АЖИППО ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ

УДК: 796.922

ОРІЄНТАЦІЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ КВАЛІФІКОВАНИХ

ЛИЖНИКІВ-ГОНЩИКІВ З УРАХУВАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

24.00. 01 – Олімпійський i професійний спорт

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання i спорту

Львів - 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському державному інституті фізичної культури Державного комiтету молодіжної політики, спорту і туризму України.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент Блещунова Катерина Миколаївна, доцент кафедри інформатики і біомеханіки Харківського державного інституту фізичної культури.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, доцент Камаєв Олег Іванович, професор кафедри олімпійського i професійного спорту Харківського державного інституту фізичної культури;

кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент Крупський Василь Павлович, доцент кафедри сезонних видів спорту Львівського державного інституту фізичної культури.

Провідна установа: | Дніпропетровський державний інститут фізичної культури i спорту, кафедра теорії фізичного виховання, організації і управління фізкультурним рухом, Державний комiтет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 16 листопада 2001 року о 16 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 11 жовтня 2001 pоку.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Високий рівень спортивних досягнень свідчить, що подальше просування до завоювання першості в тому чи іншому виді спорту лежить через докладно продуману, науково обґрунтовану систему підготовки спортивного резерву. Значне число праць (И.Г. Огольцов, 1984; В.Н. Манжосов, 1986; Ю.-Х.А. Кальюсто, 1987; В.С. Мартынов, 1992; О.И. Камаев, 1999 та інші) позитивно вплинули на формування загальнотеоретичних положень і практичних рекомендацій щодо оптимізації тренувального процесу лижників-гонщиків на етапах базової підготовки. Проте невирішених питань залишається ще досить багато.

Педагогічні та біологічні принципи підготовки, а також сучасні методи планування, які розробляються на основі проміжних і кінцевих установок, вимагають, щоб тренувальний процес було індивідуалізовано для кожного спортсмена в залежності від його конкретної підготовленості на етапі. Найбільші перспективи в цьому напрямку фахівці (М.Я. Набатникова, 1986; К.П. Сахновский, 1997; М.М. Булатова, 1997; В.Н. Платонов, 1999; Л.П. Матвеев, 1999 та інші) пов'язують із вирішенням проблеми формування оптимальної структури підготовленості, яка, з одного боку, відповідає вимогам змагальної діяльності в конкретній дисципліні, з іншого боку, враховує індивідуальні особливості спортсменів. Тому, вірогідність того, що процес спортивного вдосконалення буде розгортатися у оптимальному варіанті, залежить від того, як буде забезпечуватися спортивна орієнтація, тобто, за визначенням В.Н. Платонова (1999, С. 394): “…стратегия и тактика этой подготовки в системе обучения и тренировки”, яка передбачає найбільш повну відповідність її змісту, методів, форм, величини та динаміки навантажень індивідуальним особливостям спортсмена.

Утім із багатьох причин принцип індивідуалізації не завжди здійснюється на практиці, у тому числі й у лижному спорті. У цей час роботу фахівців ускладнює недосконалість системи контролю стану лижників-гонщиків, відсутність оціночних нормативів фізичної підготовленості спортсменів різного віку та кваліфікації. Недостатньо інформації щодо факторів, які визначають успіх у гонках вільним стилем пересування, даних про закономірності динаміки підготовленості в макроциклах підготовки. На стадії накопичення фактичного матеріалу перебуває вивчення індивідуальних особливостей фізичної підготовленості спортсменів, відсутні обґрунтовані наукові рекомендації. Усе це не дозволяє планомірно будувати процес спортивного вдосконалення, зробити його дійсно керованим. Розробка цих питань є насущною потребою і вимагає проведення подальших досліджень. Практична ж значущість проблеми не викликає сумнівів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалися у відповідності зі Зведеним планом НДР Державного комітету України з фізичної культури та спорту на 1998-2000 рр. за темою 2.4.5. “Розробка інформаційно-технічних засобів і методів для інтенсифікації навчально-тренувального процесу” (державна реєстрація № 0196U4021293). Автору належить збір та обробка експериментального матеріалу з фізичної підготовленості лижників-гонщиків різних вікових і кваліфікаційних груп.

