Розвиток філософії на медичних факультетах в Україні В XIX - XX
століттях
Викладання філософії на медичних факультетах в Україні XIX початку XX століття проходило через її вихолощення, заборону — аж до становлення її як окремої дисципліни також і в контексті осмислення медицини та лікувального процесу.
Теоретичний потенціал філософії XIX століття був одночасно узагальненням перших загальних розвідок природознавства і методологічним дороговказом його подальшого розвитку. Все це досить рельєфно проявилося в науковому житті українських університетів.
Реальна ситуація на медичних факультетах України XIX століття відображала не лише загальні характерні риси духовної атмосфери у суспільстві, а й специфіку розвитку філософської науки, котра залишалася неоднозначною.
Перші професори філософії в Київському університеті викладали філософію як релігійно-ангажований та електичний предмет.
Лише з 40-х років XIX століття було органічно поєднано М.І.Козловим розвиток медичного пізнання та загально-абстрактне філософське осмислення його. Висловлені Козловим ідеї були близькими до поєднання природознавства та гуманітарних наук, і зокрема, філософії.
На одному рівні з анатомо-хірургічною школою Київського університету знаходиться Київська терапевтична школа (проф. Цицурін, Лифер'єв, Мерінг, Образцов), що відрізнялася своїм цілісно-гуманітарним підходом в царині медицини.
На початку XX століття зростання революційних настроїв у суспільстві, нові відкриття у природознавстві вимагали теоретичного узагальнення. Наявні філософські системи позитивістського чи стихійно-матеріалістичного ґатунку виявилися неспроможними здійснити таку роботу. Методологія природознавства потребувала дальшого розвитку, так само, як і визначання шляхів подальшого соціального розвою. Зміна статусу викладання філософії в університеті вимагала подолання стихійності та локальності і розвиткові її взаємодії з природничими науками, і медициною зокрема. Створилися нові умови і на медичних факультетах для наукового пошуку їх методологічного синтезу. Проте лише за умов здобуття Україною незалежності в кінці XX століття - без політичних кліше та ідеологічних перекручень філософське осмислення медицини та ролі лікаря у гуманітарному процесі досягай повноти творчої свободи.
