Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

АПН України

Вітюк Валентина Василівна

УДК 373.8:371.127

Розвиток професійно-особистісних якостей вчителів-предметників

у системі післядипломної освіти

13.00.04.– теорія та методика професійної освіти

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент

Пуцов Володимир Іванович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, завідувач кафедри післядипломної педагогічної освіти

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук

Сущенко Тетяна Іванівна,

Запорізький інститут удосконалення вчителів, професор кафедри теорії та методики виховання;

- кандидат психологічних наук, доцент

Карамушка Людмила Миколаївна,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології управління

Провідна установа - Рівненський державний гуманітарний університет,

кафедра педагогіки. Міністерство освіти та науки України, м.Рівне

Захист відбудеться "7" вересня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-а).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Автореферат розісланий "7" серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, становлення державності та розвитку демократизації суспільства в Україні. Реформування школи в першу чергу залежить від підготовки спеціалістів, які б могли творчо застосовувати на практиці передові навчальні технології, кращі результати педагогічних досліджень. У цих умовах сучасна школа України стала перед необхідністю якісного підвищення професійної компетентності вчителів та розвитку в них цілісного комплексу професійно-особистісних якостей, співзвучних вимогам часу.

Важливу роль у вирішенні цієї проблеми має відіграти система післядипломної освіти. Тому виникає необхідність вироблення нових підходів до організаційно-педагогічних засад, змісту та методичного забезпечення процесу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Йдеться про такий підхід до процесу їх підготовки та післядипломної освіти, який би сприяв інтеграції професійного і особистісного в їхній діяльності. Знання теорії предмету і технології навчання та виховання лише тоді ефективно спрацьовують у педагогічній практиці, коли вони зливаються з почуттями і прагненнями вчителя, з його власним "Я", перетворюються на особистісні якості вчителя.

Спостереження та аналіз діяльності багатьох педагогів-предметників свідчить про те, що педагогічні навчальні заклади не забезпечують повною мірою саме розвиток професійно-особистістних якостей як інтеграції зовнішніх вимог і внутрішньої сутності людини.

Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень свідчить про посилену увагу до процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників, можливостей системи післядипломної освіти. Так, зокрема, фундаментальні проблеми підвищення кваліфікації педагогічних кадрів висвітлюються в монографічних роботах В.І.Бондаря, І.П.Жерносека, М.Ю.Красовицького, С.В.Крисюка, В.І.Маслова, Н.Г.Протасової, О.П.Тонконогої, П.В.Худомінського та ін.. У роботах психологів Л.І.Божович, Н.В.Кузьміної, Ю.Н.Кулюткіна, Г.С.Сухобської розроблено психологічні засади розвитку особистості вчителя, визначено професійно-особистісні якості педагогів відповідно до їх соціальної ролі.

Окремі аспекти підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів знайшли відображення в роботах А.В.Даринського, О.Г.Мороза, В.І.Пуцова, В.А.Сластьоніна, Г.О.Штомпеля та ін..

Однак проблема розвитку специфічних професійно-особистісних якостей вчителів у системі підвищення їх кваліфікації ще не ставала предметом спеціального дослідження. Це особливо стосується посилення акценту на розвиток у вчителів-предметників таких важливих професійно-особистісних якостей, які відповідають викликам сучасності, як от: творче ставлення до своєї професійної діяльності, прагнення до новаторства на базі сучасних наукових знань і досвіду, гуманістичний характер спілкування з учнями, усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності.

Вважаємо за необхідне зупинитися на дослідженні розвитку саме цих якостей вчителів з таких міркувань:

а) незважаючи на те, що деякі з цих якостей певною мірою були предметом наукових досліджень та турботи навчально-методичних установ, проблему творчого ставлення вчителів до своєї професії, зокрема новаторства, вміння спілкуватися з учнями на гуманістичних засадах, не можна вважати вирішеною. А усвідомлення вчителем себе як носія національної культури і полікультурності є фактично новою вимогою, яка виникла з проголошенням Незалежності України. Ці професійно-особистісні якості фактично є ключовими;

б) дослідження розвитку у вчителів всієї гами професійно-особистісних якостей є фактично неможливим в межах однієї дисертаційної роботи, тому вважаємо, що зосередження уваги на дослідженні чотирьох вище означених якостей дасть можливість одержати вірогідні висновки, які цілком можуть розглядатися як базові щодо розвитку професійно-особистісних якостей вчителя взагалі.

Все вищезазначене і зумовило вибір теми нашого дослідження: "Розвиток професійно-особистісних якостей вчителів-предметників в системі післядипломної освіти". Враховуючи те, що поняття “післядипломна освіта” включає велику кількість компонентів (спеціалізація, інтернатура, підвищення кваліфікації, перепідготовка, самостійна творча робота, стажування і т.д.) вважаємо за необхідне зупинитися на найбільш масовому і розвиненому компоненті післядипломної освіти - системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, яка включає, зокрема, такі рівні: обласний інститут, регіон (місто, район), методична робота в школі.

Зв'язок роботи з науковими темами, планами, програмами. Дисертаційне дослідження виконувалось згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України при розробці теми: "Науково-педагогічні основи післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів".

