ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ НІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗАДОРОЖНА ЛЕНІНА ВІКТОРІВНА

УДК 378.014 (09)

ІДЕЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

В ДІЯЛЬНОСТІ ГЛУХІВСЬКОГО ВЧИТЕЛЬСЬКОГО ІНСТИТУТУ

( 1874-1917 РР.)

13.00.01- загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор

Харченко Сергій Якович

Луганський державний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти Золотухіна Світлана Трохимівна

доктор педагогічних наук, професор

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С.Сковороди,

професор кафедри педагогіки

Павлова Лідія Дмитрівна кандидат педагогічних наук, доцент

Луганський інститут післядипломної освіти,

доцент кафедри філософії та соціології освіти

Провідна установа Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти та науки України, м.Полтава

Захист відбудеться " 26 " травня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2)

Автореферат розісланий " 25 " квітня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бутенко Л.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми та стан наукової розробленості проблеми. Становлення національної української школи неможливе без творчої праці вчителя, яка є дійовою та рушійною силою в організації та здійсненні навчально-виховного процесу. Тому в умовах відродження суверенної України, становлення нової школи актуалізується проблема педагогічної майстерності вчителя як складової частини загальної культури, одного з найважливіших чинників національного прогресу.

Суттєвий внесок у вивчення проблеми формування особистості вчителя внесли Т.Грінченко, Ф.Гонобoлін, В.Кан-Калік, Н.Кічук, Н.Кузьміна, О.Мороз, А.Мудрик, Е.Натанзон, М.Поташнік, І.Раченко, В.Сластьонін, І.Чернокозов. В Україні цій проблемі приділяли увагу Л.Баїк, С.Бабишин, А.Бондар, І.Борисов, М.Гриценко, О.Дзеверін, І.Зязюн, А.Ігнак, Н.Калениченко, М.Коваль, О.Мазуркевич, В.Микиталь, Б.Мітюров, Ф.Науменко, М.Ріжинський, Л.Попова, І.Пуха, В.Савинець, Б.Ступарик, Л.Юрченко, М.Ярмаченко.

Сьогодні шкільні реалії вимагають від учителів та вчених переосмислення багатьох освітніх канонів. Велику допомогу в процесі теоретичного усвідомлення нових тенденцій у вітчизняній педагогіці і освіті та вивчення праць М.Стельмаховича, М.Євтуха, В.Галузинського, О.Вишневського, Б.Ступарика, О.Любара, Г.Шевченко, Т.Горбаченко, Ю.Руденка, П.Конопленка, М.Шкіля, В.Герасименка, О.Губко, В.Стрімко, К.Кравчука, Т.Будняк, О.Шпака.

Закономірності удосконалення педагогічної майстерності вчителя, потреби педагогічної практики потребують більш грунтовного аналізу, узагальнення та творчого використання досвіу, анкопиченого протягом усієї історії.

Цілком зрозуміло, що вчених найбільше цікавлять періоди, пов’язані з появою нових концепцій, підходів, коли розвиток педагогічної науки супроводжується накопиченням нових знань, які стають загальнолюдськими цінностями. Саме до таких періодів розвитку педагогічної науки належить кінець XIX - початок XX століття. Специфіка даного періоду визначається своєрідністю соціально-економічного, духовного життя суспільства, особливостями розвитку теорії та практики навчання та виховання.

Особливий інтерес викликає питання про ідеї педагогічної майстерності та особливості організації процесу оволодіння основами професійного мистецтва у діяльності вчених педагогічних закладів, зокрема Глухівського інституту як одного з перших учительських інститутів України. Його діяльність пов`язана з іменами видатного педагога та історика кінця XIX - початку XX ст. М.Демкова, відомого вченого-методиста, автора численних праць з методики викладання мови М.Тростнікова, родоначальника батьківщинознавства І.Житецького, автора популярного підручника “Училищезнавство” М.Григоревського та інших відомих педагогів. Педагогічні ідеї, висунуті викладачами інституту та досвід їх роботи по формуванню основ професійної майстерності майбутніх учителів суттєво збагатили передову педагогічну теорію та практику досліджуваного періоду. Теоретична спадщина викладачів інституту в історії педагогіки до цього часу не досліджена, однак загальні та окремі питання, підняті викладачами Глухівського учительського інституту в 1874-1917 рр. вже досліджені деякими вітчизняними науковцями ( С.Золотухіна , Т.Ільїна ).

Аналіз теоретичної спадщини викладачів інституту І.Андрієвського, М.Демкова, М.Тростнікова, М.Григоревського, В.Голубєва, В.Сельонкіна, С.Криловського, А.Лєбєдєва вказує на існування великої джерелознавчої бази, яка зовсім не використовувалась попередніми дослідниками. Дисертаційна робота є, за своєю суттю, першим конкретно історичним дослідженням ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту періоду 1874-1917 років.

Позитивний досвід цього інституту повинен бути використаний в умовах розбудови молодої незалежної держави. Саме ці чинники обумовили вибір теми наукового дослідження. Він визначається:

1. Потребою подальшої розробки теоретико-методологічних проблем педагогічної майстерності вчителя на сучасному етапі становлення системи освіти.

