Дніпропетровський національний університет

Апросіна Ольга В’ячеславівна

94(477)“16”:94(438)“16”

ХРОНІКА ВЕСПАСІАНА КОХОВСЬКОГО ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ І ТРЕТЬОЇ ЧВЕРТІ XVII СТ. ТА ПАМ’ЯТКА ПОЛЬСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

07.00.06 – історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі українознавства та політології Національної гірничої академії України Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: Доктор історичних наук, професор

Швидько Ганна Кирилівна,

Національна гірнича академія України,

професор кафедри українознавства та політології

Офіційні опоненти: Доктор історичних наук, професор

Мицик Юрій Андрійович,

завідувач кафедри історії Національного

університету “Києво-Могилянська академія”

Кандидат історичних наук

Абросимова Світлана Вікторівна,

провідний науковий співробітник

Дніпропетровського історичного музею

ім.Д.І.Яворницького

Провідна установа: Київський національний університет

ім.Тараса Шевченка

Міністерства освіти і науки України (м.Київ),

кафедра архівознавства та спеціальних

галузей історичної науки

Захист відбудеться “ 31 ” жовтня 2001 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49010, м. Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, 72, ауд.307.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул.Казакова, 8.

Автореферат розісланий “ 22 ” вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У багатовіковій історії українського народу XVII ст. займає особливе місце. У політичній сфері воно позначилося виникненням Української козацької держави, а в економічній – прискоренням розвитку прогресивних капіталістичних відносин. Центральною подією цього періоду стала Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького, яка у середині XVII ст. започаткувала відлік нової історії України.

Міжнародний резонанс Національно-визвольної війни не вщухав протягом всієї другої половини XVII ст. Бурхливі події на українських землях тієї доби знайшли своє відображення у численних писемних джерелах, які походили не тільки із безпосередньо втягнутих у воєнні конфлікти країн (Україна, Річ Посполита, Османська імперія, Росія, Валахія, Молдова, Трансільванія), але і з інших держав Центральної і Західної Європи, зацікавлених у результатах бойових дій на сході. Ці події висвітлювалися у тогочасній пресі, так званих “летючих листках”, мемуарах, хроніках, літописах.

Реконструкція історичного минулого можлива тільки при наявності і аналізові широкої джерельної бази. В цьому аспекті чимало джерел з історії України другої половини XVII ст. залишаються ще недостатньо або іноді зовсім не вивченими. Це стосується і дослідження пам’яток зарубіжної історіографії, які репрезентовані творами Й.Пасторія, А.Віюк Кояловича, В.Коховського, Я.Рудавського, С.Ґрондського, С.Темберського та ін. Серед названих осіб переважна більшість – польські автори, які нерідко були не тільки свідками, а й безпосередніми учасниками описуваних ними подій. Природно, що належність до ворожого табору, зверхність у ставленні до українських повстанців, тенденційність у викладенні матеріалу часто призводили до викривленості історичної реальності та фактичних помилок. У той же час їх твори містили чимало цінних і оригінальних відомостей. Значення й актуальність всебічного і ґрунтовного дослідження цих пам’яток підвищується також через стан джерельної бази – недостатність джерел, створених в українському таборі.

Проблема розширення джерельної бази через залучення до наукового обігу нових історичних джерел, а також опрацювання вже виявлених та виданих, залишається одним з найактуальніших завдань української історичної науки. В цьому контексті науковий інтерес представляє хроніка Веспасіана Коховського (1633-1700) – видатного польського поета та історика, офіційного придворного історіографа польського короля Яна Собєського, а також безпосереднього учасника війни між Україною та Річчю Посполитою. У фундаментальному чотиритомному творі “Польські аннали від смерті Владислава IV” (Annales Poloniae ad obitu Vladislai IV), написаному латинською мовою, В.Коховський висвітлив сучасні йому події 1648-1672 рр. – 25-річний період від смерті короля Владислава IV до кінця правління короля Михайла Вишневецького. У його творі детальніше, ніж у будь-якій іншій пам’ятці польської історіографії XVII ст., йдеться про події Національно-визвольної війни українського народу та наступної Руїни.

Незважаючи на безперечну джерелознавчу та історіографічну цінність цієї пам’ятки, дослідження хроніки В.Коховсього як історичного джерела до сьогодні відсутнє. Також не існує (за виключенням невеликих фрагментів) і перекладу цього твору українською мовою. Все це у сукупності і визначає науковий інтерес до вивчення “Польських анналів” В.Коховського.

Зв’язок роботи з науковими темами. Підготовка дисертації відбувалася в процесі науково-дослідницьких студій кафедри українознавства та політології Національної гірничої академії України, головним напрямком яких є проведення досліджень згідно держбюджетної теми “Традиції соціально-політичного життя України і сучасність”.

