НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Тимченко Олексій Григорович

УДК 339.15 (474.2)

ЕСТОНСЬКА МОДЕЛЬ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.05.01 — світове господарство і міжнародні економічні відносини

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі економічної трансформації Росії Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Будкін Віктор Сергійович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу економічної трансформації Росії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, Сіденко Світлана Володимірівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат економічних наук, Пузанов Ігор Іванович, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, завідувач відділу міжнародних економічних відносин

Провідна установа

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародної економіки, місто Київ

Захист відбудеться “ 3 ” жовтня 2000 р. о 15 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д26.176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5

Автореферат розісланий “ 1 ” вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Хахлюк А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни, що відбулися за останнє десятиріччя в політичному та економічному становищі пострадянських країн, перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки зумовили глибокі макроекономічні зрушення в структурі народногосподарського комплексу цих країн. Особливо швидко ці зрушення відбувались в Естонії та в інших країнах Прибалтики. Лібералізація зовнішньої торгівлі, активізація експортно-імпортної діяльності відіграє стратегічну роль в перехідний період в Естонії, стимулюючи процес становлення ринкових відносин та стаючи важливим чинником структурної перебудови економіки.

За роки незалежності Естонія здобула визнання в світі як суб’єкт міжнародних економічних відносин та стала членом багатьох впливових міжнародних організацій, успіхи політичного характеру поступово матеріалізуються в досягнення економічного плану, зокрема в зовнішньоекономічній сфері. Водночас розпад СРСР, розрив сталих економічних і політичних зв’язків призвели (як і в Україні) до ліквідації попередньої системи економічної співпраці, хоча й побудованої на командно-адміністративних засадах, але здатної впливати на структурування поставок та формувати сталі тенденції розвитку національної економіки. В умовах скасування державної монополії на господарювання здійснення багатьох економічних операцій набуло безсистемного характеру, що призвело в першій половині 90-х років до значних втрат в еконо-міці держави та посилило кризові явища в усіх галузях народного господарства Естонії. При пог-либлені процесу реформ першочергові проблеми побудови ринкової економіки мають поступи-тися довгостроковим цілям забезпечення економічного зростання. В цих умовах цілеспрямо-ваний державний вплив на економічне життя стає стратегічним напрямом політики держави.

Питанням ринкової трансформації постсоціалістичних країн присвячена значна кількість наукових праць в світовій економічній науці. Так, основні положення сучасної теорії ринкової трансформації та методи економічного аналізу трансформаційних процесів викладені в працях К.Гвіллермо, М.Лавінь, С.Лайнела, П.Сутела, В.Коседовського, Р.Ерліха, Я.Вінецького, С.Шаталіна, Є.Гайдара, В.Корякова, Г.Явлинського та багатьох інших. Серед досліджень вітчизняних вчених економічні, правові, інституціональні та соціальні аспекти ринкової трансформації, її зовнішньоекономічного блоку знайшли висвітлення в працях В.Андрійчука, В.Будкіна, А.Гальчинського, В.Єременко, І.Лукінова, Є.Панченка, А.Поручника, І.Пузанова, А.Румянцева, В.Сіденка, С.Сіденко, А.Чухна та інших. Особливостям розвитку ринкових реформ в Естонській Республіці та розширенню зовнішньоекономічних зв’язків своєї країни з Європою присвячені розробки естонських вчених В.Сарсета, У.Венесаара, Я.Рейльяна, У.Варблане, В.Зірнаска, А.Х.Хансона, Р.Еаметса та багатьох інших.

Спираючись на результати досліджень та враховуючи необхідність подальшої розробки теоретичних та науково-прикладних аспектів процесів ринкової трансформації, доцільно запропонувати комплекс теоретичних і методологічних положень, спрямованих на практичне використання естонського досвіду реформування пострадянської економіки. В даному дослідженні увагу акцентовано на трансформаційних процесах в Естонській Республіці, що відбувались в останнє десятиріччя, та на становленні господарства Естонії як самостійного народногосподарського комплексу.

Оскільки процеси ринкової трансформації в Естонії в нашій країні ніхто не досліджував, а також необхідність використання її досвіду в реформуванні української економіки, то це і зумовило вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали даного дисертаційного дослідження було використано в 1998 р. та в 1999 р. при безпосередній участі автора у виконанні проекту “Раціоналізація експортно-імпортної політики України в умовах структурної перебудови національної економіки”, який здійснювався Міжнародним фондом “Українські реформи” на замовлення Міністерства України у справа науки і технологій (Держкомітет у справах науки) — проект 07.02/03318 за договором N2846-97. Дисертаційна робота підготовлена в межах виконання науково-дослідної теми Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Проблеми трансформаційних процесів в країнах з перехідною економікою в контексті світового досвіду” (1998 – 1999 рр. номер державної реєстрації 0198У005149), для якої дисертант розробляв проблеми особливостей трансформації в країнах Прибалтики.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз процесу ринкових реформ та їх наслідків для сучасного розвитку економіки в Естонській Республіці, для її інтеграції у міжнародні економічні відносини.