Об'єктом дослідження є післядипломна освіта вчителів.

Предмет дослідження – процес розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці методичних засад та умов розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Виходячи з предмета і загальної мети дослідження, необхідно було розв'язати в його процесі ряд конкретних завдань, зокрема:

1)проаналізувати стан розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення їх кваліфікації;

2) уточнити зміст поняття "професійно-особистісні якості вчителя" в аспекті досліджуваної проблеми, визначити критерії їх впливу;

3) розробити програму розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників та експериментально перевірити її дієвість у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

4) проаналізувати наслідки досвідно-експерементальної роботи та визначити організаційно-педагогічні умови розвитку професійно -особистісних якостей вчителів у процесі підвищення їх кваліфікації.

Методологічну основу дослідження становлять: положення про сутність людини як суб'єкта власного розвитку; андрагогічний підхід до підвищення кваліфікації педагогів; теорія пізнання, що розглядає цей процес як складний шлях від практичного інформаційного освоєння знань людиною до її інтелектуального, духовного і морального розвитку; концепція розвивального навчання як умова перетворення знань в особистісні переконання і життєві принципи; вчення про системи і системний підхід як шлях підвищення ефективності будь-якої діяльності.

У своїй роботі ми керувались документами про вимоги до підготовки педагогічних кадрів на сучасному етапі становлення національної школи, зокрема Законом України "Про освіту", Державною національною програмою "Освіта" ("Україна XXI століття"), Законом України "Про загальну середню освіту". Конституцією України, чинним законодавством України.

Теоретичною основою роботи є об'єктивні закономірності розвитку особистості (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн); теоретичне обгрунтування закономірностей і шляхів розвитку творчості і творчої особистості (І.А.Зязюн, І.П.Раченко, В.О.Моляко та ін.); теоретичні засади процесу навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (В.І.Бондар, О.В.Крисюк, Н.Л.Коломінський, Н.Г.Протасова, В.І.Пуцов); основи системного підходу до процесу підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (М.Ю.Красовицький, В.І.Маслов), фундаментальні положення, що стосуються розвитку професійно-особистісних якостей вчителів у процесі підвищення кваліфікації (А.В.Даринський, Ю.М.Кулюткін, Г.С.Сухобська та ін.).

Провідними методами дослідження стали: вивчення і аналіз філософсько-соціологічної та психолого-педагогічної літератури (опрацьовано 240 джерел); критичний аналіз досвіду підвищення кваліфікації вчителів (спостереження різних форм занять з педагогами та їх ефективності); діагностичні методи (проведено анкетування 876 вчителів для визначення їх компетентності в даній проблемі та експертна оцінка розвитку їхніх професійно-особистісних якостей); інтерв'ю, бесіда (346 вчителів різних предметів, 60 методистів, 240 керівників шкіл та органів освіти); вивчення впливу курсів на розвиток професійно-особистісних якостей слухачів (шляхом експертної оцінки їх розвитку до курсів і протягом 2,5-3 років після курсової підготовки); констатуючий та формуючий педагогічний експеримент; методи математичної статистики (з метою обробки статистичних даних, експертизи розвитку професійно-особистісних якостей вчителів); аналіз власного досвіду роботи на курсах вчителів-предметників.

Дослідження здійснювалось у три етапи протягом 1996-2000 років.

Перший етап (1996-1997 рр.) - вивчались теоретичні засади досліджуваної проблеми, розроблялася її концепція, вивчався стан даної проблеми в практиці роботи інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, рай- (міськ-) методкабінетів, шкіл.

Другий етап (1997-1998) - розроблялась програма розвитку професійно-особистісних якостей вчителів математики у процесі курсової підготовки та методичної роботи на рівні рай- (міськ-) методкабінетів і шкіл Волинської області.

Третій (заключний) етап (1998-2000 рр.) - здійснювалась досвідно-експериментальна перевірка програми розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників та аналіз результатів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний критичний аналіз стану розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників, досліджено роль у цьому системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів України та розроблено і експериментально перевірено програму розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників на всіх рівнях підвищення їх кваліфікації (школа-район-область) та експериментально апробовано організаційно-педагогічні умови, які забезпечують ефективність даного процесу.

Практичне значення дисертації полягає у розробці рекомендацій щодо розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників, у визначенні умов удосконалення процесу їх навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та визначенні функцій кожного рівня цієї системи у досягненні результату.

Особистий внесок автора полягає в розробці програми розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у процесі підвищення їх кваліфікації на різних рівнях (область-район-школа), яка включає змістовні і методичні шляхи досягнення цієї мети. В роботах, що підготовлені у співавторстві звернуто увагу на ті професійно-особистісні якості вчителів, які сприяють вирішенню певних педагогічних завдань.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обгрунтованістю його вихідних позицій, застосуванням взаємодоповнюючих методів, що відповідають його предмету, меті, завданням; застосуванням методів математично-статистичної обробки емпіричних даних та якісної інтерпритації результатів.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалась на експериментальних базах Волинського обласного навчально-методичного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, Рівненського інституту післядипломної освіти, Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка, Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, де висновки перевірялись і конкретизувались.