Об’єктом дисертаційного дослідження є латиномовний оригінал хроніки В.Коховського XVII ст. та його польськомовні переклади ХІХ ст.

Предмет дослідження складають етапи формування світогляду автора хроніки, його історичні погляди, які відбилися у концептуальних викладах його твору, джерелознавчий аналіз відомостей хроніки та їх вплив на пам’ятки української історіографії.

Мета дисертаційної роботи – провести комплексне вивчення “Польських анналів” В.Коховського у двох аспектах: джерелознавчому та історіографічному. У зв’язку із поставленою метою передбачається виконати такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

Методологічну основу дослідження склав принцип історизму. Одна із фундаментальних польських хронік XVII ст. вивчається як твір конкретної історичної доби (поряд і в зіставленні з іншими пам’ятками історіографії) з притаманними їй світоглядними і соціальними критеріями. Реалізація цього принципу відбувалась через застосування комплексу методів для аналізу історичної дійсності – історико-генетичного, історико-порівняльного, синхронного, реконструктивного.

Комплексне дослідження проблеми дозволило одержати наступні результати, які свідчать про наукову новизну роботи:

-

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для написання узагальнюючих праць з історії України другої половини XVII ст., робіт, присвячених подіям Національно-визвольної війни, джерелознавчих досліджень. Зроблені висновки й узагальнення допоможуть при підготовці лекційних курів з історії України, країн Центральної та Східної Європи, історії західних та південних слов’ян тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у семи публікаціях автора загальним обсягом 2,3 друк.арк., серед яких є 5 статей і 2 публікації матеріалів і тез наукових конференцій.

Результати дослідження висвітлювалися у виступах автора й обговорювалися на наукових конференціях, а саме: читаннях, присвячених 350-річчю початку Національно-визвольної війни українського народу (Дніпропетровськ, 1998), Науково-практичній конференції, присвяченій 350-річчю битви під Корсунем (Корсунь-Шевченківський, 1998), IV Міжнародному конгресі україністів (Одеса, 1999), ІХ Всеукраїнській краєзнавчій конференції (Дніпропетровськ, 1999) .

Дисертація обговорена на засіданні кафедри українознавства та політології Національної гірничої академії України.

Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації – 181 с., список джерел і літератури складає 160 найменувань.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації й актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, методологічну базу і методи роботи, мету і завдання, вказано на практичне і теоретичне значення дисертації.

У першому розділі “Історіографічна та джерельна база дослідження проблеми” визначено стан наукової розробки теми та проаналізовано джерельну базу дисертації.

Історіографія досліджуваної в дисертації проблеми має деякі особливості. По-перше, хроніка В.Коховського побіжно згадується майже в усіх наукових виданнях, що торкаються історії України другої половини XVII ст.; по-друге, за незначним виключенням, не існує спеціальних наукових праць, які б мали за об’єкт дослідження “Польські аннали” як історичне джерело; по-третє, найчастіше В.Коховський потрапляв під увагу дослідників як поет, а не як історик. Це привносить певні труднощі у здійсненні історіографічного огляду. Наголошується, що у роботі аналізуються переважно тільки ті праці, в яких йдеться про В.Коховського як історика.

Історіографія поетично-історичної спадщини В.Коховського охоплює понад два століття. Три томи “Польських анналів” були видані ще за життя автора (четвертий залишився у рукопису) і користувалися широкою популярністю у Речі Посполитій через ґрунтовний виклад подій, художню обробку історичних фактів і патріотичні мотиви. У наступному XVIII ст. ім’я В.Коховського перебувало у тимчасовому забутті через несприятливе політичне становище Речі Посполитої. У зв’язку з піднесенням польської історіографії на початку ХІХ ст. та повстанням 1830-1831 рр., історичний твір В.Коховського все частіше привертав увагу дослідників.

Одним із перших у ХІХ ст., хто звернувся до творчої спадщини В.Коховського був польський збирач життєписань К.Несецький, який у своєму невеличкому нарисі “Життя хроніста”, склав перелік його 14 головних творів, серед яких були й “Польські аннали” Niesiecki K. Herbarz polski wyd.J.N.Bobrowicza. – Lipsk, 1840. – T.V. – S.144-146.Першим біографом В.Коховського можна вважати польського археографа А.Ґрабовського, який, спираючись на праці самого хроніста, у тому числі й “Польські аннали”, реконструював життєвий і творчий шлях хроніста. Крім того, А.Ґрабовський включив до своєї праці високі оцінки історичного твору В.Коховського відомими польськими критиками і культурними діячами Grabowski A. Staroїytnoњжi historyczne Polskie. – Krakуw, 1840. – T.I. – S.399..

