що виставляється при усіх виступах партією радикалів-соціалістів програма, з

допомогою якої вона прагне протиставити себе партії соціалістичної,

резюмується в наступній формулі: збереження і розширення приватної власності,

але знищення найманої праці. Ця партія несвідомо веде свій початок від

Фур'є.

Нині це гасло багатьох соціальних шкіл. Задовго дотепер це було

гаслом Фур'є. Повернення до землі він уявляє собі в двох напрямках.

По-перше, відбувається розселення великих міст і розсіювання жителів по

фаланстерам, що у дійсності будуть представляти маленькі витончені

містечка з населенням у 1600 жителів, по 400 родин. Їх будуть засновувати в

обраних місцевостях:

"У місцевості, постаченою красивою річкою, перерізаної горбками, облямованої

лісом і придатної під різні культури". Це не тільки, як іронічно говорили,

"Аркадія бюрократа", але це і повне передбачення міст-садів, що нині

учні його" Рескин і Моррис, зводять в Англії не тільки для того, щоб задовольнити вимогам гігієни й естетики, щоб помножити силу і радості

життя, але і для того, щоб розв'язати питання про квартири і про дорожнечу землі в містах.

По-друге, зводяться до мінімуму промислова праця, машинизм, велика фабрична промисловість, - умова, утім, необхідне для успіху попередньої реформи.

Фур'є не питав ніякої антипатії до капіталізму, як це думають деякі, але він харчував живу ненависть до індустріалізму, що не те саме. Повернення до землі, очевидно, припускає переважну роль сільськогосподарської праці. Але

варто остерігатися розуміти під цим землеробство в старому змісті цього слова,

т.е. оранку і насадження хлібних злаків. Навпаки, Фур'є не угамовує свого гніву, поки говорить про посіви зерна і виробництво хліба, що змушувало людський рід стогнати під ярмом найтяжкої праці, щоб забезпечити собі саму

грубу їжу. Для нього єдино привабливою працею є праця по садівництву, бджільництву, птахівництву, рибальству і всі те, що входить у рубрику садівництва й огородничества.

Майже єдиним заняттям жителя фаланстеру буде "культивувати свій сад", як в Адама до його падіння й у Кандида після пережитих їм невдач.

Це стрижень системи Фур'є. У так званих цивілізованих суспільствах, говорив він, зовсім так само, як у варварських і рабських суспільствах, праця був осудом і прокльоном. Так далі продовжуватися не може, відтепер потрібно покласти кінець тому, щоб людина трудилася під погрозою існуючих дотепер трьох стимулів: примуса, чи убогості інтересу. Фур'є не хоче такого суспільного стану, де б людина була примушена до праці необхідністю заробляти свій хліб, чи прагненням до прибутку, чи імперативним законом суспільного чи релігійного боргу. Він хоче, щоб людина працювала, трудився тільки через задоволення і біг на роботу, говорить він, як нині біжать на свято. Щоб перевести його думка вираженням, що ще не вживалося в його час, ми скажемо, що він хотів, щоб праця стала спортом, такий же захоплюючим, як спорт, якому нині віддаються молоді люди.

Це можливо, затверджує він, якщо при наявності забезпеченого для кожного мінімуму засобів існування праця утрачає свій примусовий характер і стає факультативним; якщо кожному забезпечується вільний вибір найбільше

відповідного його здібностям роду праці; якщо праця, який би він ні був, досить різноманітиться, стимулюється змаганням і виробляється серед веселощі й у красивій обстановці. І з цією єдиною метою, щоб зробити праця привабливим, організована вся система, про яку ми тільки що довідалися, - фаланстер, общинне життя, розкіш обстановки, кооперація у виробництві і розподілі, заміна землеробства садівництвом і ін. Але Фур'є не зупиняється на цьому, а пускається ще у вигадництва іноді по-дитяче наївних чи дотепних комбінацій; так, він складає маленькою, зв'язаною взаємною симпатією угруповання, що він називає групами і серіями, де поділ праці буде доходити до крайніх меж, де кожний знайде собі місце по своїх схильностях.

І кожна така група, віднімаючи у свого члена лише часточку часу і життя,

надасть йому повну волю "пурхати" від однієї групи до іншої...

Але тут час розстатися нам з нашим провідником. Ми не можемо випливати за ним по лабіринті його психології з її дванадцятьма пристрастями, з яких "основні" три суті Мінливість, Композит і Кабалист; ні за його теодицеєю, ні за його кліматичною і космогонічною еволюцією, що зробить моря менш солоними, розплавить льоди полюсів, створить нові види тварин і відкриє нам зносини з іншими планетами. Однак і в цьому мутному потоці можна було б вибрати багато крупинок золота.

Наприклад, щодо виховання дітей, що займає велике місце в книгах

Фур'є. Хоча цей старий холостяк не любив їх, - він сам про це заявляє, -

однак він передбачав форми сучасного виховання. Один з його учнів,

Фребель, заснував у 1847 р. перші дитячі сади (Kindergarten).

По питанню про відносини підлог у нього відсутність усякої помірності, чого цілком можна було очікувати від легковажної моралі, що приймає за догму те положення, що всі пристрасті, так само як і інстинкти, гарні й усі від Бога. І всі ці запеклі крайності, що ідуть далеко за границі вільного союзу, чимало шкодили фурьеризму. Питання про жінок, зауважує Поль Жанэ, не приніс щастя соціалістичним школам. Він же, як ми бачили, викликав розкол і падіння

сенсімонізму. Однак і