НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТИВОНЧУК Світлана Веніамінівна

УДК 631.15.331.5

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ В УМОВАХ БАГАТОУКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ

08.06.01 - економіка підприємства й організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки АПК Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Руснак Петро Павлович - Національний аграрний університет, завідувач кафедри економіки АПК

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Лобас Микола Григорович - Міжнародний агропромисловий інвестиційний концерн “Агропромінвест-інтернешнл“, Президент.

кандидат економічних наук Федієнко Павло Миколайович - Українська академія аграрних наук, учений секретар відділення аграрної економіки та земельних відносин

Провідна установа - Інститут економіки Національної академії наук України, відділення аграрних проблем, м.Київ

Захист дисертації відбудеться “ 2 “листопада 2000 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці НАУ за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Автореферат розісланий “28“ вересня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Жебка В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Аграрне виробництво України являє собою складну систему з розвинутими зв’язками (горизонтальними, вертикальними, внутрішніми, зовнішніми, вхідними і вихідними). Зміна парадигми розвитку аграрного виробництва, яка пов’язана з переходом до ринкових відносин, характеризується нескінченною множиною старих і нових комбінацій господарських об’єктів виробництва. Станом на 1 січня 2000 року нараховувалось близько 20 тисяч аграрних формувань різних форм власності, з них приватизовано понад 96 відсотків державних сільськогосподарських підприємств і реформовано 9,8 тис., або майже 100 відсотків колишніх колгоспів.

На базі реформованих колективних та приватизованих державних сільськогосподарських підприємств виникли нові форми господарювання на засадах приватної власності на землю і майно, формується багатоукладна економіка, однак перелому негативних тенденцій в аграрному секторі поки що не досягнуто, соціально-економічна ситуація в цій сфері залишається кризовою.

Проблемам формування і розвитку багатоукладної економіки, розробки ринкового механізму функціонування різних форм господарювання в аграрному секторі присвячено багато робіт науковців, зокрема В.Г.Андрійчука, М.Я.Дем’яненка, П.І.Гайдуцького, В.П.Галушка, В.Г.Галанця, І.І.Лукінова, М.Г.Лобаса, М.Й.Маліка, В.Я.Меселя-Веселяка, О.М.Онищенка, Б.Й.Пасхавера, П.П.Руснака, П.Т.Саблука, В.К.Терещенка, В.М.Трегобчука, О.М.Шпичака, О.В.Шкільова, В.В.Юрчишина та інших. Їх дослідження свідчать, що перехід до ринкової економіки - це історично довгий, еволюційний, багатоплановий процес при якому соціально-економічні умови функціонування аграрних формувань постійно змінюються і вимагає їх адекватної наукової оцінки. Проблеми ефективного функціонування різних форм власності і організації виробництва тісно пов’язані з удосконаленням економічних відносин, формуванням перспективних організаційно-правових структур ринкового типу і освоєнням господарського механізму їх ефективного функціонування. У науковій літературі недостатньо уваги приділяється комплексному дослідженню функціонування різних форм організації виробництва, обґрунтуванню їх розвитку в умовах багатоукладної економіки. Формування ринкової економіки вимагає пошуку нових організаційних форм сільськогосподарського виробництва, які б успішно функціонували в умовах конкуренції і всеукраїнського ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.

Така ситуація зумовлює необхідність проведення комплексного вивчення становлення і розвитку існуючих форм організації сільськогосподарського виробництва, здійснення економічної оцінки їх виробничо-господарської діяльності, наукового обґрунтування розвитку аграрних формувань ринкового типу.

Все вищесказане обумовило вибір теми і структурну побудову дисертаційної роботи.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема була складовою частиною наукових досліджень кафедри економіки АПК Національного аграрного університету по темі №140/7 “Моделі галузевих і регіональних виробничо-комерційних агропромислових систем (об’єднань) та господарських структур ринкового типу“ (1995-1997 рр.) на замовлення Міністерства агропромислового комплексу.

Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є дослідження становлення аграрних формувань різних форм господарювання, концептуальних підходів щодо економічної оцінки виробничо-господарської діяльності та наукове обґрунтування їх розвитку в умовах багатоукладної економіки.

Багатогранність проблеми визначила необхідність розв’язати наступні задачі:

- узагальнити теоретичні аспекти організаційно-економічних основ становлення і розвитку різних організаційно-правових форм господарювання;

- розкрити соціально-економічну сутність категорії ефективності, визначити її критерії та методичні підходи і особливості розрахунків показників економічної оцінки виробничо-господарської діяльності аграрних формувань;

- вивчити сучасний стан сільськогосподарського виробництва в зоні дослідження, процеси розвитку нових організаційних форм господарювання, опрацювати основні принципи формування господарських структур ринкового типу;

- провести комплексний факторний аналіз виробничо-господарської діяльності агроформувань різних форм власності і організації виробництва регіонального АПК, визначити найбільш адаптовані з них до ринкових умов;

- науково обґрунтувати основні напрями розвитку аграрних формувань ринкового типу в умовах багатоукладної економіки з використанням вже створеного виробничого потенціалу.

Предмет і обєкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти проблеми становлення організаційно-правових аграрних формувань та перспектив їх розвитку в умовах функціонування багатоукладної економіки.

