НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Антоненко Ірина Ярославівна

УДК 330.16

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук Данилишин Богдан Михайлович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу методології сталого розвитку.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом проблем використання і охорони земельних ресурсів;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Позивайло Юрій Миколайович, Боярська лісова дослідна станція Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України, провідний науковий співробітник лабораторії лісовідновлення і економіки.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, відділ проблем лісового господарства та природокористування, м. Київ.

Захист відбудеться "12" листопада 2001 р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "_9_" жовтня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради доктор економічних

наук, професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Надмірна експлуатація лісових ресурсів, що здійснювалася в минулому, стала причиною загострення еколого-економічної ситуації в Україні: площа лісів за останнє тисячоліття скоротилася більш ніж у три рази, відбулося антропогенне переформування лісових екосистем, знизилася їх природна продуктивність, збіднилося біологічне різноманіття, виснажилися лісоексплуатаційні запаси, здеградували екологічні функції лісових насаджень. Через відсутність необхідних коштів залишаються низькими темпи лісовідновлення і лісорозведення, не виконуються заходи з інтенсифікації лісовирощування, поглибилась диспропорція між лісоресурсною базою та економічним потенціалом деревообробної, целюлозно-паперової промисловості, будівництва, іншими галузями економіки, що традиційно є споживачами лісопродукції. Власнісний статус лісоземельного фонду, фіскальна політика в галузі, функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом не узгоджуються з вимогами збалансованого розвитку та ринкової моделі економіки.

Розробка наукової проблематики, пов'язаної з підвищенням ефективності охорони, відтворення і використання природоресурсного потенціалу в останні роки посилилася. В її вирішення внесли вклад: Байтала В.Д., Бистряков І.К., Бондар В.С., Борщевський П.П., Варанкін В.В., Ведмідь М.М., Генсірук С.А., Данилишин Б.М., Добряк Д.С., Дорогунцов С.І, Дяченко Я.Я., Коваль Я.В., Колісниченко М.В., Краснов В.П., Лакида П.І., Лисецький А.С., Мельник Л.Г., Мішенін Є.В., Міщенко В.С., Новаковський Л.Я., Паламарчук О.М., Пила В.І., Погребняк П.С., Позивайло Ю.М., Самоплавський В.І., Синякевич І.М., Строчинський А.А., Трегобчук В.М., Туниця Ю.Ю., Туркевич І.В., Хачатуров В.С., Хвесик М.А. та багато інших вчених.

Наявність проблем, що викладені вище, вимагає розробки і наукового обгрунтування природоохоронних заходів щодо удосконалення системи відтворення лісових ресурсів, підвищення ефективності їх охорони і використання. В контексті реалізації вказаних заходів виникає необхідність продовження наукових досліджень з методології і методики еколого-економічної оцінки лісів та розробки на їх основі нового організаційно-економічного механізму, впровадження якого сприяло б виходу лісового господарства з кризового стану, активізації його розвитку, розширеному відтворенню лісових ресурсів, раціоналізації лісокористування, підвищенню частки лісових ресурсів в природно-ресурсному потенціалі. Гостро постало питання щодо трансформації лісоземельних відносин, перебудови податкової системи в лісовому господарстві, реформування управління лісами і лісогосподарським виробництвом. Не може залишатися поза увагою і обгрунтування основних напрямів щодо збереження лісів та організації їх використання на принципах сталого розвитку.

Актуальність і значення системного вирішення проблем з еколого-економічної оцінки ефективності використання і охорони лісових ресурсів обумовили вибір теми дисертації, визначили мету, структуру та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт РВПС, зокрема, з темами: 3.1.5.58. "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу" (номер держреєстрації 0100U000089); 3.1.5.63. “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження)” (номер держреєстрації 0100V000657); 3.1.5.59. "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)" (номер держреєстрації 0199U003691). В їх межах автором дана оцінка лісоресурсного потенціалу регіонів України та ефективності його використання і відтворення, здійснено аналіз сучасного стану лісових ресурсів та розроблені пропозиції щодо їх раціонального використання, відтворення і охорони.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення методологічних основ і удосконалення методичних підходів щодо еколого-економічної оцінки лісових ресурсів, розробка організаційно-економічного механізму з питань трансформації лісоресурсної сфери та обгрунтування на принципах сталого розвитку концептуальних засад реформування лісоресурсних відносин за умов перехідної економіки.

Для досягнення цієї мети вирішувались такі основні завдання:

· розкриття місця, сутності та змісту лісових ресурсів як об'єкта економічної оцінки і аналізу в соціально-економічних відносинах;

· визначення складової лісу як природно-ресурсної системи у сфері еколого-економічної безпеки країни;

· розробка методології і методичних підходів кадастрової (економічної) оцінки лісових ресурсів як важливої передумови оптимізації їх використання, відтворення та управління лісами стосовно до ринкової моделі господарювання;

· розробка інформаційного забезпечення кадастрової оцінки лісових ресурсів за основними компонентами: ресурсів лісу деревного походження, продукції побічного користування, ресурсів мисливської фауни, екологічних функцій лісу;

· удосконалення методичного інструментарію щодо економічної оцінки різних компонентів лісу;

· відпрацювання концептуальних засад щодо реформування організаційно-економічного механізму регулювання лісокористування, процесами охорони і відтворення лісових ресурсів;

· обгрунтування основних напрямків еколого орієнтованої лісової політики за умов ринкової системи господарювання.

