План

1.Міфологія.

2.Доля людини у ХХ столітті.

3.Творчі здібності людини.

4.Філософія.Вступ до філософії.

5.Створення світу.

6.Походження людини. Антропогенез.

1.Міфологія.

Міфологія (грец. mifos - переказ, logos - слово, вчення):

1)наука про міфи й міфологічну свідомість різних народів;

2)система міфів і міфологічна свідомість того чи іншого народу.

Різні наукові школи по різному оцінюють і сприймають міфи, вважаючи їх або формою певного донаукового мислення й світогляду, або різновидом релігійної свідомості, тісно пов’язаним з обрядовою ритуальною дією. Але треба визнати синкретність міфа. Для нього характерна велика кількість різних уявлень про один і той же предмет чи явище. Саме тому міфи включають у корпус літературних творів стародавнього і новішого часу. Інтерес до міфів з’явився в давнину.

В ХХ столітті працював французький вчений Ж. Дюмезіль та інші. В кінці ХІХ ст. на поч. ХХ ст. значну роль у міфологічних дослідженнях відіграла „антропологічна школа” Е. Тейлора, Дж. Фрезера та інші. В. Вунгдт вважав, що міф пов’язаний з емоційними спалахами, з психологічним станом, близьким до естетичного співпереживання.

Міфи й системи міфологічних поглядів за формою і змістом мають етнічно чи локально забарвлений характер. Міфологічні системи й уявлення зберігались і в усній формі. Історичних свідчень про давньоруську міфологію періоду Київської Русі небагато. Найдавнішими вважають записи київського літописця Нестора.

Особливі міфологічні уявлення пов’язані з упирями, „нечистими” і „ходячими” покійниками й чортом, який в українській традиції після багатьох метаморфоз (кіт, що котиться клубком, немовля, свиня тощо) стає вихором. Майже всі ці моменти і в інших слов’янських та деяких інших європейських міфологічних системах.

2.Доля людини у ХХ столітті.

Ніколи раніше людство не досягало таких вершин свого технічного та інтелектуального розвитку, яких воно досягло в нашому столітті. У цьому ж столітті людина вперше покинула свою „колиску” Землю і залишила свій слід на поверхні Місяця. Людство почало активно опановувати повітряний простір і підводний світ.

Саме у ХХ ст. виникли такі наукові дисципліни як ядерна фізика, хімія полімерів, інформатика, які визначають обличчя сучасної науки. У цьому ж столітті майже буденним явищем стала загибель мільйонів людей. Багато людей, які перенесли на собі тягар війни, передчасно померли або втратили здоров`я. Якщо під час війни люди ставали просто „гарматним м’ясом”, то у так звані мирні часи вони перетворилися на просте знаряддя виконання волі вождів.

Не була абсолютно вільна людина і в капіталістичних країнах Заходу. І тут дуже часто вона виявлялася беззахисною перед дією невблаганних законів ринку, перед економічними кризами і безробіттям та іншим. У ХХ ст. людина перестала бути вільною, перестала належати собі не тільки на виробництві, а й у побуті, де її вчинки, смаки, думки опинилися під диктатом реклами. Відчуження людини від засобів виробництва, політичної влади доповнилися в ХХ ст. відчуженням людини від людини.

Ще трагічнішою була і залишилася доля людини в країнах, що розвиваються, де мільйони людей, внаслідок економічної відсталості цих країн, позбавлені можливості задовольняти навіть елементарні проблеми. Певна річ, ті зміни і події, що відбувалися в ХХ ст. не могли не вплинути на погляди і думку людей.

3.Творчі здібності людини.

З давніх часів питання про природу творчих можливостей людини хвилювало мислителів. Те, що людина у своїй діяльності не просто відтворює, повторює, наслідує природу, а продуктивно втілює власні задуми, реалізує певний план дій, доцільно розбудовує навколишній світ відповідно до своїх потреб, - визначалося, як характерна риса людини, яка свідчить про творчий характер людської діяльності.

Але з цього випливає, що природа творчих здібностей корениться в людській свідомості: думка передує дії. Саме у свідомості людини виникає та осмислюється схема, нарис і мета її майбутньої дії.

Людина в акті діяльності не змінює сам матеріал предмета вона лише ніби позбавляє цей матеріал природної форми і наділяє своєю доцільно визначеною розумом формою. Людська діяльність є творенням нової форми, котра втілюється у певному матеріалі. Людина не має і не може мати готових схем дій за будь-яких обставин. Людина – істота універсальна.

Людина, як мисляча істота, долає перешкоду спираючись на закони її існування і свідомо використовує ці закони у своїй діяльності. Людини не народжується з готовими здібностями до творчої діяльності. Вони розвиваються внаслідок входження людини у світ людей, внаслідок освоєння цілісно-смислового космосу культури.

Мірою всебічного розвитку творчих здібностей є свобода і широта спілкування людини з культурою у процесі її розвитку, а також активність самої особистості у розкритті світу культурних цінностей. Сам процес розвитку особистості є творчим процесом творення людини як творчої істоти.

Отже, природа творчих здібностей лежить у самій сутності людської діяльності, діяльності всього комплексу людських відносин.

4.Філософія.Вступ до філософії.

Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом як формами суспільної свідомості – одне з найважливіших надбань людської культури.

Філософські ідеї школи завжди належать до певної епохи, країни. Це аксіома. Але частина ідей, проблем, думок зберігаються століттями і навіть тисячоліттями, і не знають просторових та часових меж. Серед багатьох причин філософської неперервності, її універсальності немалу роль відіграють внутрішня логіка розвитку філософських знань та національні традиції у формі постановки філософських проблем, підходів до їх вирішення.

Радикальні зміни у визначенні предмета філософії почались під впливом становлення дійсно наукового знання та соціальних процесів розвитку буржуазного суспільства. Наприкінці ХVI – поч. XVII ст. виникає експериментальне природознавство і починається процес відмежовування від філософії конкретних наук – спочатку механіки земних та небесних тіл, астрономії