ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА

АКАДЕМIЯ

Власенко Дмитро Йосипович

УДК 321.6

Соцiальна ефективнiсть iдеалiзованих

моделей адмiнiстративно-командної

системи

23.00.02 Полiтичнi iнститути та

процеси

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата полiтичних наук

Одеса - 2000

Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії в Одеському державному морському унiверситетi Міністерства освіти і науки України

Науковий керiвник : Доктор фiлософських наук, професор

Черниш Олексiй Михайлович,

Одеський державний морський

унiверситет

завiдуючий кафедрою фiлософiї

Офiцiйнi опоненти :

Доктор фiлософських наук, професор Місуно Аркадій Васильович, Одеський державний полiтехнічний унiверситет, завідуючий кафедрою філософії та методології науки

Доктор політичних наук, професор Буцевицький Володимир Сергійович, Академія державної податкової служби України, начальник Науково-дослідної лабораторії розвитку та вдосконалення системи оподаткування Науково-дослідного Центра з проблем оподаткування

Провiдна установа :

Дніпропетровський державний університет, кафедра політології, Міністерства освіти і науки України, м.Дніпропетровськ

Захист вiдбудеться “13” вересня 2000 р. о 15 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К 41.086.02. при Одеськiй національній юридичнiй академiї (65009, м.Одеса, вул. Пiонерська, 2).

З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Одеської національної юридичної академiї (65009, м.Одеса, вул Пiонерська, 2).

Автореферат розiсланий 31 липня

Вчений секретар

спецiалiзованої вченої ради _________________ Дудченко В.В.

(пiдпис)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми дисертацiйного дослідження визначається тим, що повільні і важкі реформи, що відбуваються на території колишнього Радянського Союзу, чинять свій вплив практично на усі сфери соціального життя На цім фоні є цiлком зрозумiлим iнтерес до передiсторiї системних трансформацiй на пострадянському просторі, iнтерес до причин нинiшнього кризового стану суверенних держав та перспектив їх соцiального оновлення.

Необхідність, для кризового суспiльства, свого самопiзнання є очевидною. Однак набагато менш очевидними уявляються шляхи досягнення цiєї мети. Так, наприклад, найбiльш загальноприйнята практика аналiзу соцiальних процесiв може бути зображена у виглядi слiдуючої схеми. За вступною преамбулою, що окреслює коло дослiдження, викладається емпiричний матерiал, що показує глибину економiчної та полiтичної кризи. Пiсля показу причин та наслiдкiв кризи, що на думку значного кола авторiв є результатом неспроможностi курса офицiйного керiвництва, йде пропозицiя комплексу антикризових заходiв. При цьому, в якостi одного з висновкiв, неявно, але цiлком однозначно формулюється своєрiдна дилема: або прийняття суспiльством їх моделi розвитку економiки (що забезпечує загальне процвiтання), або iгнорування цих рекомендацiй i, як наслiдок, - незчисленнi лиха.

Безсумнiвно, бiльшiсть елементiв цiєї схеми (наприклад, аналiз емпiричного матерiалу, пропозицiя моделi реформ, яка обгрунтовується цим аналiзом) не можуть бути анульованi в роботi, що претендує на науковiсть. Однак данна схема соцiального дослiдження має i свої недолiки.

Головний з них, на думку автора, полягає у тому, що при цьому типi теоретизування розбiжностi в характеристицi радянського та пострадянського суспiльства надзвичайно великi. Практично кожний автор вносить щось своє, нове, у розумiння причин, наслiдкiв та перспектив виходу з кризового стану. Безумовно, в суперечцi народжується iстина, i через це подiбний плюралiзм думок можливо було б тiльки вiтати. Однак ситуацiя, що склалась як в економiцi, полiтицi, так i в духовнiй сферi, не дає анi найменшої пiдстави знаходити позитивну залежнiсть мiж невпинним зростанням кiлькостi антикризових концепцiй та реальним виходом суспiльства з безвиходiв розвитку.

Таким чином, автор робить висновок, що на сучасному етапi пiзнання однiєї з найбiльших в iсторiї України кризи потрiбен не стiлькi ще один, 1001 або ж 1002 варiант пояснення полiтичних та економiчних процесiв, що вiдбуваються в Українi, не стiлькi ще одна модель антикризових дiй, скiльки пояснення того, чому цих моделей так багато, чим вони вiдрiзняються одна вiд одної, якими можуть бути критерiї їх оцiнки та вибору серед них найбiльш оптимальних. Автор гадає, що тiльки пiсля цiєї “пiдготовчої” роботи було б коректним дослiдження самої об'єктивної реальностi та висунення рекомендацiй прикладного плану.

Отже, розробляючи антикризові програми відносно до специфічних умов пострадянської України, необхiдно перш за все чiтко визначитись вiдносно ефективностi методологiчних парадигм, що лежать в основi проектiв подiбного роду. Як засвiдчує досвiд розвитку економiки, досвiд усього суспiльного життя в Українi, це питання сьогоднi повинно розглядатись у прiоритетному порядку.

Моделi, що описують соцiальнi процеси на пострадянському просторi включають дослiдження великого комплексу рiзних за змiстом питань. Однак одночасне порiвняння того, як рiзнi моделi пояснюють таку велику проблематику, є досить тяжким. Отже, коректнiсть передбачуваного порiвняльного аналiзу може бути забезпечена тiльки при конкретизацiї того зрiзу об'єктивної реальностi, котрий описується тiєю чи iншою моделлю суспiльних вiдносин.