Досягнення поставленої мети обумовило такі основні задачі:

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є механізм трансформаційних процесів в Естонії (реформа власності, реформа фінансової і фіскальної систем, стимулювання іноземних інвестицій, розвиток зовнішньої торгівлі в період реформ та ін.).

Предметом дослідження є сучасні тенденції розвитку естонської економіки та специфіка естонської моделі ринкових реформ.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є структурно-функціональний підхід до пізнання явищ і процесів у сучасній світовій економіці, зокрема пізнання процесів ринкової трансформації, які відбуваються в Естонській Республіці.

Наукова новизна дослідження полягає в наступних основних положеннях:

–

–

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження можуть бути використані в практиці трансформації економічної системи України шляхом адаптації естонського досвіду до умов вітчизняної перехідної економіки. Результати дисертаційної роботи методологічного і практичного характеру можуть бути використані в процесі викладання у вузах відповідних розділів курсу “Світове господарство і міжнародні економічні відносини” та спецкурсів, які стосуються проблем трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є авторською роботою, виконаною особисто здобувачем на основі досліджень і аналізу матеріалів МВФ, Європейської комісії, Банку Естонії, Департаменту статистики Естонії, Міністерств зовнішніх справ, економіки, сільського господарства цієї країни, в процесі стажування в Тартуському університеті, а також опрацьована зарубіжна (зокрема естонська, німецька і фінська) та українська наукова та періодична література.

Апробація результатів дослідження. Основні положення були викладені на конференції “Раціоналізація експортно-імпортної політики України в умовах структурної перебудови національної економіки”(Київ, 1998 рік). Матеріали дослідження обговорювались також з членами кафедри зовнішньої економіки економічного факультету Тартуського університету.

Публікації. Основні положення роботи були викладені в 4 індивідуальних публікаціях загальним обсягом 2,1 друк. аркуша. Дві статті було опубліковано в науковому збірнику Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, а ще дві в журналі “Економіка України”. Усі чотири статті належать особисто авторові.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (129 джерел). Основний зміст викладений на 170 сторінках, робота містить 24 таблиці.

З М І С Т

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРОЯВУ В ЕСТОНІЇ.

1.1. Провідні моделі економічної трансформації постсоціалістичних країн.

1.2. Специфічні передумови вибору Естонією трансформаційної моделі.

1.3. Методологічні підходи та головні риси естонської моделі економічної трансформації.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЕСТОНІЇ.

2.1. Естонська модель приватизації.

2.2. Реформування монетарно-фінансової системи.

2.3. Фіскальна політика, ринки цінних паперів та нерухомості.

2.4. Стимулювання та підтримка іноземних інвестицій.

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ РИНКОВИХ РЕФОРМ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ ЕСТОНІЇ.

3.1. Розвиток промислового виробництва в ринкових умовах.

3.2. Вплив ринкових реформ на аграрний та інфраструктурний сектори національної економіки.

3.3. Перебудова галузевої структури та регіональної спрямованості зовнішньої торгівлі Естонії.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дисертаційного дослідження, дана його загальна характеристика.

Перший розділ дисертаційного дослідження присвячено теоретичному обгрунтуванню необхідності ринкових перетворень та провідним моделям економічної трансформації постсоціалістичних країн, специфічним передумовам вибору Естонією власної моделі, методологічним підходам та головним рисам естонської практики економічної трансформації.

Вибір моделі реформ у постсоціалістичних країнах залежав від співвідношення суспільно-політичних сил, розуміння керівництвом кожної держави специфічних національних особливостей перехідного періоду.

В Угорщині та в Югославії (до її розпаду) ці реформи грунтувалися на поступовості економічних перетворень, їх еволюційності, що було пов’язано із попереднім, ще з 60-х рр., запровадженням ринкових елементів згідно з теорією “ринкового соціалізму”. На початку 90-х років Угорщина та кілька колишніх югославських республік відійшли від цієї концепції на користь запровадження загальносвітової моделі сучасного ринкового господарства.

Модель на основі “оксамитової революції” застосовувалась в Чехословаччині (1.01.1993 держава розпалася на Чехію і Словаччину). Ця модель визначається поступовістю трансформування і більш м’яким переходом від централізованого управління економікою до ринкового механізму, для неї властивою є значно ширша активність населення у перетворенні відносин власності (сертифікати “народної частки”, або ваучери).

Найбільш чітко модель “шокової терапії”, сформульована Л.Бальцеровичем, була застосована в Польщі. Вона характеризується намаганням швидко адміністративними методами зруйнувати командно-адміністративну систему й побудувати економіку ринкового типу.

