо необхідності поступового комплексного реформування економічних систем на користь приватного сектору під процедурним контролем державних та напівдержавних інституцій. Рух у цьому напрямку до певної межі розглядається взагалі як об’єктивно необхідний і єдино можливий шлях започаткування ринкових відносин. В основі аналітичного апарату дисертації лежить постійне співставлення традиційних для ринкової економіки теоретичних і методичних засад та практичних методів впровадження реформ з особливими умовами, можливостями та ризиками перехідної економіки. Однією з особливостей методу дослідження роботи є постійна орієнтація на аналіз та обгрунтування економічної та соціально-психологічної мотивації різних економічних суб'єктів, учасників процесу реструктурування. В процесі дослідження використовуються також різноманітні наукові методи: наукової абстрації, системний, структурний, комплексності, аналізу причинно-наслідкових зв’язків, ситуаційний, аналізу логічних та функціональних зв’язків, моделювання, прогнозування та інші.

Статистичною базою роботи є матеріали урядів та інших державних установ країн Східної Європи, міждержавних економічних організацій, окремих експертних та консалтингових агенцій, фактичні та статистичні матеріали, отримані автором у процесі самостійної практичної діяльності в сфері реструктурування промислових підприємств. Статистичні матеріали щодо економіки України базуються на відомостях Кабінету Міністрів України, Державного комітету статистики, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Світового Банку реконструкції та розвитку, Міжнародного Валютного Фонду, Європейського Банку реконструкції та розвитку, Агентства з міжнародного розвитку США, програми ТАСІС Європейської Комісії.

Наукова новизна. Елементами наукової новизни даної роботи можна визнати наступні аспекти:

Удосконалено аналіз взаємозв'язку макро- та мікроекономічних факторів втілення реструктуризаційних процедур у перехідних економіках, в основі якого лежать особливості взаємодії процесів реструктурування та приватизації виробничого сектору економіки як одночасних взаємозалежних процесів. Визначені напрямки і тенденції органічного взаємозв'язку мікроекономічного реструктурування промислових підприємств та макроекономічних структурних реформ в умовах економіки перехідного типу. Розроблено методичні рекомендації щодо удосконалення та реалізації державної промислової політики в країнах перехідної економічної моделі.

Систематизовано та удосконалено класифікацію видів, етапів та напрямків реструктуризаційних процедур в умовах обмеженості фінансових та професійних ресурсів.

Розроблено критерії та методичні рекомендації щодо формування ефективної системи корпоративного управління підприємствами, що реструктуризуються, через застосування програм заохочення менеджерів та впровадження інституту публічних рад директорів підприємств.

Обгрунтована необхідність та запропоновані механізми впровадження дієвого інституту банкрутств та програм кредиторських угод як методів ефективного реструктурування бізнесу в умовах низьколіквідної ризикової економічної системи.

Визначені альтернативні джерела та механізми фінансування реструктуризаційних перетворень в Україні, адаптовані та модифіковані до умов перехідної економіки постсоціалістичного типу, в тому числі приватизація підприємств із застосуванням програм опціонів на купівлю акцій та контрактів на управління з менеджерами та інвесторами.

Визначені основні напрямки, проаналізовані можливості та розроблені рекомендації щодо пріоритетів післяприватизаційної підтримки промислових підприємств з боку держави та приватних інфраструктурних інституцій у постсоціалістичних країнах.

Практична значимість та апробація роботи. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-практичних основ реструктурування промислових підприємств в економічних системах перехідного типу. Основні результати дослідження можуть бути використані при формуванні державної економічної політики у сфері приватизації, корпоративного управління та післяприватизаційної підтримки підприємств, при здійсненні структурних реформ у індустріальному секторі економіки, а також під час реалізації реструктуризаційних процедур на конкретних промислових підприємствах країн колишнього СРСР. Практична цінність дисертації полягає в доведенні дослідження до розробки конретних практичних і методичних пропозицій щодо формування загальної концепції реструктуризації промислових підприємств та втілення конкретних реструктуризаційних заходів на окремих об'єктах реструктурування. На основі дисертаційного дослідження виконані реальні розрахунки та запропоновані заходи щодо здійснення реструктуризаційних процедур на промислових підприємствах України консалтинговими компаніями "Український центр приватизації та інвестицій", м.Київ (довідка № 27) та "Центр економічних ініціатив", м. Київ (довідка № 31/09-00). Теоретичні положення дисертації використовувались у навчальному процесі в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка при викладанні курсу економічної теорії (довідка № 013/298).