60-70 рр. ХІХ ст. позначилися появою цілої низки праць, присвячених особі і творчості В.Коховського. У роботах Ф.Собещанського, Я.Сіменського, А.Жонжевського робилися спроби проаналізувати світоглядні принципи В.Коховського, якого було названо провідником ідеї польського месіанізму Sobieszanski F. Encklopedya Orgelbrandta. – Warszawa, 1863. – T. XIV. – S.245; Siemienski L. Portrety literacкie. – Poznan, 1865. – T.I. – s.77-106; Rz№їewski A. Hieronim Wespazsjan Nieczuja z Kochowa Kochowski. - Warszawa, 1871. .

У студії професора С.Тарнавського вперше наголошувалося на такій рисі творів В.Коховського, як поєднання патріотизму та історизму Tarnawski S. Wespazjan Kochowski, “Kronika Rodzinna”. – Krakуw, 1871.. У працях В.Негрінга, П.Хмельовського відзначався незвичайний на той час рівень ерудиції і наукових знань автора “Польських анналів”  Nehring W. Studya literackie. – Poznaс, 1884. – S.84-143; Chmielowski P. Historya literatury Polskiej. – Warszawa, 1899. – T.II. –S.100-104..

Поява на початку ХХ ст. монографії польського історика Я.Чубека, яка й до сьогодні залишається найдокладнішою біографією В.Коховського, започаткувала якісно новий етап у дослідженні поетично-історичної спадщини В.Коховського Czubek J. Wespazjan z Kochowa Kochowski. Studium biograficzne. – Krakуw, 1900..

З-поміж робіт початку ХХ ст. виділяються праці С.Туровського, Р.Пілата. Вони визначали В.Коховського як типового представника середньої шляхти і виразника ідей польського сарматизму Turowski St. W.Kochowski na tіe wspуіczeњnem jako poeta. – Lwуw, 1908; Pilat R. Historya literatury polskiej, t.3: Historia poezje polskiej XVII – XVIII w. (od r.1632 – 1740). – Warszawa, 1911. – S.180-206..

Певний вакуум у дослідженні творчої спадщини В.Коховського був дещо заповнений у 60-ті рр. ХХ ст. дослідниками ПАН, які опублікували перекладену польською мовою частину хроніки В.Коховського – виклад подій 1655-1657 рр. У коментарях, що супроводжували видання, польським істориком А.Керстеном вперше була зроблена спроба визначити вірогідність відомостей хроніки періоду 1655-1657 рр., виявити джерела, якими користувався у даному сюжеті В.Коховський [Kochowski W.] Lata potopu 1655-1657. – Warszawa, 1978; Kersten A. Lata potopu w klimakterach Kochowskiegо // [Kochowski W.] Lata potopu 1655-1657. – Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Narodowej, 1978. – S.345-385..

У праці професора Ю.Крижановського польський хроніст визначається як “представник культури сарматського бароко” Krzyzanowski J. History of Polish literature. – Warszawa, 1978..

У 80-ті рр. ХХ ст. з’явилась робота Є.Старнавського, в якій автор у розділі “Коховський як історик” побіжно торкнувся “Польських анналів”, охарактеризувавши В.Коховського як історика-баталіста Starnawski J. Wespazjan Kochowski. – Krakуw: Polska Akademia Nauk, 1988.. Чільне місце у монографії польського культуролога Ч.Гернаса відведено творчості хроніста, яка визнана автором як “поєднання шляхетської культури і принципів Костьолу” Hernas Cz. Literatura baroku. – Warszawa: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1989..

В українській історіографії до характеристики хроніки В.Коховського зверталися такі видатні дослідники, як М.О.Максимович, В.Б.Антонович, М.С.Грушевський. Вони відзначали, що “Польські аннали” є одним з найістотніших матеріалів до історії Південно-Західної Русі Максимович М. Собрание сочинений – Т.І. Отд.исторический. – К., 1876; Антонович В.Б. Курс лекцій з джерелознавства. 1880-1881. Історія України в університетських лекціях. – К., 1995. – Вип.1. – С.53; Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: Наукова думка, 1995. – Т.VIII. – С.204..

У працях 50-70-х рр. ХХ ст. поетично-історична спадщина В.Коховського майже не досліджувалися, а окремі публікації, що найчастіше становили розділи монографічних досліджень з історії Польщі, України або праць з історії польської літератури та культури, містили лише поверхові і переважно довідкові характеристики, до того ж іноді – занадто упереджені Див., напр.: История Польши. В 3-х тт. /Под ред.Королюка В.Д., Миллера И.С., Третьякова П.Н. – М.: АН СССР, 1956. – Т.1. – С.337; Дзира Я.І. Коховський В. (1633-1700 рр.) // Радянська енциклопедія історії України / Відп.ред.Скаба А.Д. – К.: АН УРСР, 1971. – Т.ІІ. – С.489; Липатов А.В. Литературный облик польского барокко и проблема изучения древнерусской литературы // Славянское барокко. Историко-культурные проблемы эпохи:Сб.статей. – М.: Наука, 1979. – С.39-95..

