СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВОРОНКОВ ДЕНИС КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 658.589.: 330.131.7

УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Спеціальність 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Східноукраїнському державному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Бузько Ірина Романівна, Східноукраїнський державний університет Міністерства освіти і науки України, завідувачка кафедри міжнародної економіки (м. Луганськ).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гранатуров Володимир Михайлович, Українська Академія зв’язку ім. О.С.Попова Державного комітету зв'язку та інформації України, професор кафедри економіки зв'язку (м. Одеса );

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Горячіх Ніна Іванівна, Луганська філія Інституту економіко-правових досліджень НАН України, вчений секретар філії (м. Луганськ).

Провідна установа - Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіко-математичних методів (м. Київ).

Захист відбудеться 5 жовтня 2000 року о 16 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському державному університеті за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського державного університету за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 2 вересня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Козаченко Г.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конкурентні відносини стимулюють підприємства до впровадження нововведень. Впровадження нововведень здійснюється шляхом розробки та реалізації інноваційних проектів, які, з одного боку, несуть певну вигоду для підприємства, а, з іншого - містять високий ступінь ризику. Вчасне розпізнати ризик інноваційного проекту, виявити його джерела і напрямки зниження є завданнями управління інноваційними проектами.

Управління ризиком інноваційних проектів є відносно новим процесом для українських підприємств. Аналіз сучасної економічної літератури дає підставу констатувати, що у теперішній час у вітчизняній і зарубіжній теорії і практиці немає єдиного підходу до управління ризиком інноваційних проектів. Значна частина наукових праць містить теоретичні дослідження і методи виміру рівня ризику у сфері фінансів, інвестицій і інших сферах. Разом із тим відчувається явний дефіцит праць, яки присвячено управлінню ризиком при розробці і впровадженні інноваційних проектів.

Дослідження в області управління ризиком інноваційних проектів не досить підкріплені методичними розробками. Методи аналізу, оцінки та обмеження ризику, що використовуються у таких сферах діяльності підприємства як фінансова, інвестиційна і т. ін., не дозволяють адекватно реагувати на прояви ризику при розробці і реалізації інноваційних проектів, а тим більше – управляти їм з метою ефективного відбору та реалізації інноваційних проектів.

Складність процесу управління ризиком інноваційних проектів, відсутність спеціального наукового і методичного забезпечення управління ризиком при їх розробці та реалізації, необхідність формування відповідних механізмів та інструментів управління обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність та значущість для розвитку теорії та практики управління інноваційними проектами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Східноукраїнського державного університету. При підготовці розділу "Оцінка ризику інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств" (тема ГН–35-98 "Дослідження та формування теоретичних основ забезпечення стійкості великомасштабних економічних систем", номер державної реєстрації 198U002864) автором розроблено методику діагностики ризику інноваційних проектів. В рамках реалізації міжнародного проекту "Порівняльний аналіз чинників та стратегій модернізації промислових підприємств у країнах з перехідною економікою (на прикладі Росії й України)", який виконується за програмою INCO-COPERNICUS Contract no ERB IC 15 – CT 98 – 1012, було досліджено сучасний стан інноваційної діяльності українських підприємств.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна розробка теоретичних, методичних і практичних питань управління ризиком інноваційних проектів та рекомендацій щодо їх реалізації.

Основні наукові та практичні завдання дисертаційної роботи зумовлені поставленою метою та містять:

аналіз сутності інноваційної діяльності та її стану на українських підприємствах;

аналіз цілей і задач управління інноваційними проектами і виявлення ризику, що виникає при їх реалізації;

обґрунтування необхідності управління ризиком при розробці і реалізації інноваційних проектів з використанням сучасних підходів до ризик-менеджменту;

розробку методичних основ оцінки ризику інноваційних проектів;

формування організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів;

розробку практичних рекомендацій з управління ризиком інноваційних проектів;

проведення аналізу ефективності розроблених у дисертації положень з управління ризиком інноваційних проектів на промислових підприємствах та впровадження рекомендацій, які розроблено на основі теоретичних досліджень.

Об'єктом дослідження є управління інноваційними проектами. Предметом дослідження є логіка, принципи, методи і практичні аспекти управління ризиком, що виникає при розробці та реалізації інноваційних проектів

Методи дослідження. Дослідження з обраного науково-практичного завдання базуються на загальнонаукових принципах проведення комплексних наукових досліджень. При проведенні дослідження були використані таки методи: метод семантичного аналізу (при уточнюванні поняття "інновації"); метод структурно-логічного аналізу (при побудові логіки та структури дисертаційної роботи); метод ситуаційного аналізу (при розробці підходів до визначення якісних та кількісних аспектів оцінки ризику); метод математичного моделювання та аналізу (при розробці програмної підтримки оцінки ризику); матричний метод (для систематизації та упорядкування цілей, завдань та видів ризику інноваційних проектів). Інформаційною базою дисертаційної роботи є теоретичні та методичні розробки вчених, результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали, законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у подальшому розвитку теоретичних основ управління ризиком при розробці і реалізації інноваційних проектів на підприємстві та організації управління ризиком.