Основні положення роботи були викладені автором при участі у роботі міжнародних науково-практичних конференцій “Європа на порозі нового тисячоліття” (Академія праці і соціальних відносин, м.Київ, травень 1999 р.), “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (Харківський інститут бізнесу і менеджменту, травень 1999 р.), “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (Київський державний торговельно-економічний університет, березень 2000 р.), щорічних Днів науки в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, інших конференцій, симпозіумів, у 6 наукових публікаціях загальним обсягом 3 друкованих аркуши.

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів основної частини, висновків та додатків. Перший розділ присвячений питанням теорії реструктуризації та мотиваційним чинникам цього процесу. Другий розділ висвітлює проблеми взаємозв’язку об’єкта реструктуризації з оточуючим середовищем та окремі аспекти ефективних реструктуризаційних процедур. У третьому розділі розглядаються роль, місце та функції держави у реструктуризаційних процедурах.

Загальний обсяг роботи становить 242 стрінки, робота вміщує 29 таблиць, 16 рисунків. У списку використаної літератури – 277 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається актуальність теми, мета і завдання дослідження, його методичний апарат, наукова новизна роботи.

У першому розділі "Сутність процесів реструктурування підприємств в економіках перехідного типу" обгрунтовуються теоретичні основи реструктуризаційних процедур. Реструктуризація (реструктурування) підприємства – система організаційно-економічних та інших заходів, спрямованих на реформування його господарської діяльності та досягнення стратегічних цілей розвитку шляхом здійснення необхідних структурних перетворень, адаптованих до зміни факторів зовнішнього середовища функціонування. Реструктурування бізнесу у найбільш широкій трактовці розглядається як перманентно повторюючийся процес, кінцева мета якого – приведення характеристик діяльності підприємства у відповідність до вимог оточуючого середовища – об'єктивно досяжна лише у короткостроковій перспективі. В період тотального переходу економічної системи на ринкові умови господарювання реструктуризацію підприємств і цілих секторів економіки слід розглядати як разовий процес здійснення найбільш суттєвих, принципових реформаторських дій, від втілення чи невтілення яких залежить сама можливість існування об'єкту реструктуризації у нових умовах.

Детально розглядаються різноманітні механізми та інструментарій процесу реструктурування, які суттєво відрізняються один від одного ступенем складності у реалізації, кінцевою ефективністю, масштабом застосування, рівнем витрат на проведення, головними агентами перетворень, комплексністю чи, навпаки, вузькою спрямованістю дії та багатьма іншими критеріями. У розділі наводиться розгорнута класифікація видів мікроекономічного реструктурування за дванадцятьма класифікаційними ознаками, а також аналізується внутрішня структура процесу реструктуризації підприємства (табл. 1).

Табл. 1.

Структура процесу реструктуризації підприємства

Визнається, що кінцева ефективність реструктуризаційних перетворень визначається на мікрорівні, кожним підприємством конкретно стосовно власних специфічних проблем із урахуванням величезної кількості факторів соціального та психологічного змісту. Серед інших, розглядаються окремі елементи інституційних змін, операційної, фінансової реструктуризації та санації. Зокрема доводиться, що збільшення частки боргових коштів у структурі капіталу компанії (зростання леверіджу) має бути активним інструментом фінансового управління компанією. Шляхом більш суттєвого використання фінансового леверіджу, представленого пасивними цінними паперами, реструктурування може спрямувати активні інструменти власності до рук ефективних і відповідальних власників. На успішно працюючих підприємствах організаційна реструктуризація має бути постійним і послідовним процесом. Операційне реструктурування має призвести до випуску конкурентоздатної номенклатури продукції та відповідної структури витрат, причому ці зміни мають бути стабільно ефективними у динамічному аспекті. Метою техніко-технологічної реструктуризації виробництва є забезпечення своєчасного випуску конкурентоспроможної продукції необхідної якості і в достатній кількості, зумовлених вимогами ринку. З метою структурного аналізу процесу реструктуризації підприємства у постсоціалістичних умовах виділено та досліджено окремі його етапи. Практика господарської діяльності в умовах недосконалої економічної системи свідчить, що у значній частині випадків навіть бездоганно втілені заходи реструктурування не призводять до очікуваного підвищення ефективності діяльності.