Об’єктом дослідження обрані сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання Західного Лісостепу України (Галицького, Городенківського, Коломийського, Рогатинського, Снятинського, Тлумацького районів Івано-Франківської області та Бродівського, Буського, Золочівського, Камянка-Бузького, Радехівського та Сокальського районів Львівської області).

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є сучасна економічна теорія ринкової економіки, загальноекономічні принципи і методи аналізу закономірностей суспільного виробництва на ринкових засадах, Закони України, прийняті Верховною Радою, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України з питань розвитку агропромислового комплексу держави. У процесі дослідження використовувався системний підхід щодо вивчення організаційно-економічних основ становлення і розвитку аграрних формувань різних форм господарювання, здійснення економічної оцінки їх виробничо-господарської діяльності, обґрунтування основних напрямів розвитку аграрних організаційно-правових структур ринкового типу. Залежно від вирішуваних завдань застосовувались відповідні методи і форми дослідження: аналізу, синтезу, статистичних групувань, монографічний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, порівняльний, екстраполяції, полярності, графічний та інші.

Інформаційною базою для проведення досліджень стали матеріали Міністерства аграрної політики, Державного комітету статистики, бази даних Інституту аграрної економіки, Івано-Франківської та Львівської облдержадміністрацій, річні плани і звіти агроформувань досліджуваних районів, літературні джерела, результати спостережень дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- опрацьовані теоретичні засади організаційно-економічних основ і тенденцій становлення і розвитку багатоукладності сільського господарства;

- обґрунтовані загальні організаційно-економічні підходи становлення і функціонування агроформувань ринкового типу;

- визначені перспективні форми господарювання, які в найбільшій мірі відповідають ринковим умовам, запропонована організаційно-економічна модель розвитку приватно-орендних підприємств;

- уточнені складові ефективного функціонування агроформувань та їх вплив на результати виробничо-господарської діяльності;

- запропоновано господарський механізм функціонування агроформувань ринкового спрямування;

- обґрунтована система конкурентоспроможності субєктів аграрного виробництва на основі освоєння аграрного менеджменту і маркетингової інформації, розроблена схема аграрного менеджменту і маркетингової інформації;

- опрацьовані основні напрями розвитку аграрних формувань ринкового типу.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження організаційно-економічного формування різних форм господарювання, напрацьовані господарський механізм функціонування реформованих агроформувань, організаційно-економічна модель розвитку приватно-орендних підприємств, методичні підходи удосконалення організаційної структури та основні напрями розвитку перспективних аграрних формувань ринкового типу можуть використовуватись в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств. Результати та висновки дослідження впроваджені в аграрних формуваннях ринкового спрямування, що вивчалися, знайшли практичне застосування в програмах розвитку агропромислового виробництва на обласному і районному рівнях, а також при підготовці концепції аграрної політики України (1998 р.) і проекту Національної програми розвитку агропромислового виробництва і відродження села на 1999-2010 роки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним дослідженням. Автор теоретично обґрунтував організаційно-економічні і соціальні основи розвитку багатоукладності сільського господарства, провів економічну оцінку виробничо-господарської діяльності аграрних формувань різних форм власності і господарювання, вибіркових спостережень розвитку сільськогосподарських підприємств, визначив перспективні форми господарювання, які в найбільшій мірі відповідають ринковим умовам, розробив організаційно-економічну модель розвитку приватно-орендних підприємств, господарський механізм функціонування реформованих агроформувань, а також обґрунтував основні напрями розвитку аграрних формувань ринкового типу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві України“ (м. Київ, 1999 р.), щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Національного аграрного університету ( 1999, 2000 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції “С.З. Гжицький і сучасна аграрна наука“ (м. Львів, 2000 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано дві брошури, одна в співавторстві (частка заробки дисертанта - 20 %), 4 статті, з них 1 в співавторстві (частка заробки дисертанта 60%), загальним обсягом 3,5 друкованих аркуші.

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 190 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. В тексті розміщено 29 таблиць, 9 рисунків, 14 додатків. Список використаних джерел включає 187 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовані мета і задачі, предмет і об’єкт дослідження, розкрита наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, подається їх впровадження у практику, висвітлюються публікації наукових робіт.

У першому розділі - “Наукові основи становлення аграрних формувань в умовах багатоукладної економіки“ - досліджуються теоретичні засади трансформування аграрного сектора економіки України в історичному аспекті, через призму соціально-економічних процесів аналізуються передумови здійснення аграрної реформи, основні принципи і критерії формування і становлення організаційно-виробничих структур ринкового типу, розкрито методичні основи економічної оцінки виробничо-господарської діяльності аграрних формувань в умовах багатоукладної економіки.

Перехід аграрної сфери до ринку вимагає створення нової економічної системи господарювання. Її суть розглядається, з одного боку, у різкому зменшенні всеохоплюючого впливу регулювання економічного механізму господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і організацій, значному послабленні державного втручання в їх економічні процеси, а з другого - у зміні форм власності і форм організації виробництва та існуючих в адміністративно-плановій економіці форм і методів державного регулювання у виробничій сфері.