Матеріали дисертації апробовувались у ході курсової підготовки вчителів-предметників при Волинському обласному навчально-методичному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, під час виступів на республіканських та обласних семінарах (квітень 1997 р., м. Луцьк, вересень 1997 р., м. Луцьк) та конференціях (березень 1996 р., м. Луцьк, листопад 1997 р., м. Київ, листопад 1998 р., м. Київ, квітень 1999 р., м. Київ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 9 публікаціях здобувача (3 статті у провідних фахових виданнях, 5 статей у збірниках наукових праць та журналах, 1 методична рекомендація у співавторстві).

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (240 найменувань), додатків (5). Загальний обсяг дисертації - 196 с. (основна частина - 163 с.) У роботі подано 6 таблиць, 3 схеми, 2 малюнки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, сформульовано гіпотезу, визначено основні етапи дослідження, розкрито теоретичну значущість і практичну цінність дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, відображено апробацію і впровадження результатів дослідження, викладено особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Розвиток професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення кваліфікації як психолого-педагогічна проблема" здійснюється критичний аналіз стану дослідженості даної проблеми, визначаються професійно-особистісні якості вчителів-предметників, критерії їх вияву, аналізується стан розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у процесі підвищення їх кваліфікації.

У психолого-педагогічній літературі досліджуються: роль професійно-особистістних якостей вчителя для його діяльності (К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О Сухомлинський та ін.); значення безперервної освіти в розвитку професійно-особистістних якостей вчителя (О.П. Владиславлєв, А.В. Даринський, Ю.Н. Кулюткін та ін.); теоретичні і практичні засади функціонування системи підвищення кваліфікації педагогів як фактора розвитку професійно-особистісних якостей вчителів (В.І. Бондар, А.В. Даринський, І.П. Жерносек, М.Ю. Красовицький, С.В. Крисюк, В.І. Маслов, Н.Г. Протасова, В.І. Пуцов, О.П. Тонконога, П.В. Худомінський та ін.); теоретичні засади розвитку професійно-особистістних якостей вчителів (І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, В.І. Маслов, Н.Г. Протасова, Г.С. Сухобська, О.Г.Мороз, Н.Ф. Тализіна, 0.І. Щербаков та ін.); розвиток окремих професійно-особистістних якостей вчителя (В.Ф. Кудрявцева, В.Л. Марищук, Л.Я. Набока, О.Н. Пєхота, З.0. Романець та ін.).

Аналіз зазначених досліджень показує, що в них грунтовно розробляються теоретичні і практичні засади підвищення кваліфікації як основи безперервної освіти дорослих (цілі, зміст, організація, принципи тощо), наявні спроби створення моделей професійної компетентності педагогів в органічному зв'язку з розвитком їх здібностей і особистості в цілому, досліджуються окремі питання розвитку особистісних якостей вчителів, психолого-педагогічні засади їх розвитку в системі підвищення кваліфікації.

У педагогічній літературі залишаються мало дослідженими питання зв'язку між удосконаленням підвищення кваліфікації та розвитком професійно-особистісних якостей вчителів-предметників. Недостатньо визначено шляхи розвитку таких професійно-особистісних якостей вчителя, як: прагнення до новаторства на базі сучасних наукових знань і досвіду, творче ставлення до своєї професійної діяльності, гуманістичний характер спілкування з учнями, усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності. Умови розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення кваліфікації ще не ставали проблемою спеціального дослідження з метою їх практичного забезпечення в практиці системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Вважаючи, що успіх нашого дослідження зумовлено чітким визначенням поняття “професійно-особистісні якості вчителя” та вияву їх критеріїв, ми насамперед зосередили увагу на цьому питанні.

Вихідним концептуальним положенням дослідження є розуміння нами професійно-особистісних якостей вчителя як інтегрованої сукупності професійних і особистісних якостей, яка виникає внаслідок трансформації професійно-важливих знань, вимог і вмінь в особистісно значущі для вчителя та виявляється у більш ефективній педагогічній діяльності, посиленні впливу на особистість учня. Професійно-особистісні якості синтезують у собі, по-перше, загальні вимоги до вчителя як особистості, по-друге, особливості його професійно-педагогічної діяльності та, по-третє, їх конкретний прояв в особистих якостях і діяльності вчителя.

Розвиток професійно-особистісних якостей учителів-предметників вимагає знання складових її структури та функціонального взаємозв'язку між ними. Немає сумніву, що з великої кількості професійно-особистісних якостей не всі є однаково значимі. Безперечно також і те, що практично неможливо одночасно досліджувати професійно-особистісні якості, які необхідно розвивати в процесі підвищення кваліфікації вчителів-предметників.