Процеси роздержавлення та приватизації розглядаються як радикальний стимул структурних перетворень на підприємствах. Приватизація сприяє зростанню економічної ефективності системи господарювання, тому що вона встановлює первісні права приватної власності, і, таким чином, стимулює появу ефективного власника. У контексті цього підходу, головними цілями приватизації є: забезпечення стабільності нової системи відносин власності; створення умов для самовідтворення цієї системи; досягнення економічної ефективності на мікро- та макрорівнях. Іншими фундаментальними цілями приватизації є розширення приватного (недержавного) сектору економіки, підтримка підприємництва, розвиток ринку капіталів і збільшення ефективності діяльності менеджменту приватизованих об'єктів.

В економіках перехідного типу процеси реструктуризації та приватизації протікають паралельно, одночасно. Це призвело до появи терміну "приватизація через реструктурування" (або навпаки). У більшості випадків приватизація є одним з перших кроків і невід'ємною частиною промислового реструктурування у постсоціалістичних умовах, однак, майже завжди приватизації у тій чи іншій мірі передує пасивне реструктурування, оскільки приватизуватися можуть лише компанії, організовані за принципами приватної, найчастіше корпоративної, власності. У будь-якому випадку, успішна реструктуризація повинна бути в дійсності частиною процесу приватизації. Питання визначення та обгрунтування першочергових реструктуризаційних заходів має бути тісно пов'язано із формуванням стратегічних планів розвитку об'єкту реструктурування з тим, щоб короткострокові цілі приватизації та реструктурування не вступали у протиріччя з планами довгострокового розвитку. Вже перші реструктуризаційні заходи повинні здійснюватись у руслі стратегічної концепції розвитку бізнесу, а не навпаки, всупереч їй.

Під час приватизації компаній із суттєвими структурними проблемами держава має дві основні альтернативи. Логічно вірний та перспективний шлях полягає у тому, щоб за рахунок здійснення заходів з попереднього реструктурування (відокремлення, звільнення, списання боргів, надання пільг) збільшити інвестиційну привабливість об'єкта та спробувати знайти йому ефективних стратегічних власників. Цей шлях створює для держави додаткові труднощі та вимагає суттєвого фінансування. Там, де повністю зникли ринки, занадто високий рівень конкуренції, економічно невірно розміщене виробництво чи морально та фізично застаріла технологія, витрати на тотальне реструктурування можуть бути об'єктивно недоцільними. Тут немає сенсу в реструктуруванні чи оздоровленні. Кращий і найдешевший спосіб знайти альтернативне використання для активів – це часткова чи повна ліквідація підприємства як ділової одиниці. У багатьох випадках повні витрати ліквідації перевищують вартість активів, оскільки слід враховувати вартість витрат, пов'язаних з виникненням безробіття та необхідністю очистки навколишнього середовища. З іншого боку, витрати на субсидування економічно невиправданих робочих місць ще більші.

Другий розділ роботи "Вплив оточуючого середовища на підприємства та їх перебудову" присвячений виявленню та поясненню факторів формування економічного середовища, сприятливого для втілення необхідних реструктуризаційних заходів на рівні підприємств. У розділі зроблено ретельний аналіз початкових умов здійснення мікроекономічної реструктуризації та причин їх виникнення, виявлено необхідні передумови ефективного промислового реструктурування.