Об'єктом дослідження є процес формування лісоресурсних відносин на зламі переходу лісового господарства на ринкові засади господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні питання еколого-економічної оцінки лісових ресурсів та реформування організаційно-економічного механізму у сфері їх використання і відтворення.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, теорії управління, економічної теорії сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі в основному застосовувалися такі методичні засоби і прийоми: причинно-наслідкових зв'язків – при дослідженні еколого-економічної оцінки лісових ресурсів в системі соціально-економічних відносин та еколого-економічної безпеки країни; діалектичний, системний, факторний аналіз – при розробці теоретико-методологічних засад кадастрової (економічної) оцінки лісових ресурсів; наукової абстракції, теорії сталого розвитку, економіко-статистичний метод – при розробці і обгрунтуванні структурної трансформації лісоресурсної сфери в умовах перехідного періоду економіки тощо.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі і нормативно-правові акти України з питань природокористування, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш суттєвих результатів, які отримано в дисертації і відзначаються новизною, відносяться наступні:

· поглиблено теоретико-методологічні засади еколого-економічної оцінки лісових ресурсів, які на відміну від існуючих, дозволяють враховувати екологічні і соціальні функції лісу через їх вплив на процеси суспільного виробництва, що є фактором збільшення частки лісу в структурі природно-ресурсного потенціалу;

· на основі узагальнення літературних джерел конкретизовано екологічні функції лісів (водорегулюючі, водоохоронні тощо), які на відміну від існуючого розуміння дозволяють більш грунтовно визначити місце лісів в системі небезпечних природних проявів (повені, селі, зсуви і т. ін.), що має суттєве значення для розробки і обгрунтування ефективних управлінських рішень з питань регулювання екологічної безпеки та подальшого формування державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного походження;

· на базі існуючої методології рентної концепції економічної оцінки природних ресурсів удосконалено методичний підхід оцінки земель лісового фонду, що на відміну від існуючого, враховує фактичні дані оцінки ефекту від використання побічної лісопродукції та екологічну складову, що характеризує цінність лісоземельного угіддя з народногосподарської точки зору;

· сформульовано методичний підхід до економічної оцінки лісового угіддя як територіального об'єкту та джерела побічних продуктів лісу (дикоросла продукція, лікарсько-технічна сировина, мисливська фауна), в основу критерію якої замість ренти, визначення якої ускладнено, покладено капіталізацію середньорічного ефекту (доходу) від використання продуктів лісу;

· вперше запропоновано методичний підхід до економічної оцінки лісопосадок (лісових культур віком до 6-8 років, що не зімкнулися), в основу критерію якої, покладено середньорічні витрати на одиницю відновлення ресурсу, що не суперечить методологічним засадам оцінки природних ресурсів;

· розвинуто методичні підходи до інформаційного забезпечення економічної оцінки недеревних лісових ресурсів, які на відміну від традиційних, дають можливість відобразити додаткові складові лісорослинних ресурсів (дикоросла продукція, лікарсько-технічна сировина, ресурси мисливської фауни тощо), на основі врахування яких підвищується їх внесок в лісоресурсному потенціалі;

· розкрито сутність економічного механізму структурної реорганізації власності на лісові ресурси, конкретизовано його основні функції (розпорядження, володіння, користування землями лісового фонду і лісами), що в практичному плані можуть реалізуватися як основна передумова реформування власності на лісові ресурси і перепрофілювання виробничих структур лісового господарства в умовах його переходу на ринкові відносини;

· удосконалено механізм реструктуризації плати за лісові ресурси, в основу якого пропонується покласти не ціну лісу на корені, що зараз виступає в якості податку, а результати угоди купівлі-продажу лісу на корені, як це випливає із методології фіскальної політики, прийнятої в економічно-розвинених країнах;

· обгрунтовано напрямки реформування управління лісовим господарством, які дозволяють розмежувати функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом у відповідності з ринковими умовами господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення щодо обгрунтування системи природоохоронних заходів, які забезпечать раціональне використання лісових ресурсів, реформування відносин власності на ліси і лісові ресурси, реструктуризацію плати за ці ресурси, розмежування форм управління лісами і лісогосподарським виробництвом.