Роботи сучасного історика Ю.А.Мицика поставили проблему вивчення джерел іноземного походження на якісно новий рівень. Важливі висновки автора щодо джерел відомостей В.Коховського, концептуальних впливів “Польських анналів” на польську і українську історіографію Мыцык Ю.А. Записки иностранцев как источник по истории Освободительной войны украинского народа 1648-1654. – Днепропетровск, 1985; Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. – Дніпропетровськ: Дніпро, 1996..

Вірогідність деяких фактів, наведених В.Коховським, була розглянута у монографії російської дослідниці Т.Г.Яковлевої Яковлева Т. Гетьманщина у другій половині 50-х рр. XVII ст.: Причини і початок Руїни. – К: Основи, 1998..

Отже, хроніка В.Коховського “Польські аннали від смерті Владислава IV”, яка є цінним джерелом з історії України середини і третьої чверті XVII ст., досі не була об’єктом комплексного ґрунтовного дослідження. Проте здійснена попередниками робота по дослідженню хроніки В.Коховського, безумовно, має велике значення для більш ґрунтовного, всестороннього вивчення вказаної пам’ятки.

Докладний аналіз хроніки В.Коховського став можливим через залучення і дослідження насамперед самої хроніки, а також значної кількості різноманітних джерел, більшість з яких опублікована.

Класифікація джерельної бази даної роботи здійснена згідно з видовими ознаками джерел. Весь комплекс писемних джерел поділяється на два роди: документальні і наративні.

Використані в дисертації документальні джерела можна поділити на такі різновиди: 1) розпорядча документація вищої державної влади з питань внутрішньополітичного характеру; 2) дипломатичні джерела; 3) міждержавна кореспонденція; 4) поточне діловодство.

Наративні джерела дисертаційного дослідження поділяються на хроніки, літописи, щоденники.

Серед хронік особливе місце посідає насамперед оригінал “Польських анналів” В.Коховського та їх переклади ХІХ ст. Власне вона і є об’єктом нашого дослідження. Також помітні хроніки польських авторів XVII ст. С.Твардовського, Я.Рудавського. З-поміж щоденників слід визначити щоденник литовського канцлера А.С.Радзивілла.

Серед наративних джерел українського походження чільне місце займають літописи Самовидця, Г.Граб’янки, С.Величка.

Необхідними для глибокого та всебічного дослідження обраної теми виявилися комплекси джерел, зосереджені в археографічних виданнях. Серед них – “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России” (ТТ. ІІІ, VII, X), “Архив Юго-Западной России” (Т.IV Ч.ІІІ), “Жерела до історії України-Руси” (Т.ІІІ, IV, VI, XII, XVI), “Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов” (Т.ІІІ), “Історія України в документах і матеріалах” (Т.ІІІ), “Документи Богдана Хмельницького”, “Воссоединение Украины с Россией” (Т.ІІ), “Документы об Освободительной войне украинского народа”.

З-поміж польських археографічних публікацій слід визначити “Польські історичні старожитності” (Starozytnoњжi historyczne Polskie), “Рідні спогади” (Ojczyste spominki), “Пам’ятна книга Я.Міхаловського” (Ksiega pamiкtnicza), “?еляції нунціїв апостольських та інших осіб про Польщу” (Relacye nuncyuszow apostolskich i innych osob o Polsce od roku 1548 do 1690). Серед рукописних пам’яток, використаних у дисертації, варто виділити історичні компіляції або “записки” краківського райці М.Голинського (поч.XVII – після 1672 р.).

У висновках до розділу зазначається, що використаний у дисертаційному дослідженні джерельний масив дозволяє ґрунтовно дослідити хроніку В.Коховського “Польські аннали від смерті Владислава IV” як джерело до історії України XVII ст. та пам’ятку польської історіографії.

У другому розділі – “Творча спадщина В.Коховського та його світоглядні принципи” – реконструюється життєвий і творчий шлях поета та історика, з’ясовуються основні чинники, що впливали на його світоглядні орієнтири протягом життя.

Зазначається, що життя і творчість В.Коховського були тісно переплетені з бурхливою історією Речі Посполитої другої половини XVII ст. На життєвому шляху хроніста можна виокремити три етапи, які якісно відрізнялися один від одного, але разом суттєво впливали на світогляд автора. Важливою передумовою їх формування була станова належність В.Коховського до середньої шляхти, що значно визначило певний спосіб мислення і дій.