2. Необхідністю аналітичного вивчення позитивного досвіду педагогічної думки минулого, важливістю відновлення прогалин в історії вітчизняної педагогіки.

3. Необхідністю використання позитивного педагогічного досвіду у практиці розбудови та розвитку національної системи виховання .

4. Удосконаленням системи підготовки педагогічних кадрів на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.

Об’’єкт дослідження. Педагогічна спадщина Глухівського учительського інституту.

Предмет дослідження. Ідеї педагогічної майстерності в педагогічній діяльності та теоретичних працях викладачів Глухівського учительського інституту періоду 1874-1917 років.

Мета дослідження. Виявити і проаналізувати ідеї педагогічної майстерності, розроблені та висунуті викладачами Глухівського учительського інституту в їх теоретичних працях, а також впровадження цих ідей у практику підготовки майбутніх вчителів.

Завдання дослідження:

1. Виявити концептуальні засади ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту періоду 1874-1917 років.

2. Проаналізувати ідеї змісту, напрямів та умов оволодіння педагогічною майстерністю у теоретичних працях викладачів Глухівського учительського інституту.

3. Вивчити специфіку, форми і методи роботи викладачів інституту по формуванню основ професійної майстерності майбутніх учителів.

4. Обгрунтувати значущість висунутих викладачами Глухівського учительського інституту ідей педагогічної майстерності для сучасної педагогічної теорії та практики, виявити можливості використання позитивного досвіду роботи викладачів інституту в сучасній практиці підготовки педагогічних кадрів у вузах.

Методологічна основа: теорія наукового пізнання, філософські та психолого-педагогічні положення про людську особистість, про духовність як основну рису світогляду; діалектичний підхід до аналізу процесу становлення та розвитку теорії та практики формування та удосконалення педагогічної майстерності вчителя.

Дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, діяльнісно-творчого підходу до особистості як суб’єкта виховного процесу.

Основні методи дослідження: історико-педагогічний, теоретичний та порівнювальний аналіз педагогічної літератури, архівних документів, матеріалів вітчизняної періодичної преси досліджуваного періоду, вивчення та систематизація ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту, аналіз досвіду роботи їх впровадження у навчальний процес Глухівського інституту.

Джерелознавча база. Розроблюючи тему, автор спирався на історико-педагогічні дослідження вчених та педагогів В.Борисенка, В.Бугаєвича, А.Дзеверіна, Н.Калениченка, А.Киллева, А.Мазуркевича, Б.Мітюрова, В.Окоркова, В.Смаля, C.Чавдарова, І.Шиманської та ін., в яких аналізується багато питань теорії та історії розвитку передової педагогічної думки України.

Дослідження будувалось на основі наукових праць викладачів Глухівського учительського інституту О.Бєлявського, І.Андрієвського, М.Демкова, М.Григоревського, М.Тростнікова, В.Сельонкіна, С.Криловського, А.Лєбєдєва, а також джерел, надрукованих на сторінках періодичних видань кінця XIX - початку XX століть: “Русская школа”, ‘’Педагогический листок”, “Русский начальный учитель”. Ґрунтовне вивчення та аналіз матеріалів Центрального державного історичного архіву України (фонди 45, 200, 700, 707, 2162) та музею історії Глухівського державного педагогічного інституту ім. С.М.Сергєєва-Ценського (Законодавчих актів Київського учбового округу, протоколів засідань педагогічної ради Глухівського учительського інституту, педагогічних з’їздів), а також документів довідково-енциклопедичного характеру (довідники, щоденники) дозволив розкрити шляхи використання ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту в практиці підготовки вчителів даного навчального закладу.

Виявлено історико-педагогічні матеріали, які ніколи не публікувались і не були предметом дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі ретельного вивчення та практичного аналізу матеріалів архівних документів вперше у вітчизняній педагогіці систематизовано, узагальнено та обгрунтовано внесок викладачів Глухівського учительського інституту у теорію педагогічної майстерності в історії педагогіки; показано значущість розроблених ними положень та висновків з проблеми формування основ педагогічної майстерності майбутніх вчителів у педагогічному вузі; дано принципову оцінку педагогічних поглядів деяких раніше маловідомих діячів народної освіти кінця XIX - початку XX століття.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній на основі цілісного історико-педагогічного аналізу виявлено і розглянуто ідеї педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту, визначено сутність професійної майстерності вчителя , складові частини, напрями та умови оволодіння. Введено в обіг маловідомі архівні документи та матеріали, що розкривають суть даної проблеми.

Практичне значення полягає в тому, що отримані в результаті дослідження положення та висновки, представлені матеріали сприятимуть збагаченню історико-педагогічних знань, змісту курсу історії педагогіки для педагогічних вузів та університетів, поглибленій розробці відповідних розділів та сучасного стану національної педагогіки, спецкурсів та спецсемінарів з даної проблеми. Матеріали можуть бути використані науковими працівниками, у практичній діяльності вчителів, педагогічній практиці студентів та у системі професійної підготовки педагогічних кадрів. Розроблені на основі ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського інституту та досвіду їх роботи по формуванню педагогічної майстерності випускників навчального закладу рекомендації сприятимуть підвищенню ефективності підготовки педагогічних кадрів у вузах.