Мета дослідження: теоретично та експериментально обґрунтувати підходи до орієнтації тренувального процесу на етапах річного макроциклу з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей фізичної підготовленості кваліфікованих лижників-гонщиків.

Задачі дослідження:

1.

2.

3.

Об'єкт дослідження – система етапного керування тренувальним процесом кваліфікованих спортсменів.

Предмет дослідження – методика індивідуалізації фізичної підготовки лижників-гонщиків на етапах річного циклу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці керованої системи підготовки лижників-гонщиків, адекватної цільовим орієнтирам етапу річного циклу та індивідуальним особливостям фізичного стану спортсменів. Розроблені практичні рекомендації, моделі організації тренувального процесу та оціночні таблиці були впроваджені в практику роботи відділень лижних гонок Харківського обласного вищого гуманітарного училища і ДЮСШ № 3 м. Харкова. За результатами дослідження підготовлено цикл лекцій, які використовуються в навчальному процесі Харківського державного інституту фізичної культури і Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні проблеми, розробці і безпосередньому виконанні основного обсягу теоретичної та експериментальної роботи, аналізі й узагальненні отриманого матеріалу. У роботах, виконаних у співавторстві, здобувачеві належать результати експериментальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були представлені на IV та V міжнародних наукових конгресах “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (м. Київ, 2000 р.; м. Мінськ, 2001 р.), всеукраїнських науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 1999 р.), “Фізична культура, спорт та здоров'я” (м. Харків, 2000 р.), щорічних інститутських і кафедральних наукових конференціях викладачів Харківського державного інституту фізичної культури.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в десятьох публікаціях, із них п'ять наукових статей у фахових виданнях України. П'ять публікацій підготовлено самостійно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 262 сторінках. Містить 36 таблиць, 22 рисунка і 19 додатків, які займають 77 сторінок обсягу. Складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 288 найменувань, із них 21 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та задачі дослідження, його об'єкт і предмет, описано рівень наукової новизни та практичне значення роботи, розкрито особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Шляхи оптимізації тренувального процесу лижників-гонщиків на базових етапах багаторічної підготовки” на основі огляду літератури викладаються сучасні уявлення про особливості змагальної діяльності класичним та вільним стилями пересування, структуру та нормативи фізичної підготовленості лижників різного віку та кваліфікації, теоретичні концепції та підходи щодо планування тренувального процесу. Звернено увагу на недостатність інформації за основними компонентами циклу етапного керування, що не дозволяє одержувати об'єктивні дані про підготовленість кожного спортсмена, визначати подальші напрями роботи та планувати корегуючи дії. Визначені основні напрямки дисертаційного дослідження, сформульовано гіпотезу.

У другому розділі “Методологія, методи та організація дослідження” визначено методологію, описано методи та організацію дослідження. Дослідження здійснювалися з позицій системно-структурного підходу і цільового керування. У роботі використано: аналіз теоретичних і методичних концепцій вітчизняних і зарубіжних авторів; вивчення практичного досвіду шляхом педагогічних спостережень, аналізу документів планування та обліку тренувального процесу, опитування тренерів і спортсменів; антропометрія та спірометрія; тестування з використанням хронометрування, тензодинамографії та пульсометрії; педагогічний експеримент; логічний і багатомірний статистичний аналіз.

Оцінка стану фізичної підготовленості кваліфікованих лижників-гонщиків, передбачала реєстрацію росту, ваги, життєвої ємкості легень, індексу гарвардського степ-тесту, визначення за даними контрольно-педагогічних тестів загальної (аеробної), спеціальної (аеробно-анаеробної), швидкісної (анаеробної гліколітичної) та силової витривалості, а також відносної сили основних м'язових груп.

Дослідження проводились у три етапи на базі ДЮСШ № 3, ДФСО Профспілок, Харківського обласного вищого гуманітарного училища, Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Перший етап (1996-1998 рр.) було присвячено перевірці інформативності діагностичних комплексів, вивченню динаміки показників і структури підготовленості лижників-гонщиків на етапах річного циклу, розробці модельних характеристик і визначенню рівнів фізичної підготовленості. Етапні дослідження лижників (n=76, кваліфікація – III р. – кмс) проводилися три рази на рік, наприкінці мезоциклів.