Наукова новизна результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у такому:

обґрунтовано адресний характер інновації, відповідно з яким інновація розглядається як процес реалізації нової ідеї, орієнтованої на конкретного споживача або певну потрібність;

обґрунтовано необхідність комплексного та перманентного управління ризиком на кожному з етапів життєвого циклу будь-якого інноваційного проекту з використанням всіх функцій ризик-менеджменту;

наведені форми застосування сучасної концепції менеджменту в управлінні ризиком при розробці та реалізації інноваційних проектів з урахуванням особливостей процесного, системного та ситуаційного підходів;

вперше за допомогою матричного методу сформовано множину видів ризику, що виникають при виконанні завдань функціональних підсистем підприємства при реалізації цілей інноваційних проектів;

вперше розроблено процедуру паралельно-послідовного ведення інноваційного проекту в управлінні ризиком на підставі результатів аналізу матриці множини видів ризику та встановлення необхідних зв’язків між функціональними підсистемами підприємства при розробці та реалізації проекту;

вперше запропонований інструментарій з оцінки ризику інноваційного проекту - побудова ризикового профілю інноваційного проекту та розрахунок показника ризикостійкості проекту - який дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення з доцільності розробки та реалізації інноваційних проектів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації підходи, способи та одержані результати являють собою методичну основу управління ризиком при розробці та реалізації інноваційних проектів:

за допомогою матриці множини видів ризику здійснюється їх сортування по завданнях функціональних підсистем підприємства та цілях інноваційної діяльності, яке дозволяє визначити джерела виникнення ризику, провести їх аналіз та розробити заходи з усунення або обмеження ризику;

виконана класифікація джерел виникнення ризику інноваційних проектів є основою випереджального управління ризиком при їх розробці та реалізації;

використання виявлених взаємозв'язків між функціональними підсистемами підприємства у ході розробці та реалізації інноваційного проекту з урахуванням ризику та встановлених принципів організації управління ризиком дозволяє сформувати організаційно-економічний механізм управління ризиком інноваційних проектів, який призначено для підготовки та прийняття комплексних рішень з управління ризиком;

побудова ризикового профілю інноваційного проекту надає можливість виконати діагностику ризику інноваційних проектів, яка включає якісну і кількісну оцінку ризику інноваційного проекту;

розроблені комп'ютерні програми з побудови ризикового профілю інноваційного проекту та розрахунку показника його ризикостійкості надають можливість проводити оцінку ризику будь-якого інноваційного проекту в автоматизованому режимі;

встановлення міжфункціонального характеру управління ризиком інноваційних проектів та виявлення багаточисельних завдань з цього управління є підставою введення посади ризик-менеджера, який організує управління ризиком інноваційних проектів.

Отримані результати дисертаційної роботи, які підготовлені до практичного використання у формі методичних рекомендацій, впроваджені на промислових підприємствах, що підтверджується відповідними документами, які утримуються в додатку до дисертації.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено на промислових підприємствах. Основні з них такі.

1. ЗАТ "Луганський ливарно-механічний завод". Впроваджено методику діагностики ризику інноваційного проекту. Впровадження методики дозволило підвищити обґрунтованість рішення з вибору альтернативного інноваційно-інвестиційного проекту за допомогою розрахунку параметрів ризикостійкості проекту.

2. ЗАТ "Луганський трубний завод". Впроваджено методичні рекомендації з розробки матриці множини видів ризику інноваційних проектів. Матрицю множини видів ризику інноваційних проектів було використано при розробці і реалізації інноваційного проекту. Її застосування дозволило контролювати і здійснювати паралельно-послідовні міжфункціональні зв'язки, що спрямовані на досягнення цілей інноваційного проекту.

3. ТОВ Торгово-промислова група "Схід". Впроваджено методичні рекомендації з оцінки ризику проектів. Внаслідок використання впроваджених методичних рекомендацій здійснено оцінку ризику бізнес-плану по розвитку аграрного сектору економіки Луганської області .

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні підходів до управління ризиком інноваційних проектів. Безпосередньо здобувачем проведено класифікацію джерел виникнення ризику інноваційних проектів, визначені види ризику, які властиві основним етапам життєвого циклу інноваційного проекту. Автором за допомогою матричного методу сформовано множину видів ризику, що виникають при реалізації завдань функціональних підсистем підприємства при досягненні цілей інноваційних проектів. Автору належить розробка процедури паралельно-послідовного ведення інноваційного проекту в управлінні ризиком та встановлення необхідних зв’язків між функціональними підсистемами підприємства при управлінні ризиком. Здобувачем запропоновано побудову ризикового профілю інноваційного проекту, що є основою оцінки ризикостійкості проекту.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень, висновки та пропозиції доповідалися й отримали схвалення на міжнародній науково-практичній конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття" (м. Київ, 2000 р.), міжрегіональній науково-практичній конференції "Подготовка и обоснование инвестиционных проектов. Управление проектами" (м. Воронеж, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Российская экономика на рубеже ХХІ века" (м. Перм, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Сучасний менеджмент та маркетинг: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців" (м. Київ, 1996 р.), міжнародних наукових конференціях "Інновації в промисловості" (м. Варшава, 1998, 1999 рр.).

Результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Східноукраїнського державного університету при вивченні дисциплін "Економічний ризик та методи його вимірювання", "Ризик у зовнішньоекономічній діяльності підприємств".

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 17 наукових працях, серед яких - 9 статей у наукових журналах, 4 статті в збірниках наукових праць і 4 публікації - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,5 д. а., із яких автору належать 2,8 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновків, які викладено на 179 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 32 таблиці та 20 рисунків, які наведено на 29 сторінках. Список використаних джерел із 165 найменувань наведено на 13 сторінках і 4 додатка - на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертаційній роботі за результатами проведених досліджень захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Інноваційні проекти: загальна характеристика і завдання управління. Важлива роль у розвитку українських підприємств належить їх інноваційній діяльності. Економіка найбільш розвинених країн і країн, що здійснили могутній ривок до світового лідерства, сьогодні будується, у першу чергу, на реалізації наукових досягнень. Національні інтереси України вимагають негайних дій, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення його ефективного використання для подолання кризових явищ в економічному і соціальному розвитку.

Інноваційна діяльність українських підприємств стримується негативними процесами, що відбуваються сьогодні в економіці країни, правовими обмеженнями, стійкими організаційно-управлінськими стереотипами. В роботі проаналізовано чинники, які або сприяють, або стримують розвиток інноваційних процесів на підприємствах.

Результати проведеного обстеження п'ятнадцяти машинобудівних підприємств Луганської області підтверджують негативні тенденції, що склалися в інноваційній діяльності українських підприємств. В роботі приведені виявлені причини, які стримують інноваційну діяльність підприємств, та надано підприємства, де ці причини діють в найбільшій мірі. Так, на недостатнє фінансування розробок вказують 87,3% підприємств, які обпитувались; недосконалість правової бази – 66,5%; відсутність достатньої технічної та експериментальної бази, використання застарілої технології – 54,3%.

Розвиток інноваційної діяльності потребує подальших досліджень її теоретичних аспектів. Проведений у дисертаційній роботі аналіз різних підходів зарубіжних і вітчизняних учених до визначення інновації свідчить про те, що ця категорії потребує подальшого вивчення та удосконалення. Відсутність єдності трактування поняття "інновація" обумовила необхідність проведення його семантичного аналізу. Проведений аналіз надав підставу для доповнення поняття інновації. У роботі пропонується поняття інновації розглядати як процес реалізації нової ідеї, що спрямований на впровадження результатів наукових досліджень і досягнень в усіх сферах діяльності підприємства. У роботі доведено, що інновації завжди повинні бути орієнтовані на ринок, на конкретного споживача чи певну потребу.

Активізація інноваційної діяльності підприємства реалізується через розробку і впровадження інноваційних проектів, які являють собою богатоетапний, складний процес. У дисертації визначено місце інноваційних проектів у системі управління інноваційною діяльністю підприємства та встановлено принципові відзнаки, характерні для інноваційних проектів. До основних відзнак віднесено:

високий ступінь ризику при розробці і реалізації інноваційних проектів та їх тимчасова розтягнутість, що передбачає необхідність аналізу ризику як постійної функції на усіх фазах і етапах життєвого циклу проекту;

зменшення вірогідності попередньої фінансово-економічної експертизи за рахунок високого ступеня ризику, що потребує на практиці використання додаткових критеріїв оцінки і вибору проектів;

велика кількість учасників розробки і реалізації інноваційного проекту, що вимагає постійного узгодження їхніх інтересів та викликає ризик.

Урахування виявлених особливостей розробки і реалізації інноваційних проектів обумовлює необхідність створення єдиних процедур, методів і інструментів управління ризиком, які могли б використовуватися протягом усього життєвого циклу інноваційного проекту. Життєвий цикл інноваційного проекту в дисертаційній роботі обмежено участю підприємства на різних фазах цього циклу. У роботі розглянуто основні фази життєвого циклу проекту і його характеристики; обґрунтовано, що протягом усього життєвого циклу інноваційного проекту його супроводжують ситуації, що можуть провокувати виникнення ризику.

Проведені дослідження підтверджують можливість виникнення ризику на будь-якому етапі розробки і реалізації інноваційного проекту, а також приналежність ризику до різних напрямків діяльності по управлінню проектом (кадрової, організаційної, технічної, фінансової, маркетингової і т. ін.). На рис. 1 представлено фази життєвого циклу інноваційного проекту, етапи їхньої реалізації і чинники, що викликають ризики. При цьому, оскільки ризик присутній на усіх фазах і етапах життєвого циклу інноваційного проекту, необхідність в управлінні ризиком не зникає до закриття проекту. Такий підхід до управління ризиком інноваційних проектів повинен враховувати його комплексний і перманентний характер.

Розділ 2. Дослідження особливостей управління ризиком інноваційних проектів. У вітчизняній економічній науці недостатньо повно висвітлено прояви ризику інноваційних проектів. Хоча слід зазначити, що в останні роки з'явилися відповідні наукові праці, а створена в 1993 році українська Асоціація управління проектами, що входить до складу європейського й американського інститутів управління проектами, узяла на себе обов'язок по проведенню консультацій та методичному забезпеченню управління ризиком проектів.