Китайська, а зараз і в’єтнамська модель трансформації характеризується збереженням керівництва цим процесом з боку компартій, високим рівнем патерналізму з боку держави. Її складовою частиною є поєднання державної власності із поступовим зростанням дрібної і середньої приватної власності, поетапне посилення ринкових елементів.

В Росії, Україні та більшості інших пострадянських країн трансформаційні моделі базувалися на еклектичному поєднанні різнорідних елементів згаданих вище моделей — “шокової терапії” Є.Гайдара, ваучеризації А.Чубайса тощо, внаслідок чого були втрачені їх позитивні елементи. Прискорена корпоратизація державної власності призвела до її переходу до рук колишньої номенклатури або кримінальних елементів. Ринкові реформи перетворилися на самоціль, поєднувалися з гіперінфляцією, спадом виробництва, зубожінням населення.

Значну увагу було приділено специфічним передумовам вибору Естонією трансформаційної моделі. Розглянуто історію створення її народногосподарського комплексу, формування господарських зв’язків в періоди незалежності Естонії (1920 – 1940 рр.) і входження Естонії в СРСР (1940 – 1991 рр.). Також розглянуто природно-ресурсний потенціал Естонії, некомплексність якого суттєво вплинула на особливості реформування зовнішньоекономічної сфери.

Основні методологічні підходи та головні риси естонської моделі економічної трансформації були сформульовані ще до одержання незалежності в “Програмі економічної самостійності Естонії” (ІМЕ), яка була розроблена у вересні 1987р. провідними економістами і політичними діячами республіки Е.Савісааром, Т.Маде, М.Тітма і С.Калласом. За своєю сутністю дана програма була програмою регіонального госпрозрахунку (ІМЕ розшифровується як “самостійно господарююча Естонія”). В 1989 році Естонія та інші республіки Прибалтики отримали обмежену економічну автономію від союзного центру.

Одразу після відновлення незалежності в 1991 році почались послідовні економічні реформи, з самого початку яких уряд Естонської Республіки діяв у тісній співпраці з Міжнародним Валютним Фондом.

Основними принципами трансформації естонської економіки є грошова система на основі “валютного комітету” (прив’язки до марки ФРН) плюс політика обмеження витрат бюджету та підвищення доходів до нього. Крім того, для полегшення функціонування механізмів регулювання ринку, в Естонії була застосована ліберальна економічна політика, котра виключала протекціонізм.

Згідно з ідеями провідних естонських економістів (Е.Савісаар, С.Каллас, М.Оппманн, Я.Лейманн та інші) послідовність проведення економічних реформ в Естонії базувалася на таких “пакетах” стабілізаційних реформ, які складаються з наступних заходів: лібералізація цін через скорочення субсидій та відміна державного контролю на встановлення цін і поряд з цим лібералізація внутрішньої торгівлі; встановлення збалансованого бюджету шляхом збільшення податків та скорочення урядових витрат; обмежувальна монетарна політика, котра виражається в збільшенні процентної ставки Банку Естонії; податкова політика, мета якої — зупинити спіраль інфляції; лібералізація зовнішньої торгівлі шляхом зростання експорту та ліцензування імпорту, а також надання усім підприємствам дозволу на зовнішньоекономічну діяльність; внутрішня конвертованість місцевої валюти, яка знаходиться на поточних рахунках.

Одночасно була обгрунтована (урядами Е.Савісаара та М.Лаара при підтримці експертів МВФ) необхідність здійснення структурних мір, які були б націлені на створення повноцінної ринкової економіки. До них були віднесені: введення в дію процесу приватизації та демонтаж колишніх державних монополій; встановлення ринкового середовища шляхом реформи банківського та фінансового сектору, а також реформи податкової системи; розвиток мережі соціального забезпечення з метою пом’якшити вплив жорстких мір структурного переходу; перехід до промислової стратегії, яка спрямована на підтримку підприємництва та впровадження адекватних ринковим потребам програм (таких як субсидії), протекціоністських тарифів і т.п.

Естонія для реформування своєї економіки вибрала модель “шокової терапії”. Програми “шокової терапії” виражали інтелектуальну та політичну готовність до монетаристського, неокласичного світогляду, проти будь-якої спокуси шукати третій шлях — ринковий соціалізм. Уряд Естонії скористався політичною та соціальною злагодою для того, щоб застосувати рішучі міри, котрі тимчасово знизять рівень життя з обіцянням швидкого відновлення.

В другому розділі дисертаційного дослідження розглядаються інституційні основи формування ринкової економіки Естонської Республіки. Основними інституційними основами формування ринкової економіки Естонії можна вважати реформу власності (модель приватизації), реформування монетарно-фінансової системи (грошову реформу, реформування банківського сектору, лібералізацію цін та подолання інфляції), реформування податкової системи (фіскальна політика), утворення ринку цінних паперів та ринку нерухомості, а також політику стимулювання і підтримки іноземних інвестицій.

