ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.115.8.001.83

ВАЛЕНТИНОВ Владислав Леонідович

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2000

Дисертація є рукопис.

Роботу виконано в Таврійській державній агротехнічній академії.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН

Малік Микола Йосипович,

зав. відділом Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Молдаван Любов Василівна,

головний науковий співробітник Інституту економіки НАН України

доктор економічних наук, професор

Євтушевський Володимир Андрійович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра економічної теорії

Захист відбудеться 28.12.2000р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 252127, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий 20.11.2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук,

професор, член-кореспоендент УААН МАЛІК М.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З прийняттям Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” закладено законодавчу базу створення кооперативних структур, тому виникає необхідність теоретико-методологічного обгрунтування шляхів реалізації кооперативних принципів в специфічних політичних, економічних, соціальних умовах України. Основоположними передумовами цього є: 1) аналіз здійснення ринкових перетворень в аграрному секторі з метою визначення функціональної ніші сільськогосподарської кооперації як складової аграрної реформи; 2) узагальнення і систематизація зарубіжного досвіду в галузі організаційно-економічного і фінансового механізму кооперації з метою виявлення всіх принципових структурно-функціональних складових кооперування сільськогосподарських товаровиробників; 3) розвиток теорії сільськогосподарської кооперації у напрямах, необхідних для ефективного формування кооперативних відносин в аграрному секторі України.

У зв'язку з тим, що їх формування відбувається поки що повільними темпами, необхідним є обгрунтування засобів його активізації, що полягають в інтенсивнішій мобілізації внутрішнього соціально-економічного потенціалу кооперативної ідеї для поліпшення економічного становища товаровиробників, зростання усвідомлення ними її переваг. Задача науково-методичного забезпечення кооперативного руху в Україні ускладнюється також тією об'єктивною обставиною, що суть кооперування сільськогосподарських виробників не вичерпується тільки економічними мотивами. Необхідно проаналізувати взаємозв'язок і взаємовідношення соціальної (духовної) та економічної сторін кооперації, ідентифікувати області їх тотожності і суперечності в організаційно-економічній структурі кооперативного підприємства.

Стан вивчення проблеми. Традиційно перші теоретичні напрацювання в галузі кооперації пов'язують з іменами соціалістів-утопістів Р.Оуена, Сен Симона, Ш.Фур'є та інших. Однак у зв'язку із специфічною соціально-політичною спрямованістю їхнього мислення їх реальний внесок у теорії та практику кооперативного руху можна оцінити як опосередкований. В цілому ці дослідники акцентували на необхідності дотримання соціальних ідеалів кооперації. Домінуюча роль соціальних аспектів кооперації в порівнянні з економічними також була аргументована пізнішими теоретиками і практиками кооперативного руху, наприклад Дж. Уорбессом, К.Тейлором, Ш.Гидом, пізніше М. Дейвіс та іншими. На соціальну природу кооперативного підприємства звертали увагу також українські й російські економісти: М.Туган-Барановський, О.Чаянов, М.Баллін, М.Драгоманов, М.Зібер, Б.Мартос, та інші.

Необхідно особливо відмітити сучасні суперечливі наукові дискусії про пріоритетність соціальних або економічних аспектів кооперації, що проводяться такими дослідниками, як С.Боок, Д.Бедфорд, Е.Форд, С.Побігущий та інші. У цій науковій полеміці найбільш яскраво виявляється сучасне методологічне переосмислення соціальних основ кооперації в умовах спеціалізації та укрупнення сільськогосподарського виробництва, конкурентної боротьби, що постійно загострюється. Багатоаспектні теоретико-методологічні питання функціонування кооперативів у ринковому середовищі були досліджені в різний час такими вченими, як М.Абрахамсен, Д.Баарда, Д.Бартон, П.Віталіано, С.Енке, І.Ємельянов, Д.Інгелсбі, П.Каарлето, Д.Кобія, Р.Коттеррілл, Д.Кнепп, Р.Кнутсон, М.Кук, К. Лі Вей, Р.Лопез, Е.Норс, Г.Ом, Ф.Роботка, Д.Ройер, Д.Роудес, Дж.Севедж, Т.Спрін, Р.Тріфон, Р.Філліпс, Д.Фредерик, П.Хелмбергер, С.Хус, Л.Шрейдер, М.Шаарс, Дж.Шаффер, Дж.Штаатц, Дж.Юде та інші.