Науковий аналіз показує, що в ім’я добробуту трудового народу, виходу сільського господарства на конкурентноспроможне виробництво необхідні радикальні аграрні перетворення, серед яких найважливішими є економічне обґрунтування розв’язання проблеми роздержавлення і приватизації власності, яка є ключовою для економічної реформи. Фундаментальні основи власності випливають з природних потреб людини. Навіть у випадку, коли за характером виробництва результати праці кожного є спільним результатом, він повинен складатися з індивідуальних часток товаровиробників. Це зумовлюється об’єктивними законами економіки і природи.

В економічному контексті власність нами подається як привласнення індивідом, колективом, державою та іншими суб’єктами засобів виробництва, предметів споживання, послуг та інших об’єктів власності у всіх сферах суспільного відтворення.

При дослідженні передумов здійснення аграрної реформи, основних принципів формування і розвитку організаційно-виробничих структур ринкового типу ми керувались концептуальними підходами загальної теорії ринкової економіки. Перехідна вітчизняна економіка повинна пройти значний шлях, перш ніж об’єктивний вектор перетвориться у внутрішній імператив розвитку економічної парадигми. Характерними рисами перехідної економіки є її двоїстий характер: існування економічних і організаційних форм, властивих адміністративно-командній економіці та нових економічних форм ринкового середовища, що породжує економічне протиріччя, яке проявляється в перехідних економічних формах. Серед інших характерних рис, які обумовлюють специфіку протиріч перехідної економіки важливим є: нестабільність умов господарювання; деформованість економічної структури; втрата (хоч і часткова) керованості макроекономічними процесами; невизначеність рушійних сил розвитку; дефіцит ресурсів і соціальне обмеження структурної перебудови, обмежені стимули для нагромадження; деформованість системи цін; відсутність механізму саморегуляції економіки.

Сучасне світове господарство в цілому - ринкове господарство. Перехідна економіка практично у всіх країнах СНД є багатоукладною і включає у себе державний сектор, сектор колективного господарювання, приватногосподарський сектор, натуральне господарство, тіньовий сектор. Багатоукладна економіка є об’єктивною необхідністю в сучасних перехідних умовах до ринку, науково-незаперечна, як і ринкові відносини, які повинні бути базовими.

Механізм реформування земельних відносин передбачає передачу угідь у колективну власність і встановлення пайового фонду та середньої частки землі для працюючих у сільськогосподарському підприємстві.

Кожна особа, одержавши іменний сертифікат на право на приватну власність землі і майна, повинна реалізувати його за своїм бажанням у тій чи іншій формі: створити власне приватне підприємство, передати в оренду, продати іншій особі, подарувати тощо.

Приватновласницьке почуття у селян західних областей України традиційно залишалось домінуючим, тому нові форми господарювання подаються нами з врахуванням ретроспективи способу життя, моралі жителів цього краю, ефективного використання наявної матеріально-технічної бази і її оновлення, моделювання та прогнозування шляхів розвитку і оптимального поєднання різних форм сільськогосподарського виробництва та інфраструктури ринку.

Науковий аналіз засвідчує, що колективна форма власності у веденні сільського господарства в ринкових умовах виявилась недостатньо конкурентноспроможною. Держава не в змозі забезпечувати ефективну підтримку КСП, що приводить до повної їх деградації. Необхідність взаємоузгодженості у питаннях про приватне і колективне (суспільне) є одним із центральних положень ринкової економіки, сутність якої полягає в тому, що товарно-грошові відносини будуються на приватній власності. Немає реального власника - немає реальних нормально функціонуючих відносин.

Наші дослідження свідчать про пріоритетність тих змін реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств, які дають можливість сформувати реального власника землі і майна та створити умови для концентрації власності в руках найбільш підприємливих працівників, надаючи переваги великим високотехнологічним агроформуванням не заперечуючи розвиток селянських (фермерських) господарств та інших форм господарювання, які доповнюють одна одну на взаємовигідній співпраці. Таке поєднання і взаємовигідна співпраця в перехідний період до ринкової економіки сприяє ефективній виробничо-господарській діяльності агроформувань.

За основу визначення ефективності виробничо-господарської діяльності різних організаційно-правових форм господарювання взята витратна концепція, суть якої полягає в порівнянні розміру результату з поточними витратами, тобто з спожитою частиною ресурсів, а також широко використовувались статистико-математичні методи і критерії дослідження.

В другому розділі - “Економічна оцінка виробничо-господарської діяльності аграрних формувань різних форм власності і господарювання“ - розглянуто ресурсний потенціал сільськогосподарського виробництва, його використання, проведено аналіз сучасного рівня розвитку аграрних формувань, здійснено оцінку виробничо-господарської діяльності аграрних формувань різних форм власності і господарювання, визначено найбільш адаптовані до ринкових умов організаційно-правові форми господарювання.

Аналіз сучасного розвитку аграрних формувань, оцінка їх виробничо-господарської діяльності та використання ресурсного потенціалу показали чітку тенденцію щорічного зменшення основних виробничих фондів як в абсолютному відношенні, так і на одиницю земельної площі, що спричиняє негативні наслідки - скорочуються можливості інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, порушуються технологічні терміни виконання сільськогосподарських робіт, зростають втрати продукції землеробства і тваринництва, значно погіршились економічно-фінансові показники виробничо-господарської діяльності аграрних формувань. Виробництво валової сільськогосподарської продукції агроформувань досліджених районів (в порівнянних цінах 1996 року) в 1998 році в порівнянні з 1995 роком зменшилось на 51,2 відсотків, продуктивність праці знизилась майже у два рази.