Однією з головних особливостей реформування естонської економіки є послідовна реформа власності. Ще восени 1991 року в рамках програми подальшого реформування національної економіки було закладено два ключових завдання: а) розв’язання проблеми власності на основі приватизації; б) створення чіткої законодавчої бази для функціонування національної економіки в умовах ринку. Виконання цих завдань почалося в 1991 році відразу після закінчення “перехідного періоду” (березень 1990р.– вересень 1991р.).

Модель приватизації орієнтувалася на такі завдання: підвищити ефективність економіки країни; заохочувати конкуренцію і знижувати монополізм в економіці; уникати необхідності субсидування підприємств державою; залучити іноземні інвестиції, щоб досягнути економічного зростання; створити доходні статті від приватизації і створювати додаткові можливості для використання приватизаційних цінних паперів.

Естонська приватизаційна ідеологія з самого початку перебувала під великим впливом німецької (Treuhandanstalt). Суть цієї ідеології полягала в тому, що приватизацію потрібно проводити за гроші, а не за приватизаційні сертифікати (ваучери) та інші цінні державні папери. Цей метод був застосований в Східній Німеччині при приватизації об’єктів державної власності колишньої НДР. Метод міжнародних тендерів “ТОВ” вперше після Німеччини було застосовано в Естонії, а трохи пізніше в Угорщині. Продаж об’єктів приватизації через міжнародні тендери стратегічним інвесторам став у Естонії найпоширенішим методом приватизації.

У 1993 – 1995 рр. було прийнято кілька законодавчих актів, щодо приватизації: “Закон про власність”(1993р.), “Закон про приватизацію”(1993р.), “Закон про охорону ринку”(1993р.), “Фінансово-бухгалтерський закон”(1994р.) і “Комерційний кодекс”(1995р.). Основними серед них є “Закон про власність” і “Закон про приватизацію”. Була створена відносно незалежна централізована інституціональна структура, відповідальна за приватизацію — Естонське приватизаційне агентство.

Успіх приватизації залежить від методу її проведення — за допомогою прямих (грошових) інвестицій або ж приватизаційних сертифікатів (ваучерів). Естонські економісти вважають, що саме приватизація за гроші дала змогу за короткий строк закласти підвалини повноцінної ринкової економіки. Усі угоди, пов’язані з приватизацією державних підприємств, звільняються від сплати всіх державних податків.

Грошова реформа, реформа банківської системи і ринків капіталу вважаються в Естонії найважливішими задачами. Ці проблеми пов’язані між собою і є частинами структурних компонентів економічної стабілізації.

20 червня 1992 року в Естонії було здійснено грошову реформу і введено в обіг естонську крону, що була прив’язана до німецької марки у співвідношенні 1 DМ=8 ЕЕК. Така система має свої характерні риси: зазначене співвідношення є постійним, естонські крони обмінюються на інші валюти з урахуванням їхніх курсів щодо німецької марки, на внутрішньому ринку використовується тільки крона, а її стабільність забеспечено державним золотовалютним запасом. Гарантом такої системи виступає Банк Естонії (Eesti Рank).

При введені крони Естонія в основному застосувала систему “валютного комітету”(currency board system). Це найбільш проста і заслуговуюча довіри схема, згідно котрої відповідальність за введення грошової одиниці покладається на “валютний комітет”— незалежну й повноважну монетарну організацію, зовсім не пов’язану з Центральним Банком чи ізольовану від інших сфер його діяльності. “Валютний комітет” бере на себе зобов’язання конвертувати всю запропоновану йому валюту по фіксованому курсу в грошову одиницю, яка була вибрана в якості резервної валюти. Власна грошова одиниця, яка знаходиться в обігу, повністю підтримується іноземною валютою, при цьому максимальна кількість грошей в обігу може мінятися тільки у відповідності з резервами іноземної валюти.

Введення естонської крони остаточно відокремило Естонію від рубльової зони, прив’язало естонську крону до німецької марки і закріпило можливості до інтеграції з Європою.

Одночасно з грошовою реформою відбувалась реформа банківської системи. В грудні 1989 року був виданий Закон Естонської РСР “Про банківську систему”. Ним передбачалося відновлення діяльності Банку Естонії, який був заново заснований в якості центрального банку республіки на початку 1990 р.. Реальне розмежування банківських систем СРСР і Естонії сталося в 1992 р., коли Талліннська філія Держбанку СРСР була об’єднана з Банком Естонії і коли була введена крона.