В данiй роботi подiбна конкретизацiя вiдбувається через вивчення причин виникнення кризи на пострадянському просторi. В хронологiчному планi цей перiод охоплює час iснування радянської адмiнiстративно-командної системи. Подібний вибір об’єкту та предмету дослідження в багатьох аспектах пов’язаний з тим, що, як зазначив Л.Д.Кучма у своєї інавгуараційній промові “Українській державі ще властиво чимало рис, успадкованих від тоталітарного минулого, адіністративно-командної системи. Це природно і зрозуміло, оскільки у зламі цієї системи ми пішли не революційним, а еволюційним шляхом. Але нині той адміністративно-управлінський гібрид, що утворився, вступає у дедалі гостріше протиріччя з практикою і завданнями демократизації державного і суспільного життя” 11 Кучма Л.Д. Інавгуараційна промова Президента України Л.Д.Кучми в Національному палаці “Україна” 30 листопада 1999 року//Урядовий кур’єр. – 1999. - №225. – С.2.

Звертання до досвiду адмiнiстративно-командної системи актуально i по iншим причинам. Кризове суспiльство пред'являє особливi вимоги до ефективностi управлiнської дiяльностi, незалежно вiд того, чи то є державна служба, чи то праця у великiй корпорацiї. Аналiз проблем, з якими стикаються управлiнцi всiх рiвнiв, можливий на пiдставi дослiдження багатьох суспiльних iнститутiв, але тiльки в умовах адмiнiстративно-командної системи цi проблеми виявляють себе у найбiльш чистому, загостреному виглядi.

Тема дисертаційної роботи відображає один із напрямків планової держбюджетної науково-дослідної роботи кафедри філософії і політології Одеського державного морського університету – “Бюрократія та громадянське суспільство: діалектика взаємодії у сучасному світі”.

Метою дослiдження є пошук найбiльш адекватної до об’єктивної реальності моделi адмiнiстративно-командної системи управлiння суспiльством. Даний пошук не є самоцiллю, а проводиться для пояснення сучасної еволюцiї кризового суспiльства, для обгрунтування авторської концепцii боротьби з полiтичним механiзмом деформацiї економiчних реформ в Українi.

Реалiзацiя поставленої мети обумовлює необхiднiсть постановки та вирiшення таких дослiдницьких задач:

·

·

·

·

командної системи є найбiльш оптимальним;

·

·

Об’єктом дослiдження є адмiнiстративно-командна система; предметом дослiдження - рiзнi iдеалiзованi моделi, в яких аналiзуються адмiнiстративно-командна система та пострадянське суспiльство. В дисертації послідовно використан ряд як традиційних, так і специфічних прийомів та методів наукового дослідження, об’єктивними засадами котрих стали гносеологічні принципи наукового мишлення. Докладному аналізу особливостей методологічних засад дисертації присв’ячений другий підрозділ другого розділу дисертації.

Наукова новизна одержаних результатiв в цiлому полягає у обгрунтуваннi нових наукових положень та вирiшеннi актуальних проблем, що не набули достатньої розробки в полiтологiчнiй лiтературi. Конкретно ця новизна виявляється у тому, що:

·

·

·

·

·

·

Практичне значення результатiв дослiдження виявляється у тому, що висновки, якi зробленi у дисертацiї, можуть бути використанi при виробленнi та реалiзацiї стабiлiзацiйних програм на загальнодержавному та регiональних рiвнях, для органiзацiї передвиборчих компанiй, при розробцi окремих методологiчних проблем суспiльствознавчих наук (таких, як джерела ефективностi бюрократичного апарату, оптимальний об'єм повноважень державних структур в перiод здiйснення антикризових програм, спiввiдношеня планових та ринкових основ у органiзацiї виробничої дiяльностi), а також у процесi викладання полiтологiї та права у вищiй школi. Частина положень, що викладена у дисертацiї має дискусiйний характер i може служити базою для подальших дослiджень.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на засiданнях кафедри фiлософiї Одеського державного морського унiверситету, результати дослiджень, що включенi в дисертацiю, обнародованi на: 1) Науковій конференції викладачів та студентів, що проходила у ЗДУ, 23 квітня 1992 року у м. Запоріжжя; 2) Республiканськiй науково-практичнiй конференцiї "Полiтика та влада", що проходила 20-21 квiтня 1993 року в м.Запорiжжi; 3) Республiканськiй науково-практичнiй конференцiї "Кризове суспiльство: полiтика, соцiологiя, соцiальна психологiя" (Україна напередоднi ХХI вiку)", що проходила 21-22 квiтня 1994 року в м.Запорiжжi; 4) Загальнореспублiканськiй науково- практичнiй конференцiї "Менталiтет та суперечностi сучасного українського суспiльства: полiтологiчнi, соцiологiчнi, культурологiчнi аспекти", що проходила 27-28 жовтня в м.Запорiжжi; 5) Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї "Проблеми економiки та удосконалення пiдготовки економiчних кадрiв в умовах переходу до ринку", що проходила 3-4 червня 1995 року в м.Запорiжжi; 5) Теоретичному семiнарi кафедри фiлософiї Одеського державного морського унiверситету, що проходила 14 сiчня 1998 року в м.Одесi. Результати дослідження були використані в учбовому процесі при викладанні курсів “Історія держави та права України” в Одеському державному морському университеті у 1998 – 2000 роках та “Основ економічної теорії” в Запорізькому юридичному інституті у 1996 році.

Результати дисертацiйного дослiдження викладенi у одному науковому журналі, трьох збiрниках наукових праць та у семи тезах наукових конференцiй. Однi тези наукових конференцiй були пiдготовленi у спiвавторствi з професором Чернишом О.М. При пiдготовцi цих тез особисто автором був зроблений порiвняльний аналiз часу прийняття важливiших законодавчих актiв аналогiчної спрямованостi в Українi та у Росiї.

