МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені І. Франка
ТРУБИЧ Степан Юрійович
УДК: 331.024.2
Трудовий потенціал і зайнятість населення України
в умовах ринкової трансформації економіки
спеціальність 08.01.01 — економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Львів – 2000 р.
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Львівському національному університеті ім. І. Франка Міністерства освіти та науки України
Науковий консультант: Злупко Степан Миколайович, доктор економічних наук, професор, Львівський національний університет.
Офіційні опоненти:
Долішній Мар'ян Іванович, доктор економічних наук, академік НАН України, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор.
Дзюбик Степан Данилович, доктор економічних наук, професор, Українська академія державного управління при Президентові України.
Лагутін Василь Дмитрович, доктор економічних наук, професор, Волинський державний університет імені Лесі Українки.
Провідна установа: Державний університет “Львівська політехніка”, кафедра теоретичної економіки та економіки України, м. Львів.
Захист відбудеться 25 січня 2001 р. о 13.00 на засіданні спеціалізованої ради, Д 35.051.01 Львівського державного університету ім. І. Франка (79008, Львів-8, проспект Свободи, 18). З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського державного університету ім. І.Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5)
Автореферат розісланий “17” листопада 2000 р.
Вчений секретар
вченої спеціалізованої ради Панчишин С. М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Довгострокова стратегія радикального і масштабного реформування економіки України зумовлює необхідність використання адекватних ринковим умовам механізмів залучення людини до системи факторів виробництва і реалізації її соціально-економічних можливостей в економічній діяльності. Дуже важлива роль у вирішенні цієї проблеми належить збереженню і розвитку трудового потенціалу як основи соціально-економічного поступу і формування такої зайнятості, що швидко реагує на динаміку соціально-економічних трансформацій у країні та її регіонах.
Водночас доводиться констатувати, що на сьогодні колосальний розрив між цілями і можливостями здійснення ринкових перетворень не дає змоги повноцінно використовувати трудовий потенціал на основі створення оптимальних умов для формування ефективної моделі зайнятості. Перехід від адміністративно-командної системи у ринкову здебільшого супроводжується рецесією і зростанням рівня та тривалості безробіття, які настільки масштабні й глибинні, що починають становити реальну, деструктивну силу, яка веде до деградації трудового потенціалу, консервування старої та погіршення нової структури зайнятості.
Відтак стали досить відчутними тенденції, що обмежують кількісне і якісне зростання трудового потенціалу. Наростає фактичне його недовикористання (підприємства продовжують штучно стримувати процеси вивільнення, застосовуючи вимушену зайнятість) та кількісно збільшується підготовка фахівців за надлишковими спеціальностями, потреба в яких на ринку праці є значно меншою від чисельності випускників (при тому, що на ринок праці вийшла значна кількість вивільнених спеціалістів і працівників з практичним досвідом роботи, а отже з вищою конкурентоспроможністю). Внаслідок цього сьогодні простежуються як невисока ефективність використання трудового потенціалу, так і посилення невідповідності між пропозицією та попитом на нього.
У зв’язку з цим можна стверджувати, що актуальність даного дослідження визначається широким спектром досі невирішених науково-теоретичних та практичних завдань щодо корінного реформування існуючих та запровадження принципово нових механізмів формування, збереження і розвитку трудового потенціалу та способів досягнення повної, продуктивної, вільно обраної зайнятості.
Актуальність теми дослідження визначається також і тим, що глибоке осмислення та вивчення причинно-наслідкових зв'язків у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання трудового потенціалу, виявлення і визначення їх домінантних тенденцій, видається найбільш адекватним і найбільш симптоматичним для перехідного періоду. Саме на цьому напряму повною мірою можуть бути реалізовані економічні можливості людей у рамках багатосекторної ринкової структури економіки. У контексті обставин, які склалися в Україні, можна стверджувати, що суть завдання полягає у пошуку ефективних форм, важелів і методів вирішення соціально-економічних суперечностей, що виникли і виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання трудового потенціалу, розробки нової концепції зайнятості населення на основі використання досвіду посттоталітарних східноєвропейських та пострадянських країн, формування ефективнішого механізму регулювання соціально-трудових відносин.
Ступінь дослідження проблеми. Широке коло як загальних, так і регіональних проблем збереження, використання і розвитку трудового потенціалу та пов'язаних з ними питань формування зайнятості населення були і залишаються об'єктом постійних наукових досліджень і численних прикладних розробок. Витоки досліджень дихотомії “зайнятість-безробіття” знаходимо у працях класиків економічної теорії У. Петті, Ф. Кене, Т. Мальтуса, Ж. Сісмонді, А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса. Основні положення теорії зайнятості викладені в працях А. Маршала, А. Пігу, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Р. Солоу, М. Фрідмена, Дж. Гелбрейта, А. Філіпса, А. Оукена. Питанням формування нового, достатньо ефективного механізму реалізації економічних можливостей людей присвячені роботи Г. Беккера, Р. Дорнбуша, Е. Ф. Денісона, С. Фішера, Р. Шмалензі, Т. Шульца.
