КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АЛЄКСЄЄВА ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 811.111’367.635:81’24:81’37

СЕМАНТИКА ТА ПРАГМАТИКА

АНГЛІЙСЬКИХ ЧАСТОК

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Старикова Олена Миколаївна,

професор кафедри англійської філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Квеселевич Дмитро Іванович,

завідувач кафедри англійської філології

Житомирського державного педагогічного

університету імені Івана Франка

кандидат філологічних наук, доцент

Буніятова Ізабела Рафаїловна,

доцент кафедри граматики та історії

англійської мови Київського державного

лінгвістичного університету

Провідна установа Харківський державний університет ім.В.Н.Каразіна

Захист відбудеться “19” вересня 2001 р. о 10 годині за засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10).

Автореферат розісланий “6” серпня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради __________ Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Класифікація мовних одиниць за частинами мови має довгу історію, проте ступінь “розробленості” в лінгвістиці окремих частин мови різний. Так звані “повнозначні” мовні одиниці залишались основним об'єктом мовознавчих досліджень протягом довгих років. Причиною цього, з одного боку, був їх об’єктивний статус базових елементів мови. З іншого боку, відсутність фундаментальних досліджень службових частин мови пояснюється недостатньою розвинутістю лінгвістичних методів, в результаті чого не існувало належної теоретичної та методологічної бази, яка би дозволила провести ефективний аналіз цих мовних одиниць. Формування когнітивного та комунікативного напрямів в лінгвістиці створює новий ракурс у дослідженні частин мови, семантика яких являє собою узагальнення вищого рівня. До таких одиниць в англійській мові належать частки.

Актуальність роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасної лінгвістики досліджувати частини мови не лише в межах висловлювання, але й на рівні тексту з урахуванням їх когнітивних і комунікативних функцій.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана у межах теми, що розробляється на факультеті іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Метою даного дослідження є виділення корпусу англійських часток і дослідження їх синтаксичних, семантичних і прагматичних функцій.

Основні завдання дослідження:

- здійснення критичного огляду наукових праць з проблеми часток в англійській мові;

- встановлення частиномовних ознак класу часток;

- виділення корпусу англійських часток;

- встановлення типології англійських часток;

- аналіз синтаксичних, семантичних і прагматичних характеристик англійських часток;

- представлення класу часток з погляду його польової структури;

- відмежування часток від омонімічних частин мови.

Об‘єктом дослідження є частки сучасної англійської мови.

Предметом дослідження виступають синтаксичні, семантичні та прагматичні функції англійських часток.

Матеріалом дослідження стали 5 000 відрізків тексту, відібраних методом суцільної вибірки з 10 тисяч сторінок творів англомовної художньої літератури.

Методи дослідження. У дисертації використовувалася комплексна методика, яка поєднує описовий метод, метод компонентного аналізу, метод дистрибуції, метод поля, метод дискурсивного аналізу, елементи кількісного та статистичного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає у формулюванні нового визначення функціонально-семантичної основи часток як окремої частини мови, у класифікації виділеного корпусу, у дослідженні синтаксичних, семантичних і прагматичних властивостей часток. Вперше клас часток було представлено як польову структуру, удосконалено та систематизовано аналіз їх прагматичних функцій, а також встановлено їх когнітивну сутність.

Положення, які виносяться на захист:

1. Частки, представлені в англійській мові корпусом з 22 одиниць, є окремою частиною мови, категоріальним значенням якої є інформація про відношення. Функція співвіднесення ядерного елемента із протичленом, вираженим у тексті експліцитно чи імпліцитно, та індикація імплікованих у висловлюванні значень робить частки когнітивними операторами співвіднесення в дискурсі двох або більше суджень (або об’єктів), пов’язаних відношенням кон’юнкції, протиставлення, диз’юнкції або імплікації.

2. Синтаксичними ознаками часток є мобільність у реченні, нездатність виступати членом речення та відповідати на питання, а також входження до реми висловлювання. Конфігурація та логічні зв’язки між судженнями чи об’єктами, які співвідносяться в тексті, залежать від синтаксичних функцій ядерного елемента частки.

3. Прагматична функція часток складається з вираження різних типів експресивної суб’єктивної модальності. До них належить емоційне чи оцінне ставлення мовця до ситуації або слухача, модифікація іллокутивної сили висловлювання та тексту. Ці функції забезпечуються здатністю часток акцентувати елементи висловлювання та роблять частки одним з ефективних засобів реалізації окремих стратегій у спілкуванні.

4. Частки маркують два основні типи пресупозицій в інформаційному потоці тексту: 1) пресупозиції відносно протичлена та 2) пресупозиції очікування. Пресупозиції відносно протичлена мають інгерентний характер. Пресупозиції очікування властиві не всім часткам.

