(лат. liberalis — вільний), приведуть до посилення тенденції вимоги всякої рівності — економічної, політичної, розумової, статевої і т.д., а також наростання вільнодумства в суспільстві, поблажливості і потурання у відношенні всякого роду індивідуальних волевиявлень, типу «я так хочу», і сформують в підсумку особливий тип: самовпевнених і зарозумілих громадян. Демократизація життя і розуму неминуче закінчиться пануванням середнього класу, тобто скромних, однорідного розуму людей, не занадто багато працюючих і щасливих у своїй однаковості. «Виробиться», вважав мислитель, середня людина, орієнтована на швидкоплинні потреби, на нескінченне відстоювання своїх прав і свобод, природи і суті яких вона не знає. Середня людина сформує етику, вільну від усяких містичних, релігійних початків, і буде впевнена, що розкриттю почуття її власного достоїнства буде сприяти прагнення до розкоші і багатства. До речі, саме таке існування людей визнавав гідним французький дрібнобуржуазний соціаліст Прудон (середина XIX ст.). Процеси «змішувального спрощення націй, станів, людей» відбуваються, на думку К. Леонтьєва, в космічних масштабах, мають природно-історичний характер, а тому жодна країна не зможе їх уникнути.
Інший російський мислитель XIX ст. М. Федоров називав Європу «цивілізацією молодих». Її головну особливість він бачив в тому, що сини людські зняли з себе обов'язки перед батьками, предками, тобто перед традицією, відокремилися від них в своїй гордині, перестали рахуватися з минулим, забули свій синівський обов'язок: «Притча про блудного сина стала символом європейського способу життя». До старших стали відноситися як до перешкоди для юнацьких дерзань і вседозволеності. Характеристика «цивілізації молодих» у своїй повноті проявилася в XX ст., коли медицина і психіатрія ввели поняття старості, старечого склерозу, маразму, обгрунтувавши тим самим право молоді не рахуватися з досвідом старшого покоління. Слід зазначити, що легалізацію сексу М. Федоров пов'язував зі специфікою «цивілізації молодих», що, за його словами, відродила культ язичеської «народної Афродіти».
До аналогічних висновків прийшов іспанський філософ XX ст. Ортега-і-Гассет: ліберальна демократія і техніка створили в Європі особливий тип людини, не просоченої духом традицій, пихатої в своїй вірі в прогрес. Сучасний європеєць, стверджував мислитель на початку століття, претендує на необмежені права (не задумуючись при цьому про своє право на це) і зовсім не думає про обов'язки, не рахується в досягненні своїх цілей ні з ким і ні з чим. Європеєць XX ст. має мораль без її серцевини — свідомості служіння і обов'язку. «Аморальність нині стала ширвжитком», а відраза до обов'язку вкоренилася метафізично, породивши «майже комічний феномен нашого часу — культ молодості як такої». «Середній» європеєць нагадує розпещену дитину, якій властиві дві риси: «безперешкодний ріст життєвих запитів і, отже, нестримна експансія власної натури і, друге, вроджена невдячність до всього, що зуміло полегшити їй життя». Ортега порівнював сучасного йому європейця з «дикуном, що сказився», тому що «нормальний дикун» шанує традиції, додержується віри, табу, завітів і звичаїв. В Європі XX ст., пророкував іспанський мислитель, восторжествує чоловічий початок, потіснивши жінку і старця, а тому буття людини втратить свою статечність.
Література:
Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. – М.,1954.
Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961
Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.
История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.
История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.
Искусство стран и народов мира: Краткая художественная энциклопедия: В 5 Т. - М., 1962-1980.
Кертман Л. История культуры стран Европы и Америки. 1870-1917. – М., 1987.
Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М., 1990.
Литература Средних веков. Хрестоматия. / Сост. Б. Пуришев и Р. Шор. - М., 1953.
Модернизм: Анализ и критика основных направлений. - М.,1987.
Никитина В., Паевская Е. и др. Литература Древнего Востока. - М., 1962.
Рассел Б. Історія західної філософії – К., 1994.
Самарин Р. Зарубежная литература. - М., 1987.
Стамеров К. Нариси з історії костюмів: У 2 Т. - К., 1978.
Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: У 2 Т. - К., 1995.