НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ВЛАСОВ Юрій Леонідович

УДК 340.1

ПРОБЛЕМИ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

Спеціальність: 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Оніщенко Наталія Миколаївна, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти доктор юридичних наук Заєць Анатолій Павлович, перший заступник керівника головного науково-експертного управління Секретаріату Верховної Ради України

кандидат юридичних наук, доцент Шмоткін Олексій Вікторович, начальник кафедри загальноправових дисциплін Національної академії Служби безпеки України

Провідна установа Київський університет ім.Тараса Шевченка, кафедра теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 22 грудня 2000 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий 22 листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми тлумачення норм права. З часу здобуття незалежності перед Україною постало завдання розбудови соціально орієнтованої, економічно розвинутої і правової держави, яка має посісти належне місце в світовому соціумі. Саме на досягнення цієї мети спрямовані ті структурні перетворення, що відбуваються в Україні останнім часом. У перші роки незалежності України було ухвалено чимало нормативних актів, спрямованих на встановлення нових відносин у сіспільстві. З пошуком державою свого шляху розвитку, продовженням реформ, інтенсивність розвитку українського законодавства постійно зростає. Реалізація цього правового матеріалу потребує, насамперед, усвідомлення змісту норм права, що містяться у прийнятих актах. Без глибокого розуміня змісту норм права неможлива їх ефективна реалізація, систематизація, формування правової культури та правосвідомості, розроблення та прийняття нових норм. Проте з'ясування дійсного змісту правової норми лише простим ознайомленням з її текстом є неможливим. Це зумовлено особливостями самих норм права, формами їх функціювання та зовнішнього виразу. Дослідження цих особливостей і форм, а також розкриття змісту норми обов'язково вимагає використання засобів тлумачення норм права. Саме тлумачення забезпечує процес і результати з'ясування та роз'яснення змісту правових норм. Важливе значення має також єдність розуміння і реалізації норм у суспільстві, що відбивається на стані законності в державі і досягається завдяки тлумаченню. Зазначеного можна досягти шляхом роз'яснення суб'єктам дійсного змісту норм права, тих ідей і понять, що закладені законодавцем.

Крім того, значущість проблеми тлумачення норм права за сучасних умов підвищується додатковими підставами зовнішнього і внутрішнього характеру. Неймовірно малою здається кількість у системі сучасного законодавства систематизованих нормативно-правових актів. Це свідчить, насамперед, про суттєву деструктурованість та неузгодженість законодавства України. Структурна недовершеність законодавства підсилюється якісними недоліками української правової системи. В першу чергу, це стосується низького рівня законодавчої техніки. Верховній Раді України з постійно зростаючими вимогами до правотворчої роботи не завжди вдається ефективно врегульовувати суспільні відносини, що динамічно розвиваються. Вади законодавчої техніки, помножені на недостатню розмежованість функцій і повноважень органів державної влади, зумовлюють прийняття і дію надмірної кількості підзаконних нормативних актів, які часто вносять у правове регулювання зайві суперечності, ускладнення, неясності тощо. З'ясування і реалізація норм права ще більш ускладнюється низьким рівнем правової культури і правовим нігілізмом українського суспільства.

Недосконалість правової надбудови українського суспільства разом з її класичними ознаками та особливостями підносять актуальність проблеми тлумачення норм права на якісно новий рівень. Саме використання тлумачення, його методології й принципів дозволяє адекватно усвідомлювати зміст правових норм, забезпечує їх ефективну реалізацію, зміцнює законність, стає своєрідним містком до впровадження нової правової системи, культури у суспільстві та побудови правової держави. Отже, актуалізація місця і ролі тлумачення в правовій дійсності, його поширення на всі правовідносини, що виникають у державі вимагають ретельного комплексного дослідження цього явища, надання йому змістовного наукового характеру.