В умовах економіки перехідного типу структура та система взаємовідносин мікроекономічного рівня навколо окремого підприємства набуває дещо спотвореного виду у порівнянні з класичною ринково-організованою системою. Стимули і мотиви, характер, інструменти і методи поведінки ділових контрагентів підприємств (постачальників, споживачів, місцевих адміністрацій, працівників та населення, партнерів, посередників та інституцій ринкової та виробничої інфраструктури) суттєво відрізняються в умовах перехідної економічної моделі. Специфіка виробничих, організаційних, комерційних та розподільчих відносин навколо господарської діяльності підприємства формує середовище, в якому підприємство вимушене функціонувати і суттєво впливає на можливості реструктурування підприємства. Більше того, минула діяльність самих об'єктів реструктурування була заснована на деяких специфічних, іноді взагалі хибних засадах. Адекватне врахування цих факторів є запорукою здійсненності плану реструктурування. Специфіка національної економічної моделі чинить суттєвий вплив на цілі реструктуризації, оскільки реструктуризація має на меті приведення поточних характеристик діяльності підприємства у відповідність до вимог ринку, оточуючого середовища. Макроекономічна ситуація вирішальним чином впливає на стратегічне планування бізнесу: здійснюється вибір між стратегією розвитку чи стратегією виживання. Специфіка перехідної економічної моделі визначає, обмежує і трансформує механізми та інструментарій процесу реструктурування. Відсутність законодавчого забезпечення та нерозвиненість фінансово-кредитних інституцій багатократно звужує діапазон можливих варіантів кредиторських угод та трансформацій боргів, позбавляє підприємства можливостей активного використання позикових коштів, леверіджу для фінансового реструктурування. Нерозвиненість фондового ринку та важкопередбачувана інфляція унеможливлюють емісію облігацій підприємствами. Високі відсоткові ставки та криза неплатежів обмежують та видозмінюють методи продаж у кредит та інше. Структурні та кон'юнктурні складнощі на макроекономічному рівні роблять завдання з реструктурування окремих компаній на мікрорівні надзичайно комплексною, високоризиковою та коштовною справою. Останнє обумовлює необхідність особливо обережної і стимулюючої політики держави по відношенню до підприємств, що не можуть вижити без глибинного реструктурування їх діяльності.

Окремий параграф роботи присвячено впливу інститутів ринкової інфраструктури на можливості здійснення реструктуризації підприємств. Розвиток промислового сектору прямо і безпосередньо залежить від ступеню розвитку інституційного середовища та інститутів ринкової інфраструктури. Типова для перехідної економіки нерозвиненість кредитно-фінансового та консалтингового секторів, мережі шляхів сполучення та телекомунікацій, фондового ринку та інших елементів ринкової інфраструктури часто є головною перешкодою до ефективного впровадженння реструктуризаційних процедур на рівні окремих підприємств. Без вирішення питання адекватного розвитку цих елементів на національному та регіональному рівнях економічної системи одночасна ефективна реструктуризація великої кількості приватизованих підприємств об’єктивно неможлива. В майбутньому високорозвинена ринкова інфраструктура ефективно сприятиме реформуванню іншої підприємницької діяльності і дозволить суспільству заощадити на супутніх витратах.

Особлива увага приділяється дослідженню питання системності відносин власності та корпоративного управління в перехідних економіках. Необхідною (але не достатньою) умовою успішного проведення реструктуризації є наявність активного ефективного власника об'єкта реструктурування. Активність власника визначається ступенем його зацікавленості у процвітанні підприємства. Його ефективність визначається декількома факторами: наявністю достатньої концентрації влади, рівнем професійності, можливістю здійснювати інвестиції тощо. Іншими необхідними умовами здійснення реструктуризаційних заходів є, по-перше, наявність фінансових, трудових та інформаційних ресурсів достатньої якості, і, по-друге, відсутність політичних, законодавчих та адміністративно-бюрократичних перешкод процесу реструктурування.

Ефективність реструктуризаційних процедур прямо пов'язана із можливістю залучення до їх впровадження переважної більшості робітників і, особливо, управлінців. Виникає об'єктивна потреба у новій системі мотиваційних стимулів. Економічні інтереси менеджерів та власників мають бути тісно пов'язані між собою шляхом втілення різноманітних програм стимулювання. Проблема недостатньої кваліфікації менеджерів часто не може бути вирішена у короткостроковому періоді. Саме тому структурні зміни в системі управління підприємством здебільшого впроваджуються під час здійснення активного, довгострокового реструктурування. У короткостроковій перспективі реальним виходом з цієї проблеми є залучення сторонньої експертної допомоги.

