Все це ще раз підкреслює, що ідейна спадщина Г. Сковороди входить в золотий фонд прогресивної культури минулого. Гармонійна, цільна людина, яка знайшла своє покликання; наука, що служить життю; народи, що відмовились від чвар; праця, що "все перемагає", - цим його ідеям природньо належить одне з чільних місць у найсвітліших сторінках історії людської думки.
Києво-Могилянська академія, як культурно-просвітницький центр мала здебільшого гуманітарний характер. Хоча глибоке вивчення професійної філософії, поетики, всебічне вивчення стародавніх мов створювали ту атмосферу, яка передувала розвитку й інших наук. Київська академія реально здійснила ідеали Відродження, щодо вивчення мов. Вона відіграла значну роль у боротьбі проти католицизму як ідеологічної зброї іноземного поневолення України. Вона згуртувала блискучу кагорту полемістів, діяльність яких перепліталась з політичною боротьбою українського народу за національне визволення і мала міжнародне значення щодо пропаганди ідей просвітництва та гуманізму. Києво-Могилянська академія формувала світогляд своєї епохи з усіма його суперечностями. Дослідження духовних здобутків книжників братств, Острозького культурно-освітнього центру та Києво-Могилянської академії свідчать про глибоку закоріненість Сковороди передусім в українську культуру і філософську традицію. Вже молодий Сковорода замислювався чи можна за допомогою академічної примудрості завоювати право на щастя. Пізніше він протиставить канону святих книжок свою власну філософію, свій погляд на життя і смерть. Осмислюючи смерть як філософську проблему, мислитель розв'язує її в дусі ствердження вічних засад життя. Слідом за Епікуром, він стверджує, що страх перед смертю є ворогом людини. Пізніше, за свідченням М. Ковалинського, Сковорода приділяє велику увагу педагогічному досвіду, спрямованому на вироблення філософського ставлення до життя і смерті. Г. С. Сковорода осмислює такі етичні категорії як дружба, справедливість. Відчуття дружби він вважав найголовнішим для людини. Ніщо в житті не мало для нього більшої цінності, ніж дружба: "вона моя втіха і мій скарб", "я її ціную більше, ніж мавзолеї і царські пам'ятки". Для мислителя дружба була "таїнством" подвоєння власного "я", школою любові та громадського досвіду. В подальшому це відіграло немаловажну роль у вченні про людину. Надаючи дружбі філософського змісту, він посилається на Арістотеля, який розглядав її як прояв вищої справедливості та людської гідності. Смерть для Сковороди була, як і дружба, не тільки реальним фактом, а й сферою філософських роздумів. Молодий філософ взяв з античності ідеал краси людини, ідею світу, як втілення краси і добра. Предметом юнацького захоплення був ідеал людини-філософа, яким вважав Сократа. Цей образ людини, байдужої до земних благ, яка вміє панувати над тілесними пристрастями, байдужої до розкоші, вважаючої знання вищою цінністю і є ідеалом для юного ще Сковороди. Саме Сократа вважає Сковорода "яєчним жовтком, з якого виросла народна мудрість"11 Г. Сковорода. Уславлені імена. І. Драч, С. Кримський, М. Попович., - Київ, 1984., с. 24..
Сковороду немислимо розглядати ізольовано від традицій полемічної літератури, з якою пов'язаний значний сплеск українського письменства з кінця XVI – початку XIX ст. І. Вишенський і Сковорода були представниками різних етапів розвитку антифеодальної ідеології в Україні і відповідно різних етапів української філософської думки. Гнівний викривач князів церкви Вишенський виступав як захисник трудового люду. Він визнавав рівність шляхтича і "хлопа" і картав панів, які визискують бідних підданих.22 Вишенський І. Твори. – К., 1959., с. 86-87. Їх зближує розуміння багатства і бідності. Спільною рисою їх філософського думання є постановка в центрі уваги людини в реальному житті її прагнення до свободи та рівності.33 Пашук А. І. Вишенський і Сковорода. – Філ. дум., 1972, №5, ст. 76. Вишенський закликав людину не збиватися на манівці поганої філософії. Сковорода ж оволодів античною спадщиною в Києво-Могилянській академії і підносив ідеал справжньої людини, яка утверджує себе у спорідненій праці. На відміну від Вишенського мислитель керувався більш прогресивним розумінням філософії як науки про щастя людини.
Серед відомих творів в Україні, в яких ми маємо право бачити сукупність ідей, що визначали напрям Сковороди,