Перший період (1646-1648) позначився перебуванням В.Коховського у колегіумі Новодворського у Кракові, одній з найкращих на той час шкіл Речі Посполитої. Колегіум, тісно пов’язаний з Краківською Академією, переживав період свого розквіту, був вільним від єзуїтських впливів і користувався особистою протекцією польського короля Владислава IV. Окрім звичайної гуманітарної освіти школа Новодворського давала знання з природничих наук, зокрема географії. Велике значення в школі надавалося історії, яка служила вихованню в учнях патріотизму. Багато уваги приділялося знайомству з актуальними політичними питаннями. Тут В.Коховський отримав блискучі знання з античної літератури, оволодів латиною, здобув знання з арифметики, історії та географії. Надалі хроніст продовжував удосконалювати свій освітній рівень, поглиблюючи свою обізнаність у латинській і польській поезії, історичній та теологічній літературі. Ще у перших літературних спробах В.Коховського стають очевидними симпатії і антипатії молодого поета, проступають оцінюючі характеристики політичних подій, зокрема в Україні у 1648 р. Поєднання літератури та історії стає характерною рисою творів В.Коховського.

Другий період (1650-1658) був пов’язаний з воєнною службою В.Коховського у польській армії. Участь хроніста у битві під Берестечком (червень 1651 р.) розпочала якісно новий етап у житті В.Коховського. Час, проведений ним у лавах польської армії, серйозно позначився на його світосприйманні, був цінним з точки зору накопичення власного життєвого досвіду, а також відомостей, які пізніше хроніст використає в “Польських анналах”. Аналіз поетичних творів В.Коховського даного періоду свідчить, що вони тісно переплетені з тогочасними подіями, є віддзеркаленням настроїв, що панували у польському середовищі. Симпатії автора виключно на боці польського війська. Надалі В.Коховський особисто брав участь у багатьох битвах, зокрема під Жванцем (1653 р.), Охматовим (1655 р.) та інших. Військове життя, участь у численних битвах – виховували у В.Коховського культ воїнської доблесті, щирий патріотизм, віру у месіанську долю Речі Посполитої. Пізніше це концептуально втілилося у “Польських анналах”.

Третій етап (1660-1699) позначився активною участю В.Коховського у політичному житті Речі Посполитої як суспільного діяча і королівського історіографа. На початку 60-х рр. XVII ст. хроніст починає писати свій фундаментальний твір “Польські аннали від смерті Владислава IV”. Цю роботу він не припиняє майже до кінця свого життя. В цей період світоглядні принципи поета та історика остаточно оформлюються. В.Коховський стає виразником ідей правлячих кіл Речі Посполитої. Кожна політична подія є для автора приводом для написання літературних творів, які нерідко стають панегіриками на честь державних діячів. У той же час суттєвий відбиток на світогляді В.Коховського мала глибока релігійність, палка віра у католицькі постулати, внаслідок чого у його творах чітко виявляються провіденціалістські тенденції. За своїми світоглядними переконаннями В.Коховського можна назвати державником, для якого могутність Речі Посполитої, велич польського народу, віра у богообраність своєї вітчизни були провідними гаслами протягом всього його особистого і суспільного життя.

У третьому розділі – “Польські аннали від смерті Владислава IV” як історичний твір” – розглядаються соціокультурні процеси у Речі Посполитій XVII ст., на тлі яких створювалась хроніка В.Коховського, визначаються історичні погляди польського автора, аналізується історична концепція “Польських анналів”.

На підставі аналізу політичних, культурних, релігійних процесів, які відбувалися у Польщі XVII ст., робиться висновок про те, що у середині XVII ст. Річ Посполита увійшла у смугу тривалої політичної кризи. Одним із вирішальних чинників останньої була Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького.

Визначаються особливості барокової історіографії, здійснюється періодизація польського бароко і характеристика барочного типу світосприймання, аналізується зв’язок бароко з попередніми культурно-історичними епохами. Наголошується, що “Польські аннали” В.Коховського є історико-літературним твором, який вмістив у собі ренесансні і барокові традиції.

На концепцію хроніки вплинули провіденціалістські історико-філософські доктрини сучасних В.Коховському авторів, раціоналістські тенденції, а також власні релігійні переконання автора.

У своєму творі хроніст виступив виразником та ідеологом “сарматизму”, тобто сукупності явищ і звичаїв польської шляхти. Визначення йде від міфу, висунутого тогочасними польськими письменниками XV-XVI ст., про походження поляків від давнього сарматського племені. Основними тезами сарматизму є твердження про богообраність Польщі, її національну самовиключність, непохитність станових привілеїв шляхти, месіанську роль Речі Посполитої у світовій історії. Наголошується, що політичним ідеалом В.Коховського є монархія із збереженням станових привілеїв шляхти.