Теоретичні і науково-методичні проблеми розвитку кооперації в Україні в період сучасних аграрних перетворень активно досліджуються економістами-аграрниками, такими як В.В.Зіновчук, О.В.Крисальний, М.Й.Малік, В.Я.Месель-Веселяк, Л.В.Молдаван, О.М.Онищенко, В.А.Пулім, П.Т.Саблук, Г.В.Черевко, В.В.Юрчишин та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційну роботу виконано в рамках програми наукових досліджень на 1996-2000 рр. “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому виробництві”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування шляхів реалізації кооперативних принципів в специфічних політичних, законодавчих, економічних, соціальних умовах України і розробка методичних підходів, спрямованих на підвищення ефективності існуючих в Україні кооперативних структур. Відповідно до поставленої мети вирішувався ряд задач:

· виявити основні тенденції, закономірності та методичні аспекти розвитку кооперативної теорії і практики у світі;

· розкрити роль соціальних факторів у створенні і функціонуванні обслуговуючих кооперативів;

· розробити методологічні підходи щодо визначення перспектив розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні;

· дослідити шляхи впливу кооперативного господарювання на конкурентоспроможність сільськогосподарських товаровиробників;

· ідентифікувати напрямки використання зарубіжного досвіду для вдосконалення організаційно-економічного механізму обслуговуючих кооперативів в Україні;

· обгрунтувати фактори і шляхи активізації кооперативного руху в Україні.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є закономірності формування і функціонування кооперативних структур в умовах реформування аграрного сектора, форми реалізації кооперативних принципів в специфічних політичних, законодавчих, економічних, соціальних умовах України. Об'єктом дослідження є сільськогосподарські кооперативи в Запорізькій, Херсонській областях, а також організації, що надають підтримку кооперативному рухові, передусім регіональний інформаційно-консультаційний центр “Агро-Таврія”.

Методологія і методика досліджень. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є діалектичний підхід до пізнання закономірностей розвитку сільськогосподарської кооперації в світі загалом і в Україні зокрема (суб'єктивний аспект) і до практичного перетворення дійсності з метою створення найбільш сприятливих умов для розгортання кооперативного руху (об'єктивний аспект). Теоретичний аналіз порушених в дослідженні питань проводиться за загальнометодологічною схемою системного підходу, відповідно до якої у всякому явищі, що розглядається, обгрунтовуються чинники його системної цілісності, структурно-функціональної організації, інтеграції в систему більш високого порядку, і тенденції історичного розвитку.

У процесі дослідження використовувалися традиційні методи економічних досліджень: історико-економічний аналіз, монографічний, абстрактно-логічний, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння і зіставлення і т.д.; крім того, математична методика системного аналізу, розроблена американськими дослідниками Ф.Кортесом, А.Прзеворським, Дж.Спрейгом, яка дозволяє кількісними методами отримувати дедуктивні висновки про поведінку систем на основі початкової інформації, якісний аналіз якої не дає таких же пізнавальних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень, спрямованих на удосконалення розвитку і функціонування сільськогосподарських кооперативів. Нові наукові положення дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, полягають у наступному:

· систематизовано основні напрямки розвитку теорії кооперації з обгрунтуванням їх науково-практичного значення для сучасних умов України;

· обгрунтовано методологічні напрямки дослідження специфічної ролі сільськогосподарської кооперації в системі аграрних перетворень на основі системного підходу;

· узагальнено зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації в частині співвідношення її економічних та соціальних факторів і функціонування її фінансового механізму; запропоновано класифікацію кооперативів за критерієм дії соціальних факторів та напрямки вдосконалення законодавчої бази сільськогосподарської кооперації в Україні;

· визначено основні теоретико-методологічні напрямки систематизації категоріального апарату концепції кооперативного підприємства виходячи з концепції неприбутковості;

· обгрунтовано основні принципи розвитку кооперативного руху в Україні;

· розроблено концептуальні підходи до визначення економічної доцільності повернення паїв і до визначення частки неподільного фонду в структурі власних коштів кооперативу;

· розроблено методичні підходи до системного аналізу дії соціальних факторів у кооперативі.

Ступінь обгрунтованості та достовірності наукових положень, висновків і рекомендацій. Одержані в процесі дослідження основні положення і висновки стосовно теоретико-методологічного забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації науково обгрунтовані і достовірні, що підтверджується апробацією на конференціях і семінарах, використанням прийомів логічної обробки фактичних і теоретичних даних, значного обсягу теоретико-методологічної та науково-методичної інформації і документально підтверджених даних зарубіжного досвіду. Результати дослідження використовуються у практичній, науково-методичній і освітній діяльності (засвідчено довідками обласної державної адміністрації, регіонального інформаційно-консультаційного центру “Агро-Таврія”, Таврійської державної агротехнічної академії, проекту ТАСІС FDUK9701).

