НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

ХАСАН Хассан Хамдан

УДК 902(567)'1

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН МАРІ

(за археологічними даними)

Спеціальність - 07.00.04 - археологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КИЇВ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі археології та етнології Одеського державного університету ім.І.І.Мечнікова.Міністерство освіти України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, СТАНКО Воло-

димир Никифорович, Одеський національний універси-

тет ім.І.І.Мечнікова, декан історичного факультету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КОВАЛЬОВА

Ірина Федорівна, Дніпропетровський державний універси-

тет, зав.кафедрою історіографії та джерелознавства;

кандидат історичних наук, старший науковий співробіт-

ник ОТРОЩЕНКО Віталій Васильович, Інститу архео-

логії НАН України, зав.відділом археології енеоліту-

бронзового віку.

Провідна установа: Харківський державний університет, кафедра архео-

логії та історіографії, Міністерство освіти та науки Ук-

раїни, м.Харків.

Захист відбудеться 14.11.2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 при Інституті археології НАН України за адресою: 04210, Україна, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Інституту

археології НАН України за адресою: 04210, Україна, м.Київ, проспект Героїв Сталінгра-

да, 12.

Автореферат розісланий 12.10.2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О.Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Історiя дослiдження старо-давньосхiдної держави Марi нараховує всього декiлька десятилiть, минулих з 1933 р., коли руїни мiста були виявленi французькою археологiчною експедицiєю на чолi з Андре Парро. Як писав про це вiдкриття рiвно пiвстолiття тому теперiшнiй дослiдник Марi, учень А. Парро Жан Маргерон, воно було сприйнято "як удар грому". Це був "зоряний час археологiчної науки" - так оцiнюють знахiдку Марi деякi сучаснi дослiдники.

Мiсто Марi довгий час залишалось поза увагою археологiв. Розкопки шумерських i аккадських мiст викликали широкий iнтерес з початку 40-х рокiв XIX ст. У виявлених в них матерiалах багаторазово згадувалося царство Марi i його чудова столиця. Пiд час розкопок у Вавилонi була знайдена навiть статуя Пузур-iштар, царя Марi. Виявленi в Нiппурi глинянi таблицi характеризували Марi як важливий економiчний i полiтичний центр. Вiдомостi бiльш пiзнього часу вказували на те, що наприкiнцi III тис. до н. е. Марi досягло небувалого розквiту.

Дiйсно, до початку 1930-х р. р. багаторiчнi розкопки Ура вже дозволяли достатньо впевнено судити про полiтичну iсторiю i культуру найдавнiших держав Сходу Шумера i Аккада. Проте знахiдка Марi вiдкрила цiлий, невiдомий досi свiт. Пiд пагорбом Тель-Харирi знаходилася столиця колись могутньої держави. Були отриманi вагомi докази того, що вже в III тис. до н. е. сирiйська культура вiдзначалася разючою самобутнiстю, досягала значних успiхiв в урбанiзацiї, архiтектурi, у художньому баченнi свiту.

Треба зауважити, що i сьогоднi, за бiльш нiж пiвстолiття i пiсля бiльш 20 польових сезонiв вивчення Марi, його матерiали викликають величезне емоцiйне враження археологiв. Але, на жаль, тепер вже тiльки на них. Руїни Марi нинi перебувають у цiлковитому нехтуваннi i майже нiяк не використовуються як iсторико-культурний об'єкт.

Вивчення спадщини держави в наш час вважається плiдним i перспективним, перш за все, тому, що дотепер дослiдження її велись достатньо однобiчно. Переважно велись розкопки, якi сприяли накопиченню археологiчних джерел. Але цiлком мiсто не вiдкрите до сьогодення. Проте iнформацiї вже достатньо, щоб спробувати узагальнити i систематизувати її i приступити до теоретичних розробок.

Величезне джерелове поле, створене працями археологiв у ХХ ст., потребує системного вивчення й опису. Археологiчнi матерiали ще роз'єднанi, розкиданi по рiзних i мало доступних публiкацiях. Для багатьох археологiв вони втратили принаднiсть новизни. Їх дослiджують лише вiдповiднi спецiалiсти. Експозицiйнi матеріали розрiзненi i зберiгаються в рiзних музеях свiту. Це перешкоджує суцiльному й органiчному сприйняттю iсторiї i культури Марi як надзвичайно своєрiдного пам'ятника месопотамської цивiлiзацiї. Зведення й узагальнення всiх накопичених матерiалiв у цiлком необхiдним i своєчасним. Саме в цьому полягає актуальнiсть дисертацiйної роботи - показати iсторiю i культуру Марi на фонi всiєї древньої месопотамської цивiлiзацiї.

Одним з найбiльш продуктивних напрямкiв сучасних дослiджень, на наш погляд, у створення узагальнених "портретiв" давньосхiдних держав, кожна з яких має свою неповторну своєрiднiсть. Наявнi загальнi роботи з iсторiї стародавнього Сходу не можуть виконати цiєї задачі - їх метою у визначення "магiстрального" шляху розвитку держав регiону з позначенням найбiльш характерних рис кожного. Без глибоких i повних дослiджень кожної з iснувавших у долинах Тигру й Євфрату цивiлiзацiй не можна визначити функцiональних зв'язкiв мiж елементами цивiлiзацiйної системи (якi можуть бути зовнiшньо, але не функцiонально подiбнi елементам iншої системи), не можна створити дiйсну картину її мiсця на загальному фонi iсторичного розвитку тiуї, або iншої епохи.