Результати дисертаційного дослідження використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 25/511-4-12 від 25.09.2001 р.). Матеріали досліджень використано “Укрдіпролісом” при розробці “Проекту протипожежних заходів в Цюрупинському державному лісопромисловому господарстві” (довідка № 5/327 від 27.08.2001 р.). Матеріали дисертації використані професорсько-викладацьким складом кафедри – Менеджмент лісового господарства Національного аграрного університету для підготовки лекцій з курсу дисциплін: Лісова політика, Менеджмент лісових ресурсів та Регіональна економіка (довідка № 163-5700 від 21.09.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору і є її науковим доробком.

Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язане важливе наукове завдання – розроблені методологічні, методичні та практичні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання процесом використання лісових ресурсів, їх охорони і розширеного відтворення як передумови переходу лісового господарства на засади сталого розвитку та ринкові форми господарювання.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних і республіканських конференціях, зокрема на:

· міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК”. Суми, Україна, 24-26 листопада 1999р.;

· міжнародній науковій конференції "Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель". Київ, 29-31 травня 2000р.;

· міжнародній науково-практичній конференції "Екологія і здоров'я людини. Охорона водного і повітряного басейнів. Утилізація відходів". Харків, 12-16 червня 2000р.;

· міжнародній науково-практичній конференції по управлінню відходами "Техноресурс-2000". Київ, 17-20 жовтня 2000р.;

· міжнародній науково-практичній конференції "Лісовий комплекс України на зламі тисячоліть: освіта, наука, виробництво". Київ, 25-28 жовтня 2000р.;

· науково-практичній конференції молодих учених і спеціалістів РВПС України НАНУ "Актуальні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України на сучасному етапі". Київ, 14 грудня 2000р.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 14 наукових працях загальним обсягом 7,0 друк. арк., з них 4 (3,6 д. а.) є особистим доробком автора. Серед наукових праць 4 опубліковано у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Результати дослідження викладено на 190 сторінках комп'ютерного тексту, містить 5 таблиць та 5 рисунків на 7 сторінках. Список використаних джерел (167 найменувань) викладений на 13 сторінках та 6 додатків – на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Науково-методологічні засади еколого-економічної оцінки лісових ресурсів" викладено теоретико методологічні підходи еколого-економічної оцінки різних компонентів лісу як передумови прийняття ефективних рішень у сфері управління (регулювання) лісами і лісогосподарським виробництвом стосовно до умов ринкової економіки. В основу оцінки покладено науковий метод пізнання явищ і процесів, що здійснюються в галузі охорони, використання і відтворення лісових ресурсів, а засобом реалізації стала методологія лісівництва, лісової таксації і лісовпорядкування, які базуються на теорії біології і економіки як вищого рівня узагальнення суспільних і природних процесів.

Уточнено місце лісових ресурсів в системі продуктивних сил України, показано їх значення в соціально-економічній сфері. На базі узагальнення літературних джерел дана інтерпретація поняття “лісопродукція”, яка в процесі лісовирощування виступає в якості валової і товарної продукції. Перша з них формується на основі оцінки лісопродукції фонду накопичення як засобу праці (запасу приросту деревини на корені) і фонду споживання як предмета праці (деревина від рубок лісу і ресурсів недеревної рослинності). Друга (товарна) в натурально-речовій формі представлена предметами праці – ресурсами деревини від рубок лісу і ресурсів недеревної рослинності, господарсько можливих для використання.

Подана оцінка соціальних і економічних (несировинних) функцій лісових насаджень, показано їх значення в суспільному розвитку. Дослідженнями встановлено, що ці функції, не маючи матеріально-речової форми, важко піддаються кількісному виміру. Соціальні і екологічні функції лісу, як відомо, безпосередньо носіями ефекту в лісовому господарстві не виступають, кошти на їх відтворення також не виділяються, тому вони не включені у сферу економічних (товарних) відносин, не враховуються у складі суспільного продукту. Отже, в якості продукції лісовирощування виступають не функції лісу, а ліси в цілому як засоби праці, що впливають на підвищення ефективності суспільного виробництва (сільське, водне господарство, транспорт, сфера обслуговування). Таким чином, оцінка ефективності несировинних функцій лісу визначається не прямо, а опосередковано, через величину впливу насаджень на підвищення ефективності виробництва. Чим вищі функції лісу, тим вища продуктивна сила праці, на підставі якої визначається її економія.

Не можна недооцінювати значення лісових насаджень і в плані вирішення проблем безпеки в умовах надзвичайних стихійних явищ природи, особливо в гірських районах країни. Ліси, як встановлено дослідженнями, здатні затримувати значну частину річної суми опадів, майже в два рази, в порівнянні з відкритою місцевістю, збільшувати водопроникність грунту, переводити частину вологи в підземний стік, позитивно впливати на регулювання стоку річок. Утім, водорегулюючі функції лісів небезмежні, їм властива своя регулююча межа. За даними УкрНДІгірліс в умовах Закарпаття такою регулюючою межею є норма – 100 мм опадів на добу в холодний і 120-140 мм у вегетативний період. Водорегуляційна здатність лісового покриву за межами даних нормативів не проявляється.