Структура дисертацiї зумовлена метою та задачами дослiдження i складається iз чотирьох роздiлiв, якi об'єднують шiсть пiдроздiлiв, вступу, висновкiв, у яких викладенi результати наукового дослiдження та вiдповiднi рекомендацiї, списку використаних джерел. Дисертацiя має обсяг 184 сторiнки, список використаних джерел - 20 сторiнок. У списку використаних джерел налiчується двiстi вісімдесят три джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У Вступi наведено мотивоване обгрунтування обраної теми дисертацiї, розкрито сутнiсть, стан та значення дослiджуваної проблеми, визначаються пiдстави для роботи над обраною темою, мета, задачi, предмет та об'єкт дослiдження, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатiв, викладаються основнi положення, що виносяться на захист, характеризується апробацiя результатiв дослiдження.

У першому роздiлi - “Ступiнь розробленостi проблеми” пiдкреслюється, що лiтература, яка необхiдна для роботи над темою дисертацiї, подiляється на п’ять великих частин - по-перше, це лiтература загальнометодологiчного плану; по-друге, лiтература, в якiй викладаються iдеологiчнi концепцiї, на основi яких висуваються рiзнi iдеалiзованi моделi адмiнiстративно-командної системи; по-третє, це лiтература, в якiй описується адмiнiстративно-командна система з точки зору тiєї чи iншої iдеалiзованої моделi та здійснюється, на засадах цього опису, дослідження цієї Системи; по-четверте, лiтература емпiричного плану, тобто та лiтература, яка дозволяє провести порiвняльний аналiз iдеалiзованих моделей та вибрати з їх числа найкращу, по-п’яте, це роботи політологів, в яких розглядаються причини того, чому сучасні реформи на території колишнього Радянського Союзу стикаються з надзвичайними труднощями.

У першому роздiлi робиться висновок, що в цiлому, роботи, якi здiйснюються в усiх вищезгаданих напрямках, служать необхiдною та об'єктивною засадою для порiвняльного аналiзу альтернативних моделей адмiнiстративно-командної системи, дослiдження їх практичного значення в контекстi подолання структурної кризи в Українi. Однак цiлосного уявлення по данiй проблемi досi не вироблено.

Таким чином, практично повна вiдсутнiсть робiт, у яких аналiзується процес вибору оптимальної iдеалiзованої моделi радянського та пострадянського суспiльства, з необхiднiстю визначає i головнi напрямки даного дослiдження, напрямки, якi були сформульованi в метi та задачах дисертацiї.

Другий роздiл дисертацiї “Методологiя порiвняльного аналiзу фундаментальних моделей адмiнiстративно-командної системи”, присвячений питанням методологiї. Уся методологiчна проблематика в роботi згрупована у два великих пiдроздiли. У першому пiдроздiлi “Поняття адмiнiстративно-командної системи у суспiльних науках”, розглядаються нормативно-методологiчнi аспекти проблеми, зв'язанi з визначенням поняття “адмiнiстративно-командна система”. Для всебiчної характеристики адмiнiстративно-командної системи аналiзуються головнi етапи її становлення, її найбiльш суттєвi риси, що виявились ще у стародавньому свiтi. Окрiм цього у першому пiдроздiлi розглядаються такi важливi питання, як: спiввiдношення термiнiв “тоталiтаризм” та “адмiнiстративно-командна система”; етичнi основи функцiонування адмiнiстративно-командної системи.

У першому пiдроздiлi робляться висновки, що адмiнiстративно-командною можливо назвати таку систему, в якiй iснує: а) апарат державного управлiння як єдиний соцiальний суб'єкт суспiльства; б) повна етатiзацiя економiчного та полiтичного життя; в) збiр та аналiз усiєї повноти економiчно значимої iнформацiї у єдиному керiвному “Центрi”; г) директивне визначення “Центром” структури та обсягiв виробництва; д) контроль “Центру” за виконанням власних директив.

В результатi дослiдження iсторичних джерел автор приходить до висновкiв, що першi суспiльства, якi б в повнiй мiрi вiдповiдали усiм цим вимогам, деякий час iснували ще у стародавньому свiтi - у Шумерi (ІІІ династiя Ура, 2112-2003 р.р.до н.е.), Китаї (Iмперiя Цiн, 222-207 р.р. до н.е.), причому китайськi прихильники адмiнiстративно-командних методiв вперше у свiтi розробили детальну доктрину повної етатiзацiї суспiльного життя.

Досить важливим є питання щодо вживання найбiльш коректного термiну, який би позначав цiлком етатiзоване суспiльство. У науковiй практицi однаково широко поширенi два термiни – “тоталiтаризм” i “адмiнiстративно-командна” система. В роботi вiдзначається, що у суспiльнознавчих науках вiдсутнi якiсь загальновизнанi критерiї, якими треба користуватись при виборi того чи iншого термiну. Але аналiз суспiльствознавчої лiтератури показує, що деякi нюанси застосування цих термiнiв є. Перший термiн (тоталiтаризм) в певнiй мiрi несе бiльш емоцiйне навантаження, головне, на що звертається увага при дослiдженнi тоталiтаризму - це механiзм пригноблення людини, її гiдностi. Тi ж автори, що дослiджують адмiнiстративно-командну систему, увагу, в першу чергу, звертають на органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi аспекти функцiонування етатiзованого суспiльства. Виходячи з пiдмiчених закономiрностей, автор вважає доцiльним використання термiну “адмiнiстративно-командна система”.

