Розвиток освіти й виховання у європейських країнах у XVII—XVIII ст. відбувався під значним впливом ідей Відродження та Реформації. У цей час на педагогічному горизонті з'являються нові імена видатних педагогів..

Помітне місце серед них посідає англійський філо-соф, психолог, педагог Джон Локк (1632—1704). На-родився у сім'ї адвоката, початкову освіту здобув удо-ма, закінчив Вестмінстерську школу та Оксфордський університет. Отримав ступінь бакалавра медицини, а згодом магістра. Працював викладачем грецької мови і літератури в університеті, домашнім лікарем і вихо-вателем онука графа Шефтсбері, з яким емігрував до Голландії; повернувся до Англії після революції 1688 р. Написав низку праць: "Лист про віротерпимість", "Дос-лідження про людський розум", "Думки про вихован-ня", "Розумність християнства".

Світогляд Локка сформувався під впливом буржуаз-ної сім'ї, боротьби буржуазії проти феодально-королівської влади, близькості до англійського ліберального дво-рянства. За своїми соціальними поглядами він був при-хильником договірної теорії походження держави і теорії природного права. Відкидаючи вчення про вроджені ідеї, доводив, що в свідомості людей немає природжених ідей і уявлень, що людина — "чиста дошка", а уявлення і поняття виникають під впливом предметів зовнішнього світу через органи чуттів. З усіх людей дев'ять десятих є такими, якими їх зробило виховання: добрими або зли-ми, корисними або некорисними. Виховання не просто відіграє вирішальну роль, воно долає і вплив спадково-сті, і вплив середовища, тому що ці чинники пасивні, а виховання — визначальне начало.

Мету виховання Дж. Локк вбачав у підготовці джентль-мена (дитини з заможних верств), який уміє розумно і прибуткове вести свої справи, не заважаючи іншим, має здоровий дух у здоровому тілі й уміє поводитися в това-ристві. Діти бідних верств населення його не хвилюва-ли. Локк, категорично виступаючи проти шкільної ос-віти, яку вважав відображенням суспільства, амораль-ного у своїй сутності, обстоював домашнє, індивідуаль-не виховання дітей. Для досягнення мети виховання, на його думку, треба забезпечити виховання тіла, характе-ру й розуму. Дітей ще змалку слід фізично загартовува-ти і привчати зносити втому, незгоди, нестатки. Така система фізичного виховання є необхідною умовою ство-рення "здорового духу в здоровому тілі". .

Особливе місце у формуванні джентльмена Дж. Локк відводить моральному вихованню. З раннього віку ди-тину необхідно привчати і вправляти в умінні перема-гати власні примхи, пристрасті, йти за тим, що схва-лює розум. Головне завдання морального виховання — формування в людини дисципліни духу, яка вихову-ється обмеженнями. Розумове виховання Локк відсу-ває на задній план. Він вважав, що вміння триматися в товаристві, діловитість, заповзятливість важливіші за більшість знань, що їх дають європейські школи — без них джентльмен може обійтися. Мета навчання — готувати не вченого, а ділову людину. Тому треба зро-бити її розум здатним сприймати будь-яке знання, ко-ли вона сама того захоче. Він запропонував програму реальної освіти, яка передбачала необхідну підготовку до дієвих занять у реальному світі, до комерційної ді-яльності. Радив вивчати реальні навчальні предмети і живу мову замість мертвих мов: вважав, що час, пра-цю і зусилля треба витрачати на здобуття корисних і потрібних знань (англійської та французької мов, географії, малювання, математики, астрономії, філософії, історії, права, верхової їзди, танців, фехту-вання); пропонував вивчати бухгалтерію, ремесла (сто-лярне, теслярське) і сільське господарство. На його дум-ку, праця на свіжому повітрі сприяє зміцненню здо-ров'я, а ремесло завжди може знадобитися діловій лю-дині, до того ж, запобігає неробству. Методи навчання слід підбирати з таким розрахунком, щоб вони робили процес навчання цікавим і захоплюючим. Дітям треба показувати користь того, що вони вивчають.

"Думки про виховання" Дж. Локка відіграли вагому роль у розвитку педагогіки не лише в Англії, айв усій Європі.

Французький філософ Клод-Адріан Гельвецій (1715—1771).свої педагогічні погляди виклав у творах "Про розум", "Про людину, її розумові здібності та її виховання". Він заперечував вирішальну роль спадко-вості та вроджених ідей, доводив, що виховання робить людину тим, чим вона є. Виходячи з того, що перебу-дова суспільства можлива через виховання, захищав суспільне виховання й освіту. Вважав, що мета вихо-вання в тому, щоб розкрити серце дитини для гуман-ності, а розум — для правди, щоб виховати громадян, у свідомості яких ідея особистого добра поєднувалася б з ідеєю добра для всіх.

Головним завданням морального виховання, на дум-ку Гельвеція, є моральне вдосконалення людини. Здійс-нювати моральне виховання можна за допомогою "Ка-техізису моралі". Мораль треба викладати, як і будь-яку іншу науку. Принципи моралі слід зробити наоч-ними і доступними дітям. Виховують моральність фор-муванням в учнів правильних суджень і понять. Гель-вецій надавав великого значення активності й самоді-яльності дитини, ролі її особистого досвіду, виступав проти фізичних покарань. Він припускав застосуван-ня покарань лише за умови, що всі інші засоби вихов-ного впливу вже вичерпано.

Вирішальну роль у формуванні особистості відводив ЇЇ розумовому вихованню, правильно поставленій осві-ті. Вважав, що чим освіченіші народи, тим вони доб-родійніші, могутніші й щасливіші. Фізичне виховання має зробити її сильною, здоровою. Для цього при школах потрібні майданчики, де діти вправлялися в бі-гу, боротьбі, стрибках, плаванні та ін.

К.А. Гельвецій вважав, що жінкам треба надати мож-ливість отримувати освіту нарівні з чоловіками, бо вони відрізняються від чоловіків тільки своєю організацією. При-чину відсталості жінки вбачав у її суспільному станови-щі, змінити яке можна добре організованим вихованням.

Один із найвидатніших представників світової демо-кратичної педагогічної думки швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746—1827) упродовж тре-тини століття керував навчально-виховними заклада-ми, де втілював у практику і розвивав свої педагогічні