Його основні твори ілюструють або саму "реконструкцію", відтворення прадавнього гіпотетичного тексту - гіпотетичної, реконструйованої, англійської міфології, або дають привід для такої реконструкції, постійно нагадуючи про "втрачені сказання"[7]. На відміну від них, його твори для дітей: "Гобіт", казки, віршики показують ті ж прадавні тексти, але які виродились у дитячі казки, вірші. Це процес характерний для літератур всіх народів - процес перетворення епосу на казку, що , частково, торкнувся й найбільшої пам’ятки давньоанглійської літератури - "Беовульфа".

Толкін написав два вірші про "чоловічка з Місяця": "Чоловічок з Місяця затримався" (1923) та "Чоловічок з Місяця поспішив" (1923)[8]. Другий відомий у багатьох варіантів, один з яких увійшов до "Володаря перснів". Вони обидва увійшли до збірки "Пригоди Тома Бомбаділа..." (1962).

Перш за все потрібно реконструювати ті тексти, що знаходяться за ними. На думку відразу спадає віршик зі збірки "Казки матінки гуски" де корова плигає через місяць[9]. Як і там, у Толкіна присутній і кіт зі скрипкою, і собака, і корова, що плигає-танцює, і тарілка, що втікає:

The ostler has a tipsy cat

that plays a five-stringed fiddle;

And up and down he runs his bow,

Now squeaking high, now purring low,

now sawing in the middle.

The landlord keeps a little dog

that is mighty fond of jokes;

When there's good cheer among the guests,

He cocks an ear at all the jests

and laughs unlit he choices.

They also keep a horned cow

as proud as any queen;

But music turns her head like ale,

And makes her wave her tufted tail

and dance upon the green.

And O! the row of silver dishes

and the store of silver spoons!

For Sunday there's a special pair,

And these they polish up with care

on Saturday afternoons.

The Man in the Moon was drinking deep,

and the cat began to wail;

А dish and a spoon on the table danced,

Тhe cow in the garden madly pranced,

and the little dog chased his tail.

["The Man in the Moon Stayed Up Too Late"]

Проте справжнє коріння, як віршів Толкіна, так і народного віршу, лежать значно глибше, у англійській міфології та фольклорі. Толкіну був добре відомий ліричний середньоанглійський вірш про Місячного Чоловічка, що міститься у "Манускрипті Херлі" під номером 2253[10]. Вірш пізніше отримав назву "Чоловічок з Місяця" [11]. Це один з кращих середньоанглійських віршів, що породив безліч наукових досліджень та інтерпретацій. Вірш написаний у народному дусі, пронизаний сільською тематикою і все ж представляє досить розумні судження селянина, що показує англійське селянство зовсім не таким темним і пригніченим, як пізніша літературна традиція (але дуже близько до образу гобітів у Толкіна). Селянин роздумує, чому б Місячному Чоловічку не спуститись на землю. Тут слід відмітити, що у давнину місячні плями уявляли як людину з лампою, собаку та терновий кущ[12]. Селянин вирішує, що Місячного Чоловічка спіймали на крадіжці віття кущів, яким він намагався укріпити свій місячний тин. Далі він роздумує як допомогти Місячному Чоловічку, його судження досить тверезі і відбивають погляди тогочасного селянства: напоїти сторожа, а потім піти до судді й знайти собі виправдання. Цей середньоанглійський вірш підштовхує до думки про існування певної літератури про Місячного Чоловічка, літератури, що займається обіграванням народних повір’їв, тобто він підштовхує до реконструкції. Вірші Толкіна були спробами відродити цю поезію або створити її заново, провести паралель між сучасними дитячими "дурничками" та середньовічною лірикою, заповнити відсутні місця тим, що могло існувати[13], тим, що служитиме своєрідним містком для розуміння безперервності розвитку літератури - від епосу, народних сказань і вірувань до дитячих віршиків і казок. Причому акцент тут саме на науковій обґрунтованості таких гіпотетичних текстів, як при реконструкції гіпотетичних форм індоєвропейської мови. Таким чином, реконструюючи вірші Толкіна, ми виходимо на цю середньовічну лірику, яка, на рівні з ними, штовхає нас ще глибше, до прадавніх сказань і легенд, відбитих у ній. У народному вірші немає особливих деталей (вони дуже нечіткі), що дали б підстави для реконструкції якихось прадавніх, міфологічних уявлень, вірші ж Толкіна їх мають. Ці вірші знаходяться на одному рівні з середньовічною лірикою, за задумом автора, але є невідомою, "можливою", її частиною. Тому у них значно більше прадавніх, міфологічних елементів ніж у існуючих фрагментах. Зокрема, коли Місячний Чоловічок обпікається холодною картоплею, тут зашифрована більш давнє сказання про розчарування у земних благах[14]. Він може не встигнути потрапити на Місяць а своїй колісниці бо заснув. А вже сходить Сонце, і коні гризуть свої вудила[15]:

The ostler said to his tipsy cat:

'The white horses of the Moon,

They neigh and champ their silver bits;

"But their master's been and drowned his wits,

and the Sun'll be rising soon!'

["The Man in the Moon Stayed Up Too Late"]

Всі ці "white horses of the Moon", що "champ their silver bits" (білі скакуни Місяця, що гризуть свої срібні вудила) звучить так міфологічно, як відсилання до давніх уявлень про могутні стихії, до міфологічних образів Місяця, Сонця, так нагадує грецьку міфологію, наприклад, міф про Фаетона. Міфологічні елементи містяться і в тих тваринах, що співають, танцюють, в образі корчмаря і корчми[16].

Таким чином, ми бачимо, що ці вірші цілком відбивають концепцію автора, пов’язану