зна-ходити істину. Щоб знання учнів були ґрунтовними, радив частіше звертатися до вже вивченого, повторю-вати пройдене. Міцному засвоєнню знань сприяє також свідоме засвоєння учнями навчального матеріалу. Ус-пішне навчання завжди має виховуючий характер, не тільки розвиває розумові сили дитини, а й сприяє фор-муванню в неї волі, почуттів, поведінки.
Учитель, за Дістервегом, повинен досконало знати свій предмет, любити свою професію і дітей: бути рі-шучим, енергійним, мати тверду волю і характер, весь час вести дітей уперед, не відступаючи від своїх прин-ципів: мати громадянську мужність і свої власні пере-конання; постійно самовдосконалюватися; бути носієм високих моральних якостей, взірцем для своїх вихо-ванців.
Прихильником ідей Й.-Г. Песталоцці був відомий німецький філософ, психолог і педагог Йоганн-Фрідріх Гербарт (1776—1841). Свої педагогічні ідеї він вик-лав у творах "Загальна педагогіка, виведена з мети ви-ховання", "Нариси педагогічних читань" та ін. Педа-гогіка Й.Ф.Гербарта — це перша спроба буржуазії ство-рити систему педагогіки як науки, побудованої на ети-ці та психології. Будучи тісно взаємопов'язаною з пси-хологією й етикою, педагогіка має відстоювати свою са-мостійність і самостійний шлях розвитку.
Мета виховання, на думку ученого, — формування доброчесних людей, здатних пристосовуватися до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому.
Процес виховання Й.Ф.Гербарт поділяв на керування дітьми, виховуюче навчання і моральне виховання. Сис-тему керування дітьми він будував на власній ідеї про те, що дитині від природи притаманні "дика пустотли-вість", тому вона порушує встановлені в школі поряд-ки, виявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити нав-чання й виховання, треба приборкати цю "дикість". За-собами системи керування, на думку Гербарта, є нагляд, наказ, погроза, заборона, фізичне покарання, як допо-міжні засоби — авторитет і любов вихователя.
Й.Ф.Гербарт висунув ідею виховуючого навчання, в основі якого — шість видів багатостороннього інтересу, а саме:
а) емпіричний інтерес, який начебто відповідає
на питання "що це таке?" і збуджує прагнення до спо-стереження;
б) умоглядний інтерес, який відповідає на питання "чому це так?" і налаштовує на роздуми; в) ес-тетичний інтерес, який забезпечує художню оцінку явищ;
г) симпатичний інтерес, спрямований на членів родини і найближче оточення;
ґ) соціальний інтерес, спрямований на ширше коло людей, на суспільство, свій народ і все людство;
д) релігійний інтерес, спрямований на спілкування з Богом. Перші три види інтересу повин-ні задовольнятися вивченням предметів природничо-ма-тематичного циклу, решта — гуманітарних дисциплін.
Популярним було вчення Й.-Ф.Гербарта про чоти-ри ступені навчання. На першому (виразність) здійс-нюється початкове ознайомлення учнів з новим навчаль-ним матеріалом з широким використанням наочності. На другому ступені (асоціація) під час вільної бесіди встановлюються зв'язки нових уявлень з попереднім. На третьому ступені (система) здійснюється зв'язний виклад нового матеріалу з визначенням головних по-ложень, з виведенням правил і формулюванням зако-нів. На четвертому ступені (метод) в учнів у процесі ви-конання вправ виробляються навички застосування на-бутих знань на практиці.
Й.Ф.Гербарт розробив теорію видів навчання: опи-сового (виявити досвід учня і розширити його за допо-могою наочності, розповіді та заучування матеріалу), аналітичного (поділ навчального матеріалу на склад-ники і надання уяві учнів певної системи), синтетич-ного (узагальнення вже відомого матеріалу, зведення його до системи).
Система морального виховання, розроблена Гербартом, ґрунтується на п'яти моральних ідеях: ідеї внут-рішньої свободи, що робить людину цілісною, без ду-шевного розладу, усуває внутрішні суперечності між судженнями та вчинками; ідеї вдосконалення, яка по-єднує силу й енергію волі та забезпечує "внутрішню гар-монію" людини, повноту життя, потребує наполегли-вості, організованості; ідеї приязні, яка сприяє узгод-женості волі однієї людини з волею інших, унеможлив-лює будь-які соціальні конфлікти; ідеї права, яка має вирішальне значення у розв'язанні конфліктів між во-лею людей, регулює ці конфлікти; ідеї справедливості, якою треба керуватися, визначаючи винагороду тому, хто зробив добру послугу суспільству, або покарання тому, хто порушив закони і правила. На його думку, вихована на таких ідеях людина ніколи не конфлікту-ватиме з середовищем, завжди стоятиме на варті існую-чого суспільно-політичного ладу.
Педагогічні ідеї Й.Ф. Гербарта у другій половині XIX — на початку XX ст. набули поширення в усіх країнах Західної Європи. Він мав багато послідовників, які розвинули й оформили його ідеї в окремий педаго-гічний напрям — гербертіанство.