Особистий внесок дослідника полягає у виявленні змісту, умов та шляхів формування, компонентів педагогічної майстерності у наукових працях викладачів Глухівського учительського інституту 1874-1917 рр.; в обгрунтуванні провідної ролі єдності теорії та практики у формуванні учительських кадрів даного навчального закладу; у виявленні шляхів упровадження ідей педагогічної майстерності та позитивного досвіду практичної професійно-педагогічної підготовки в Глухівському учительському інституті 1874-1917 рр. у навчально-виховний процес педагогічних вузів.

Вірогідність наукових положень та висновків, сформульованих у процесі дослідження, забезпечується його цілісною теоретико-методологічною концепцією, широким використанням архівних документів, періодичних видань; системним аналізом досліджуваних матеріалів, використанням комплексу методів дослідження, адекватних меті, предмету та завданням роботи, широким обговоренням концептуальних положень. Дослідження проводилось на основі поєднання генезису та особливостей сучасного стану проблеми педагогічної майстерності вчителя.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час дослідницької роботи, результати якої доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Луганського та Глухівського педагогічних інститутів; на республіканських та міжнародних науково-практичних конференціях (Глухів, 1996 та 1999; Суми, 1996; Тернопіль, 1996); під час проведення семінарських занять у Глухівському інституті. Матеріали дослідження використовувались при розробці та читанні авторського спецкурсу “Ідеї педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту дореволюційного періоду”, а також у викладанні курсів “Історія педагогіки” та “Основи педагогічної майстерності”.

Основні результати дослідження відображено в 9 публікаціях автора, з них 4 - фахові. В роботі, опублікованій у співавторсві, особистий внесок здобувача полягає в розкритті питання про майстерність викорисання книги для навчання в наукових працях М.Демкова та М.Тростнікова.

На захист виносяться наступні положення:

1. Концептуальні основи ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту 1874-1917 років, якими є: ідеї загальності та обов’язковості освіти, здійснюваної у контексті єдності національного та загальнолюдського, реформації старої школи та нових у зв’язку з цим вимог до особистості вчителя та його професійної підготовки як оволодінню “мистецтвом виховання”.

2. Теоретично обгрунтовані викладачами Глухівського учительського інституту сутність, напрями та умови оволодіння педагогічною майстерністю, що полягають у:

·

· розчленуванні педагогічної майстерності на “окремі педагогічні мистецтва” - дидактичне, майстерність постановки запитань, опитування та оцінювання, використання заохочень та покарань, майстерність виховуючого навчання;

· розкриття необхідності оволодіння педагогічною майстерністю, що має прояв в отриманні енциклопедичної освіти, фундаментальному вивченні педагогічних законів, виробленні дидактичних та виховних вмінь, оволодінні нормами педагогічної етики, а також “даром слова”, самоудосконаленні та самовихованні.

3. Розроблений на основі теоретичних ідей педагогічної майстерності механізм формування професійної майстерності майбутніх вчителів, сутність якого полягає у :

·

· високому рівні викладацької діяльності та організації “спільного викладання”;

· організації самостійної творчої діяльності вихованців, досвіду педагогічних практик та психолого-педагогічних характеристик, широкої аналітико-бібліографічної роботи.

4. Рекомендації щодо удосконалення процесу підготовки педагогічних кадрів на основі творчого аналізу, переосмислення та узагальнення досвіду викладачів Глухівського учительського інституту, що полягають у педагогізації навчального процесу в вузі, удосконаленні системи педагогічних практик, введенні стажорської практики та розробці науково обгрунтованих критеріїв готовності випускників вузів до професійно-педагогічної діяльності, введенні самостійної бібліографо-аналітичної роботи студентів як основи формування педагогічної майстерності.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури - 189, архівних джерел - 22, додатків - 3. Основний зміст викладено на 143 сторінках тексту, що включає 4 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об`єкт, предмет, мету, завдання, висвітлено методологічну основу та методи, розкрито джерелознавчу базу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, особистий внесок дослідника, достовірність та форми апробації і застосування одержаних результатів, основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Теоретичні ідеї педагогічної майстерності в працях викладачів Глухівського учительського інституту дожовтневого періоду” - викладено основні тенденції розвитку педагогічної думки другої половини XIX століття, які лягли в основу ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту.

Відзначено, що у другій половині XIX ст. у педагогічній теорії та практиці виник особливий інтерес до особистості вчителя, були сформульовані завдання, які він повинен реалізувати у процесі навчання, та вимоги до особистості вчителя, його морально-вольових якостей і загальнопедагогічної підготовки, вперше в Україні висунуто вимоги до методичної підготовки вчителя, піднято питання про необхідність оволодіння ним педагогічною майстерністю.