Майже через рік після введення естонської крони, в травні 1993 року, був прийнятий Закон “Про Банк Естонії”. Банк Естонії отримав статус повноважної організації, яка була незалежна від уряду Естонії — він підпорядковувався тільки Рійгікогу (Державним Зборам). Банк Естонії забезпечує функціонування крони, видає ліцензії комерційним банкам і контролює їхню діяльність.

До кінця 1992 року кількість комерційних банків зросла до 42, але за наступний рік скоротилась до 22. З часом становище в банківській системі Естонії покращилось, відбулось оздоровлення і злиття великої кількості дрібних банків у більш великі. Зараз в Естонії залишилось 10 великих і середніх комерційних банків. Досягнення в діяльності естонських комерційних банків очевидні — до них відносяться швидкість перерахування платежів, заснування ринку міжбанківських операцій, активні операції з іноземною валютою, підвищення доходів банків, покращення в балансовій звітності і т.п.

Естонська банківська система являє собою дворівневу структуру, перший рівень якої складається з Банку Естонії, а другий — з комерційних банків та інших інституцій. Банк Естонії відповідальний за обіг грошей, за регулювання діяльності комерційних банків і за організацію кліринга між комерційними банками. Комерційні банки проводять власну незалежну кредитно-фінансову політику. Банк Естонії не несе прямої відповідальності за забов’язання цих банків, але зі своєю регулюючою функцією він є відповідальним за нормальне функціонування естонської банківської системи в цілому.

Важливу роль в реформуванні естонської економіки відіграє податкова система. Підготовка та реалізація реформи податкової системи в 1991 – 1994 роках і продовження її в 1995 – 1999 роках зіграли важливу роль у формуванні незалежної фіскальної політики та ліквідації дефіциту бюджету в Естонській Республіці. Естонська податкова система за зразок взяла податкову систему деяких країн Європейського Союзу, насамперед Німеччини.

Сучасна податкова система діє з січня 1994 року, коли Рійгікогу прийняли Закон “Про податки”. Вона складається з загальнодержавних податків і місцевих (регіональних) податків, котрі були встановлені на основі Закону “Про місцеві податки” (прийнятий в жовтні 1994 року). Згідно із Законом “Про податки” загальнодержавними податками є: акцизи; прибутковий податок; податок на додану вартість; податок на суспільну безпеку; податок на землю (земельну власність); митні платежі та збори; податок на ризик; податок на подарунки та на спадщину.

Величезну роль в реформуванні відіграють іноземні інвестиції. Їх залучення визначається прийнятим в 1991 році Законом “Про іноземні інвестиції”, згідно з яким іноземні інвестори мають рівні права з місцевими підприємцями, включаючи право купувати земельну власність і право на необмежену репатріацію доходів. За цим законом захист іноземних інвестицій гарантується естонською державою. Від іноземних інвесторів не вимагається спеціальних ліцензій на діяльність в Естонії, за виключенням обмеженої кількості галузей, таких як гірничодобувна, електроенергетика, порти, залізничний та повітряний транспорт, телекомунікації та банківська справа.

Естонія має один з найвищих рівнів зовнішніх прямих інвестицій на душу населення серед країн Центральної та Східної Європи. Загальний рівень прямих іноземних інвестицій з моменту початку економічних реформ і до 1998 року перевищив 1 млрд. долл. США. Привабливий інвестиційний клімат Естонії спирається на деякі фактори економічної політики, яка проводилась усіма урядами після відновлення країною незалежності в 1991 році.

В травні 1994 року для підтримки і сприяння прямим іноземним інвестиціям уряд заснував Естонське Інвестиційне Агентство (ЕІА) як урядову організацію. Основними напрямками діяльності цього агентства є: інформаційна діяльність в світі про можливості бізнеса в Естонії; формування контактів іноземців з державним і приватним сектором естонської економіки; забезпечення різних видів допомоги в залученні іноземних інвестицій.

Позитивні наслідки зміцнення приватного підприємництва в Естонії спираються на п’ять основних принципів: швидка приватизація; стабільна грошова одиниця і збалансований державний бюджет; ліберальна (вільна) зовнішня торгівля; сприяння експорту; залучення іноземних інвестицій.

В третьому розділі дисертаційного дослідження розглядається вплив ринкових реформ на національну економіку. Через її величезну залежність від ресурсів і ринків Радянського Союзу, яка продовжувалась десятиріччями, Естонії було дуже важко досягнути відновлення своєї національної економіки як народногосподарського комплексу незалежної країни. Естонська Республіка бажає позбутися від обмеженості колишнього радянського господарства та намагається повністю інтегрувати свою економіку в світову економіку, щоб подолати технологічну і економічну відсталість та підняти конкурентоспроможність естонської продукції.

