Народився в родині ремісника, закінчив парафіяльну школу, потім посилено займався самоосвітою. З 1781 року служив у різноманітних торгових закладах. Наприкінці 1780-х — початку 1790-х років зблизився з англійським фізиком і хіміком Дж. Дальтоном і ввійшов у літературно-філософське суспільство. З 1791 року — підприємець. У 1794—1795 роках заснував Чорлтонськую бавовнопрядильну компанію. У 1800—1829 роках був керуючим прядильного підприємства в Нью-Ланарке (Шотландія).

Важливим моментом у формуванні світогляду Оуэна з'явився розрив з ортодоксальним християнством. Однак знайомство з раціоналістично-матеріалістичною філософією Освіти привело його до висновку, що її ідеали настільки ж далекі від утілення, як і християнські. Спостерігаючи перші, переважно соціально-психологічні, наслідку промислового перевороту («псування характеру» правлячих і керованих) і виходячи із соціологічних і етичних концепцій просвітительської філософії, Оуэн прийшов до представлення про вирішальному впливі людського характеру на індивідуальні і історичні долі. Згідно Оуэну, на чолі суспільства завжди століть стояли люди, що не розуміли законів, зі строгої детермінірованністью керуючих Всесвіт, і у своєї діяльності спотворювали ці закони. Заперечуючи принцип волі волі, до якого він зводив усі буржуазні навчання, Оуен затверджував, що не можна покладати на страждаючі маси відповідальність за те, що вони бідні і неосвічені, дорівнює як і не можна ставити багатство й освіченість у заслугу панівним класам. Людина є, по Оуену, продукт середовища

Якщо порочні люди, порочна середовище, що породило їх. Ця — по с

Фаланстерське суспільство Ш. Фур’є

Практична діяльність Оуэна, звичайно, значніше практичної діяльності Фур'є, тому що, як ми бачили, його ініціатива є вихідним пунктом більшості великих соціальних рухів XIX сторіччя. Але чисто інтелектуальна справа Фур'є, хоча воно і більш утопично, і більш нерозважливо, значно ширше як завдяки надзвичайній чутливості Фур'є до пороків цивілізації, по його власному висловлюванню так і завдяки його як би надприродному почуттю передбачення майбутнього.

Фур'є часто третирували як божевільного, і цей епітет не здається перебільшеним, коли читаєш на численних сторінках його писань екстравагантності, що деякі учні дарма намагалися прикрити, додаючи їм символічний зміст, про яке він сам ніколи не думав. І все ж таки можна сказати, що він був самим буржуазним із соціалістів, якщо тільки можна дати йому назва соціаліста, який він сам ніколи не приймав.

Дійсно, чи можна назвати соціалістом людини, що говорив про Оуэне наступне: "Що ж стосується його догм, то догма про спільність майна така жалюгідна, що не заслуговує спростування"; який говорив про сенсімоністів наступне:

"Це чудовиська, що викликають у XIX сторіччі потискування плічми, а не проповідь знищення власності і спадщини"; який у своїй системі розподілу ставить майже в один ряд праця, капітал і талант, приписуючи першому 5/12, другому - 4/12 (тобто, імовірно, більше, ніж він одержує нині) і третьому - 3/12;

який, залишаючи далеко за самі безцеремонні реклами ділків, обіцяє дивіденди в 30 і навіть у 36 відсотків для тих, хто віддасть перевагу фіксовану прибуток у 81/3; який робив з чекання і навіть пошуків спадщини одне з найцікавіших розваг у майбутньому фаланстерськом суспільстві; і, нарешті, який заявляв, що нерівність між багатіями і бідняками "входило в наміри Бога" і, отже, у його власні, тому що "потрібно зрозуміти, що Бог зробив добре все те, що він зробив"? І незважаючи на це, Фур'є уявлявля людям його часу і уявляється ще нині всім тим, хто його не читав, тобто майже всьому суспільству, ультрасоціалістом, комуністом. Це обумовлено не стільки екстравагантностями його мрій і мови, про які ми тільки що говорили, скільки вигадливою назвою "фаланстер", що він дав своєї асоціації і яке викликало представлення про якійсь таємничій і неспокійній громаді, де усі було б загальним - майно і жінки.

З цього потрібно почати виклад його системи; у цьому вона полягає цілком.

Немає нічого менш страшного, чим цей фаланстер, - у ньому немає нічого, що походило би на "Нову Гармонію" Оуэна, на "Икарию" Кабэ, на "Місто сонця" Кампанеллы, на "Утопію" Мору. По зовнішньому виді і по внутрішньому пристрої це просто велика готель, Palace Hotel, обладнана на 1500 чоловік і подібна тим (але більше їх), що нині споруджуються на всіх зимових і літніх курортах, з кімнатами і апартаментами, табльдотами, салонами, з читальними залами, із залами для ігор, для концертів, для театральних представлень і т.д., із усіма приміщеннями, подробиці яких він не утомлюється описувати самим ретельним образом. Кожен, утім, вільний, зовсім як нині, не тільки займати цілий апартамент, але і змушувати подавати в себе в кімнаті, якщо він не хоче йти до табльдоту.

Фаланстер відрізняється від великого готелю тільки тим, що в ньому приділяється приміщення не тільки для багатих, але маються кімнати і стіл за всякі ціни, п'яти класів, і навіть дарові. Так що можна було б сказати, що він представляє комбінацію народного готелю з готелем першого розряду.

У ньому, отже, немає іншого комунізму, крім комунізму, що виражається в общинному споживанні, що поєднує всіх мандрівників під одним дахом і за

одним столом; тільки це було б не випадкової, як нині, а постійної і, стало бути, для всіх нормальною