Вербицький Петро Іванович

УДК 619:616.98:578.831.11.616-084:616-085

Удосконалення заходів боротьби і профілактики інфекційної бурсальної хвороби в сучасних умовах ведення птахівництва України

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, а також у виробничих умовах.

Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Герман В’ячеслав Валентинович

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії вивчення хвороб птиці.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник

Стегній Борис Тимофійович,

завідувач лабораторії профілактики хвороб птиці, Інститут птахівництва УААН;

кандидат ветеринарних наук, доцент

Руденко Анатолій Федорович,

декан ветеринарного факультету Луганського державного аграрного університету.

Провідна установа

Харківський зооветеринарний інститут, кафедра епізоотології, організації і економіки ветеринарної справи, Міністерства аграрної політики України, м.Харків

Захист відбудеться “15” сентября 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий 12 серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор ветеринарних наук,

професор Конаржевський К. Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реструктуризація сільсько-господарського виробництва України на основі ринкових відносин і прав на власність змінила основи цієї галузі в країні. Сьогодні можна констатувати, що і птахівництво стало якісно іншим – воно втратило свою виробничу спрямованість і технологічні взаємозв’язки.

До початку 2000 р. кількість птиці у всіх категоріях господарств зменшилась на 50-60% від поголів’я 90-х років.

Протягом 1990 р. в межах 8-9 млн. птиці мали тільки 3 області України, від 5 до 8 млн. – 8 областей і від 2 до 5 млн. – 14 регіонів.

Самостійність, що виникла в діяльності птахогосподарств, сприяла вільному обміну птицею між регіонами і країнами (Достоєвський П.П., 1997, Олійник Л.В., 2000). Тільки в 1999 р. птахофабрики ввезли 20960200 штук інкубаційних яєць, в тому числі з-за кордону 955500, а також 9930700 добових курчат, в тому числі з-за кордону 4604480 штук.

Одночасно із ввозом в Україну племінної птахівничої продукції поступають і нові засоби специфічного захисту птиці, яких раніше в країні не застосовували. Тільки за останні 5 років державним контрольним інститутом ветеринарних препаратів і кормових добавок було зареєстровано більше 50 вірус-вакцин для птахівництва від усіх виробників Європи і США (Авдосьєва І., Косенко М. та інш., 2000; Бацуляк Н., 2000).

Технологічна розбалансованність птахівництва України і розсереджування птиці із великих птахофабрик по малих фермах і подвір’ях поставило ветеринарну службу перед необхідністю зміни у стратегії протиепізоотичних заходів з урахуванням мінімального державного фінансування. В умовах, що склалися для ветеринарної служби України, залишається проблема підтримання епізоотичного благополуччя у птахівництві і, в першу чергу, забезпечення ефективної профілактики вірусних інфекцій у молодняка птиці, що вирощується, у всіх категоріях господарств, в т.ч. підсобних господарствах громадян.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертаційної роботи була частиною науково-дослідних робіт, проведених за програмою УААН завдання 07, держреєстр. №0197, У000760 - “Розробити ефективну систему діагностики, терапії і профілактики інфекційних захворювань птиці”.

Мета і задачі досліджень. Удосконалити заходи боротьби і профілактики інфекційної бурсальної хвороби (ІБХ) в сучасних умовах ведення птахівництва на прикладі Луганської області.

Для реалізації позначеної мети були поставлені такі завдання:

-

-

-

-

Об’єкт досліджень – птахогосподарства, їх епізоотичний стан з основних економічно значущих вірусних інфекцій.

Предмет досліджень – птиця та її благополуччя по ІБХ, ІБ (інфекційному бронхіту), НХ (ньюкаслській хворобі) та іншим інфекціям.

Методи досліджень. При виконанні робіт використовували епізоотологічний, патологоанатомічний, вірусологічний, бактеріологічний, серологічний та статистичний методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше всебічно проаналізована епізоотична ситуація за багаторічний період з інфекційних захворювань птиці в Луганській області, вивчені причини, що зумовили несприятливі тенденції до значного росту використання засобів специфічної профілактики в технології виробництва продукції птахівництва.

Відпрацьована методика одержання специфічної сироватки до ІБХ на бичках-донорах і показані переваги її застосування на курчатах на виводі.

Доказана практична доцільність вакцинації курчат на стадії ембріогенезу замість вакцинації в добовому віці, так як виключається необхідність в наступному застосуванні вакцини в інтенсивному регламенті.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволили:

-

-

-

Особистий внесок здобувача. Усі епізоотологічні дані, їх аналізи і висновки за ними зроблені автором, лабораторні роботи виконані разом із співробітниками Луганського науково-виробничого відділу хвороб птиці (ІЕКВМ).

Апробація результатів досліджень. Результати досліджень викладені в дисертаційній роботі, доповідались і обговорювались на засіданні наукової Ради ІЕКВМ, Луганського аграрного університету (1998 р., 1999 р.), на 5 конференції паразитоценологів України в м.Луганську (29-30 жовтня 1997 р.); заключній колегії Держдепартаменту ветеринарної медицини України (лютий 1999 р.), науково-технічній Раді по науковому забезпеченню ветеринарної медицини (Київ, 1999 р.), в НАУ (1999 р.) на навчанні начальників ветеринарної медицини областей України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті в спеціалізованних виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладені на 132 сторінках комп’ютерного тексту і містять вступ, огляд літератури, власні дослідження, обговорення результатів власних досліджень, висновки, список використаних джерел і додатки.