Теоретичною основою дослідження проблеми стали праці відомих вчених давнини та сьогодення. Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили С. Кечек'ян, М. Коркунов, І. Михайловський. На початку цього століття Є. Васьковський, П. Люблінський, Є. Трубецькой, Г. Шершеневич окреслили методологію з'ясування змісту норм права. Проте їхні дослідження не мали системного характеру, а були спрямовані на висвітлення окремих аспектів проблеми. Суттєвий вплив на розвиток тлумачення правових норм справили праці Л. Воєводіна, М. Вопленка, В. Елькінда, П. Недбайла, А. Піголкіна, О. Черданцева. Саме їм притамані системний підхід до вивчення цього явища, визначення головних складових частин тлумачення, розкриття його змісту і сутності. Відзначаючи чималий унесок цих та інших авторів у розроблення проблеми, маємо зауважити, що сучасні дослідження в світлі теоретичних і практичних потреб вимагають нових загальнотеоретичних підходів і методів. Разом із тим сучасні теоретичні дослідження сутності і змісту тлумачення обмежуються певною кількістю наукових статей (Алабіна О, Захарова О., Івакіна М., Прокоф'єв Г., Яцюк Т.), курсів лекцій (Комаров С., Котюк В.) або підручніків з теорії держави і права (Вєнгєров А., Копєйчиков В., Лазарєв В., Марченко М., Хропанюк В. та ін.). Аналіз теоретичних концепцій названих учених дає змогу оцінити стан проблем, що досліджуються, та окреслити коло питань, які взагалі не були предметом наукового пошуку. Визначаючи безперечну наукову цінність використаних джерел, слід відзначити і факт наявності в них чималої кількості ідеологічних нагромаджень, характерних для часу їх створення, які сьогодні втратили актуальність. Натомість використання цих джерел є важливим і зумовлено наступністю наукових досліджень, що встановлює необхідність вивчення праць, які складають основу наукового напрямку, та можливістю практичного аналізу існуючих класичних поглядів, що забезпечує формування нових напрямків розвитку вітчизняної юридичної науки.

З огляду на потреби сьогодення найактуальнішим постає питання саме комплексного дослідження проблеми тлумачення норм права, його загальнотеоретичних засад, юридичної природи, місця в правовій дійсності, методології, видової характеристики тощо. Явище тлумачення норм права у суспільній і правовій дійсності пов'язане з іншими загальнотеоретичними категоріями, такими як соціальні інтереси, політика, суспільні й правові відносини, правотворення, правова система, реалізація права тощо. Тому доцільно проаналізувати взаємні зв'язки тлумачення правових норм із наведеними категоріями, що грунтовно розкриті в працях С. Алексєєва, Д. Керімова, А. Міцкевича, К. Опалека, П. Рабіновича, Ю. Тихомирова та ін.

Практичне значення отриманих наукових знань про тлумачення правових норм є дуже важливим для існування і розвитку системи права та законодавства, їх принципів, забезпечення цивілізованих суспільних відносин, спрямування їх розвитку на побудову громадянського суспільства і правової держави. Отже, на сучасному етапі проблема тлумачення норм права є вельми актуальною і потребує уваги не лише вчених, а і професійних юристів, економістів, фінансистів та інших суб'єктів права.

Зв'язок проблеми тлумачення з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до планових тем “Теоретичні проблеми законності” та “Проблеми систематизації законодавства України”.

Мета дисертації полягає у комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем тлумачення як правового явища, визначенні його юридичної природи, змістовного й функціонального обсягу, класифікації і впорядкування засобів та видів тлумачення, розробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства та прийняття єдиного нормативного акта, який би систематизував та регламентував головні аспекти цього інституту, а також у використанні отриманих наукових знань у правовій діяльності.

Об'єктом дослідження є тлумачення норм права як процес розумової діяльності людини, як явище соціальної, правової дійсності, становлення і правове регулювання цього інституту в Україні, сучасний стан опрацювання наукової проблеми.

Предмет дисертаційного дослідження – найважливіші теоретичні проблеми тлумачення норм права, а саме сутність, мета, функціональне значення, межі тлумачення, його місце в правовій дійсності, цільове призначення, складові частини, методологія, видова характеристика, практичні аспекти, напрямки та тенденції розвитку.

У відповідності з метою, об'єктом і предметом дисертаційного дослідження автором поставлені для розв'язання наступні завдання:

- наукове визначення поняття “тлумачення норм права”, уніфікація об'єкта і предмета тлумачення, співвідношення його складових частин, загальнотеоретичних ознак і особливостей;

- окреслення класичних і визначення сучасних аргументів актуальності тлумачення та напрямків його цільового призначення;

- визначення місця тлумачення в правовій діяльності та механізмі правового регулювання;

- впорядкування і обгрунтування методології тлумачення норм права та її результатів;

- розкриття сутності та змісту способів з'ясування правових норм;

- видова характеристика тлумачення правових норм, підстави впорядкування та визначення нових критерієв класифікації;

- визначення взаємозв'язків і взаємовпливу соціальних інтересів, державної політики та тлумачення норм права;

- порівняння досвіду і практики тлумачення норм права в Україні та інших державах;

- визначення практичних результатів тлумачення в аспекті його впливу на становлення і розвиток суспільних відносин у державі.

Методологічною основою дисертації є філософські підходи, загальнонаукові принципи і методи, спеціальні та приватні методи щодо дослідження феномену тлумачення норм права.