Очевидне загострення проблеми формування і розвитку трудового потенціалу в умовах ринкових перетворень в економіці вимагає переосмислення наукового доробку з питань розвитку трудового потенціалу і регулювання зайнятості населення, врахування в дослідженнях тих суперечностей, умов та факторів, що визначають формування та розвиток нової держави й утвердження нової економічної моделі зайнятості. Відповідні спроби в останні роки знаходять певне відображення у вітчизняних наукових дослідженнях. У працях С. Бандура, Д. Богині, І. Бондара, О. Богуцького, В. Ва-сильченка, В. Врублевського, С. Дзюби, М. Долішнього, Т. Заяць, С. Злупка, М. Кіма, М. Краснова, Г. Купалової, В. Куценко, Е. Лібанової, І. Лукінова, В. Мікловди, В. Онікієнка, В. Онищенка, Н. Павловської, С. Пірожкова, М. Пітюлича, С. Писаренко, В. Петюха, Г. Старостенко, В. Стешенко, Н. Тітової, О. Хомри, М. Шаленка, Л. Шевченко, Л. Шепотько, К. Якуби та багатьох інших науковців обґрунтовані можливі варіанти вдосконалення взаємозв'язків, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання трудового потенціалу з урахуванням результатів ретроспективного аналізу, перспективи структурної трансформації зайнятості, механізму формування ринку праці, концепції стратегічного розвитку трудового потенціалу. Проблеми формування ціни праці та витрат на робочу силу розглянуті в роботах таких науковців, як С. Дзюбик, М. Карлін, А. Колот, В. Лагутін, М. Павлишенко, А. Чухно. Теоретичні засади формування соціально-трудових відносин викладені у працях А. Арсеєнка, М. Білоблоцького, О. Реви, Г. Осового, О. Уманського та інших вчених.
Суттєвий внесок у дослідження процесів відтворення трудового потенціалу і регулювання зайнятості населення в перехідних економіках вносять вчені постсоціалістичних країн: М. Заславський, Р. Колосова, В. Костаков, О. Котляр, Л. Кунельський, І. Маслова, О. Панкратов, О. Скаржинський, Р. Атанасов, Ц. Ганкова-Іванова, Г. Минчев, А. Данев, К. Спасов, З. Корнеску, Я. Пташек, Г. Шютте та інші.
Завдяки дослідженням вчених створені концепції та основні методологічні підходи до наукового опрацювання проблеми взаємодії виробництва, розподілу, обміну, споживання трудового потенціалу з урахуванням необхідності здійснення таких соціально-економічних змін, які б сприяли розв’язанню проблем регулювання зайнятості населення. Водночас багато питань є ще нерозв’язаними, мають дискусійний характер, а в ряді випадків і не поставлені, що в кінцевому рахунку не дозволяє сформулювати ідеологію позитивних перетворень у напрямку збереження і розвитку трудового потенціалу та формування сучасної парадигми зайнятості населення в Україні. Передусім недостатньо досліджено об’єктивні передумови та суперечливі тенденції розвитку трудового потенціалу, глибоко не проаналізовані наслідки макроекономічних деформацій, з якими зіткнулося економічно активне населення, не знайдено належних підходів щодо пом’якшення безробіття. Водночас нема робіт в яких би містилося дослідження теоретичних і практичних аспектів формування витрат на відтворення трудового потенціалу; потребують розробки методичні підходи до обґрунтування ефективних регіональних програм зайнятості; вимагають подальшого вдосконалення механізми регулювання зайнятості населення в умовах ринкової трансформації економіки. Усе це й зумовлює об’єктивну необхідність розробки концепції розвитку трудового потенціалу, яка певною мірою окреслена в указі Президента України “Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року”, а також обґрунтування, зокрема з погляду економічної теорії, механізмів, способів і форм збереження та розвитку трудового потенціалу й регулювання зайнятості населення. Ці обставини, а також розуміння значимості досліджуваної проблеми для розв’язання питань соціально-ринкових перетворень, спонукали автора до роботи над даною темою дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з виконанням досліджень, передбачених планом науково-дослідних робіт економічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка і, зокрема, затвердженої Міністерством освіти теми: “Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки” (ЕВу-270Б, номер державної реєстрації 0197У018096).
Дослідження дисертанта безпосередньо пов’язане з розробкою теми, передбаченої і затвердженої міжвідомчою науковою радою з проблем зайнятості та ринку праці НАН України та Мінпраці України і включене в координаційний план наукових досліджень з проблем зайнятості населення та ринку праці України на 1996–2000 pp.