Агроформування досліджуваних районів є в основному порівняно великими господарствами. На одне агроформування припадає 1152 га сільськогосподарських угідь, 57174 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення і 154 середньорічних працівники. Напрям спеціалізації агроформувань, в основному, зерново-буряківничо-скотарський. За останні роки в структурі товарної продукції сільського господарства питома вага продукції рослинництва зросла до 61 відсотка.

Зниження урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності галузі тваринництва, ріст трудоресурсомісткості виробленої сільськогосподарської продукції за останні роки спричинили в агроформуваннях зони дослідження низький рівень виробництва валової сільськогосподарської продукції, ефективності використання основних виробничих фондів, земельних та трудових ресурсів, зросла собівартість виробленої продукції сільського господарства, яка не покривається по більшості видів продукції існуючою ціною на ринку (табл.1).

В 1998 році серед агроформувань, що вивчалися, приватно-орендні агрофірми, в порівнянні з показниками агроформувань в середньому, мають на 30,7 відсотків вищий рівень ефективності використання земельних ресурсів, на 25,8 відсотків вищий рівень продуктивності праці, на 16 відсотків ними вироблено більше валової продукції на 1000 грн. виробничих витрат і на 29,5 відсотків на 1000 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Рівень збитковості в них нижчий на 10 пунктів. Товариства з обмеженою відповідальністю за рівнем вищезазначених показників наближаються до приватно-орендних агрофірм. Найвищий вихід валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь і на одного сільськогосподарського працівника досягають приватно-орендні агрофірми.

Як свідчать наші дослідження, найбільш адаптованими до ринкових умов, є приватно-орендні агрофірми і товариства з обмеженою відповідальністю. Разом з тим, всі форми господарювання мають низький рівень ефективності використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, земельних і трудових ресурсів, виробничих витрат. В 1998 році агроформування, що вивчалися, на 1000 грн. витрат виробництва одержували лише 702 грн. прибутку.

Таблиця 1

Економічна оцінка виробничо-господарської діяльності агроформувань Західного Лісостепу України, 1998 р.

Показники | Селя-нські спілки | Акціо-нерні товариства | С.-г. ви робничі кооперативи | Приват но-орен дні агро фірми | ТзОВ | Радгоспи і держгоспи | КСП | В середньому

Кількість агроформувань | 147 | 38 | 6 | 64 | 58 | 9 | 13 | 335

Вироблено валової с.г. продукції (в порівн.цінах 1996 року) на:

- 100 га с.г. угідь, тис.грн. | 35 | 33 | 26 | 51 | 38 | 28 | 34 | 39

- 1 середньорічного працівника, грн. |

2421 |

2461 |

2186 |

3628 |

3284 |

3142 |

2440 |

2883

- 1000 грн. основних виробничих фондів, грн. |

72 |

52 |

101 |

101 |

88 |

58 |

54 |

78

- 1000 грн. витрат виробництва, грн. |

498 |

464 |

430 |

637 |

573 |

444 |

506 |

549

Одержано прибутку (збитку), грн., на:

-100 га с.-г. угідь | -22532 | -25737 | -22046 | -18265 | -16803 | -22483 | -23492 | -20925

-1 середньорічного працівника |

-1579 |

-1941 |

-1854 |

-1294 |

-1447 |

-2499 |

-1698 |

-1565

- 1000 грн. основних виробничих фондів |

-47 |

-41 |

-86 |

-36 |

-39 |

-46 |

-37 |

-42

- 1000 грн. витрат виробництва |

-325 |

-366 |

-365 |

-227 |

-253 |

-353 |

-352 |

-298

Рівень рентабельності (+), збитковості (-),% |

-40 |

-44 |

-43 |

-26 |

-32 |

-46 |

-36 |

-36

Використовуючи метод поглибленого аналізу на основі розчленування впливу складових (факторів) на економічну ефективність виробничо-господарської діяльності агроформувань нами в Західному Лісостепу України, визначено передові агроформування більшості типів організаційно-правових форм господарювання, які розкривають резерви підвищення економічної ефективності їх виробничо-господарської діяльності (табл.2).

Таблиця 2

Економічні показники розвитку передових агроформувань різних форм господарювання зони Західного Лісостепу України в 1998 році |

ПОКАЗНИКИ

Агроформування | ККількість | Виробництво валової с.-г. продукції (в порівнянних цінах 1996 р.) на: | Одержано прибу-тку (збитку) на: | Рівень рентабель-ності(+), збитковості (-), %

1000грн витрат вироб ництва, грн. | 1середньорічного працівника, грн. | 100 га с.-г. угідь, тис. грн. | 1000грн основ них фондів, грн. | 1000грн витрат вироб ництва, грн. | 100 га с.-г. угідь, грн.