5. Залежно від типу релятивної семи англійські частки поділяються на 6 груп: обмежувальні, приєднувальні, протиставні, протиставно-заперечні, альтернативні, причинно-наслідкові. У значенні часток кожної групи міститься одна чи більше диференційних сем, набір яких є індивідуальним для кожної частки. Частки в межах групи розподіляються за принципом поля.

6. Кожна з виділених груп англійських часток має зони перетину з іншими групами, що свідчить про органічний зв’язок компонентів виділених полів і про певну розмитість семантики їх конституентів.

7. Текстотвірна (дискурсивна) функція часток полягає в активізації у свідомості людини структур, що являють собою певні алгоритми співвіднесення елементів тексту, які збільшують інформаційний обсяг і вказують на специфічність часток як когнітивного феномена.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що його результати роблять внесок у розробку проблем частиномовної класифікації в англійській мові, функціональної семантики та прагматики службових частин мови.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що її результати можуть використовуватися у теоретичних і практичних курсах англійської мови, зокрема у курсі теоретичної граматики при вивченні класифікації мовних одиниць за частинами мови, при вивченні теорії імплікацій, а також при аналізі текстотвірних елементів дискурсу. У курсі лексикології англійської мови результати дослідження можуть використовуватися під час вивчення джерел поповнення омонімів і відокремлення омонімічних одиниць. Результати аналізу прагматичних функцій часток роблять внесок у дослідження в галузі дискурсивного аналізу, зокрема при встановленні когерентності тексту та при реалізації комунікативних стратегій.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та висновки дисертації були викладені й обговорені на науково-практичних конференціях факультету іноземної філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, а також відображені у чотирьох публікаціях.

Обсяг та структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури та списку художніх творів-джерел експериментального матеріалу. Робота складається з 195 сторінок. Обсяг основного тексту становить 170 сторінок. У дисертації подано 14 таблиць. Використана література налічує 296 бібліографічні позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, виділено предмет, мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У Розділі 1 “Проблема виділення часток як частини мови” висвітлено попередні теоретичні дослідження англійських часток вітчизняними та зарубіжними лінгвістами.

Ранні трактування частин мови в англійських граматиках як суто морфологічних класів слів поступилися іншим, де частиномовну класифікацію подано або як розподіл слів за лексико-граматичними, або предметно-логічними розрядами, але жодний з цих підходів не був плідним для дослідження часток. Більше того, поняття “частки” іноді сприймалося як термін для позначення всіх службових частин мови, або, вживаючись із означенням “граматичні”, могло використовуватися для опису формо- та словотвірних афіксів.

Виділення часток як окремої частини мови в російській мові, запропоноване В.В.Виноградовим, стало імпульсом для перегляду класифікації слів також і в англістиці. Проте як у дослідженнях слов’янських мов, так і у дослідженнях англомовного матеріалу визначення поняття часток не існувало. Найпоширенішим було трактування цих одиниць як видільних, емфатичних, таких, які вживаються з метою акцентуації певного елемента речення. Таким чином, існування у часток лексичного значення заперечувалося, а основною (і чи не єдиною) вважалася прагматична функція атракції.

Синтаксичні дослідження начебто підтверджують таке розуміння: для традиційного аналізу за членами речення частки є нерелевантними, оскільки їх або розглядають як складову “виділеного” ними елемента, або взагалі виводять за межі синтаксису. Третім варіантом є впровадження спеціального терміна для члена речення, представленого часткою, але такий термін так і не був широко прийнятий (Б.О.Ільїш). Дослідження з позицій актуального членування підтверджували атрактивну функцію часток, оскільки виявилося, що останні тяжіють до реми висловлювань (Н.О.Слюсарева, Н.А.Торопова). Дещо “вибивалися” на цьому фоні роботи з функціонального синтаксису. З них випливало, що деякі мовні одиниці, включені лінгвістами до класу часток, мають властивість зв’язувати окремі висловлювання, тобто здатні виконувати функції текстових “організаторів” (Е.Я.Мороховська, R.Quirk, S.Greenbaum, J.Svartvik).

Якісно новим став вихід лінгвістичних досліджень за межі окремого речення – на рівень тексту, а також розвиток теорії імплікації та теорії пресупозицій. Саме в цей період почалося активне обговорення ролі часток у висловлюваннях, семантика яких складається з низки імплікованих значень. Проте у роботах цього періоду не було запропоновано всебічного дослідження класу часток. Крім того, виявилася тенденція необгрунтовано роздувати їх корпус, яка, по суті, була протилежною попередній тенденції включати ці одиниці до інших класів. Так, наприклад, до класу часток могли відносити прислівники-кваліфікатори, модальні слова, мовні одиниці – індикатори аспектуальних значень тощо (Л.М.Волкова, Т.М.Ніколаєва).