Виходячи з цього, ми звернули увагу на найбільш істотні якості та свідомо обмежуємо своє дослідження розвитком таких важливих професійно-особистісних якостей вчителя-предметника, як: творче ставлення до своєї професійної діяльності, прагнення новаторства на базі сучасних наукових знань і досвіду, гуманістичний характер спілкування з учнями, усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності. Вибір саме цих якостей зумовлюється такими чинниками, як пріоритет національного і духовного відродження України, становлення національної системи освіти, важливість підвищення навчально-виховного процесу в школі за рахунок гуманізації взаємин учителів та учнів, розвитку здатності вчителів до творчої діяльності, динамічності у сприйманні нового, підвищення ролі вчителя як носія кращих традицій української та світової культури.

Виходячи з аналізу психолого-педагогічної літератури, спеціальних досліджень з проблем підвищення кваліфікації, з власного досвіду, з аналізу думок і пропозицій вчителів, проведеного анкетування, із завдань, які стоять перед сучасною системою освіти, ми визначили критерії тих професійно-особистісних якостей, розвиток яких становить предмет нашого дослідження. Складовими частинами кожного критерію є: 1) фундаментальні знання вчителя, 2) його ставлення до даної якості, 3) його вміння, що виявляються в реальній педагогічній діяльності та спілкуванні з учнями. Визначено також на основі якісних показників три рівні розвитку кожного критерію: низький; середній (формально-показовий); високий (еталонний). Кожному з них надано відповідні цифрові показники.

З метою вивчення стану розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників було використано масове дослідження 876 вчителів різних предметів сільських та міських загальноосвітніх шкіл, а також учителів гімназій та ліцеїв Волинської області. Визначення рівнів розвитку досліджуваних професійно-особистісних якостей кожного вчителя здійснювалося на основі експертної оцінки директорів шкіл та їх заступників, завідувачів та методистів районних (міських) відділів освіти.

Результати масового анкетування ми відобразили у зведеній таблиці розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників.

Таблиця 1

Стан розвитку

професійно-особистісних якостей вчителів-предметників (у %).

№ п/п | Професійно-особистісні якості | Рівні розвитку

Високий | Середній | Низький

1. | Творче ставлення до своєї професійної діяльності | 6,2 |

24,4 |

69,4

2. | Гуманістичний характер спілкування з учнями | 8,4 |

26,3 |

65,3

3. | Прагнення до новаторства на базі сучасних наукових знань і досвіду | 7,7 |

22,2 |

70,1

4. | Усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності | 4,1 |

23,6 |

72,3

Наведені дані свідчать про те, що розвиток важливих професійно-особистісних якостей значної частини вчителів, незалежно від фаху, знаходиться на низькому рівні. На основі ознайомлення з практичною роботою вчителів ми дійшли висновку про те, що існує значний розрив між розвитком професійних знань, умінь, навичок учителів та їх особистісними та професійно-особистісними якостями. Водночас професійно-особистісні якості не залежать від профілю спеціальності вчителя.

Причиною такого становища є недоліки підготовки вчителів-предметників. У системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, зокрема під час курсової підготовки і методичної роботи на рівні “школа, рай-(міськ-)методкабінет”, розвиток професійно-особистісних якостей вчителів не виступає як важлива мета. Відсутнє оптимальне співвідношення теоретичної і практичної підготовки, мало враховуються особистість вчителя, рівень його знань та професійно-особистісних якостей і, отже, його потреби та інтереси. Такі ж підходи переважно панують і в організації методичної роботи на місцях. Всі ці обставини визначають потребу ґрунтовної розробки зазначеної нами проблеми.

У другому розділі "Зміст та організаційно-методичне забезпечення розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів" обгрунтовано і розкрито програму розвитку професійно-особистісних якостей вчителів у процесі підвищення їх кваліфікації на різних рівнях (область - район - школа), враховуючи специфічні функції і завдання кожного з них. Ми виходили також з того, що ефективний розвиток професійно-особистісних якостей учителів-предметників можливий лише за умови наступності в роботі курсів підвищення кваліфікації при обласному інституті, в процесі методичної роботи на рівні району (міста), школи та самоосвіти вчителя.

Програма розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників, яка здійснювалась у нерозривній єдності з підвищенням їх кваліфікації, включала такі основні компоненти:

- орієнтовну модель знань та вмінь вчителів, яка в сучасних умовах сприятиме розвитку в них важливих професійно-особистісних якостей;

- методичні засади та форми розвитку професійно-особистісних якостей учителів на обласному, районному (міському) та шкільному рівнях в їх єдності та взаємодоповнюваності з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб кожного вчителя.

За своєю структурою модель містить такі основні компоненти: знання (методологічні і соціологічні; загальнокультурні, загальнопедагогічні, предметно-методичні); уміння (прогностично-діагностичні, організаційно-регулятивні, комунікативні, самореалізації і саморозвитку). Зміст моделі відбиває сучасний рівень філософії освіти, педагогічної психології, педагогіки та досвіду шкіл України і зарубіжжя.

При цьому необхідно підкреслити, що цей процес на обласному рівні здійснюється головним чином у традиційних формах навчання в межах відомих методичних заходів. Але ми намагалися збагатити їх новітніми підходами, актуалізувати акцентами, привести у відповідність із вимогами, які сприяють трансформації відповідних знань і вмінь у професійно-особистісні якості вчителя. Певну роль у цьому процесі на рівні області відіграв розроблений нами спецкурс "Професійно-особистісні якості вчителів", заняття клубу творчих педагогів, спрямування всіх форм процесу курсового навчання на стимулювання внутрішнього життя вчителя, осмислення ним власного педагогічного "Я".