На другому етапі (1996-1998 рр.) вивчалися типи фізичної підготовленості лижників-гонщиків, проводилися дослідження, спрямовані на вивчення ефективності традиційного тренувального процесу. Зверталася увага на склад засобів і методів, аналізувалася динаміка тренувальних навантажень і показників фізичної підготовленості спортсменів, результати їхньої змагальної діяльності.

Третій етап (1998-2000 рр.) було спрямовано на експериментальну перевірку ефективності запропонованих підходів до індивідуально-групової орієнтації підготовки лижників-гонщиків, аналізу та обговоренню отриманих даних. У дворічному послідовному педагогічному експерименті взяли участь 15 лижників-юніорів – студентів Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Ефективність тренувального процесу оцінювалася за зміною показників фізичної підготовленості та результатами змагальної діяльності.

Третій розділ “Система етапного контролю фізичної підготовленості лижників-гонщиків” було присвячено обґрунтуванню інформативності досліджуваного комплексу показників, вивченню структури фізичної підготовленості лижників-гонщиків і розробці їхніх модельних характеристик.

Інформативність педагогічних і медико-біологічних тестів, що характеризують стан різних компонентів фізичної підготовленості лижників-гонщиків, перевірялася за сукупністю критеріїв, які доповнювали й виправляли один одного:

-

-

-

Використання одно- і багатофакторного дисперсійного аналізу дозволило установити, що найбільший вклад у мінливість показників підготовленості лижників-гонщиків вносить кваліфікація спортсменів (p<0,01-0,001). При цьому вплив кваліфікації виявляється або окремо від інших факторів (віку та періоду річного циклу), або в сполученні з ними. Це збігається з думкою В.С. Мартынова (1985) про те, що при інтерпретації результатів тестування з багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів варто виділяти основні: вік, кваліфікацію та період підготовки.

Кореляційний і регресійний аналіз виявив існування сильного і достовірного зв'язку спортивної майстерності з більшістю показників (р<0,05-0,001). Тест на рівновагу виявився вірогідно інформативним (р<0,05) тільки відносно до класичного стилю пересування. Неінформативним (р>0,05) для лижників-гонщиків виявився єдиний показник – кількість циклів рухів при 6-кратному доланні 200 м підйому поперемінним двокроковим ходом.

Порівняння ліній регресії у різних кваліфікаційних групах дозволило встановити схожу залежність між приростом окремого показника фізичної підготовленості й зміною спортивного результату на змагальній дистанції. Р-значення для нахилів практично не має статистично достовірних розходжень (р>0,05). Це дозволяє використовувати рівні міжгрупові величини нахилу щодо координатної осі для кваліфікаційних груп лижників-гонщиків від III до I-го розряду.

Високі коефіцієнти множинної детермінації (відсоток дисперсії, що пояснюється, складає 72,8-92,0%) показують, що використання в етапному педагогічному контролі запропонованих діагностичних комплексів із 13-15 показників дозволяє досить повно і всебічно оцінювати рівень фізичної підготовленості лижників-гонщиків. Проте ці комплекси виявилися більш інформативними відносно вільного стилю пересування (пояснюють 87,0-92,0% дисперсії проти 72,8-79,1% для класичного стилю).

З огляду на можливість компенсації одних фізичних здібностей за рахунок добре розвинутих інших, у дослідженні були використані ще дві процедури: послідовне зменшення групи перемінних методом покрокової множинної регресії та вибір кращих моделей множинної регресії з усіх можливих комбінацій. Це дозволило з'ясувати, що для попереднього прогнозу спортивних результатів лижників-гонщиків можна використовувати діагностичний комплекс, який складається з двох-семи критеріїв. У підготовчому періоді досить інформативними є сполучення таких показників: час і кількість циклів в імітації 6х150 м поперемінним двокроковим ходом у підйом, кількість циклів на тренажері за 3 хв., час бігу на 5 км, життєва ємкість легенів, відносна сила при поштовху двома руками. У рівняннях регресії змагального періоду переважають показники: час у 6-кратному доланні 200 м підйому поперемінним двокроковим ходом та 400 м одночасним двокроковим ковзанярським ходом, кількість циклів на тренажері за 3 хв., відносна сила при відведенні та приведенні ноги. Сполучення цих показників визначає дисперсію спортивних досягнень юнаків і юніорів у лижних гонках на 60–90%.

