Реферат на тему:

Перспективи взаємодії конкуренції і партнерства: підходи до розуміння

Складні соціально-економічні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві потребують розробки адекватних концепцій і відповідного методологічного забезпечення. Для вирішення цього завдання важливим є соціально-філософський аналіз конкуренції і партнерства як фундаментальних констант суспільного буття. Реалії українського сьогодення свідчать про продовження одночасного впровадження конкуренції й партнерства в усіх сферах суспільства. Конкуренція як феномен і конкурентна боротьба як процес є невід'ємним атрибутом ринкової економіки. Однак, щоб вижити у ворожому середовищі, суб'єкт ринкових відносин кооперується з іншими суб'єктами і, таким чином, вступає в партнерські відносини, специфіка яких детермінується особливостями економічного розвитку суспільства. Отже, в так званий економічний період людської історії, не дивлячись на багатоманітність підходів до розуміння сутності явищ конкуренції й кооперації, виділення їх форм і аналізу механізму взаємодії, майже всі дослідники погоджуються, що вони є невід'ємними феноменами означеного періоду людської історії. Стосовно перспектив існування й взаємодії цих феноменів сучасна світова наука не дає однозначної відповіді. Визначаючи перспективи взаємодії конкуренції і партнерства суспільствознавча думка наголошує на зміні економічного періоду історії людства на постекономічний, а також певній специфіці суспільно-економічних відносин у зв'язку з цим.

З. Бауман, О. Тоффлер, Ж. Бодрійар, Ф. Фукуяма та деякі інші соціологи й економісти Заходу вважають, що постекономічний період людської історії означатиме не посилення колективізму, як це прогнозували класики марксизму, а навпаки, розквіт індивідуалізму в новій історичній якості. Тобто це означає певний спосіб життя, що індивідуалізується. Такий спосіб життя позбавлений будь-яких ознак економічної конкуренції, взаємної боротьби за досягнення успіху або перерозподіл ресурсів і заснований на індивідоморфній, мікропроцесорній техніці, яка позбавляє людей від необхідності кооперації або корпоративності [3, 23]. На думку Френсіса Фукуями, індивідуалізм цілком може мати позаекономічні складові, і рушійним мотивом діяльності індивідів може бути не перемога в конкурентній боротьбі, а визнання їх іншими людьми [5, 67].

З висловами подібного роду погоджується російський учений В. Іноземцев. Він схиляється до думки, що господарське значення приватної власності може бути подолане не усупільненням виробництва, а його глобальною і всесторонньою індивідуалізацією, воно тим самим приведе до домінанти індивідуалістичних начал в образі життя людей [2, 480]. Таким чином, "людина індивідуалістична" є свого роду трансформація "людини економічної" у надекономічний її стан [3, 24].

"Людина індивідуалістична", яка позбавлена феноменів конкуренції і кооперації змальована у книзі Зігмунда Баумана "Індивідуалізоване суспільство". Людина, що "індивідуалізується", за З. Бауманом, втрачає повністю контроль над більшістю значущих для неї соціальних процесів; звідси виникає цілком очевидна її незахищеність перед невизначеними і неконтрольованими нею змінами в суспільстві; звідси, у свою чергу, примітивність і швидкоплинність її цілей і прагнень, дезинтеграція всього її існування. "Особистісне" і "суспільне" позиціонуються у двох різних світах, не пов'язаних один з одним. У кожному з цих світів діє своя логіка, практично незрозуміла в іншому світі [1, LIII]. Обидві версії, оптимістична (В. Іноземцев) і песимістична (З. Бауман), так чи інакше пов'язуються з надекономічним ступенем розвитку людського роду [3, 24].

Стосовно визначення перспектив взаємодії конкуренції і кооперації автор дослідження, використовуючи антропологічний підхід до аналізу заявленої проблеми, вважає доречним зазначити наступне.

З позицій антропологічного підходу природа людини ірраціональна, інстинктивна, її поведінка обумовлена біологічною мотивацією (в основі якої базові потереби в їжі, одязі, безпеці, волі та ін.).

Сьогодні антропологічний підхід виходить із таких принципів як:

1. Сталість, інваріантність фундаментальних родових якостей людини як істоти біологічної, соціальної і розумової (духовної), що споконвічно володіє волею [4, 87]. З огляду на те, що конкуренція притаманна вітальності людини, кооперація - її соціальності, а синтез конкуренції і партнерства здійснює духовне начало людини - взаємодія конкуренції і партнерства є вічним і незмінним принципом людського і суспільного буття.

2. Універсальність людини, єдності людського роду і незалежно від етнічних, расових, соціальних, географічних і інших відмінностей, рівноцінності всіх людей [4, 88]. Отже, принцип взаємодії конкуренції і кооперації, що є притаманний природі людині як родовій істоті є універсальним і не залежить від етнічних, расових, соціальних, географічних та інших відмінностей, але механізм взаємодії феноменів конкуренції і кооперації може набувати різні форми.

3. Невід'ємності природних прав людини, їх пріоритету стосовно принципів устрою, законів і діяльності держави [4, 88]. Таким чином, незалежно від особливостей економічного й політичного устрою, конкуренція і кооперація як природні якості людини будуть існувати до тих пір, поки не щезне останній індивід із лиця землі. Однак автор дослідження погоджується з Ф. Фукуямою, В. Іноземцевим, З. Бауманом в тому, що постекономічний період людської історії принесе зміну у особливості соціально-економічних, політичних й духовних відносин. Зміна відносин власності обов'язково вплине на особливості взаємодії конкуренції і кооперації: в постекономічному суспільстві конкуренція буде відбуватися не за обмежені суспільні ресурси й економічні блага, а кооперація за можливість найшвидшого їх отримання в як можна більшій кількості, взаємодія конкуренції і кооперації буде відбуватися за позаекономічні цінності - визнання, прихильність, увагу до людини та ін. Таким чином, взаємодія конкуренції і кооперації, як принцип суспільного розвитку, є універсальною, однак із ускладненням суспільно-економічних відносин, з переходом від економічної стадії історії людства до постекономічної, форми взаємодії конкуренції і партнерства будуть модифіковані, однак сутність цієї взаємодії залишиться незмінною.

Література:

1. Бауман З. Индивидуализированное общество. - М., 2002.

2. Иноземцев В.Л. За десять лет. К концепции постэкономического общества. - М., 1998.

3. Суименко Е.И., Ефременко Т.О. Homo