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягав в тому, щоб у контексті сучасних трансформаційних процесів виявити закономірності, тенденції, пріоритетні напрямки й особливості збереження і розвитку трудового потенціалу, а також на цій основі розробити відповідну концепцію зайнятості населення та визначити ефективні механізми її реалізації. Досягнення мети дисертаційного дослідження зумовило необхідність вирішення наступних завдань:—
здійснити теоретико-методологічний аналіз підходів щодо визначення змісту поняття “трудовий потенціал”, розкрити його складові, осмислити та інтерпретувати його у контексті внутрішньо-системної взаємодії з такими категоріями, як “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людський фактор”, “людський потенціал”, “людський капітал”, “суб’єктивний фактор”, “об’єктивний фактор”;—
розкрити специфіку і особливості відтворення трудового потенціалу в економіці перехідного періоду;—
ввести в науковий обіг, визначити параметри та розкрити зміст поняття “умови відтворення трудового потенціалу” і з’ясувати його місце серед низки інших ключових понять, що характеризують економічні можливості людей у рамках різнофакторних умов життєдіяльності;—
проаналізувати еволюцію концепцій зайнятості з метою з’ясування тих кількісних і якісних змін, що відбуваються у процесі її ринкового формування;—
дати оцінку деструктивного впливу макроекономічних деформацій на чисельність і структуру зайнятості, а також показати зворотний вплив масового безробіття на формування і розвиток трудового потенціалу;—
розкрити конкретні напрями впливу умов відтворення трудового потенціалу на формування зайнятості населення села та окремих регіонів в умовах макроекономічних деформацій, а також визначити та ранжувати чинники, що деструктивно впливають на ринок праці; —
розробити наукові підходи до визначення факторів ефективного формування, збереження, використання і розвитку трудового потенціалу у контексті потреб та інтересів економічно активного населення;—
визначити основні напрями взаємовпливу і взаємозумовленості процесів збереження, формування і розвитку трудового потенціалу, формування витрат на відтворення трудового потенціалу і регулювання зайнятості населення;—
уточнити соціально-економічний зміст категорії “витрати на робочу силу” та ввести в науковий обіг і обґрунтувати власне визначення витрат на відтворення трудового потенціалу;—
оцінити існуючу систему формування Державного фонду сприяння зайнятості населення та розробити конкретні пропозиції щодо підвищення його ролі у формуванні регіональних програм зайнятості;—
дослідити особливості роздержавлення і приватизації власності (в умовах економічної кризи), проаналізувати вплив нових форм господарювання на рівень зайнятості економічно активного населення;—
визначити об’єктивні передумови та специфіку формування мотиваційного механізму включення трудового потенціалу в систему факторів виробництва;—
розкрити конкретні напрямки формування механізму управління зайнятістю населення та обґрунтувати концептуальні засади і принципи його регулювання;—
розробити адекватну умовам і перехідній специфіці української економіки концепцію змішаного регулювання зайнятості.
Об’єктом дослідження є трудовий потенціал як узагальнена сукупність сутнісних і потенціальних можливостей населення України до мотивованих продуктивних видів діяльності.
Предметом дослідження є закономірності та особливості становлення трудового потенціалу і формування зайнятості населення в умовах ринкової трансформації економіки.
Методологія і методика дослідження. Застосований у дисертаційному дослідженні пізнавальний інструментарій обумовлений метою наукової роботи і характером досліджуваного об’єкта. Він має багатоманітний спектр методів, що властиві водночас емпіричному і теоретичному рівням наукового пізнання (спостереження, абстрагування, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історичний та логічний), а також характерні тільки для теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, теоретичне моделювання, формалізації тощо). Відповідно в основу дослідження розвитку трудового потенціалу і формування зайнятості населення покладено системний аналіз, логіка застосування якого пов’язана з необхідністю використання підходу, що дає змогу вивчати об’єкт дослідження загальнонаукових методологічних принципів системності у рамках розвитку і взаємодії всіх його структурних елементів. Враховуючи вимоги синергетичного методу, згідно з яким зайнятість розглядається як самоорганізована, відкрита, взаємопроникна система, у дисертації з огляду на потребу дослідження трудового потенціалу в його еволюційному розвитку використані історичний і логічний методи, що в кінцевому результаті забезпечує її логіку, системність і цілісність.
Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою підготовки дисертації слугували законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Указ Президента України “Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року”, матеріали Міністерства праці і соціальної політики. Держкомстату України, ООН, Міжнародної Організації Праці, економіко-статистичні дані обласних управлінь статистики, праці, освіти та обласних центрів зайнятості, а також публікації в спеціальних виданнях і засобах масової інформації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні дослідженням, в якому вирішується проблема формування, збереження, використання і розвитку трудового потенціалу в аспекті розробленого та запропонованого автором підходу, що базується на концептуальному обґрунтуванні і визначенні витрат на відтворення трудового потенціалу з урахуванням особливостей становлення системи зайнятості і ринку праці в перехідній економіці. Вирішення цієї проблеми у дисертації представлено сукупністю нових теоретичних, методологічних та методичних наукових положень, висновків та рекомендацій, наукова новизна яких полягав в наступному:
1) критично оцінені та систематизовані існуючі уявлення про трудовий потенціал і його зв’язок з іншими категоріями (“робоча сила “трудові ресурси”, “людський потенціал”, “людський фактор”, “особистий фактор”, “людський капітал”) з визначенням або уточненням їх змісту; розроблені теоретичні підходи і дане поглиблене обґрунтування категорії “трудовий потенціал”, який будучи домінантною формою матеріалізації особистого фактору, є персоніфікованим носієм спроможності до праці, взятим у сукупності його кількісних і якісних характеристик як реалізованих, так і ще не реалізованих, включаючи задані умови, в яких відбувається його розвиток;
2) обґрунтовано теоретичні основи відтворення трудового потенціалу з позицій специфіки його вияву в перехідній економіці, визначена суть відтворення трудового потенціалу як складової системи взаємодії тих сторін демографічних, етнонаціональних. соціально-економічних та екологічних чинників, які забезпечують формування, оновлення та використання кількісних і якісних характеристик трудового потенціалу;
3) вперше введено в науковий обіг і обґрунтовано, виходячи з критичного аналізу методологічних основ відтворення трудового потенціалу, що склався в економічній думці, поняття “умови відтворення трудового потенціалу”, як динамічну сукупність реальностей, що детермінує процес відтворення трудового потенціалу;
4) розкрито соціально-економічний зміст і зроблено порівняльний аналіз основних концепцій зайнятості, що дозволило уточнити зміст зайнятості, як мотивованої продуктивної діяльності; з’ясувати її місце у системі відтворення трудового потенціалу та визначити особливості її формування за умов становлення змішаної економіки;
5) дістала подальший розвиток оцінка впливу макроекономічних деформацій на чисельність і структуру економічно активного населення, обґрунтовані методологічні підходи до макроекономічної стабілізації з урахуванням впливу факторів пропозиції (кількість і якість трудового потенціалу), попиту (мінімальний рівень заробітної плати і пенсій, рівні податкових та процентних ставок тощо) і розподілу чи ефективності (співвідношення структури виробництва зі структурою зайнятості) на пом’якшення безробіття;
6) досліджено найхарактерніші особливості умов відтворення трудового потенціалу і зайнятості в сільському господарстві, розкрито специфіку і тенденції змін структури зайнятості в регіональному розрізі;
7) проведено оцінку впливу потреб та інтересів на виробництво, розподіл, обмін і споживання трудового потенціалу, що дало змогу розкрити істотні зміни взаємозв'язків і взаємозалежностей між його компонентами та систематизувати фактори, які їх видозмінюють у перехідній економіці інверсійного типу;
8) вперше запропоновано розглядати питання про відновлення, збереження, використання трудового потенціалу та формування зайнятості населення в контексті дослідження процесу формування витрат на відтворення трудового потенціалу з урахуванням особливостей розвитку соціально-трудових відносин у перехідній економіці;
9) вперше введено в науковий обіг і обґрунтовано поняття “витрати на відтворення трудового потенціалу”. Виявлено, що витрати на відтворення робочої сили і витрати на відтворення трудового потенціалу – поняття не тотожні. Останні включають у себе не тільки витрати роботодавців (витрати на відтворення робочої сили), а й витрати, що формуються за рахунок доходів від власності і підприємництва (рента, проценти, дивіденди), самозайнятості, тіньової економіки, а також видатків з бюджету на соціальні програми;
10) визначені концептуальні підходи до формування витрат на відтворення трудового потенціалу, окреслені їх основні структурні елементи, розроблено методичні підходи до розробки диференційованого балансу формування витрат на відтворення трудового потенціалу, запропоновано власну схему балансу, який дає змогу не тільки визначити рівень відшкодування витрат на відтворення трудового потенціалу за групами осіб з різними рівнями кваліфікації, а й регулювати його з урахуванням існуючих умов відтворення трудового потенціалу, оцінити результативність впливу диференційованих на елементи витрат на реалізацію політики зайнятості та соціального захисту економічно активного населення;
11) визначені на основі аналізу регіональних програм зайнятості населення і діючої системи формування Державного фонду сприяння зайнятості характерні вади існуючого механізму управління зайнятістю населення та розроблені конкретні пропозиції щодо його вдосконалення в руслі сучасних соціально-економічних трансформацій;
12) проаналізовано характер роздержавлення і приватизації в Україні та з’ясована їх роль у розвитку трудового потенціалу і формуванні ринкової структури зайнятості;
13) виходячи з трансформаційних процесів у системі соціально-трудових відносин, обґрунтовано необхідність формування нового мотиваційного механізму до праці, орієнтованого на конкретний результат й на реальні стосунки, які виникають між роботодавцями і найманими працівниками в процесі купівлі-продажу послуги робочої сили-праці і запропоновано комплекс нагальних заходів щодо глибокого реформування оплати праці;
14) сформульовані теоретичні підходи щодо реформування існуючої системи управління зайнятістю населення та дістали подальший розвиток пропозиції, спрямовані на становлення інституту соціального партнерства;
15) розроблена сучасна парадигма української моделі зайнятості населення, метою якої є формування нового правового і економічного механізму макро-, мезо- і мікрорегулювання соціально-трудових відносин, що складаються між роботодавцями і найманими працівниками з приводу умов зайнятості та соціального захисту економічно активного населення.