У зазначеному аспекті розроблено рекомендації для методичної роботи з учителями на районному (міському) і шкільному рівні. Зокрема, йдеться про спрямованість всіх методичних заходів на допомогу кожному вчителю у критичному самоаналізі власних якостей, відповідність змісту і форм навчання індивідуальним можливостям і потребам учителя.

Для проведення досвідно-експериментальної роботи було залучено дві групи вчителів, які проходили курсову підготовку у Волинському обласному навчально-методичному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів у лютому 1997р. (експериментальна – “Е” і контрольна – “К” групи – 55 осіб). Робота з ними і спостереження за їх педагогічною діяльністю продовжувалося протягом 2,5-3 років (1996-1999) в умовах районних (міських) методичних заходів і на шкільному рівні. На кожного з учителів, які входили до контрольної та експериментальної групи, задовго до курсів була дана керівниками навчальних закладів експертна оцінка розвитку їхніх професійно-особистісних якостей, що співвідносилась із оцінкою колег, керівників методоб'єднань, самооцінкою. Сукупний аналіз стану розвитку професійно-особистісних якостей учителів експериментальної і контрольної груп на початку експерименту подано у таблиці 2.

Таблиця 2

Стан розвитку професійно-особистісних якостей вчителів експериментальної і контрольної груп (на початку експерименту у %)

Професійно-особистісні якості |

Контрольна група (К) | Експериментальна група (Е)

Рівень | Рівень

Високий | Середній | Низький | Високий | Середній | Низький

(у %) | (у %) | (у %) | (у %) | (у %) | (у %)

Творче ставлення до своєї професійної діяльності

11 | 24 | 65 | 6 | 29 | 65

Гуманістичний характер спілкування з учнями

7 | 34 | 59 | 7 | 33 | 60

Прагнення до новаторства на базі сучасних наукових знань і досвіду |

10 |

23 |

67 |

9 |

19 |

72

Усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності

13 | 28 | 59 | 15 | 24 | 61

Як видно з таблиці, розвиток професійно-особистісних якостей учителів контрольної та експериментальної груп знаходиться приблизно на однаковому рівні. Вчителів з високим рівнем розвитку небагато, переважають вчителі із середнім і низьким рівнем розвитку професійно-особистісних якостей.

Результати підсумкового зрізу (тобто експертної оцінки розвитку професійно-

особистісних якостей вчителів тих же груп після завершення досвідно-експериментальної роботи) дозволяють зробити висновок, що практичне застосування розробленої нами Програми забезпечує досягнення оптимальних результатів у формуванні більш високих рівнів розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників.

Таблиця 3

Розвиток професійно-особистісних якостей учителів експериментальної і контрольної груп (в кінці експерименту у %). |

Контрольна група (К) | Експериментальна група (Е)

Професійно-особистісні | Рівень | Рівень

якості |

Високий | Середній | Низький | Високий | Середній | Низький

Творче ставлення до своєї професійної діяльності | 18 | 38 | 44 | 38 | 42 | 20

Гуманістичний характер спілкування з учнями | 17 | 44 | 39 | 40 | 43 | 17

Прагнення до новаторства на базі сучасних наукових знань і досвіду |

14 |

32 |

54 |

34 |

47 |

19

Усвідомлення себе носієм національної культури і полікультурності

13 | 38 | 49 | 33 | 45 | 22

Зіставлення експертних оцінок професійно-особистісних якостей учителів експериментальної групи до і після досвідно-експериментальної роботи, спостереження і спілкування з ними протягом кількох років дає можливість зробити певні висновки.

Щодо творчого ставлення до своєї професійної діяльності. Підвищилася зацікавленість учителів у знаннях з теорії і методики свого предмету, прагнення до нового. Проте досить складною проблемою, для частини вчителів, виявився розвиток критичного осмислення власного досвіду, вміння нестандартно вирішувати педагогічні проблеми.

Недостатньо вирішеною проблемою залишився розвиток у вчителів прагнення до новаторства. Посилилася зацікавленість в інформації про передовий досвід, вміння трансформувати деякі педагогічні ідеї. Проте лише поодинокі вчителі здатні до розробки нових методів, прийомів, форм навчання і виховання учнів.

Учителі досить активно сприйняли ідеї гуманістичного характеру спілкування з учнями. Значна частина їх за експертними оцінками виявила більше прагнення до взаєморозуміння з учнями, до духовного спілкування з ними. Проте ця ідея сприйнята вчителями більше на практичному рівні, ніж у філософсько-гуманістичному аспекті як принцип життя.

Переважна більшість учасників експериментальної групи позитивно поставилась до ідеї усвідомлення себе не тільки вчителем конкретного предмету, а, насамперед, носієм національної української культури і полікультурності. Але змістовнішому виконанню ролі носія національної культури і полікультурності більшості вчителів заважає ще слабке знання культури свого народу та інших народів, обмежене ставлення до своїх функцій як викладача математики, фізики і т.п.