У дисертаційній роботі увагу акцентовано на необхідності подальшого вивчення теоретичних аспектів управління ризиком інноваційних проектів. З цією метою розроблено класифікацію ризику інноваційних проектів по джерелах їхнього виникнення. Джерела виникнення ризику інноваційного проекту об'єднані у дві групи: зовнішні і внутрішні. Зовнішні джерела виникнення ризику повинні обов'язково враховуватися при прийнятті рішень по управлінню ризиком. Внутрішні джерела виникнення ризику підпадають під сферу впливу підприємства, що надає можливість керівникам постійно здійснювати процес управління ризиком.

Управління ризиком – специфічна галузь менеджменту, що охоплює різноманітні проблеми, пов'язані практично з усіма напрямками й аспектами управління. Ризик-менеджмент інноваційних проектів можна розглядати як найважливіший й ефективний спосіб передбачення і зниження ризику. Він являє собою процес підготовки і реалізації заходів щодо зниження негативних наслідків небажаного розвитку подій з метою попередження малоефективних рішень при розробці і реалізації інноваційних проектів.

У дисертаційній роботі надано форми реалізації сучасної концепції менеджменту, яка враховує процесний, системний та ситуаційний підходи до ризик-менеджменту інноваційних проектів.

Процесний підхід характеризує ризик-менеджмент як серію послідовних, безперервних, взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення цілей інноваційного проекту. З позиції процесного підходу процес управління ризиком інноваційних проектів у роботі представлено у вигляді взаємозв'язку між функціями (прогнозуванням і плануванням, організацією, регулюванням, мотивацією, контролем), процесами прийняття управлінських рішень і комунікаційними процесами та менеджментом персоналу інноваційного проекту.

Системний підхід до ризик-менеджменту інноваційних проектів дозволяє традиційно виділити суб'єкт і об'єкт управління та на основі отриманої інформації за допомогою різних методів, функцій і інструментів розробляти і здійснювати заходи щодо попередження, зниження або утримування ризику інноваційних проектів у припустимих межах.

Ситуаційний підхід до ризик-менеджменту інноваційних проектів припускає, що управління ризиком – це реакція на різні ризикові ситуації, що відбуваються за рамками дії проекту й усередині нього.

У роботі з використанням всіх трьох сучасних підходів менеджменту до управління ризиком інноваційних проектів виділено й описано основні напрямки цієї діяльності. До них відносяться ідентифікація й оцінка ризику, вибір методів та інструментів управління ризиком, запобігання і контролювання ризику, фінансування заходів щодо обмеження ризику й оцінка їх результатів.

Організація робіт з управління ризиком інноваційних проектів будується на основі загальних і часткових принципів. До загальних у дисертації віднесені принцип програмно–цільового управління, інтеграції, саморегулювання, системності та принцип логічної основи. Часткові принципи побудови системи організації управління ризиком інноваційних проектів враховують можливість впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища; односпрямованість цілей функціонування системи управління ризиком з корпоративними цілями підприємства; достатність владних повноважень у керівників проекту для реального управління ризиком; забезпеченість сучасного рівня комунікаційних технологій; достатність бюджету проекту для впровадження заходів щодо зниження ризику і т. ін. Організація управління ризиком відповідно до встановлених загальних і часткових принципів дозволить знизити ризик утрат при розробці і реалізації інноваційних проектів .

При дослідженні особливостей управління ризиком інноваційних проектів підприємство подано у вигляді багатоструктурної системи, що дає можливість моделювати ситуації, які відповідають різним стратегічним рішенням в інноваційній діяльності..

У залежності від інноваційної стратегії підприємства у роботі структуровані цілі інноваційного проекту. У першу чергу, для реалізації інноваційної діяльності установлюються основні цілі: створення нового конкурентного продукту; підтримка конкурентноздатності продукту, що випускається; забезпечення інноваційних розробок конкурентноздатної продукції. Далі зазначені цілі розбиваються на відповідні складові. Види і типи зв'язків, які виникають при реалізації цілей інноваційного проекту, в дисертаційній роботі пропонується визначати за допомогою розробленої матриці множини видів ризику. Процедура побудови матриці зводиться до такого.

По вертикалі виділяються функціональні підсистеми підприємства, що беруть участь у реалізації інноваційного проекту. У рамках кожної функціональної підсистеми визначається блок завдань. На перетинанні і-тих цілей інноваційного проекту та j-тих завдань функціональних підсистем формується множина видів ризику (MRіj), що властиві даному інноваційному проекту і потенціалу функціональних підсистем (рис. 2).

Оскільки для реалізації деяких підцілей інноваційного проекту не потрібен взаємозв'язок із усіма функціональними підсистемами, виділена множина ризиків у розробленій матриці буде набагато менша ніж добуток числа підцілей (m) на кількість завдань функціональних підсистем (k). У дисертаційній роботі виділено шість функціональних підсистем підприємства, що беруть участь у розробці і реалізації інноваційних проектів: підсистема маркетингу; економічна; організаційно-управлінська; конструкторська; технологічна; виробничо-збутова. Для кожної з функціональних підсистем розроблено певні блоки завдань відповідно до цільових і стратегічних установок підприємства й інноваційного проекту. Усього виділено тридцять одне завдання.