За матеріалами аналізу літературних джерел, основними чинниками стихійних явищ природи, зокрема, катастрофічних паводків в горах Карпат є, перш за все, інтенсивні зливи, круті гірські схили, висока зволоженість верхніх шарів грунту, високе стояння в ряді районів рівня грунтових вод, зниження верхньої та підняття нижньої межі лісу, незарегульованість гірських річок.

Система стратегічних дій щодо суттєвого зменшення руйнівної сили катастрофічних паводків та інших стихійних явищ природи (вітровалів, сельових потоків, зсувів, ерозійних процесів тощо), і можливого їх уникнення, вимагає реалізації комплексу заходів, основними з яких вважаються:

·

· будівництво системи гідротехнічних споруд, таких як протипаводкові водосховища, дамби, підпірні стінки;

· удосконалення ведення лісового господарства в басейнах гірських річок, застосування природозберігаючих технологій рубок лісу.

У другому розділі "Теоретико-методологічні засади кадастрової оцінки лісових ресурсів” розкрито сутність поняття “кадастрова оцінка лісових ресурсів”, розглянута його структура, методологія підготовки інформаційного забезпечення, обгрунтування об'єкта, предмета, критеріїв і індикаторів оцінки, проаналізовано основні методичні підходи кадастрової оцінки різних компонентів лісу з точки зору існуючої практики і передового досвіду (рис. 1).

Головним завданням кадастрової оцінки лісових ресурсів є визначення кількісних і якісних характеристик різних складових ресурсів лісу (землі лісового фонду, лісові насадження на корені, дикоросла рослинна продукція, ресурси мисливської фауни, соціальні і екологічні функції), ефективності їх використання та розробки пріоритетів щодо здійснення економічних перетворень в лісовому секторі економіки, основними аспектами яких є: реструктуризація лісового фонду, реформування власнісного статусу на ліси, зміна форм господарювання в лісах, фіскальна лісова політика, управління лісами, визначення розміру компенсації втрат при необхідності відведення ділянок лісу для різних потреб, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Викладена принципово нова схема формування лісового кадастру, що включає різні дані, що характеризують стан лісових ресурсів, режим і порядок їх використання, правові аспекти з питань лісу. Кадастр лісових ресурсів представляє собою свого роду спеціалізований довідник, який необхідний для використання в господарських і економічних цілях: надання лісових угідь з наявністю лісопродукції в користування, оренду, заставу; прийняття ефективних управлінських рішень з поліпшення охорони, збереження, відтворення і використання природних лісорослинних ресурсів.

Структура Кадастру складається з чотирьох розділів, в першому з яких наводяться документально зведені дані, що характеризують правовий режим організації і експлуатації лісових угідь, дається правова оцінка стану об'єктів лісорослинних угруповань, збереження природного просторового та видового різноманіття, порядок розпорядження, володіння і користування (оренда) лісоземельними об'єктами, натурні межі лісових об'єктів різних лісоволодільців і лісокористувачів, правові основи поділу лісів на групи і категорії захисності, динаміка лісового фонду тощо. В другому розділі Кадастру на підставі матеріалів державного обліку лісів наводиться кількісна лісотаксаційна характеристика лісового фонду і лісових ресурсів, їх розподіл за групами лісів і категоріями захисності, аналізуються всі складові лісових ресурсів. Третій розділ Кадастру наповнюється даними з якісної характеристики земель лісового фонду на підставі їх бонітування, що є основою визначення порівняльної цінності земель за їх природними властивостями. В свою чергу на основі комплексу природних властивостей земель забезпечується формування певного лісорослинного ефекту, що проявляється в прирості деревної маси та інших корисностей та послуг лісу. Четвертий розділ Кадастру спрямовується на відображення економічної оцінки лісових земель, лісових насаджень на корені, інших продуктів і функцій лісових насаджень як об'єктів господарювання і формування лісових відносин відповідно до нових вимог економіки.

Сформульовано основні напрямки інформаційного забезпечення кадастрової оцінки лісових земель і лісових ресурсів, що представляє собою сукупність необхідних лісівничих, технічних і економічних показників. Їх формування здійснюється у відповідності з принципами оптимального планування, що дозволяє

співставити техніко-економічні показники і варіанти планових рішень. Розробка можливих заходів і системи нормативів здійснюється на базі аналізу минулої господарської діяльності, досягнутих результатів і передового виробничого досвіду в лісовому секторі економіки .

На основі аналізу літературних джерел приведена інтерпретація поняття “рентна” і “затратна” концепції економічної оцінки ресурсів лісу, зроблено висновок, що дані концептуальні підходи оцінки не протипоставляються, а доповнюють одна одну, що є важливою умовою поліпшення методичних підходів оцінки. Обгрунтована необхідність заміни показника “ренти” в планово-економічних розрахунках показником “рентний доход”, що також відбиває величину економічної ефективності і рівень інтенсивності використання земель лісового фонду. Заміна “ренти” “рентним доходом” пояснюється і складністю розрахунку замикаючих оцінок у сфері лісокористування як важливої складової визначення ренти. Сформульовано об'єкт економічної оцінки лісових ресурсів за їх компонентами.