У досліджуваний період активно формувалася сутність педагогічної майстерності, виходячи з вимог, висунутих до особистості вчителя. До кінця XIX ст. визначився перелік знань, вмінь та навичок, що входять до складу поняття “педагогічна майстерність” (глибоке знання предмету викладання та його методики; вміння володіти собою; ясно, чітко та зрозуміло висловлювати свої думки; знання антропологічних наук (у першу чергу філософії та психології); наявність високих моральних якостей, терплячість, витримка).

У педагогічній думці досліджуваного періоду простежувалась чітка тенденція до вирішення питання успішності виховання на навчання шляхом оволодіння вчителем педагогічною майстерністю, яка характеризувалася у даний період як необхідна умова “виховного мистецтва”.

У дисертації показано, що питання педагогічної майстерності вчителя, розроблене вітчизняними педагогами-просвітителями та видатними вченими знайшло своє відображення у науково-викладацькій діяльності викладачів Глухівського учительського інституту: О.Бєлявського, І.Андрієвського, М.Демкова, М.Тростнікова, В.Голубєва, М.Григоревського, С.Криловського, В.Сельонкіна, І.Липницького, А.Лєбєдєва. На основі вивчення та аналізу їх наукових праць визначено хронологічні періоди виникнення та розвитку ідей педагогічної майстерності названих вище педагогів:

1. 1874-1917 рр. - початковий етап існування інституту, що характеризувався наявністю організаційних труднощів та незначною кількістю наукових праць викладачів. На цей період припадає час роботи в інституті О.Бєлявського, у педагогічних працях якого простежувалась визначена тенденція до вирішення питання педагогічної майстерності засобами оволодіння вчителем вмінням виховуючого навчання та отримання професійної підготовки. Однак визначення самого поняття педагогічної майстерності та її компонентів відсутнє.

2. 1891-1907 рр. - період викладання в інституті І.Андрієвського, М.Демкова та М.Тростнікова. Це період зародження, виникнення та початкового розвитку ідей педагогічної майстерності у теоретичних працях викладачів інституту. Їх роботам було притаманне прагнення до висвітлення питань більше “дидактичного мистецтва”, ніж “виховного”. Але саме в цей час виникли спроби дати визначення поняття педагогічної майстерності, набули реальної характеристики її складові та були чітко названі напрями професійної майстерності вчителя.

І.Андрієвський визначив педагогічну майстерність як вільну, розумну, творчу діяльність вчителя, що відповідає меті, системі, плану. Як компоненти педагогічної майстерності він висунув класичну освіченість, високі моральні якості та віртуозне володіння словом.

М.Демков розглядав педагогічну майстерність як вище мистецтво здійснення педагогічної діяльності, назвав її умови (“багатобічність” вчителя; висока освіченість; самодіяльність на засадах морального обов`язку та любові; оволодіння дидактичними та виховними вміннями; постійна самоосвіта), вперше серед викладачів інституту зробив спробу класифікувати напрями педагогічної майстерності (“дидактичне мистецтво”, “мистецтво постановки запитань”, “майстерність виховної дії”, “мистецтво використання заохочень та покарань”) і дав детальну характеристику кожного з них, розкрив значення педагогічних зібрань та з`їздів у процесі удосконалення педагогічної майстерності вчителя.

М.Тростіков першим серед викладачів інституту підняв питання про необхідність правильного педагогічного мовлення (усного і письмового, включаючи і каліграфічні вміння) як обов’язкову умову педагогічної майстерності, розкрив функції педагогічного мовлення та висунув конкретні вимоги до мовлення вчителя.

3. 1907-1915 рр. - найбільш плідний період в історії інституту, який характеризувався великою кількістю ідей педагогічної майстерності у наукових працях викладачів навчального закладу та наявністю пильної уваги директора інституту до цієї проблеми.

Більшість викладачів даного періоду історії інституту виявили себе послідовниками педагогічних ідей своїх колег. В.Сельонкін розширив коло напрямів педагогічної майстерності, накреслене М.Демковим, ввівши до нього “мистецтво підтримання дисципліни” та “мистецтво опитування та оцінювання”. Підтримуючи педагогічні ідеї І.Андрієвського та М.Тростнікова, він висунув як умови майстерності вчителя наявність власного педагогічного почерку, “своєї педагогіки” та “своєї дидактики”.

І.Липницький у цей період вперше в педагогічній спадщині викладачів інституту назвав педагогічну техніку складовою майстерності вихователя, розкрив її сутність та значення у педагогічній діяльності; до переліку умов оволодіння педагогічною майстерністю ввів поряд з самоосвітою самодисципліну, самовиховання та підвищення педагогічної культури.

В. Голубєв у перелік складових педагогічної майстерності ввів наявність естетичного смаку, “особистої чутливості”, творчих здібностей, вміння правильно розподіляти сили класу.

М.Григоревський, погодившись з ідеями своїх попередників, детально розкрив сутність та значення самоосвіти як умови педагогічної майстерності. Він єдиний серед викладачів інституту досліджуваного періоду обстоював необхідність психологічної гігієни як умови педагогічної майстерності.

А.Лєбєдєв доповнив перелік умов педмайстерності наявністю дбайливого, обережного ставлення до особистості вихованця.