Робота ілюстрована 16 таблицями та 4 рисунками. Список використаної літератури включає 150 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи. Робота виконувалась у акціонерних та дрібних приватних птахогосподарствах Луганської області.

Дослідження проводились протягом 1996-1999 рр. в Луганській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини і Луганському науково-виробничому відділі Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН згідно з індивідуальним планом здобувача “Удосконалення заходів боротьби і профілактики інфекційної бурсальної хвороби в сучасних умовах ведення птахівництва України” і державного завдання по темі 07.01. “Розробити комплексну систему діагностики та специфічної профілактики хвороби Гамборо”.

Для епізоотологічного аналізу використали дані, одержані при обстеженні птахогосподарств, при цьому вивчали епізоотичну обстановку, особливість прояву захворювань птиці, фактори, що впливають на тяжкість і тривалість інфекційного процесу. Одночасно відбирали відповідний матеріал для комплексу лабораторних досліджень.

В роботі використані штами вірусів ІБХ: вакцинні Ум-93, ВГ-93 ІЕКВМ, Busrine-2 Salsbury Laborotories, inc.Charles City, USA; Gumborova vaccine Nobilis, strain D 78, Invervet, Winterfild (Holland); польові ізоляти, виділені на території України. Специфічні сироватки до вірусів ІБХ, а також до вірусів хвороби Н’юкасла, ІБ, енцефаломієліта були виготовлені в ході проведення досліджень та одержані з ІЕКВМ.

Імунізації піддавали півнів породи “Леггорн” масою 2 кг і кролів породи “Білий велетень” масою 2-3 кг, вирощених без застосування вакцин.

Півням вірусутримуючий матеріал послідовно з інтервалом в 24 години вводили в дозі 0,5; 1,0 та 1,5 см? підшкірно – в області нижньої третини шиї, в куприк і внутрішньом’язово. Кролям вводили в обємі 0,2 см? вірусутримуючий матеріал також з інтервалом 24 години в третє віко.

Через 14 днів проводився контрольний відбір сироватки крові для досліджень, після чого виконували тотальне кровопускання або наступний цикл імунізації. Вірус-вакциною Гамборо (шт.Д-78) імунізували 30 бичків чорно-рябої породи масою 300-320 кг, які утримувались в КСП “Степное” Слов’яносербського району, Луганської області.

Вакцину вводили тричі з інтервалом 7 днів. Перед імунізацією тварин перевіряли на бруцельоз, лейкоз, туберкульоз, лептоспіроз, хламідіоз і лістеріоз. У всіх випадках були одержані негативні результати.

Всього при проведенні досліджень в лабораторних умовах було використано 350 курчат різного віку, 10 півнів, 17 кролів, 2 барани, 30 телят 3-6-місячного віку і більше 1000 курячих ембріонів. Безпосередньо в птахогосподарствах під спостереженням було більше 500000 дорослої птиці і більше 100000 в приватному секторі.

Серологічні дослідження проводились для ретроспективного розшифрування етіології захворювань, головним чином, при епізоотологічних спостереженнях, а також для перевірки поствакцинальної відповіді і серотипування збудника. Всього в РГА, РНГА, РДП, РЗГА та ІФА було досліджено 1000 проб сироватки крові, проаналізовані результати досліджень більше 10000 проб сироватки крові.

Вірусологічні дослідження виконувались з метою ізоляції збудників захворювань від загиблої та хворої птиці, та вивчення патогенних вірусів. Відібрані проби органів заморожували при –200±0,50 С в контейнері і доставляли в лабораторію.

Патологічним матеріалом заражали птицю або курячі ембріони (КЕ). Перед цим проби органів гомогенізували і центрифугували при 2000 об/хв протягом 10 хвилин, а надосадову рідину, оброблену антибіотиками, використовували для зараження.

Біологічну активність вірусу визначали методом титрування на КЕ, що розвивались. Для цього загальноприйнятими методами робили послідовні розведення вірусу від 10-1 до 10-10 . Вірус кожного розведення в різних об’ємах вводили ембріонам в ХАО. На 4-5-ту добу інкубації, ембріони поміщали на холод при +40 С на 8 годин. Титр вірусу визначали по Reed L. та Muench H. (1938) та виражали в ЕЛД50/0,1 см3 або в ЕЛД50/0,2 см3.

Всього вірусологічним методом було досліджено більше 20 проб патологічного матеріалу.

Для аналізу і узагальнення одержаних матеріалів досліджень були використані методи статичної обробки за програмою “Вiom” на ПК R-Line Pentium-233.

Результати досліджень, стан та проблеми птахівництва Луганської області.

В теперешній час в Луганській області, незважаючи на значне збільшення вирощування птиці у фермерських господарствах та в присадибних умовах, основний обсяг продукції птахівництва виробляють спеціалізовані господарства промислового типу, що збереглись від системи “Луганськптахопром”.

Слід відзначити, що в області до 01.01.1999 р. кількість фукціонуючих великих птахівничих господарств була найбільшою в Україні -15.