Викладено методичний підхід економічної оцінки земель лісового фонду, який на відміну від існуючого, затвердженого Кабінетом Міністрів України 30 травня 1997 р., № 525, базується не на відносних залежностях, представлених корегуючими коефіцієнтами впливу недеревної лісопродукції, корисних властивостей лісу і невідповідності лісистості території оптимальній, на загальну величину грошової оцінки землі, а на основі фактичних (узагальнених) екологічно і економічно обгрунтованих параметрах, що враховують ефекти від побічного лісокористування та екологічної складової лісу, здатних всебічно характеризувати цінність землі як просторового базису, засобу виробництва, продукту природи і праці. Відповідна формула удосконаленого підходу оцінки має вигляд:

, (1)

де - економічна оцінка лісових земель, грн.;

- площа земель лісового фонду, що оцінюється, зайнята -ою породою (або призначена для її вирощування), га;

- запас насаджень за загальною продуктивністю -ої породи корінних (еталонних) насаджень у віці рубки, м3 на 1 га;

- ринкова (коренева) ціна 1 м3 деревини на корені, грн.;

- вік рубки (вік стиглості) насаджень -ої породи;

- середньозважені витрати на відновлення, вирощування і збереження 1 м3 -ої породи, грн.;

- норматив капіталізації середньорічного нормативного ефекту, який умовно прийнято в розмірі 50 років, що відповідає 2-відсотковій ставці плати за користування кредитом;

- коефіцієнт, що характеризує екологічну складову кадастрової оцінки земель лісового фонду к-ої категорії захисності;

- оцінка (прогнозна) господарсько-можливого обсягу (ліміт, квота) заготівлі побічної продукції лісу, т (ц, кг);

- закупівельна (ринкова) ціна одиниці -го виду ресурсу, можливого для реалізації, грн.за одиницю;

- витрати на відновлення, заготівлю і збереження одиниці -го ресурсу, грн. за одиницю.

Результати оцінок за формулою 1 вважаються достовірними, коли видержується умова:

, (2)

де - грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення аналогічної якості району оцінки, грн. за 1га земель.

Екологічна складова формули 1 визначається на підставі коефіцієнтів, розрахованих Всеросійським науково-дослідним інститутом лісівництва і механізації лісового господарства, що репрезентують цінність лісів в залежності від їх народногосподарського призначення.

Економічна оцінка лісових насаджень рекомендується за методичними підходами Варанкіна В.В., Воронкова В.Т., Гофмана К.Г., які широко використовуються в практиці лісового господарства і лісовпорядкування. В основу критерію оцінки лісових культур, що не зімкнулися замість середньорічного економічного ефекту (доходу), покладено середньорічні витрати на одиницю відновлення ресурсу. Відповідна формула має вигляд:

(3)

де - площа таксаційного виділу (ділянки) лісових культур і-ої породи, га;

- середньорічні витрати на створення і догляд 1 га лісових культур і-ої породи, грн.;

- вік зімкнення крон лісових культур і-ої породи, років;

- фактичний вік лісових культур і-ої породи, років;

- норматив приведення витрат за фактором часу (0,02).

Територіальна оцінка продуктивності рослинних і мисливських угідь визначається показниками продуктивності: кількістю видів дикорослої продукції і лікарсько-технічної сировини; мисливської фауни; біологічними та господарсько-можливими запасами конкретних видів диких рослин і тварин, що мають промислове значення. Відповідна економічна (грошова) оцінка території () як джерела одержання побічної продукції лісу і мисливської фауни визначається за формулою, сформульованою у співавторстві з Я.В.Ковалем, В.М.Мінарченко, М.В.Шадурою, яка має вигляд:

(4)

де - площа угіддя як територіального об'єкта, га;

- середньорічний нормативний доход (ефект) від використання і-го ресурса, грн./т, ц;

- норматив капіталізації середньорічного нормативного ефекту (0,02).

Викладені методологічні та методичні підходи економічної оцінки лісових ресурсів відіграватимуть важливу роль у становленні ринкового механізму господарювання та здійснення лісоземельної реформи, яка очікується уже завтра.

У третьому розділі "Структурна трансформація лісоресурсної сфери" викладена проблема реформування лісоресурсних відносин, що займає важливе місце серед пріоритетних завдань щодо забезпечення збалансованості у сфері використання й відтворення лісових ресурсів. Економіко-правові заходи, що приймалися в цьому плані раніше, залишилися нереалізованими, що негативно відбилося на стані лісів та ефективності їх використання.