Відмінності, які виявляються при різних підходах до визначення корпусу часток, вказують перш за все на відсутність у лінгвістиці чітко сформульованої концепції цієї частини мови. Про це, зокрема, свідчить також поділ часток на логічні та модальні, хоча мовний матеріал містить безліч прикладів того, як “логічні” частки можуть виражати модальність, а “модальні” за своїм значенням є “логічними”. Іншими словами, очевидно, що, класифікуючи частки як “логічні”, дослідники роблять акцент на їхньому лексичному значенні, тоді як при аналізі “модальних” часток розглядають прагматичний аспект цих одиниць.

Дослідження часток ускладнюється відносною “молодістю” цього класу слів, який починає формуватися в англійській мові у 13-16 століттях (М.М.Рассоха), а також суперечками навколо відмежування часток від їх генетичних джерел – прислівників, сполучників і модальних слів. Розрізнення цих частин мови викликає труднощі, зумовлені, з одного боку, відсутністю чіткого розуміння природи часток, та, з іншого - морфологічною незмінністю, властивою кожному з цих класів слів. У взаємовідношеннях між частками та їх омонімами існує гіперлексема – двосторонній знак, форма якого є спільною для всіх слів, і означуване – система пов’язаних між собою лексико-граматичних структур. Парадигми омонімів збігаються, відмінним виступає лише їх категоріальне значення. Результати досліджень когнітивного аспекту словотвірних процесів, однак, свідчать про збереження похідними словами лексичного та категоріального значення мотивуючої основи поряд з набуттям нового лексичного та категоріального значення. Міцність такої “генетичної” пам’яті ускладнює розмежування часток та їх джерел-омонімів.

Причиною утворення часток стає вживання у мовленні прислівника, сполучника тощо у новій функції. Наочною “маніфестацією” цього процесу є зміна синтаксичної позиції чи синтаксичного статусу окремої мовної одиниці, проте сутність явища полягає у реалізації цим мовним елементом потенційної здатності набувати певне значення. У даному випадку таким значенням виступає значення релятивності, яке робить частки суттєво відмінними від інших частин мови.

У Розділі 2 “Семантика англійських часток” визначено семантичні ознаки часток, виділено їх корпус з подальшим розподілом по групах, досліджено характерні синтаксичні та семантичні властивості кожної з виділених груп, а також представлено організацію цієї частини мови у вигляді поля.

Виявилося, що специфіка часток полягає в тому, що вони починають “діяти” лише у тексті. Частки вказують на те, що їх ядерний елемент існує не ізольовано, а пов’язаний з іншим компонентом тексту – з протичленом. Протичлен може виражатися експліцитно або імпліцитно (тобто знаходитися в сфері спільного знання комунікантів, зумовленого загальними уявленнями про світ або про конкретну ситуацію). Основною функцією часток є індикація пресупозицій стосовно протичленів, які формуються на базі логічних зв’язків між протичленом і ядерним елементом.

Обмежена валентність деяких часток, а також залежність конфігурації імплікованих у висловлюванні значень від синтаксичних ознак ядерного елемента зумовило звернення у роботі до синтаксичних характеристик часток, хоча визначити синтаксичні властивості, спільні для всіх часток, неможливо: деякі з цих мовних одиниць надзвичайно мобільні у реченні, інші займають у ньому постійне місце; деякі мають необмежену валентність, інші виступають лише у складі предикативної групи. Єдиною спільною для всіх представників цієї частини мови ознакою виявилося вживання у складі реми незалежно від того, яким членом речення виступає ядерний елемент. Поясненням цього явища є те, що новим, рематичним у висловлюванні є значення відношення як таке, і воно зберігає свою новизну, навіть коли співвідносяться підмети, які вважаються носіями теми.

В англійській мові семантика релятивності характерна для 22 одиниць, які і складають корпус часток: alone, also, barely, but, either, else, even, hardly, just, merely, neither, never, only, really, scarcely, simply, solely, still, then, though, too, yet. Конфігурації, яких набуває співвіднесення ядерного елемента з протичленом, можуть грунтуватися на таких типах логічних відношень, як кон’юнкція, протиставлення, диз’юнкція або імплікація. Залежно від типу релятивної семи 22 частки англійської мови можна поділити на шість груп:

1) приєднувальні (also, either, else, even, neither, too);

2) обмежувальні (alone, barely, hardly, just, merely, only, scarcely, simply, solely);

3) протиставні (but, still, though, yet);

4) протиставно-заперечні (never);

5) додавально-заперечні (really);

6) причинно-наслідкові (then).

Аналіз висловлювань з частками even, but, never, still, though, yet виявив пресупозиції очікування, які грунтуються на конситуації та завжди заперечуються: замість того, що очікується як звичне, відбувається щось інше.

Об’єднуючись в одну групу певним типом релятивної семи, частки можуть характеризуватися також низкою диференційних сем, що пояснює поширену синонімію, але не абсолютну тотожність одиниць однієї групи (проте це не є єдиною причиною відмінностей між частками: “нетотожність” може також зумовлюватися відсутністю збігів у синтаксичній валентності).