Для написання своєї хроніки В.Коховський використав значну кількість наративних джерел (хроніки, щоденники, мемуари), документальний матеріал, власні спогади та спогади очевидців, які брали участь у тогочасних подіях. Серед авторів, творами яких користувався хроніст, можна відокремити Й.Пасторія, А.Тульдена, А.Біскупського, П.Коноядського, П.П’ясецького, А.Кордецького, Я.Виджди, А.Ольшовського, Кш.Стелановича, Я.Лосценіуса, збирача документів М.Голинського. Широка джерельна база і документальність викладу складають сильний бік хроніки.

В.Коховський розподілив свою хроніку на семирічні цикли – “клімактери” (лат.climakter – ступінь або критичний рік). Цю генеральну ідею свого твору він запозичив у античних авторів, які вважали, що кожні сім років у будь-якому біологічному організмі відбуваються суттєві зміни. В.Коховський пристосував ці твердження до польської історії: 1648 р., з якого починається виклад подій у хроніці, позначився смертю польського короля Владислава IV та вибухом козацького повстання під проводом Б.Хмельницького в Україні; через сім років, у 1655 р., Річ Посполита вступила у виснажливу війну зі Швецією; у 1662 р. відбулося заворушення конфедератів, а у 1669 р. бездарний правитель Польщі Ян Казимир зрікся престолу. Але при перекладанні ідеї фатальних семиріч на польський ґрунт В.Коховського вона виразно пройнялась духом провіденціалізму, пожвавлення якого загалом характерне для барокової історіографії. В цілому ж, зображення подій у “Польських анналах” носить світський характер, в них висвітлюються переважно воєнно-політичні події.

Наголошується, що цінність досліджуваної пам’ятки підвищують власні роздуми і коментарі її автора, його намагання вивести причини і наслідки подій, висловити власну думку і тим самим критично осмислити дійсність. Ці риси виділяють твір В.Коховського з-поміж праць його попередників і сучасників.

Наслідуючи традицію, яка існувала у польській історіографії у другій половині XVII ст., В.Коховський розглядає війну України з Річчю Посполитою як внутрішню (польське: “domowa”). Дуже часто головним супротивником Речі Посполитої у хроніста виступає кримський хан, бо, на його думку, польському королю гідно воювати з рівним монархом, а не з повстанцями у своїй країні.

Значна увага приділена В.Коховським створенню образів польських та українських діячів. Нерідко у творі зустрічаються визначення історичної особи ім’ям античного історичного, літературного або біблійного героя, яке несе певне смислове навантаження. Образи керівників Української держави (Б.Хмельницького, І.Виговського, Ю.Хмельницького, П.Тетері та ін.) позначені суперечливими характеристиками і побудовані на контрасті.

Високохудожня майстерність при обробці історичних фактів, ґрунтовність викладу, власні спостереження і висновки автору твору, широка джерельна база дозволяють вважати “Польські аннали” В.Коховського цінною пам’яткою польської історіографії XVII ст.

У четвертому розділі – “Відомості хроніки В.Коховського як джерело до історії України середини і третьої чверті XVII ст. (1648-1672 рр.)” – аналізуються наведені хроністом дані щодо історії Національно-визвольної війни українського народу та Руїни, визначаються джерела відомостей В.Коховського, а також твори української історіографії, які зазнали впливу “Польських анналів”.

Основний комплекс відомостей з історії зазначеного періоду міститься у першому томі хроніки В.Коховського, який охоплює події 1648-1655 рр. Вони переважно стосуються Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького. У другому томі В.Коховський виклав події 1655-1662 рр., зробивши наголос на воєнно-політичних акціях війни 1655-1660 рр., в яку були втягнуті Швеція, Річ Посполита, Росія та Україна. Серед українських подій автор детально висвітлив останні роки гетьманування Б.Хмельницького, діяльність І.Виговського, Ю.Хмельницького. У третьому і четвертому томах хроніки, які охоплюють відповідно 1662-1669 і 1669-1672 рр., події в Україні вже не складають основний сюжет твору, у висвітленні історії українського народу з’являється фрагментарність і однобічність. Діяльність українського гетьмана П.Дорошенка, морські походи кошового отамана І.Сірка розглядаються автором у контексті польсько-турецьких взаємовідносин.

Хроніка В.Коховського є цінним джерелом з воєнної, політичної і дипломатичної історії України середини і третьої чверті XVII ст. У творі висвітлені майже всі значні битви Національно-визвольної війни і Руїни: Жовтоводська, Корсунська, Зборівська, Берестецька, Батозька, Жванецька, битви під Охматовим, під Підгайцями тощо. Встановлено, що основними джерелами відомостей В.Коховського були документи коронної канцелярії, до якої він мав доступ в якості королівського історіографа, збірка документів (“записки”) М.Голинського, власні спогади, спогади очевидців. Належність хроніста до польського табору обумовила використання ним джерел, створених переважно представниками Речі Посполитої, і, відповідно наявність тенденційного ставлення до представників українського табору.