Наріжне питання - власність на ліси. В теоретико-методологічному розумінні - це система відносин між людьми в процесі розподілу лісів між різними господарсько-організаційними структурами, їх використання та присвоєння ренти, що утворюється в процесі лісовирощування і лісоексплуатації. Економічні аспекти відносин власності розкривають сутність її складових, що відбивають функції: розпорядження, володіння, користування, в даному випадку землями лісового фонду і лісовими ресурсами, зокрема.

Згідно ст. 6 Лісового Кодексу України "усі ліси є власністю держави". По суті це означає, що держава від імені народу наділена всіма її повноваженнями (функціями) - розпорядження, володіння і користування. Власність на ліси у розвинутих країнах світу представлена державними, приватними та іншими формами. Лісовласниками є і підприємства (компанії, об'єднання, фірми) деревообробної промисловості, громадські організації, фінансові структури та приватні особи. В окремих країнах приватні ліси під впливом регулюючої регіональної політики стали продуктивними та ефективними в економічному та екологічному відношенні.

Різні форми власності на ліси в Україні також мають право на існування. В цьому контексті лісові угіддя, залежно від їх стану, народногосподарського призначення, характеру використання, охорони і відтворення можуть бути поділені на відповідні категорії, зокрема:

А. Ліси, що не доцільні до приватизації: крупні лісові масиви, які посідають домінуюче положення в еколого-економічному плані і складають основу державної (загальнонародної) власності; крупні лісові масиви, що посідають значне положення у лісосировинному балансі країни. (Як виняток, частина таких лісів може бути рекомендована до роздержавлення на основі акціонування); лісові масиви соціально-культурного призначення: заповідники, заказники, особливо цінні лісові масиви та особливо захисні насадження.

Б. Ліси, що можливі для приватизації: відносно невеликі за площею лісові масиви колишніх колгоспів, радгоспів та інших неспеціалізованих організацій, на яких ускладнена інтенсифікація лісовирощування та застосування прогресивної технології і техніки. (Такі ділянки лісу доцільно передати у володіння колективам підприємств, або окремим юридичним (фізичним) особам, їх розмір обмежується економічними можливостями майбутніх господарських суб'єктів); невеликі за площею відокремлені ділянки лісу, що зосереджені в межах селянських (фермерських) господарств, на яких неможлива організація безперервного лісокористування, передаються у власність на платній (безоплатній) основі; лісові насадження (плантації), створені на приватизованих землях, вилучених із сільськогосподарського користування.

У кожному окремому випадку потрібна розумна збалансованість між структурами планово-регульованої економіки в лісовому господарстві та ринковими структурами, особливо на перехідному етапі. У випадках, коли передача лісових угідь у володіння (власність), наприклад, за політичними мотивами ускладнюється, останні передаються у користування або оренду.

Викладено пропозиції щодо реструктуризації плати за лісові ресурси як джерела відшкодування витрат на їх збереження і відтворення. Зараз плата за лісові ресурси справляється на основі лісових такс, які встановлені не на гранично виправданих (замикаючих) затратах, пов'язаних з відтворенням лісових ресурсів, а на підставі середніх оцінок, в результаті чого не забезпечується відшкодування відтворювального процесу та відповідне накопичення в галузі. Не обгрунтована величина плати в ціні лісопродукції, що реалізується, вона знаходиться на рівні 6-7 % від ринкової ціни реалізації лісопродукції, що на порядок нижче, ніж у економічно розвинених країнах.

Аналізуючи сутність плати за лісові ресурси, не важко зрозуміти, що фактично вона прийняла форму фіксованого податку. Ціна лісу на корені, що відпускається на пні, в даному випадку замінена ставкою податку, що суперечить чинному законодавству. Податок і ціна лісу на корені різні неспівставні економічні категорії. Перша з них не є об'єктом економічних угод, реалізації, купівлі, продажу, це безвідшкодовуваний обов'язковий платіж. Друга - ціна лісу на корені - плата за лісові ресурси, що виступає в якості податку, також в повному розумінні цього слова не реалізується як економічна категорія. В даному випадку це також не відшкодовуваний платіж.

Для створення істинно ринкових відносин у сфері лісового господарства потрібно існуючу форму плати за ресурси лісу, що використовуються, привести у відповідність до вимог цивільного законодавства, коли плата за ресурси формується за результатами купівлі-продажу. При цьому, мається на увазі, що плата за лісові ресурси має створюватись на базі еколого-орієнтованої системи, на міжгалузевій основі. Вказане обумовлюється значенням лісу як об'єкта багатоцільового використання, що виходить за межі лісового господарства, позитивним впливом лісу та його корисних властивостей на інші галузі економіки, соціальну сферу і довкілля.

В умовах нестабільної економіки, нестійкого фінансового стану підприємств лісового господарства, екологічної кризи особливе значення набуває проблема створення власної системи фінансування. Тому уже в найближчі роки повинна бути здійснена експериментальна перевірка функціонування лісового господарства на принципах самофінансування і самоокупності, перш за все, на підприємствах Полісся, Карпат і окремих районах Лісостепу. Ця обставина зумовлює необхідність переводу дискусії з цього питання в практичне русло.