З метою програмування процесу підготовки кваліфікованих лижників-гонщиків були проведенні дослідження, спрямовані на виявлення як ролі окремих якостей і властивостей спортсменів у забезпеченні ефективності змагальної діяльності, так і співвідношень і взаємозв'язків цих параметрів у загальній структурі фізичної підготовленості на кожному етапі річного циклу. Реальну значущість кожної характеристики з урахуванням взаємодії всіх складових діагностичного комплексу було визначено за коефіцієнтами часткової кореляції (табл. 1). Це дозволило виявити ведучі фактори змагальної діяльності спортсменів, а також ще раз підтвердити існуючі розходження в структурі фізичної підготовленості лижників залежно від періоду річного циклу і специфіки змагальної діяльності. Розкрита реорганізація рівня значимості і характеру взаємозв'язків компонентів дала можливість визначити рангову вагомість показників для виведення інтегральної бальної оцінки фізичної підготовленості. Крім того, це створює необхідні передумови для керування тренувальним процесом, указуючи, на вдосконалення яких компонентів підготовленості повинен бути спрямований процес спортивного тренування на тому або іншому етапі річного циклу.

Таблиця 1

Коефіцієнти вагомості показників фізичної підготовленості лижників-гонщиків

(за значенням стандартизованих часткових коефіцієнтів регресії???–коефіцієнтів)

Умовні позначення: к/с – класичний стиль, в/с – вільний стиль; О2к/К – одночасний двокроковий ковзанярський хід, П2к – поперемінний двокроковий хід.

Для періодів річного циклу були визначені модельні характеристики лижників-гонщиків різного віку та кваліфікації. Відносно до них здійснювалося перетворення вихідних даних у нормовані величини () з урахуванням кваліфікації спортсменів, стилю пересування і періоду річного циклу.

Таким чином, проведені розрахунки дозволили здійснити оцінку підготовленості лижників-гонщиків декількома способами: одержати деталізований “профіль” фізичної підготовленості конкретного спортсмена (на підставі нормованих величин), а також вивести інтегральну оцінку двома методами: методом підсумовування і методом вагових коефіцієнтів. Усі ці дані можна зіставити з розробленою 3-рівневою шкалою оцінки, тобто віднести рівень підготовленості конкретного спортсмена до однієї з наступних категорій: висока, середня чи слабка. Орієнтація на оціночні шкали дозволяє якісно та кількісно характеризувати стан окремих компонентів рухової функції кожного спортсмена, ранжувати і групувати спортсменів за особливостями фізичної підготовленості.

У четвертому розділі “Типологічні особливості фізичної підготовленості лижників-гонщиків” визначені та вивчені типологічні особливості фізичної підготовленості лижників-гонщиків за такими ознаками:

-

-

-

Визначено, що причиною, яка затримує вихід спортсменів на належний рівень спортивних досягнень у віковій групі, є диспропорція в розвитку якостей і здібностей, які формують основні фактори підготовленості в лижних гонках (рис. 1).

Рис. 1. “Профіль” фізичної підготовленості лижників-гонщиків у змагальному періоді (нормовані величини).

Виявлено, що на кваліфікаційному рівні I-й розряд–КМС рівнозначне володіння стилями демонструють лише 34,8% лижників-гонщиків, вільний стиль є ведучим у 65,2% спортсменів. Виконання розрядного нормативу в гонці вільним стилем, як правило, випереджає виконання відповідного нормативу в гонці класичним стилем. Це пов'язано з наявністю певних розбіжностей у вимогах до фізичної підготовленості лижників-гонщиків: починаючи з другого розряду, класичний стиль пересування висуває вищі вимоги до рівня розвитку окремих показників, насамперед, життєвої ємкості легенів, індексу гарвардського степ-тесту, спеціальної витривалості та силової витривалості м'язів ніг. Цей факт дозволяє рекомендувати тренерам для підготовки спортсменів-універсалів (які рівнозначно володіють різними стилями) орієнтуватися на більш високі нормативи, тобто на рівні третього розряду – працювати за модельними характеристиками для вільного стилю, на більш високих розрядах – за модельними характеристиками для класичного стилю.