Одним з основних принципів, використаних дисертантом, можна відзначити принцип всебічності дослідження явища тлумачення норм права. Основний його смисл полягає у дослідженні тлумачення не окремо, а у взаємозв'язку з іншими правовими явищами, наприклад, правотворенням, реалізацією, систематизацією правових норм тощо. До загальнонаукових принципів відноситься використаний у дисертації принцип історизма. Він реалізується у розгляді тлумачення норм права в розрізі його минулого становлення, розвитку та очікуваного майбутнього. Важливо виокремити загальнонауковий принцип комплексності у дослідженні тлумачення. Зміст цього принципу полягає у вивченні явища тлумачення з позицій інших суспільних наук - філософії, соціології, політології тощо, дослідженні складових тлумачення в їх динамиці.

Серед сукупності використаних у дисертації загальних методів слід відзначити диалектико-матеріалістичний, порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування, системного та структурного підходів, підведення менш загального поняття під більш загальне, сходження від абстрактного до конкретного та інші.

У дисертації використані спеціальні методи, наприклад, статистичний, конкретно-соціологічний, за допомогою яких отримані кількісні та якісні оцінки практики тлумачення правових норм.

Із приватних методів значна увага приділена методам тлумачення норм права, їх виокремленню, науковому обгрунтуванню та використанню у практичній діяльності.

Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. У процесі написання дисертації враховано загальнотеоретичні положення праць із конституційного та адміністративного права, історії правових учень, цивільного та міжнародного права.

Наукова новизна дисертації полягає в комплексному дослідженні феномена тлумачення правових норм у суспільній і правовій дійсності. Вперше здійснено всебічний аналіз сутності, ознак, методології і видової характеристики тлумачення норм права, його місця в правовій діяльності та механізмі правового регулювання, розкриті об'єкт, мета й завдання тлумачення на сучасному етапі розвитку українського суспільства, розглянуті питання режиму законності та меж тлумачення норм права.

Результати наукового дослідження знайшли своє втілення в таких теоретичних положеннях, що відбивають його новизну.

- Актуальність тлумачення в Україні зумовлюється, крім наявності класичних підстав, і сучасними причинами: незадовільним станом правотворення державних органів, гострою необхідністю виявлення численних прогалин, суперечностей у праві, інтенсивним розвитком української мови, недостатнім рівнем правової і моральной свідомості суб'єктів тощо.

- Тлумачення норм права можна визначити як інтелектуально-вольову діяльність об'єктивного і суб'єктивного характеру із з'ясування та роз'яснення волі законодавця, матеріалізованій у нормі права, та результати цієї діяльності.

- Співвідношення з'ясування та роз'яснення має встановлюватись за цільовим призначенням тлумачення норм права. В процесі тлумачення норми права з метою розуміння її змісту з'ясування виступає як самостійний процес пізнання. Коли ж ставиться мета роз'яснити зміст правової норми, з'ясування і роз'яснення складають єдиний процес, спрямований на доведення змісту норми до третіх осіб.

- У правовій діяльності тлумачення норм права має місце не лише в правозастосуванні, а і в правотворенні, правореалізації, систематизації, правовому вихованні і пропаганді права. Разом із тим у правовому регулюванні місце тлумачення слід розглядати вужче, відокремлюючи його завдання і функції від інших видів правової діяльності, як юридична конкретизація, подолання прогалин у праві, пристосування норм до нових умов життя тощо.

- Систему правових актів пропонується класифікувати таким чином: нормативні юридичні акти; конкретизаційні юридичні акти; акти тлумачення норм права як загального так й індивідуального характеру; акти реалізації права, в тому числі і акти застосування.

- Взаємовідносини державної політики із тлумачення норм права залежать від напрямку політики. Якщо її пріоритетним напрямком є дотримання всезагальних інтересів суспільства, тлумачення норм права стає стабілізуючим чинником у суспільних відносинах, сприяє підвищенню ефективності норм, зміцненню законності, обмеженню інтересів окремих соціальних груп, які суперечать загальним. В іншому випадку тлумачення здебільшого виконує невластиві йому функції в інтересах окремих груп, є своєрідним зв'язком між політикою держави і законністю у суспільстві, засобом ускладнення реалізації й ефективності правових норм.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження може використовуватись у наукових розробках, правотворчій роботі, діяльності щодо реалізації, систематизації права, у правовому вихованні, у підготовці підручників і навчальних посібників для викладачів і слухачів вищих навчальних закладів, а також при викладанні курсу "Теорія держави і права". Воно може бути корисним для подальшого вивчення головних тенденцій і перспектив розвитку правової дійсності та місця в ній тлумачення права.

Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Його головні ідеї були викладені у доповідях на науково-практичних конференціях:

- "Державно-правова реформа в Україні" (листопад 1997 року, м.Київ, тези доповіді не публікувались);

- “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (жовтень 1999 року, м.Киів, тези доповіді опубліковані).