Диференційні семи у деяких групах дозволяють провести подальший розподіл на більш дрібні підгрупи. Так, приєднувальні частки поділяються на 1) додавально-ідентифікуючі also, either, else, neither, too та 2) додавально-протиставну even; обмежувальні частки утворюються 1) власно обмежувальними alone, just, merely, only, simply, solely та 2) оцінно-обмежувальними частками barely, hardly, scarcely.

Наявність спільної основної семи та низки диференційних сем в межах групи вказує на польову структуру семантики кожної з груп, яка складається з більш ніж однієї одиниці. Поле може мати форму концентричних кіл (приєднувальні та протиставні частки) або систему кіл, що перетинаються (обмежувальні частки на Рис.1.)

Рис.1. Польова структура обмежувальних часток

У Таблиці 1 подається розподіл між частками 15 зареєстрованих сем. Семи позначено літерами латинського алфавіту:

b) сема ідентичності,

сема додавання,

сема протиставлення,

сема градації ступеня прояву ознаки,

сема виключення,

сема вичленування,

сема обмеження значущості,

сема обмеження за речовим змістом,

сема оцінності,

сема точної відповідності за ознакою,

сема точної відповідності за місцем і часом,

сема заперечення,

сема поступки,

причинно-наслідкова сема,

сема умови.

Таблиця 1

Репрезентація сем у значеннях англійських часток

Виявилося, що найширший діапазон сем властивий обмежувальним часткам just та only, найвужчий - приєднувальним else і neither та протиставній but.

Аналіз табл.1 дозволяє дійти висновку стосовно способу внутрішньої організації часток як частини мови. Репрезентація тієї самої семи в значенні часток різних груп дає підстави вважати, що всі семантичні поля виділених груп англійських часток перетинаються (див.рис.2).

Рис.2. Взаємоперетини семантики груп англійських часток

Будова поля часток в англійській мові свідчить про те, що ідеальний представник, “ідеальна частка” утворюється не окремою мовною одиницею і не однією з виділених груп часток. Частиномовні характеристики цього класу є сумою ознак кожної з них. Деякі з часток при цьому поєднують майже всю сукупність ознак, наближаючись до “ідеального взірця”, решта є ілюстрацією можливих відхилень і варіантів. Отримане уявлення про частки вказує на прототипічний характер будови цієї частини мови.

Характер сем свідчить, що частки є знаками певних розумових операцій з поняттями, наприклад, розподілу понять за наявністю чи відсутністю якої-небудь ознаки, підведення під категорію загального чи часткового (одиничного), встановлення відношень ідентичності, причини, наслідку, поступки тощо. Розумові операції проводяться з поняттями, які входять до складу різних суджень. Постійність типу релятивної семи кожної з часток зумовлює їх здатність репрезентувати опущені компоненти у неповних висловлюваннях. Ця функція була зареєстрована для додавально-ідентифікуючих часток either, neither, too, а також для протиставних часток but і though.

З когнітивної точки зору частки є особливими утвореннями в системі мови. Структура їх значення суттєво відрізняється від структури інших класів слів, наприклад від іменників, прикметників і дієслів. Значення висловлювання з часткою розкладається на семантичні складники за певними алгоритмами, “схемами”, індикатором яких є частка. Система імпліцитних значень висловлювань є виявленням таких “схем”.

Основною когнітивною функцією частки є позначення особливих структур зв’язку, які вбачає мовець у навколишньому світі. Мовець не “віддзеркалює”, а “інтерпретує”, “опрацьовує” дійсність, яку спостерігає: порівнює, ідентифікує, протиставляє, обмежує, заперечує, оцінює, вказує на наявність причинново-наслідкових зв’язків. Потім він “згортає” встановлені ним зв’язки та виражає їх за допомогою однієї з часток. Семантичні записи висловлювань з частками свідчать, що експліцитне значення висловлювання - це “описування”, рівень синтезу; семантичні компоненти, позначені частками (тобто семи від b до р), є результатом інтерпретацій, співвіднесення, тобто рівень аналізу. Таким чином, відмінність часток від “повнозначних” частин мови полягає в тому, що в основі семантики останніх покладено “природні”, перцептивно зумовлені категорії. Cтруктури, утворені частками, характеризуються “семантичними” категоріями, зумовленими концептуально.

Характер когнітивних структур, представлених частками, пояснює також закритість цього класу. Кількість часток обмежується кількістю категорій логічного співвіднесення. Крім того, частки виявляють невідривність когнітивних функцій від дискурсивних, які полягають у розширенні ментального простору дискурсу.

Семантичний аналіз часток дозволяє пояснити процес утворення цих мовних одиниць від інших частин мови, зокрема прислівників і сполучників. Це явище слід розуміти не як результат внутрішньомовних процесів, а як відображення змін у структурі свідомості людини.