Система управління лісами і лісовим господарством, що склалася, не відповідає ринковим вимогам, стає на заваді прогресивного розвитку. На даному етапі все більшого поширення набувають виробництва і технології, що виникають на стику галузей або мають міжгалузевий характер. Ринкова економіка, диктуючи умови господарської діяльності та визначаючи її ефективність, змушує підприємства випускати продукцію, виконувати роботи та послуги, визначені не галузевою належністю підприємства, а виключно кон'юнктурою ринку.

Отже, на черзі - поступове впровадження ринкової моделі управління лісами і лісовим господарством, приведення його у відповідність з вимогами реформування економіки і демократизації суспільства. Вирішення проблеми можливе на основі розмежування функцій державного і господарського управління лісами і лісовим господарством. Це важлива умова реструктуризації галузі, переходу її до ринкової економіки.

Управління лісами в нових умовах господарювання зберігається за державою. За державними органами управління залишаються функції, що торкаються регулювання лісових відносин, які представляють загальнодержавні інтереси, і питань міжвідомчого характеру. Державі через законодавчі і підзаконні акти надається можливість безпосередньо впливати на лісовласників, а через міжнародні угоди (світове співтовариство) - опосередковано, що є важливим фактором корегування лісогосподарських рішень в бік соціально орієнтованих. Основні функції державного управління лісами спрямовані на вирішення найбільш загальних (стратегічних) питань у сфері охорони, збереження, використання і відтворення лісових ресурсів (розробка регіональних програм розвитку, розпорядження лісовим фондом, законодавче регулювання лісових відносин, здійснення експертизи, контроль, екологічна експертиза тощо).

Функції щодо оперативного управління виробничо-господарської діяльності делегуються підприємствам лісового господарства, які безпосередньо створюють матеріальні цінності. Лісові підприємства за даних умов стають економічно незалежними, функціонують на базі лісів наданих їм у користування (оренду) чи, якщо є така необхідність, - у приватну власність. Взаємовідносини підприємств лісового господарства з різними відомствами, державними і місцевими органами влади здійснюються на основі економіко-правових механізмів.

Зосередження управління лісами на державному рівні, а лісогосподарською діяльністю - виключно на ринкових засадах, не суперечить різним формам власності на лісові ресурси і господарювання. Державні і господарські органи управління, не дивлячись на їх протилежні інтереси і функції, на нашу думку, збігаються, що є важливим фактором розвитку лісового господарства і внаслідок цього - розширення площі лісів, підвищення їх продуктивності і збільшення лісосировинної бази для забезпечення потреби лісоспоживачів власними ресурсами, поліпшення екологічної ситуації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці методологічних засад і методичних положень щодо еколого-економічної оцінки лісових ресурсів, яка базується на визначенні диференціального доходу від використання лісу як засобу виробництва і предмета праці, а також в удосконаленні основних напрямків з питань підвищення ефективності лісокористування на основі економічних методів регулювання лісових ресурсів. Головні наукові та практичні результати роботи такі:

1. Специфічні особливості лісу визначили його важливе місце серед інших ресурсів природи. Ліс виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторового базису розміщення лісозаготівельної промисловості, сфери обслуговування (рекреація і т. ін.) та ефективного чинника стабілізації навколишнього середовища. Ефективність лісу визначається через величину вкладу в створення суспільного продукту і національного доходу. Основне достоїнство лісу проявляється в тому, що він при раціональних методах експлуатації стає невичерпним. Ця його особливість є основою раціонального лісокористування.

2. Значення лісу як складової еколого-економічної безпеки визначається характером його розміщення, породним складом, продуктивністю та іншими показниками, встановлення яких стає неможливим без науково обгрунтованої методологічної бази та методичних підходів кадастрової (економічної) оцінки різних компонентів лісових екосистем. На основі такої оцінки вирішуються питання щодо вдосконалення організації земель лісового фонду, аналізу лісогосподарської діяльності, розробки заходів, спрямованих на підвищення ефективності лісокористування, прийняття ефективних рішень у сфері управління лісами і лісогосподарським виробництвом, визначення частки лісів у суспільному виробництві і національному багатстві.

3. Економічна оцінка лісових ресурсів – це вираження в грошах максимально можливого ефекту від їх комплексного використання (земель лісового фонду, лісових насаджень на корені, дикорослої продукції, ресурсів мисливської фауни) з урахуванням соціальних і екологічних функцій лісу. Критерієм економічної оцінки земель лісового фонду, на відміну від існуючого, затвердженого КМ України 30.05.1997 р., № 525, є величина середньорічного доходу від використання землі як засобу виробництва, продукту природи і праці, з урахуванням екологічної складової, що характеризує цінність лісоземельного угіддя з народногосподарської точки зору.