Порівнюючи з періодом становлення “Луганськптахопрома” (1964-1974 рр.), коли функціонувало 14 спеціалізованих, технологічно взаємозв’язаних господарств, до 1990 р. стабільно виробляли продукцію 20 птахофабрик.

До початку 1999 р. із 15 діючих господарств тільки 4 зменшило поголів’я птиці на 6-25% (у порівнянні з наявними на початок 1997 р.), 11 мали приріст кількості курей від 10 до 60%.

У ці ж роки намітився деякий прогрес в обсягах виробленої продукції за рахунок кращого збереження птиці та її стабільної продуктивності.

За 1999 р. було вироблено 347 млн. штук курячих яєць, продуктивність несучості птиці склала 253 яйця на курку-несучку. Збереженість птиці за весь період її утримання була - 91,4%, а молодняка –88,6%.

Відсутність племінної птахівничої продукції в Україні зумовило серйозні проблеми для усіх регіонів країни. Птахівничі господарства змушені були ввозити із дального та ближнього зарубіжжя не тільки інкубаційні яйця, курчат і підрощену птицю, а й препарати супроводжування, вакцини, яких раніше в Україні не використовували.

Не стала виключенням і Луганська область, яка мала важливу перевагу перед іншими регіонами тому, що в її системі птахівництва, функціонували репродуктори м’ясних і яєчних кросів курей. Наявність репродукторів дозволила проводити випробування адаптаційних здібностей до наших умов ввезених кросів птиці, здійснювати комплекс профілактичних заходів по запобіганню можливого заносу збудників інфекційних захворювань.

Однак, якщо племінна продукція, вироблена репродукторами області, могла контролюватися по її епізоотичному стану, то інша ситуація виникла при відповідному контролі на інкубаційних птахівничих станціях (ІПС), які одержавши повну самостійність,. почали функціонувати автономно, купуючи інкубаційні яйця за принципом, “де дешевше”, в тому числі і в населення.

У 1998 р. із 18 наявних в області ІПС працювало 11, в тому числі Білокуракінська, Краснодонська, Марківська, Новоайдарська, Новопсковська, Ровеньківська, Сватівська, Луганська, Старобільська, Троїцька, Успенська. Цими підприємствами було вироблено всього і продано населенню 1334,5 тис.молодняка, в тому числі 1046,6 тис. курчат, 163,4 тис. качат, 124,6 тис. гусят, 60 тис. індичат. В зв’язку з завезенням племінної птахівничої продукції із-за кордону в 1996-1999 рр. почали різко зростати витрати на ветеринарні заходи:деззасоби та вакцинацію птиці.

При цьому кількість реалізованої в області племінної продукції в 1997-1999 рр. не досягла обсягів, яку виробляли і реалізовували в 1990 році.

Вивчення домінуючих інфекційних захворювань птиці в регіоні

За даними офіційної статистики в період інтенсивного розвитку птахівництва (80-і роки) в Луганській області серед захворювань птиці домінувала незаразна патологія, яка складала в середньому 80-90% від всієї птиці, що вибула. Інфекційні вірусні захворювання мали обмежений ареал поширення і не набували характеру епізоотії. Серед бактеріальних збудників захворювань реєстрували епізоотію пастерельозу і пулорозу. У 1986 р. був об’явлений неблагополучний пункт по інфекційному ларінготрахеїту (ІЛТ), в 1988 р. - по віспі і хворобі Марека, в 1991 р. ще один пункт по хворобі Марека.

У 1993 р. вперше в області була зареєстрована інфекційна бурсальна хвороба (хвороба Гамборо), яка в наступні роки одержала широке розповсюдження в приватних господарствах.

У зв’язку з використанням в птахівничих господарствах області птиці,. завезеної із дальнього зарубіжжя, з 1994-1995 рр. суттєво змінились програми специфічної профілактики, у регламент вакцинації було введено до 5 нових вірус-вакцин, що незабаром змінило імунологічну характеристику поголів’я птиці як у господарствах з промисловою комплектацією, так і в дрібних-фермерських.

У зв’язку з вищезазначеним, виникла необхідність в інтенсивному епізоотологічному контролі за станом птахівництва області, і потреба у виконанні регулярного серологічного моніторінгу.

Інтенсивні серологічні дослідження стали виконуватися по контролю за хворобами Гамборо, Марека, ІБ, ІЛТ, інфекційним енцефаломієлітом, реовірусною інфекцією, синдромом зниження несучості (СЗН), що дозволило обгрунтовано коректувати строки вакцинацій і ревакцинацій птиці, своєчасно вживати заходи по боротьбі з окремими випадками атипового прояву інфекцій на недостатньо імунному поголів’ї.

Особливу складність для оцінки епізоотичної ситуації і ензоотичних проявів нехарактерних захворювань являли випадки, коли на вирощування висаджували курчат від різних за віком батьків і відповідно, маючих строкатий рівень антитіл до вірусних інфекцій, що профілактуються.

Атиповий розвиток захворювання, як правило, створював сприятливі умови для накопичення збудника інфекції не тільки в приміщеннях з птицею, де хвороба проявилась, але і на суміжній території і за нею. Господарство ставало стаціонарним осередком інфекції, яка могла набувати гострого розвитку і супроводжуватися економічними збитками.

