По-друге, в середньовічному світосприйнятті ідея духовності, яка пов‘язана не тільки з богом. Вперше в історії людства середньовіччя відкриває людину, як особистість, як насамперед духовну, а не природну істоту.

На перший план релігійного світогляду виходять протиріччя в морально-етичній сфері. Людина сприймається як зосередження протиріч, що існують в світі – між земним і небесним, між тілом і душею, між гріхом і святістю. З однієї сторони – людина вінець Божого творіння, з іншої – зло в світі йде від людини, людина – створіння в якому сидить диявол.

Одним з найбільших надбань релігійного світогляду була ідея індивідуального безсмертя, одноразовості, і тому, самоцінності людської особистості. Вперше в людській історії ставиться питання про сенс життя.

Однією з центральних проблем схоластичної філософії є дискусія про універсалії (загальні поняття). У відповідності з тим, як тлумачилося питання про існування універсалій, середньовічна філософія репрезентована двома основними напрямами – номіналізмом і реалізмом.

Полеміка між реалістами і номіналістами впродовж подальшої історії середньовічної філософії приводила то до різкого розмежування її учасників, то набувала таких більш прихованих (“стертих”) форм, як так званих “концептуалізм”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Аристотель. О душе // Соч.: В 4 т. — М., 1983. — T.I. — С. 18—122.

Богомолов А.С. Античная философия. — М., 1985. — С. З—335.

Гегель Г.-В.-Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1974. Т. 1. Наука логики. — С, 123—480.

Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западноевропейская философия XVIII века. — М., 1985. — С. 7—388.

Ламетри Ж. Человек-машина// Соч.: — М., 1986. — С.112—210.

Лейбниц Г. Монадология // Соч.: В 4 т. — М., 1982. — Т. 1. — С.313-429.

Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. — М.,
1989. - С. 6-248.

Соколов В. Средневековая философия. – М., 1979. – С. 78

Філософія. Підручник / Під ред. Надольного І.Ф. – К., 1997.