Наукове значення роботи. Наукове значення роботи полягає в уточненні понятійного апарату і категоріальних взаємозв'язків в концепції кооперативного підприємства. Обгрунтовано теоретико-методологічні напрямки застосування системного підходу до дослідження сільськогосподарської кооперації, що можуть бути використаними у підготовці законодавчих і нормативних актів, розробці учбових матеріалів, теоретичних дослідженнях. Сформульовано систему загальнометодологічних принципів розвитку сільськогосподарської кооперації та визначено напрямки застосування математичного апарату теорії лінійних систем до моделювання фінансового механізму обслуговуючого кооперативу, а також взаємодії її економічних і соціальних факторів, що може служити вихідним пунктом подальших досліджень.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічні та методичні підходи до проблем розвитку сільськогосподарської кооперації, розроблені у дисертаційному дослідженні, використовуються в управлінні АПК Запорізької обласної державної адміністрації, а також в регіональному інформаційно-консультаційному центрі “Агро-Таврія” при Таврійській державній агротехнічній академії (м.Мелітополь). Матеріали роботи використовуються в рамках курсу “Менеджмент”, що викладається в Таврійській державній агротехнічній академії, в частині менеджменту сільськогосподарських кооперативів. Результати дослідження враховуються в діяльності проекту ТАСІС FDUK9701 “Сприяння розвитку кооперативних сільськогосподарських організацій в Україні”, а також можуть бути застосовані безпосередньо в діяльності обслуговуючих кооперативів.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні методологічних принципів теоретичного дослідження і практичної організації розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні на основі системного підходу. Уточнено специфічну функціональну роль кооперації в системі аграрних перетворень зокрема та аграрній політиці взагалі. Уточнено поняття соціальних факторів кооперації та обгрунтовано їх структуру. Визначено вихідні категоріальні взаємозв'язки в концепції кооперативного підприємства. Визначено деякі напрямки застосування математичного апарату теорії лінійних систем до встановлення закономірностей функціонування кооперативних структур.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень доповідались на семінарі інформаційно-консультаційних центрів “Принципи сільськогосподарських кооперативів: як їх впровадити і розповсюдити” (м.Мелітополь, жовтень 1998 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві України” (м.Київ, жовтень 1998 р.), конференції професорсько-викладацького складу Таврійської державної агротехнічної академії (м.Мелітополь, січень 2000 р.), та семінарах, проведених за участю проекту ТАСІС: “Стратегічний і тактичний менеджмент сільськогосподарських кооперативів” (с. Пуща Водиця, березень 2000 р.), і “Бухгалтерський облік, фінансовий аналіз, оперативний і стратегічний менеджмент кооперативів” (с. Кирилівка Мелітопольского району Запорізької області, червень 2000 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 2,1 друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 178 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 157 найменувань, містить 18 таблиць, 34 рисунки, 5 додатків. Структура роботи:

Вступ. Розділ І. Теоретичні основи розвитку кооперації.

1.1. Кооперація як системне явище та еволюція її теоретичного осмислення. 1.2.Методологічні аспекти системного підходу до дослідження сільськогосподарської кооперації. 1.3. Формування аграрної політики і розвиток сільськогосподарської кооперації.

Розділ 2. Соціально-економічні особливості формування обслуговуючих кооперативів. 2.1. Основні принципи розвитку обслуговуючих кооперативів в Україні. 2.2. Розвиток сільськогосподарської кооперації в системі аграрних перетворень. 2.3. Роль соціальних факторів у створенні і функціонуванні кооперативних структур. 2.4. Взаємозв'язок кооперації і конкуренції.

2.5. Місце неприбутковості в системі категорій кооперації: логіко-методологічний аспект.

Розділ 3. Напрями вдосконалення кооперативних структур.

3.1. Використання зарубіжного досвіду для підвищення ефективності функціонування обслуговуючих кооперативів. 3.2. Концептуальні підходи до системного моделювання фінансового механізму обслуговуючих кооперативів. 3.3. Методика системного аналізу соціальних факторів в обслуговуючому кооперативі. 3.4. Методологічні та мотиваційні засади формування внутрішніх економічних відносин в обслуговуючому кооперативі. 3.5. Освітня робота як фактор активізації кооперативного руху.

Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи розвитку сільськогосподарської кооперації” висвітлюються основні напрямки теоретичних досліджень у цій галузі, тенденції розвитку кооперативної теорії, характер їх відношення до сучасних умов аграрного сектора України, обгрунтовуються методологічні положення системного підходу до дослідження сільськогосподарської кооперації в Україні.

Кооперація за своєю природою є системним явищем, тобто означає формування цілого (кооперативу) з деякої сукупності частин (ринкових агентів). Специфіка кооперативної організації як системи полягає в тому, що результат її функціонування (вихід системи) характеризується властивістю неадитивності, в той час як витрати на її створення і підтримку (вхід системи) суворо адитивні. Тому з позицій системного підходу кооперацію можна визначити як особливий неадитивний механізм функціональної інтеграції господарських суб'єктів, що сприяє збереженню їх структурної диференційованості, тобто кооперація як форма економічної інтеграції не спричиняє втрати економічної індивідуальності членів, а навпаки, підтримує цю індивідуальність за рахунок спільного виконання окремих функцій.

Специфічною рисою кооперативної форми господарювання є те, що кооперація не є чисто економічним явищем, а містить також і соціальні аспекти, тобто розвиток кооперації завжди визначається взаємодією між її економічним і соціальним полюсами. Встановлено, що головною закономірністю розвитку як кооперативної теорії, так і практики, є зростання ролі її економічних факторів по відношенню до соціальних. Виходячи з цього запропонована класифікація напрямків розвитку теоретичних інтерпретацій кооперації (рис.1).

Рис.1. Систематизація напрямків розвитку кооперативної теорії

Для сучасних умов України найбільший інтерес представляє економічно-орієнтовані фундаментальні дослідження в рамках методології кооперативного реалізму, які головним чином спрямовані на розробку методологічних питань економічної природи кооперативу, фундаментальних економічних засад функціонування кооперативних структур у ринковій економіці, обгрунтування оптимальних меж застосування кооперативних методів господарювання, визначення організаційно-економічних механізмів реалізації кооперативних принципів.