Очевидно, що такі мовні одиниці, як прислівники never, really, then та сполучники but, still, though, yet при відсутності повністю ідентичних з частками синтаксичних і прагматичних властивостей поділяють з ними спільну узагальнену сему – заперечення, поступки, протиставлення тощо. У процесі опрацювання інформації мовець поступово переносить властивості часток на ті мовні одиниці, які потенційно здатні їх прийняти. Дані проекції спрямовано, як правило, від ядерних мовних одиниць поля до периферійних. Завдяки такому проектуванню, підкріпленому семантичними передумовами, здійснюється переорієнтація прислівників і сполучників, причому деривати зберігають у своєму значенні залишки категоріального значення мотивуючої основи, тобто є явищами гібридними.

У Розділі 3 “Прагматичні функції англійських часток” описується роль цих мовних одиниць як елементів, які вказують на залученість мовця до комунікації, призначення яких у спілкуванні міститься у встановленні контакту суб’єкта з інформаційним наповненням висловлювання. Висловлювання, яке містить частку, виявляється оформленим за принципом типологічного контрасту: для організації його первинної (нейтрально-інформаційної) основи використовується провідний типологічний принцип, а втручання частки (залишки інтелектуальної або емоційної “обробки” цієї основи) стає реакцією на провідну граматичну тенденцію.

Співвіднесення ядерного елемента за допомогою частки є не лише “логічним”, як, наприклад, співвіднесення, виражені сполучниками, але й “модальним”. У даному випадку йдеться про експресивну суб’єктивну модальність, що розглядається як маніфестація мовцем своєї присутності у висловлюванні, тобто це будь-яке вираження його особистості: ставлення до інформації (як вираженої експліцитно, так й імпліцитно), емоції, пов’язані з нею, ставлення до співрозмовника. Таким чином, у загальному понятті суб’єктивної модальності об’єднуються категорії “емотивність” та “оцінка”, які виступають її окремими проявами - схожими, але не тотожними.

Оцінка в цьому випадку є категорією, що грунтується на ціннісній орієнтації мовця й охоплює поняття “схвалення-засудження” або “добре-погано”. Відмінність між “емотивністю” й “оцінкою” міститься в узагальненому значенні “оцінних” предикатів (схвалення/засудження) та спеціалізованості, розгалуженості емотивних (зневага, захоплення та ін.). Емотивність грунтується не на ціннісній картині світу, як оцінка, а на соціальних, ситуативних, особистих характеристиках мовця. Експресивність у цій системі термінів – це певний сукупний продукт, який викликає ефект виділення за рахунок експлікації оцінювально-емоційного ставлення мовця до означуваного.

У комунікації частки реалізують:

функції засобів вираження емотивності й оцінки;

функції засобів модифікації ілокутивної сили висловлювання;

дискурсивні функції;

функції регуляторів ходу мовленнєвої взаємодії.

Здатність виконувати функцію засобів вираження емотивності й оцінки виявляється різною для кожної з часток. Частки з пресупозиціями очікування виступають емотивними елементами у будь-якій позиції та в будь-якому контексті, оскільки вони вказують на сприйняття мовцем ситуації як такої, що виходить за рамки норми. Таким чином ядерний елемент виділяється на фоні інших складових висловлювання й стає емфатичним. Емоціями, які виражаються за допомогою таких часток, можуть бути розчарування, роздратування, незадоволення тощо. Характер цих почуттів вказує, що, як правило, мовець оцінює ситуацію (або співрозмовника) негативно. Це, в свою чергу, стає частиною двох типів стратегій. У першому випадку вираження незадоволення, гніву, обурення з приводу стану речей зближує комунікантів, представляє їх однодумцями:

(1) “What the hell’s wrong with the world that a story like this doesn’t even make a front page?” she yelled, her brown eyes glittering with rage… (S.Lewis)

Відверта негативна оцінка співрозмовника, виражена за допомогою тієї самої частки even у (2), є частиною протилежної стратегії мовця, спрямованої на протиставлення себе слухачеві та інтенсифікацію емоційності звинувачення.

It’s always Mom who does things with me. It’s never you. You don’t even remember the damn sculpure! It’s a wonder you know my name! (M.Hickman)

Частки, позбавлені пресупозицій очікування, набувають емотивних ознак за певних умов. Так, для частки also регулярна синтаксична позиція є стилістично нейтральною, тоді як вживання цієї одиниці на початку речення призводить до зниження позитивної оцінки та зменшення ваги одного з аргументів.

(3) I went to Mr Schenk’s mansion the first few times because he was one of the heads of the studio. After that I went because I liked him. Also, the food was very good, and there were always important people at the table – Mr Schenk’s personal friends. (D.H.Wolfe)

Здатність часток too, either та neither репрезентувати присудок приводить до емфатизації ядерного елемента та частки, що у поєднанні з типом релятивної семи “ідентичність” формує стратегію солідарності, оскільки позначає готовність співрозмовників співпрацювати та їх позитивну оцінку ситуації, її підтримку та схвалення:

(4) “I don’t want anybody to know, Shakes,” John said.