На самому початку реформування власної економіки Естонська Республіка зіткнулася з багатьма проблемами, серед них і падіння випуску промислової продукції. Об’єм випуску промислової продукції впав у 1991 році на 9,5 %, а у 1992 році — на 39 %. Це стрімке падіння випуску промислової продукції було зумовлено, насамперед, змінами у політичних та економічних відносинах між Естонією та колишніми союзними республіками, насамперед це стосувалось відносин між Естонією та Російською Федерацією. Ці зміни призвели до труднощів у постачанні сировиною та до підвищення витрат на електроенергію. Але вже у 1993 році у окремих галузях естонської промисловості спостерігалась відносна стабілізація; темпи падіння промислового виробництва в 1993 році значно скоротилися і складали 26,4 %.

В 1994 році промислове виробництво впало на 5,7 %. Не дивлячись на скорочення промислового виробництва, в 1994 році в багатьох галузях виробництво стабілізувалося. В кінці 1994 року почалось економічне зростання. В 1995 році загальне збільшення промислового виробництва досягло 3,5 %. Основними джерелами зростання були приватизовані та реструктуризовані підприємства. В 1996 – 1999 рр. зростання промислового виробництва продовжувалось, але в деяких галузях продовжувався (хоч і не значний) спад виробництва.

В середині галузей промисловості структура виробництва змінювалась, що, головним чином, було викликано зменшенням обсягів продажу на “східний ринок” і в результаті — потреба розвитку виробництва у відповідності з потребами “західного ринку”. Структурні зміни в економіці були, головним чином, викликані впливом ринку. Із врахуванням великої частки іноземних інвестицій, головні зміни полягали у збільшенні ролі орієнтованих на експорт та обслуговування галузей економіки.

За роки економічних реформ істотні зміни сталися також і в сільському господарстві. В нинішній час близько 12 % робочої сили зайнято в сільськогосподарському виробництві, яке складає 18 % ВВП.

Сільськогосподарський сектор в Естонській Республіці за час реформ зазнав великих збитків. Через збільшення нестачі зернових кормів, добрив і пестицидів, збільшення цін на матеріальні ресурси та через нестачу фінансових ресурсів, в 1991 році почав зменшуватися випуск продукції ферм. Цей процес продовжувався до 1996 року, а у 1997 – 1999 рр. спостері-гався незначний приріст у сільському господарстві. У такій довготривалій кризі в основному винна ліберальна політика зовнішньої торгівлі, яка призвела до зростання агроімпорту в Естонію та до високої конкуренції на ринку сільськогосподарських і харчових продуктів.

В Естонії дуже добре розвинута виробнича інфраструктура (залізничний, автомобільний, морський, авіаційний та трубопровідний транспорт, а також дуже швидкими темпами розвивається телекомунікаційна мережа).

Зручне географічне положення робить Естонську Республіку найважливішими торговими воротами між Заходом та Сходом, Північчю та Півднем. Починаючи з моменту відновлення незалежності в Естонії пропорції різних видів транспорту та обсяг перевезень значно змінились. Це пов’язано з економічним зростанням та відновленням хороших зв’язків із сусідніми (по Балтійському регіону) країнами. Експорт транзитних п?слуг був завжди однією з основних статей доходу для Естонської Республіки. В транспорті зайнято понад 7 % працездатного населення країни. Частка транспорту у валовому внутрішньому продукті Естонії в 1997 році складала приблизно 9 %. За останні роки значно зросли обсяги міжнародних пасажирських та вантажних перевезень (особливо транзитних), а також обсяги послуг, які надають морські порти та аеропорти. В дуже швидкому темпі продовжується автомобілізація (кількість моторних засобів пересування в Естонській Республіці зростає щорічно на 7-8 %).

Далеко не останню роль в економічному житті Естонської Республіки відіграють телекомунікації, вони посідають чільне місце в інфраструктурі країни. Розвиток телекомунікацій та поштового зв’язку Естонської Республіки характеризується загальним зростанням обсягу послуг та підвищенням якості. В 1999 році густота телефонної мережі була 38 абонентів на 100 чоловік. На сьогоднішній день створений та функціонує дігітальний зв’язок з Фінляндією, Швецією, Російською Федерацією та Латвією, що дозволяє інтегруватися з мережами електрозв’язку інших европейських держав та всього світу.

За час економічної трансформації Естонська Республіка залучила найбільшу серед держав Прибалтики частку іноземних інвестицій, які надходили з понад 80 країн світу. Найбільшими інвесторами були Фінляндія та Швеція, на частку котрих припадає понад 60 % від загального об’єму інвестицій. В останні роки частка інвестицій Російської Федерації в естонську економіку також почала повільно зростати.

