НА ТЕМУ:

Вчення Ф.Бекона про "ІДОЛИ" та метод пізнання

Біля колиски нового бачення наукових проблем стоїть знаменитий англійський політичний діяч і філософ ФРЕНСІС БЕКОН (1561-1626).У своїй праці “Новий органон” Бекон обгрунтовує погляди на мету і призначення науки, розробляє основні принципи індуктивного методу дослідження. Афоризм Бекона “Знання – сила” до цього часу с символом науки. Життя Ф.Бекона – це шлях боротьби й слави. Вчиться в Кембріджі і Парижі, вивчає право, проходить підготовку до державної служби. При королеві Єлизаветі він – радник з надзвичайних справ, а при королі Якові I робить блискучу кар’єру, посідає вищі державні посади: 1617р.- лорд охоронник королівської печаті, 1619р. – великий канцлер, 1620р. –одержує титул барона Веруламського, віконта Сент-Алабамського. Двірцеві інтригі, заздрощі, наклепи призвели до його утисків. Він був ув’язнений в Тауер, кінець життя провів у своєму маєтку. Помер від простуди, яку дістав під час дослідів по замороженню продуктів харчування.

Аналізуючи сучасний йому стан науки, Бекон характеризує її як мертву, непорушну, як статуя, порівнює з вмглядом Сцілли – з лицем діви і тілом, що переходить у звірине. Отже, за загальним положенням науки , яка начебто міє гарний, привабливий вигляд, криються пусті слова. Наука займається зіставленням давно відкритих речей, а не пошуком шляхів до нових відкриттів. Адже кінцева мета науки – винаходи та відкриття, задоволення потреб і покращення життя, а не людська користь. Оскільки в сучасному стані наука не здатна вирішувати позитивні завдання, слід її перебудувати.

Критична, руйнівна частиннафілософської системи Бекона спрямована на виявлення причин людських помилок і на вироблення рекомендацій для їх переборення. В його творчості виділяють два основних напрями: вчення про “ідолів” (або привиди) і критика схоластичного методу пізнання.

Головною перепоною на шляху пізнання природи є засміченість відомості так званими “ідолами” – спотвореними образами дійсності, хибними уявленнями й поняттями. Людина помиляється через тупість, недостатність знань, обмеженність.

Розділяють чотири види “ідолів”: “ідоли” роду, “ідоли” печери,

“ідоли” ринку, “ідоли” театру (теорій).

“ІДОЛИ” РОДУ – це хибні уявлення про світ, притаманні цілому людському роду, вони є результатом обмеженості людського розуму і органів чуття. Ця обмеженість проявляється насамперед в антропоморфізаціі речей, тобто в наділенні природних явищ людскими характеристиками; приймаються до уваги лише ті сни , які збулись, але забувають ті, які не підтвердились. Для зменішення шкоди, нанесеної пізнанню “ідолами” роду, людям необхідно зіставляти показання органів чуттів з предметами навколишнього світу і тим самим перевіряти їх вірність.

“ІДОЛИ” ПЕЧЕРИ (особистого світогляду) – це спотворені уявлення про дійсність, пов’язані з сіуб’єктивністю сприйняття довкілля. У кожної людини є своя печера, тобто свій суб’єктивний внутрішній світ, що накладає відбиток на всі його судження про речі і процеси дійності.Нездатність людини вийти за межі своєї суб’єктивності і є причиною даного виду помилок.

“ІДОЛИ” РИНКУ - це забобони суспільних відносин, які є наслідком розмов – випадкового і неправильного вживання слів, промов тощо. Люди в одні і ті ж слова вкладають різний зміст, і це спричиняє пусті і безпідставні суперечки та відволікає від вивчення природи і правильного її розуміння. Цим самим Бекон критикує схоластичне словоблуддя на зразок того: “Чи зможе Бог створити камінь, який не зможе підняти?” – яке, як правило, відбувалося в місцяхскупчення людей – на ринках, площях.

“ІДОЛИ” ТЕАТРУ (теорій) – це різні догми попередніх теорій і філософій, які виникають внаслідок некритичного запозиченняїх ідей. Згідно з Бекеном, кожна філософська система - це зіграна перед людьми драма чи комедія. Скільки в історії існувало філософських систем, скільки було поставлено драм і комедій з зображенням вигаданих, штучних світів. Але люди ці вистави сприймають як істинні, керуються їх ідеями як основними в своєму житті.

“Ідоли” роду і печер є природними властивостями індивіда подолати їх можна шляхом саоосвіти і самовиховання. “Ідоли” ринку і театру набуті розумом, завдки пануванню над людиною минулого досвіду: авторитету церкви, мислителів тощо. Подолати їх можна через зміну суспільної свідомості.

Зв’зку з цим Бекон велику увагу приділяє критиці схоластичною філософії, яка є найбільшою перешкодаю на шляху вивчення природи. Головний недолік схоластики Бекон вбачавє її абстракності, в зосередженості всієї розумової діяльності на силогізмах, на виведенні із загальних положень часткових висновків. Схолостичній теорії силогізму Бекон протиставив інуктивний метод.

Успіх науки залежить від досвіду, але він без певного методу – лише блукання у темряві. Як рука без знарядь здатна зробити небагато, так і розум потребує знаряддя, методу, яким є індукція, і віднеї залежить врятування наук.Істинна індукція через чуттєвє і окреме посткпово піднімається до усвідомлення загальних положень, завдяки чому наука стає плідною. Індукція виводить з дослідів, експерементів загальні положення, а потім з цих загальних положень чи принципів – нові досліди і експеременти.

Як родоначальник англійського емпризму Бекон свій метод базує на визнанні вагомої ролі досвіду в пізнанні. Пізнання – ніщо інше, як відображення зовнішнього світу в свідомості людини. Воно починається з чуттєвих показників, із сприцняття зовнішнього світу, але смтанні, і свою чергу, потребують експериментальної перевірки, підтвердження та доповнення.

Великого значення Бекон надає розгляду науки,