Все сказане дає нам пiдстави вважати, що обрана нами тема у значимою на сучасному етапi розвитку iсторичної науки. Створення iсторико-культурного портрета Марi на фонi месопотамської цивiлiзацiї може iстотно поповнити багаж iсторичних знань, створити засади для проведення обгрунтованих паралелей, окреслити бiльш конкретнi контури як власне культури Марi, так i месопотамського i сирiйського свiтiв, спробувати намiтити бiльш конкретнi зв'язки мiж ними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертацiйного дослiдження Хасана Хассана у актуальною для наукових розробок кафедри археологiї та етнологiї України iсторичного факультету Одеського нацiонального унiверситету iм. І. І. Мечникова. Результати наукових розробок автора з успiхом використовуються в навчальному процесi в ходi викладання як фундаментальних дисциплiн ("iсторiя стародавнього Сходу"), так i професiйно орiєнтованих.

Джерелознавська база роботи. Матерiали археологiчних дослiджень Марi старанно й скрупульозно систематизованi i опублiкованi вiдкривачем цього стародавнього мiста Андре Парро в загальнiй серiї видань "Mission Archeologique de Mari" (1946-1968 рр.). Пiзнiше цi матерiали були доповненi Ж. П. Маргероном. Цi фундаментальнi працi, поряд iз численними окремими публiкацiями матерiалiв Марi, i послужили основною джерельною базою дисертацiйної роботи. Автор також мав можливiсть детально ознайомитись з чисельними пам'ятками культури Марi в музеях Сирiї. Результати новiтнiх знахiдок i дослiджень публiкуються в "Археологiчному збiрнику Сирiї".

Джерела в цiлому можна пiдроздiлити на пiсьмовi, архiтектурнi i пам'ятники образотворчого мистецтва. Обсяг письмових джерел бiльш нiж достатнiй - вiн поданий колосальним царським архiвом, який ще не видано i не розшифровано у повному обсязi. Першу групу джерел складають пам'ятки архитектури - зразки цивiльної (царський палац, житловi квартали) i сакральної (храми i культовi спорудження) архiтектури. Вони поданi в Марi в достатньому обсязi, щоб видiлити характернi риси зодчества цього мiста. Незважаючи на те, що велика частина площi Марi ще не вiдкрита, ми не бачимо перешкод для користування цим джерелом. На цей час описанi пам'ятки достатньо репрезентативнi, щоб зробити висновки щодо розвитку будiвельної технiки й архiтектури Марi в цiлому. Цiлком вiдкритий царський дворец - одне з чудес месопотамського свiту, яке признавалося таким ще сучасниками. Достатньо добре вивченi храми мiста, частково вiдкритi житловi квартали. Таким чином, кожний з присутнiх у Марi видiв архiтектурних пам'яток у доступним дослiдженню.

Пам'ятники мистецтва Марi є другою групою джерел. Серед них варто видiлити зразки образотворчого мистецтва, скульптури, глiптики, дрiбної пластики, декоративного мистецтва (iнкрустацiї в оселях Марi, наприклад). Кожне зi згаданих напрямкiв мистецтва подау аж нiяк не рядове явище культури Месопотамiї. Монументальнi розписи царського палацу - унiкальнi пам'ятники стародавньосхiдного мистецтва. Скульптура подау приклади настiльки не типового для Стародавнього Сходу в цiлому iндивiдуалiзму (причому це не випадковi приклади, а характеристика художнього стилю, якiй панував у Марi).

Серед пам'ятникiв дрiбної пластики у зразки перспективного зображення, якi можуть iстотно доповнити нашi уявлення про мистецтво стародавнього Сходу в цiлому. Нарештi, у Марi вперше (наскiльки нам зараз вiдомо) використано композицiйне об'уднання твору мистецтва зi складними технiчними пристосуваннями (статуя iштар).

Мета дослiдження: визначити принципи взаумозв'язку культури Марi з iншими культурами стародавньої Месопотамiї та з'ясувати риси самостiйностi марiйської цивiлiзацiї; зробити спробу створення iсторико-культурного портрету Марi.

Задачi дослiдження. Дослiдження археологiї, iсторiї i культури Марi як своурiдне iсторичне явище можливо лише шляхом достатньо широкого охоплення наявних фактичних даних про Марi, зведення їх воудино i наступного проблемного викладу найбiльш важливих для узагальнення наукових сюжетiв i спостережень, обраних iз маси рiзноманiтного матерiалу. У вiдповiдностi зi сказаним ми вважаумо за можливе сформулювати задачi даного дисертацiйного дослiдження:

комплексне вивчення пам'ятникiв культури Марi;

створення цiлiсної картини цивiлiзацiї Марi в контекстi розвитку всього месопотамського свiту;

створення наукового уявлення про "культурний феномен" Марi;

з'ясовування характеру взаємозв'язкiв культури Марi з цивiлiзацiями Древньої Сирiї i Дворiччя; визначення рис, що рiднять Марi з зазначеними культурами;

видiлення самобутнiх характеристик культури Марi; з'ясовування питання про самостiйнiсть останньої;

створення культурно-iсторичного портрета Марi на фонi месопотамської цивiлiзацiї; формування наукового уявлення про "культурний феномен Марi";

доповнення за допомогою результатiв дослiдження загальної картини розвитку цивiлiзацiй Стародавнього Сходу в цiлому i Месопотамiї зокрема.