Значний вплив на економіку справив розвиток зовнішньої торгівлі. Після розпаду СРСР структура зовнішньої торгівлі Естонії значно змінилася. Основні зміни торкнулися, насамперед, напрямку торгівлі. Естонія вимушена була переорієнтувати свою зовнішню торгівлю зі Сходу на Захід. У 1991 – 1992 рр. внаслідок втрати ринків республік колишнього СРСР естонська економіка зазнала тяжких втрат. Тому “поворот до Заходу” був, насамперед, вимушеним кроком, оскільки Естонська Республіка бажала хоч якось втримати свій торговий баланс. Крім того, “повернення до Заходу” бажала вся нація, частково це був емоційний вибір країни, яка тільки-но відновила власну незалежність.

З часу відновлення незалежності в 1991 році Естонська Республіка поступово перебудувала структуру своєї зовнішньої торгівлі у напрямку, який більш відповідний її порівняльним перевагам. Вона швидко перетворюється у великий центр торгівлі між Сходом і Заходом, центр торгової активності, стимулом для котрої є її ліберальна зовнішньоторговельна політика та висококваліфікована, але дешева робоча сила.

Основними торговими партнерами Естонії стали Фінляндія, Швеція, Німеччина, Латвія і Литва, але Росія продовжує займати чільне місце в естонській зовнішній торгівлі. Естонія уклала Угоди про вільну торгівлю з країнами Європейського Союзу, Латвією, Литвою, Чехією, Молдовою, Норвегією, Словаччиною, Словенією, Швейцарією і Україною.

Еволюція естонської економіки та її зовнішньоторговельного блоку стали основою того, що на саміті Європейської Ради в Хельсінкі Естонія була включена до першої групи претендентів на вступ до Європейського Союзу.

ВИСНОВКИ

Модель економічної трансформації в Естонії, поряд із Польщею, є доказовим прикладом можливостей використання методів “шокової терапії”. Після безладдя, пов’язаного з перехідним періодом, економіка країни поступово приходить в порядок, падіння у випуску промислової та сільськогосподарської продукції призупинилось, в більшості галузей народного господарства почалося економічне зростання. Досвід Естонії доводить, що використання “шокової терапії” може бути успішним при її інтенсивному впровадженні, швидкому й послідовному подоланні понад важких труднощів першого етапу здійснення такої трансформаційної моделі. Розтягування в часі її впровадження, як це відбувалося в Росії, Україні, інших країнах СНД, призводить лише до стаґнації кризового стану національної економіки, дискредитації самої ідеї ринкових перетворень.

З геополітичного боку досвід Естонії показує можливість збереження економічних відносин з Росією та іншими пострадянськими державами в умовах чітко визначеної орієнтації на інтеграцію до загальноєвропейського господарського простору, на вступ до Європейського Союзу. На відміну від України, Естонія має набагато складніші умови розвитку національного економічного потенціалу — більш обмежений внутрішній ринок, бідні природні ресурси, іманентну для невеликої країни об’єктивну некомплексність національного господарства. Але впровадження такої моделі трансформації, яка врахувала особливості естонської економіки, дозволило значною мірою нейтралізувати ці негативні фактори.

Виважена політика побудови “відкритої економіки”, комплексне використання внутрішніх та зовнішніх підойм реструктуризації економічного потенціалу, формування привабливого інвестиційного клімату в ході приватизації, створення власної банківської системи стали важливими факторами більш успішного здійснення ринкових реформ порівняно з усіма пострадянськими державами, в тому числі й Україною. Необхідно відзначити, що остання вже не може в повному обсязі використати позитивні риси естонської моделі трансформації. Крім об’єктивно існуючої різниці у розмірах та структурі народногосподарських комплексів двох держав, цьому заважатиме весь обраний Україною попередній шлях уповільненого й некомплексного здійснення ринкових реформ. Разом з тим їх окремі форми, що довели свою ефективність в Естонії, можуть бути використані й на сучасному етапі розвитку України. Це стосується, зокрема, механізму залучення іноземного капіталу під час здійснення “великої приватизації”, посилення ефективності функціонування фіскальної системи, створення реальних ринків цінних паперів та нерухомості, перебудови інфраструктурного сектора національної економіки тощо.

Особливе значення для України має естонський досвід формування транзитної економіки. Приклад Естонії показує в цілому вдале використання сприятливого географічного положення на вісі “Схід – Захід”, не зважаючи на всі труднощі, пов’язані з негативним ставленням до відносин з цією країною з боку Росії. Саме орієнтація не лише на транзитну торгівлю, але й в більш широкому сенсі — на максимально можливе використання об’єктів транзитної інфраструктури може стати важливим фактором інтеграції обох держав до європейського та світового господарських просторів.

Україна та Естонія до цього часу незадовільно використовують потенційні можливості взаємної торгівлі, яка у 1999 році складала всього $364 млн. Негативної оцінки заслуговує зменшення українського експорту до Естонії в минулому році на 27,7 % та імпорту — майже вдвічі (на 48,5 %) при високому пасивному балансі для України (біля $30 млн.). Україна, як держава з більш широким спектром експортних можливостей й імпортних потреб, повинна стати ініціатором раціональних змін в структурі та загальної активізації двосторонньої торгівлі, особливо враховуючи наступний вступ Естонської Республіки до Європейського Союзу.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

АНОТАЦІЯ

Тимченко О.Г. Естонська модель трансформації національної економіки.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 — Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київ – 2000 р.