Аденовірусна інфекція, яка раніше в птахогосподарствах не виявлялась, була зареєстрована в 1998 р. в ВПО “Перевальський” у курчат, завезених з Угорщини. Проблема виникла при вакцинації їх проти ІБ. Аденовірусна інфекція зумовила серйозні ускладнення. У курчат з’явились респіраторні симптоми, був помічений їх відхід вище нормативного на 7-10%. У 100% загиблих курчат в бронхах були фібринозні рухливі пробки, у 50-80% - пневмонія, мармурова селезінка, гепатит.

Неординарна ситуація склалась і на Чорнухінській птахофабриці Перевальського району в 1998 р. Після завозу на вирощування курчат з ВПО “Перевальський” і ВПО “Мирний”. Клінічні ознаки у вигляді тремору і скрючування пальців ніг відмічались у курчат, які досягли 8-12-денного віку, у більш старших виявлялись респіраторні розлади, діарея, кульгавість.

До 20-ти денного віку різко виділялось 20-30% курчат, відсталих в рості і розвитку. При патологоанатомічному розтині у всіх загиблих курчат виявили нефрит, атрофію селезінки. В 90% випадках в печінці були крапкові крововиливи. У 80% курчат 3-денного віку і старше під твердою мозковою оболонкою, в основній мозковій речовині, спостерігали крапкові крововиливи, ін’єкцію судин, згладжування структури півкуль мозку. У курчат 10-17-денного віку були виявлені гідроперикардити, перигепатити, нефрити.

Лабораторними дослідженнями, виконаними нами, обласною лабораторією ветеринарної медицини та ІЕКВМ, був поставлений діагноз: інфекційний енцефаломієліт і реовірусна інфекція, ускладнена бактеріальними збудниками (кишкова паличка, сальмонела пулорум, аспергіліус).

Подальші дослідження показали, що захворювання у курчат бройлерів виникало у тих партіях, які були одержані від батьків Перевальського ППР, де з невідомих причин різко знизився груповий захист до енцефаломієліту від 100-80% до 40-20%.

З 1994-1995 рр. в різних районах області в приватних підсобних господарствах громадян почала реєструватися хвороба Гамборо, яка протікала гостро і супроводжувалась відходом 60-80% курчат віком до 70 днів.

У 1999 р. гострий спалах ІБ був діагностований в ксп птахофабрики “Червонопрапорна”, де на період прояву хвороби було більше 200000 сприйнятливого до хвороби молодняка, щепленного проти ІБ вакциною ТАД-LІО. Інфекція протікала гостро з типовою патологоанатомічною картиною: вишневого кольору бурса і багаточисельні крововиливи у вигляді синців у м’язах грудей, стегон і гомілки. Загибель курчат у віці 40-90 днів коливалась від 10 до 40%.

При виконанні досліджень по ізоляції вірусу в ІЕКВМ був виділений високовірулентний штам вірусу ІБХ, який викликав 100% смертність заражених курячих ембріонів протягом 30 годин.

Вивчення домінуючих інфекційних захворювань птиці в Луганській області показало, що патологію викликали віруси, яких раніше не ізолювали (реовірус, вірус енцефаломієліту і ІБХ). Вони обумовлювали значні економічні збитки птахівництву.

Одночасно було встановлено, що профілактичне застосування вакцин по напруженій схемі не тільки затратно само по собі, але і не є гарантом благополуччя по інфекційним хворобам.

Причини виникнення та шляхи поширення інфекції в птахівничих господарствах Луганської області

Епізоотологічний аналіз причин виникненння інфекційних захворювань в птахогосподарствах Луганської області за період 1990-1999 рр. показав, що в останні 3-5 років епізоотична ситуація в регіоні суттєво змінилась, чому сприяла порівняльна відкритість кордонів для ввозу інкубаційних яєць і птиці з-за кордону і спрощений обмін племінною продукцією в межах України.

Діюче ветеринарне законодавство України не передбачає обмежень на племінну птахівничу продукцію по кількості профілактуючих інфекцій, і тому за короткий час (1-2 роки) господарства області були змушені почати профілактику вірусних інфекцій (СЗН, інфекційний енцефаломієліт, інфекційний бронхіт, хвороби Гамборо та ін.), яких в регіоні раніше не реєстрували.

Особливо напружена ситуація виникла у м’ясному птахівництві, яке повністю стало залежним від постачання племпродукції з Угорщини, де в птахівництві профілактували значно більше вірусних і бактеріальних інфекцій, ніж в Україні. Аналіз показав, що наслідком прямих виробничих зв’язків племзаводу “Баболна” (Угорщина) і Перевальського ППР стала циркуляція вірулентного вірусу енцефаломієліту, який проявив себе на Чорнухінській бройлерній птахофабриці після комплектування курчатами з Перевальського ППР. Захворювання виникло у курчат, одержаних від батьківського стада несучок, коли рівень специфічних антитіл до енцефаломієліту знизився у них до 1-3 log2, а груповий захист від цієї інфекції по пташниках коливався від 40 до 60%.