Проведені дослідження дали можливість сформувати перелік ризиків інноваційних проектів, що виникають при реалізації завдань функціональних підсистем підприємства. Такий перелік налічує шістдесят видів ризику, що сортовані по цілях і завданнях інноваційного проекту. Розроблена матриця видів ризику є важливим інструментом прийняття ефективних рішень при управлінні ризиком інноваційних проектів.

Дослідження особливостей управління ризиком інноваційних проектів дозволило дійти висновку про необхідність формування організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів для забезпечення запропонованого у роботі паралельно-послідовного ведення проекту з установленням відповідних функціональних зв’язків між підсистемами підприємства.

Розділ 3. Формування організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів.

Під організаційно–економічним механізмом управління ризиком інноваційних проектів (ОЕМУРІП) у дисертаційній роботі розуміється сукупність способів забезпечення взаємозалежної діяльності функціональних підрозділів підприємства з метою розробки і реалізації інноваційних проектів в рамках існуючої організаційної структури підприємства з проведенням діагностики ризику проектів і забезпеченням оптимального розподілу ресурсів по попередженню ризику.

Організаційно-економічний механізм управління ризиком інноваційних проектів формується на основі сполучення і взаємодії функціональних блоків (організаційного, аналітичного, комунікаційного, правового, мотиваційного). Встановлені семантичні і логічні зв'язки між блоками, дія яких спрямована на досягнення загальної мети – управління ризиком інноваційних проектів, забезпечують дієздатність механізму.

Функціонування організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів забезпечує координаційний орган матричного типу, який здатний здійснювати інтегральні функціональні зв'язки між підрозділами підприємства. В роботі показаний порядок створення координаційного органу, наведені його функції та особливості діяльності.

В рамках дії організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів запропоновано провадити діагностику ризику інноваційних проектів і прогнозну оцінку їх дієздатності за допомогою розробленої методики діагностики. Ця методика являє собою симбіоз різноманітних методів та передбачає двохетапну експертизу ризику інноваційних проектів.

Перший етап методики діагностики ризику інноваційних проектів передбачає проведення попередньої якісної експертизи, основу якої складають експертні оцінки ризику. Для проведення якісної оцінки ризику інноваційних проектів в дисертаційній роботі визначені критерії, які характеризують різноманітні сторони діяльності підприємства, що розробляє і реалізує проект, з позиції виникнення ризику. Визначені критерії повинні отримати оцінку експертів, для чого у дисертаційній роботі розроблено анкету, за допомогою якої експерти визначають ризик кожного критерію і всього проекту в цілому. Отримані результати експертних оцінок ризику інноваційного проекту є підставою для окреслення ризикового профілю проекту. Побудова ризикового профілю інноваційного проекту є новим інструментом для проведення професійної попередньої експертизи ризику проекту, який запропоновано у дисертаційній роботі.

Побудова ризикового профілю передбачає виділення коридору ризику. Коридор ризику пропонується розглядати як сукупність областей ризику або їхніх частин, у межах яких загальні втрати підприємства від можливого наступу несприятливих подій не перевищують значення втрат, які встановлені для інноваційного проекту менеджерами підприємства. Області ризику формуються відповідно до розміру прибутку підприємства. Верхня границя коридору ризику завжди збігається з безризиковою областю, нижня границя – установлюється для кожного проекту індивідуально. Встановлення границь коридору ризику обумовлено змістом інноваційної стратегії підприємства і ситуацією, що складається на момент оцінки ризику проекту. Таку ситуацію визначають чинники зовнішнього й внутрішнього середовища, у якому діє підприємство.

Встановлений коридор ризику і визначені бальні оцінки кожного критерію діяльності підприємства, що займається інноваційною діяльністю, дозволяють окреслити ризиковий профіль проекту, який наведений на рис. 3.

На цьому ризиковому профілю інноваційного проекту розглядаються таки критерії: критерії, що характеризують галузь (1); критерії, що характеризують підприємство (2); цільові критерії (3); науково-технічні критерії (4); критерії, що характеризують продукцію (5); виробничі критерії (6); критерії, що характеризують маркетинг (7); критерії, що характеризують умови фінансування проекту (8); комерційні критерії (9) та соціально-економічні критерії проекту (10).

Ризиковий профіль проекту являє собою ламану лінію, за допомогою якої можливо визначити, чи попадають оцінки критеріїв у коридор ризику. У дисертації розроблено спеціальну комп'ютерну програму для побудови ризикового профілю інноваційного проекту. Окреслений ризиковий профіль, який представлено на рис. 3, побудовано по даних інноваційного проекту, який розроблявся в ЗАТ "Ливарно-механічний завод" (м. Луганськ).

