Пізнавальна функція суспільної свідомості здійснюється здебільшого у двох формах: як безпосередній процес масового усвідомлення світу шляхом узагальнення і систематизації емпірично набутих досвіду і знань; як процес цілеспрямованого, спеціалізованого, професійного здобуття знань, підпорядкованих потребам суспільно-історичної практики. Пізнавальну функцію виконує кожна форма суспільної свідомості, хоча реалізується вона в них не однаково.

Формування уявлень про майбутнє – так можна визначити головну мету прогностичної функції суспільної свідомості. Цю функцію вона виконувала завжди, починаючи з предміфологічного і міфологічного стану і закінчуючи сьогоденними формами розвитку наукової прогностики. Прогностичну функцію виконують також утопічна свідомість, ідеологія, філософія, наука. Цінність прогнозу, здобутого в межах зазначених форм свідомості, звичайно, різна. Одне з них може відкрити людині її майбутнє й підказати єдино вірний спосіб його досягнення, інший – задурманити свідомість ілюзіями, завести діяльність у глухий кут.

Усвідомлюючи дійсність, історію і майбутнє, власні потреби й інтереси, люди об’єднуються навколо тих чи інших ідей, поглядів, переконань, створюють певні соціальні спільності, спілкуються між собою. У даному випадку суспільна свідомість виконує інтегративну (ідейне об’єднання людей) і комунікативну (їх спілкування між собою) функції, що мають такий же рівень загальності, як пізнавальна і прогностична.

Комунікативність (спілкування) є основою формування суспільної свідомості, як і діяльність. Без спілкування людей одне з одним не може бути й мови про появу суспільної свідомості. Сформувалися на підвалинах комунікації, свідомість забезпечує взаємозв’язок людей в процесі їхньої взаємодії, життєдіяльності, праці.

Суспільна свідомість є ціннісно-нормативною системою і тому виконує функцію ціннісної орієнтації та регуляції поведінки і діяльності людей у соціумі. Свідомість використовує норми і цінності, мотиви й орієнтації, погляди і переконання, зберігає (історична пам’ять) і охороняє (соціальний контроль) їх, пропонує, а нерідко й нав’язує індивідам як шаблони та еталони, чим зумовлює формування певної системи цінностей і орієнтацій, регуляцію поведінки людей в соціумі. Ціннісно-орієнтаційна функція притаманна майже однаковою мірою всім формам суспільної свідомості, регулятивна – більше моралі та релігії, естетичній та політичній свідомості, правосвідомості.

Механізм реалізації зазначених функцій у різноманітних формах суспільної свідомості має багато спільних елементів і деякі відмінності, які не можна ототожнювати одну з одною. Так, мораль орієнтує людину в межах системи цінностей, що концентрується навколо протилежності цінностей що концентруються навколо протилежності добра і зла; естетична свідомість забезпечує ціннісну орієнтацію в межах суперечностей прекрасного і потворного, комічного і трагічного; наука вибудовує орієнтації, об’єднані прагненням істини, ідеологія – інтересу тощо. Це саме стосується і їхньої регулятивної функції. Наприклад, мораль, як і мистецтво, більше апелює до почуття, найвищим виявом якого є совість; правова свідомість ґрунтує своє регулятивні можливості на розумі; релігія спирається переважно на віру.

Регулятивна, як, власне, й інтегративна, пізнавальна, мобілізаційна та орієнтацій на функції, неможлива без переведення норм, символів, знаків, настанов тощо у внутрішній світ особистості. Ідеї тоді стають життєдайним чинником об’єднання людей і народів, фактором суспільного прогресу. Абстрактна ідея, що існує за межами індивідуальної свідомості особистості, яка не торкається живих струн її розуму, почуття і волі, залишиться бездіяльною навіть тоді, коли на неї працюють наймогутніші пропагандистські системи. Ідея повинна бути усвідомленою і сприйнятою індивідуальною свідомістю, поєднуватися з інтересами і потребами людей, що відбувається шляхом загальнокультурного розвитку мас, освіти й виховання. Таким чином, свідомість виконує ще одну сутнісну функцію – функцію виховання особистості в річищі ідейних, моральних, естетичних, наукових, культурних надбань, інтелектуальної історії людства.

Розуміння – сутнісна характеристика суспільної свідомості. Незалежно від того, чи виникла вона раніше за суспільне буття, чи є його відображенням, тобто вторинним елементом, розмову про суспільну свідомість можна розпочинати лише з моменту, коли в свідомості виникає розуміння сутності того предмета, який свідомістю охоплюється. Суспільна свідомість є своєрідним “розуміючим охопленням” буття, його поясненням, узагальненням до рівня ідеального уявлення про майбутнє. Ідеальне майбутнє передує реальному буттю. У цьому плані “розуміюча свідомість” передує діяльності, ціле спрямовує її, визначає горизонти розвитку суспільства.

У широкому розумінні питання про співвідношення суспільної свідомості й суспільного буття втрачає статус основного питання філософії. Життєвий процес постає як органічна єдність свідомості і буття, ідеального й матеріалістичного, духовного та реального. Найймовірніше може йтися про їхню взаємодію, далі якої пізнання втрачає сенс і перетворюється на спекуляцію. Свідомість і буття, матеріальне й ідеальне зумовлюють одне одного, постають як відносно самостійні феномени життя. Суспільне буття неможливе без суспільної свідомості. І навпаки. Адже доки не було суспільної свідомості, доти не було й суспільного буття.

2. Розвиток суспільства як природно-історичний процес

Що таке суспільство, в чому його сутність, чим воно є для людини, світу та як впливають світ і людина на його (суспільства) функціонування – ці питання завжди були доленосними в історії земної цивілізації. Питання про нинішній стан суспільства та перспективи його розвитку у ХХІ ст. є тим потужним потягом , який спонукає людські почуття і розум до відкриття у сьогоденні й майбутньому найжиттєдайніших джерел суспільного прогресу.

У сучасній літературі існують кілька визначень суспільства. Спільним для них є те, що вони з різних боків намагаються окреслити ту цілісність, яка найкраще виявляється через такі ознаки.

По-перше, суспільство – це люди. А людина – це душевно визначена природно-соціальна істота. Людина – це особлива істота, що є у світі такою завдяки