Виявлені хиби, допущені В.Коховським при описанні подій, що стосувалися історії України (зокрема, тривалість українсько-польських переговорів у Переяславі у 1649 р., причини припинення битви під Зборовом у серпні 1649 р., результати місії польського дипломата Я.Сосницького восени 1649 р., реєстр Війська Запорозького 1649-1650 рр., причини припинення Жванецької битви 1653 р. тощо).

Встановлено, що на сторінках “Польських анналів” міститься чимало відомостей, які до сьогодні є остаточно не з’ясованими, що свідчить про джерелознавчу цінність цієї пам’ятки (зокрема, відомості В.Коховського про родинну біографію Б.Хмельницького, українсько-польські переговори у червні 1648 р., дипломатичні заходи польського посольства у лютому 1649 р., дані про Лоєвську битву у липні 1649 р., біографію козацького полковника К.Бурляя, відомості про молдавську кампанію Т.Хмельницького, реляція Яна Шанявського про Батозьку битву, битва під Охматовим у 1655 р., дипломатичні заходи перед укладанням Слободищенського трактату у 1660 р., битва під Підгайцями у 1667 р. тощо).

Хроніка включає тексти переговорів, пункти замирення, листування між представниками України, Речі Посполитої, Османської імперії, Швеції. Порівняльний і текстуальний їх аналіз дає підстави стверджувати, що переважна більшість даних, наведених В.Коховським відповідає історичній дійсності.

Намагання В.Коховського критично опрацювати джерела свого твору, його спостереження і оцінки фактичного матеріалу свідчать про нові риси, притаманні історичній думці перехідного періоду від накопичення історичних знань до історичної науки у сучасному розумінні цього слова.

“Польські аннали” вплинули на українську історіографію XVIII ст., особливо на літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. Останній майже без скорочень переніс у свій твір відомості В.Коховського про причини початку Національно-визвольної війни українського народу, облогу Збаража, Зборівську кампанію, реєстр Війська Запорозького 1649-1650 рр. тощо. Зазначається, що хроніка В.Коховського вплинула й на таку пам’ятку української історіографії, як “Краткое описание Малоросії” анонімного автора, а також твори ХІХ ст., зокрема роботу М.І.Костомарова “Богдан Хмельницький”

У висновках викладені загальні підсумки дисертаційного дослідження.

Незважаючи на широку популярність і використання відомостей твору В.Коховського майже усіма дослідниками, які займалися розробкою питань історії України другої половини XVII ст., його хроніка так і не стала об’єктом ґрунтовного дослідження в якості історичного джерела.

Польськомовні переклади ХІХ ст. суттєво не відрізняються від латиномовного оригіналу хроніки XVII ст. Основні розбіжності стосуються лише пропусків деяких військових акцій часів Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Основний комплекс відомостей з історії України зосереджений на сторінках першого і другого томів “Польських анналів” В.Коховського, які охоплюють відповідно 1648-1655 рр. та 1655-1661 рр. Виклад подій в Україні протягом 1662-1672 рр. хоч і відзначається зменшенням обсягу даних та власних коментарів автора, але продовжує нести велике інформативне навантаження.

За суспільно-політичними переконаннями В.Коховського можна назвати державником, ідеалом якого була монархія на чолі із сильним харизматичним правителем, а також прибічником збереження прав шляхти, до якої за походженням він належав.

У своєму творі автор виступив типовим представником правлячих кіл Речі Посполитої, ідеологом принципів “польського сарматизму”. В цьому контексті хроніка дає можливість проаналізувати відношення польських урядовців до подій в Україні другої половини XVII ст. “Польські аннали” є історико-літературним твором, який вмістив у собі ренесансні і барокові традиції. Широка джерельна база, яку склали тогочасній історичні та полемічні твори, документи коронної канцелярії, свідчення очевидців, власні роздуми і коментарі хроніста, висока художня майстерність під час викладів, якісно відрізняють хроніку В.Коховського від решти тогочасних історичних творів.

Незважаючи на провіденціалістські впливи, головна увага у хроніці приділяється воєнно-політичній історії. Великої уваги набуває у В.Коховського тенденція до прагматичного тлумачення подій.

“Польські аннали” В.Коховського були одним із перших узагальнюючих творів з історії Речі Посполитої і України другої половини XVII ст. у порівнянні із багатьма іншими польськими пам’ятками того періоду.

Завдяки фактичній насиченості й оригінальним відомостям дані хроніки дозволяють повніше встановити хід військових, політичних, дипломатичних акцій урядів Б.Хмельницького, І.Виговського, Ю.Хмельницького, П.Тетері, П.Дорошенка тощо, механізм і особливості взаємодій представників польського і українського таборів.