Практичне значення отриманих результатів полягав в тому, що положення і висновки дисертаційної роботи відкривають новий напрямок теоретичного дослідження проблеми розвитку трудового потенціалу і формування зайнятості населення в аспекті концепції формування витрат на відтворення трудового потенціалу. Практична цінність дослідження полягає й у тому, що розроблені в ньому теоретичні положення і методичні підходи до формування витрат на відтворення трудового потенціалу можуть бути використані в діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації Указу Президента України від 3 серпня 1999 року “Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року”, а запропонована дисертантом концепція змішаного регулювання зайнятості населення може бути використана при формуванні державної політики зайнятості.
Результати дослідження знайшли часткове впровадження у науково-дослідній і освітянській сферах, а також у діяльності органів виконавчої влади, зокрема: при розробці наукових досліджень з проблем зайнятості населення і ринку праці України на 1996-2000 рр., які проводять Національна академія наук України і Міністерство праці України; при розробці та читанні курсів лекцій “Економічна теорія”, “Управління трудовими ресурсами”, “Ринок праці і зайнятість” у Тернопільській академії народного господарства (Акт про впровадження наукових досліджень в навчальний процес №127–06/386 від 6.05.2000) і Тернопільському педагогічному університеті (Акт впровадження в навчальний процес №288–40/03 від 30.05.2000).
Результати дисертаційного дослідження використовувались автором при написанні підручника “Основи економічної теорії”, посібника “Основи підприємницької діяльності, які рішенням колегії Міністерства освіти України затверджені до видання з грифом “Допущено Міністерством освіти України”; а також економічного словника-довідника.
Теоретичні та практичні положення роботи знайшли впровадження на рівні Державного центру зайнятості, Тернопільської державної адміністрації, Тернопільського обласного центру зайнятості, про що свідчать позитивні відгуки щодо використання розроблених у дисертації пропозицій (Акти впровадження наукових розробок: Державний центр зайнятості України, № ДЦ–01–1890 від 24.07.2000; Тернопільська обласна державна адміністрація, №01–1584/27–10 від 30.06.2000; Тернопільський обласний центр зайнятості, №ОЦ–01/667 від 27.06.2000).
Здобуті особисто дисертантом наукові розробки увійдуть до складу наукового звіту як завершені підрозділи наукових досліджень з проблем зайнятості населення і ринку праці України на 1996-2000 pp. Науково-дослідного центру праці НДН України і Мінпраці України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлені ідеї та розробки, що належать особисто автору і яка містить отримані дисертантом результати, які забезпечують розв’язання проблеми формування, збереження, використання і розвитку трудового потенціалу в контексті дослідження процесу формування витрат на відтворення трудового потенціалу і в аспекті розробленої автором цілісної концепції змішаного регулювання зайнятості населення. У дослідженні містяться ті положення, висновки і пропозиції, які сформулював особисто здобувач наукового ступеня. Дисертант не використовував у роботі ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були написані наукові роботи. Вони написані одноосібне їх автором і відображають його конкретний особистий внесок у розробку результатів, що виносяться на захист.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації апробовані й отримали позитивну оцінку на міжнародних, вітчизняних та регіональних конференціях та конгресах, зокрема:
регіональних науково-практичних конференціях: “Проблеми роздержавлення власності та їх реалізація в умовах ринкової економіки” (Тернопіль, 1991), “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Подільського регіону” (Тернопіль, 1992), “Проблеми національного відродження України” (Тернопіль, 1991); на всеукраїнських конференціях: “Трудовий потенціал України” (Луцьк, 1992), “Демократизація господарського життя і активізація людського фактора” (Київ, 1998), “Розвиток виробничих відносин у сфері агропромислового комплексу” (Львів, 1989); на міжнародних науково-практичних конференціях: “Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки” (Львів, 1997), “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (Луцьк, 2000); на V Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в XХI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2000) та ін.
Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 33 друкованих роботах обсягом 27 д. а., з яких 22 належить особисто автору, в тому числі в одній індивідуальній монографії та у розділах, параграфах, статтях колективних: монографії, підручнику, посібнику, економічному словнику-довіднику, брошурі.
Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, одного додатка, списку використаних джерел (296 джерел). Обсяг основного тексту дисертації 395 сторінок. В основному змісті дисертації подано 17 таблиць, 6 рисунків, 1 схему.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дослідження, її значущість, розкрито зв’язок роботи з напрямами наукових розробок, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено наукову новизну одержаних результатів, наведено дані їх апробації та впровадження, показано можливості їх теоретичного і практичного використання.
У першому розділі — “Наукові основи дослідження трудового потенціалу зайнятості населення”, який містить чотири параграфи, дано науково-критичну оцінку досліджень трудового потенціалу, пропонуються нові теоретико-методологічні підходи до вивчення невирішених питань в межах теми дисертації, обґрунтовується взаємозв’язок процесів розвитку трудового потенціалу і формування зайнятості населення.
У своєму дослідженні автор виходить з того, що в умовах ринкової трансформації економіки теоретичне осмислення становлення і розвитку трудового потенціалу уже не обмежується кількісним ресурсним виміром, а розглядається також у цивілізаційному, екоцентристському, геокультурному та господарському аспектах.