Встановлено, що в умовах ринку аграрна політика повинна складатися з двох якісно різних видів компонентів – прямих і зворотних зв'язків, які є ефективними лише в своїй єдності. Прямі зв'язки зумовлені дією органів управління і включають нормативні акти, інструкції і т.д. Зворотні зв'язки відображають, яким чином ці дії сприймаються об'єктом регулювання, наскільки вони відповідають його внутрішнім закономірностям. Але, як доводить практика, часто складові аграрної політики, що мають природу прямого зв'язку, реалізуються методами, що є адекватними для зворотних зв'язків і навпаки.

З цього випливають декілька висновків. По-перше, як свідчить досвід, питання про системну природу окремих складових реформи не є самоочевидним і передумовою наукового підходу до формування кооперативних відносин як складової реформи є визначення її системної природи зворотного зв'язку. По-друге, лише ті складові реформи, що мають природу прямого зв'язку, повинні оцінюватись по кількісному критерію їх фактичного виконання. Оскільки формування кооперативних відносин має природу зворотного зв'язку, то воно є цінним не само по собі, а як реакція системи на певний стан навколишнього середовища, яке може бути таким, що не обов'язково створює передумови для кооперування товаровиробників. Отже, кількість кооперативів (і навіть сукупний обсяг кооперативної господарської діяльності) не може служити показником того, наскільки кооперативи розвинені в даному регіоні. Найоб'єктивнішим показником їх розвитку може бути тільки ступінь позитивності суспільного ставлення до них, відсутність яких-небудь штучних юридичних, правових, політичних, соціальних або інших перешкод в їх розвитку.

У другому розділі “Соціально-економічні особливості формування обслуговуючих кооперативів” висвітлюються проблеми функціонування кооперативів в аграрному секторі України і взагалі в умовах ринкової економіки, досліджується роль соціальних факторів у створенні і функціонуванні кооперативів, обгрунтовується система конкурентних ефектів кооперації, визначаються напрямки методологічного аналізу концепції неприбутковості.

У роботі обгрунтовано наступні основні методологічні принципи розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні: системності, кооперативної ідентичності, єдності економічних і соціальних факторів, історизму, творчого підходу, цілісності.

За 1999-2000 рр. чисельність кооперативних структур в аграрному секторі зросла на більш ніж 2660 одиниць. Проте, ефективне становлення кооперативних відносин наштовхується на певну недосконалість законодавчої бази, на не завжди сприятливий психологічний клімат. Як свідчить практика, головними проблемами розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні є залучення фінансових ресурсів, встановлення нормальних взаємовідносин між рядовими членами, правлінням, виконавчою дирекцією.

Теоретичний аналіз сільськогосподарської кооперації як складової аграрної реформи приводить до висновку, що якщо ринково-орієнтовані підприємницькі структури створюються як результат технологічної неможливості або недоцільності сільськогосподарського виробництва на базі індивідуального паю, то обслуговуючі кооперативи створюються як реакція на маркетингову неефективність тих підприємницьких структур, що вже досягли технологічної ефективності. З точки зору забезпечення системної цілісності майново-земельного комплексу колишнього КСП, на якому грунтуються декілька новостворених підприємств, специфічну інтегративну функцію сільськогосподарської кооперації можна представити таким чином (рис.2).

Рис. 2. Системна модель інтегративних функцій кооперації в механізмі аграрних перетворень

Специфічна “соціальна спрямованість” кооперативної форми господарювання вже відзначалась багатьма дослідниками. З урахуванням виявленої закономірності зростання відносної важливості економічних факторів кооперації порівняно із соціальними, в роботі запропоновано наступну класифікацію кооперативів за критерієм характеру дії соціальних факторів (табл.2).

Теоретичний аналіз соціальних факторів сільськогосподарської кооперації приводить до висновку, що їх можна поділити на соціальні передумови і соціальні цінності, перші з яких в більшій мірі історичні і схильні до змін, ніж другі. Соціальні передумови характеризують ті історичні умови, які повинні сформуватися, для того, щоб кооперативний рух у даному суспільстві міг компенсувати дефіцит дотримання певних соціальних цінностей, що об'єктивно виник. Тоді, коли цей дефіцит компенсований у достатній мірі, в системі соціальних факторів починає діяти зворотний зв'язок, що знижує стимули до кооперації.

Аналіз фактичного матеріалу приводить до висновку, що кооперація має короткострокові конкурентні ефекти, які полягають у стимулюванні конкурентної боротьби, і довгостроковий ефект, який пояснює ускладнення економічного становища самих кооперативів у зв'язку з загостреною ними же конкурентною боротьбою.

Таблиця 1

Класифікація кооперативів за характером взаємодії

економічних і соціальних факторів

Тип кооперативів Приклади з історичного розвитку кооперації Опис

Соціально-доміновані Кіббуц, значна частина споживчих кооперативів, частина заготовівельно-збутових кооперативів Соціальні фактори сприяють економічному розвитку кооперативу, виконують якщо не головну, то і не другорядну функцію. Індивідуальні члени кооперативу знаходяться в економічно пригнобленому стані.

