Курсова робота

Педагогічна спадщина Григорія Сковороди

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Видатний український філософ, письменник і просвітитель-гуманіст – Г. Сковорода. Г. Сковорода і народна педагогіка.

Розділ 2. Формування особистості в педагогічній спадщині Г. Сковороди.

Розділ 3. Питання освіти та виховання у творчій спадщині Г. Сковороди.

Висновок.

Література.

Вступ

Діяльність Григорія Сковороди припадає на період занепаду школи на Україні. Проте вона була тим джерелом, що живило українську педагогічну думку протягом багатьох століть.

Зрозумівши, що ні в яких школах і колегіумах він не зможе проповідувати своє вчення, Сковорода стає мандрівним філософом і учителем. У чоботах, з палицею в руках, з рукописами і флейтою за плечима він переходив із села в село, зупиняючись то на пасіці, то на хуторі, і своїми бесідами просвіщав народ, підносив його національну самосвідомість. Г. Сковорода любив рідну природу, українську музику, пісні, свій народ. Вмираючи, він заповів написати на його надмогильному пам'ятнику: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Отже, на вибір теми вплинуло насамперед те, що вивчення творчої спадщини народного філософа і вчителя Г. Сковороди дає можливість торкнутися витоків української педагогічної майстерності, заснованої на невмирущих традиціях народної педагогіки, що їх постійно використовував у своїй творчості Г. Сковорода. В цьому і полягає актуальність даної теми – вона розкриває завісу над джерелами української педагогічної думки.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми вивчення педагогічної спадщини Г. Сковороди.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:–

вивчення спадщини Г. Сковороди – видатного українського філософа, письменника і просвітителя-гуманіста ;–

розгляд формування особистості в педагогічній спадщині Г. Сковороди–

питання освіти та виховання у творчій спадщині Г. Сковороди

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна при розробці шкільної програми, в практичній роботі педагога в умовах загальноосвітньої школи.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема вивчення педагогічної спадщини Г. Сковороди.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості проблеми вивчення педагогічної спадщини Г. Сковороди.

В процесі роботи використовувалась певна кількість літературних творів, автори яких в тій чи іншій степені торкалися у своїх роботах проблеми життя і творчості Г. Сковороди.

Насамперед слід відзначити загальні праці з історії педагогіки (Антология педагогической мысли Украинской, ССР / Сост. Н. П. Калиниченко. – М.: Высшая школа, 1988. .; Бурлака Я. І., Руденко Ю. Д. Історія педагогіки України:. витоки, пошуки, проблеми // Рідна школа.– 1992. – № 1. – С. 34; Гусак М., Л.Мартіросян. історія педагогіки України: Посібник для студентів. – Луцьк: Видавництво ВДУ, 1996.; Історія педагогіки /За ред. М. С. Гриценка. – К.: Вища школа, 1973. та ін.), де наведені загальні дослідження творчого доробку Г. Сковороди як народного філософа та педагога.

Використовуються також загальноісторичні праці. Такі як: Аркас М.М. Історія України-Русі. – К.: Вища школа, 1993.; Грушевський М. С Ілюстрована історія України. – К., 1990.; Дорошенко Д.І. Історія України в 2-х т. Т.1, Т.2. – К.: Глобус, 1991; Крип'якевич І. П. Історія України. – Львів: Світ, 1990.; Полонська-Василенко Н. Історія України: в 2-х т. Т.1,2. – К.: Либідь, 1992 та ін.

Неможливо не відмітити і спеціальні дослідження педагогічної діяльності Г. Сковороди. Це: І. В. Козубовська. Формування особистості в педагогічній спадщині Г. Сковороди // Початкова школа. – №5. – 1996. – С. 40-42; М. Д. Ярмаченко, Н. П. Калениченко. Питання освіти та виховання у творчій спадщині Г. Сковороди // Початкова школа. – №12. – 1995. – С. 4-6.; М.Г. Стельмахович. Г. Сковорода і народна педагогіка // Початкова школа. – №1. – 1996. – С. 46-50; Педагогічні ідеї Г. С. Сковороди / За ред. Д. Г Дзеверіна. – К.: Знання, 1972 та ін.

Використовується також творчий доробок самого Г. Сковороди - Сковорода Г. Сродность к богословію. // Повне зібр. творів, у 2-х т. – К.: Знання, 1973. – т. 2

Розділ 1. Видатний український філософ, письменник і просвітитель-гуманіст – Г. Сковорода. Г. Сковорода і народна педагогіка

Діяльність Григорія Сковороди припадає на період занепаду школи на Україні. Проте вона була тим джерелом, що живило українську педагогічну думку протягом багатьох століть.

Григорій Савич Сковорода (1722–1794 рр.) народився в селі Чорнухи Полтавської губернії. Батько його був козак, мати – козачка. Освіту Григорій Савич отримав у Київській академії і продовжив її за кордоном. Побував в Угорщині, Польщі Німеччині, Італії. Повернувшись високоосвіченою людиною, він посідає місце вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Там пише книгу «Рассуждения о поэзии й руководство к исскуству оной», в якій виступив рішучим новатором у віршуванні. Це не сподобалося єпископові. Сковороду звільнили із семінарії. З 1765 р. він посідає місце вчителя в Харківській духовній колегії, де викладає поетику, синтаксис, грецьку мову і курс «благонравности». Дуже швидко його лекції почали викликати підозру, в адміністрації і його звільняють за «вільнодумство». [12. – С. 46-50]

Зрозумівши, що ні в яких школах і колегіумах він не зможе проповідувати своє вчення, Сковорода стає мандрівним філософом і учителем. У чоботах, з палицею в руках, з рукописами і флейтою за плечима він переходив із села в село, зупиняючись то на пасіці, то на хуторі, і своїми бесідами просвіщав народ, підносив його національну самосвідомість. Г. Сковорода любив рідну природу, українську музику, пісні, свій народ. Вмираючи, він заповів написати на його надмогильному пам'ятнику: «Світ ловив мене, але не спіймав». Помер і похований філософ в