Дослiдження адмiнiстративно-командної системи через порiвняльний аналiз рiзних моделей цього феномена потребує чiткого визначення того, що таке iдеалiзована модель, якi чинники обумовлюють тривале спiвiснування альтернативних моделей адмiнiстративно-командної системи, та якi могли б бути критерiї вибору найкращої альтернативної моделi. Цим питанням методологiї присвячений другий пiдроздiл другого роздiлу “Загальнометодологiчнi засади створення iдеалiзованих моделей та проблеми методологiчного плюралiзму в соцiальному пiзнаннi”. Вiдзначається, що практика - це дiйсно критерiй iстини, але одностайно оцiнити результати самої практичной дiяльностi дуже непросто. Можна сказати, що для того, що б практика послужила критерiєм, що вiддiляє iстину вiд помилкової думки потрiбен пошук критерiїв, по яких буде оцiнюваться сама практика. Але коли прихильники однiєї iдеалiзованої моделi обирають однi критерiї практичної дiяльностi, а прихильники методологiї iншої - критерiї зовсiм iншi, то кожна з моделей адмiнiстративно-командної системи опиниться внутрiшньо несуперечливою, але суперечащей своїй альтернативi. Усi моделi будуть вичерпно пояснювати будь-якi подiї реального життя, робити певнi пророкування вiдносно реформування адмiнiстративно-командної системи та знаходити переконливi пояснення, чому цi пророкування iнколи не збуваються. Але у процесi порiвняння iдеалiзованих моделей з дiйснiстю однi з них поступово отримують бiльшу аргументованiсть своїх позицiй, iншi ж доводиться постiйно коректувати, пояснювати, хто винен у тому, що склались такi умови, при яких дана модель недiєздатна. Врештi-решт, пояснень може стати так забагато, що вони, прямо не спростовуючи саму модель, можуть привести до формально-логiчних суперечностей типу: “Для того, щоб зробити A, необхiдна наявнiсть B, для того, щоб зробити B, необхiдна наявнiсть C, а для того, щоб зробити C, необхiдна наявнiсть A”. I хоч навiть у цьому випадку ортодокси тiєї або iншої iдеалiзованої моделi не вiдмовляться вiд своїх переконань, аргументованiсть їх позицiй буде надто послаблена.

Яка з iдеалiзованих моделей адмiнiстративно-командної системи виявиться бiльш вiльною вiд натягувань, змушених допущень та пошукiв винних? Вiдповiдь на це питання буде можлива при дослiдженнi бiльш широкої iсторичної реальностi, дослiдженнi не тiльки адмiнiстративно-командної системи, але i того суспiльства, яке склалося на її залишках.

Як висновок другого, методологiчного роздiлу, визначається найбiльш оптимальна структура усього подальшого дослiдження. Вiдзначається, що проведений методологiчний аналiз дозволяє позначити i найбiльш оптимальну концепцiю усього подальшого дослiдження. Як методологiї, так i створенi на їх основi iдеалiзованi моделi, розглядаються по приблизно однакових схемах. Спочатку викладаються базовi постулати тiєї або iншої методологiчної концепцiї. Другим етапом є дослiдження того, яким чином цi постулати реалiзуються на конкретно науковому рiвнi, при будуваннi певної ідеалізованої моделі адміністративно-командної системи. На третій стадії розглядаються можливостi емпiричного обгрунтування даної iдеалiзованої моделi, i на четвертiй - проходить її порiвняльний аналiз з iдеалiзованими моделями, створеними на основi iнших методологiчних парадигм. Аналiз же розбiжностей у поясненнi процесiв, що проходили у адмiнiстративно-команднiй системi, дозволяє визначити i розбiжностi у розумiннi сучасної ситуацiї в Украiнi, розбiжностi у розумiннi полiтичного механiзму деформацiї економiчних реформ та шляхiв його подолання. Розгляду даних аспектiв проблеми присвячений останнiй роздiл дисертацiї.

Порiвняльний аналiз рiзних точок зору на адмiнiстративно-командну систему вiдбувається у третьому роздiлi “Адмiнiстративно-командна система як об'єкт альтернативних дослiджень”. Автор видiляє двi найбiльш антагонiстичнi iдеалiзованi моделi, що описують адмiнiстративно-командну систему. Перша з них - це модель “командної економiки”, друга - “бюрократичного корпоративiзму”. У вступi до першого роздiлу звертається увага на те, що лiбералiзм, анархiзм, класичний марксизм та марксизм епохи т.зв. “перебудови” - погляди в багатьох вiдношеннях протилежнi, при дослiдженнi адмiнiстративно-командної системи використовують дуже схожi мiж собою iдеалiзованi моделi “командної економiки”, “казармового соцiалiзму”. I хоч по такому питанню, як спiввiдношення соцiалiзму та адмiнiстративно-командної системи, по баченню того, що повинно прийти на змiну цiй системi, вищезгаданi методологiї суттєво розрiзняються, єдина система обгрунтування своїх поглядiв, однаковi емпiричнi факти, що використовуються для доказу власних тверджень дозволяє об'єднати аналiз лiберальних, марксистських та анархiстських поглядiв в одному пiдроздiлi. Друга ж модель адмiнiстративно-командної системи, модель “бюрократичного корпоративiзму” в найбiльшiй ступенi вiдповiдає положенням iнституцiональної методологiї. Вона буде розглянута у другому пiдроздiлi.

В першому пiдроздiлi “Iнтерпретацiя адмiнiстративно-командної системи iдеалiзованою моделлю “командної економiки”, вiдзначається, що найбiльшу вiдомiсть одержала лiберально-неокласична модель адмiнiстративно-командної системи, модель, яка була створена такими вiдомими прихильниками ринку як Ф.Хайєк, М.Фрiдмен, Дж.Сакс. В критицi адмiнiстративно-командної системи цi дослiдники спираються на базовi постулати ринкового лiбералiзму, згiдно з якими жодна державна структура не спроможна пiзнати усю повноту економiчно значимої iнформацiї, пiзнати її, i на цих засадах органiзувати ефективне планування господарчої дiяльностi.

