РЕФЕРАТ

Основні напрямки філософії XX століття

ЗМІСТ

ВСТУП 3

ФІЛОСОФІЇ XX СТОЛІТТЯ 4

2. РЕЛЕГІЙНА ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ 10

3.ПРОВЕДНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ

ФІЛОСОФІЇ НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ 14

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Філософії XX ст. авторитетними та впливовими були ті течії, які намагалися осмислювати суспільство, суспільну істо-рію та соціальні проблеми: адже у XX ст. історія не лише почала рухатися прискореними темпами, а й ускладнилася та-кою мірою, що поза філософським її охопленням як цілісного явища навряд чи могла бути вивченою із достовірністю. В цілому філософія XX ст. знаходилася під великим впливом постмодернізму.

Якщо постструктурализм у своїх вихідних формах практично обмежувався щодо вузькою сферою філософсько-літературних інтересів, то постмодернізм відразу став претендувати як на вираження загальної теорії сучасного мистецтва взагалі, таки особливої постмодерністської чутливості - специфічного постмодерністського менталітету. У результаті постмодернізм осмислюватися як вираження "духу часу" у всіх сферах людської діяльності: мистецтві, соціології, філософії, науці, економіці, політику і т.п.

Для подібного розширення потрібні були і переоцінка деяких вихідних постулатів постструктуралізма, і залучення більш широкого філософських і "демонстраційного" матеріалу. Як поспішає запевнити жагучий прихильник постмодернізму Вольфганг Вельш, "конгруенція постмодерністських феноменів у літературі, архітектурі, як у різних видах мистецтва взагалі, так і в суспільних феноменах від економіки аж до політики і поверх того в наукових теоріях і філософських рефлексіях просто очевидна" | 1,563|

Філософія XX ст. замислювалася над тими течіями, які намагалися осмислювати суспільство, суспільну істо-рію та соціальні проблеми.

На самому початку XX ст. була видана книга німецького філософа та культуролога О.Шпенглера (1880-1936) "Закат Європи", під суттєвим впливом якої перебуває по сьогодні вся європейська соціальна думка. О.Шпенглер виклав у цій книзі власну концепцію культури та історії .

Концепція культури та історії О.Шпенглера полягає у тому, що історія людства являє собою сукупність співіснуючих культур і кожна культура є замкненою або локальною, непроникненною зовні, ба-зується на дусі певного народу, який її творить усі без виключення прояви певної культури містять в своїй основі якийсь єдиний "профеномен", тобто перше формоутворення "профеномен", якщо його відкрити, постає відмичкою для поглибленого розуміння будь-яких явищ певної досліджуваної культури.

Кожна культура проходить 4 періоди свого життя: весну, літо, осінь, зиму, тобто вона спочатку іде вгору, але досягнувши вершини, починає занепадати (зокрема, коли переходить у стадію цивілізаційного розвитку) В основі європейської культури, на думку О.Шпенглера, лежить світ античної культури з її так званим "аполонівським духом", тобто з її прагненням до ясності, чіткості, гармонійності. Проте від епохи Відродження у ній починає домінувати так званий "фаустівський дух" - дух невизначеного прагнення до вищого, більшого, ефективного. Цей дух веде до наживи, продукування, і він, на думку О.Шпенгле-ра, веде Європу до занепаду і загибелі. Шпенглер вважав, що Євро-пу можна врятувати за умови, що на перший план у її розвитку вий-дуть ті народи, які ще не реалізували свій творчий потенціал. Перш за все цю місію може виконати Пруссія, проте, за О.Шпенглером, мають культуротворчий потенціал і слов'янські народи. Як би там не було, але твір О.Шпенглера мав великий резонанс; можна сказати, що після нього думка про кризовий стан європейської культури стає чи не найбільш обговорюваною.

Певні корективи у європейське розуміння культурно-історичного процесу внесла книга "Дослідження історії" англійського історика А. Тойнбі (1889-1975): тут автор наполягав на тому, що історія постає як єдність і сукупність певного числа (21) цивілі-зацій / 9.34/

Згідно з А.Тойнбі, історія людства являє собою не сукупність фактів, а прояв неперервності процесів життя, яке набуває конкретних форм як відповідь на виклик з боку умов та обставин, за яких воно здійснюється; такими конкретними формами проявів життя і постають цивілізації. В їх основі лежить продукування кращою частиною сус-пільства певних сенсів та цінностей, що найбільш щільно концентру-ються у певного типу релігіях, отже, тип цивілізації та релігія поста-ють взаємопов'язаними явищами / 9,56/

Тойнбі також вважає, що цивілізації можуть вичерпувати свій творчий потенціал, і це відбувається тоді, коли духовна еліта вироджується, а на перший план в суспільних процесах виходить ділова еліта; при цьому релігія втрачає свої духовні прагнення. На відміну від О.Шпенглера, А.Тойнбі вважав, що цивілізації перебувають між собою у більш тісних зв'язках, які можуть поставати не лише у вигляді історичного співіснуван-ня (хоча цей тип зв'язку і домінує), а й у вигляді історичного наслідування.

Згідно з А.Тойнбі, європейська цивілізація переживає кризові яви-ща, проте задля їх подолання необхідно повернутися до найперших духовних цінностей, тобто певною мірою повернути релігії належне місце у суспільному житті через творення єдиної світової релігії.

Досить великого значення у XX ст. набули різноманітні кон-цепції технічного детермінізму, тобто концепції, згідно з яки-ми хід суспільної історії визначається розвитком науки, техн-іки та технології, безумовно, пов'язане із тим значенням, якого набули у XX ст. означені чинники суспільного життя. Проте у XX ст. їх трактування могли поставати як позитив-ними (тоді подібна позиція позначалась як технократизм - влада техніки), так і негативними (технофобія - страх перед технікою).

Представники технократичного підходу (У.Ростоу, Дж.Гелбрейт, Д.Белл та ін.) стверджують, що переможну ходу технічного прогресу вже ніхто і ніколи не зможе зупинити і що техніка в цілому відіграє позитивну роль у розвитку суспільства. Безумовно, наявні й її негативні прояви, проте вона і лише вона сама зможе їх подолати або нейтралізувати