Наслідком прямих зв’язків з неблагополучними господарствами при завозі інкубаційних яєць і курчат (Білорусь, Крим) був гострий спалах ІБХ в ППС Комунарський в 1993 р., який після нанесеної економічної шкоди перестав функціонувати як птахівниче господарство.

Розглядаючи всі аспекти, пов’язані з проблемою ІБХ в ППС Комунарський, і оцінюючи в цілому епізоотичну ситуацію по цій інфекції, яка склалась в Україні, було прийнято рішення про обов’язкову вакцинопрофілактику ІБХ в усіх птахогосподарствах області вірус-вакциною зі штаму Д-78 (Інтервет). Одночасно під більш жорсткий контроль були взяті усі випадки пересування птиці в межах області та передбачений ввіз, який був обмежений до мінімуму.

Вибрана тактика мала успіх. Хвороба Гамборо в птахогосподарствах області в наступні роки не спостерігалась, хоч у підсобних господарствах громадян, де не велась профілактика, щорічна загибель молодняка птиці від ІБХ перевищувала 50% від усіх посаджених на вирощування курчат.

У 1999 році хвороба Гамборо виникла на Червонопрапорній птахофабриці, коли керівництво цього господарства вирішило змінити постачальника курчат – Семейкінський ППФ на Зугреській, Донецької області. При цьому господарства не звернули уваги на інформацію ветеринарних спеціалістів про можливе занесення збудника ІБХ із зони підвищеного використання “гарячої” вакцини зі штаму БГ, в т.ч. і по ППГ Зугреській. Як відомо, таку вакцину застосовують в явному вогнищі інфекції, і тому мати виробничі зв’язки ці господарства можуть тільки з аналогічними по епізоотичній обстановці. Завезені курчата захворіли на 5-й день після їх вакцинації в 17-денному віці вакциною ТAD LІО. Для динаміки відходу були характерні різкий підйом смертності протягом 7-10 днів і такий же швидкий її спад (17, 25, 35, 21 68, 325, 577, 1260, 2400, 3600, 1800, 600, 120…).

Цей прецедент негативно вплинув на епізоотичну ситуацію не тільки на Червонопрапорній п/ф, але й на весь регіон. Виникла необхідність в додаткових санітарно-профілактичних і обмежувальних заходах по птахофабриках області.

Приведені дані і аналіз епізоотичної ситуації свідчать, що успішна діяльність птахівничих господарств Луганщини протягом останніх років повністю залежала від епізоотичного благополуччя власних племрепродукторів, які стабільно функціонували в області і поставляли товарним господарствам підрощенний молодняк (90-120 днів).

Результативною виявилась стратегія профілактики хвороби Гамборо в спеціалізованих господарствах з використанням тільки однієї вакцини, а саме з штаму Д-78 (Інтервет). Не вдалося профілактувати цю інфекцію тільки в приватних господарствах громадян, де кількість птиці варіювала в межах від 50 до 250 голів.

Використання в птахогосподарствах області птиці, завезеної з далекого зарубіжжя, з 1994-1995 рр. суттєво скоректувало програми специфічної профілактики, що незабаром змінило імунологічну характеристику поголів’я птиці як у господарствах з промисловою комплектацією, так і в дрібних-фермерських.

Досвід показав, що для досягнення ефективної профілактики інфекційних захворювань у птиці ветеринарні спеціалісти господарств і лабораторій повинні виконувати регулярно серологічні дослідженя для складання прогнозу і корегування схем вакцинацій. Недоробки в указаному напрямку можуть бути причиною поширення інфекції і прояву захворювання у птиць.

В подальшому наша робота була спрямована на винахід засобів та методів, які могли б використовуватися ветеринарною службою для вирішення проблеми покращення епізоотичної ситуації по ІБХ та захисту поголів’я птиці, придбаного населенням в ІПС.

Одержання специфічної сироватки крові і застосування її з метою профілактики хвороби Гамборо у курчат в ранньому віці

На сьогодні у птахівництві накопичений значний досвід використання препаратів крові для боротьби з різними захворюваннями птиці як інфекційної природи, так і незаразної етіології (Смиян Ю.П., Зубцова Р.О., 1970-1980 рр.; Герман В.В., Костенніков Ф.С., Андреєв Е.В., 1980-1990 рр.).

Аналізуючи особливість прояву і розвитку інфекційного процесу при ІБХ, ми дійшли висновку, що профілактика захворювання повинна починатися так само рано, як і при хворобі Марека. Однак, якщо у курчат, вакцинованих в добовому віці проти хвороби Марека, не помітно явного впливу вакцини на клінічний стан і збереженість молодняка, то рання вакцинація проти ІБХ веде до небажаних наслідків.

З урахуванням приведених даних, для підвищення ефективності специфічної профілактики хвороби Гамборо, було вирішено провести роботу з імунізації відгодівельних бичків вірус-вакциною проти ІБХ з метою одержання специфічної сироватки до цієї інфекції.

Всього імунізували 30 бичків, з яких сформували 5 груп по 6 голів. Вірус-вакцину проти хвороби Гамборо зі штаму Д-78 в дозах 250, 500, 625, 750, 1250, 1875 и 2500 ЕІД 50/см? вводили 5 разів з інтервалом 7 днів та 3 дні.