Опрацювання нормованих величин фізичної підготовленості лижників-гонщиків методом кластерного аналізу дозволила виявити, що в різні періоди річного циклу досить численною є група спортсменів (до 59,2%), у яких “профіль” фізичної підготовленості характеризується зниженим рівнем відносної сили основних м'язових груп. У підготовчому та змагальному періодах це поєднується з низькими величинами життєвої ємкості легень і швидкісної витривалості (рис. 2). У перехідному періоді до цього переліку ще додаються показники загальної (аеробної), спеціальної (аеробно-анаеробної) та силової витривалості.

Рис. 2. “Профіль” фізичної підготовленості лижників-гонщиків різних типологічних груп у змагальному періоді.

1-а група – із відносно рівномірним розвитком показників підготовленості;

2-а група – із зниженим рівнем відносної сили основних м'язових груп;

3-я група – із підвищеним рівнем відносної сили основних м'язових груп.

Результати вивчення представництва лижників-гонщиків із різними типами фізичної підготовленості у групах із неоднаковою віково-кваліфікаційною динамікою спортивної майстерності доводять, що велика частка спортсменів (59%), спортивні результати яких відповідають кваліфікаційним вимогам вікової групи або випереджають їх, є представниками першої або третьої типологічної групи, тобто характеризуються рівномірним розвитком показників фізичної підготовленості або мають підвищений рівень відносної сили основних м'язових груп (рис. 3). Інша частка лижників (41%) виконує розрядні нормативи, маючи знижений рівень відносної сили. Утім, така картина характерна переважно для молодих спортсменів. Так, 28 із 41% припадає на частку молодших юнаків, 11% – на частку старших юнаків. Частина юніорів із зниженим рівнем відносної сили складає тільки 2%. Ймовірно, що у юних лижників-гонщиків недолік силової підготовленості може компенсуватися добрим володінням технікою вільного стилю пересування, проте у юніорів можливості такої компенсації менші.

Рис. 3. Співвідношення лижників-гонщиків різних типів фізичної підготовленості у групах із різноманітною віково-кваліфікаційною динамікою спортивної майстерності (змагальний період, вільний стиль). Умовні позначення як на рис. 2.

У спортсменів, чиї спортивні результати відстають від кваліфікаційних вимог вікової групи, ситуація прямо протилежна: тільки 27% лижників-гонщиків мають 1-й або 3-й тип фізичної підготовленості. У переважної більшості (73%) спортсменів фізична підготовленість характеризується зниженим рівнем розвитку силових можливостей: із них 10 – старші юнаки і 63% – юніори.

У цілому, матеріали розділу доводять, що як критерії ефективності тренувального процесу лижників-гонщиків на етапах базової підготовки варто розглядати не тільки результати змагальної діяльності, але також і пропорційність у розвитку показників фізичної підготовленості спортсменів. Високі та стабільні спортивні результати в гонках різними стилями забезпечуються таким фізичним станом, що характеризується відносно рівномірним розвитком показників. Головна причина повільного та однобічного спортивного вдосконалення – низький рівень і нерівномірний розвиток фізичних якостей спортсменів. У зв'язку з цим було висунуто припущення, що значне поліпшення спортивних результатів можливо лише за умови ліквідації існуючих прогалин у фізичній підготовленості спортсменів за допомогою спеціально організованого тренувального процесу. Результати аналізу “профілю” фізичної підготовленості служать передумовою для спрямованої корекції тренувального процесу, його індивідуалізації на черговому етапі річного циклу або в наступному спортивному сезоні.

У п'ятому розділі “Основні напрямки індивідуалізації тренувального процесу лижників-гонщиків” викладені результати дослідження, спрямованого на вивчення традиційної методики побудови тренувального процесу лижників, основні напрями індивідуальної орієнтації підготовки лижників-гонщиків та підсумки експериментальної перевірки ефективності розроблених підходів.

Передбачалося, що чинниками, які забезпечують формування різних типів фізичної підготовленості можуть виступати обдарованість спортсмена і особливості рухової діяльності (рис. 4).

Рис. 4. Фактори, що визначають структуру фізичної підготовленості спортсменів.