“I don’t either,” Tommy said. (L.Carcaterra)

Функція засобу вираження емотивності може виводити частки не лише на рівень окремого висловлювання, а й на рівень дискурсу, коли частки “пронизують” емоційно забарвлені тексти, посилюючи їх експресивність:

(5) “Sara, I’m tired. I wish you would just drop it,” Steve said…

“You go off and leave the party, leave me alone at the party, with all your friends knowing you’ve gone off with your old lover, you go off alone with her for over half an hour, and you want me to just act like nothing happened?” Sara said.

“Oh, Sara,” Steve sighed. “I hate all this so much, don’t you know it?.. I just feel incredibly sorry for her… It’s just stupid of you to be jealous this way.” (N.Тhayer)

У прикладі (5) частка just реалізує дискурсивне значення обмеження за речовим змістом: роздратовані мовці намагаються надати максимальної ваги кожному своєму слову, підкреслюючи, що саме це вони мають на увазі.

Частки як засоби модифікації іллокутивної сили змінюють її вектор залежно від природи складових висловлювання, які вони виділяють. Можна виділити два напрямки модифікації: 1) зниження та 2) підвищення іллокутивної сили.

1. Зниження іллокутивної сили висловлювання характерне, наприклад, для частки though:

(6) “Would you want any of the furniture from her room? You and Bart? The dresser maybe? The waterbed?” Paula shook her head. “I don’t think so. Thank you, though.” (HMSGP, p.134)

Мовленнєвий хід, у якому мовець вживає частку though, має складну структуру “непряма відмова + подяка + though”. Мовленнєві акти відмови зберігають обличчя мовця, але небезпечні для негативного обличчя слухача. Мовленнєві акти подяки, навпаки, зберігають обличчя слухача, але загрожують негативному обличчю мовця. Комбінація різноспрямованих мовленнєвих актів “нейтралізує” іллокутивний ефект. Функцією частки though стає індикація не вираженого експліцитно зв’язку між складовими, який грунтується на протиставно-допустовому значенні:

(6а) I am grateful for your offer, and thank you for it though/but I reject it.

Інша конструкція, яка сама по собі є засобом ввічливості, представлена непрямими директивами за формулою I just/only want to…, I just/only wanted to…, I would just/only like to… Ці частки сприяють також пом’якшенню категоричності констативів і непрямих запитань, з’являючись у структурах модусу, як I just/only think…, I just/only thought…, I just/only wondered…

(7) “Why are you so concerned all of a sudden?”

“I just want it fixed so that after tomorrow we needn’t bother and can enjoy the rest of my leave.” (M.Wesley)

(8) I just thought – word got round as that stuff had something to do with his death, poisoned his blood or something, and I thought may be he had an enemy put it there so as to kill him. (A.Christie)

Очевидно, що при функціонуванні часток як засобу зменшення іллокутивної сили на перший план виводиться сема вичленування: певне прохання або наказ вичленовуються з низки можливих, при цьому присутня також сема оцінки “мало”, тобто мовець намагається переконати співрозмовника в тому, що виконання наказу не спричинить значних труднощів. Вживання часток у констативах підкреслює, що мовець лише припускає, але не намагається довести істинність свого припущення. Вживання часток just та only дає слухачеві підстави вважати, що спростування цього висловлювання не буде сприйняте мовцем як неввічливе й образливе.

2. Підвищення іллокутивної сили досягається при розташуванні часток у постпозиції відносно ядерного елемента або в неповних реченнях:

(9) She loves him excessively, I suppose. It must have been from attachment only… (J.Austen)

(10) “You work on commission?”

“Solely.” (D.Steel)

(11) What could I have seen or heard? I was on the deck below. My cabin, it was on the other side of the boat, even. (A.Christie)

Інтенсифікатором іллокутивної сили виступає також частка never завдяки своєму основному значенню повного заперечення. У таких випадках негація сприймається комунікантом як більш категорична порівняно з регулярною формою заперечення, створеною допоміжним дієсловом і формантом not:

(12) We kept our eyes on the man behind the counter, watching for him to make a move. He never looked our way, frozen by the sight of his partner in a scrap with two boys. (L. Carcaterra)

Дискурсивні функції англійських часток полягають у здатності:

формувати стилістичні фігури (повтор, градація) та організовувати текст;

виділяти найбільш важливий елемент тексту;

розширювати інформаційний простір тексту.

Вживання стилістичних тропів сприяє загальній експресивності та когерентності тексту. Так, для частки also характерними є стилістичні фігури паралельних синтаксичних конструкцій, завдяки яким досягається відчуття тісного зв’язку між реченнями, їх ритмічного оформлення. Аlso вказує не лише на ідентичність “подієвих” фрагментів, а й на близкість поєднаного у будь-якому відношенні.