Зміни, які відбулися у розвитку професійно-особистісних якостей учителів контрольної та експериментальної груп, можна проілюструвати також з допомогою діаграм, які відбивають кількісні дані, що були подані в таблиці 4 (див. рис. 1)

Експериментальна група:

А Б

Контрольна група:

А Б

А- початок експерименту

Б- кінець експерименту

Рис. 1 Динаміка розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників (у %)

Відбулося значне переміщення вчителів експериментальної групи з нижчого на більш високий рівень розвитку професійно-особистісних якостей, це добре помітно саме в експериментальній групі, чого не можна сказати про слухачів контрольної групи.

Кількість учителів-предметників з високим рівнем розвитку професійно-особистісних якостей збільшилась в експериментальній групі – на 25%, у контрольній - лише на 5,25%. Кількість учителів з низьким рівнем розвитку професійно-особистісних якостей у процентному відношенні скоротилась: в експериментальній групі - на 45%, у контрольній - на 16%. (див. рис. 2)

Рис. 2 Результати підсумкового діагностування зміни рівнів розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників

Таким чином, вивчення результативності експериментальної роботи з учителями-предметниками через два з половиною роки після курсів показало, що мета і завдання експерименту були успішно реалізовані. Експертна оцінка вчителів, які брали участь в експерименті протягом 2,5 років, підтверджує ефективність розробленої нами програми розвитку професійно-особистісних якостей учителя-предметника.

На основі аналізу досягнень і помилок у процесі досвідно-експериментальної роботи та її результативності нами виділено ряд організаційно-педагогічних умов, при дотриманні яких Програма розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників у процесі підвищення кваліфікації буде ефективно діяти. Серед них: орієнтація викладачів і методистів на розвиток професійно-особистісних якостей педагогів; наявність у змісті підвищення кваліфікації теоретичних положень, аргументів, які сприятимуть усвідомленню вчителем своїх професійно-особистісних якостей та перспектив їх розвитку; застосування особистісно зорієнтованої методики навчання; підвищення загальної культури педагогів; забезпечення свободи свідомого вибору вчителем змісту, форм, шляхів підвищення його кваліфікації; врахування внутрішніх умов особистості вчителя; наявність у школах сприятливого психологічного та духовного клімату для розвитку важливих професійно-особистісних якостей учителів-предметників.

У загальних висновках викладено й узагальнено результати проведеного дослідження, вказано на можливості та перспективи його практичного застосування. У результаті дослідження виконано поставлені завдання і сформульовано такі теоретичні і практичні рекомендації. Зокрема:

1. У контексті відродження сучасної школи України, її демократизації і гуманізації, спрямованості на виховання вільної, незалежної, критично мислячої особистості, проблема розвитку професійно-особистісних якостей учителя в поєднанні із збагаченням його професійно-методичної компетентності набуває особливого значення. Дослідження якості знань учнів та професійної підготовки вчителів, що характеризуються значними недоліками, приховані та відкриті елементи напруженості у їх взаєминах, підтверджують актуальність цієї проблеми. Виправдовує себе зосередження уваги на проблемі розвитку професійно-особистісних якостей вчителів у процесі функціонування найважливішого компонента післядипломної освіти – системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Матеріали дослідження та їх наслідки свідчать про те, що мета і основні завдання дослідження досягнуто.

2. Критично проаналізовано стан розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників у системі підвищення їх кваліфікації, внаслідок чого встановлено переважно їх низький рівень. Значна частина вчителів, маючи певні професійні знання, не відчувають їх особистісно значущими і тому не входять у сферу особистісних переживань. Таке становище негативно відбивається на взаєминах вчителів з учнями і взагалі на ефективності навчально-виховного процесу у школі.

3. Уточнено і обгрунтовано сутність поняття "професійно-особистісні якості вчителів", яке означає інтегровану сукупність професійних і особистісних якостей, що виникає внаслідок трансформації професійно-важливих знань, вимог і вмінь в особистісно значущі для вчителя. Визначено критерії і ознаки таких об'єктивно важливих для підвищення ефективності освіти професійно-особистісних якостей вчителів, як "творче ставлення до своєї професійної діяльності", "прагнення до новаторства", "гуманістичний характер спілкування з учнями", "усвідомлення себе носієм національної культури та полікультурності". Зосередження уваги на дослідженні розвитку у вчителів цих якостей в системі підвищення їх кваліфікації дало можливість зробити загальні висновки щодо розвитку всього комплексу професійно-особистісних якостей вчителів.

4. Визначено рівні розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників шляхом здійснення експертної оцінки на основі розроблених нами критеріїв, особистого спостереження, анкетування учнів і вчителів, що свідчить про серйозне протиріччя між об'єктивно необхідними функціями багатьох учителів та їх професійно-особистісними якостями. Аналіз показав, що система підвищення кваліфікації ще не забезпечує достатнього збагачення і розвитку професійно-особистісних якостей учителів на всіх рівнях (область-район-школа), не зорієнтована повною мірою на досягнення цієї мети.