Одержані дані про динаміку титрів специфічних антитіл на виконану імунізацію показали, що у тварин помічалась індивідуальна чутливість на введений вірус. Певна закономірність виражалась у тому, що імунна відповідь залежала від дози вірусу, кратності та інтервалів між ін’єкціями.

Вірогідність одержання задовільного рівня специфічних антитіл на 7 день після початку імунізації мінімальною дозою вірусу (250-625 ЕІД 50/см?) була 2 до 30; на 14 день – 6-30 (доза вірусу в 2-х ін’єкціях від 750 до 2500 ЕІД 50/см3) і максимальний рівень специфічних антитіл з вірогідністю 14 до 30 був одержаний на 4-5 ін’єкцію при загальному об’ємі введеного вірусу (5000-75000 ЕІД 50/см3). В цілому дослід показав, що найбільш вдалою була схема імунізації, що передбачала 4 ін’єкції з інтервалом між наступною 3-4 дні.

Доза вірусу, що вводилась, наростала до 3 ін’єкції та, відповідно, була 1250, 1250, 2500 та 2500 ЕІД 50/см? . Аналогічна доза вірусу, але введена з інтервалом між ін’єкціями 7 днів, забезпечила ідентичний рівень специфічних антитіл в сироватці крові (2,1 lg) тільки на 42 день.

Після завершення циклу імунізації від тварин була відібрана стерильно кров, з якої методом відстою (t +5, +70 С) одержали сироватку. Після бактеріологічного контролю вона була консервована за методикою Костенникова Ф.С. (ІЕКВМ, 1990 р.).

Випробування специфічної сироватки до ІБХ на курчатах під час виводу

Для досягнення належного рівня специфічних антитіл до вірусних інфекцій в батьківських стадах птиці використовуються послідовно живі та інактивовані вакцини, що дозволяє забезпечити передачу захисних антитіл потомству.

Чим оптимальніше програма вакцинації, тим вище рівень специфічних антитіл у птиці до профілактованих інфекцій на весь продуктивний період, коли збирають яйце на інкубацію.

У зв’язку з постійно виникаючими складними умовами в птахівництві, коли на вирощування попадають курчата з неоднорідним рівнем антитіл до профілактуючих інфекцій, застосована вимушена специфічна профілактика молодняка до двотижневого віку не гарантує успіху і більш того – веде до ускладнень, які негативно впливають на весь наступний цикл вирощування птиці та її здатність до повноцінної адаптації.

Дослід по застосуванню специфічної сироватки крові до ІБХ та ІБ і разом ІБХ та ІБ був виконаний на курчатах, виведених в лабораторному інкубаторі з яєць курей породи “Ломан-браун” Сімейкінського племптахорепродуктора.

До закладки в інкубатор 10% яєць із партії були досліджені (жовтки яєць) в РНГА на наявність специфічних антитіл до ІБХ та ІБ. Результати цього дослідження представлені в таблиці 1.

Як видно із одержаних результатів досліджень, до ІБХ були зафіксовані низькі титри специфічних антитіл в розведених жовтках від 0 до 1:8, при цьому з захисним титром було тільки 20% проб.

Таблиця 1

Дані про наявність специфічних антитіл до ІБХ та ІБ в жовтках інкубаційних яєць

№ | Титр к ІБХ | Титр к ІБ

розведення жовтка | lg | log2 | розведення жовтка | lg | log2

1 | 1:2 | - | -- | 1:2 | - | -

2 | 1:2 | - | - | 1:2 | - | -

3 | 1:2 | - | - | 1:4 | 0,6021 | 2

4 | 1:2 | - | - | 1:4 | 0,6021 | 2

5 | 1:2 | - | - | 1:8 | 0,9031 | 3

6 | 1:2 | - | - | 1:8 | 0,9031 | 3

7 | 1:4 | 0,6021 | 2 | 1:8 | 0,9031 | 3

8 | 1:4 | 0,6021 | 2 | 1:8 | 0,9031 | 3

9 | 1:8 | 0,9031 | 3 | 1:16 | 1,2041 | 4

10 | 1:8 | 0,9031 | 3 | 1:32 | 1,5051 | 5

З “розкидом” специфічних титрів антитіл від 0 до 5 log2 були результати досліджень на ІБ. Виявлена динаміка вказувала на те, що в батьківському стаді була можлива циркуляція епізоотичного вірусу ІБ, що не виключало можливість його передачі виведеним курчатам.

Ця ситуація дала основу для дослідження не тільки специфічної сироватки крові до ІБХ, але й до ІБ.

Із виведених курчат було сформовано 2 дослідні групи, в кожній 3 підгрупи і одна контрольна по 25 курчат. Перша група курчат підгрупи А була щеплена проти НХ та ІБ вакциною із штамів Ма-5+Клон30 (Нідерланди), одночасно кожне курча одержало 0,2 см? специфічної сироватки проти ІБ. Підгрупа I-Б була щеплена проти НХ та ІБ без застосування специфічної сироватки крові.

Підгрупа курчат 1-В одержала тільки специфічну сироватку до ІБ.

У другій дослідній групі курчата підгрупи II-а одержали специфічну сироватку до ІБХ.

Курчата підгрупи II-б були вакциновані проти ІБХ вакциною зі штаму УМ-93.

