У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


щоб бути джерелом світла і тепла, свідомістю і сумлінням світобуття перетворником, удосконалювачем і співвласником всього, що відбувається у світі.22 Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали. Зб. наук. пр., К., "Наук. дум", 1992., с. 41 Філософ цінував науку, але підкоряв її основним своїм моральним вимогам, не визнаючи науки для "наук". На його погляд, наука існує тільки для щастя людей і суспільства. Науку про щастя людей він вважав верховною наукою. Мислитель вважав знання основою доброчинності. Корінь усякого зла філософ вбачав передусім у неуцтві. Сам же він був найосвідченішою людиною свого часу, "ходячим університетом", який уособлював розумове пробудження кращої частини українського суспільства XVIII ст. Зокрема, Г. Сковорода торував шлях передовій науці нового типу. Вчення, мудрість і тільки мудрість здатні допомогти людині стати щасливою: "як глупоста є мати всіх пороків, в тому числі й пихи..., так мудрість є справжня мати як інших чеснот, так і скромності"33 Літературні твори., К., "Наук. дум.", 1972, с. 436. Природа створює для кожної людини можливості бути щасливою, вона не закриває їй шляхів до щастя, а наділяє її усіма необхідними даними. Тому, право на щастя мають усі люди, їх прагнення до кращого життя – цілком природнє і закономірне. Дослідник О. Лисенко писав, що "у концепції самопізнання і самовизначення людини було закладено гуманістичну ідею любові до людини, її духовної свободи. Пізніше ідея чітко окреслюється в антропологізмі Феєрбаха, теорії "розумного егоїзму". Водночас не слід забувати, що ідея самопізнання була конфліктом з соціальною дійсністю, ворожою "людській природі" своєрідним протестом проти феодально –кріпосницького рабства"11 О. Лисенко. Гуманітарні ідеали Г. Сковороди. "Рад. літ-во", 1972, №11, с. 69 Неодноразово Сковорода доводить у своїх творах, що людське щастя не існує в готовому вигляді, а виробляється нею ж самою в процесі життя. Воно в гармонійному поєднанні того, що задовольняє внутрішні духовні потреби людини, тобто воно всередині нас самих. Поет підкреслює, що головне в житті людини – серце, воно є "царь человеку". Дане уявлення пов’язане із самостійністю мислителя, котра виходить із роздумів, самоосвіти над собою. Сковорода шукає душевної рівноваги осторонь від суєтного світу, далеко від шумних міст, де панує егоїзм та користолюбство, гірка неволя і розпуста. Він підкреслював, що прагнення до творчої праці, самоосвіти лежить у самій природі людини. Це і є головне джерело радості, насолоди і щастя. На думку філософа, праця самою природою призначена супроводжувати людину все життя, вона – всеперемагаюча сила, без неї немає людського добра. Зрештою, жити – це діяти: "жизнь и дело есть тоже"22 Г. Сковорода, т. 1, ст. 263. У сократівський заклик "пізнай себе" Г.Сковорода вкладає власне судження про пізнання предметів і явищ, осягнення людиною своєї внутрішньої природи, по своєму розкриває його як джерело щастя. Пізнати себе – значить знайти в собі природну схильність до тієї чи іншої праці, яка становить мету і смисл життя. У зв'язку з цим, філософ звеличує людей праці, підносить їхню гідність. Справжня людина – це "вол молотящий", серце її – це серце "трудолюбствующего". Сковорода розумів, що без соціальної справедивості людина не може реалізувати своє природнє покликання. Свобода – це вищий дар і благо людини, дані їй від народження, але через злу волю відняті гнобителями. "Пізнай себе" у філософії Сковороди як вияв духовної свободи, як вища гармонія. Наявність чи відсутність свободи є головним показником будь-якого життя індивідуума чи суспільства. Важливо відзначити, що у філософа поняття свободи тісно, органічно поєднується з високим призначенням науки, яка повинна сприяти досягненню щастя людиною: "правда, что наука приводит в совершенство сродность. Наука есть практика и практика есть дочь натуры. Птица может научиться летать,– не черепаха".11 Повне зібр. тв. у 2 т. т. 2, с. 561-570, К., "Наук. дум", 1973.

Розуміння спорідненої праці у Сковороди генетично пов'язане з поглядами утопістів Т. Мора і Т. Компанелли, у яких тема гармонії праці і споживання пов'язана з визначенням необхідності праці у відповідності з природою. Тільки така праця супроводжується радістю, про яку так багато писав філософ Г. Сковорода. Етика Сковороди має глибоко гуманістичне спрямування. Феодально-церковному світорозумінню з його песимістичними поглядами на земне життя Сковорода протиставляв гуманізм з палким прагненням допомогти людині зробити її життя усвідомленим і повноцінним.22 "Фолос. думка", 1972, №2, с. 54. Філософ дійшов висновку – що сучасне йому суспільство – це страшний світ тяжкої праці мільйонів і паразитизму небагатьох. Справжнє щастя полягає не у матеріальному багатстві, а у розумному задоволенні потреб, гармонійному поєднанні індивідуального і суспільного. Подібну думку Сковорода розвиває у своїх філософських діалогах, трактатах, листах до друзів: "коли хлібороб здоровий, то він щасливіший за хворого царя. Ні, він щасливіший і за здорового царя" або "яку користь тобі дадуть скіпетр, або палац, або золото, коли найцінніше – свою душу, тобто самого себе, – ти губиш і вбиваєш"33 О. І Білецький. Вид. 3. Наук. ред. Ф. Я. Шолом. К., "Рад. школа", 1967. Вибр тексти, ст. 611-637. Ця боротьба потребує героїзму і мужності. І Сковорода при цій нагоді називає себе не вчителем, а "співвоїном". Будучи викладачем катехізису, Сковорода ставив мету передусім шукати людину, яка стоїть над користолюбним розумінням життя і світу, а тому і сам курс перетворився у пряме його заперечення, діставши назву "Начальная дверь ко хрістіанскому добронравію".

Григорій Сковорода жив так, як

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11