Об'єктом дослiдження є цивiлiзацiя стародавньосхiдної держави Марi: сукупнiсть пам'ятникiв архiтектури, матерiальної культури, образотворчого мистецтва, скульптури. Спектр iсторико-культурних проблем, що виникають перед дослiдником старожитностей Марi, майже у невичерпним. Тому в дисертацiї обирано лише два об'єкти вивчення - архiтектуру i мистецтво. Ми спробуємо подати цi областi не у вузькому мистецтвознавчому її змiстi, якiй був вироблений класичною археологiєю XIX ст., а у ширшому, який є характерним для повоєнної близькосхiдної археологiї. На фонi археологiчної проблематики, яка у пов'язаною з вивченням Марi, обирано саме цi два наукових плани (або аспекти) дослiдження культури цього стародавнього мiста, тому що вони припускають бiльш-менш комплексний i системний його розгляд. Важливiсть цих аспектiв у вiдтвореннi культури Марi i її мiсця в культурi всiєї Стародавньої Месопотамiї важко переоцiнити - адже вивчення всiєї месопотамської цивiлiзацiї засновано саме на них. Вивчення архiтектури i мистецтва Марi на фонi месопотамської культури дає надiйну основу для реконструкцiї всiєї системи культурно-iдеологiчних уявлень населення Стародавньої Сирiї i створює можливостi з'ясування її зв'язкiв iз сумiжними культурно-iсторичними областями. Предметом дослiдження є характер взаємозв'язкiв культури Марi з стародавньосирiйськими i месопотамськими цивiлiзацiями; з'ясовування рис своєрiдностi культури Марi. Визначення суттевих внутрiшнiх зв'язкiв, що дозволяють видiлити Марi як особливу культурно-iсторичну систему Стародавнього Сходу.

Наукова новизна дослiдження полягає у тому, що тут уперше зроблено спробу створити "культурний портрет" цивiлiзацiї Марi, необхiднiсть розробки якого, на наш погляд, уже давно вiдчувається iсторичною й археологiчною наукою. На пiдставi цiлiсного аналiзу комплексу джерел по iсторiї архiтектури i мистецтва держави на Євфратi зробленi висновки щодо генетичних зв'язкiв культури Марi з iншими цивiлiзацiями Месопотамiї i Стародавньої Сирiї. У роботi показано, що культура Марi являє собою феномен "перехiдної культури", яка виникла на межi декiлькох масивiв цивiлiзацiй (стародавньосирiйськiй i месопотамськiй) i має характернi риси i потенцiї культур такого типу. У дисертацiї доведено, що саме ця "перехiднiсть" обумовлює такi риси марiйського мистецтва, як яскравий iндивiдуалiзм i свобода творчого пошуку, якi змушують майстрiв Марi переборювати рамки встановлених канонiв, настiльки жорстких для Стародавнього Сходу в цiлому i Месопотамiї зокрема.

Методика дослiдження. Задачi нашого дослiдження значною мiрою вiдповiдають проблематицi культурної антропологiї, що найчастiше вирiшує свої задачi методом "портретування" - вибiркового зображення найголовнiшого. Цей метод вважається найбiльш плiдним i для розгляду нашої проблеми. "Портрет, - пише А. Оппенхейм, - опускаючи подробицi, передає iндивiдуальне, прагне уловити в людинi головне. Вiн дозволяє не просто уловити мить, але i запам'ятати образ людини в якiйсь важливий, узловий момент його життя, коли риси вiдбивають пережите i дозволяють передбачати майбутнє" (Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия. - М.: Наука, 1990. - c. 3). Цей метод можна iнакше назвати методом "метонiмiї" - опуклого висвiтлення деталей. Треба зауважити, що такий метод - один з найбiльш продуктивних в археологiчних дослiдженнях взагалi. Адже не iснує цiлком розкопаних археологiчних пам'яток, що дозволили б навiть у перспективi створювати вичерпнi iсторико-культурнi реконструкцiї. Нашi зведення про минуле завжди спорадичнi i фрагментарнi. Культура Марi тут не є винятком. Метод "метонiмiї" дозволяє в цьому змiстi видiляти i пiдкреслювати значущiсть того або iншого сюжету або пов'язаних iз ними деталей, перетворювати приватнi подробицi в iстотну частину iсторико-археологiчного фону i наукової проблематики. Деталi подаються нiбито великим планом, вони, у визначеному змiстi, замiщають цiле.

Крiм методу портретування в роботi використанi порiвняльно-iсторичний i диалектичний методи. Порiвняльно-iсторичний метод у незамiнним при рiшеннi поставлених нами задач - з'ясування характеру взаумозв'язкiв мiж Марi й iншими цивiлiзацiями Месопотамiї i визначення мiсця i ролi Марi в розвитку Стародавнього Сходу в цiлому. Дiалектичний метод дозволяу якiсно виконати iншу задачу - з'ясувати закономiрностi розвитку цивiлiзацiї Марi.