Структура роботи відповідає меті і завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що мають десять підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації – 173 сторінки, до тексту додано список використаних джерел на 29 сторінках (298 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність проблеми тлумачення норм права, визначені мета, об'єкт, предмет і завдання дослідження, методологічна основа, сформульовані теоретичні положення, що відбивають новизну дослідження, подане наукове і практичне значення результатів дослідження.

Розділ 1. “Вихідні засади тлумачення норм права” розкриває сутність, актуальність та місце тлумачення в правовій дійсності, його цільове призначення. Досліджено поняття і сутність тлумачення норм права, розглянуто не розв'язані в правовій науці питання змісту тлумачення, його складових частин, їх сутності та взаємовідношення. Доведено, що тлумачення містить у собі дві частини - з'ясування дійсного змісту правових норм та його наступне роз'яснення іншим особам. Визначаючи співвідношення між з'ясуванням і роз'ясненням, пропонується виходити з цільового призначення тлумачення. При розгляді частин тлумачення розкрито поняття смислу правової норми як її внутрішнього змісту, що з'ясовується шляхом тлумачення й відрізняється від зовнішнього виразу тим, що має вольовий характер. Під змістом норми права розуміють волю законодавця, яка в ній виражена. В поняття “з'ясування змісту норми права” включено не лише процес його розуміння, а й результат цього процесу. Виходячи з цільового призначення тлумачення, роз'яснення змісту норми права може здійснюватись як з метою тлумачення взагалі, так і при застосуванні норми до конкретного казусу. Об'єктом тлумачення є воля законодавця, матеріалізована в нормі права, що тлумачиться. Предметом тлумачення виступає сама норма права, її текст, тексти пов'язаних із нею правових та неправових джерел. Доводиться об'єктивний і суб'єктивний характер тлумачення норм права. Надається наукове визначення тлумачення норм права.

Далі схарактеризовані обставини, які випливають з ознак та особливостей форм вираження назовні і функціювання норм права та зумовлюють необхідність тлумачення. Визначені чинники, притаманні безпосередньо українській державності, які підвищують актуальність тлумачення норм права в Україні й тісно пов'язані з такими обставинами:

- недостатній досвід правотворчої роботи, що відбивається на її ефективності та якості законодавчої техніки;

- недостатні визначеність і розмежованість повноважень між гілками влади, що зумовлює видання надвеликої кількості конкретизуючих підзаконних актів, які часто суперечать існуючим нормам права і ще більше ускладнюють їх розуміння й реалізацію;

- активний розвиток національної мови;

- нерозвиненість правової свідомості і культури, що призводить до невірного або неповного розуміння змісту норм права і, як наслідок, до порушення законності (в цьому аспекті тлумачення набуває значної актуальності, особливо в плані роз'яснення громадянам та державним службовцям змісту діючих правових норм із метою їх правильної реалізації).

Розкриті цілі, які переслідує тлумачення норм права в розрізі його місця в правовій діяльності. З огляду цілей, на досягнення яких спрямоване тлумачення правових норм, зроблено висновок про головну мету тлумачення, яка полягає в охороні та всебічному зміцненні законності. Разом із тим, зосереджено увагу на можливості тлумачення норм права виступати засобом досягнення інших цілей, які йому не властиві і не входять в його завдання.

Розглядається проблема місця тлумачення в правовій дійсності. Автор не погоджується з пануючими в правовій науці поглядами щодо місця тлумачення лише в правозастосуванні чи реалізації права. Обгрунтована необхідність тлумачення в процесі законотворення, усіх видів реалізації правових норм, систематизації права, правовому вихованні, пропаганді права тощо. При розгляді місця тлумачення в механізмі правового регулювання автор заперечує проти подолання прогалин у праві, конкретизації та пристосування норм права до нових умов життя шляхом їх тлумачення. Визначені поняття і риси юридичної конкретизаціїї норм права, її співвідношення з тлумаченням та ознаки, за якими різняться ці правові явища. Зазначено, що в науці існує, на думку автора, хибний підхід, згідно з яким місце тлумачення в правовій діяльності розглядають надто вузько, а в правовому регулюванні йому надають невиправдано широке значення. Такий стан, з одного боку, випускає з поля зору юридичної науки окремі явища правового життя, а з іншого - призводить до стирання меж між правотворчою діяльністю, застосуванням норм права та їх тлумаченням.