Таким чином, проблема педагогічної майстерності посідала значне місце у науково-педагогічній діяльності викладачів Глухівського учительського інституту. Засобами порівнювально-історичного аналізу їх теоретичних праць доведено наявність динаміки розвитку ідей професійної майстерності вчителя названих педагогів та їх суттєвий внесок у розвиток теорії педагогічної майстерності досліджуваного періоду.

У другому розділі - “Теоретичні та практичні аспекти формування основ педагогічної майстерності студентів педагогічних вузів” - на основі аналізу архівних матеріалів показано реалізацію ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту в практиці підготовки майбутніх вчителів у даному навчальному закладі.

Доведено, що педагогічні ідеї викладачів інституту лягли в основу їх професійної діяльності і практично відобразились у специфіці, формах та методах викладання, спрямованих на формування в студентів педагогічної майстерності вже під час їх навчання в учительському інституті.

Відзначено, що формування педагогічної майстерності майбутніх вчителів здійснювалося у створеній викладачами інституту оптимальній атмосфері, що гармонійно поєднувала у собі високу вимогливість та суворий контроль за діяльністю студентів з глибокою повагою до особистості кожного вихованця, гуманістичними засадами спілкування студентів та викладачів, їх спільною творчою діяльністю, що створювало умови для існування різноманітності думок, формування критичного мислення, вміння відстоювати власну точку зору.

У відповідності до ідей І.Андрієвського, М.Демкова, В.Сельонкіна, М.Григоревського, А.Лєбєдєва, велику увагу викладачами інституту було приділено вихованню в студентів високих моральних якостей, “міцного характеру”, а також виробленню в них самодисципліни, самообмеження, поміркованості, що формувались засобами виконання статуту та пересторог навчального закладу. Значна кількість робіт, виконуваних вихованцями, була зорієнтована їх вихователями на розвиток самостійності, творчого підходу, ретельності та серйозності, названих С.Криловським, М.Григоревським, В.Голубєвим визначальними рисами педагога-майстра.

Основну увагу викладачів інституту було зосереджено на озброєнні вихованців грунтовними загальноосвітніми та психолого-педагогічними знаннями, які розглядались як складові педагогічної майстерності. Наведено фактичний матеріал (витяги з протоколів засідань Педагогічної Ради, нормативних документів, навчальних планів інституту), що доводить наявність ретельно продуманої, грунтовної та всеосяжної системи загальноосвітньої та професійної підготовки майбутніх вчителів, яка містила у собі не лише моральне та розумове виховання, засвоєння новітніх знань і практичні вправи по їх застосуванню, але й заняття, що сприяли естетичному розвиткові та фізичному удосконаленню вихованців. У такий спосіб впроваджувались у життя ідеї “багатобічності” та освіченості вчителя як необхідні умови педагогічної майстерності.

Значна увага була приділена формуванню в майбутніх педагогів практичних дидактичних та виховних вмінь та навичок. Цьому процесу сприяли такі види робіт, як організація “спільного викладання”, ретельно продумана система педагогічних практик, що включала і стажорську практику, досвід психолого-педагогічних характеристик, заняття в інститутському музеї навчальних посібників. Засобами виконання цих робіт вихованці інституту оволодівали конкретними напрямами педагогічної майстерності.

У відповідності до ідей досконалості педагогічного мовлення як умови педагогічної майстерності, висунутих М.Тростніковим, І.Андрієвським, В.Голубєвим, у систему підготовки вчителів було введено перелік занять, що сприяли оволодінню “даром слова”. Участь у “спільному викладанні”, написання рефератів з різних навчальних предметів, численні педагогічні зібрання виробляли мовленнєві вміння, вчили логічній завершеності, інтонаційному оформленню, виразності та правильності педагогічного мовлення. У своїй викладацькій діяльності педагоги інституту використовували різноманітні методи: словесні (лекція; робота з першоджерелами; дискусії, що проводились під час обговорення рефератів та уроків), наочні (демонстрація дослідів; використання таблиць та графіків, практичні (лабораторні роботи; постановка дослідів; педагогічна практика; складання психолого-педагогічних характеристик; виготовлення наочних посібників), методи самостійної роботи студентів (написання рефератів; бібліографо-аналітична робота в музеї), методи стимулювання інтересів, обов`язку та відповідальності. Формами роботи були: лекція, урок, практикум, індивідуальні та групові консультації, екзамени.

Наведений у дисертації фактичний матеріал свідчить про досягнення викладачами високих освітніх та виховних результатів, грунтовному озброєнні вихованців інституту основами педагогічної майстерності.

Дослідження показало, що використання ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту періоду 1874-1917 рр. можливе у науково-теоретичному (формування понятійного апарату педагогічної майстерності, методологічному обгрунтуванні її формування та розширенні характеристик її компонентів) і практичному (організація системи підготовки педагогічних кадрів в вузах) аспектах.