Аналіз реальних прикладів побудови тренувального процесу дозволив стверджувати, що недоліки, виявлені у фізичному стані лижників-гонщиків, обумовлені недостатньою адекватністю традиційної структури тренувальних навантажень у річному циклі підготовки вимогам змагальної діяльності та індивідуальним особливостям спортсменів. У практиці підготовки кваліфікованих лижників-гонщиків зберігається тенденція надмірного захоплення низькоінтенсивною роботою аеробної спрямованості. Сумарний обсяг навантажень, які виконуються у I та II-й зонах інтенсивності, нерідко складає 60–80% загального місячного обсягу циклічного навантаження. Засоби силової спрямованості використовуються в невеликому обсязі і не регулярно. Тому певними резервами для оптимізації тренувального процесу лижників-гонщиків може бути перегляд структури тренувальних навантажень, її диференціація й індивідуалізація на основі своєчасної діагностики ведучих і відстаючих якостей спортсменів.

Для практичної реалізації цього методичного напрямку було:

-

-

-

Рис. 5. Алгоритм (цикл) прийняття рішення при плануванні чергового етапу (мезоциклу) підготовки спортсменів.

Запропонована концепція ґрунтується на організації необхідних корекцій тренувального процесу в напрямку переважного “підтягування” відстаючих якостей у підготовчому періоді річного макроциклу. Проте на відміну від попередніх досліджень алгоритм приймання рішення при плануванні чергового етапу (мезоциклу) підготовки лижників-гонщиків передбачає оцінку міри “важливості” слабких ланок, аналіз попередньої системи підготовки та врахування етапу річного циклу. При виявленні недоліків у структурі фізичної підготовленості спортсменів у перехідному або підготовчому періодах доцільно здійснювати індивідуально-групову корекцію тренувального процесу в напрямку переважного “підтягування” відстаючих показників. У змагальному періоді вибір стратегії залежить від міри “важливості” слабких ланок. У випадку їхньої значної “вагомості” для досягнення запланованого спортивного результату передбачено акцентоване використання різних груп вправ, спрямованих на “підтягування” відстаючих показників фізичної підготовленості. Якщо слабкі ланки можна компенсувати, варто зосередитися на удосконаленні тих компонентів, які є “ведучими” і найбільш повно характеризують індивідуальні переваги кожного спортсмена.

Таблиця 2

Напрямки орієнтації тренувального процесу лижників-гонщиків при розбіжності

індивідуальних показників із модельними характеристиками

Експериментальна перевірка запропонованих підходів проводилася в найпроблемнішій групі спортсменів – лижниках-юніорах, у яких спортивні результати відставали від віково-кваліфікаційних нормативів (n=15). Основними задачами, що вирішувалися в експериментальному сезоні, були:

- “

-

-

Тренувальні навантаження розподілялися з врахуванням конкретних “відстаючих” показників у рівні підготовленості спортсменів (слабких ланок) при дотриманні загальних стратегічних напрямків підготовки. Виявлені в результаті контролю “слабкі ланки” визначали відносні обсяги всіх спеціальних засобів тренування. Проте на відміну від рекомендацій інших дослідників (А.А. Яковлев, 1987; О.О. Чередниченко, 1995 та інші) збільшення частки тренувальних навантажень відповідно до типових ознак здійснювалося поетапно. Обсяг та інтенсивність тренувальних засобів, а також їхнє співвідношення змінювалися в місячних і тижневих циклах залежно від етапу, періоду та індивідуального стану спортсменів. Вибіркові впливи на окремі фактори підбиралися з урахуванням локального компонента і принципу системності.

Для лижників-гонщиків, які мали відставання в розвитку силових здібностей, здійснювалося поступове збільшення обсягу силових навантажень (на 20–30% у порівнянні з попереднім мезоциклом), значне розширення групи засобів за рахунок загально-підготовчих і спеціально-підготовчих вправ, формування комплексів вправ за принципом анатомічної (на м'язові групи) і педагогічної (на силові здібності) спрямованості, дотримання переважної спрямованості на розвиток силової витривалості.

Програма підготовки з акцентованим розвитком аеробних можливостей передбачала збільшення загального обсягу роботи, у тому числі у змішаній зоні енергозабезпечення на 30-40%, а засобів силової спрямованості (переважно силова витривалість у формі кругового тренування) – на 20-30%, розширення групи засобів за рахунок використання високої рухової щільності занять, рухових переключень, варіативності умов зовнішнього середовища, вправ глобального характеру.