Селянські спілки:

“Відродження“ Снятинського району |

1026 |

4770 |

93,9 |

125 |

27 |

2500 |

2

В середньому по групі |

147 |

498 |

2421 |

34,6 |

72 |

-325 |

-22532 |

-40

Акціонерні товариства:

“Золотий колос“ Городенківського району |

798 |

5019 |

41,1 |

55 |

28 |

1445 |

7

В середньому по групі |

38 |

464 |

2461 |

32,6 |

52 |

-366 |

-25737 |

-44

Приватно-орендні агрофірми:

“Світанок“ Кам’янка-Бузького району |

1026 |

5665 |

83,4 |

198 |

38 |

3109 |

23

В середньому по групі |

64 |

637 |

3628 |

51,2 |

101 |

-227 |

-18265 |

-26

Товариства з обмеженою відповідальністю:

“Прут-Генетик“ Коломийського району |

1000 |

9450 |

273,9 |

1054 |

31 |

2970 |

15

В середньому по групі |

58 |

573 |

3284 |

38,1 |

88 |

-253 |

-16803 |

-32

Вищезазначені передові агроформування різних форм господарювання свою виробничо-господарську діяльність ведуть прибутково завдяки досягнення ними порівняно високих показників рівня використання сільськогосподарських угідь, основних виробничих фондів та продуктивності праці.

У третьому розділі - “Перспективи розвитку аграрних формувань в умовах багатоукладної економіки“ - опрацьовані основні напрями розвитку аграрних організаційно-правових структур на основі удосконалення організаційно-виробничої структури аграрних формувань, внутрішньогосподарського економічного механізму їх функціонування, освоєння аграрного менеджменту, інноваційного підприємництва, ресурсо-,енергозбереження, визначено основні параметри організаційно-економічної моделі розвитку найбільш адаптованих до ринкових умов приватно-орендних підприємств, обґрунтовується роль державного регулювання, формування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції і продовольства у розвитку аграрних формувань.

На основі досліджень подається у вигляді схеми реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств узагальнена система реформування економічних відносин з одночасною зміною організаційно-виробничої структури сільськогосподарських підприємств та етапів створення організаційно-правових структур ринкового типу, які повинні функціонувати у режимі рівних умов і можливостей з суб’єктами підприємницької діяльності інших сфер виробництва.

Методично-організаційні підходи створення і функціонування організаційно-правових структур ринкового типу шляхом поєднання приватної власності з колективною формою організації виробництва розкриваються на прикладі створення приватно-орендної агрофірми “Світанок“ Кам’янка-Бузького району Львівської області. В середньому за 1997-1999 роки це підприємство виробило валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 1996 р.) на 100 гектарів, на одного середньорічного працівника, на 1000 грн. основних виробничих фондів майже у 2 рази більше, ніж по 64 приватно-орендних агрофірмах, що досліджувались. Рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в середньому за 1997-1999 роки становив 18,6 відсотків, тоді як сільськогосподарське виробництво в середньому по 64 приватно-орендних агроформуваннях було збитковим, рівень його збитковості становив 27,1 відсотків.

Обґрунтовуючи розвиток організаційно-правових аграрних підприємств в умовах багатоукладної економіки, наводяться результати досліджень впливу розміроутворюючих факторів підприємств, рівня виробничих витрат, спеціалізації сільськогосподарського виробництва та його кооперації на економічну ефективність виробничо-господарської діяльності приватно-орендних агрофірм і товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки останні найбільш адаптовані в умовах перехідного періоду до ринкових відносин.

Серед розміроутворюючих факторів визначальним для сільськогосподарських підприємств є раціональний розмір їх землекористування. Приватно-орендні агрофірми, які обробляють 2000 і більше гектарів сільськогосподарських угідь виробляють на 100 га сільськогосподарських угідь на 21,5 відсотка більше валової сільськогосподарської продукції, продуктивність праці у них вища на 42,5 відсотки, рівень збитковості менший на 11 пунктів, ніж в агрофірмах, які обробляють до 500 гектарів сільськогосподарських угідь.

Дослідженнями виявлено тенденцію прямої взаємозалежності зростання показників економічної ефективності від обсягу виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь. В 1998 році у групі приватно-орендних агрофірм, в яких обсяг виробничих витрат на 1 гектар сільськогосподарських угідь становив від 721 до 900 гривень виробництво валової сільськогосподарської продукції зросло у 3,3 рази, продуктивність праці зросла відповідно у 1,8 рази, збитковість сільськогосподарського виробництва знизилась на 22 пункти у порівнянні з групою приватно-орендних агрофірм, в яких обсяг виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь становив менше 360 гривень. Ідентична закономірність відслідкована у товариствах з обмеженою відповідальністю.

Методом екстраполяції результатів досліджень опрацьована організаційно-економічна модель розвитку приватних (приватно-орендних) підприємств (агрофірм), яка наповнена основними принципами, характерними рисами, методологічною схемою їх створення, обгрунтованими розміроутворюючими показниками, параметрами інтенсивності виробничо-господарської діяльності, прогнозованими показниками їх функціонування з відображенням напряму спеціалізації. Модель спрямована на задіяння механізму оренди землі і майна, збереження земельно-майнового комплексу з колективною формою господарювання, удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин на основі приватної власності, переведення сільськогосподарського виробництва на принципи сталого конкурентноспроможного розвитку. За основу покладені досягнення науки і передового досвіду, зокрема приватно-орендної агрофірми “Світанок” Кам’янка-Бузького району. Поряд з цим для опрацювання моделі використовувався досвід ТзОВ “Прут-Генетик”, ЗАТ “Степан Мельничук”, приватно-орендної агрофірми “Галичина” Коломийського району, приватно-орендної агрофірми “Опілля” Сокальського району, Стрийського “Маслосоюзу” Основні параметри моделі наведені в табл.3.