Аналіз результатів досліду довів, що у курчат, вакцинованих на виводі (група I-Б та II-б) до 14 дня життя, при серологічному контролі спостерігалось суттєве зниження групового захисту до профілактованих інфекцій – ІБ, ІБХ на 50% та 100%, порівнюючи з показниками контрольної групи, та на 75-50% від початкових показників по інкубаційних яйцях.

До 21 дня життя у вакцинованих курчат в сироватці крові не було специфічних антитіл до вірусу ІБ та ІБХ, тобто при контакті цих курчат з епізоотичним вірусом вони могли захворіти.

Курчата, вакциновані проти ІБХ та НХ, порівнюючи з іншими дослідними групами, мали мінімальну масу до 21 дня життя, однак вона не відрізнялась від такої в контрольній групі.

Курчата, що одержали сироватку крові до ІБХ та ІБ (I-Б та II-б), мали до 21 дня життя суттєві переваги в масі перед іншими дослідними групами і контрольною.

Застосування специфічної сироватки крові до ІБХ та ІБ не тільки пролонгувало у курчат початковий рівень материнських антитіл до 21-денного віку, але й забезпечило їх наявність у курчат, які не мали пасивного гуморального захисту.

У групі I-А, де крім вакцини Ма-5+Клон-30 застосовували специфічну сироватку крові до ІБ, протягом всього періоду спостережень курчата залишались клінічно здоровими. У той же час в групі I-Б, де при вакцинації не застосовували специфічну сироватку крові до ІБ, на 2-3 день та в наступні 5 днів курчата були пригнічені, мали знижений апетит. У 3-х курчат цієї групи з’явились симптоми ускладненого дихання на видоху. Ця група суттєво відстала до 14 дня в масі від курчат групи I-А (51,0±1,05 проти 63,0±2,2). Незважаючи на застосовування вакцинації ІБ, до 14 дня специфічні антитіла до цього вірусу були виявлені тільки у 20% курчат. Аналогічний результат був зафіксований і в групі курчат, де вакцинацію супроводжувала обробка курчат специфічною сироваткою. В цілому дослід показав, що застосування специфічної сироватки крові від курей і великої рогатої худоби курчатам на виводі забезпечує груповий захист до ІБХ та ІБ до 14-денного віку, пролонгує специфічні титри антитіл до 21-денного віку. Такий же результат виключався при вакцинації курчат у перші дні життя.

Одночасно встановлено, що застосування специфічної сироватки крові до ІБХ та ІБ з вакцинацією проти цих захворювань стимулювало приріст маси і забезпечувало високу збереженість при вирощуванні молодняка птиці.

Вивчення доцільності вакцинації курчат проти ІБХ та інших вірусних інфекцій на стадії ембріогенезу

Відомо, що курчата, одержані від птиці з господарств, де проявляється інфекційна патологія, можуть захворіти уже в перші дні життя, і захищати їх від прояву інфекції буває досить проблематично.

У зв’язку з цим, в останні роки при вирощуванні курчат намітилась принципово нова стратегія боротьби з інфекційними хворобами. Курчат щеплюють на стадії ембріогенезу або на виводі, використовуючи при цьому не тільки вірус-вакцини, а й сироватку крові, в якій є специфічні антитіла до профілактованих інфекцій (Thoxene1989; Герман В.В., Sharma J.M., 1992).

Метою даних досліджень було вивчення доцільності введення курчатам на стадії ембріогенезу вакцини і специфічної сироватки.

Для вирішення поставленого завдання проведено 2 серії дослідів, для яких в лабораторні інкубатори закладалося по 360 яєць від курей м’ясного кроса Арбо-Айкрес із Перевальського ППР і м’ясо-яєчної лінії Ломан-Браун із Семейкінського ППР Луганської області. До закладки з обох партій було досліджено по 25 яєць в РНГА з діагностикумами ІЕКВМ на НХ, ІБ і ІБХ. В дослідах встановлений різний рівень титрів специфічних антитіл до контрольованих інфекцій (таблиці 2 та 3).

Після першого міражу із інкубатора було вийнято неоплод. В першій партії кроса Арбо-Айкреса він склав 12%, а в другій партії кроса Ломан-Браун 6%. На 18 добу інкубації 50 ембріонам партії Арбо-Айкрес після проколу шкаралупи голкою з боку пуги в порожнину була введена специфічна сироватка проти ІБХ і 50 ембріонам – специфічна сироватка проти ІБ в об’ємі 0,2 см? кожному.

Після диференційованого обліку виводу, курчата були посаджені на вирощування окремо по групах.

80 курчат з 3-ої групи ентерально одержали по 0,2 см? специфічної сироватки ІБХ, 80 курчат 4 групи одержали по 0,2 см? специфічної сироватки ІБ. П’ята група з 50 курчат була контрольна і не одержувала біологічних препаратів.