Розділ 2. “Тлумачення норм права як юридична діяльність” висвітлює проблеми процесу, методології тлумачення, класифікації з'ясування і роз'яснення правових норм за способами та видами, визначення результатів та критерієв тлумачення, юридичної природи і дії актів тлумачення. Розглянуті проблеми тлумачення як діяльності щодо з'ясування і роз'яснення дійсного змісту правових норм. Розкриті питання методології тлумачення як сукупності конкретних прийомів та правил дослідження норм права, об'єднаних у способи тлумачення для з'ясування дійсного змісту норм права. Дано визначення способу тлумачення. Звернено увагу на нерозв'язаність у правовій науці проблеми визначення прийомів і правил з'ясування норм права та їх наступного об'єднання у способи тлумачення. Автор пропонує виходити насамперед із завдань та об'єкта тлумачення норм права, обгрунтовуючи виділення при цьому логічних, мовних, систематичних й історичних прийомів і правил з'ясування. Підставами об'єднання виділених прийомів і правил у способи тлумачення виступають певна сторона об'єкта тлумачення, яка ними досліджується, та притаманні цим прийомам і правилам спільні риси й ознаки.

Дано визначення результату тлумачення як суми висновків, яких дійшов суб'єкт тлумачення в процесі з'ясування норми права за допомогою всієї сукупності способів тлумачення, що адекватна дійсному змісту цієї норми та відповідає критеріям істинності і правильності результату тлумачення. Результат з'ясування завжди є адекватним волі законодавця, а порівняльні висновки, отримані в результаті безпосереднього розуміння тексту норми права і встановлені внаслідок застосування всієї сукупності способів і прийомів тлумачення, можуть бути адекватними, розширеними та обмеженими. Результат з'ясування, адекватний змісту норми права, повинен відповідати критеріям істинності і правильності тлумачення. Таким критерієм у кінцевому рахунку є загальнолюдська практика, безпосередня та опосередкована. Обгрунтовані підстави видової класифікації роз'яснення норм права, розглянуті існуючи точки зору на це питання. Залежно від юридичної сили тлумачення виокремлюють офіційний і неофіційний його види, а відповідно до характеру дії - загальний й індивідуальний. Автор не погоджується з прийнятою в літературі класифікацією правових актів на нормативні, інтерпретаційні, акти застосування та реалізації прав і обов'язків. Він обгрунтовує необхідність поділу інтерпретаційних актів на акти юридичної конкретизації та тлумачення норм права. Дано визначення акта тлумачення норм права.

Досліджені проблеми з'ясування норм права, визначені та ретельно проаналізовані прийоми і правила з'ясування, які містяться у способах тлумачення. Досліджені існуючи в правовій науці проблеми сутності та змісту способів тлумачення норм права. Спростовано заперечення проти самостійного існування й необхідності використання логічного, мовного та історичного способів тлумачення. Обгрунтовано недоцільність і безпідставність виділення функціонального, спеціально-юридичного, термінологічного, телеологічного та логіко-юридичного способів з'ясування. Схарактеризовані причини існування розширеного і обмеженого видів тлумачення, а саме, системність права та вжиття законодавцем термінів чи словосполучень, що означають поняття ширшого або вужчого обсягу порівняно з тим, яке насправді мав на увазі законодавець при формулюванні відповідної норми. Наведено найтиповіші випадки результату тлумачення: розширеного, обмеженого та адекватного. Зроблено аналіз загальнолюдьскої практики як критерію адекватності результата з'ясування норми права дійсній волі законодавця, в ній вираженій, яка виявляється безпосередньо або в опосередкованих формах: 1) юридична практика, що включає в себе практику тлумачення норм права; 2) логічна правильність результатів тлумачення; 3) практика мовного спілкування; 4) прийоми й правила тлумачення, в яких знаходять відображення особливості норм права та переломлюються вимоги загальнонаукових методів пізнання в розрізі їх застосування у з'ясуванні змісту правових норм.

Разом із тим при використанні практики як критерію адекватності результату тлумачення норм права слід ураховувати, що, по-перше, практика є настільки абсолютною, наскільки відносною. Загальнодержавна практика тлумачення норм права сама може бути оцінена з точки зору правильності, а її результати, що знайшли вираз у відповідних документах, - з точки зору адекватності. По-друге, в зв'язку з тим, що норми права регулюють не тільки вже існуючі суспільні відносини, але й іноді мають випереджаючий характер та спрямовані на сприяння виникненню і розвитку нових відносин, не завжди можливо використання певних форм практики як критеріїв адекватності результатів тлумачення норм права.

Далі у розділі здійснено аналіз роз'яснення правових норм, сутності та ознак видів тлумачення, актів тлумачення та їх дії. Відзначено, що обов'язковий характер офіційного тлумачення випливає з юридичних властивостей норм права та повноважень у певного суб'єкта на таке тлумачення. Ці повноваження мають походити з права суб'єкта на правотворчість або бути делеговані йому особою, котра видала норму права, що тлумачиться. Делеговані повноваження на офіційне тлумачення повинні бути закріплені у відповідних правових нормах, які мають міститись в окремому нормативному акті, що регулює відносини тлумачення норм права, в нормативному акті, норми права якого тлумачаться, нормативному акті, що регламентує відносини суб'єкта, котрому делеговано повноваження на офіційне роз'яснення.