Аналіз сутності педагогічної майстерності у працях А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, Л.І.Рувинського, І.А.Зязюна, І.Ф.Харламова, В.Л.Омеляненка та О.Г.Мороза, В.А.Сластьоніна, Д.Ф.Самуйленкова, Ю.П.Азарова, Г.Ф.Грінченка, А.І.Щербакова, А.М.Алексюка, Л.Г.Борисова, Л.Л.Люблінської показав наявність у сучасній педагогічній теорії різноманітності визначень педагогічної майстерності. Її визначення як вищого мистецтва здійснення педагогічної діяльності (М.Демков), на нашу думку, є найбільш точним, ніж існуючі, оскільки дає чітке уявлення про педагогічну майстерність як про складний комплекс кращих якостей педагога, єдності усіх внутрішніх взаємообумовлених компонентів його творчої діяльності.

На основі внесення визначених коректив у характеристику педагогічної майстерності, визначену викладачами Глухівського інституту, викладено найбільш повний та змістовний опис складових професійної майстерності вчителя, який суттєво збагачує сучасну педагогічну теорію. Напрями педагогічної майстерності, висунуті викладачами інституту, можуть слугувати за основу їх сучасної класифікації, а розроблені ними зміст, форми та методи формування педагогічної майстерності за умови відповідного переосмислення можуть бути з успіхом використані в сучасній практиці підготовки педагогічних кадрів у вузах.

Загальні рекомендації, розроблені на основі позитивного досвіду роботи викладачів Глухівського інституту 1874-1917 рр. покликані сприяти підвищенню ефективності процесу оволодіння основами педагогічної майстерності майбутніми вчителями:

- роботу навчальних закладів слід орієнтувати на підготовку не просто вчителя, а вчителя-майстра; для цього необхідно, щоб викладання всіх предметів, зокрема педагогічних, служило грунтовному засвоєнню теоретичних знань і вихованню студентів, як майбутніх педагогів. Не останню роль у цьому відношенні відіграє озброєння студентів практичними вміннями та навичками організаторського, лекторського мистецтва, художнього читання, постановки голосу тощо;

- серйозне удосконалення педагогічної практики студентів, перетворення її у дійсно постійну, безперервну, збагачення її змісту, внесення в неї різноманітності, раціонального розподілу її етапів, введення стажорської практики як періоду адаптації випускника інституту до професійної діяльності, перевірки його професійної готовності, ступеня оволодіння педагогічною майстерністю;

- завдання вузу вбачати не лише в тому, щоб озброювати випускника основами педагогічної майстерності, але також у наданні їм знань про шляхи її подальшого удосконалення;

- значна увага повинна бути приділена самостійній роботі студентів (психолого-педагогічні спостереження з визначених тем, написання рефератів, бібліографічна робота);

- посилення педагогічної спрямованості загальнотеоретичних предметів у вузівському курсі, використання їх потенціалу для формування найважливіших у справі оволодіння основами педагогічної майстерності вмінь та навичок засобами педагогізації навчального процесу;

- сучасна практика підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах потребує науково обгрунтованих критеріїв готовності випускників до професійної діяльності як ступеня оволодіння ними основами педагогічної майстерності. Такі критерії вироблено на основі ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту і в сучасних умовах можуть бути з успіхом використані.

Необхідність здійснення названих заходів випливає з історичного досвіду підготовки вчителів Глухівського учительського інституту періоду 1874-1917 рр. і обумовлена високими вимогами до майстерності вчителя сучасної школи.

ВИСНОВКИ:

Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати:

1. Науково-теоретична діяльність викладачів Глухівського учительського інституту 1874-1917 років була обумовлена прогресивними тенденціями розвитку педагогічної думки досліджуваного періоду. У своїх численних наукових працях вони творчо розвивали ідеї прогресивних вітчизняних та російських педагогів та громадських діячів минулого: М.І.Пирогова, К.Д.Ушинського, М.А.Корфа, Б.Д.Грінченка, С.І.Миропольського та ін., спрямовані на формування особистості вчителя, його професійної майстерності та високої освіченості. Ідеї педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту в теорії та практиці даної проблеми перебували у діалектичній єдності з загальнотеоретичними пошуками у вітчизняній педагогіці.

2. Теоретична спадщина викладачів О.Бєлявського, І.Андрієвського, М.Тростнікова, В.Голубєва, В.Сельонкіна, С.Криловського, І.Липницького, А.Лєбєдєва доносить струнку та послідовну систему їх поглядів на педагогічну майстерність. Проблема педагогічної майстерності розглядалась викладачами інституту через призму професійної діяльності наставника. Педагогічна майстерність у їх роботах визначалась як вище мистецтво здійснення педагогічної діяльності на основі високої освіченості, високих моральних якостей та педагогічного досвіду, яке має прояв у ефективності розв’язання освітніх та виховних завдань. Ідеї М.Демкова, М.Григоревського, В.Сельонкіна, В.Голубєва суттєво збагатили передову педагогічну теорію досліджуваного періоду, внісши в неї розширену характеристику її складових частин.

Вперше в історії вітчизняної педагогіки М.Демковим та В.Сельонкіним накреслено коло напрямів педагогічної майстерності та обгрунтовано сутність кожного з них.