У розділі розглядаються також проблеми становлення інституту банкрутств підприємств та систем конверсії боргів як дієвих інструментів мікроекономічної реструктуризації. З технічної точки зору (за визначенням чинного законодавства) переважна більшість українських промислових підприємств є фінансово неспроможними, тобто, банкрутами. В цих умовах слід ще раз проаналізувати можливості процедури банкрутства як правового інструменту, що дозволяє розпочати реальну реструктуризацію підприємства-боржника. На сьогоднішньому етапі соціально-економічного розвитку України до інституту банкрутств слід відноситись як до специфічного інструменту, що застосовується у виключних випадках. Такими випадками можуть бути або потреба у ліквідації особливо збиткових підприємств, або спроба проведення реструктуризації підприємства через його банкрутство.

Ретельно досліджується весь спектр можливостей фінансування реструктуризаційних перетворень на підприємствах, конкретні джерела та механізми фінансування, мотиваційні чинники учасників цього процесу. Виділяється декілька альтернативних джерел фінансування, придатних для використання в Україні. В умовах очевидної обмеженості інформації про конкретні підприємства достатньо привабливою для потенційних покупців може виявитись система застосування опціонів на придбання акцій підприємств, що мають бути приватизовані. Вже апробованим у декількох постсоціалістичних країнах способом фінансування реструктуризаційних перетворень під час приватизації є застосування контрактів на управління з менеджерами чи потенційними інвесторами. Цей метод найкращим чином придатний для приватизації та реструктурування середніх за розміром підприємств, але не завжди підходить для індустріальних гігантів.

Третій розділ роботи "Державна політика структурної реорганізації та реформування підприємств" доводить та аналізує специфічну для економічної дійсності країн перехідного типу надзвичайно важливу роль держави та органів, які її представляють, у втіленні реструктуризаційних програм та їх методичному забезпеченні. Робиться висновок, що інститути державної влади в Україні практично не здатні у короткостроковій перспективі здійснити необхідні реформи через свою низьку підготовленість та культуру, недостатню мотивацію та репутацію, неефективний контроль діяльності. Ефективним і реально здійсненим шляхом вирішення цієї проблеми може стати практика делегування частини професійних функцій державних органів приватним, напівприватним та суспільним організаціям, здатним виконати поставлені завдання під пильним контролем владних структур.

Основний принцип найбільш ефективного підходу до проблематики реструктурування промислових підприємств полягає в тому, що роль держави як власника підприємств обмежується лише тими діями, які безпосередньо необхідні для їх подальшої приватизації, а у післяприватизаційний період – організацією інституційних, регулятивних і політичних умов для самодостатнього функціонування та реформування підприємств. Корисним імпульсом до прискорення реформ і зростання їх ефективності може стати децентралізація певної частини прав і обов'язків щодо приватизації та подальшого реструктурування шляхом передачі власності чи контрактів на управління агентам – квазі-суспільним чи приватним інституціям, які уповноважені виконувати роботу від імені держави. Основними функціями державних органів залишаються, у такому випадку, спостереження та контроль за процесом, прийняття найбільш стратегічних рішень та законодавча і адміністративна підтримка.

Ефективність втілення більшості реструктуризаційних програм в умовах економічної системи перехідного типу суттєво залежить від комплексності та темпів здійснення економічних реформ у інших напрямках. Існує значна кількість заходів загальноекономічного характеру, без втілення яких неможливо сформувати самодостатнє ринкове середовище та підвищити життєздатність приватизованих підприємств. Сьогодні уряду України слід децентралізувати свою діяльність щодо управління конкретними підприємствами. Це може бути зроблено через заснування рад директорів компаній (замість спостережних рад та комісій з приватизації). Головною метою їх діяльності повинен стати контроль вищого менеджменту компаній та розробка стратегії розвитку компанії, у тому числі, її приватизації. Іншим необхідним кроком реформи управління підприємств є впровадження дієвих програм заохочення менеджерів.

З метою досягення мікроекономічної ефективності та стратегічного формування промислового сектору українській державі було б доцільно розширити централізоване бюджетне фінансування мікроекономічної реформи підприємств принаймні до рівня доходів бюджету від приватизації та володіння корпоративними правами у підприємствах, що будуть незабаром приватизовані. Тобто, всі кошти, зароблені на продажі майна державних підприємств, та кошти, отримані у вигляді дивідендів по пакетах акцій ще неприватизованих підприємств, повинні витрачатись на реструктурування та розвиток тих підприємств, які у наявному стані не можуть знайти ефективного власника.