На пiдставi дослiдження праць як лібералів-неокласиків, так і iнших прихильників моделі “командної економіки” формулюються наступнi найбiльш суттєвi риси адміністративно-командної системи в интерпритації її цією моделлю:

1) В сучасну епоху адмiнiстративно-командна система в найбiльш досконалому виглядi знаходить своє вiдбиття у соцiалiстичних суспiльствах, соцiалiзм же неминуче веде до появи цiй Системи; 2) Єдиним способом координацiї дiяльностi економiчних агентiв виступають державне планування та контроль; 3) Планування та контроль здiйснюються центральними плановими органами; 4) Плани не приймають до уваги iнтересiв нижчестоячих ланок i через те не вiдповiдають вимогам економiчної доцiльностi; 5) Адмiнiстративно-командна система - це статичний об'єкт, будь-якi змiни в якому мають не принциповий характер i не зачiпають її сутi (див.п.п.2-4); 6) Вплив полiтичних чинникiв на економiчну систему суспiльства зображається у формi якоїсь константи, незмiнну сутнiсть якiй (саме сутнiсть, а не конкретнi прояви) або достатньо охарактеризувати один раз, або вивести за межi суспiльствознавчого аналiзу взагалi, апрiорно припустив, що полiтичнi чинники ведуть до деформацiї оптимальної економiчної поведiнки соцiального суб'єкта; 7)Як бiльш пiзнє положення визнається ефективнiсть адмiнiстративно-командної системи у випадку, коли цiлi чiтко визначенi та мають просту структуру (т.зв. “мобiлiзацiйна економiка”).

В першому пiдроздiлi наводяться емпiричнi данi, якi, на перший погляд, пiдтверджують теоретичнi розробки прихильникiв цієї точки зору на адмiнiстративно-командну систему.

Як висновок першого пiдроздiлу вiдзначається, що для всiх варiантiв моделi “командної економiки” характерно жорстке протипоставлення “добра” та “зла”, внечасового та унiверсального “позитивного” суспiльного ладу i такого ж суспiльного ладу “негативного”. I коли у тому, що є “позитивний” суспiльний лад цi методологiї дуже розрiзняються, то вигляд одного з “негативних” суспiльнiх ладiв для всiх них єдин - це адмiнiстративно-командна система. Розгляд же, в якiй мiрi доцiльна така одностайнiсть, повинен проводитись на засадах зовсiм iншої методологiї, зовсiм iншої iдеалiзованої моделi. Аналiзу цiєї моделi присвячений другий пiдроздiл третього роздiлу - “Проблема ефективного державного управлiння в iдеалiзованiй моделi “бюрократичного корпоративiзму”.

У другому пiдроздiлi вiдзначається, що альтернативна модель адмiнiстративно-командної системи у найбiльшiй мiрi вiдповiдає положенням iнституцiональнiй методологiї, для якої характернi критичне вiдношення до iдеологiї ринкового лiбералiзму, висунення доктрини “суспiльного iнтересу”, коли держава повинна здiйснювати функцiї розробки критерiїв суспiльних iнтересiв. На вiдмiну вiд лiбералiв, вiдомий предтеча iнституцiоналiзму А.Вагнер ще у 1883 роцi сформулював “закон зростаючої ролi держави”. Пiдкреслюється, що альтернативна точка зору на Систему, що розглядається, має двi дещо суперечливi особливостi. З одного боку, безпосередня увага на цю модель звертається дуже незначною кiлькiстю

суспiльствознавцiв, i як наслiдок цього iгнорування, багато якi положення альтернативної моделi є зовсiм нерозробленi. З другого ж боку, багато суспільствознавців які стоять, у цілому, на позиціях моделі “командної економіки” використовують деякі положення альтернативної моделі не усвідомлюючи при цьому виникаючих протиріч.

Не дивлячись на те, що модель "бюрократичного корпоративiзму" має значну кiлькiсть нерозроблених аспектiв, мiж нею та традицiйною моделлю адмiнiстративно-командної системи автором чітко виявляється ключова рiзниця, різниця яка обумовлює цiлковито iнше сприйняття усiх аспектiв функцiонування адмiнiстративно-командної системи.

На погляд прибiчникiв моделi "бюрократичного корпоративiзму", класична адмiнiстративно-командна система iснувала лише при Сталiнi. Рiзновид цiєї Системи, що виник пiзнiше, система "бюрократичного корпоративiзму", вiдрiзнялась вiдсутнiстю єдиної управлiнської вертикалi: "влада та право приймати рiшення нiби розподiленi мiж вищими партiйними iнстанцiями та корпоративними утвореннями рiзного рiвня". Якщо будь-якi рiзновиди моделi "командної економiки" цiлковито однозначно виходять з передумови постiйної наявностi жорсткої та незмiнної управлiнської вертикалi, яка є формостворюючим елементом усiх негативних рис статичної та застиглої адмiнiстративно-командної системи, то модель "бюрократичного корпоративiзму" показує дiалектичний розвиток апарату державного управлiння, перетворювання єдиної управлiнської вертикалi ранньої” адмiнiстративно-командної системи у бюрократично-корпоративiську структуру 60-80-х рокiв.