У наукових працях М.Тростнікова, І.Липницького, С.Криловського, В.Голубєва, М.Григоревського з достатньою повнотою розкрито питання оволодіння педагогічною майстерністю, дано вичерпну характеристику загальноосвітніх та спеціальних знань, дидактичних та виховних вмінь та навичок, якими необхідно оволодіти вчителю в осягненні основ професійної майстерності, доведено значення самодисципліни, самовиховання та самоосвіти в оволодінні педагогічною майстерністю, показано шляхи та засоби її удосконалення.

3. Своїми теоретичними ідеями та унікальним досвідом викладацької діяльності в Глухівському учительському інституті названі вище педагоги обгрунтували необхідність оволодіння майбутніми вчителями основами професійної майстерності, заснованими на “енциклопедичній” освіченості та багатогранності вчителя, його творчості та педагогічному такті, високій духовності та доброзичливості, довірі та повазі до особистості дитини.

Цінність педагогічної спадщини викладачів Глухівського учительського інституту збільшує те, що їм вдалося у процесі викладацької діяльності у даному навчальному закладі перевірити свої теоретичні ідеї з питань педагогічної майстерності. Підготовка вчителів, озброєння їх основами професійної майстерності здійснювалась ними у ефективних індивідуальних та колективних формах, серед яких: лекції та практичні уроки, ретельно продумана система педагогічних практик, що включала і досвід психолого-педагогічних характеристик, самостійна бібліографо-аналітична робота студентів, організація “спільного викладання”, творча робота вихованців, яка мала вираження у написанні рефератів, виготовленні наочних посібників, участі у різноманітних численних педагогічних зібраннях. Висока результативність використаних викладачами інституту прийомів та методів формування педагогічної майстерності у випускників цього навчального закладу була реальним підтвердженням правильності наукових висновків, викладених ними у теоретичних працях

4. Творче використання теоретичної спадщини викладачів Глухівського учительського інституту періоду 1874-1917 років дає можливість зрозуміти сутність процесу формування педагогічної майстерності, допомагає трансформувати її структурні компоненти, розкрити її гуманістичні основи та етичний потенціал діяльності вчителя. В результаті проведеного дослідження встановлено, що розроблені викладачами інституту зміст, форми та методи формування педагогічної майстерності мають велике значення для педагогічної науки та практики.

Таким чином, у період відродження української державності, коли перед нею стають нові завдання, творча спадщина викладачів Глухівського учительського інституту дореволюційного періоду допомагає у розв’язанні багатьох актуальних педагогічних проблем, зокрема проблеми формування педагогічної майстерності, викликає зростання інтересу до його більш глибокого вивчення та практичного використання.

Проблема педагогічної майстерності в діяльності Глухівського учительського інституту багатоаспекна. Подальшого вивчення потребують питання про напрями професійної майстерності педагога та умови оволодіння нею.

Основні положення дисертації відображено в наступних публікаціях:

1. Проблема використання книги для читання як основного навчального засобу у шкільній практиці другої половини XIX ст. // Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць - Полтава: ПДПІ, 1998. - С.53-55 (У співавторстві з Тишик О.А., Рзаєвим Ш.Р.).

2. Ідеї педагогічної майстерності у наукових працях М.І.Демкова (друга половина XIX ст.) // Придніпровський науковий вісник. Серія “Гуманітарні науки”. - 1998. - №93 (106). - С.55-59.

3. Особливості підготовки майбутніх вчителів у Глухівському учительському інституті (1874-1917 рр.) // Придніпровський науковий вісник. Серія “Педагогіка”. - 1998. -№102 (169). - С.42-46.

4. Питання творчої особистості вчителя в науково-педагогічних творах викладачів Глухівського учительського інституту (1874-1917 рр.) // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць/ Ред. кол. Гузій В.Н. (відп. ред.) та інші. - К., НПУ, 1999.- Вип.2.-С.95-99.

5. Діяльність директорів першого учительського інституту України (Глухівський учительський інститут 1874-1917 рр.) // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. Редакцією акад. І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І.Лозової. - Харків: ХДПУ, 1999. - Вип.9. - С.78-82.

6. Перша Всеукраїнська олімпіада з початкового навчання //Початкова школа.- 1999.-№10.-С.28-30.

7. Роль педагогічних спецкурсів та спецсемінарів у підготовці вчителя початкових класів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: Сучасна початкова школа: проблеми, пошуки, знахідки. - Тренопіль, 1996. - Частина II. - С.144-145.

8. Реалізація розвиваючої функції навчання на сучасному уроці в початковій школі // Матеріали обласної науково-практичної конференції: Розвивальний потенціал сучасного уроку в початковій школі. - Суми, 1996. -С.8-9.

9. Педагогічні здобутки викдалачів Глухівського учительського інституту 1874-1917 рр. Навчальний посібник.-Глухів, 1999.-84 с.

АНОТАЦІЯ

Задорожна Л.В. Ідеї педагогічної майстерності в діяльності Глухівського вчительського інституту (1874-1917 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01. - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2000.