Висновки

На основі проведеного дослідження проблем організації реструктуризації промислових підприємств у перехідних економіках, і в Україні зокрема, зроблені такі висновки:

Завдання стабілізації сфери промислового виробництва та її подальшого розвитку не можуть бути вирішені лише за рахунок зміни середовища функціонування підприємств. Ключовим елементом сучасного етапу реформ у постсоціалістичних країнах повинно стати реформування самих промислових підприємств, їх внутрішніх засад функціонування.

Приватизація компаній із суттєвими структурними проблемами повинна здійснюватись шляхом конкурентного продажу стратегічному інвестору з паралельним впровадженням заходів з попереднього реструктурування, покликаних збільшити інвестиційну привабливість об'єкта та допомогти у пошуках ефективних стратегічних власників.

Наявність активного ефективного власника об'єкта реструктурування є необхідною (але не достатньою) умовою успішного проведення реструктуризації. Ефективність власника визначається системою факторів: наявністю достатньої концентрації влади, рівнем професійності, можливістю здійснювати інвестиції тощо.

Існує об'єктивна потреба у новій системі мотиваційних стимулів для учасників реструктуризації підприємства. Економічні інтереси менеджерів та власників мають бути тісно пов'язані між собою шляхом втілення різноманітних програм стимулювання. Проблема недостатньої кваліфікації менеджерів часто не може бути вирішена в короткостроковому періоді. Реальним виходом з цієї проблеми є залучення сторонньої експертної допомоги.

Роль держави як власника промислових підприємств, що підлягають реструктуруванню, обмежується лише тими діями, які безпосередньо необхідні для їх приватизації, а у післяприватизаційний період – організацією інституційних, регулятивних і політичних умов для самодостатнього функціонування та реформування підприємств.

Ефективність втілення більшості реструктуризаційних програм в умовах економічної системи перехідного типу значною, якщо не визначальною, мірою залежить від комплексності та темпів здійснення економічних реформ у інших напрямках. Існує значна кількість заходів загальноекономічного характеру, без втілення яких неможливо сформувати самодостатнє ринкове середовище та підвищити життєздатність приватизованих підприємств.

З метою досягення мікроекономічної ефективності та стратегічного формування промислового сектору, державі доцільно підтримувати рівень централізованого бюджетного фінансування мікроекономічної реформи підприємств принаймні на рівні доходів бюджету від приватизації та володіння корпоративними правами у підприємствах, що будуть незабаром приватизовані.

Дієвий інститут банкрутств та ліквідацій, програми кредиторських угод є ефективними методами реструктурування бізнесу в умовах низьколіквідної економічної системи.

Приватизація підприємств із застосуванням програм опціонів на купівлю акцій та контрактів на управління з менеджерами та інвесторами можуть служити ефективними альтернативними джерелами фінансування необхідних реструктуризаційних перетворень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Тинний І.В. Становлення інституту банкрутств підприємств в Україні. // Фінанси України. – 1999. - №8 (44). – С. 40-50.

Тинний І.В. Фінансова реструктуризація підприємств промислового сектора в Україні. // Банківська справа. - К., 1999. - №2 (26). – С. 40-46.

Тинний І.В. Джерела та механізми фінансування реструктуризаційних перетворень на промислових підприємствах України. // Банківська справа. - К., 2000. - №3. – С. 17-20.

Тинний І.В. Проблеми корпоративного управління в перехідних економіках. // Збірник наукових статей. Європа на порозі нового тисячоліття. АПСВ. – К., 1999. - С. 190-194.

Садовий М.М., Тинний І.В. Проблеми створення макроекономічної концепції реструктурування промислових підприємств. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Частина 2. Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття. КДТЕУ – К., 2000. – С. 25-26.

Садовий М.М., Тинний І.В. Соціально-економічні наслідки реструктурування витрат підприємств. // Збірник наукових праць. Соціальні пріоритети в транзитивній економіці. ХІБМ. – Харків, 1999. – С. 200-204.

