Реферат на тему:
Визначальні особливості філософії науки.
Сучасний пафос критики рацiоналiзму, системностi, скорiше за все полагає у спробi спрощення уявлення про фiлософський дискурс, процес пiзнання.
Учення, що мова становить систему знакiв, а кожна одиниця сис---теми одночасно визначає iншi елементи i визначається ними, спи---рається на тезу, що "все в мовi - вiдношення" (де Соссюра). Саме ця теза була покладена в основу структурної лiнгвiстики, яка поши---рила методи розробленi конвенцiоналiстами для створення природни---чонаукових теорiй у сферу гуманiтарних наук. Дослiдницькi методи структурної лiнгвiстики вплинули на розвиток дослiджень у лiтера---турознавствi, мистецтвознавстi, етнологiї, iсторiї, психологiї, соцiологiї. Конвенцiоналiстське вирiшення ряду проблем гуманiтар---ного пiзнання використовується i в межах постмодернiстських учень. Наприклад у вiдомiй постмодернiстськiй версiї неопрагматизму Рiчарда Рортi, який пропонує радикальну концепцiю "деструктивного" заперечення всiєї попередньої фiлософiї з її метафiзичними пре---тензiями на рацiональне осягнення свiту, пiзнання iстини. Критика "епiстемологiчно зцентрованої фiлософiї" з її принципами, методами i поняттями визнає в якостi важливого компонента герменевтику, визначенiсть змiсту понять та iнтерпретативних схем довiльно обра---ною термiнологiєю.
У супереч поширеним версiям тлумачення конвенцiоналiзму, слiд зазначити, що ця методологiя, подiляючи знання на емпiричне i тео---ретичне вирiзняє їх лише як неспiвмiрнi стосовно засобiв їх здобу---вання. Стосовно емпiричних даних за головну ознаку науковостi виз---нається досягнення об'єктивностi. А стосовно теоретичних положень - науковiсть визначається тiльки згодою розуму з самим собою (логiчна несуперечливiсть). Для зручностi поняття "система науко---вих знань" конвенцiоналiсти замiнюють термiном "класифiкуюча сис---тема", чим пiдкреслюють можливiсть довiльностi при її утвореннi.
Оскiльки конвенцiалiзм визнає, що мiж емпiричними даними i те---орiями зв'язок не завжди безпосереднiй, а має залежнiсть вiд про---цесу "переходу" бази емпiричних даних у мову символiв цiлої групи гiпотез, що мають своє обгрунтування окремою системою загальних уявлень (наприклад - аксiомами), вiн визнає неможливiсть вiдокрем---лення кожної з гiпотез та протиставлення їх дiйсностi. Так, у тео---ретичнiй фiзицi з розвинутим математичним iнструментарiєм наявна безпосередня залежнiсть одних теоретичних положень вiд iнших тео---ретичних положень, а не вiд емпiричних даних. За допомогою iдей логiцизму, розроблених Расселом, Фреге, Уайтхедом, систему теоре---тичного знання можна подати у виглядi системи висловлювань (певної логiчно побудованої мови, де кожна одиниця системи одночасно виз---начає iншi елементи i визначається ними), що вдало було продемонс---тровано конвенцiоналiзмом Казiмiра Айдукевича для логiки висловлю---вань та застосовано структуралiзмом у гуманiтарних науках (етика, естетика).
Методологiчнi принципи розробленi в межах фiлософiї науки пост---структуралiзм пропонує розглядати в якостi загально-свiтоглядних. Як вiдомо постструктуралiзм (М.Фуко) запровадив iдею замiни кон---цепцiї мови як менталiзованої знакової системи в гуманiтарному знаннi на концепцiю гуманiтарного дискурсу. Використовуючи iдею "автора-функцiї певного дискурсу", яка в iнтерпритацiї Ролана Бар---та отримала назву "ампутацiя iндивiда", ми отримуємо заперечення самодостатностi герменевтивного аналiзу системи знакiв. Наприклад, деконструктивiзм Жака Деррiди наголошує на анти-присутностi суб'---єкта у текстах, оскiльки їх можна iнтуїцiоналiзовано переосмисли---ти, до-писати, пере-писати, роз-писати, о-писати, що передбачає читання текстiв, як безсуб'єктного наочного iснування.