Те, що решта положень моделi "бюрократичного корпоративiзму" значно нерозроблена, обумовлює необхiднiсть рiшення автором принаймнi трьох найважливiших питань. Першє з них - це питання про джерела дiалектичного розвитку адмiнiстративно-командної системи та джерела, якi генерують у цiй Системi дiалектичнi суперечностi. Друге питання мiститься у емпiричнiй верифiкацiї альтернативної моделi. I третє, найбiльш важливе, питання про те, як на основi положень альтернативної моделi треба з'ясувати причини кризису адмiнiстративно-командної системи, причини, з яких процес соцiального оновлення у сучаснiй Українi стикається з великими труднощами. Автор робить висновок, що джерелом динамiзму адмiнiстративно-командної системи є дiалектично суперечнi початки, характернi для бюрократiї як соцiальної групи. Якщо модель "командної економiки" грунтується на положеннi, по якому бюрократiї без контролю її з боку громадського суспiльства причетнi лише негативнi риси, то аналiз робот М.Вебера та Р.К.Мертона дає пiдставу гадати, що у цiй соцiальнiй групi дiалектично змагаються принаймнi двi пари тенденцiй. Перша пара - це зiткнення рацiональних та патрiархальних початкiв, друга пара - зiткнення початкiв функцiональних та дисфункцiональних. Перевага рацiональних та дисфункцiональних початкiв у дiяльностi апарата управлiння формувало ефективно дiючу самостiйно, але не ефективну щодо вимог економiчної доцiльностi, управлiнську вертикаль, вертикаль, яка вiдповiдає одночасно положенням лiберальної, марксистської та анархiстської моделей “командної економiки”; панування рацiональних та функцiональних початкiв приводить до появи i ефективно працюючої самостiйно i ефективної вiдносно до вимог управлiнської вертикалi Внаслiдок того, що переважають патрiархальнi початки, управлiнська вертикаль слабне, та адмiнiстративно-командна система набуває форму, яка вiдповiдає iнституцiйнiй моделi “бюрократичного корпоративiзму”. Необхiдно особливо пiдкреслити, що усi три вiдзначенi тенденцiї виявлялись у повнiй вiдповiдностi з принципами дiалектичного розвитку: нiколи не змiнюючи одна одну миттєво, нiколи повнiстю не домiнуючи, але i нiколи повнiстю не зникаючи, заперечуючи саму себе та свою протилежнiсть.

У другому пiдроздiлi автором здiйснюється емпiрична верифiкацiя моделi “бюрократичного корпоративiзму”. Приводиться багато фактiв, якi свiдчать про те, що навiть в умовах, коли дiяльнiсть бюрократiї нiхто не контролює, всерединi неї спостерiгається постiйне прагнення вiдторгнути механiзм господарювання, який склався, та пiдвищити ефективнiсть адмiнiстративно-командної системи. Переважаюча бiльшiсть негативних явищ у “пiзнiй” адмiнiстративно-команднiй системi виникало внаслiдок вiдсутностi реальної управлiнської дисциплiни, невиконання нижчими ланками дуже потрiбних та своєчасних рiшень, якi приймаються на самому вищому рiвнi.

Порiвняння моделей “бюрократичного корпоративiзму” та “командної економiки” здiйснено у висновку другого пiдроздiлу. Вiдзначається, що обидвi моделi визнають економiчну неефективнiсть адмiнiстративно-командної системи, але принципово розминаються у оцiнюваннi функцiонування полiтичного механiзму Системи, яка розглядається. Модель “командної економiки” декларує статичнiсть та незмiннiсть полiтичної системи, а стiйкий зверхцентралiзм та некомпетентнiсть “Центра” - головна перешкода на шляху ефективного господарювання. Усi негативнi особливостi адмiнiстративно-командної системи є наслiдком того, що без впливу громадянського суспiльства бюрократiя свої функцiональнi властивостi реалiзувати неспроможна.

В iнтерпритацiї моделi “бюрократичного корпоративiзму” таж сама полiтична система набуває цiлковито iншi властивостi. Перш за все, це динамiчно розвинуте явище. Динамiзм полiтичної системи забезпечується прагненням оптимiзувати розвиток суспiльства, прагненням, яке викликається почуттям обов'язку бюрократа. Проте внаслiдку боротьби за владу виявляється зруйнована єдина управлiнська вертикаль, вiдбувається лiквiдацiя реального централiзму, який характерний для “класично” адмiнiстративно-командної системи. Корпоративiзм, який посилюється, та, як наслiдок цього, реалiзацiя на практицi егоїстичних iнтересiв корпоративних груп чиновникiв - головна препона на шляху ефективного господарювання. Однак спроби чиновникiв оптимiзувати господарчу дiяльнiсть були не окремими спорадичними та невдалими актами, а стiйкою та дуже характерною для адмiнiстративно-командної системи тенденцiєю. Усi негативнi особливостi цiєї Системи є наслiдком проявлення бюрократами своїх патрiархальних та рацiонально-дисфункцiональних властивостей, всi позитивнi риси - наслiдком проявлення властивостей рацiонально-функцiональних, що можливо (хоч i дуже скрутно) i без оптимiзуючого дiяння громадянського суспiльства, у силу внутрiшньої логiки розвитку бюрократичного апарату.