Соціально-нейтральні Значна частина заготовівельно-збутових, частина споживчих кооперативів Соціальні фактори не впливають на економічний розвиток кооперативу, їх роль можна охарактеризувати як другорядну.

Економічно-доміновані Великі західні кооперативи, кооперативи "нової генерації" (переробні кооперативи з обмеженим членством та фіксованим обсягом товарообігу) Соціальні чинники ускладнюють економічний розвиток кооперативу, зумовлюють його відносне невигідне положення в конкурентній боротьбі, в той час як кооператив функціонує передусім як суб'єкт ринку. Індивідуальні члени кооперативу не є жертвами ринкового пригноблення, а самі є відносно успішними капіталістами.

Моделювання концептуального взаємозв'язку кооперації і конкуренції на основі теорії лінійних систем показало, що в будь-яких соціально-економічних умовах функціонування аграрного ринку повинна функціонувати певна критична маса кооперативних суб'єктів, що протистоїть тенденціям монополізації цього ринку. Тільки в цьому випадку цей ринок є стабільним, тобто таким, що здатний функціонувати невизначено довгий час.

У роботі запропоновано, що найзагальнішим (субстанціальним) поняттям в концепції кооперативного підприємства, з якого випливають решта категорій, є поняття неприбутковості. Також акцентовано логічний аспект концептуального взаємозв'язку між неприбутковістю кооперативів і прибутковою орієнтацією ринкового середовища, в якому функціонують кооперативи.

У третьому розділі “Напрями вдосконалення кооперативних структур” обгрунтовуються шляхи та фактори активізації кооперативного руху в аграрному секторі України. Як один з цих шляхів пропонується передбачити в законодавчій базі кооперації можливість спеціальної фінансової процедури, що є специфічною лише для обслуговуючих кооперативів, - повернення паїв. Необхідність його пов'язана з тим, що структура участі в господарській діяльності кооперативу з часом відхиляється від структури участі в пайовому фонді.

Повернення паїв є засобом запобігання цієї диспропорційності, яка може негативно вплинути на мотивацію членів кооперативу користатися його послугами. Крім того, якщо включити у витрати членів також так звані альтернативні витрати (ціну невикористаної можливості), то повернення паїв логічно стає прямим наслідком з кооперативного принципу обслуговування по собівартості. Найбільш доцільною системою взаєморозрахунків між кооперативом та членами, що забезпечує пряме узгодження між механізмами формування та повернення паїв, представляється фінансування через базовий капітал.

Ще одним напрямком активізації кооперативного руху є науковий підхід до організації освітньої роботи. Істотною рисою всякої освітньої роботи в галузі кооперації є ціннісний підхід, який імпліцитно (неявно) завжди міститься в матеріалі, що викладається. Тому свідоме виявлення ціннісних аспектів і інтенсифікація їх в освітній діяльності може служити одним з чинників підвищення його ефективності. Науковим методом цієї інтенсифікації є висвітлення соціально-обумовленої природи кооперації, тобто соціальних передумов її виникнення і розвитку.

Концептуальні підходи до системного моделювання фінансового механізму обслуговуючих кооперативів, розроблені у роботі, стосуються двох складових цього механізму: повернення паїв і визначення оптимальної частки неподільного фонду в структурі власних коштів кооперативу. Конкретні параметри процедур повернення паїв (обсяг платежів і строки повернення) визначаються в компромісному порядку, по-перше, необхідністю забезпечення пропорційності між фінансуванням та використанням послуг кооперативу, і по-друге, наявністю фінансових коштів для цього. Оптимальна частка неподільного фонду також має бути визначена під впливом протилежних установок – забезпечення фінансової життєздатності підприємства і зниження мотивації членів фінансувати свій кооператив, оскільки в умовах великого обсягу деперсоніфікованої власності “розмивається” почуття власника – господаря.

На основі застосування теорії лінійних систем визначено період оптимального неповернення паїв, тобто період, протягом якого витрати, пов'язані з поверненням паїв, перевищують витрати, пов'язані з їх тимчасовим утриманням (рис.3).

Рис.3. Визначення оптимального періоду неповернення паїв

В ході дослідження встановлено, що оптимальна хронологічна структура платежів по поверненню паїв, при інших рівних умовах, характеризується зростанням частки кожного наступного платежу в загальній сумі паїв, що будуть повернені. Відносно визначення частки неподільного фонду зроблено висновок, що при інших рівних умовах має місце обернено пропорційна залежність між оптимальною часткою неподільного фонду і приростом фінансування пайового фонду, яка може бути розрахована для кожного кооперативу.

У роботі обгрунтовано багатоетапну структуру реалізації механізму внутрішніх економічних відносин в обслуговуючому кооперативі (табл.2).