4. Грошова оцінка лісових культур, що не зімкнулися, визначається на основі капіталізації середньорічних витрат на їх створення і догляд до зімкнення крон. В основу територіальної оцінки продуктивності рослинних і мисливських угідь покладена капіталізація середньорічного доходу від їх використання.

5. Наріжне питання в галузі – власність на ліси. В теоретико-методологічному розумінні – це система відносин між людьми в процесі використання лісу, розподілу лісового фонду між різними господарсько-організаційними структурами та право присвоєння ренти, що утворюється в процесі лісовирощування і лісокористування. Економічні аспекти відносин власності розкривають її функції: розпорядження, володіння, користування землями лісового фонду і лісовими ресурсами.

6. Створення істинно ринкових відносин у сфері лісового господарства вимагає приведення існуючої форми плати за лісові ресурси, що використовуються у відповідність до вимог цивільного законодавства, коли плата за ресурси формується за результатами угоди купівлі-продажу з урахуванням попиту і пропозиції.

7. Пріоритетними напрямками лісоресурсної стратегії в контексті сталого розвитку економіки є: ресурсна і соціально-екологічна збалансованість у сфері лісокористування; підвищення ефективності лісовідтворювального процесу; сертифікація лісів, їх захист від шкідників, хвороб і пожеж; повернення забруднених лісів радіонуклідами в господарський обіг; збереження та підвищення екологічних функцій лісу в процесі їх використання.

8. Управління лісами, незалежно від форм їх власності і господарювання, має здійснюватися державними органами влади. Це обумовлюється не потребами вирішення задач ситуаційно тактичного характеру, а програмно-стратегічного, оскільки значення лісу виходить за межі галузевої сфери, набуває територіального міжвідомчого характеру, тобто представляє загальнодержавні інтереси. Державна система управління лісами звільняється від невластивих їй виробничих, господарських і комерційних функцій. Функції щодо оперативного управління виробничо-господарської діяльності делегуються підприємствам лісового господарства, які безпосередньо створюють матеріальні цінності.

Одержані автором наукові результати є певним внеском у розвиток теоретико-методологічних і методичних рекомендацій з проблем лісу і лісових ресурсів, що сприятимуть підвищенню ефективності лісокористування, нарощуванню лісосировинної бази, посиленню екологічних функцій лісу, реформуванню лісового господарства, переходу його на засади сталого розвитку.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи в колективних наукових виданнях:

1. Лісові ресурси / Я.В.Коваль, О.А.Голуб, А.І.Охріменко, І.Я.Антоненко, Р.Б.Бабич, А.І.Пісня, В.В.Тьорло // Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р.- К.: РВПС України НАН України, 2000.- Т.1.- С. 134-144 (внесок автора - розробка прогнозних показників з питань посадки і посіву лісу, обгрунтування основних напрямків плантаційного лісовирощування та створення захисних насаджень і полезахисних лісових смуг на період до 2010 р.).

Статті у фахових та інших наукових виданнях:

2. Антоненко І.Я. Ресурсозбереження в сфері використання лісових ресурсів України // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр.- К.: РВПС Ураїни НАН України.- 2000.- С. 104-106.

3. Антоненко І.Я. Формування механізму плати за лісові ресурси та фінансове забезпечення їх відтворення // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр.- К.: РВПС України НАН України.- 2000.- С. 193-199.

4. Коваль Я.В, Антоненко І.Я., Шадура М.В. Кадастрова оцінка ресурсів мисливської фауни (методологічні та методичні аспекти) // Науковий вісник НАУ.- К., 2000.- Вип. 25.- С. 94-107 (внесок автора - територіальна оцінка мисливських угідь, методологічні та методичні підходи економічної оцінки ресурсів мисливського господарства).

5. Коваль Я., Антоненко І. Відносини власності в контексті реструктуризації лісового сектора України // Економіка України.- 2001.- №6.- С. 63-67 (внесок автора – оцінка власнісного статусу на лісові ресурси, обгрунтування пропозиції їх реформування).

6. Коваль Я.В., Антоненко И.Я. Ресурсозбережение в лесном комплексе // Ресурсозбережение: факторы и эффективность: Сб. науч. тр.- К.: СОПС УССР АН УССР.- 1989.- С.110-117 (внесок автора – оцінка стану ресурсозбереження, обгрунтування головних напрямків підвищення ефективності і використання лісових ресурсів).

7. Коваль Я.В., Антоненко І.Я. Ефективність використання лісів у водоохоронних і водорегулюючих цілях // Водні ресурси УРСР (проблеми і перспективи): Зб. наук. пр.- К.: РВПС УРСР АН УРСР.- 1988.- С. 142-150 (внесок автора - аналіз ефективності використання лісів у водоохоронних цілях, обгрунтування заходів, спрямованих на досягнення оптимальної лісистості території).

8. Коваль Я.В, Антоненко І.Я., Мінарченко В.М. Кадастрова оцінка природних рослинних ресурсів регіону (методологічні і методичні аспекти) // Проблеми екології лісів і лісокористування на Поліссі України: Зб. статей.-