В центрі дисертаційного дослідження знаходяться ринкові реформи в Естонській Республіці в перехідний період, а саме естонська модель трансформації національної економіки. Розглядаються головні риси естонської моделі економічної трансформації, естонська модель приватизації, реформування монетарної і фінансової систем, реформа податкової системи, підтримка і стимулювання іноземних інвестицій, а також сучасний економічний розвиток Естонської Республіки (розвиток промислового, аграрного і інфраструктурного сектору народного господарства, розвиток зовнішньої торгівлі).

Ключові слова: трансформація економіки, ринкові реформи, приватизація, грошова реформа, банківська реформа, стратегія залучення іноземних інвестицій, інвестиційна політика, зовнішня торгівля, асоціація з ЄС, лібералізація цін, прив’язка EEK до DM, ринок цінних паперів.

ANNOTATION

Tymchenko O.G. The Estonian Model of National Economy Transformation.

The dissertation is the manuscript.

The dissertation for Degree of Kandidat (Doctor) in Economic Sciences by 08.05.01 speciality — “World Economy and International Economic Relations”. Institute of World Economy and International Relations of NAS of Ukraine, Kiev, 2000.

The research in dissertation is focused on the market reforms in Estonian Republic during the “transition period”, namely the Estonian model of national economy transformation. The dissertation treats the main features of Estonian economy transformation model, the Estonian privatization model, the reforming monetary and financial system, the tax system reform, the supporting and stimulating the foreign investment. The present-day economic development of Estonian Republic (the development of industrial, agricultural and infrastructural sectors of national economy, the foreign trade development) is under the consideration too.

Key words: transformation of economy, privatization, monetary reform, banking reform, strategy of foreign investment attraction, investment policy, foreign trade, association with EU, costs liberalization, attaching EEK to DM, stock market.

АННОТАЦИЯ

Тимченко А.Г. Эстонская модель трансформации национальной экономики.

Диссертацией является рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт мировой экономики и международных отношений Национальной Академии Наук Украины, Киев – 2000.

Диссертация посвящена исследованию рыночных реформ в Эстонской Республике в постсоветский период, а именно исследованию эстонской модели экономической трансформации национальной экономики и созданию самостоятельного народнохозяйственного комплекса. Познание процесов рыночной трансформации в Эстонии является методологической основой диссертационного исследования.

Диссертация состоит из введения, трёх разделов, заключения и списка использованных источников.

В введении обоснована актуальность темы, показана степень разработки темы, связь работы с научными программами и темами, определены цель и задача исследования, научная новизна полученных результатов, показаны практическое значение полученных результатов и апробация результатов исследования.

Первый раздел состоит из трёх частей. Первая часть первого раздела посвящена теоретическому обоснованию необходимости рыночных преобразований в постсоциалистических странах, основным моделям экономической трансформации (модели “шоковой терапии”, “бархатной революции”, “рыночного социализма”), говорится о исследователях и разработчиках трансформационных моделей, определены оценки соотношения общих и национально-специфических черт экономических реформ. Вторая часть первого раздела посвящена специфическим предпосылкам выбора Эстонией трансформационной модели и историко-экономическим факторам, которые повлияли на этот выбор. В третей части первого раздела рассмотрены методологические подходы и основные черты эстонской модели экономической трансформации.

Второй раздел состоит из четырёх частей. В нём рассмотрены основные институциональные основы формирования рыночной экономики Эстонской Республики: реформа собственности (эстонская модель приватизации); реформирование монетарно-финансовой системы (денежная реформа, реформирование банковского сектора, либерализация цен и преодоление инфляции); реформирование налоговой системы (фискальная политика), образование рынка ценных бумаг и рынка недвижимости; политика стимулирования и поддержки иностранных инвестиций. Перечисленные основные институциональные основы и сформировали особую, эстонскую модель рыночной трансформации национальной экономики.

Третий раздел диссертационного исследования состоит из трёх частей. В этом разделе рассматривается влияние рыночных реформ на национальную экономику, а также экономическое развитие Эстонии в постсоветский период (развитие промышленного, аграрного и инфраструктурного секторов народного хозяйства, развитие внешней торговли).

Ключевые слова: трансформация экономики, рыночные реформы, приватизация, денежная реформа, банковская реформа, стратегия привлечения иностранных инвестиций, инвестиционная политика, внешняя торговля, ассоциация с ЕС, либерализация цен, привязка EEK к DM, рынок ценных бумаг.