Дисертант підкреслює, що трудовий потенціал — це джерело робочої сили. Перетворитися в робочу силу, стати суб’єктом виробництва — це призначення, об’єктивна мета трудового потенціалу і, закономірно, суттєвий момент його визначення. Водночас трудовий потенціал автор розглядає не тільки з позиції робочої сили, але і як носія духовності у всьому розмаїтті її норм і цінностей, які регулюють поведінку індивіда та соціальних груп, визначають певний тип свідомості суспільства та реалізуються в процесі природоперетворюючої діяльності.
У дисертації відзначається, що в процесі дослідження поряд з категоріями “трудовий потенціал”, “відтворення трудового потенціалу” у полемічному категоріально-економічному полі відбувається кристалізація нових понять, які істотно доповнюють і конкретизують вищезазначені поняття. До них, зокрема, належить поняття “умови відтворення трудового потенціалу”, без якого неможливо визначити природу трудового потенціалу.
У своєму дослідженні дисертант виходить з того, що умови відтворення трудового потенціалу щодо самого процесу відтворення трудового потенціалу є зовнішнім середовищем, а не внутрішньою якісною його характеристикою. 3а своїм змістом умови відтворення трудового потенціалу — це обумовлена характером власності і рівнем екологічного розвитку динамічна сукупність реальностей, в яких відбувається процес відтворення трудового потенціалу.
У процесі аналізу автором обґрунтовано чітке розмежування елементів, що характеризують умови відтворення трудового потенціалу, і факторів, що впливають на них. Доведено, що фактор є рушійною силою, причиною певного процесу чи явища. Отже, його не можна розглядати як основу умов відтворення трудового потенціалу, бо він є зовнішнім щодо даного явища і не відображає того внутрішнього стану. Основу становлять елементи.
Таке розмежування дозволило автору чіткіше визначити, з одного боку, які елементи є складовими умов відтворення трудового потенціалу, а з другого, що впливає на їх формування. Виокремлюючи фактори і елементи умов відтворення трудового потенціалу, з’ясовуємо, що вони взаємопроникні. Пояснюється це тим, що фактор, який впливає на умови відтворення трудового потенціалу, можна за певних умов характеризувати і як їх елемент. Тому, якщо мова йде про процес формування умов відтворення трудового потенціалу, які склалися, — треба виявляти елементи. Останні безпосередньо впливають на процес відтворення трудового потенціалу (див. схему 1).
У сукупності всіх своїх проявів умови відтворення трудового потенціалу виконують функцію базових індикаторів, з допомогою яких може бути оцінена ефективність дій держави та інших суспільних суб’єктів по створенню ефективного механізму функціонування трудового потенціалу.
Згідно з метою дослідження дисертантом розкриваються сутнісні характеристики основних теорій зайнятості в їх історично-логічній послідовності, що дозволило переконатися: що ні одна з аналізованих концепцій (в роботі розглядаються п'ять домінуючих концепцій: класична, марксистська, кейнсіанська, монетаристська та інституціонально-соціологічна) не дає готових рецептів регулювання зайнятості в перехідній економіці, хоча вони і відображають окремі його елементи.
Аналіз різних точок зору на соціально-економічну природу зайнятості та еволюцію самої зайнятості дозволив автору сформулювати власне визначення зайнятості як системи соціально-економічних відносин з приводу забезпечення трудового потенціалу робочими місцями на основі попиту і пропозиції з метою задоволення матеріальних і духовних потреб суб’єктів ринку праці. У кожний конкретний момент зайнятість розкривається передусім через суперечливу єдність повноти участі трудового потенціалу у суспільно-корисній діяльності, з одного боку, та ефективності його використання, з другого.
У другому розділі дослідження — “Економічний розвиток та його вплив на зайнятість і використання трудового потенціалу”, який містить три параграфи, аналізується вплив на. динаміку, обсяги і структуру зайнятості деформаційних чинників, а також розглядаються галузеві та регіональні особливості розвитку трудового потенціалу і тенденції його кількісних і якісних змін в сфері зайнятості.
Економічна ситуація на теренах України дисертантом оцінюється як така, що склалася внаслідок спроби перейти до ринкових методів господарювання без зміни структури господарства. Це призвело до різкого спаду виробництва і інвестицій у всіх галузях, загострення ситуації на виробничому і споживчому ринках, а також до деформації самого механізму формування зайнятості населення.
Характеризуючи макроекономічні деформації перехідного періоду, автор зазначає, що вони виступають зворотною стороною необхідних перетворень на шляху до ринкової економіки і зумовлені демонтажем однієї системи і заміною її на зовсім іншу. За своїми масштабами і складністю перехід від загального одержавлення власності до розвитку розмаїття її форм, від державної монополії до включення конкурентних засад, від планових зв'язків до ринкових, по суті, не має аналогів у світовій практиці.