Запропоновано визначення офіційного тлумачення як процесу роз'яснення дійсного змісту норм права третім особам, що здійснюється уповноваженим на надання офіційного роз'яснення суб'єктом тлумачення та має обов'язковий характер. Пропонується розв'язання проблеми існування автентичного тлумачення та його співвідношення з нормами права. На завершення підрозділу досліджено юридичну природу актів офіційного тлумачення норм права, визначені особливості їх дії в просторі, часі, та за колом осіб. Необхідно обмежити загальноприйняту позицію щодо безумовної зворотньої сили актів тлумачення. Офіційне тлумачення має діяти з моменту вступу в юридичну силу норми права, дійсний зміст якої роз'яснюється у відповідному акті. Разом із тим, коли норма права вже діє і реалізується не з тим змістом, що роз'яснюється в акті офіційного тлумачення і при цьому офіційне тлумачення такої норми погіршує правовий стан суб'єктів суспільних відносин, надане роз'яснення повинно діяти з моменту опублікування акту офіційного тлумачення. Цей принцип, по-перше, повніше захистить права і свободи особи; по-друге, попередить випадки видання нових норм права чи внесення змін і доповнень до існуючих у вигляді їх офіційного тлумачення.

Розділ 3. "Практика тлумачення права" досліджує взаємозв'язок державної політики і соціальних інтересів у тлумаченні норм права, види та повноваження суб'єктів тлумачення в Україні, досвід зарубіжних країн та практичні результати тлумачення. У розділі розглянуто ознаки й особливості політичної системи суспільства, головні напрями державної політики, її нормативне санкціонування. Розглянуто співвідношення ідеологічних і правових норм із державною політикою. Обгрунтовано наступні причини, які зумовлюють взаємозв'язок і взаємовплив державної політики і тлумачення права.

- Державна політика є динамічним і рухомим явищем, проте право і правова система більше тяготіють до статичних тенденцій. Досить часто тлумачення, виконуючи невластиві йому функції, є тим інструментом, мостом, через який державна політика коригує, змінює регулювання суспільних відносин.

- При проведенні політики держава вимагає від суб'єктів суспільних відносин правильного і однакового розуміння й реалізації виданих норм права. Тлумачення в цьому разі є засобом з'ясування і роз'яснення дійсного змісту правових норм.

- Невідповідність правової системи інтересам і потребам суспільства відбивається на її ефективності в регулюванні відносин та зворотнім зв'язком впливає на державну політику. В цьому разі тлумачення, виконуючи не властиві йому завдання, є одним із механізмів, за допомогою яких ускладнюється реалізація норм права, що не відповідають потребам суспільного буття.

- Коли державна політика є результатом компромісу різних політичних сил, це знаходить відповідне втілення в законотворенні і відбивається на змісті правових норм у напрямку їх казуїстичності, двозначності, прогальності тощо. В цьому разі тлумачення використовується для з'ясування дійсного змісту норм права і його доведення до суб'єктів суспільних відносин.

Визначені взаємозв'язки тлумачення норм права і державної політики залежно від напрямків її проведення. Зазначено шляхи впливу соціальних інтересів на тлумачення правових норм.

Розкрита система суб'єктів офіційного тлумачення норм права в Україні, обсягів їх повноважень та практики надання ними офіційних роз'яснень. Заперечується поширена точка зору про відсутність у Верховної Ради України прав на надання офіційного нормативного тлумачення норм права. Обгрунтовується наявність таких прав та відмова від їх використання на користь Конституційного Суду України. Тлумачення, яке надається Конституційним Судом України, за своєю природою є делегованим офіційним роз'ясненням. Але, воно має такі самі ознаки, як і автентичне офіційне тлумачення, що надавалося Верховною Радою України. Автор заперечує проти практики видання змішаних правових актів як таких, що створюють передумови виправдання можливих порушень законності в діяльності органів виконавчої влади. Запропоновано розв'язання проблеми обсягу та змісту повноважень на офіційне тлумачення, яке надається вищими судовими органами України. Ці органи мають роз'яснювати лише норми права, які ними застосовуються при розгляді судових справ.