На другому етапі методики діагностики ризику інноваційних проектів пропонується здійснювати розрахунок кількісного показника ризикостійкості інноваційного проекту. Розрахунок цього показника передбачає аналіз чутливості проекту до змін економічних показників проекту та розрахунок запасу стійкості проекту за економічними показниками з використанням, як умови, звертання в нуль показника чистої поточної вартості проекту (ЧПВ). Запас стійкості проекту за економічними показниками розглядається як співвідношення їх значення по проекту та значення показника, при якому ЧПВ звертається в нуль:

, (1)

де Zпрі– запас стійкості по і-ому економічному показнику; ПЗі- проектне значення і-го показника; аi- значення і-го показника, при якому ЧПВ звертається в нуль.

Отримані величини узагальнюються:

, (2)

де - коефіцієнт ризикованості вкладень.

Коефіцієнт ризикованості вкладень враховується при визначенні параметра ризику відповідно до співвідношення:

, (3)

де - параметр ризику проекту; - ставка дисконту.

Другий етап оцінки проекту на стійкість до ризику передбачає визначення параметра ризикостійкості проекту:

, (4)

де - параметр ризикостійкості проекту; - внутрішня норма прибутковості проекту.

Економічне значення RS полягає у визначенні питомої ваги безризикової складової рентабельності у загальній розрахунковій ефективності проекту. Виконання умови RS < 0 означає, що можливий наступ несприятливих подій веде до збитковості проекту. При RS > 0 запас стійкості по показнику рентабельності проекту є достатнім для компенсації можливого зменшення його прибутковості.

У дисертаційній роботі розроблено комп'ютерну програму на основі Microsoft Excel і Visual Basic for Applications, яка дозволяє одержувати досить повну інформацію про ризик проекту і розраховувати показники, які характеризують ризикостійкість інноваційного проекту: запас міцності проекту (Znp); коефіцієнт ризикованості вкладень (B); параметр ризику проекту (R); параметр ризикостійкості проекту (RS).

Запропоновану методику діагностики ризику інноваційних проектів впроваджено на ЗАТ "Ливарно-механічний завод". Фрагмент розрахунків, які супроводжують діагностику ризику, на прикладі даних ЗАТ "Ливарно-механічний завод" наведено в табл.1.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що для забезпечення дії організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів на підприємстві необхідна посада ризик-менеджера. Посада ризик-менеджера для українських підприємств є нетиповим явищем, можливо тому, що немає чітко розроблених принципів, критеріїв та функцій діяльності ризик-менеджерів.

Таблиця 1

Результати розрахунку параметру ризикостійкості проекту

Показники | Значення показника по проекту | Критичне значення показника | Запас стійкості

Zпр

Інвестиції, тис. грн. | 10319,50 | 12876,00 | 0,25

Ставка дисконту, % | 35,00 | 46,00 | 0,31

Термін експлуатації проекту, років | 5,00 | - | -

Кількість найменувань продуктів, що випускаються, одиниць | 1,00 | - | -

Обсяг реалізації, тис.кВт. | 6909,75 | - | -

Ціна, грн. | 40,83 | - | -

Сумарні витрати за весь термін експлуатації проекту, тис. грн. | 253243,95 | 242972,69 | 0,04

Доход від реалізації за весь термін експлуатації проекту, тис. грн. | 282094,57 | 256374,40 | 0,09

ЧПВ проекту, тис. грн. | 2286,66

B | 0,17

R | 0,41

RS | 0,99

Ризик-менеджер інноваційних проектів є внутрішнім аудитором інноваційної діяльності підприємства. Він розділяє відповідальність за ризикові рішення з керівником проекту та іншими менеджерами, які очолюють функціональні підсистеми підприємства. У роботі надано комплексний підхід до формування алгоритму реалізації функцій ризик-менеджера, а також показано, що управління ризиком інноваційних проектів припускає застосування сучасних ситуаційних стилів лідерства, установлено характерні риси стилю керівництва ризик-менеджера.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі на підставі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення актуального завдання управління ризиком інноваційних проектів. Основні висновки і результати дослідження полягають у такому.

1. Аргументовано необхідність активізації інноваційної діяльності промислових підприємств України. Досліджено чинники, які стримують інноваційну діяльність підприємств. Обґрунтовано, що інновація - це процес реалізації нової ідеї, що спрямований на впровадження результатів наукових досліджень і досягнень в усіх сферах діяльності підприємства. Доведено, що інновації завжди повинні бути орієнтовані на ринок, на конкретного споживача чи потребу.

2. Досліджені особливості інноваційних проектів. Установлено, що однією з особливостей є високий рівень ризику інноваційних проектів. Розроблено класифікацію джерел виникнення ризику інноваційних проектів, яка враховує вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Обґрунтовано необхідність комплексного та перманентного управління ризиком на кожному з етапів життєвого циклу будь-якого інноваційного проекту з використанням всіх функцій ризик-менеджменту.

3. Обґрунтовано доцільність застосування сучасної концепції менеджменту в ризик-менеджменті інноваційних проектів у формі процесного, системного та ситуаційного підходів.