Через широку популярність, ґрунтовність фактичних викладів матеріалу, твір В.Коховського вплинув на пам’ятки української історіографії XVIІІ й ХІХ ст.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені в наступних публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯАНОТАЦІЯ

Апросіна О.В. Хроніка Веспасіана Коховського як джерело до історії України середини і третьої чверті XVII ст. та пам’ятка польської історіографії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню хроніки польського поета та історика В.Коховського (1633-1700) “Польські аннали від смерті Владислава IV” як історичного джерела до історії України середини і третьої чверті XVII ст. та пам’ятки польської історіографії. На підставі широкого кола джерел та наукової літератури проаналізовано відомості В.Коховського, що стосуються історії України, визначено ступінь їх вірогідності та оригінальності. Висвітлено соціокультурні процеси у Речі Посполитій, на тлі яких створювалась хроніка. Реконструйовано біографію В.Коховського та його творчій шлях, визначено світоглядні принципи хроніста. Встановлено пам’ятки української історіографії, які зазнали впливу хроніки В.Коховського.

Ключові слова: Коховський, аннали, хроніка, сарматизм, Річ Посполита, літопис, Національно-визвольна війна, польська історіографія.

АННОТАЦИЯАННОТАЦИЯ

Апросина О.В. Хроника Веспасиана Коховского как источник по истории Украины середины и третьей четверти XVII в. и памятник польской историографии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2001.

Диссертация посвящена исследованию хроники польского поэта и историка В.Коховского (1633-1700) “Польские анналы от смерти Владислава IV” как источника по истории Украины середины и третьей четверти XVII в. и памятника польской историографии. Впервые в отечественной историографии на основе широкого круга источников и научной литературы анализируются сведения В.Коховского, которые относятся к истории Украины, определяется степень их достоверности и оригинальности.

Установлено, что польскоязычные переводы хроники XIX в. существенно не отличаются от латиноязычного оригинала XVII в. Доказано, что по убеждениям В.Коховского можно назвать государственником, политическим идеалом которого была монархия во главе с сильным харизматичным правителем, а также выразителем принципов польского сарматизма, основными постулатами последнего были утверждения о богоизбранности Польши, ее национальной самоисключительности, незыблемости сословных привилегий шляхты, мессианской роли Речи Посполитой во всемирной истории. Определено, что концепция “Польских анналов” содержит как провиденциалистские, так и прагматические тенденции при изложении фактического материала.

Выяснено, что особенностью хроники В.Коховского является художественное мастерство при обработке исторических фактов и литературное оформление излагаемых событий.

Основными источниками для хроники В.Коховского были сочинения Й.Пастория, А.Тульдена, П.Пьясецкого, А.Кордецкого, рукописные сборники документов М.Голинского, П.Коноядского, А.Бискупского, документы коронной канцелярии, свидетельства очевидцев и собственные воспоминания.

Проанализированы социокультурные процессы, которые происходили в Речи Посполитой в XVII в., на основании которых был сделан вывод о том, что к середине XVII в. Польша вошла в период затяжного политического кризиса. Подчеркивается, что одним из существенных факторов последнего стала Национально-освободительная война украинского народа под руководством Б.Хмельницкого. Определены основные черты барокковой историографии, ее связи с предыдущими культурно-историческими эпохами.

Доказаны широкие информативные возможности хроники при изучении событий в Украине в период Национально-освободительной войны и Руины.

“Польские анналы” оказали влияние на некоторые сочинения украинской историографии XVIII века, в частности, на летопись гадячского полковника Григория Грабьянки, “Краткое описание Малороссии” анонимного автора, а также произведения ХІХ в. – работу Н.И.Костомарова “Богдан Хмельницкий”.

Ключевые слова: Коховский, анналы, хроника, сарматизм, Речь Посполитая, летопись, Национально-освободительная война, польская историография.

ANNOTATIONANNOTATION

Aprosina O.V. Vespasian Kochovsky’s chronicle as a source in history of Ukraine of the middle and the third quarter of the XVIIth century and a monument of Polish historiography. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in history by speciality 07.00.06 – historiography, source study and special historical sciences.- Dniepropetrovsk National University, Dniepropetrovsk, 2001.

The dissertation is devoted to the research of the chronicle of Polish poet and historian V.Kochovsky (1633-1700) “Polish annals after Vladislav’s IV death” as a source in history of Ukraine of the middle and the third quarter of XVIIth century and a monument of Polish historiography. Having used a lot of historical sources and scientific literature the thorough analysis of data concerning history of Ukraine was done. V.Kochovsky’s creative heritage and course of life are reconstructed. It is also analysed his world outlook and historical views. The thesis examines historical and