Теоретичне та практичне значення дисертацiї. Матерiали дисертацiйного дослiдження та висновки дають можливiсть поглибити розумiння феномену держави Марi через розгляд його в культурному контекстi сучасної йому Месопотамiї.

У роботi показано, що теоретична та методологiчна значущiсть вивчення культурного феномена Марi визначається, зокрема, тим, що за допомогою висновкiв дисертацiї виникають новi можливостi розроблення проблем загального розвитку Стародавньої Месопотамiї та Стародавньої Сирiї, а також проблем культурних взаємозв'язкiв та культурного взаємовпливу в цiлому.

Результати дисертацiйного дослiдження можуть бути використанi при складаннi загальних курсiв та спецкурсiв з iсторiї Стародавнього Свiту i Стародавнього Сходу, археологiї, культурологiї та iсторiї культури.

Апробацiя результатiв дослiдження. Основнi теоретичнi положення дисертацiї було викладено автором на наукових конференцiях викладачiв iсторичного факультету та наукових семiнарах аспiрантiв кафедри археологiї й етнологiї Одеського нацiонального унiверситету. Висновки i теоретичнi положення дисертацiї були викладенi в наукових публiкацiях автора.

Структура роботи. Дисертацiя викладена на 224 сторiнках машинописного тексту i складається зi вступу, 4 роздiлiв, заключення, списку лiтератури, що мiстить 192 джерела. Текст iлюстровано 50 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступi обгрунтовано актуальнiсть теми, сформульовано мету i завдання дисертацiї, означенi використанi джерела, об'єкт i предмет дослiдження, окреслена проблематика роботи i ступiнь її дослiдженостi.

Роздiл 1 - Загальнi проблеми вивчення iсторiографiї i культури мiста Марi на середньому Євфратi складається з двох частин, в яких вiдповiдно розглянуто географiчну характеристику регiону та iсторiографiю проблеми. Особливостi географiчного положення держави Марi як сполучної ланки мiж власне месопотамською цивiлiзацiєю й ареалами передсередземноморських культур. Характер подання матерiалу дедуктивний - вiд загальної характеристики Ближнього Сходу i Передньої Азiї до локальних особливостей мiсця розташування Марi в цьому регiонi. Роздiл мiстить у собi i нарис iсторiї археологiчного вивчення Марi - iз початку його археологiчного виявлення i до сьогоднiшнього дня.

1.1.Загальна географiчна характеристика регiону. У пiдроздiлi показаний змiст понять "Ближнiй Схiд", "Передня Азiя", "Месопотамiя iсторична", "Родючий пiвмiсяць", що є принциповими для чiткого розумiння географiчної локалiзацiї вивчаємого регiону. В роботi подана характеристика iснуючим системам класифiкацiї географiчної структури Ближнього Сходу i показано, з яким змiстом у дослiдженi вживаються конкретнi термiни. Визначається також змiст iсторико-географiчних понять, на яких базується наше дослiдження. iсторичний змiст понять "Ассирiя", "Вавилонiя", "Месопотамiя" змiнювался протягом тисячорiч iснування держави Марi, тому необхiдно кожного разу чiтко окреслювати змiст предмета конкретного пошуку. В роботi використовуються традицiйно сформованi в iсторичнiй науцi термiни, при цьому у всiх випадках показано розумiння їх тлумачення найбiльше впливовими iсториками. В наступних пiдроздiлах наведенi результати аналiзу конкретних природно-географiчних особливостей Месопотамiї в цiлому i району Марi на Середньому Євфратi, зокрема.

1.2. Історiя вивчення проблеми. Історiя вивчення Марi нараховує усього декiлька десяткiв рокiв, проте вже збагатилася якiсними дослiдженнями як iнформацiйного, так i вузько спецiального характеру. У першу чергу слiд зазначити роботи першовiдкривача Марi - французького iсторика й археолога Андре Парро, який з 1933 р. очолював дослiдження на пагорбi Тель-Харирi i вперше ознайомив науковий свiт з наслiдками своїх розкопок, опублiкувавши їх у серiї докладних звiтiв (Parrot A. Mission Archeologique de Mari. - Vol. I-IV). Перший том публiкацiї знайомить читача з результатами дослiдження храму Иштар, другий том (який було видано у трьох частинах) - iз рiзноманiтними аспектами вивчення царського палацу Марi (архiтектура, монументальнi розписи, документи з палацевого архiву), третiй том - iз знахiдками в храмах Иштарат i Нинни-Заза. Крiм того, результати шiстнадцятого, сiмнадцятого i двадцятого сезонiв розкопок Марi були опублiкованi окремо в збiрниках, присвячених сирiйськiй археологiї (Parrot A. Mission Archeologique de Mari. - Vol. I-IV). Паралельно А. Парро проводив порiвняльнi дослiдження результатiв своїх розкопок Марi з матерiалами iнших центрiв месопотамської культури (Parrot A. Mari et Chagar Bazar // Iraq, 1938), торкаючись проблем вивчення держави Марi в контекстi дослiдження археологiї Месопотамiї (Parrot A. Archaeologie Mesopotamienne. Vol. I-II. - Paris, 1946-1953; Parrot A. Nineveh and Babylon. - London, 1961). Узагальнюючим результатом наукових пошукiв у вивченнi Марi для А. Парро стала монографiя "Марi", яка була видана арабською мовою. Ще i на сьогоднiшнiй день внесок першовiдкривача в дослiдження мiста, у визначеннi його мiсця в системi схiдних цивiлiзацiй залишається найбiльш вагомим. i це цiлком зрозумiло - на його долю випало ознайомлення свiтової науки зi знахiдками нової цивiлiзацiї. Послiдовники i спадкоємцi французького дослiдника одержали багату джерельну базу для продовження вивчення мiста.