Дослідження, проведене дисертантом на багатому статистичному і тактичному матеріалі, виявило, що прагнення досягнути економічної стабілізації за допомогою монетарної політики, куди входять структурний, бюджетний, фінансовий і зовнішньоекономічний складники, привело до цілого ряду суперечностей, які негативно впливають на розвиток трудового потенціалу і формування ефективної зайнятості. По-перше, рецесія та суттєве скорочення кінцевого споживання стало якщо не єдиним, то головними джерелами тих високих витрат, які суспільство платить за те, що майже третина трудового потенціалу України не використовується сповна. За існуючими оцінками, що враховують розміри офіційного та прихованого безробіття, а також ефективність використання робочого часу а, інтенсивність споживання трудового потенціалу, приблизно 30% всіх працівників були фактично частково зайвими або безробітними. По-друге, загрозливі масштаби некерованого різкого розшарування населення за доходами-нагромадження багатства на одному полюсі і все більше поглиблення зубожіння на іншому, що разом із скороченням обсягів виробництва, ростом безробіття, скороченням доходів населення, призвело до різкого зниження життєвого рівня населення. Остання обставина, а також недосконалість державної системи соціального захисту, створення якої йде повільно і болісно, викликали нове соціальне явище, породжене перехідним періодом — небувале зростання маргіналізації населення, яка, в свою чергу, руйнує і веде до деградації трудового потенціалу,
Дисертант підкреслює, що ринкові трансформації, які відбуваються в країні (форсована приватизація державних підприємств з метою утвердження приватної власності в якості провідної, обвальна “лібералізація” цін на товари та послуги при зниженні та заморожуванні, а в останні роки і невиплаті заробітної плати, скорочення бюджетного дефіциту за рахунок зменшення видатків в соціальну сферу) призвели до істотних зрушень у сфері зайнятості: міжсекторного, міжгалузевого і міжрегіонального розподілу і перерозподілу трудового потенціалу, змін сфер прикладання праці і статусу зайнятості, неухильного зростання безробіття.
Виходячи з того, що розробка основних елементів активної політики зайнятості неефективна без усестороннього дослідження зайнятості в галузях і регіонах, дисертант аналізує особливості формування умов відтворення трудового потенціалу і зайнятості в сільській місцевості як сфери прикладання праці, що зазнає найбільшого впливу природнокліматичних і природно-біологічних умов.
Дослідження підтвердило, що відмінності в доходах населення, зайнятого в сільському господарстві, на дві третини обумовлені об’єктивними факторами. Найбільший вплив здійснює забезпеченість основними і обіговими фондами, дією цих факторів пояснюють 50-60% відхилень в рівнях доходів. Безпосередня роль якості землі значно менша — на цей фактор припадає 10-25% відхилень. Якщо ж розглядати цей процес в динаміці, враховуючи опосередкований вплив землі через забезпечення виробничими фондами і робочою силою, то її вплив значно більший (приблизно 70–80%).
У дисертації значна увага приділена аналізу регіональних особливостей відтворення трудового потенціалу та формування зайнятості населення. Встановлено, що звуження природної основи відтворення трудового потенціалу, зростання кількості територій з його депопуляцією, постійне звуження сфери вибору прийнятної професії і прикладання праці, зростання кількості регіонів з підвищеним рівнем зареєстрованого і прихованого безробіття, зумовлені як чинниками, успадкованими від командно-адміністративної системи, так і чинниками, породженими трансформаційними процесами. До перших відносяться: надзвичайно монополізована структура виробництва, левова доля в структурі економіки галузей ВПК, виробництво заради виробництва, одержавлення всіх форм власності і ліквідація на цій основі ринкових відносин, виробничий підхід до людини і консервація на цій основі матеріального добробуту людей й обмеження економічної свободи людей. Серед основних чинників, які виникли в процесі трансформаційних процесів і які впливають на регіональні особливості відтворення трудового потенціалу і визначають структуру зайнятості, є: вкрай деформоване макроекономічне довкілля — глибока грошова платіжна криза, здійснення політики дешевих емісійних кредитів, що поглиблює інфляційні процеси, успадковані від попередньої системи, цінова лібералізація, жорстке утримування росту доходів шляхом заниження ціни праці, нестабільне податкове законодавство та недієздатна фінансова система. У цьому ж напрямку діяли зовнішньоекономічні чинники. Незбалансованою виявилася і соціальна політика.
Результати проведеного дослідження свідчать, що трансформаційні процеси, які відбуваються в державі, негативно відбиваються перш за все на демографічній ситуації. У всіх регіонах України, за винятком західних, відбуваються глибокі депопуляційні процеси (табл. 1), формується несприятлива вікова і статева структура зайнятості, яка не тільки не забезпечує високопродуктивного застосування праці, але не сприяє простому відтворенню трудового потенціалу. Більше того, скрутна економічна ситуація і обмежувальна політика доходів призвели до формування регіонів екстремального рівня зареєстрованого і прихованого безробіття та масових еміграційних відтоків, що призводить до зростання неформального сектора економічної діяльності й розширення зайнятості в тіньових структурах. Це означає, що незадіяність факторів, які послабили б або й зовсім нейтралізували негативні соціальні наслідки депопуляції в регіонах, також не сприяє розвитку трудового потенціалу та підвищенню його ефективного використання.