Таблиця 2

Результати застосування специфічної сироватки крові курчатам на стадії ембріогенезу і виводі

№

групи | Біопрепарати | біо-система | %

виводу | серологічні дослідження, титр log2, n=10 | Збереження%

яйця до закладки | курчата

15-денні | курчата

25-денні

НХ | ІБ | ІБХ | НХ | ІБ | ІБХ | НХ | ІБ | ІБХ

1 | сиро-ватка ІБХ | емб-ріон | 60 | 3,5±

1,5 | 2,6±

1,4 | 3,0±1,0 | 2,0±

1,0 | 1,0±

1,0 | 1,0±

0,8 | 0,5±

1,0 | - | - | 90

2 | сиро-ватка ІБ | емб-ріон | 60 | 3,5±

1,5 | 2,6±

1,4 | 3,0±1,0 | 3,0±

1,0 | 1,0±

1,0 | 1,0±

1,0 | 0,5±

1,0 | - | - | 90

3 | сиро-ватка ІБХ | кур-чата | 60 | 3,5±

1,5 | 2,6±

1,4 | 3,0±1,0 | 2,0±

1,0 | 1,0±

1,0 | 3,0±

1,0 | 1,0±0 | 1,0±0 | 2,0±

1,0 | 100

4 | сиро-ватка ІБ | кур-чата | 60 | 3,5±

1,5 | 2,6±

1,4 | 3,0±1,0 | 3,5±

1,5 | 3,6±

1,4 | 1,0±

2,0 | 1,0±

1,0 | 2,2±

0,8 | 1,0±

1,0 | 100

5 | кон-троль Арбо Айкрес | ембріон і кур-чата | 60 | 3,5±

1,5 | 2,6±

1,4 | 3,0±1,0 | 2,0±

0,8 | 2,1±

0,35 | 1,5±

1,0 | 0,5±

0,5 | - | - | 80

У другій серії досліду, який проводився на інкубаційних яйцях та курчатах лінії Ломан-Браун, вакцинували курчат на 18 день інкубації і на виводі. Вакцину проти ІБХ (шт Ум-93) та комбіновану вакцину проти НХ і ІБ (шт. Ма-5, Клон-30) вводили ембріонам по 0,5 імунізуючої дози, а курчатам на виводі – повну дозу методом “Спрей”.

Спостереження за курчатами всіх груп тривало протягом 30 днів, серологічні дослідження були виконані на 15 і 25 день. Дослід показав, що виводимість курчат з яєць кроса Арбо-Айкрес була 60%, з лінії Ломан-Браун – 80%.

Таблиця 3

Результати застосування вакцини на стадії ембріогенезу і виводу курчат

№

групи | Біопрепарати | біо-система | %

виводу | серологічні дослідження, титр log2, n=10 | Збереження,%

яйця до закладки | курчата 15 денні | курчата 25 денні

НХ | ІБ | ІБХ | НХ | ІБ | ІБХ | НХ | ІБ | ІБХ

1 | Вакцина ІБХ | емб-ріон | 70 | 3,0±

2,0 | 2,8±

1,2 | 3,0±

2,0 | 2,0±

1,0 | 2,2±

1,8 | 3,0±

1,0 | 1,0±

1,0 | 1,0±

1,0 | 2,0±

1,0 | 100

2 | Вакцина ІБ+

НХ | емб-ріон | 78 | 3,0±2,0 | 2,8±

1,2 | 3,0±

2,0 | 2,8±

1,2 | 2,8±

1,0 | 3,0±

1,0 | 2,0±

1,0 | 1,5±

0,5 | 1,0±

1,0 | 100

3 | Вакцина ІБХ | кур-чата | 80 | 3,0±2,0 | 2,8±

1,2 | 3,0±

2,0 | 2,0±

1,0 | 1,8±

0,8 | 0,5±0 | 1,0 | 0,5±

0,2 | - | 90

4 | Вакцина ІБ+

НХ | кур-чата | 80 | 3,0±2,0 | 2,8±

1,2 | 3,0±

2,0 | 1,0±

1,0 | 0,*±

0,4 | 1,2±

0,4 | - | - | - | 80

5 | кон-троль Ломан-Браун | ембріон і курчата | 80 | 3,0±2,0 | 2,8±

1,2 | 3,0±

2,0 | 2,0±

1,0 | 1,8±

1,2 | 1,4±

1,6 | 1,0±0 | 0,8±

0,2 | - | 90

В оброблених сироваткою крові ембріонів виводимість була такою ж, як і у курчат контрольної групи.

Введення ембріонам специфічної сироватки крові не пролонгувало строків збереження антитіл у виведених курчат. В той же час обробка курчат на виводі специфічною сироваткою забезпечувала збереження у них позитивної динамікі антитіл до 25-денного віку і 100% збереженості молодняка в групі (таблиця 2).

Аналогічний результат по динаміці специфічних антитіл у курчат до 25-денного віку було одержано при вакцинації ембріонів проти НХ, ІБ і ІБХ, де була високою виводимість і, в наступному, збереженість курчат.

Введення цих вакцин добовим курчатам було не ефективним за показниками імунної відповіді і збереженості курчат (80%) (таблиця 3).

Результати випробування різних схем профілактики інфекційної бурсальної хвороби з використанням специфічної сироватки і вірус-вакцин

Робота по випробуванню різних схем профілактики ІБХ з використанням специфічної сироватки крові і вірус-вакцини проведена в зонах діяльності Лиманського і Шульгінського ветеринарних дільниць Старобільського району, Луганської області, де в 1998 р. спостерігався високий рівень загибелі курчат у громадян,