Розроблена модель соціальних факторів обслуговуючого кооперативу, у поєднанні з результатами соціологічного опитування членів кооперативу, дозволяє математично розрахувати: 1) наскільки соціальні фактори дійсно гальмують економічний розвиток кооперативу; 2) з якою інтенсивністю вони повинні діяти, щоб не мати гальмуючого впливу. Результати оптимізації дії соціальних факторів, таким чином, складають математичну основу обліку соціальних факторів, які традиційно вважаються такими, які важко кількісно визначити, а також математичну основу планування соціальних заходів в кооперативі, які, в свою чергу, вважаються інвестицією, віддача від якої важко піддається кількісному вимірюванню.

Таблиця 2

Функціональні етапи реалізації економічного механізму внутрішньогосподарських відносин обслуговуючого (збутового) кооперативу в Україні

Етап Опис Особливості реалізації в умовах України

1. Етап прогнозування Для визначення попередньої ціни здійснюється прогноз виручки і витрат, пов'язаних зі збутом. Інформація про прогноз прибутку і витрат міститься в бізнес-плані, який стає інформаційною базою цього етапу.

2. Етап виплати авансу З передбачуваної виручки віднімаються передбачувані витрати. На цій основі встановлюється розмір авансу. У зв'язку з дефіцитом фінансових ресурсів, кооператив навряд чи буде мати кошти для закупівлі продукції по попередній ціні до того, як продукція продана. Імовірніше, що суми авансу будуть сплачені після продажу продукції кооперативом.

3. Етап фінансування кооперативу Сума, що залишилася, використовується для компенсації всіх фактичних витрат по збуту, а також для забезпечення потреб кооперативу в додатковому фінансуванні, пов'язаному з продовженням функціонування кооперативу. Найбільш надійним методом внутрішнього фінансування є відрахування з кожної одиниці товару, оскільки один з альтернативних методів - утримання кооперативних виплат - може не спрацювати в зв'язку з їх браком, а інший альтернативний метод - прямі інвестиції - може спричинити нерозуміння з боку членів, оскільки він не пов'язаний безпосередньо з пропорціями використання кооперативу.

4. Етап розподілу залишку Після того, як кооператив виплатив попередні ціни і забезпечив потребу кооперативу в фінансуванні, частина, що залишилася розподіляється у вигляді кооперативних виплат, дивідендів на паї, повернення паїв. У Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" не передбачено можливість повернення паю у разі зменшення питомої ваги конкретного члена в структурі господарської діяльності кооперативу. Крім того, повернення паїв буде чинити фінансовий тиск на кооператив. Проте, можливість повернення паїв можна передбачити в Правилах внутрішнього розпорядку (оскільки повернення паїв не заборонене законом), а його економічний механізм можна побудувати так, щоб кооператив взагалі не ніс ніяких витрат, а здійснював тільки перерозподіл паїв (що можливо на основі так званого методу фінансування через базовий капітал).

ВИСНОВКИ

1. Формування кооперативних відносин в аграрному секторі економіки України пройшло тривалий і складний шлях. Особливістю кооперативної форми господарювання є те, що кооперація не є чисто економічним явищем, а обов'язково передбачає певне внутрішнє і зовнішнє соціальне середовище. Встановлено, що загальною тенденцією розвитку кооперативного руху в Україні має бути відносне зростання значущості економічних аспектів кооперативної організації, зумовлених загостренням конкурентної боротьби серед суб'єктів аграрних ринків. Необхідність забезпечення економічної життєздатності та ефективності кооперативів призводить до відступу від деяких кооперативних принципів. Це є відображенням суперечливої соціально-економічної природи кооперації, тому є закономірним і припустимим.

2. Сільськогосподарська кооперація має місце, як правило, коли сільськогосподарські товаровиробники остаточно сформувалися як приватні власники. Специфіка кооперування товаровиробників в сучасних умовах полягає в тому, що розвиток кооперації здійснюється одночасно з процесом формування приватних власників, які виникли в ході реформування аграрного сектору. Встановлено, що в системі аграрних перетворень сільськогосподарська кооперація виконує роль зворотного зв'язку, регулюючи вхід системи (процеси створення і функціонування підприємницьких структур) в залежності від стану виходу (їх ефективність і конкурентоспроможність). Загалом, незважаючи на ряд перешкод, за період 1999-2000 рр. в Україні було створено понад 2660 кооперативів.

3. Враховуючи, що загальнотеоретичні основи кооперування товаровиробників добре розвинуті вітчизняними та зарубіжними вченими, завдання наукового забезпечення сучасного розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні полягає в обгрунтуванні методів реалізації організаційно-економічного механізму кооперації в специфічних умовах України, тобто особливої важливості набуває методологічний аспект. Системний підхід як методологічна основа дослідження сільськогосподарської кооперації передбачає:

· дослідження інтегративних характеристик системи, закономірностей функціонування системи як цілого;

· розкриття “системної якості” кооперації, тобто її сутності як складової в системі більш високого порядку (кооперація як складова ринкового механізму);

· обгрунтування структурно-функціональної організації системи, її внутрішньої будови стосовно фінансового механізму кооперативу, взаємного впливу економічних та соціальних факторів кооперації тощо;

· виявлення закономірностей відносно зростання ролі економічних факторів у порівнянні з соціальними.