5. Розроблена і обгрунтована Програма розвитку професійно-особистісних якостей вчителів у процесі підвищення їх кваліфікації, дієвість якої доведено шляхом досвідно-експериментального дослідження. Структура Програми, яка включає орієнтовну модель знань і вмінь сучасного вчителя спрямована на краще розуміння ним сутності важливих професійно-особистісних якостей та методичні підходи, засоби, прийоми в межах традиційних форм навчання педагогів. Програма забезпечує особистісно зорієнтований підхід до кожного вчителя та спрямовані саме на розвиток його професійно-особистісних якостей з урахуванням специфіки і провідних функцій кожного рівня системи.

6. Досвідно-експериментальна перевірка реалізації запропонованої Програми розвитку професійно-особистісних якостей вчителів у реальній системі підвищення їх кваліфікації у Волинській, Рівненській, Київській областях показала значний прогрес у розвитку цих якостей у вчителів експериментальної групи. Програма підтвердила, що в ході курсової підготовки і після її закінчення, під час методичної роботи в рай-(міськ-)методкабінетах і школах зростає розвиток професійно-особистісних якостей учителів. У цьому переконує надійність експертної оцінки, застосування математичних методів обробки наслідків, а також деякі якісні показники - зростання й актуалізація загально-педагогічних та спеціальних знань і вмінь вчителів, зрушення у мотивації їх педагогічної діяльності, ставленні до творчого пошуку і новаторства, гуманізації взаємин з учнями, більшої зацікавленості вчителів у залученні учнів до української національної культури.

7. Роль системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників значною мірою залежить від певних організаційно-педагогічних умов, що забезпечують кращі успіхи у вирішенні даної проблеми: орієнтація викладачів і методистів на розвиток професійно-особистісних якостей педагогів; наявність у змісті підвищення кваліфікації теоретичних положень, аргументів, які сприятимуть усвідомленню вчителями своїх професійно-особистісних якостей та перспектив їх розвитку, застосування особистісно зорієнтованої методики навчання, підвищення загальної культури педагогів; забезпечення свободи свідомого вибору вчителем змісту, форм, шляхів підвищення кваліфікації; врахування внутрішніх умов особистості вчителя; наявність у школах сприятливого психологічного та духовного клімату для розвитку важливих професійно-особистісних якостей вчителів-предметників.

8. У результаті проведеного дослідження нами розроблені практичні рекомендації для системи підвищення кваліфікації щодо розвитку професійно-особистісних якостей вчителів:

а) в процесі курсової підготовки включити у вхідне і вихідне діагностування методику виявлення професійно-особистісних якостей вчителів; розширити у змісті навчання питання філософських, психологічних, загальнокультурних засад освіти і педагогічної діяльності; посилити змістовне та методичне забезпечення розвитку професійно-особистісних якостей учителя; перейти до безпосередньої індивідуальної роботи із слухачами, кожного викладача (закріпити за ним 3-4 особи); ввести дослідження цієї проблеми у зміст роботи кафедр;

б) на рівні рай-(міськ-)методкабінетів і шкіл у процесі методичної роботи посилити увагу до вивчення професійно-особистісних якостей кожного вчителя; через керівників шкіл, методистів, психологів надавати індивідуальну допомогу кожному вчителю у його особистісному розвитку; шляхом масових методичних заходів розширити психологічну компетентність учителів та озброїти їх знаннями засобів “саморозвитку” і “самореалізації”, критичної оцінки своєї педагогічної діяльності (проведення спеціальних практичних занять тощо) і ввести у практику оцінки та атестації вчителів визначення рівня розвитку їх професійно-особистісних якостей.

9. Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує проблему розвитку професійно-особистісних якостей учителів-предметників. Перспективними можуть бути дослідження технології формування професійно-особистісних якостей у педагогічних вузах; питання організаційно-методичного забезпечення особистісно зорієнтованого підходу в системі підвищення кваліфікації педагогів; проблеми змісту й умов збагачення загальної культури вчителів; методика фахового відбору абітурієнтів для навчання у вищих педагогічних навчальних закладах тощо.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. Вітюк В.В. Педагогічні засади гуманізації навчально-виховного процесу //Проблеми педагогічних технологій. 36. наук. праць ВДУ. – Луцьк, 2000. – С.57-61.

2. Вітюк В. В. Педагогічна майстерність – провідна особистісна якість вчителя //Науковий вісник ВДУ (Пед. і психол. науки) № 1. – Луцьк, 1999. – С. .

3. Вітюк В.В. Суть і специфіка педагогічного передбачення //Педагогічний пошук, №4 – Луцьк, 1998 – С.75-76.

4. Вітюк В.В. Педагогічний процес і особистість вчителя //Педагогічний пошук, №3 – Луцьк, 1997 – С. 19-20.

5. Вітюк В.В. Професійна орієнтація учнів загальноосвітньої школи І - III ступенів на педагогічну професію // Педагогічний пошук №9. – Луцьк, 1996. – С. .

6. Вітюк В.В. Деякі аспекти розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників /Матер. звіт.-наук.конф. "Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації сусп-ва." – К., 1999. – 1-2 квітня. – С.87-89.