(13) It was already sunset when the boy started the engine. Also she had forgotten to ask him for directions. Also she couldn’t remember where the gas-station with her two-dollar deposit was and didn’t want to search for it in the dark. Also Connie had stuffed and roasted a chicken. (T.Morrison)

Частка even з’являється у стилістичних засобах градації прояву будь-якої ознаки або градації будь-яких понять за значущістю, завжди вживаючись з останнім елементом конструкції та реалізуючи своє протиставно-посилювальне значення. Ядерний елемент частки активно виділяється з низки однорідних, пов’язаних з ним понять-протичленів:

(14) It is quite conceivable that I will run into people I used to know when I was in London. Old aquaintances, old colleagues – even old lovers. (N.Thayer)

Частка even у конструкціях градації реалізує тактику уточнення, конкретизації. Це має психологічний, емоційний вплив на адресата, оскільки ядерний елемент частки є граничним ступенем, крайньою точкою, до якої ситуація може відхилитися від норми. Крім того, вживання частки even надає ядерному елементові статус кінцевого в низці впорядкованих на певній підставі понять, що формує у слухача уявлення про текст як завершене, зв’язне утворення.

Виділення найважливіших елементів тексту відбувається за допомогою часток even, still та yet. У таких випадках відбувається своєрідний “тиск” мовних одиниць на контекст, в результаті якого посилюється категоричність висловлювання, вплив на адресата, створюється ефект “психологічного напруження” (В.М.Телія).

Частки still та yet у початковій позиції вводять кульмінаційні висловлювання, зміст яких являє собою умовивід, що порушує закони силогізму. Таким чином, частки виступають елементами фіксації фокусу, сигналізують слухачеві про значущість певної інформації, а також - завдяки пресупозиціям очікування - про її несподіваність.

(15) Tracy Whitney had stolen the Lucullan diamond. Cooper had known it the moment he heard the report. It was her style, daring and imaginative. Yet, there was nothing that could be done about it. (S.Sheldon)

Розширення інформаційного простору дискурсу здійснюється частками шляхом індикації імпліцитних структур, в результаті чого створюються “місточки” між експліцитно вираженою інформацією та загальним інформаційним потоком, ширшим, ніж те, що виражено у поверхневій структурі тексту:

(16) “…is it really true this time?”

“Yes, it is true what I am telling you now, but I quite realize that you have only my word for it. Still, even if you don’t believe me I thought I ought to tell you.” (A.Christie)

Сумніви щодо достовірності інформації (really), визнання недостатності підстав (only my word), підкреслення необхідності передати повідомлення, незважаючи на недовіру співрозмовника (still), невпевненість у адекватному сприйнятті адресатом повідомлення (even if) – всі ці значення вносяться частками.

До прагматичних функцій часток належить регулювання ходу мовленнєвої взаємодії, яке складається з 1) функції засобу відновлення мовленнєвої взаємодії, 2) функції засобу підтримання мовленнєвої взаємодії, 3) функції засобу планування мовленнєвої взаємодії. Відновлення та підтримання мовленнєвого контакту передбачають відповідь слухача на репліку мовця, проте порядок обміну репліками виявляється протилежним: якщо відновлення зумовлює зміну мовця, то підтримання мовленнєвої взаємодії сприяє розгортанню репліки того самого мовця. Частки як засоби планування сигналізують про процедуру обміркування мовцем його подальших мовленнєвих актів і перешкоджають зміні мовців.

Ці три функції властиві англійській частці really, і лише одна з них – функція засобу планування - частці then.

(17) “I can afford it. In fact, I am on the verge of being able to afford anything in the world.”

“Really?” Tracy gave him a small smile. “How nice for you.”

“Yes.” (S.Sheldon)

(18) “No, he never mentioned it. It was somebody else who told me.”

“Ah, really.”

“I suppose,” went on Miss Marple, “that death was to be expected under those circumstances.” (A.Christie)

(19) “If you wished to kill some one, Hastings, how would you set about it?”

“I – well really – I don’t know. Fake up some alibi or something, I suppose.” (A.Christie)

If you can’t focus on me now and then, on me just for a few minutes – well then, what’s our marriage about? (N.Thayer)

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити такі висновки:

Категоріальним значенням англійських часток є релятивність: ці одиниці співвідносять, встановлюючи логічні відношення кон’юнкції, протиставлення, диз’юнкції або імплікації, свій ядерний елемент з протичленом, вираженим у тексті експліцитно або імпліцитно.

Співвіднесення двох елементів тексту пов’язане із маркуванням частками двох видів пресупозицій: пресупозиції стосовно протичлена, яка є інгерентною для всіх часток, і пресупозиції очікування, яка є факультативною. Результатом співвіднесення є утворення складної семантичної структури висловлювання, конфігурація якої залежить від синтаксичної позиції ядерного елемента.