Разом з тим юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Теоретично вищі судові органи мають право на надання офіційного нормативного роз'яснення будь-яких правових норм, але фактичному роз'ясненню підлягають лише норми права, що практично застосовуються у судовій діяльності. Обов'язковий характер роз'яснення норм права, яке надається вищими судовими органами, формально поширюється лише на суди, інші органи та службових осіб, котрі застосовують норми права, по яких надано відповідне роз'яснення. Проте свої рішення суди ухвалюють іменем України, і вони є обов'язковими до виконання на всій території України для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян. Отже, для фізичних та юридичних осіб, котрі не є службовими особами чи державними органами, офіційні нормативні роз'яснення, що надаються вищими судовими органами, формально не є обов'язковими до виконання. Але якщо суд застосовує норму права до конкретного випадку з урахуванням наданого вищим судовим органом нормативного роз'яснення цієї норми та ухвалює відповідне рішення, воно є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів суспільних відносин, яких воно стосується. Таке положення відрізняє нормативне роз'яснення вищих судових органів від офіційного тлумачення, що надається Конституційним Судом України, яке має формально обов'язковий характер для всіх суб'єктів суспільних відносин.

Далі розглянуто напрямки та результати розвитку тлумачення норм права в іноземних державах. Досліджено існуючі в Англії, Болгарії, Угорщині та інших країнах спеціальні нормативні акти, які врегульовують відносини тлумачення правових норм, що значно підвищує якість тлумачення й ефективність правових норм. Проаналізований досвід роз'яснення правових норм органами державної влади зарубіжних країн, практика роз'яснення норм конституції та законів.

Наприкінці розділу міститься дослідження впливу і взаємозв'язків тлумачення норм права та його результатів на суспільні відносини в розрізі місця тлумачення в правовій дійсності. Так, практичні результати тлумачення в правотворчій діяльності полягають у виданні норм права, що найповніше задовольняють економічні, політичні, культурні потреби життя, ефективно врегульовують суспільні відносини й органічно вписуються в діючу правову систему. Розглянуті практичні результати тлумачення в реалізації правових норм, систематизації, правовому вихованні тощо. Автор робить висновок, що практичним результатом тлумачення норм права, в загальному розумінні цього слова, є забезпечення охорони й усебічного посилення законності в Україні.

У висновках дисертації викладені теоретичні положення, які підсумовують результати комплексного дослідження проблем тлумачення норм права.

1. Тлумачення правових норм є ефективним і єдиним засобом правильного й глибокого пізнання дійсного змісту правових норм. В правовій дійсності тлумачення має місце у правовій діяльності та правовому регулюванні. В правовій діяльності тлумачення норм права повинно використовуватися в правотворенні, реалізації і систематизації права, правовому вихованні, пропаганді тощо. Місце тлумачення в правовому регулюванні суспільних відносин полягає виключно в правильному, глибокому розумінні дійсного змісту норм права та його розгорнутому, обгрунтованому роз'ясненні іншим суб'єктам суспільства.

2. Тлумачення правових норм слід відрізняти від їх юридичної конкретизації. Сутність юридичної конкретизації полягає у виданні правоположення, яке не виходить за межі змісту норми права, але містить у собі новий елемент деталізації регулювання суспільних відносин, що не виражений у цій правовій нормі. При тлумаченні лише з'ясовуються, розкриваються, обгрунтовуються частини змісту правової норми, але нових елементів правового регулювання не встановлюється.

3. Пізнання дійсного змісту правових норм здійснюється за допомогою прийомів пізнання, об'єднаних за спільністю ознак і рис у способи тлумачення. Залежно від об'єкта дослідження застосовуються логічний, мовний, систематичний та історичний способи тлумачення.

4. Результатом з'ясування є висновки, до яких прийшов суб'єкт у процесі з'ясування норми права за допомогою всієї сукупності способів тлумачення, що адекватні дійсному змісту норми права й відповідають критеріям істинності й правильності результату тлумачення. Результат тлумачення має бути завжди адекватним дійсному змісту, який уклав законодавець у правову норму при її виданні. Класифікувати можна лише висновки про дійсний зміст норми, отримані з застосуванням усієї сукупності способів з'ясування, в порівнянні з висновками, що випливають тільки з мовного тлумачення цієї норми. Вони бувають адекватними, розширеними й обмеженими.

5. Критерієм адекватності отриманого результату з'ясування змісту норми права волі законодавця, яка виражена у цій нормі, є загальнолюдська практика - безпосередня або у сукупності опосередкованих форм: юридична практика, логічна правильність, досвід мовного спілкування, засоби тлумачення тощо.

6. Роз'яснення норм права полягає в розгорнутому, обгрунтованому роз'ясненні іншим особам дійсного змісту правових норм, яке отримує зовнішній вираз в акті тлумачення. Роз'яснення норм права поділяється на офіційне і неофіційне.

7. Юридична сила й обов'язковий характер актів тлумачення зумовлені: 1) юридичними властивостями норми права та підпорядкованим зв'язком правоположеннь акту тлумачення з нормою права; 2) наявністю наданих законодавцем певному суб'єкту повноважень на офіційне роз'яснення норм права і видання відповідних актів тлумачення.