4. Застосування діалектичного підходу до наукового забезпечення розвитку кооперативних відносин в аграрному секторі України передбачає ідентифікацію і обгрунтування системи методологічних принципів, що мають бути методологічним підгрунтям теоретичної і практично-організаційної роботи в галузі сільськогосподарської кооперації. В роботі обгрунтовані наступні принципи розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні: системності, кооперативної ідентичності, єдності економічних і соціальних факторів, історизму, творчого підходу, цілісності.

5. До напрямків застосування зарубіжного досвіду, розроблених в роботі, відносяться: 1) необхідність і можливість повернення паїв не тільки у разі виходу члена з кооперативу, але й у разі зменшення обсягів господарської діяльності, здійснюваної цим членом через кооператив;

2) передбачення у внутрішній нормативній документації обслуговуючих кооперативів механізмів компенсації членів, чия участь у пайовому фонді перевищує участь в господарській діяльності кооперативу; 3) роз'яснення сутності повернення паїв в рамках заходів щодо популяризації кооперативної ідеї, що проводяться серед українських сільськогосподарських товаровиробників; 4) ширше застосування інтегрованої методики управління пайовим фондом, що забезпечує пряме узгодження механізму повернення паїв з механізмом їх формування, і тому є найбільш ефективною в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів.

6. Фінансовий механізм обслуговуючого кооперативу має специфічні “проблемні” області, що регулюються декількома протилежними відносно один одного цільовими установками членів. Сюди відносяться передусім проблеми повернення паїв і визначення оптимальної частки неподільного фонду в структурі власних коштів кооперативного підприємства. В процесі функціонування кооперативу існує “оптимальний період неповернення паїв”, протягом якого умовні витрати по поверненню перевищують умовні витрати по неповерненню паїв. Теоретично доказано, що в довгостроковому періоді приріст частки неподільного фонду повинен бути прямо пропорційний приросту пайового фонду, виходячи з чого оптимальна частка неподільного фонду при заданих початкових умовах визначається виходячи з необхідної потреби у внутрішньому фінансуванні.

7. Соціальні фактори, що впливають на виробничо-економічну діяльність кооперативу, традиційно вважаються об'єктивно існуючим, але важко вимірним явищем. Однак планування господарської діяльності кооперативу вимагає чіткого вимірювання і обліку соціальних факторів, визначення взаємозв'язку їх з економічними факторами, планування конкретних показників соціального середовища і соціальних заходів щодо їх досягнення. Методика системного аналізу соціальних факторів дозволяє оцінити їх дію і розрахувати напрями їх оптимізації, що перетворює їх в об'єкт свідомого і точного управління.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Валентинов В.Л. Коллективное принятие решений в обслуживающем кооперативе // Экономика и управление. – 2000 р. - № 4. – с.26-28. – 0,3 д.а.

2. Валентинов В.Л. Розвиток сільськогосподарської кооперації в системі аграрних перетворень // Економіка АПК. – 2000 р. - №5. – с.25-30. – 0,5 д.а.

3. Валентинов В.Л. Методологічні аспекти дослідження розвитку сільськогосподарської кооперації // Економіка АПК. – 2000 р. - №9. – с.30-36. – 0,5 д.а.

4. Валентинов В.Л. Концепции неприбыльности сельскохозяйственных кооперативов в теориях некоторых американских экономистов // Научные труды Крымского государственного аграрного университета / Экономические науки. Вып. 63. – Симферополь, 2000. – с.235-238. –

0,3 д.а.

5. Валентинов В.Л. Методичні аспекти системного аналізу соціальних факторів в обслуговуючому кооперативі // Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади / За ред. П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 475 с. (особ. внес. здобув. c. 86-100) - 0,5 д.а.

АНОТАЦІЯ

Валентинов В.Л. Соціально-економічні передумови розвитку сільськогосподарської кооперації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2000.

В дисертації висвітлено основні методологічні напрямки системного дослідження сільськогосподарської кооперації, виявлено закономірності розвитку кооперації товаровиробників у практичному і теоретичному аспектах.

Уточнено обгрунтування специфічної функціональної ролі кооперації в системі аграрних перетворень зокрема і аграрної політики взагалі. Визначено особливості дії соціальних факторів кооперації. Встановлено механізм впливу кооперації сільськогосподарських товаровиробників на підвищення їх конкурентоспроможності. Уточнено категоріальну структуру концепції кооперативного підприємства.

Розроблено комплекс напрямків активізації сільськогосподарської кооперації: методологічні підходи до освітньої роботи, удосконалення фінансового механізму (обгрунтування оптимальної структури власних коштів, оптимальна стратегія повернення паїв), дії соціальних факторів, а також урахування зарубіжного досвіду в частині застосування процедур повернення паїв і пропорційного голосування.

Ключові слова: сільськогосподарська кооперація, ринок, сільськогосподарський товаровиробник, аграрна реформа, системний аналіз.

АННОТАЦИЯ

Валентинов В.Л. Социально-экономические предпосылки развития сельскохозяйственной кооперации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2000.

В диссертации освещены основные методологические направления системного исследования сельскохозяйственной кооперации, выявлены закономерности развития кооперации товаропроизводителей в практическом и теоретическом аспектах.