Таблиця 3

Основні економічні показники організаційно-економічної моделі розвитку приватно-орендних підприємств (агрофірм) Західного Лісостепу України

Показники | В середньому по 64 приватно-орендних агрофірмах за 1997-1999 роки | Приватно-орендна агрофірма “Світанок“ Кам’янка-Бузького району Львівської області (в середньому за 1997-1999 роки) | Проект розвитку приватно-орендних підприємств (агрофірм)

Площа посіву, га | 1140 | 1500 | 1500

Поголів’я худоби, умов.голів | 503 | 1146 | 1150

Середньорічна чисельність працівників, що зайняті в сільському господарстві, чоловік |

203 |

274 |

250

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн. |

7005 |

8321 |

8400

Виробництво валової продукції на:

100 с.-г. угідь, тис.грн. | 52 | 85 | 104

одного середньорічного працівника, грн. | 3531 | 5819 | 8351

1000 грн. основних виробничих фондів, грн. |

101 |

199 |

252

Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % |

-27,1 |

18,6 |

24,3

На економічну ефективність виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств вагомо впливає рівень спеціалізації сільськогосподарського виробництва. У товаристві з обмеженою відповідальністю "Прут-Генетик“ Коломийського району Івано-Франківської області продукція тваринництва у структурі товарної продукції становить 98 відсотків. На 100 га сільськогосподарських угідь товариство у 1998 році виробило 4542 ц молока і 118,8 ц м’яса, вартість валової продукції склала 9450 грн. на середньорічного працівника, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва становив 15 відсотків. Водночас, оскільки формування цін на макрорівні не базується на законі цін рівноваги, як свідчать результати досліджень розвитку багатогалузевих аграрних формувань, відслідковується чітка тенденція: збільшення питомої ваги продукції галузі тваринництва в обсягах товарної продукції сільського господарства по всіх агроформуваннях зони, що вивчалась, зумовлює ріст валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, продуктивності праці з одночасним ростом збитковості сільськогосподарського виробництва.

Аналіз функціонування Стрийського “Маслосоюзу“ та акціонерного товариства “Городенківський сирзавод“, які організували виробництво молока і його переробку на кооперованій основі свідчить, що така форма організації виробництва і переробки сільськогосподарської продукції оперативно реагує на зміну кон’юнктури ринку продовольства, протистоїть диспаритету цін, стабілізує виробництво. За три останні роки зазначені підприємства наростили виробництво молочної продукції, господарства -постачальники знизили собівартість молока, підвищили рівень продуктивності молочного скотарства.

Перспектива розвитку реформованих аграрних підприємств в значній мірі залежить від рівня освоєння внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, господарського механізму в цілому. Оскільки в основі економічного механізму господарювання є товарно-грошові відносини, то основним носієм економічних відносин стає землевласник-товаровиробник. Вищу економічну ефективність виробничо-господарської діяльності досягають ті аграрні підприємства, які у внутрішньогосподарських товарно-грошових відносинах передбачають: повну економічну самостійність структурних підрозділів (виробничих кооперативів); створення рівних економічних умов структурним підрозділам; використання нормативів для фондів нагромадження і споживання; введення системи внутрішньогосподарських розрахунків; розробка бізнес-плану, ведення первинного обліку і факторного аналізу економіко-фінансових змін виробничими підрозділами; запровадження контрактної системи праці.

Звівши багатоманітність функцій підприємства у певну систему, спеціалісти закритого акціонерного товариства “Степан Мельничук“ Коломийського району Івано-Франківської області за участю автора розробили схему аграрного менеджменту, яка відображена на рис.1. Вона має чотири підсистеми (цільова; забезпечення; функціональна; керуюча), що дозволяє шукати більш тонкі інструменти економічного прогнозування.

- процес в системі - зовнішнє середовище

Рис.1 Схема аграрного менеджменту

Умовні позначення:

1.1-підвищення якості продукції, товарів і послуг; 1.2-ресурсоощадність; 1.3-розширення ринку збуту; 1.4-організаційно-технічний розвиток виробництва; 1.5 -соціальний розвиток колективу і охорона навколишнього середовища;

2.1-методичне забезпечення; 2.2-ресурсне забезпечення; 2.3-інформаційне забезпечення; 2.4-правове забезпечення;

3.1-маркетинг; 3.2-планування; 3.3-організація виробничого процесу; 3.4-облік і контроль; 3.5-мотивація; 3.6-регулювання;

4.1-управління персоналом; 4.2-соціологія і психологія менеджменту; 4.3- розробка і реалізація управлінських рішень; 4.4- аналіз при прийнятті рішень; 4.5 -прогнозування при прийнятті рішень.

В основі проекту розвитку приватно-орендних підприємств покладено досвід ЗАТ “Степан Мельничук“ по економічному прогнозуванню, яке здійснюється від техніко-економічних показників майбутніх товарів конкретного ринку до фінансових показників товариства. Спочатку визначаються нормативи конкурентоспроможності об’єкту, а після налагоджують зв’язок з зовнішнім середовищем і відпрацьовують вхід, тобто критерії підвищення якості складових процесу до вимог входу, тоді і вихід буде конкурентноспроможним. Інтеграція між окремими підсистемами і компонентами системи менеджменту забезпечує поглиблення кооперації взаємозв’язків між ними, що дає можливість розробляти декілька альтернативних варіантів створення конкурентоспроможності товару. Приймається той варіант, за період життєвого циклу якого вимагається мінімум сукупних затрат на одиницю його корисного ефекту.