Вiдзначається, що обидвi моделi є внутрiшньо несуперечнi i достатньо вичерпно пояснюють найбiльш суттєвi риси адмiнiстративно-командної системи. Якiй же з цих двох iдеалiзованих моделей вiддамо перевагу? Це можливо виявити при аналiзi процесiв, якi вiдбуваються на пострадянському просторi пiсля зникнення адмiнiстративно-командної системи. Цi питання розглядаються у четвертому роздiлi “Моделi “командної економiки” та “бюрократичного корпоративiзму” у контекстi ринкових реформ”. У першому пiдроздiлi “Логiчнi суперечностi лiберальних схем реформування суспiльства” вiдзначається, що реформування адмiнiстративно-командної системи по рецептам, які логічно витікають з положень iдеалiзованої моделi “командної економiки” породжує серйознi формально-логiчнi протирiччя: для формування високорозвинутого ринкового господарства необхiдна поява дiйових iнститутiв громадянського суспiльства та їх iнтеграцiя у полiтичну систему; для формування по-справжньому ефективних iнститутiв громадянського суспiльства необхiдні впливові центриські партiї; посилення центриських партiй в змозi забезпечити лише значний прошарок середнього класу; поява ж середнього класу можлива тількі на базi високорозвинутого ринкового господарства. Автором робиться висновок, що спроби реалізувати на практиці схеми реформування суспльства, що мають вищезгадані формально-логічні протиріччя створюють порочне коло і не в теоріях економістів, а, на жаль вже в практиці суспільного життя України. Це порочне коло виглядає таким чином: криміналізація економіки призводить до спаду виробництва; спад виробництва призводить до розмивання середнього класу; розмивання середнього класу призводить до зниження демократично орієнтованої політичної культури населення; зниження демократично орієнтованої політичної культури населення призводить до криміналізації політичного життя і, як наслідок, кріміналізації економіки. На пiдставi аналiзу робiт прихильникiв ринкового лiбералiзму автором робиться висновок, що бiльшiсть дослiдникiв даної орiєнтацiї не загострює увагу на цiй суперечностi, здiйснення ж нечисленних пропозицiй по подаланню вищезгаданого замкненого кола в умовах реалiй пострадянського простору малоймовiрно.

Чому у лiберальнiй схемi реформування пострадянського суспiльства виникають формально-логiчнi суперечностi? Спроба вiдповiдi на це запитання здiйснена у другому пiдроздiлi четвертого роздiлу “Ефективне державне управлiння - визначальний фактор стабiлiзацiї економiки” i базується на положеннях альтернативної моделi “бюрократичного корпоративiзму”. Робиться висновок, що прийняття альтернативної моделi приводить до розумiння того, що було б крайнiм спрощенням бачити у адмiнiстративно-команднiй системi як зосередження лише негативних рис, так i в громадянському суспiльствi єдину силу, яка здатна стати джерелом модернiзацiї суспiльства. В умовах, коли швидко кримiналiзується економика, та, що ще гiрше, суспiльна свiдомiсть, силою, яка рухає модернiзацiю суспiльства, повинна стати не вкрай деформоване квазiгромадянське суспiльство, а бюрократiя, яка володiє початково конструктивним потенцiалом. Безперечно, проявлення цього творчого потенцiалу вкрай затруднене, йому протистоять дисфункцiональнi та патрiархальнi риси сутi бюрократiї. Але, як показує досвiд роботи економiки, яка кримiналiзується, реальних альтернатив до посилення бюрократичного контролю на сьогоднiшнiй день нема.

Суперечнiсть варiанту, який пропонується для реформування суспiльства, мiститься у тому, що в умовах кримiналiзованої економiки, цей бюрократичний контроль треба направити в першу чергу, вiдносно до самих держслужбовцiв, процент корупцii серед яких, по даним Президента України, достатньо високий. Розв'язання цього протирiччя автор бачить у посиленнi ролi правоохоронних органiв через прихiд до вищих посад у державi полiтикiв, якi тiсно зв'язанi з силовими структурами.

У другому підрозділі наводятся та аналізуються два ймовірних варіанти реалізації цих планів - український та російський. У першому випадку вищі посадові службовці, які зробили кар’єру у спецслужбах, приходять до влади за допомогою Президента і діють під його контролем (Є.Марчук в Україні, Урал Латипов у Білорусії), у другому - вони самі, самостійно йдуть до влади та її завойовують (Примаков, Путін).

Безсумнiвно, система, при якiй до влади на виборах приходять полiтики, якi пройшли школу спецслужб, має значнi недолiкi, але в умовах кримiнальної економiки та деградуючої суспiльної свiдомостi, в умовах, коли до цього часу не запропоновано реальне рiшення логiчних суперечностей лiберальних схем реформування суспiльства, це може бути єдиним реальним варiантом модернiзацiї суспiльства, варiантом з великими, але у той же час щонайменшими витратами.

Також безсумнiвно i те, що подiбна система управлiння повинна носити тимчасовий характер. По мiрi появи середнього класу та подолання кримiнального менталiтету будуть зростати вимоги до полiтикiв, до їх моральних та дiлових якостей, що дозволить подолати замкненi кола перехiдного перiоду.

У Висновках викладається стисла інформація про підсумки виконаної роботи. У цьому заключному розділі дисертації відмічається, що проведене дослiдження показує, що практично усi зв'язки, властивостi та вiдносини адмiнiстративно-командної системи можуть бути поясненi без виходу за межi двох iдеалiзованих моделей: “командної економiки” та “бюрократичного корпоративiзму”. Обидвi моделi не мають внутрiшнiх суперечностей та практично тотожньо пояснюють найбільш очевидні причини кризи Системи, що розглядається.

Однак між моделями є принципові розходження які і дають підстави для альтернативних оцінок адміністративно-командної системи. На думку автора найбільш принциповими розходженнями між моделями, які описують цю систему є трактовка ними: по-перше, проблеми надцентрализму та наявності суворої управлінської вертикалі, та по-друге, оцінка дій бюрократії в умовах, коли її не контролює розвинутє громадянське суспільство.

Робиться висновок, що модель “бюрократичного корпоративiзму” пояснює бiльш широке коло фактiв, i тому вона бiльше пристосована для розумiння i адмiнiстративно-командної системи, i тiєї системи, яка виникла на її руїнах. Згідно з логічним розвитком ідей, що закладені в підвалини моделі “бюрократичного корпоративізму”, автор приходить до висновків, що:

-

-

Екстраполюя ідеї, що закладені у положення моделі “бюрократичного корпоративізму” на сучасні реалії кризового стану в Україні автор приходить до найважливійшого висновку усієї роботи - джерелом модернiзацiї сучасного пострадянського суспiльства повинно стати не напiвкримiнальне громадянське суспiльство, а окремi бюрократичнi структури, якi зберегли свiй функцiональний потенцiал та прагнуть встановити у суспільстві повагу до законів, подолати верховенство інтересів олігархічних кланів над інтересами держави.