Анотація

Тинний І.В. Реструктурування промислових підприємств у перехідних економіках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – економічна теорія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

У дисертації досліджуються теоретичні і практичні проблеми організації комплексного реструктурування промислових підприємств в умовах трансформації економічної системи на користь ринкового господарства. Визначені основні концептуальні положення реструктуризації промислових підприємств. Обгрунтовані нові методологічні підходи щодо удосконалення та зростання ефективності реструктуризаційних процедур. Запропоновані конкретні заходи державної економічної політики у сфері підтримки підприємництва та структурної перебудови економіки. Частина результатів дисертаційної роботи впроваджується на практиці.

Ключові слова: реструктуризація, реструктурування, перехідна економіка, приватизація, корпоративне управління, інститут банкрутства, післяприватизаційна підтримка, державне регулювання.

Annotation

Igor V. Tynnyi. Restructuring of the industrial enterprises in transitional economies. - Manuscript.

The dissertation for winning the scientific degree of a candidate of economic sciences on speciality 08.01.01. - economic theory. - Kiev National University named Taras Shevchenko, Kiev, 2000.

The dissertation examines theoretical and practical problems of organization of complex restructuring of industrial enterprises in terms of transformation of economic system towards market economy. Basic conceptual rules of restructuring of the industrial enterprises have been determined. New methodological approaches to improvement and increase of efficiency of restructuring procedures have been founded. Concrete measures of governmental economic policy in sphere of support of business and structural reorganization of economy have been suggested. The part of results of dissertation work implemented in practice.

Key words: restructuring, transition economy, privatization, corporate management, bankruptcy institute, post-privatization support, state regulation.

Аннотация

Тынный И.В. Реструктурирование промышленных предприятий в переходных экономиках. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. – экономическая теория. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

В диссертации исследуются теоретические и практические проблемы организации комплексного реструктурирования промышленных предприятий в условиях трансформации экономической системы в пользу рыночного хозяйствования. Приводится развернутая классификация видов микроэкономического реструктурирования, а также анализируется внутренняя структура процесса реструктуризации предприятия. Детально рассматриваются разнообразные механизмы и инструментарий процесса реструктурирования, которые существенно отличаются степенью сложности в реализации, конечной эффективностью, масштабом применения, уровнем затрат на проведение, главными агентами преобразований, комплексностью или, наоборот, узкой направленностью действия и многими другими критериями. Среди прочих, рассматриваются отдельные элементы институциональных изменений, операционной, финансовой реструктуризации и санации. Процессы разгосударствления и приватизации рассматриваются как радикальный стимул структурных преобразований на предприятиях. В работе выявлены и обоснованы факторы формирования экономической среды, благоприятной для внедрения необходимых реструктуризационных процедур на уровне предприятий. В диссертации осуществлен глубокий анализ стартовых условий реализации микроэкономической реструктуризации, выявлены необходимые предпосылки эффективного промышленного реструктурирования.

Работа исследует влияние институтов рыночной инфраструктуры на возможности осуществления реструктуризации предприятий. Особенное внимание уделяется исследованию вопроса системности отношений собственности и корпоративного управления в переходных экономиках. Рассматриваются также проблемы становления института банкротств предприятий и систем конверсии долгов как действенных инструментов микроэкономической реструктуризации. Тщательно анализируется весь спектр возможностей финансирования реструктуризационных преобразований на предприятиях, конкретные источники и механизмы финансирования, мотивация участников этого процесса. Выделяется несколько альтернативных источников финансирования, пригодных для использования в Украине.

Диссертационное исследование доказывает и анализирует специфическую для экономической действительности стран переходного типа чрезвычайно важную роль государства и органов, которые его представляют, в осуществлении реструктуризационных программ и их методическом обеспечении.

В работе определены основные концептуальные положения реструктуризации промышленных предприятий. Обоснованы новые методологические подходы к усовершенствованию и повышению эффективности реструктуризационных процедур. Предложены конкретные меры государственной экономической политики в сфере поддержки предпринимательства и структурной перестройки экономики. Часть результатов диссертационной работи внедряется на практике.

Ключевые слова: реструктуризация, реструктурирование, переходная экономика, приватизация, корпоративное управление, институт банкротства, послеприватизационная поддержка, государственное регулирование.