8. Відносини тлумачення норм права і державної політики грунтуються на засадах узаємного зв'язку і взаємовпливу. Соціальні інтереси здійснюють опосередкований вплив на тлумачення норм права через державну політику і систему правових норм, систему цінностей, суспільних норм і суспільну свідомість та безпосередньо через суб'єктів тлумачення, котрі є носіями цих інтересів.

9. Аналіз тлумачення правових норм і державної політики, практики тлумачення в нашій та зарубіжних країнах дозволє зробити висновок про гостру необхідність ухвалення законодавчого акту, регулюючого відносини тлумачення і конкретизації норм права в Україні. Розробка і ухвалення цього закону суттєво впорядкує і стабілізує відносини конкретизації та роз'яснення змісту правових норм у суспільстві. Такий акт перешкоджатиме або гальмуватиме видання підзаконних нормативних актів, які не відповідать, суперечать чинним нормам права або ускладнюють з'ясування їх змісту. Загалом ухвалення цього закону значною мірою підвищить ефективність дії правових норм та посилить законність у державі.

Підсумовуючи викладене, маємо зазначити, що комплексне дослідження проблеми тлумачення норм права надало можливість визначити природу, важливість і актуальність цього явища, його структуру, ознаки й особливості, що являє інтерес як для розробки загальних основ теорії права, так і для всіх видів правової діяльності.

Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:

Сучасні наукові погляди на способи тлумачення права // Держава і право: Щорічник наук. праць молодих вчених. - К.: ВЦ ІДіП НАНУ, 1997. - Вип.1. - С. 35 – 41.

Дослідження способів тлумачення норм права // Правова держава: Щорічник наукових праць. - К.: Ін Юре, 1998. - Вип.9. - С. 324 – 329.

Офіційне тлумачення у правовій науці // Держава і право: Щорічник наук. праць молодих вчених. - К.: Ін Юре, 1999. - Вип. 2. - С. 22 – 26.

Теоретико-правові проблеми тлумачення норм права // Правова держава: Ювілейний щорічник наукових праць. - К.: Ін Юре, 1999. - Вип. 10. - С. 364 – 372.

Актуальність проблеми тлумачення права в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Юридична книга, 1999. - Вип. 3. - С. 4 – 9.

Систематизація та тлумачення норм права в Україні: проблеми взаємозв'язку та взаємовпливу // Матеріали міжнар. науково-практичної конф. “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 160 – 164.

Теоретичні проблеми визначення сутності тлумачення в правовій науці // Правова держава: щорічник наукових праць. - К.: Юридична книга, 2000. - Вип. 11. - С. 54 – 61.

Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2000.

У дисертації здійснено комплексне дослідження проблеми тлумачення норм права, визначено його юридичну природу, методологію, змістовний та функціональний обсяг, проведено класифікацію і впорядкування засобів та видів тлумачення, розроблено висновки і практичні рекомендації щодо тлумачення правових норм та вдосконалення чинного законодавства в напрямку врегулювання відносин тлумачення в Україні.

Розкриті чинники, що підвищують актуальність тлумачення норм права в Україні. Встановлено місце тлумачення в правовій дійсності.

Здійснено впорядкування методології тлумачення. Вказано на необхідність адекватності результату тлумачення дійсній волі законодавця, вираженій у нормі права. Наведено класифікацію актів тлумачення з виділенням актів юридичної конкретизації та актів тлумачення.

Указані причини, які зумовлюють тлумачення норм права та державної політики і соціальних інтересів. Здійснено класифікацію суб'єктів тлумачення права в Україні. Проаналізовано зарубіжний досвід у тлумаченні права. Розкритий вплив тлумачення та його результатів на суспільні відносини в розрізі місця тлумaчення в правовій діяльності.

Ключові слова: тлумачення, правова діяльність, правове регулювання, реалізація права, конкретизація права, способи з'ясування, види роз'яснення.

Власов Ю.Л. Проблемы толкования норм права. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.

В диссертации осуществлено комплексное исследование проблемы толкования норм права, определены его юридическая природа, методология, содержательный и функциональный объем, проведены классификация и упорядочивание средств и видов толкования, разработаны выводы и практические рекомендации относительно толкования правовых норм и усовершенствования действующего законодательства в направлении урегулирования отношения толкования права в Украине.

Раскрыта сущность толкование норм права и дано его научное определение. Очерчены причины необходимости толкования норм права и определены факторы, которые повышают актуальность толкования правовых права в современной Украине. Установлено место толкования в правовой действительности. При этом обращено внимание на отведение необоснованно широкого места толкованию в правовом регулировании и неоправданное сужение его роли в правовой деятельности. Определены цели толкования права в зависимости от его места в правовой действительности и