Для розвитку спеціальної та швидкісної витривалості лижників-гонщиків використовувалося сполучено-послідовне удосконалення силового та швидкісного компонентів спеціальної витривалості: збільшення частки навантажень аеробно-анаеробної спрямованості на 20-30%, анаеробної спрямованості на 10-20%, а швидкісно-силової – на 15-20%.

Дослідження показали, що використання лижниками-гонщиками запропонованих рекомендацій з корекції тренувального процесу супроводжується:

-

-

-

Таблиця 3

Зміни спортивних результатів лижників-гонщиків у гонці на 10 км (с)

протягом контрольного та експериментального сезонів

Умовні позначення: Вихідн. – вихідний сезон (попередній контрольному); Контр. – контрольний сезон; Експер. – експериментальний сезон.

Найбільш істотні зміни в рівні спортивних досягнень відбулися в гонці на 10 км класичним стилем пересування – поліпшення в середньому на 220 с (9,0%). До виконання нормативу I-го розряду упритул наблизилися 80% лижників. У гонці на 10 км вільним стилем середнє поліпшення результатів складає 96 с (4,4%). Тут 40% учасників експерименту змогли виконати I-й розряд. Помітно підтяглася до цього нормативу й інша частина спортсменів. Різниця в спортивних результатах у гонках різними стилями в учасників експерименту склала не більш одного міжрозрядного інтервалу, що дозволяє говорити про рівне володіння стилями.

Таким чином, задачі, які були поставлені в експериментальному сезоні, були вирішені. Результати експерименту дозволяють говорити про правильність обраної стратегії підготовки і позитивний досвід використання запропонованих підходів.

Шостий розділ “Обговорення результатів дослідження” присвячено аналізу та обговоренню отриманих даних, їх порівнянню з матеріалами інших дослідників.

Порівняння інформативності діагностичних комплексів із даними інших авторів (С.В. Чернышов, 1980; А.Л. Кривенцов, 1980; Т. Кошкарев, 1984; Б.Ф. Черемняков, В.С. Мартынов, 1986) свідчить про їхню певну перевагу перед існуючими, оскільки вони пояснюють вищий рівень дисперсії спортивних результатів при значно меншій кількості показників. Крім того, особливість методики педагогічного контролю проявляється у врахуванні міри важливості кожного фактора у структурі підготовленості залежно від періоду макроциклу та стилю пересування.

Зіставлення кількісних характеристик фізичної підготовленості досліджуваного контингенту лижників із результатами, які були зафіксовані 20-30 і більше років тому, вказує на те, що рівень розвитку більшості фізичних якостей майже не змінився. Утім у порівнянні з даними В.Н. Манжосова (1986) в обстежених лижників-гонщиків дещо знижені показники життєвої ємкості легенів, а зіставлення з нормативами В.И. Шапошниковой (1958) і А.А. Архипова (1969) вказує на деяке погіршення результатів з бігу на 400 м, тобто швидкісної витривалості. Напевне, підвищення ефективності змагальної діяльності лижників-гонщиків відбулося переважно за рахунок прогресу технічної підготовленості спортсменів та поліпшення матеріально-технічної бази: підвищення якості інвентарю, поліпшення ковзання, кращої підготовки трас тощо.

Важливим наслідком досліджень є визначення типологічних особливостей фізичної підготовленості лижників-гонщиків за різними критеріями. Використання методів автокласифікації у процесі дослідження дозволило одержати наочне представлення щодо стратифікаційної структури всієї досліджуваної сукупності об'єктів і виділити три основні категорії спортсменів. Точність діагностики лижників-гонщиків різних типологічних груп здійснюється з 88–100% надійністю, що можна вважати певним досягненням для вирішення практично важливих завдань.

Запропоновані підходи до орієнтації та корекції підготовки також мають свої особливості, які виявляються у поступовій зміні співвідношення засобів та врахуванні міри важливості слабких ланок у стані спортсменів, періоду підготовки та попередньої системи підготовки. До того ж вони містять у собі всі основні ознаки програмованого навчання:

-

-

-

-

-

Зіставлення отриманих результатів із даними інших авторів дозволяє говорити про те, що запропонована стратегія підготовки не поступається їм за своєю ефективністю. Особливо важливо, що високих темпів прогресу вдалося домогтися за рахунок менших сумарних обсягів циклічного навантаження.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті типів підготовленості лижників-гонщиків та конкретизації підходів до індивідуально-групової орієнтації й корекції тренувального процесу. Основними висновками можна визначити такі.