Послiдовником А. Парро в керiвництвi розкопками Марi став Маргерон Ж.П. Йому належить низка цiкавих дослiджень, в яких проведено порiвняльний аналiз архiтектурних тенденцiй Месопотамiї в контекстi будiвельних традицiй держави Марi. На пiдставi матерiалiв, отриманих їм пiд час нових розкопок, Маргерон переглянув деякi висновки А. Парро з приводу iдентифiкацiї окремих споруджень у мiстi (зиккурат i деякi iншi). Це дозволило Маргерону зробити серйознi уточнення щодо генетичних зв'язкiв архiтектури Марi, з одного боку, та самобутностi культури Марi - з iншого (Маргерон Ж.-К. Мари - самобытность или заимствования // Древняя Эбла. - М.: Прогресс, 1985. - с. 96-113).

Існує ряд якiсних дослiджень, присвячених рiзноманiтним аспектам мистецтва Марi. Серед цих дослiджень слiд зазначити нариси про монументальнi розписи царського палацу М. Т. Барелле, В. Б. Блека, докладний опис усього комплексу пам'ятникiв мистецтва Марi Н. Д. Флиттнера i ряд iнших робiт (Блэк В. Б. О каноне искусства древнего Шумера конца-начала тис. до н. е. // Проблемы канона в древнем и средневековом искусстве Азии и Африки. - М.:Наука, 1973; Флиттнер Н. Д. Культура и искусство Двуречья и соседних стран. - М.-Л.: Наука, 1958). Мистецтво є одним iз найважливiших джерел для вивчення Марi, тому природно, що саме цей аспект знайшов найбiльше вiдображення в лiтературi.

Безперечно, основний внесок у публiкацiю й аналiз матерiалiв Марi зробили А. Парро i Ж.-П. Маргерон. Проте, iснує i сирiйська традицiя вивчення цiєї найдавнiшої держави. В першу чергу слiд вiдзначити працi Алi Абу Ассафа про найдавнiшу iсторiю Сирiї, де матерiалам Марi придiлена величезна увага (Абу Ассаф А. Асар альмамалик альгадима. - Дамаск, 1988). Перу А. Абу Ассафа належать найдокладнiшi описи й аналiз будiвельної технiки Марi, архiтектурних традицiй, що iснували тут, тенденцiй розвитку образотворчого мистецтва. Роботи А. Абу Ассафа надають дослiднику колосальний матерiал по iсторiї древньосирiйських цивiлiзацiй, тим бiльше цiнний тим, що iсторик має можливiсть оперувати чiтко структурованим i скрупульозно описаним матерiалом, розробляючи порiвняльно-iсторичнi теми. Проблеми розвитку зодчества Марi розглядаються також у загальному дослiдженнi Асиса Бехнессi по iсторiї мистецтва й архiтектури древньосирiйських цивiлiзацiй (Bahnassi Asis. Das alte Syrien und seine Kunst. - Leipzig, 1987). Крiм того, слiд зазначити, що в Сирiї корпус дослiджень Марi постiйно поповнюється. Результати нових вишукувань публiкуються в "Археологiчному збiрнику Сирiї".

Першi оглядовi роботи з iсторiї Марi з'явилися на сторiнках радянської наукової лiтератури незабаром пiсля початку роботи експедицiї А. Парро. У 1939-1940 рр. вийшли першi нариси Х. Пеклера i В.І.Авдiева про вiдкриття французької експедицiї. Матерiали господарських архiвiв палацiв Марi було узагальнено Ж. Доссеном. У наступнi роки традицiї дослiдження Марi в радянськiй науцi, на жаль, не виникло. Можна як виняток вiдзначити лише спецiальнi дослiдження Р. А. Грибова з питань земельних вiдношень, вiйськових i трудових повинностей у Марi, якi були виконанi за матерiалами перших розшифрувань клинописних архiвiв. Крiм цих робiт, присвячених конкретним проблемам iсторiї Марi, у радянськiй лiтературi з'явилися лише стислi нагадування про мистецтво й архiтектуру мiста у фундаментальних загальних роботах по iсторiї свiтового мистецтва й архiтектури.

