К.Поппер побудував власну методологiчну концепцiю, самоусвiдом---люючи себе послiдовником конвенцiоналiзму, але вiн оголосив, що його концепцiя представляє собою кодекс методологiчних угод, якi виконують не лише дескриптивну (як це прийнято в класичному кон---венцiалiзмi), але й нормативну функцiю. Якщо ж методологiчна кон---цепцiя є кодексом угод, що виконують лише десприптивну функцiю, тодi можливою є нескiнченна кiлькiсть методологiчних концепцiй ---врештi решт, кожний може обирати свої "правила наукової гри".

Але пiсля "вiдкриття" П.Дюгемом наявностi фундаментального ме---тодологiчного значення знань iсторiї науки, якi можуть бути дове---денi до рiвня методологiчного принципу вирiшення певних проблем розвитку фiзичних теорiй, домiнуванню емпiризму, як основи епiсте---мологiї, в методологiях науки прийшов кiнець.

I, нарештi, найiстотнiше. Визнавши завданням методологiї аналiз розвитку наукового знання, Поппер сам стимулював iнтерес до iсторiї науки. Саме з методологiчної концепцiї Поппера фiлософiя та методологiя науки починає свiй свiдомий поворот вiд логiки до iсторiї науки.

Логiчнi емпiристи пiклувались про верифiкацiю тверджень науки, тобто про їх обгрунтування при допомозi емпiричних даних. Вважа---лось, що такого обгрунтування можна досягнути або при допомозi ви---ведення тверджень науки з емпiричних речень, або при допомозi їх iндуктивного обгрунтування. Однак, це виявилось неможливим, що до---водило принципову обмеженiсть iндукцiї, сенсуалiзму та емпiризму. Наприклад, не можливо логiчними засобами спростувати, що для ве---рифiкацiї загального речення "Всi дерева втрачають листя взимку" нам потрiбно оглянути мiльярди дерев, тодi як спростовується це речення всього навсього одним прикладом дерева, що зберегло листя посеред зими. Факт асиметрiї мiж пiдтвердженням та спростуванням загальних речень та критика iндукцiї як методу обгрунтування знан---ня, що наявна у рiзних теоретикiв, привели Поппера до вiдмови вiд верифiкацiонiзму, до обгрунтування фальсифiкацiонiзму.

Однак, у Поппера були i власнi бiльш глибокi, фiлософськi пiдстави для того, аби зробити фальсифiкацiонiзм ядром своєї мето---дологiї. Вiн приймає експлiкацiю положення про у об'єктивне iсну---вання фiзичного свiту та визнає, що людське пiзнання прагне iстин---ного опису цього свiту. Вiн навiть готовий погодитись з тим, що людина може отримати iстинне знання про свiт. Проте Поппер вiдки---дає iснування абсолютного критерiя iстиностi знання - критерiя, котрий дозволив би нам апрiорно видiлити iстину iз всiєї сукуп---ностi наших переконань. Як i античнi скептики вiн вважає, що навiть випадково наткнувшись на iстину у своєму науковому пошуку, ми не можемо з впевненiстю сказати, що це iстина. Нi несупереч---ливiсть, анi пiдтверджуванiсть емпiричними даними не можуть слугу---вати остаточним критерiєм iстини, якщо мова йде про систему знан---ня, яка щось розповiдає про дiйснiсть. Будь-яку фантазiю можна представити у несуперечливому виглядi, а хибнi вiрування нерiдко знаходять емпiричнi пiдтвердження. У своїх спробах зрозумiти свiт люди висувають гiпотези, створюють теорiї та формулюють закони, але вони нiколи не можуть з впевненiстю сказати, що iз створеного ними є абсолютно iстинним описом свiту.

Однак, з точки зору Поппера, хоча й неможливо встановити iстиннiсть людських переконань, є способи виявити їх хибнiсть. Не можна видiлити iстину в науковому пiзнаннi, але постiйно виявляючи та вiдкидаючи хибу, можна наблизитись до iстини. Це виправдовує наше прагнення до пiзнання та обмежує скептицизм.

"Проблему знаходження критерiя, котрий би дозволив нам провести розрiзнення мiж емпiричними науками, з одного боку, i математикою, логiкою, а також "метафiзичними" системами, - з iншого, я називаю, - говорить Поппер, - проблемою демаркацiї"[2. -с.55]. Саме ця проблема, за його власним визнанням, зацiкавила Поппера на самому початку його наукової дiяльностi. В той час широко розповсюдженою була та думка, що виходила ще вiд Бекона та Ньютона, згiдно якої наука вiдзначається використанням iндуктивного методу, який припи---сує починати iз спостережень, з констатацiй фактiв, а потiм схо---дить до узагальнень. Цю думку пiдтримували i логiчнi емпiристи, якi прийняли в якостi критерiя демаркацiї верифiкованiсть. Нага---даємо, що сам Поппер починав свою дослiдницьку дiяльнiсть у Вiднi - iсторичному центрi методологiї iндуктивiзму кiнця ХIХ - поч. ХХ ст.

Однак, К.Поппер вiдкинув iндукцiю та верифiкованiсть в якостi критерiя демаркацiї. Цi критерiї вбачають характерну рису науки в обгрунтованостi та достовiрностi, протиставляючи її особливостям не науки (наприклад, метафiзики ), яка недостовiрна та ненадiйна. У свою чергу, повна обгрунтованiсть та достовiрнiсть у науцi пос---тають як недосяжнi iдеали, а можливiсть лише часткового пiдтверд---ження не може строго демаркувати науку вiд не науки: наприклад, вчення астрологiв про вплив зiрок на долi людей пiдтверджується величезним емпiричним матерiалом. Тому Поппер не хоче розглядати в якостi вiдзначальної особливостi науки обгрунтованiсть лише деяких її положень чи їх емпiричну пiдтверджуванiсть. Пiдтвердити можна все, що завгодно, але це ще не свiдчить про науковiсть. Тому, те позитивне, що деяке мiркування чи система мiркувань говорять про фiзичний свiт, проявляється не в пiдтверджуваностi їх досвiдом, а в тому, що досвiд може їх спростувати. Якщо система спростовується за допомогою досвiду, то вона дiйсно вступає у зiткнення з реаль---ним станом речей. А це саме й свiдчить про те, що вона щось каже про свiт. Виходячи з таких мiркувань, в якостi критерiя демаркацiї має прийматися фальсифiкованiсть, тобто емпiрична спростову---ванiсть: "...деяку систему я вважаю емпiричною або науковою тiльки в тому випадку, якщо вона може бути перевiрена досвiдом. Iнакше кажучи,... вiд наукової системи я вимагаю, щоб вона мала таку логiчну форму, котра уможливлює її видiлення в негативному ро---зумiннi: для емпiричної наукової системи повинна iснувати мож---ливiсть бути спростованою досвiдом..."[2. -с.63].

Таким чином, щоб вiдповiсти на питання про те,