4. Наведені загальні і часткові принципи організації управління ризиком інноваційних проектів. До загальних принципів організації управління ризиком інноваційних проектів віднесено принципи програмно–цільового управління, інтеграції, саморегулювання, системного підходу та принцип логічної основи. З числа часткових принципів організації управління ризиком пропонується використовувати односпрямованість цілей системи управлінні ризиком з корпоративними цілями підприємства, достатність владних повноважень у керівників проекту для реального управління ризиком, забезпеченість сучасного рівня комунікаційних технологій, достатність бюджету проекту для впровадження заходів щодо зниження ризику.

5. Здійснено сортування видів ризику по завданнях функціональних підсистем підприємства та цілях інноваційної діяльності за допомогою матриці множини ризиків. Це дозволяє визначити джерела виникнення ризику, провести їх аналіз та розробити заходи з усунення або обмеження ризику.

6. Запропоновано організаційно–економічний механізм управління ризиком інноваційних проектів, під яким розуміється сукупність способів забезпечення взаємозалежної діяльності функціональних підрозділів підприємства з метою розробки і реалізації інноваційних проектів в рамках існуючої організаційної структури з проведенням діагностики ризику проектів і оптимального розподілу ресурсів по його попередженню. Дієздатність організаційно-економічного механізму управління ризиком інноваційних проектів забезпечується взаємодією його блоків. Установлено цільові, семантичні і логічні взаємозв'язки між блоками, логіку їхньої взаємодії, що спрямована на досягнення загальної мети – управління ризиком інноваційних проектів.

7. Розроблено методику діагностики ризику інноваційних проектів, яка передбачає двохетапну якісну та кількісну оцінку ризику і дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо доцільності розробки та реалізації інноваційних проектів.

8. Запропоновано комплекс методичних матеріалів, призначений для проведення якісної багатокритеріальної експертизи ризику інноваційних проектів. Ці методичні розробки дозволяють окреслити ризиковий профіль інноваційного проекту. Ризиковий профіль інноваційного проекту будується на основі експертної оцінки критеріїв, що характеризують ризик різних сторін діяльності підприємства при розробці та реалізації проекту. Коридор ризику розглядається у роботі як сукупність областей ризику або їхніх частин, у межах яких загальні втрати підприємства від можливого наступу несприятливих подій не перевищують значення втрат, які встановлені менеджерами підприємства.

9. Розроблено комп’ютерні програми для побудови ризикового профілю інноваційного проекту, які дають достатньо повну інформацію про ризик проекту та дозволяють розрахувати основні показники, що характеризують ризик інноваційного проекту.

10. Надано комплексний підхід до формування алгоритму реалізації функцій ризик-менеджера, який забезпечує відбір та реалізацію ефективних форм і методів управління ризиком інноваційних проектів.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Воронков Д.К. Инновации и риск // Бизнес-Информ. –1998.- №6.- С. 73-74.

2. Бузько И.Р., Воронков Д.К., Голубенко А.А. Особенности риск-менеджмента инновационных проектов в условиях рынка // Бизнес-Информ. – 1999. - №5-6. – С. 105-107.

Особистий внесок автора: обґрунтовано, що кожному з етапів життєвого циклу будь-якого інноваційного проекту властиві певні види ризику, які є об'єктом комплексного та перманентного управління.

3. Воронков Д.К. Інвестиційне забезпечення інноваційних проектів // Вісник державного університету "Львівська політехніка". "Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення та розвитку". – 1998. - №328. - С. 195-196.

4. Дибнис Г.И. Воронков Д.К., Кушке М. Факторы, определяющие стратегию предприятия в современных условиях // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 1997. - №3(7). – С. 50-51.

Особистий внесок автора: виявлені чинники, які впливають на стратегію підприємства.

5. Гончаров В.Н., Матросова Л.Н., Воронков Д.К. Особенности развития региональной экономики // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 1998. - №3(13). – С. 155-157.

Особистий внесок автора: обґрунтовано необхідність інвестиційного забезпечення інновацій підприємств регіону.

6. Воронков Д.К. Организация работ по снижению возможного риска инновационных проектов // Вісник Східноукраїнського державного університету, серія "Економіка". – 1999. - №5(20). - С.53-56.

7. Воронков Д.К. Методы оценки риска инноваций // Вісник Харківського державного політехнічного університету. - 1999.- №62. - С. 143- 146.

8. Бузько И.Р., Воронков Д.К. Процесс принятия и реализации инвестиционных решений // Предпринимательство: проблемы и решения: Сб. науч. тр. - Донецк: ДГУ, 1997. – С. 91-93.

Особистий внесок автора: охарактеризовані основні етапи оцінки економічного ризику у процесі прийняття інвестиційних рішень.

9. Воронков Д.К. Оценка привлекательности инвестиционного проекта // Проблеми розвитку підприємств регіону в умовах ринкової економіки: Зб. наук. пр. – Луганськ: СУДУ, 1998. - С. 56-58.

10. A.Voronkova, D.Voronkov. Forming of innovation strategy in Ukrainian enterprises //Nowoczesne metody zarzadzania przedsiebiorstwem. – Warszawa: Wydawnictvo wyzszev szkoly ekonomiczno-informatyczntj. - 1998. - С. 49-51.

Особистий внесок автора: надано алгоритм процесу розробки інновації.

11. Воронков Д.К. Функции риск–менеджеров инновационных проектов // Прометей: Региональный сборник трудов по экономике. - Донецк: ДЭГИ, 1999. - С. 242-251.