В дисертації доведено, що з огляду необхідності в ринкових умовах ефективного функціонування підприємницьких структур, їх діяльність зорієнтовується на цільові ринки і конкретні споживачі. Агроформування мають отримувати маркетингову інформацію щодо каналів реалізації продукції; кон’юнктури цін на неї, вигідних каналів кредитування, матеріально-технічного постачання від регіональних, міжрегіональних і галузевих структур ринку. Тому однією з важливих умов розвитку аграрних формувань є створення добре розвиненої інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції і продовольства. Багатогранність інфраструктури аграрного ринку, яку можна згрупувати в три блоки (організаційно-технологічний, фінансово-кредитний, організаційно-дослідницький), створює передумови розвитку аграрних формувань. Водночас, щоб інфраструктура аграрного ринку об’єктивно функціонувала, необхідно демонополізувати монопольні структури, ліквідувати перепони на шляху руху товарних потоків, сприяти розвитку конкуренції при продажі і купівлі на оптових ринках і біржах, між торговими посередниками, появи нових інститутів, що обслуговуватимуть роботу цивілізованого ринку, створенню лізингових компаній та консалтингових служб, зокрема становлення і розвитку сільськогосподарського та інформаційного дорадництва.

У стані рецесії, в якому нині знаходиться агропромислове виробництво, головна увага господарників має бути спрямована на розвиток інноваційного підприємництва, відновлення потенційних можливостей існуючої технологічної бази на основі ресурсозбереження, оскільки саме через технологічні зміни можна змістити довгострокову криву падіння виробництва до нарощування валового виробництва конкурентноздатної сільськогосподарської продукції.

Порівняльне вивчення ефективності застосування ресурсозберігаючої і затратної (традиційної) технології вирощування озимої пшениці, яке автор разом з науковими співробітниками Коломийської дослідної станції проводили в приватно-орендній агрофірмі “Галичина“ Коломийського району Івано-Франківської області, показало високу ефективність заходу. На гривню витрат при вирощуванні озимої пшениці за традиційною (затратною) технологією агрофірма одержала виручки від реалізації продукції лише 1 грн. 14 копійок, а при вирощуванні озимої пшениці за ресурсозберігаючою технологією виручка становила 1 грн. 70 копійок. . В приватно-орендній агрофірмі “Опілля“ Сокальського району Львівської області, де автор проводив монографічне дослідження, освоюються ресурсозберігаючі технології за пілотними проектами у зерновому господарстві, у виробництві цукрових буряків та в молочному скотарстві. В складних економічних умовах в 1997-1999 роках агрофірма підвищила рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва на 17,1 відсотка, в цих же умовах агроформування Сокальського району за зазначений період залишаються збитковими (рівень збитковості - 16,1 %). В цьому зв’язку важливо визначити напрями інноваційного підприємництва, провести моделювання стратегії розвитку галузей на основі забезпечення умов для технологічних змін та прискорення інноваційного процесу, освоєння інформаційних технологій.

Враховуючи, що ринкова сила сільськогосподарських товаровиробників значно нижча від ринкової сили суб’єктів підприємництва інших галузей та досвід розвитку розвинутих країн, автор обґрунтовує необхідність державного регулювання агропромислового виробництва. Механізм державного регулювання на сучасному етапі повинен передбачати: паритет цін з іншими галузями народного господарства; цілеспрямоване кредитування з пониженими процентними ставками сільськогосподарських підприємств; економічно обґрунтовану податкову, цінову, митну та страхову політику; проведення політики державного протекціонізму щодо вітчизняних товаровиробників, стимулювання розвитку лізингу та експортного потенціалу.

ВИСНОВКИ

1. Сучасний стан розвитку сільськогосподарського виробництва в досліджуваних районах характеризується як кризовий. На ефективність функціонування суб’єктів господарської діяльності негативно вплинуло порушення еквівалентності цінового обміну, а також формальний підхід до зміни власника, зберігання старих методів організації і управління виробництвом. Ринкові перетворення в аграрному секторі повинні носити комплексний характер. Для успішного проведення реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств необхідно створити сприятливі передумови, насамперед наукове, інформаційне, матеріально-технічне, інвестиційне, кадрове забезпечення агроформувань ринкового типу, відпрацювати механізм реструктуризації агроформувань з врахуванням природноекономічних умов і особливостей господарювання.

2.Фінансово-економічний стан, у якому опинилися агроформування зони, що вивчалися, призвів до розриву відтворювального процесу, натуралізації обміну, їх неплатоспроможності. Ринок поки що не подає цінові сигнали щодо можливості виходу агроформувань на прибуткове виробництво і тому, по-суті, не відбувається міжгалузевий перетік капіталу. Замість цього продовжується вимивання обігових коштів у сільськогосподарських підприємствах. Як і засвідчує досвід високорозвинутих країн, слід реформувати систему розподільчих економічних відносин у відповідності з вимогами об’єктивних законів, досягти еквівалентності цінового обміну на міжгалузевому і галузевому рівнях. Поряд з лібералізацією цін, торгівлі, фінансових структур повинно функціонувати державне регулювання з тим, щоб досягти гармонізації галузевих інтересів з загальнонаціональними інтересами.

