має знищити серед них чвари. За Платоном, прообраз влади — це пастух, який стереже череду. Якщо розібрати ієрархію державного устрою згідно з платонівськими ідеями, то можна зрозуміти, що пастухом у такій державі будуть правителі, а воїнам призначена роль сторожових собак. Для утримання череди овець в ідеальному порядку пастухи й собаки повинні дотримуватися єдності у своїх діях. Правителі платонівської держави обходяться з людьми, немов мудрі, однак жорстокосерді пастухи зі своїми вівцями. Одних пропонують із кимось схрестити, інших — віддати на бойню. Якщо дивитися на такий режим з погляду сучасної людини, то можна дійти висновку: це тоталітарна система, у якій купка мудрих людей підкоряє своїм бажанням, нехай і розумним, усі дії та вчинки більшості. Як це трапилося, що Платон, мріючи створити «ідеальну» державу, засновану на принципах розуму, створив одну з найстрашніших тоталітарних держав? Спочатку необхідно з'ясувати, що конкретно розумів Платон під словом «ідеальна» щодо до держави. Він вважав ідеальною таку державу, що влаштована найкращим чином. До того ж дуже важливою для Платона є ідея Держави.
Що ж таке «найкраща держава»? Платон вважав, що всі нещастя людей виникають через постійні сварки, розбрат, відсутність єдності, розумного начальства. Такий порядок можливий тільки під час миру. А під час воєн є й порядок, і єдність. Людей зближує єдина мета. До того ж завдяки мудрим порядкам і начальникам, а також постійному контролю над життям більшості люди можуть домогтися всього того, чого не можна зробити, живучи за іншими правилами. Тому Платон мріє про такий порядок, щоб люди жили немов на війні, але при цьому не гинули. Тоді в них буде єдина мета, єдині прагнення та єдиний правопорядок.
Платон орієнтувався на «зразкове» життя спартанців. Саме його він бачив прообразом «ідеальної» держави. Звичайно, державі буде більше користі, якщо ремісник залишиться ремісником, а не почне писати трактати, але якщо орієнтуватися на сучасні судження про людську волю, то платонівська держава видається квінтесенцією тоталітаризму. У «Законах» Платона є цитата, яка немов ще раз підтверджує тоталітарну сутність держави: « ..ніхто ніколи не повинен залишатися без начальника — ні чоловіки, ні жінки. Ні в серйозних заняттях, ні в іграх ніхто не повинен привчатися діяти на власний розсуд: навпаки, завжди — і на війні, і в мирний час — треба жити, постійно ози раючись на начальника й дотримуючись його вказівок... Нехай людська душа звикає зовсім не вміти робити що-небудь окремо від інших людей, і навіть не розуміти, як це можливо. Нехай життя всіх людей завжди буде якомога більш згуртованим і спільним. Тому що немає й ніколи не буде нічого кращого, у справі досягнення успіху, а також перемоги на війні Вправлятися в цьому треба з дитячих років... Треба старшувати над іншими й самому бути в них під началом. А безвладдя треба усунути з життя всіх людей, і навіть тварин, підвладних людям»
Для Платона не існує окремої людської особистості — вона мислиться тільки як єдине ціле з усіма. Є тільки спільні інтереси.
Однак є ще одне розуміння словосполучення «ідеальна держава» «Ідеальне» для Платона означає не тільки найкраще, але й таке, що несе певну мету предмета. Для Платона «ідея» й «ейдос» означають сутність, форму, вид, вигляд предмета. Це внутрішня форма речі, а не та, що безпосередньо сприймається органами чуття. Ідеї-форми не мають тіл. Останні перебувають у постійному рухомому світі. Наш розум намагається знайти сутність усіх речей, приховану від нього. Сутність є вихідною причиною змін речового буття Таким чином, розум розрізняє явище й сутність Насправді те, що здається нам реальним, не є таким, а тільки причетним до нього, тому що виявляє ідеальне й досконале («ідея», «сутність»). За Платоном, треба завжди розрізняти дві речі: те, що існує завжди й не стає ніколи, і те, що завжди стає, але не може існувати.
Сократ, а слідом за ним і Платон, намагаються розрізняти красиві предмети, до яких вони зараховують ліру, кухонний горщик, коня, і красу, прекрасну саму по собі. «Ідея» в Платона — це те, що є-
1) причина, джерело буття речей, те, що дає їм життя, волю до життя, викликає їхнє буття;
2) зразок, дивлячись на який, деміург створює предметний світ, наслідуючи «ідеальний»;
3) мета, до якої треба прагнути як до верховного блага,
4) модель, породжувальна структура, принцип речі.
Платон, створюючи трактат «Держава», намагався зрозуміти, якою є ідея держави в нашому світі, яким зразком керувалися правителі при створенні своїх держав.
Для сучасної людини зрозуміло, що Платон створив зразок не «ідеальної», з тоталітарної держави. Однак треба враховувати, що філософ жив у зовсім інші часи, у нього були зовсім інші культурні цінності.