Список опублiкованих праць здобувача за темою дисертацiї.

1. Власенко Д.И. Аспекти ефективності адміністративно-командної системи// Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Одеса:Астропринт,1999. – Вип.5. –С. 136-140. - 0,5 Д.А.

2. Власенко Д.И. Логические противоречия либеральных схем реформирования общества//Перспективи. – 1999. - №3-4. – С.42-46. - 0,5 Д.А.

3. Власенко Д.І. Адміністративно-командна система в контексті історичного развитку //Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Одеса:Астропринт,1999. – Вип.6-7. – С.305-309. - 0,5 Д.А.

4. Власенко Д.И. Бюрократия в России и на Западе // Политология: материалы к лекциям. - Запорожье: Изд. ЗГУ, 1993. - 0,4 П.Л.

5. Власенко Д.И. Диалектика экономики и политики (Методология экономического анализа) //Актуальнi проблеми розвитку суспiльної думки та практики управлiння. Збiрник наукових праць. - Вип.2 - Запорiжжя: РВП''Видавець'', 1996. - С.62-69, - 0,5Д.А.

6. Власенко Д.И., Черныш А.М. К суверенной Украине - в российском фарватере. // Труды научно-практической конференции “Политика и власть”. - Том 2. - Запорожье: ЗГУ, 1993. - С.3-4. - 0,1П.Л.

7. Власенко Д.И. Политический прогноз предвыборной борьбы в кризисном обществе//Працi республiканської науково-практичної конференцiї “Кризове суспiльство: полiтика, соцiологiя, соцiальна психологiя (Украiна напередоднi XXI вiку)”. - Том 1. - Запорiжжя: ЗДIА,1994. - С.52. -0,1 Д.А.

8. Власенко Д.И. Влияние налогового законодательства на социально-психологические стимулы к труду в кризисном обществе //Працi республiканської науково-практичної конференцiї “Кризове суспiльство: полiтика, соцiологiя, соцiальна психологiя (Украiна напередоднi XXI вiку)”. - Том 1. - Запорiжжя: ЗДIА,1994. - С.97. –

0,1 Д.А.

9. Власенко Д.И. Особенности системы функций государства переходного периода//Працi загальноукраiнської науково-практичної конференцiї “Менталiтет та протирiччя сучасного украiнського суспiльства:полiтологiчнi, соцiологiчнi, культорологiчнi аспекти”. - Том 2. - Запорiжжя: ЗДIА,1994. - С.13. - 0,1 Д.А.

10. Власенко Д.И. К вопросу о некоторых функциях государства постсоциалистического общества //Працi загальноукраiнської науково-практичної конференцiї “Менталiтет та протирiччя сучасного украiнського суспiльства:полiтологiчнi, соцiологiчнi, культорологiчнi аспекти”. - Том 3. - Запорiжжя: ЗДIА,1994. - С.16 - 0,1 Д.А.

11. Власенко Д.И. Деформация и оптимизация взаимосвязи экономики и политики: проблема критериев //Труды международной научно-практической конференции “Проблемы экономики и совершенствования подготовки экономических кадров в условиях перехода к рынку”. – Том 2. - Запорожье, ЗИЭИТ, 1995. - С.88-90. - 0,1 П.Л.

12. Власенко Д.И. Роль государственного аппарата в истории России. (Постановка проблемы)// Працi наукової конференцiї викладачiв та студентiв ЗДУ. - Том 2. - Запорiжжя: ЗДУ,1992. - С.111. -0,1 Д.А.

Власенко Д.Й. Соцiальна ефективнiсть iдеалiзованих моделей адмiнiстративно-командної системи. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата полiтичних наук за спецiальнiстю 23.00.02 - полiтичнi iнститути та процеси. - Одеська національна юридична академiя, Одеса,2000.

Дисертацiя присвячена питанням порiвняльного аналiзу альтернативних точек зору на адмiнiстративно-командну систему, використанню результатiв цього аналiзу для вироблення антикризових концепцiй в Українi. Робиться припущення та емпiрично обгрунтовується твердження, що “класична” адмiнiстративно-командна система володiла певним потенцiалом, зникнення якого у 60-i - 70-i роки стало однiєю з головних причин кризи радянської економiки у середенi 80-х рокiв.

На пiдставi екстраполяцiї iдей моделi “бюрократичного корпоративiзму” всебiчно обгрунтовуються i пропонуються заходи антикризового характеру, якi витiкають з концепцiї пiдвищення ролi бюрократичного апарату пiд час проведення модернiзацiї суспiльства.

Ключовi слова : адмiнiстративно-командна система, модель “командної економiки”, модель “бюрократичного корпоративiзму”, бюрократiя, єдина управлiнська вертикаль, управлiнська дисциплiна, модернiзацiя суспiльства.

Власенко Д.И. Социальная эффективность идеализированных моделей административно-командной системы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Одесская

национальная юридическая академия, Одесса,2000

Диссертация посвящена вопросам сравнительного анализа альтернативных точек зрения на административно-командную систему и использования результатов этого анализа для пояснения причин современного кризиса в Украине. В работе изучается как традиционная модель этой Системы – модель “командной экономики”, так и нетрадиционное направление в изучении административно-командной системы, основанное на положениях модели “бюрократического корпоративизма”. Основное содержание нетрадиционной модели заключается в доказательстве того, что административно-командная система как таковая существовала лишь при Сталине, а ту систему, которой Советский Союз обязан кризисом