3. Серед різних форм господарювання (КСП, селянські спілки, сільськогосподарські виробничі кооперативи, приватно-орендні агрофірми, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, радгоспи і держгоспи) найбільш адаптованими до ринкових умов в зоні, що досліджувалась є приватно-орендні агрофірми і товариства з обмеженою відповідальністю, які функціонують на приватно-орендних засадах, удосконалили господарський механізм та розвинули підприємницьку діяльність. Основні економічні показники їх виробничо-господарської діяльності значно перевищують аналогічні показники колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, селянських спілок, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Вибір форм господарювання повинен базуватися на добровільному волевиявленні селян щодо реалізації своїх прав і можливостей.

4. Аграрні формування ринкового типу повинні оптимізувати організаційно-виробничу структуру. В умовах Західного Лісостепу України раціональними розмірами приватно-орендних агрофірм можна вважати 2000-2500 га сільськогосподарських угідь. В приватно-орендних агрофірмах, де рівень виробничих витрат на 1 гектар сільськогосподарських угідь становив в межах 721-900 грн. виробництво валової продукції зросло в 3,3 рази, продуктивність праці - в 1,8 рази, знизилась собівартість всіх видів продукції, збитковість сільськогосподарського виробництва знизилась на 22 пункти в порівнянні з групою приватно-орендних агрофірм, в яких рівень виробничих витрат на 1 гектар сільськогосподарських угідь становив лише 350 грн.

5. В аграрних формуваннях, в яких в основі організаційно-виробничої структури є виробничі підрозділи (первинні виробничі кооперативи, бригади, тощо), слід удосконалити внутрішньогосподарські організаційно-економічні відносини, перевести виробничі підрозділи на самоуправління з застосуванням системи товарно-грошових відносин. У вищезазначених агроформуваннях рівень виробництва валової продукції (в порівнянних цінах 1996 року) в 1,5 рази, продуктивність праці в 1,6 рази вищі ніж в середньому в агроформуваннях району, що вивчався. Виробничо-господарську діяльність агроформування ведуть рентабельно, тоді як в середньому по агроформуваннях району, що вивчався, рівень збитковості становив 24,9 відсотки.

6.

7.

8. Необхідно здійснити переорієнтацію банківсько-фінансових інститутів, які нині виконують посередницькі функції, на безпосередню їх участь у створенні спільних виробництв (підприємств) аграрного профілю, створивши відповідні умови економічної їх заінтересованості брати участь в цьому процесі. Ввести цілеспрямоване кредитування сільськогосподарських підприємств, що реформувались, з пониженими процентними ставками, оскільки сільське господарство має уповільнений обіг грошових коштів, здійснювати політику державного протекціонізму щодо вітчизняних товаровиробників і стимулювання експортного потенціалу, розвивати інфраструктуру аграрного ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.Господарські формування ринкового типу в агропромисловому виробництві України / Окремі результати роботи в перехідний період / Тивончук С.О., Кропивко М.Ф., Калінчик М.В., Марченко О.Н., Карпенко К.В., Мороз О.А., Соломахін В.П.,Тивончук С.В., Горлінська О.О./ За ред. С.О.Тивончука. - К.: Нива, 1996.- 58 с. (Досліджено і опубліковано матеріали по приватно-орендних підприємствах Львівської області та акціонерних товариствах Івано-Франківської області).

2.Тивончук С.В. Ефективність функціонування агропромислових формувань ринкового типу. - К.: Нива, 1997. - 22 с.

3.Кіценко П.Ф., Тивончук С.В. З досвіду реформування сільгосппідприємств // Економіка АПК. - 1996. - №7. - С. 16-17.

4.Тивончук С.В. Підвищення конкурентоспроможності аграрного бізнесу. // Економіка АПК. - 1997. - № 8. - С. 64-68.

5.Тивончук С.В. Формування господарського механізму агропромислових підприємств ринкового типу // Економіка АПК. - 1998. - № 4. - С. 25-29.

6.Тивончук С.В. Система маркетингової інформації агропромислового формування ринкового типу // Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві. - К.: ІАЕ УААН, 1999. - С. 131-136.

Тивончук С.В. Становлення і розвиток аграрних формувань в умовах багатоукладної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства й організація виробництва. - Національний аграрний університет, Київ, 2000 .

Досліджено теоретичні аспекти організаційно-економічних основ і тенденцій ринкових трансформацій в аграрному секторі, становлення і розвитку аграрних формувань в умовах багатоукладної економіки. Розкрито соціально-економічну сутність категорії ефективності, розроблені методичні підходи здійснення економічної оцінки розвитку аграрних формувань різних форм власності і господарювання. Визначені перспективні організаційно-правові форми господарювання, які в найбільшій мірі адаптовані до ринкових умов.

Опрацьовані основні напрями розвитку аграрних формувань, розроблені рекомендації підвищення економічної ефективності їх виробничо-господарської діяльності.

Запропонована організаційно-економічна модель розвитку приватно-орендних підприємств, подані пропозиції щодо удосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрних організаційно-правових структур.

Ключові слова: реформування, підприємництво, конкурентоспроможність, спеціалізація, кооперація, інновація, ефективність, ціна, попит,