7. Вітюк В.В. Виховання і розвиток професійної спрямованості школярів на сферу педагогічної діяльності: В зб. Нові педагогічні технології: проблеми і пошуки, – Луцьк, 1996. – С.76-79.

8. Гей М.І., Вітюк В.В. Робота школи по подоланню педагогічної занедбаності підлітків: Метод. рекомендації. – Луцьк, 1995. – 24 с.

9. Вітюк В.В., Цимбалюк О.М. Профорієнтаційна робота практичного психолога із старшокласниками //Педагогічний пошук, №5. – Луцьк, 1995. – С.46-48.

Анотація

Вітюк В.В. Розвиток професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі післядипломної освіти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі післядипломної освіти.

У дисертації уточнено поняття "професійно-особистісні якості вчителів" та їх, соціально-значущі критерії та ознаки.

У науковому дослідженні конкретизовано зміст та організаційно-методичне забезпечення розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у системі підвищення кваліфікації на взаємопов'язаних рівнях (область-район-школа).

Визначено організаційно-педагогічні умови розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників у процесі підвищення їх кваліфікації.

Розроблено і запропоновано рекомендації для системи підвищення кваліфікації щодо розвитку професійно-особистісних якостей вчителів-предметників.

Ключові слова: післядипломна освіта, підвищення кваліфікації, професійно-особистісні якості, вчителі-предметники, професійна компетентність, гуманізм, творчість, новаторство, культура.

Аннотация

Витюк В.В. Развитие профессионально-личностных качеств учителей-предметников в системе последипломного образования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме развития профессионально-личностных качеств учителей-предметников в системе последипломного образования.

В диссертации критически проанализировано становление развития профессионально-личностных качеств учителей-предметников в системе повышения их квалификации, вследсвие чего установлен преимущественно их низкий уровень. Значительная часть учителей, имея некоторые профессиональные знания, не чувствуют их лично значимыми, поэтому не входят в сферу личностных переживаний. Такое положение отрицательно отражается на взаимоотношениях учителей с учениками и вообще на эфективности учебно-воспитательного процесса в школе.

В диссертации раскрывается содержание понятия “профессионально-личностные качества учителей” и признаки таких понятий, как: творческое отношение к своей профессиональной деятельности; стремление к новаторству базируясь на современных научных знаниях и опыте; гумманистический характер общения с учениками; осмысление себя носителем национальной культуры и поликультурности.

Разработана программа развития профессионально-личностных качеств учителей-предметников в процессе повышения их квалификации на разных взаимосвязанных уровнях (область–район–школа). Программа состоит с ориентировочной модели знаний и умений современного учителя; структурной модели форм работы с учителями во время курсовой подготовки в областных институтах, рай-(гор-)методкабинетах и школах.

Опытно-экспериментальная проверка реализации предложенной программы развития профессионально-личностных качеств учителей в реальной системе повышения их квалификации в Волынской области показала, что применение разработанной программы, котороя предусматривала значительное расширение методологических, философских, педагогических знаний учтены в соответсвии с современным уровнем развития науки и усилением методологических акцентов на развитие профессионально личностных качеств учителей-предметников значительно обеспечило совершенствование этих качеств.

Улучшению роли системы повышения квалификации педагогических кадров по развитию профессионально-личностных качеств учителей-предметников способствуют организационно-педагогические условия, которые обеспечивают лучшие успехи в решении даной проблемы: ориентация преподавателей и методистов на развитие профессионально-личностных качеств учителей; наличие в содержании повышения квалификации теоретических положений, аргументов, которые будут содействовать осознанию учителем своих профессионально-личностных качеств и перспектив их развития; применение личностно ориентированной методики обученния; повышение общей культуры педагогов; обеспечение свободы сознательного выбора учителем содержания, форм, путей повышения его квалификации; учёт внутренних условий личности учителя; наличие в школах психологического и духовного климата для развития важных профессионально-личностных качеств учителей-предметников.

В диссертации определены пути совершенствования повышения квалификации учителей-предметников и предложены практические рекомендации относительно развития профессионально-личностных качеств.

Результаты работы, выводы, рекомендации могут быть использованы учёными преподавателями педагогических вузов, институтов повышения квалификации, руководителями учебных заведений для исследования проблемы теории и практики развития профессионально-личностных качеств.

Аргументированы перспективные направления дальнейшего развития профессионально-личностных качеств учителей-предметников в будущих исследованиях.

Ключевые слова: последипломное образование, повышение квалификации, профессионально-личностные качества, учителя-предметники, профессиональная компетентность, гумманизм, творчество, новаторство, культура.

Annotation

Vityuk V.V. The Development of Professional personal qualities of school teachers in the System of After Diplome Education. – Manuscript.

Dissertation as a manual for the scholastic degree of pedagogical science candidate. Speciality 13/00/04 – the theory and methods of professional education. – Central Institute of After Diplome Education of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

Dissertation is dedicated to the problem of the development of professional personal qualities of school teachers in the System of After Diplome Education.

The sense of such concept as “professional-personal qualities of teachers” and the