1.

2.

а) перманентний стан спортсменів змінюється під спільним впливом віку, кваліфікації та періоду річного циклу. Найбільший внесок у мінливість показників фізичної підготовленості лижників-гонщиків вносить фактор кваліфікації (p<0,01-0,001). Достовірний вплив факторів віку та періоду річного циклу виявляється на порівняно невеликому числі показників фізичної підготовленості (p<0,05-0,001);

б) взаємозв'язок “спортивні результати – показники фізичної підготовленості” адекватний лінійній і ряду нелінійним регресійним моделям. При цьому, у рамках кожної кваліфікаційної групи спортсменів є схожа залежність між приростом окремого показника фізичної підготовленості та зміною спортивного результату на змагальній дистанції (p>0,05);

в) існує вагомий (р<0,05-0,001) кореляційний зв'язок спортивної майстерності із загальною, швидкісною, силовою та спеціальною витривалістю, відносною силою основних м'язових груп, індексом гарвардського степ-тесту, життєвою ємкістю легень, ваго-ростовим індексом. Кореляція цих показників із спортивними досягненнями лижників-гонщиків складає величини в межах 0,260-0,889 (при критерії r=0,244). Зафіксовано дуже слабкий статистичний зв'язок спортивних результатів із показниками рівноваги та відсутність такого (p>0,05) із кількістю циклів при 6-кратному подоланні 200 м підйому поперемінним двокроковим ходом;

г) запропоновані діагностичні комплекси дозволяють досить повно та усебічно оцінювати рівень фізичної підготовленості лижників-гонщиків (r2=72,8-92,0%). Попереднє прогнозування вірогідного спортивного результату лижників-гонщиків можна здійснювати за рівняннями множинної регресії з двох-семи найбільш важливих критеріїв фізичної підготовленості. Ці математичні моделі визначають дисперсію спортивних досягнень у лижних гонках на дистанціях 10 км вільним і класичним стилями на 59,7-90,2%.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ажиппо О.Ю. Інформативність критеріїв спеціальної підготовленості кваліфікованих лижників-гонщиків // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / Під ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 1998.– № 5.– С. 12-16.

2. Ажиппо О.Ю., Шепеленко Г.П. Педагогічний контроль навантажень у лижному спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / Під ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 1998.– № 5.– С. 16-18.

3. Ажиппо О.Ю. Критерії та структура спеціальної підготованості кваліфікованих лижників-гонщиків // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. – Львів: ЛДІФК, 1999. – Вип. 3. – С. 290-293.

6. Ажиппо А.Ю., Блещунова Е.Н., Джигалова Л.С. Использование компьютерных технологий в системе педагогического контроля в спорте // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / Під ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 1999. – № 7.– С. 52-57.

9. Ажиппо О.Ю., Блещунова К.М. Класифікація лижників-гонщиків за структурою спеціальної підготовленості // Слобожанський науково-спортивний вісник: Зб. наук. праць. – Харків: ХаДІФК, 2000. – Вип. 3. – С. 10-13.

Ажиппо О.Ю. Структура спеціальної підготовленості лижників–гонщиків // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – Харків: ХДПУ, 1998.– С. 66-69.

4. Ажиппо О.Ю., Спіцин В.В. Топографія силової підготовки лижників–гонщиків // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – Харків: ХДПУ, 1998.– С. 69-71.

7. Ажиппо О.Ю. Контроль та моделювання тренувальних навантажень у лижному спорті (з використанням СУБД Access 97) // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 5. – С. 91-96.

8. Ажиппо О.Ю. Динаміка структури спеціальної підготовленості лижників-гонщиків у річному циклі тренування // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей IV міжнародного наукового конгресу. – К.: Олімпійська література, 2000. – С. 4.

10. Ажиппо А.Ю., Блещунова Е.Н. Типологические особенности физической подготовленности квалифицированных лыжников-гонщиков // Олимпийский спорт и спорт для всех: Тезисы V международного научного конгресса. – Минск: Белорусская государственная академия физической культуры, 2001. – С. 188.

АНОТАЦІЇ

Ажиппо О.Ю. Орієнтація тренувального процесу кваліфікованих лижників-гонщиків з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей фізичної підготовленості . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і