Тому цiлком виправданим з наукової точки зору є звернення до створення "портрета" цивiлiзацiї Марi. Ступiнь дослiдженостi цiєї стародавньосхiдної держави така, що ми можемо приступати до розробцi загальної картини його розвитку. Ми не боїмось, що нашi висновки будуть випадковими чи поверхневими - матерiали археологiчних розкопок Марi вже достатньо репрезентативнi й у достатнiй мiрi введенi у науковий оборот. По окремих напрямках (в областi архiтектури i образотворчого мистецтва) уже розробленi порiвняльно-iсторичнi сюжети. Настав час створити загальний "портрет" цiєї стародавньої цивiлiзацiї. Археологiчнi i писемнi пам'ятки Марi являють собою найважливiший елемент загальномесопотамського свiту, тому що розкопки Марi виявили багато унiкальних феноменiв, якi у такому обсязi не вiдомi в жоднiй державi Стародавнього Сходу. Це, зокрема, колосальний клинописний архiв царя Зимри-Лима, царський палац Марi, надзвичайнi по цiлостi i художнiй цiнностi монументальнi розписи.

Роздiл 2 - Планування та будiвельна технiка Марi. У даному роздiлi сконцентрованi свiдчення про розмiри мiста, його планування, будiвельнi матерiали та будiвельну технiку, а також визначається мiсце Марi у геополiтичному просторi давньосхiдних цивiлiзацiй. Аналiз археологiчних i писемних джерел дозволяу припустити, що площа мiста складала понад 60 га, його населення - бiля 10 тисяч чоловiк. Загальне планування мiста було хаотичним та iррегулярним, крiм планування палацiв та храмiв. В плануваннi Марi простежуються елементи своєрiдностi, якi притаманнi як месопотамському, так i сирiйському свiту.

Проблеми економiчного i полiтичного положення мiста часто можна з'ясувати на пiдставi аналiзу будiвельних материалов, якi були використанi будiвельниками мiста. Так, уважне вивчення складу i походження деяких будiвельних матерiалiв дозволяу стверджувати, що Марi був могутньою i багатою державою (зодчi Марi найчастiше дозволяють собi використовувати достатньо дорогi привiзнi матерiали в значно бiльшому обсязi, нiж багато хто з їхнiх сусiдiв). Досить широко, на вiдмiну вiд iнших держав, використовувався камiнь для спорудження фундаментiв. Гiпсом або бiтумом облицьовували стiни та укладали пiдлогу. Однак, основнi будiвельнi матерiали тотожнi вiдомим шумеро-акадським. Стiни будiвель зводились з цегли-сирця, який виготовлявся на мiсцi з алювiальної глини в деревяних рамах.

Особливу увагу було придiлено будiвельнiй технiцi Марi, тому що саме в нiй можна найбiльш конкретно простежити ступiнь впливу будiвельних традицiй iнших держав i ступiнь самобутностi дослiджуваного об'єкта. У досаргонiвський перiод основним елементом стiн була плоска цегла-сирець. У першiй половинi III тисячолiття до н. е. у Марi починають виготовлять обпалену цеглу. В цей же час у будiвельнiй технiцi мiста вiдбувауться "революцiя" - плоска цегла змiнюється на планоконвексну ("горбату"). С кiнця II тисячолiття форма цегли стає квадратною. Всi цi змiни в технологiї виготовлення цегли пов'язанi з пошуками засобiв укрiплення стiн будiвль, якi в тi перiоди часто руйнувались, за що будiвельники отримували покарання згiдно законам Хаммурапi. На всiх етапах розвитку будiвельної технiки застосовували рiзнi декоративнi елементи, якi одночасно додатково укрiплювали стiни. Аналiз декоративних елементiв на спорудах дає можливiсть визначити своєрiднiсть або запозиченнiсть трактовки системи прикрас зовнiшних стiн споруд.

Технiка будiвництва з цегли-сирця не дозволяла зводити складнi архитектурнi конструкцiї. Тому будiвлi не мали покрiвлi. Над стiнами зводились лише "козирки". Поняття "вiкно" вiдносно жител Марi також не було. Невеличкi отвори, якi були призначенi не для освiтлення, а для вентиляцiї примiщень, закривались керамiчними решiтками. Пiдлога покоїв часто вистилалась полiрованим гiпсом.

В мiстi дiяла прекрасна каналiзацiйна система з обпалених керамiчних труб. У покоях царiв були знайденi керамiчнi ванни, якi опалювались камiном. Якiсть системи каналiзацiї та водопостачання була такою, що вона залишилась у робочому станi до сьогодення.

За традицiєю Марi належить до розряду великих мiст-держав ("номiв") i входить у число 17-20 найдревнiших з них. У просторi Марi сприймауться як шумеро-аккадський форпост, розташований у безлюдяному степу, на значнiй вiдстанi вiд iнших великих центрiв цiєї цивiлiзацiї.

Роздiл 3 - Архiтектура Марi. У цьому роздiлi наведено опис конкретних архiтектурних пам'ятникiв Марi, виявлених розкопками на сьогоднiшнiй день. Це - палаци, храми, житловi квартали, зиккурат, iншi окремi комплекси. Вони - рiзнi за своєю архiтектурою будiвлi i, вiдповiдно, хронологiчно репрезентують всi перiоди iснування Марi: вiд самого раннього перiоду Джемдет-Наср до часу повної руйнацiї мiста вiйськами Хаммурапi в серединi XVIII ст. до н. е. Незважаючи на численнi попереднi публiкацiї окремих комплексiв, в узагальненому i систематизованому видi архiтектурнi залишки Марi в дисертацiї вводяться в науковий обiг уперше. Архiтектурнi ансамблi i окремi споруди розглянутi у вiдповiдностi зi стратиграфiчним їх положенням та iсторичним змiстом вiдповiдного перiоду. Це дало можливiсть уточнити традицiйну, загальну для всiєї Месопотамiї перiодизацiю, яка була побудована на матерiалах розкопок iнших мiст.