Дисертацію присвячено цілісному аналізу ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського вчительського інституту О.Бєлявського, І.Андрієвського, М.Демкова, М.Тростнікова, В.Голубєва, В.Сельонкіна, С.Криловського, М.Григоревського, І.Липницького, А.Дєбєдєва. Розкрито зміст поняття "педагогічна майстерність", її складові, напрями реалізації та умови оволодіння. Дано критичний аналіз педагогічної діяльності викладачів інституту щодо формування педагогічної майстерності вихованців навчального закладу. На основі позитивного досвіду Глухівського інституту розроблено рекомендації щодо удосконалення процесу підготовки педагогічних кадрів у вузах.

Ключові слова: ідеї, зміст поняття, складові, напрями реалізації, умови оволодіння педагогічною майстерністю.

Задорожная Л.В. Идеи педагогического мастерства в деятельности Глуховского учительского института (1874-1917 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - общая педагогика и история педагогики - Луганский педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2000.

Диссертация посвящена целостному анализу идей педагогического мастерства преподавателей Глуховского учительского института А.Белявского, И.Андреевского, М.Демкова, М.Тростникова, В.Голубева, В.Селенкина, С.Крыловского, М.Григоревского, И.Липницкого, А.Лебедева. В первом разделе изложены основные тенденции развития педагогической мысли второй половины XIX столетия, которые легли в основу идей педагогического мастерства преподавателей Глуховского учительского института, рассмотрен вопрос о содержании м формах подготовки учителя. На основании анализа трудов М.Демкова, И.Андреевского, А.Белявского, В.Селенкина выявлено определение понятия педагогического мастерства как высшего искусства осуществления педагогической деятельности и направления его реализации (“частные педагогические искусства”): искусство опроса и оценивания, искусство воспитывающего влияния, поощрений и наказаний, искусство поддержания дисциплины, дидактическое искусство), а также дана их исчерпывающая характеристика. На основании изучения и анализа научных публикаций М.Тростникова, И.Липницкого, С.Крыловского, В.Голубева, А.Лебедева, М.Григоревского определены составные части педагогического мастерства, условия овладения ним, дана исчерпывающая характеристика общеобразовательных и специальных знаний, дидактических и воспитательных умений и навыков, которыми необходимо овладеть учителю в постижении педагогического мастерства; доказано значение психологической гигиены, самодисциплины, самовоспитания, самообразования в овладении педагогическим мастерством.

Во втором разделе обобщен опыт работы преподавателей Глуховского учительского института 1874-1917 гг. Выявлены формы и методы формирования педагогического мастерства выпускников учебного заведения: лекции и практические уроки, тщательно продуманная система педагогических практик (включая и стажерскую), опыт психолого-педагогических характеристик, самостоятельная библиографо-аналитическая работа студентов, организация "совместного преподавания", творческая деятельность воспитанников, выразившаяся в написании рефератов, изготовлении наглядных пособий, участии в разнообразных педагогических собраниях. Доказана высокая результативность названных форм и методов формирования педагогического мастерства.

Обоснована необходимость использования идей педагогического мастерства преподавателей Глуховского учительского института и положительного опыта учебного заведения по формированию педагогического мастерства будущих учителей в современной практике подготовки педагогических кадров в вузах. Выявлены возможности использования идей педагогического мастерства преподавателей института в научно-теоретическом (формирование понятийного аппарата педагогического мастерства, методологическом обосновании его формирования и расширении характеристик его компонентов) и практическом (организация системы подготовки педагогических кадров в вузах) аспектах. Отмечено, что определение педагогического мастерства учителя, выдвинутое М.Демковым, является наиболее точным из существующих определений, а направления реализации профессионального мастерства учителя, разработанные преподавателями института, могут служить основой для их современной классификации.

Намечен перечень составляющих педагогического мастерства учителя, который существенно обогащает современную педагогическую теорию. На основании творческого переосмысления положительного опыта Глуховского учительского института разработаны общие рекомендации, призванные способствовать повышению эффективности процесса овладения профессиональным мастерством будущими учителями.

Ключевые слова: идеи, содержание понятия, составляющие, направления реализации, условия овладения педагогическим мастерством.

Zadorozhna L.V. Ideas of Pedagogical Skill in the Pedagogical Heritage of Hlukhiv Teachers Training Institute (1874-1917). - Manuscript.

Thesis on the competition of the Candidate of Pedagogical Science scientific degree by specialty 13.00.01 - General Pedagogics and Historyof Pedagogic. - Luhansk State Pedagogical Institute, named after Taras Shevchenko, Luhansk, 2000.

The thesis is devoted to the integral analysis of pedagogical ideas in the scholarly works and professional activities of the teachers in Hlukhiv Teachers` Training Institute namely A.Belyavsky, I.Andriyevsky, M.Demkov, M.Trostnikov, V.Holubgev, V.Selenkin, S.Krylovsky, M.Hryhorevsky, I.Lypnytsky, A.Lebedyev. The matter of concept "pedagogical skill" ,its components, directions and conditions were discovered. A critical analysis of the teachers’ educational work on forming the pedagogical skill of their students: was presented in the thesis. On the ground of the favourable experience obtained by Hlukhiv Institute the recommendations of training the specialists in pedagogical institutions were worked out.

Key words: ideas, the point of concept, tendencies, pedagogical skill conditions.