Варто згадати, наприклад, такий факт: на останньому всесвітньому філософському конгресі, що відбувся у 2000 р. у м. Брайтоні, відзначались хоча б такі переваги класичної, зокрема - середньовічної філософії, як її здатність бути опорою для людини, закликати її до вищого та кращого, не навіювати людині думку про її загубленість серед відчуже-них форм сущого, про її принципову безпорадність у зустр-ічах із несвідомим та ірраціональним. Словом, філософія по-винна бути такою ж багатою на прояви, як людське жит-тя, та, проте, повинна йти, може, на півкроку попереду життя, надихаючи людину на мужнє протистояння усіля-ким викликам долі та обставинам життя.

Сучасна філософія містить у собі широкий спектр підходів до розв'язання найрізноманітніших проблем людсь-кого буття. Але центральними серед них є проблеми осмис-лення тенденцій розвитку сучасного суспільного життя, проблеми людини, засад її буття та її можливостей. І хоча загалом із кожним окремо взятим філософським підходом до проблем сучасного життя можна в чомусь і не погоди-тися (бо є певні однобічності в їх інтерпретації життє-вих питань), однак безсумнівним є факт активного твор-чого життя філософії XX ст., плідного діалогу різних течій і шкіл навколо болючих проблем сучасності епохи.

Наприкінці XX ст. певного поширення набув філософський постмодерн, який постає проти будь-яких обмежень філо-софського інтелектуального експерименту. Проте, вход-ження філософії у XXI ст. супроводжується також і пев-ним поверненням до метафізики, абсолютів та до більш прямого втручання у болючі проблеми людського самовиз-начення.

ВИСНОВКИ

1. Філософія XX ст. має своє власне обличчя, яке можна прояснити низкою її особливостей, таких, як її надзвичайна строкатість, переплетіння в ній різних напрямів та традицій, наближення до повсякденних реалій людського життя, переважна некласичність.

2. Потужними постали у XX ст. напрями сцієнтистського спрямування, тобто такі, які вбачали своє основне завдання у співпраці із наукою, в запровадженні таких методологічних принципів, які б значно підвищу-вали ефективність та достовірність науки.

3. Напрями антропологічного спрямування постали у філософії XX ст. над-звичайно різноманітними і різноплановими; це пояснюється особливим місцем проблеми людини у мисленні XX ст.; тут впливовими були: а) екзистенціалізм, що намагався поставити в основу філософії внутрішнє відчуття людиною свого життя; б) філософська антропологія, яка вва-жала за необхідне досліджувати людину всебічно; в) персоналізм, який виводив на перший план в людині її здатність бути особистістю; г) фрей-дизм та неофрейдизм, які переконливо засвідчили вагомий вплив несвідо-мого на свідомість та поведінку людини.

4. Значне ускладнення соціальних процесів викликало появу напрямів куль-турологічного та історіософського спрямувань, які часто переплітали-ся між собою; філософія XX ст. виробила цілу низку дуже важливих та авторитетних концепцій культури, історії людства, підвалин людсько-го сприйняття та структурування дійсності.

5. Вагоме місце належало у духовному житті XX ст. релігійній філософії, яка, певною мірою ніби отримавши "друге дихання", продовжувала роз-глядати людину у невід'ємних зв'язках із Богом, Абсолютом та наполя-гати на її особливому всекосмічному призначенні.

6. На зламі тисячоліть філософія постала змужнілою, досвідченою, здат-ною бути толерантною та різноманітною; хоча в ній набули певного розповсюдження новітні модернові течії, вона не втратила інтересу до абсолютів, ідеалів, вічних людських цінностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