Уточнено обоснование специфической функциональной роли кооперации в системе аграрных преобразований в частности и аграрной политики вообще. Определены особенности действия социальных факторов кооперации. Установлен механизм влияния кооперации сельскохозяйственных товаропроизводителей на повышение их конкурентоспособности. Уточнена категориальная структура концепции кооперативного предприятия.

Разработан комплекс направлений активизации сельскохозяйственной кооперации: методологические подходы к образовательной работе, усовершенствование финансового механизма (обоснование оптимальной структуры собственных средств, оптимальная стратегия возвращения паев), действия социальных факторов, а также учет зарубежного опыта в части применения процедур возврата паев и пропорционального голосования.

Ключевые слова: сельскохозяйственная кооперация, рынок, сельскохозяйственный товаропроизводитель, аграрная реформа, системный анализ.

SUMMARY

Valentinov V.L. Socio-Economic Preconditions of the Development of Agricultural Cooperation. – Manuscript.

Thesis for a candidate of economic sciences degree in speciality 08.01.01 – Economic Theory. Institute for Agricultural Economics of the Ukrainian Academy of Agricultural Sciences, Kyiv, 2000.

It has been discovered in the research that the essence of agricultural cooperation lies in the controversy between its economic and social (spiritual) poles. The overall tendency in the evolution of agricultural cooperation in Ukraine and worldwide has been proven to be a constant increase in the relative weight of economic factors with respect to social factors. This trend is manifest both in theoretical and practical contexts. In terms of theory, a classification of cooperative theoretical interpretations on the basis of their relationship to the basic socio-economic dilemma has been proposed, ranging from socio-idealistic views initiated by Owen to the latest economically oriented mathematical trends. In terms of real-world cooperative business, a classification has been proposed with respect to the same criterion: cooperatives evolve from socially dominated, through socially neutral, to economically dominated forms.

Systems approach to research of Ukrainian cooperatives requires that the cooperative movement should be viewed not as an autonomous area in Ukrainian agricultural sector but as a component of a more complex system. According to this statement, a system of methodological principles of cooperative formation in Ukraine has been put forward. Implementation of these principles will facilitate the existence of integrative links between Ukrainian farmer cooperation, political, legal, economic, social environment of cooperation, and the worldwide cooperative movement.

Much attention has been paid to the role of farmer cooperation in the framework of agricultural reform. On the basis of systems theory an attempt has been made to develop a formal model of integrative functions of cooperation in the procedures of property sharing which forms a necessary stage in agricultural reform. Of major methodological importance is the conclusion that agricultural cooperation, when viewed as a part of government agricultural policy, has the nature of feedback loop, whereby the outputs of agricultural policy (efficiency of newly created entrepreneurial units) affect the inputs (processes of organizational and economic restructuring).

Analysis of social factors of cooperation undertaken in the research has thrown a new light on their logical structure. Permanent part of social factors is accounted for by the ever-lasting values such as democracy, mutual self-help, and equitableness. Variable part of social factors includes the historical premises of forming a cooperative. As soon as the social deficit of ever-lasting values is overcome by the cooperative method, a negative feedback starts acting, causing the social need of cooperation to decrease.

It has been established that besides internal (for patrons) and external (competitive yardstick) effects, which may be classified as short-term effects, agricultural cooperation indirectly produces a long-term competitive effect, whereby the operation of cooperatives is hampered by competition, intensified by the same cooperatives.

Logical analysis of conceptual structure of the cooperative theory has shown that the concept which is logically prior to all other cooperative concepts is that of non-profit character. All other principles and definitions that are peculiar for cooperative business represent a more or less mediated logical deduction from this fundamental category. Therefore, all further attempts to provide a coherent exposition of the cooperative idea in various situations should be based on the principle of logical primacy of the non-profit orientation concept with respect to other concepts.

On the basis of theory of linear systems a formal model of equity redemption has been developed. This model allows to calculate the optimal balance between the relative burdens of retaining and retiring the redeemable equity and thus substantiate the optimal period of equity retention, during which the redemption burden exceeds the retention burden. The same modelling technique has been applied to determining the optimal share of unallocated equity in the total equity.

The use of systems theory enabled to take a mathematical view at the social factors which traditionally had been considered as a hardly quantifiable phenomenon. The systems analysis of social factors proceeds from a sociological survey of patrons to establishing an exact degree to which the current economic opportunities of the cooperative are underrealized. Representation of the social determination of cooperatives in the form of a linear dynamic system also enables to substantiate the optimal values for the social factors.

An important tool for agitating the cooperative action among agricultural producers is the adequate organization of educational activities. A conclusion was made that cooperative education is essentially different from all other kinds of education because it envisages not only the transfer of information, but also the shaping of a positive attitude towards the cooperative idea. The attitudinal aspect was shown to be perfectly compatible with unbiased approach provided that only the scientific ways are used to create the attitude. An opinion is proposed that a scientific way of doing so calls for a detailed exposition of the social factors of cooperation and their fundamental role for the existence of the very cooperative idea.

Key words: agricultural cooperation, market, agricultural producer, agricultural reform, systems analysis.