У третьому розділі “Механізм формування витрат на відтворення трудового потенціалу та підвищення ефективності зайнятості”, який включає три параграфи, досліджуються методологічні основи взаємозв’язків соціально-економічних потреб та інтересів в процесі показного відтворення трудового потенціалу, виявлені основні фактори їх розвитку, розроблена та запропонована авторська методика визначення витрат на відтворення трудового потенціалу та обґрунтована оцінка ефективності регіональних програм зайнятості.
Результати проведеного аналізу особливостей формування і розвитку трудового потенціалу дають підстави вважати, що в нестабільному суспільстві як ніколи гострою стає проблема дослідження залежностей між змінами у системі потреб та інтересів як стрижневих елементів поступу і змінами у соціально-економічній системі відтворення трудового потенціалу, оскільки остання є структуроформуючою домінантою формування кількісно-якісної структури зайнятості.
Формування і розвиток трудового потенціалу проявляється в реалізації потреб і інтересів, що займають проміжне становище між його виробництвом, розподілом, обміном і споживанням. Вони також безпосередньо проявляються в кожній з цих фаз. Разом з тим потреби та інтереси відходять за. межі своєї ролі як інструменту формування системи цінностей у кожній з фаз. Вони на ринку праці зіштовхуються ніж собою у боротьбі, що проявляється між роботодавцями і наданими працівниками з приводу умов зайнятості і ціни праці.
Загалом можна говорити, що функціонування, рух, постійне відтворення трудового потенціалу означає процес його реалізації, що розглядається як розвиток нових функцій кожної з фаз через призму аналізу факторів, які на них впливають. Певна, завершена система відносин реалізації трудового потенціалу можлива лише при наявності єдності і взаємозв’язку всіх чотирьох вищеназваних структурних елементів (фаз). Аналіз факторів, що визначають характер і умови відтворення трудового потенціалу, показує, що між фазами, які визначають характер розвитку трудового потенціалу, і факторами, які формують умови відтворення трудового потенціалу є певні взаємозв'язки і взаємозалежності. Їх причиною є умови відтворення трудового потенціалу, а наслідком — кількісні та якісні зміни у процесі відтворення трудового потенціалу.
Виходячи з цих методологічних позицій, автором вперше у вітчизняній економічній науці було введено в науковий оббіг і обґрунтовано власне визначення категорії “витрати на відтворення трудового потенціалу”. Змістовно вона є більш широкою, ніж категорія “витрати на робочу силу”. Витрати на відтворення трудового потенціалу включають в себе не тільки витрати роботодавців (витрати на робочу силу), але й витрати, які формуються за рахунок доходів від власності і підприємництва (рента, проценти, дивіденди), бюджетні витрати на відтворення трудового потенціалу, доходи від домашнього господарства, доходи від тіньової діяльності, доходи від самозайнятості і громадських робіт, кошти благодійних фондів, призначені на фінансування розвитку трудового потенціалу. Ці елементи витрат на відтворення трудового потенціалу несуть різне економічне навантаження, виконуючи функції відшкодування, стимулювання, соціального захисту, розподілу і перерозподілу трудового потенціалу.
Два основні рівні витрат на відтворення трудового потенціалу — фактичний та нормативний — зумовлюють два підходи до їх аналізу. Перший може бути використаний при оцінці та аналізі ефективності фактичних витрат наприклад, для розрахунку соціально гарантованого прожиткового мінімуму, мінімального рівня заробітної плати. Другий, який розраховується виходячи з фізіологічних і раціональних норм споживання, може бути використаний для складання споживчих наборів (“кошиків”), розрахунку оптимального споживчого бюджету тощо.
Такий підхід до оцінки витрат на відтворення трудового потенціалу відкриває широкі можливості не тільки визначати рівень відшкодування витрат на відтворення трудового потенціалу за групами з різними рівнями кваліфікації, але й регулювати його з урахуванням особливостей умов відтворення трудового потенціалу, оцінити результативність впливу диференційованих на елементи витрат на реалізацію політики зайнятості та соціального захисту економічно активного населення. У дисертації підкреслюється, що в сучасних умовах формування витрат на відтворення трудового потенціалу є багаторівневим процесом, який здійснюється на мікро-, мезо- і макрорівнях, а схема їх розрахунків є надзвичайно складною і потребує економіко-математичного моделювання.
Виходячи із зазначеного, дисертантом розроблено методичні підходи до побудови динамічної моделі формування витрат на відтворення трудового потенціалу за групами з різними рівнями кваліфікації з метою отримання необхідної інформації для визначення різнорівневих (держава, регіон, галузь, підприємство, індивід) особливостей умов відтворення трудового потенціалу та тенденцій формування фактичних і нормативних витрат на розвиток трудового потенціалу.
Запропонована в роботі методика визначення витрат на відтворення трудового потенціалу базується на визнанні того незаперечного факту, що, враховуючи специфіку здійснення політики зайнятості в Україні, і перш за все пасивних форм її реалізації, а також відсутність очікуваних позитивних ефектів від розроблених національної і регіональних програм зайнятості, необхідно перейти до інших методів збереження трудового потенціалу і регулювання зайнятості населення. Дисертант вважає, що ефективність реалізації регіональних програм зайнятості перш за все залежить від фінансування політики ринку праці. Об'єктивна оцінка