Так, розкопками палацу III у Марi було доведено, що будiвництво палацiв у Месопотамiї розпочиналось не в серединi III тисячолiття, як вважалось ранiше, а на його початку. Перiод Джемдет-Наср, з яким пов'язано будiвництво перших палацiв, характеризууться значним технiчним прогресом, однак в цей час лише виникають передумови для виникнення класового суспiльства. Будiвництво найдревнiшого палацу в Марi може бути свiдченням особливого шляху становлення i розвитку держави, вiдмiнного вiд класичного Дворiччя. Можливо, таке раннє вiдокремлення постатi правителя спричинено географiчним фактором - вiддаленiстю Марi вiд основних центрiв.

У дисертацiйному дослiдженнi показано, що архiтектура палацу Марi мiстить риси як месопотамської, так i сiрiйської архiтектури. Прекрасна цiлiсть палацу дозволяє бiльш чiтко з'ясувати тенденцiї розвитку архiтектури Древнього Сходу в цiлому. Дослiдження палацу показали, що палац перебудовувався три рази, i iсторично останнiм виявився варiант, побудований Зiмрi-Лiмом. Географiчне положення Марi дозволяло державi користуватися усiма вигодами транзитної торгiвлi, тому палацева архiтектура багата й вишукана. Палац був символом устрою держави, тому вiн є не тiльки житлом правителя, але i храмом, i центром науки i культури. Чудовим є устрiй храму iштар, у якому знаходиться унiкальна статуя богинi, залучена до системи водопостачання i подававшая фонтан води в потрiбний момент церемонiї. Подiбна складна система зафiксована в стародавньосхiдної архiтектурi вперше.

Храмова архiтектура Марi дозволяє з'ясувати тенденцiї розвитку i взаємодiї сiрiйських i месопотамських тенденцiй у будiвельному мистецтвi Древнього Сходу. У дисертацiї розглянутi храми iштар, Дагана, iштарат, Нiннi-Заза й iн. Автор зупиняється на устрої жрецького кварталу Марi. Квартал примикав до палацу, що показуу роль жрецтва в державi Марi.

Особливу увагу автор придiляє розгляду питання про характер будiвництва, пов'язаною з храмом Дагана традицiйно називаної Зикуратом Марi. Андре Парро вважав її дуже древнiм зикуратом. Автор дисертацiї пiдтримує i розвиває припущення Маргерона про те, що зикурат не властивий архiтектурi Мари, i реконструкцiя Парро достатньо довiльна.

Окремо розглядається житлове будiвництво Марi. Квартали житлової забудови ще не розкритий цiлком, тому аналiз цiєї областi архiтектури носить багато в чому припусковий характер. Для житлової забудови характерна технiка створення будiвлi шляхом заповнення каркаса глиною. Ця технiка використовується в Сирiї дотепер. Автор роботи пiдтверджує, що знайдена при розкопках глиняна модель круглого житлового будинку не знаходить аналогiв у реальному будiвництвi.

У цiлому архiтектура Марi має своєрiднi черти, що свiдчать про перехiдний характер культури Марi в цiлому. Почасти вона запозичала сiрiйськi i месопотамськi риси, але загальний образ будiвель Марi у самобутнiм i цiлiсним.

Роздiл 4 - Мистецтво та культура Марi. При написаннi цього роздiлу ми прагнули врахувати водночас два напрямки дослiдження. З одного боку, була зроблена спроба iсторiографiчного i перiодизацiйно-хронологiчного упорядкування матерiалу. З iншого боку, ми намагалися дати опуклу уяву окремих, найбiлье яскравих його зразкiв, користуючись методом "портретування".

Враховуючи суперечливiсть такої системи аналiзу, в роботi археологiчний матерiал розподiлено по епохам вiдповiдно до традицiйної перiодизацiї. Проте, як стало очевидним по ходу нашого дослiдження, пам'ятки мистецтва i культури розподiляються по визнаним перiодам надзвичайно нерiвномiрно - практично майже до повної їх вiдсутностi в перiод Джемдет-Наср, або ж украй малого числа в часи Аккада i III династiї Ура. Це природньо - археологiчнi данi по iсторiї Марi в основному репрезентують два перiоди - ранньодинастичний та старо- (ранне-) вавiлонський, що у наслiдком сучасного стану археологiчного дослiдження мiста.

Ми визнали за необхiдне освiтити загальнi тенденцiї розвитку культури Марi в зв'язку з послiдовним освiтленням кожного з перерахованих перiодiв в iсторiї Месопотамiї. Це зроблено не тiльки з метою формального упорядкування матерiалу, але i з тим, щоб спробувати (незважаючи на хронологiчнi розiрвання) уловити визначену традицiю, що не переривається, або ж канон, що визначає самобутнiсть i культурну унiкальнiсть саме цивiлiзацiї Марi як культурного феномена. Цей феномен ми вважаємо очевидним. Ми його iлюструємо серiєю "портретних" замальовок у кожному подiлi.