Нагадаємо, що саме пiсля впровадження програми розгляду науко---вого знання виключно через висловлювання (iндуктивiзм неопози---тивiзму), а не через поняття, одразу була усвiдомлена проблема на---укової рацiональностi, оскiльки науковий текст набув суто iнстру---ментальної форми. Наприклад, ми маємо погодитися з тим, що стосов---но "емпiричних теорiй" (термiн впроваджений Р.Карнапом), без вiдповiдних обмежень та пояснень, не можна використовувати поняття "iстина" у значеннi вiддзеркалювання об'єктивної дiйсностi з боку її внутрiшнiх iстотних зв'язкiв. Узагальнення емпiричних даних є лише модель, що побудована суб'єктом у якостi бiльш-менш правиль---ної.
Ми маємо погодитися зi слушним зауваженням Ст.Тулмiна, що само---достатньою може бути лише спроба "сформувати позачасовi та по---заiсторичнi стандарти для перевiрки аргументiв, якi трапляються у висловлюваннях теорiї, або перевiрки вiдповiдностi мiж аксiомати---зованими терiями i незалежно вiд них отриманими достовiрними ре---зультатами. Нiщо iнше (з цього погляду) не може слугувати у виг---лядi достатнього для теорiї пiдтверження або посилення аргументiв".
Хитрiсть, яку запропонував iнтуїцiонiзм даючи конвенцiональну iнтерпритацiю закону виключеного третього, обмежуючи дiю цього за---кону сферою "потенцiйно заданих об'єктiв", дозволила розглядати ряд пропозицiйних висловлювань, що були верифiкованi, як гiпоте---тична об'єктивна ймовiрнiсть, яка пiдтверджена хоча б "одиничною" емпiричною ситуацiєю. Тут слiд звернути увагу, що "можуть" набуває сенсу не як вербальна конструкцiя, а як онтологiчно доведена об'---єктивнiсть.
За допомогою використання iдеї потенцiйно заданого об'єкта та обмеження дiї закону виключеного третього у сферi розгляду акту---ально заданих об'єктiв, за допомогою модальностi "може бути", фiлософiя науки отримує право на створення синтетичних уявлень та вiдповiдних висловлювань, чим вiдрiзняє себе вiд класичних предс---тавникiв аналiтичної фiлософiї, якi дозволяють собi використовува---ти лише аналiтичнi мiркування. Для емпiристiв, що належать до аналiтичної фiлософiї синтетичнi мiркування завжди були зразком "мiфологiчної свiдомостi", а не наукової.
Загалом, конвенцiоналiстам iнтуїцiонiстське обмеження закону виключеного третього дозволило зберiгти розроблену iндуктивiстами стандартну модель наукового знання "факти - теорiя", де теорiя розглядається у якостi системи однозначних висловлювань, що не су---перечать емпiрично перевiреним даним. Однак, у конвенцiоналiстiв система теоретичного знання побудована не за допомогою верифiкова---них аналiтичних висловлювань, а за допомогою синтетичних мiрку---вань, що не суперечать фактам. Ця, остання констатацiя виявляє певну суперечнiсть, яка дошкуляє вже не одному поколiнню фiло---софiв, якi цiкавляться проблемами фiлософiї та методологiї науки. Так, не може не дивувати поширене залучення до емпiрикiв представ---никiв постаналiтичної фiлософiї. Наприклад емпiриком подекуди вва---жають У.Куайна, який дозволяє собi виголошувати тези на зразок: "залишається фактом - фактом самої науки, - що наука є не бiльш, як створений нами концептуальний iнструмент, що слугує для
