Для філософського аналізу проблеми плідними є узагальнення сучасної антропосоціогенетики, яка стверджує, що проблему походження свідомості потрібно розглядати в єдності з проблемою виникнення людини і суспільства.

Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію – розвиток своїх суто біологічних передумов.

Вивчаючи питання про виникнення людини і її свідомості, необхідно виділити три основні чинники цього процесу: працю; спілкування в колективі, заснованому на трудовій діяльності; членороздільну мову. Можна вважати, що саме праця була тією формою пристосування до середовища, яка викликала появу нової форми відображення свідомості. Праця сполучає у собі енергетичний обмін людини з середовищем і мовно-інформаційний обмін на рівні свідомості, логічного випереджаючого відображення дійсності.

Праця є основною умовою людського життя. Без праці життя людини неможливе і немислиме. Завдяки тому, що свідомість – це осмислене знання, свідоме відображення дійсності, вона виступає регулятором трудової діяльності, спрямованої на досягнення заздалегідь поставлених цілей. Свідомість слід розглядати як соціально необхідне, практичне явище всередині самого соціального буття, а також як “об’єктивне” практичне відношення у самій соціальній дійсності.

Свідомість – це насамперед знання. Без знання свідомості не існує. Ось чому в сучасній філософській літературі більшість дослідників вказують на важливу роль пізнавальної (когнітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості.

Суспільна свідомість – це сукупність, система почуттів, звичаїв, звичок, традицій, думок, ідеалів, ідей, теорій, які відображають суспільне буття і функціонують у суспільстві, скеровуючи, спрямовуючи життя суспільства у відповідному напрямі.

Суспільна свідомість є відображенням суспільного буття, системою суспільних ідей, теорій, соціальних почуттів, настроїв, ілюзій тощо. У зв’язку з цим прийнято констатувати, що суспільне буття визначає суспільну свідомість, бо перш ніж щось відображати те, що відображається, має бути, існувати. Проте й суспільна свідомість є проявом буття, реальністю в системі відносин “людина – світ”. Отже, вона є проявом суспільного буття, реальністю в бутті, породженою людиною. А це дає підстави стверджувати, що суспільна свідомість є вищим проявом суспільного буття. Ця особливість виявляється передусім в тому, що суспільна свідомість як і будь-який прояв свідомості, є творенням образу згідно з яким організується життя людини і суспільства.

Таким чином, своєрідність суспільної свідомості полягає в тому, що вона є попередженням суспільного буття, тому буття її визначає, і водночас суспільна свідомість є визначником, організатором зімни суспільного буття, відповідно до потреб та інтересів людини і суспільства.

Сутністю суспільної свідомості є те, що, з одного боку, вона є відображенням суспільного буття, тобто має суб’єктивний характер виникнення, а за іншого – ця свідомість набуває статусу об’єктивної реальності, матеріалізується, тобто реально існує як надбання суспільства, яке має і позитивні, і негативні сторони свого існування, адже ідеального суспільства ніколи не було, немає і бути не може. Суспільна свідомість, як і будь-яке суспільне явище, має досить складну структуру, розгляд якої дає змогу зрозуміти не тільки її наповненість, багатство елементів, які її складають, а й осягнути її функціонування, зрозуміти важливість її впливу на гармонізацію відношення “людина – світ”.

Рівнями суспільної свідомості є суспільні психологія та ідеологія.

Суспільна психологія є сукупністю соціальних почуттів, настроїв, традицій, звичаїв, обрядів, безпосередніх переживань, які існують у реальному суспільному бутті, тобто передусім чуттєвий аспект життєдіяльності суспільства, що визначає безпосередні дії людини, її здатність само реалізуватися у світі.

Поняття “ідеологія” почали вживати наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. у своїх творах французькі мислителі, піонером серед яких був Дестю де Трасі, котрий у працях “Етюд про здатність мислення” і особливо в “Елементах ідеології” визначив ідеологію як “науку про ідеї, про те, як вони виникають, та про закони людського мислення” і вважав, що ця наука має бути такою є точною, як і всі природничі науки. Але фактично ідеологія як рівень суспільної свідомості стала уявним баченням дійсності. Вона почала вимагати теоретичного обґрунтування цього уявлення та його практичної реалізації.

Основними формами суспільної свідомості є: економічна, політична, правова, етична, естетична, наукова, релігійна, філософська, історична, екологічна свідомість.

Щодо форм суспільної свідомості, то кожна з них по-своєму відображає ту чи іншу грань, особливість певної сфери суспільного буття. Наприклад, економічна свідомість є відображенням таких процесів життєдіяльності суспільства, як виробництво, обмін, споживання продуктів людської праці, характеризує відносини сфери виробничої діяльності людини. Основним моментом явища суспільної свідомості в економічній площині є відображення відносин власності, тобто володіння, користування реальними речами, явищами.

Політична свідомість – це відображення та ідеальне функціонування відносин щодо влади, способів, методів її завоювання, утримання і використання.

Правова свідомість є відображенням і функціонуванням норм, правил, принципів поведінки в суспільстві, які визначаються державою. Тому вона є “волею” людини до дотримання права і закону, волею до законослухняності.

Естетична свідомість – це відображення і функціонування дійсності на засадах розуміння прекрасного, “за законами краси”.

Важливу роль у житті суспільства відіграє моральна (етична) свідомість.

У наш час (і не лише в Україні) особливу роль має відігравати екологічна свідомість, що випливає із загострення екологічної проблеми як однієї із глобальних проблем сучасності.

Різноманітність суспільної свідомості показує, що створення нею образу суспільного буття є найпершим актом діяльності людини, суспільства на шляху перетворення світу в інтересах людини, певного суспільства.

Функції суспільної свідомості різноманітні. Їх не можна звести до відображення суспільного буття, адже свідомість не лише відображає світ, а й творить його.