12. Гончаров В.Н., Воронков Д.К. Управление инновационным проектом (организационный аспект) // INNOWACIE I ICH OCENA TECHNICZNO –EKONOMICZNA W PRZEMYSLE. – Warszawa: Wydawnictvo wyzszev szkoly ekonomiczno-informatyczntj. – 1999. - С. 58-62.

Особистий внесок автора: надано характеристику процесу організації управління інноваційним проектом по стадіях його життєвого циклу.

13. Воронков Д.К. Принципы формирования организационно-экономического механизма управления рисками инновационных проектов // Економіка. Менеджмент. Підприємництво: Зб. наук. пр. - Луганськ: СУДУ, 2000. - №1. - С. 166-171.

14. Гончаров В.Н., Воронкова А.Э. Воронков Д.К. Управление в инновационном предпринимательстве // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Сучасний менеджмент та маркетинг: теорiя та практика проблеми пiдготовки фахiвцiв”. – Київ: КДЕУ, 1996. – С. 10-12.

Особистий внесок автора: визначено необхідність ефективного управління інноваційною діяльністю.

15. Воронкова А.Э., Воронков Д.К. Государственное управление инновационной деятельностью регионов как условие формирования рыночных отношений // Материалы Международной научно-практической конференции "Настоящее и будущее в российской экономике: проблемы, подходы, решения". - Пермь: Гос. ун-т, 1999. - С. 83-86.

Особистий внесок автора: розглянуто роль держави в розвитку інноваційної активності підприємств.

16. Воронков Д.К. Управление разработкой и реализацией инновационных проектов в условиях риска // Тезисы межрегиональной научно-практической конференции "Подготовка и обоснование инвестиционных проектов. Управление проектами". – Воронеж: ВГТУ, 1999. - С.36-37.

17. Воронков Д.К. Формалізована оцінка ризику інноваційного проекту // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття". – К.: КДТЕУ, 2000. - С.60-61.

АНОТАЦІЯ

Воронков Д.К. Управління ризиком інноваційних проектів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент, маркетинг. – Східноукраїнський державний університет Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2000.

Дисертація містить наукове обґрунтування комплексу питань з управління ризиком інноваційних проектів. Досліджено сучасний стан інноваційної діяльності на промислових підприємствах. Уточнено поняття інновації. Виявлено особистості інноваційних проектів. Досліджено джерела виникнення ризику інноваційних проектів та розроблено їх класифікацію. Обґрунтовано необхідність комплексного та перманентного управління ризиком інноваційних проектів. Визначені принципи організації управління ризиком при розробці та впровадженні інноваційних проектів. Розроблено матрицю множени ризику, яка враховує цілі інноваційних проектів та завдання функціональних підсистем по їхньому досягненню. Запропоновано організаційно-економічній механізм управління ризиком інноваційних проектів. Розроблено методичні положення з діагностики ризику інноваційних проектів. Надані комп’ютерні програми для побудови ризикового профілю та розрахунку параметру ризикостійкості інноваційного проекту. Сформульовані функції ризик-менеджера, при реалізації яких забезпечується відбір та реалізація ефективних форм і методів управління ризиком інноваційних проектів.

Ключові слова: інноваційні проекти, ризик, управління, діагностика, ризиковий профіль, ризик-менеджмент.

АННОТАЦИЯ

Воронков Д.К. Управление риском инновационных проектов. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02- Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Восточноукраинский государственный университет Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2000.

Аргументирована необходимость активизации инновационной деятельности промышленных предприятий Украины. Исследованы факторы, сдерживающие инновационную деятельность предприятий. Теоретически обосновано, что "инновация" - это процесс реализации новой идеи, направленный на внедрение результатов научных исследований и достижений во всех сферах деятельности предприятия. Показано, что инновации всегда должны быть ориентированы на рынок, на конкретного потребителя или потребность. Установлено, что одной из особенностей инновационных проектов является высокий уровень риска проектов. Разработана классификация источников возникновения риска инновационных проектов, которая учитывает соответствующее влияние факторов внешней и внутренней среды предприятия. Показано, что каждый этап жизненного цикла разработки и реализации инновационных проектов сопровождает риск. Обосновано использование современной концепции менеджмента в управлении риском инновационных проектов, что предусматривает использование процессного, системного и ситуационного подходов к управлению риском при разработке и реализации инновационных проектов. Разработаны общие и частные принципы организации управления риском инновационных проектов. Осуществлена с помощью матрицы множества видов риска их сортировка по задачам функциональных подсистем предприятия и целям инновационной деятельности. Матрица рассматривается как инструмент управления риском, что позволяет определять источники возникновения риска, проводить их анализ и разрабатывать мероприятия по устранению или ограничению риска, а также устанавливать последовательность выполнения задач разных функциональных подсистем предприятия по управлению риском проекта. Сформирован организационно-экономический механизм управления риском инновационных проектов, под которым понимается совокупность способов обеспечения взаимосвязанной деятельности функциональных подразделений предприятия с целью разработки и реализации инновационных проектов в рамках установленной организационной структуры с