КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Проблема субстанції Бога у філософії Рене Декарта”

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ 1. Філософський раціоналізм Рене Декарта.

1.1.Раціональний метод та його механічне обґрунтування………..……...6

1.2.Міркування про метод…………………………………………...….…..9

1.3.Правила для керівництва розуму……………………………………...12

Розділ 2.Прблема духовної і тілесної субстанції.

2.1.Дуалізм Рене Декарта………………………………………………….16

2.2.Вчення про духовну субстанцію і теорія пізнання…………………..20

2.3.Вчення про тілесну субстанцію. Фізика і космологія……………….27

Висновки…………………………………………………………………...34

Список використаних джерел і літератури…………………………....36

Вступ.

В історії філософії творчість Рене Декарта (1596 - 1650) - одна з найбільших вершин, та найбільших досягнень. Важливий принцип методології дослідження історико-філософського процесу складається, як відомо, у тім, щоб у русі філософських навчань, систем, категорій, ідей розкрити боротьбу матеріалізму та ідеалізму. Боротьба ця не статична і досить суперечлива, вона аж ніяк не лежить на поверхні навіть відкрито конфронтуючих філософських навчань і систем. Така боротьба була майже завжди неоднопланової і неоднозначної. Розвиток її виявляло поглиблення людського знання, ускладнення свідомості людини в його різноманітних аспектах, у його відношенні до природи і культури. Особливість філософській творчості Декарта в тім, що в ньому були сформульовані нові і матеріалістичні й ідеалістичні положення. Тим самим боротьба матеріалізму й ідеалізму піднялася на більш високу ступень. І хоча сам Декарт у кінцевому рахунку схилився у сторону ідеалізму, він повідомив цій боротьбі новий імпульс.

Свої твори Декарт написав у 20 - 40-х роках XVII ст., але усвідомити їхній зміст неможливо без обліку величезних змін у західноєвропейської - історії в період Відродження, що почалося в Італії вже в XI ст., а до кінця XV - на початку XVI ст. що став, можна сказати, загальноєвропейським явищем. Це були часи успіхів ранньобуржуазної культури, представленої творчістю гуманістів. Як відомо, ранньобуржуазна культура гуманізму, народжувалася і розвивалася в протистоянні феодального, переважно сільського, суспільства. Ідеологічною основою цього суспільства була християнська релігія з її численними догмами, так чи інакше осмислювалася в схоластичних філософських системах і побудовах. Якщо спробувати граничне коротко сформулювати суть геоцентричного та схоластичного світогляду, важко знайти більш підходяще слово, чим спостережливість, молитовна покірність середньовічної людини, що виражала його переважно пристосовану позицію у відношенні природи і соціального світу. Філософи-гуманісти здебільшого аж ніяк не зазіхаючи ще на самі основи релігієзнавства, разом з тим рішуче висували на перший план суспільство з його різноманітними тілесними і духовними потребами. Звідси в загальному активна позиція гуманістичної філософії, яка на противагу теології і схоластичної філософії, дивлячись зміст людського життя в здійсненні царства Божого на5 землі, обґрунтовувала ідеал налагодження в житті царства самої людини. Таке

обгрунтування було як індивідуальним але етичним, так і соціальним. З часом виробничої діяльності і розвитку природничонаукової думки (особливо до кінця XVI - початок XVII ст.), ідеал царства людського на землі здобував і науково-технічну конкретизацію.

Повністю переконаним і красномовним пропагандистом діючої науки став Френсіс Бекон (1561 - 1626), названий К. Марксом початківцем англійського матеріалізму і всієї сучасної дослідницької науки. Гарячим прихильником науково-технічного прогресу один з найважливіших сторін буржуазної культури, що народжувалася не раз повідомляв себе і Декарт. Звичайно, соціальна ситуація, що склалася в першій половині XVII ст., у Франції, відрізнялася від тієї, яка була характерна для Англії, де наближалася буржуазна революція, сама нова з тих, що в нашій літературі звичайно іменуються ранніми. Хоча Франції було тоді далеко до буржуазної революції, все таки і тут у цю епоху виникли умови, розвивати філософську думку Декарта. Серед таких умов першорядну роль було формування найсильнішої абсолютної держави в часи Генріха IV, Ришель, Мазаріни.

У боротьбі проти старої феодальної влади, яка протистоїть державної централізації, усі ці історичні діячі спиралися не тільки на середнє і дрібне дворянство, але і на зростаючу буржуазію, теж зацікавлену в укріплені національної держави, що стимулювали промислово-мануфактурну і торговельну діяльність, що вступали у військове протистояння з іншими європейськими державами, що розширяли колоніальну експансію в заморських країнах. Виробничі успіхи в цей ранній, мануфактурний період розвитку капіталізму в країнах Західної Європи при всій їхній скромності в порівнянні з епохою промислового перевороту все-таки сприяли розвитку наукових дослідників і застосуванню природничонаукових знань у мореплаванні, у деяких сферах виробничої діяльності. Яку жодну з попередніх епох історії культури, наука становилася продуктивною силою. Можливість практичного застосування наукових відкриттів звертала до науки погляди правителів.

Актуальність теми дослідження. В цій роботі розглядаються погляди відомого філософа періоду Нового часу Рене Декарта, його думки щодо методу та духовної та тілесної субстанцій.

Тема роботи погоджена із завідуючим кафедрою і внесена до програм інституту.

Основними методами є такі: аксіологічний підхід, структурно-функціональний, герменевтичний підхід феноменологічний.

Об’єктом дослідження - являється творчість Рене Декарта

Предметом дослідження є субстанція Бога яка розкривається у філософії Декарта.

Розділ І. Філософський раціоналізм Рене Декарта.

1.1.Раціональний метод та його механічне обґрунтування.

Декарт вважається засновником нового раціоналізму, а Бекон - сенсуалізму та емпіризму. Декарт стверджує такі основні риси раціоналізму:

1. істина розглядається як абсолютна, вічна, повна, незмінна, загальна, яка носить обов'язковий характер;

2. ототожнення реальних причинно-послідовних зв'язків із відношеннями до логічного доведення. Причина буття дорівнює логічній підставі, тобто логічний висновок розуму завжди відповідає причинно-наслідковим зв'язком, які є в природі.

Логічний висновок може відобразити реальний стан речей, таким чином відбувається абсолютизація реального методу пізнання, при цьому раціональний метод є за Декартом — дедуктивний. Логічний зв'язок між поняттями розуму відповідає логічним зв'язком у природі. Звідси природні зв'язки зводяться до логічних, таким чином виникає ідеологія і ототожнення розуму і буття. Тому світові