пізнана ні науковими, ні філософськими засобами. Для опису її структури представники екзистен-ціалізму (Хайдеггер, Сартр, Мерло-Понті) звертаються до феномено-логічного методу Гуссерля, виділяючи як структуру пізнання її спрямованість та інше, тобто інтенціональність. Екзистенція «відкрита», спрямована на інше, стає центром притягання. Хайдеггер та Сартр, вважали, що екзистенція є буття, яке спрямовується на ніщо та усвідомлює свою скінчепність. Тому в Хайдепера опис структури екзистенції зводиться до опису ряду модусів людського існування: турботи, страху, рішучості і совісті та ін., котрі визначаються через скінченність екзистенції і є різними способами дотичності з «ніщо», руху до нього, втечі від нього. Тому саме в «пограничній ситуації» (Ясперс), в моменти найбільших потрясінь людина виявляє екзистенцію як корінь своєї сутності.
Визначаючи екзистенцію через її кінцевість, екзистенціалісти тлума-чать її як тимчасовість, точкою відліку котрої є смерть. На відміну від фізичного часу - чистої кількості, безкінечного ряду плинних мо-ментів, екзистенціальний час якісний, скінченний та неповторний: він виступає як доля та нерозривний з тим, що складає істотність екзистенції: народження, смерть, любов, відчай, розпач, каяття. Екзистенціалісти підкреслюють у феномені часу визначальне значення майбутнього і розглядають його у зв'язку з такими поняттями екзистенції, як «рішучість», «проект», «надія», відзначаючи тим самим особистісно-історичний характер часу і утверджуючи його зв'язок з людською діяльністю, пошуками, напруженістю, чеканням. Історичність людського існування виявляється в тому, що воно завжди знаходить себе в певній ситуації, в котру воно «закинуте» і з котрою вимушене рахуватися. Приналежність до певного народу, стану, наявність в індивіда тих чи інших біологічних, психологічних та інших якостей, все це - емпірич-ний вираз початково-ситуаційного характеру екзистенції, того, що вона є «буття-в-світі». Тимчасовість, історичність та «ситуаційність» екзистенції - модуси її кінцевості.
Другим важливим визначенням екзистенції є трансцендування, тобто вихід за свої межі. Трансцендентне та сам акт трансцендування в екзистенціалізмі подаються неоднаково. Для представників релігійного екзистен-ціалізму трансцендентне - це Бог. Атеїсти (Сартр, Камю) вважають що трансценденція є ніщо, котре виступає як найглибша таємниця екзистенції. Якщо в Ясперса, Марселя, пізнього Хайдеггера, котрі пізнають реальність трансцендентного, переважає момент символічний і навіть міфопоетичний (в Хайдеггера), оскільки трансцендентне немож-ливо пізнати раціонально, але можна лише «натякнути» на нього, то у вченнях Сартра і Камю, котрі ставили собі завданням розкрити ілюзор-ність трансценденції, воно має критичний і навіть нігілістичний характер
Своєрідним в екзистенціалістів є розуміння свободи. Екзистенціа-лісти відкидають як раціоналістичну просвітницьку традицію, котра зводить свободу до пізнання необхідності, так і гуманістично-натура-лістичну, для котрої свобода означає розкриття природних задатків людини, розкріпачення її «сутнісних» сил. Свобода, на думку екзистен-ціалістів, - це сама екзистенція, екзистенція є свобода. Оскільки структура екзистенції виражається в «спрямованості-на», в трансцендуванні, то розуміння свободи різними представниками екзистен-ціалізму визначається їх трактуванням трансценденції. На думку Мар-селя та Ясперса, свободу можна набути в Бозі. Оскільки за Сартром бути вільним означає бути самим собою, остільки «людина приречена бути вільною». Вчення Сартра про свободу служить виразом позиції крайнього індивідуалізму. Свобода виступає як тяжкий тягар, котрий повинна нести людина. Вона може відмовитися від своєї свободи, перестати бути сама собою, стати, «як усі», але тільки ціною відмови від себе як особистості. Світ, у який при цьому занурюється людина, має в Хайдеггера назву «man». Це безособовий світ, в якому все ано-німно, в якому немає суб'єктів дії, а є лише об'єкти дії, в якому всі «інші», і людина навіть стосовно себе самої є «іншою». Це світ, в якому ніхто нічого не вирішує, а тому і не несе ні за що відпо-відальності. В Бердяєва цей світ має назву «світу об'єктивації», ознаками якого є поглинання індивідуального, особистого загальним, безособовим, а також панування необхідності і придушування свободи.
Одним з великих творів Ж.П.Сартра є „Нудота”. Це роман та одночасно робота філософа, що вміє писати про буття та небуття, про Декарта та гуманізм, що супроводжується мисленням неприривної письменної та практичної роботи. У зміні різних облич головних діючих осіб романів та драм не тільки слугують для наглядного викладення його роздумів, але також, навпаки, несуть у собі матеріал для подальшого розвитку його світосприйняття. Вплив Сартра полягає у цій гібкості та многобічності мистецтва. Він вивів екзистенціалізм філософії, він з’єднав його загальні риси з літературою у той мірі, в якій можна казати про едність французського екзистенціолізма у головному питанні: чи є ще надбуття трансцендентності, що діє на область екзистенціального та що дає їй смисл?..
3 Життєвий шлях і основні ідеї філософії Френсіса Бекона.
Першим філософом, що свідомо поставив перед собою задачу розробки наукового методу на основі матеріалістичного розуміння природи, був Френсис Бекон (1561-1626). Син високопоставленого англійського сановника, Бекон і сам з часом став державним канцлером Англії. І проте його симпатії не на стороні старої феодальної аристократії. Бекон - ідеолог «нового дворянства», звички і устремління якого були більш буржуазними, ніж феодальними. Головна праця Ф. Бекона - «Новий Органон» (1620). Назва ця показує, що Бекон свідомо протиставляв своє розуміння науки і її методу тому розумінню, на яке спирався «Органон» (зведення логічних робіт) Арістотеля. Іншим важливим твором Бекона була утопія «Нова Атлантида»
У згоді з передовим розумом свого віку Бекон проголосив вищою задачею пізнання завоювання природи і удосконалення людського життя. Але це - практичне в останньому рахунку - призначення науки не може, по Бекону, означати, ніби всяке наукове дослідження повинне бути обмежене міркуваннями про його можливу безпосередню користь.