Ясно, що таку задачу при наявному станi матерiалу зараз вирiшувати неможливо i, бути може, передчасно. Але обраний шлях усе ж бачиться найбiльш плiдним - адже сам наголос питання про унiкальнiсть i самобутнiсть культури Марi винятково перспективний в цьому дослiдницькому сюжетi. Його наукову правомочнiсть ми обгрунтовуумо у Висновку. У висновку пiдводяться результати дослiдження i намiчаються перспективи подальшого вивчення проблеми. Висновки. За археологiчними матерiалами картина розвитку Марi постає у iншому видi, нiж на основi традицiйних даних письмових джерел. Матерiали розкопок 1970-80-х р. р. дозволяють, наприклад, вважати, що перiод шакканаков був навряд чи не бiльш важливим, нiж перiод Зимри-Лима, бiльш вiдомий завдяки великої кiлькостi письмових джерел. Мiсто проiснувало бiля тисячi рокiв до зруйнування його вiйськами Хаммурапi в XVIII ст. до н. е. (поселення, що iснувало тут пiсля зазначених подiй, можна не брати до уваги). Така вiдносна нетривалiсть його iснування пояснюється низкою причин. Марi iснував як серединний пункт мiж стародавньосирiйською i месопотамською цивiлiзацiями, не маючи власної аграрної бази, спроможної забезпечити iснування мiста. Причиною могутностi держави було його iснування мiж такими полюсами економiчних зв'язкiв, як Пiвнiчна Сирiя, Хабур i Вавiлонiя. Це дозволило Марi брати участь у торгiвлi на правах партнера i забезпечувало йому найважливiшу роль посередника. Здiйснюючи суворий контроль за транзитом, Марi одержував можливiсть стягувати значнi мита з тих, що проїжджають. Уразливiсть географiчного положення Марi була причиною того, що держава могла зберiгати стабiльнiсть i силу тiльки в умовах зовнiшнього баланса сил - єдиною можливiстю забезпечити панування над своєю територiєю, що незмiрно розтяглася, була слабкiсть сусiднiх держав. При порушеннi цього баланса необхiднiсть у посереднику зникала - держава, що пiднялася, повинна була або пiдвестися на мiсце Марi, або стерти його з обличчя землi, що i вiдбулося при Хаммурапi. Таким чином, у ранневавiлонський час, у перiод аморейських династий, мiсто Марi могло процвiтати лише у свiтi, роздiленому на "номови" царства, що володiють приблизно рiвною могутнiстю. Перiоди зльоту i зменшення могутностi Марi пов'язанi з тим же комплексом причин - ще в III тис. до н. е. пiсля перiодiв могутностi наставали смуги глибокого спаду, пов'язанi з успiхами аккадських або пiзньошумерських правителiв Месопотамiї i Сирiї. Могутнiсть Марi в III тис. до н. е. при економiчних умовах того часу не можна пояснити iнакше, як з'вязавши з iснуванням на протилежному кiнцi рiки розвинутої Сирiї, а також iз значним i плiдним обмiном, що здiйснювався по Євфрату. У такому випадку, характер подальшого вивчення Марi визначається достатньо чiтко - з'ясувати, вплив якого з цих двох полюсiв був переважним для Марi, i якою мiрою перетинання цих впливiв породжувало самобутнiсть його культури. Марi було пов'язано iз сирiйським свiтом не менше тiсними узами, нiж iз свiтом месопотамським. Але при цьому воно мало достатньо виражену самобутнiсть, що ми й iменуємо "культурним феноменом Марi". Приклади порiвняльних дослiджень храму Дагана, зиккурата, "Священної огорожi" у Марi з подiбними спорудженнями в Сирiї дозволяють переглянути тезу про однозначну приналежнiсть Марi до месопотамського свiту. На основi вивчення пам'ятникiв архiтектури i мистецтва Марi можна пiдтверджувати, що джерела скорiше демонструють самобутнiсть i унiкальнiсть Марi, нiж перевагу сирiйського i месопотамського впливiв. Ця самобутнiсть стає особливо очевидною при аналiзi скульптури Марi, що вiдрiзняється невластивим стародавньосхiдному мистецтву реалiзмом. Можна пiдтверджувати, що Марi у частиною як сирiйського, так i месопотамського свiту, зберiгаючи, проте, разючу спроможнiсть трансформувати загальнi для всього Ближнього Сходу культурнi i релiгiйнi основи i технiчнi прийоми i пропонувати цiлком оригiнальнi рiшення.

Матерiали дисертацiйного дослiдження створюють основу для подальшого уточнення закономiрностей розвитку не тiльки держави Марi, але i месопотамської i сирiйської цивiлiзацiй у цiлому. Матерiали дисертацiї можуть бути використанi при розробцi загальних курсiв i спецкурсiв по археологiї, iсторiї Древнього Сходу, iсторiї культури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Обряд захоронения в Древнесирийском государстве Мари // Записки iсторичного факультету Одеського державного унiверситету iм. i. i. Мечникова. - Одеса, 1999. - Вип. 9. - с. 67-76.

2. Строительная техника и строительные материалы в древневосточном государстве Мари // Записки iсторичного факультету Одеського державного унiверситету iм. І. І.