Динамічні зміни суспільства і світу в цілому під впливом науково-технічного прогресу.

В кожному суспільстві та у світі в цілому проходять швидкоплинні процеси. Суспільство і світ рухають вперед і соціальні революції, і соціальні реформи, науково-технічні революції, науково-технічний прогрес. НТП змінює життя людей, вони є прискорюючим фактором планетних змін. Початок поклала промислова революція XVIII ст. Вона започаткувала нову техногенну еру в розвитку людства і планети Земля.

Після промислової революції через півтора століття почалась науково-технічна революція. Техногенні дії мають руйнівний характер: руйнуються біосфера, знищується екосистема. Екологічна криза може привести людство до самознищення і до знищення самої біосфери.

Необхідна коеволюція суспільства і природи. В цілому суть космічного або ноеоосферного стійкого розвитку людства. Ноеоосфера відповідає коеволіційному змісту розвитку людства і природи.

Завдяки діяльності людини біосфера переходить в новий еволюційний стан – ноеоосферу. Технологічний поворот людства зв’язаний перш за все із зміною енергетичних основ еволюції людства. Стались зміни біологічних продуктивних сил людини (мускульна сила) техніко-технологічними.

У кінці XVIII ст. частка людської мускульної сили і одомашнених тварин складала 98% від усіх виконуваних у світі робіт. За останні два століття (ХІХ і ХХ) частка машинної енергетики збільшилась з 2 до 99%.

Визначальними елементами соціальної енергетики стала наукотехніка (інтелект людини і техніки). Зросли продуктивні сили, які забезпечують людину життєво важливими продуктами і соціально-культурними, цивілізованими товарами. У ХХ ст. кількість багатих і заможних людей зросла в 200 раз. Основними благами цивілізації (дім, квартира, медичне обслуговування, транспорт, зв’язок, освіта, регулярний відпочинок) користуються біля 40% громадян. На початку ХХ ст. їх було 1%. Але зростає нерівність між людьми. 500 багатих сімей володіє таким багатством як 3 млрд. людей.

Індустріалізація, науково-технічна революція, урбанізація – соціальні механізми зміни цивілізації. І соціальні і науково-технічні революції в ХІХ-ХХ ст. перевели людство до інших форм життя – від індустріальних до постіндустріальних. Ведучим стає науково-технологічний спосіб виробництва. Зросли наукові міста, технополіси, згодом з’являться інформ-поліси, глобальна інформаційна магістраль, всесвітній комп’ютерний інтелект (Інтернет-2).

Світ переходить від природного стану до штучного. Формується не тільки техносфера, але і штучні біосфери, штучна постлюдська істота. Збільшується глобальне суспільство.

У ХХ ст. людство “проїло” третину біологічної речовини планети, знищило третину плодючих земель, половину лісів, значну частину планктону, зруйнувало дві третини природних систем. Треба навчитись регулювати існуванням біологічного в соціально-техногенному світі.

Відрив людини від основ біосферного життя супроводжується її деградацією. Фізичне навантаження на людину зменшилось в 10 раз, що викликає погіршення здоров’я. Здоровими народжуються тільки десята частина людей. Виникають хвороби “техногенної цивілізації” – Спід, серцево-судинні, онкологічні, алергічні, психічні. Деградуючі природні органи людини замінюються штучними: зуби, шкіра, слухові апарати, очні кристалики, судини, нирки, серце, легені, кров. Біосферна людина замінюються техносферною. Може виникнути замість біосоціальної людини – біотехносоціальна а далі – технобіосоціальна і кіберг-нестатева істота.

Світ, світове господарство горизонтально ділять на Захід і не-Захід, вертикально – на найбільш розвинуті, багаті, менш розвинуті і ті, що стали на шлях трансформації. На долю 20% найбільш багатої частини населення планети (“золотий міліард”) приходиться 83% світового доходу, а на долю інших 80% - лише 17%.

Сучасний світ, постмодерністський характеризується по-перше формуванням віртуальної реальності і ЗМІ, маскультури, Інтернет з його кіберпростором. Ця реальність вже незалежно від творця-людини володіє своїм простором-часом і специфічними законами існування. Вона створює ілюзорний, нематеріальний світ, відділений від дійсності. Віртуальна реальність стає головним наркотичним засобом управління людьми, маніпуляції свідомості, через простір символів. Виникають віртуальні юрби, які піддаються непримусовому насильству.

Постмодерний світ характеризується по-друге ще пірамідальною глобальністю. На її вершині США, куди ідуть потоки фінансів, багатства, інтелекту, робочої сили. Глобалізація породжує світову системну кризу. Світова управляюча еліта на чолі з США стає замкнутою і тому деградує, як кожна замкнута система.

По-третє, сучасний світ охопила екологічна криза, яка може знищити людство. По-четверте, наявна глобальна соціальна криза: відрив свідомості людей, їх біологічної основи від темпу життя, рівня технологій; середовище проживання, стає щораз ненатуральнішим, штучним, білої раси в світі стає щораз менше; криза традиційних релігій, тяга до містики, американізація способу життя. Підвищуються не ті, що створюють енергію та знання, а багачі, володарі грошей та інформації. Розум замінюється інформацією, віра – формальністю традицій, ритуалів.

По-п’яте, наявна геополітична криза. Глобалізація поширює рівновагу етносу, утворюється глобальна система, формується “загальна людина”, яка не утримує в свідомості історичну пам’ять, 5% населення світу (США) використовують 40% світових споживчих ресурсів. Новий пірамідальний порядок відповідає тільки інтересам США, а не людству.

По-шосте, у світі основними ресурсами стає інформація і знання, основним продуктом виробництва і споживання стає інформація і засоби телекомунікації.

По-сьоме, світ стає таким, що має мережеву структуру. Інтенсивно розвивається мережева інформатизація суспільства. Фізичною основою такої інформатизації стає глобальна комунікативна система “всесвітня павутина” Інтернет, що утворює світовий віртуальний кіберпростір. Виникла п’ята інформаційна координата (порівняно з трьома просторовими і четвертою часовою), створюється людино-машинне суспільство. Мережі утворюють нову соціальну морфологію, мережева логіка пронизує виробництво, інститути влади, торгівлю, фінанси, культуру, проникає в буденне життя людини.

Мережеві структури забезпечують глобалізацію капіталу і децентралізовану концентрацію виробництва і праці, утворюється всесвітній інформаційно-фінансовий простір, ринок стає мережевим міжнародним інститутом. Капітал, підприємці, праця підкоряється логіці мережі. Духовне підмінюється технологічним.

Виникає мережева несвобода, сутність людини відчужується від існування, знання стають товаром. Мережеві структури створюють умови встановлення всесвітнього тоталітаризму.

Фундаментальні зміни в техніці і технології призводять до революційних змін в суспільстві. Першою соціально-технологічною революцією є