3. Залежно від типу релятивної семи частки розподіляються на шість груп, які завдяки спільній релятивній семі, а також низці диференційних сем формують семантичні поля. Польовою структурою характеризується весь клас часток, оскільки диференційні семи пов’язують між собою виділені групи.

4. Частки представлені у мозку людини особливими структурами, оскільки у висловлюванні ці мовні одиниці функціонують як індикатори певних “схем” імплікованих суджень, які можуть як наслідувати правила силогізмів, так і бути “алогічними” (тобто суперечити визнаній нормі). Закритість класу часток є результатом такої семантики.

Синтаксичні властивості часток характеризуються позиційною та валентнісною варіативністю. При актуальному членуванні частки займають місце у ремі висловлювання.

4. Прагматичною ознакою часток є вираження експресивної суб’єктивної модальності, внаслідок чого частки стають засобами емотивності, модифікації іллокутивної сили висловлювання або засобами організації тексту, забезпечуючи таким чином реалізацію низки комунікативних стратегій. Зв’язок часток з експресивною суб’єктивною модальністю зумовлений здатністю часток виділяти свій ядерний елемент на загальному фоні висловлювання.

5. Часткам притаманні дискурсивні функції, що полягають у здійсненні зв’язку між експліцитним значенням тексту й інформаційним потоком. Частки маркують наявність імплікованих значень, а також указують на тип “схем”, за якими їх слід відтворити.

Здійснений аналіз семантики та прагматики англійських часток окреслює перспективні шляхи дослідження цієї частини мови. До них належить, наприклад, питання про поповнення складу часток і розробка соціально-культурологічних аспектів їх функціонування. Подальше дослідження часток в англійській мові пов’язане із розробленням проблеми емотивного спілкування та з проблемою імпліцитного вираження модальності в інформаційному потоці дискурсу.

Основні результати дослідження відображено у таких публікаціях:

Алєксєєва І.О. Англійські частки з позицій п’яти аспектів синтаксису//Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. – К.: Київський нац.ун-т ім. Тараса Шевченка, 1999. – С.93-98.

Алєксєєва І.О. Дискурсивні функції деяких англійських часток// Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Київський нац.ун-т ім. Тараса Шевченка, 2000. – С.3-8.

Алєксєєва І.О. Емотивність як одна з частиномовних властивостей часток//Вісник Київського Національного ун-ту імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. –– Київ, 2000. – Вип.№29. - С.24-26.

Алєксєєва І.О. Позиційне варіювання англійської частки only//Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наукових статей. –– К.: Київський держ.лінгв.ун-т, 2000. - Вип.3. – С.3-7.

Алєксєєва І.О. Семантика та прагматика англійських часток. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: спеціальність 10.02.04 – германські мови. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2001.

У дисертації англійські частки трактуються як когнітивні оператори співвіднесення двох або більше суджень (або об’єктів) на основі логічних відношень кон’юнкції, протиставлення, диз’юнкції та імплікації. Семантична структура висловлювання з часткою включає імпліковані компоненти, конфігурація яких залежить, як правило, від синтаксичної позиції ядерного елемента частки. Дослідження семантики висловлювань з часткою дали підстави представити весь корпус цих одиниць у вигляді польової структури, яка складається з мікрополів, утворених на основі диференційних сем. Прагматичні функції часток полягають у здатності виражати різні типи експресивної суб’єктивної модальності, у реалізації низки комунікативних стратегій, а також у функції розширення інформаційного простору дискурсу.

Ключові слова: релятивна сема, диференційна сема, ядерний елемент, протичлен, імпліковане значення, польова структура, експресивна суб’єктивна модальність, дискурсивна функція.

Алексеева И.А. Семантика и прагматика английских частиц. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук: специальность 10.02.04 – германские языки. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2001.

В диссертации английские частицы трактуются как когнитивные операторы соположения двух или более суждений (или объектов) на основе логических отношений конъюнкции, противопоставления, дизъюнкции и импликации. Семантическая структура высказывания с частицей включает имплицитные компоненты, конфигурация которых обычно зависит от синтаксической позиции ядерного элемента частицы. Исследования семантики высказываний с частицей дали основание представить весь корпус этих единиц в виде полевой структуры, состоящей из микрополей, образованных на основе дифференциальных сем. Прагматические функции частиц заключаются в способности выражать различные типы экспрессивной субъективной модальности, в реализации ряда коммуникативных стратегий, а также в функции расширения информационного пространства дискурса.

Ключевые слова: релятивная сема, дифференциальная сема, ядерный элемент, противочлен, имплицитное значение, полевая структура, экспрессивная субъективная модальность.

Alexeyeva I.O. Semantics and Pragmatics of English Particles. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology: speciality 10.02.04 – Germanic Languages. –Taras Shevchenko National University of Kyiv.