програми - деяка теорiя може бути замiнена на кращу теорiю, тобто таку, котра пропонує узагальнення бiльшої кiлькостi емпiричних даних, анiж її поперед---ниця, частина якого в подальшому підтверджується. Таким чином, по---ряд iз використанням принципу фальсифiкацiї, iсторизм визнає, що науковий прогрес виражається скорiше прикладами верифiкацiї додат---кового змiсту теорiї, а не тiльки фальсифiкуючими прикладами. Емпiрична "фальсифiкацiя" i реальна "вiдмова" вiд вже створеної теорiї розглядаються у якостi незалежних подiй.
Так, за допомогою вчення про дослiдницькi програми як теорiю наукової рацiональностi, iсторизм свiдомо доповнює iнтерналiськi принципи екстерналiськими, оскiльки, ця методологiя проводить вiдрефлексовану демаркацiйну лiнiю мiж зовнiшньою i внутрiшньою iсторiєю [Див.:18.-с.322-336]. Бiльш того, це вважається єдиним по---ясненням рiзної швидкостi розвитку рiзних парадигм, концептуальних зрушень чи дослiдницьких програм.
В фiлософськiй лiтературi набула поширення мiфологiзована версiя тлумачення концепцiї "методологiчного анархiзму" П.Фейєра---бенда та двух його принципiв: "полiферацiї теорiй"; "неспiвмiрностi теорiй". У рiзних її варiацiях не помiчають, що Фейєрабенд доводить безпiдставнiсть iлюзiй про можливiсть iснуван---ня "когнiтивно єдиної науки", а його принципи становлять методо---логiчне обґрунтування та рацiональне пояснення процесу "подiлу" наук. Так, "фiзика ядра" неспiвмiрна з "фiзикою класичної ме---ханiки", хоча обидвi цi науки є наслiдок "полiферацiї" "єдиної фiзики". Ця концепцiя важлива тим, що вона спростовує уявлення, яке криється за поняттям "диференцiацiя науки". Останнє поняття вимагає обов’язкового вiрування в iснування єдиної науки, що не вiдбувається при використаннi поняття "полiферецiя". Згiдно з по---няттям "полiферацiя" "єдина Наука" можлива лише у виглядi соцiального iнституту; як "екстернальний", а не когнiтивний фе---номен.
Виходячи з того, що в методологiчному анархiзмi полiферацiя розглядається у зв'язку з фактами iгнорування "наявних" методо---логiчних норм i правил, рiзнi дослiдники творчостi П.Фейєрабенда роблять висновок про його концепцiю як про пропаганду суцiльного iррацiоналiзму. Однак, нiхто не знайде у П.Фейєрабенда тези про заперечення логiко-математичних процедур пiзнання, а вiдповiдно ---здатностi розуму бути у злагодi iз самим собою [Див.:18. -с.419-470]. Таким чином безперечним досягненням фiлософiї методо---логiчного анархiзму слiд визнати змiстовне загострення проблеми взаємовiдношення iнтерналiської i екстерналiської iсторiї науки.
За сферу застосування методологiї iсторизму здебiльшого визна---ють процеси свiдомого формування наук, що спочатку почали вiдбува---тися у зв’язку з мiлiтаризацiєю фундаментальних дослiджень, а сь---огоднi - загальним розповсюдженням конкретних видiв науково-пiзна---вальної дiяльностi вiд традицiйних сфер життєдiяльностi людностi до нових, вiд одних груп людей чи країн до iнших: виникненням нау---кових спiльнот поєднаних парадигмами, науково-дослiдницькими прог---рамами, концептуальними змiнами. Аналiз iсторичного поступу тiєї чи iншої науки дозволяє виявляти, наприклад, структурування науки на рiзнi програми, що мають чiтко окреслене "жорстке ядро", визна---чити багатоманiтнiсть окремих парадигм . Так, у книгах Л.А.Солов'я та О.I.Кедровського (1980-1988) вирiзняється п'ять програм обґрунтування математики. А в книзi В.С.Крисаченка "Людина i бiосфе---ра"(1998) визначено вiдмiнностi шiстнадцяти програм бiологiчного пiзнання. У книзi В.С.Лук'янця, А.М.Кравченка, Н.А. Гудкова "Фiзи---ко-математичне пiзнання: природа, основи, динамiка" вирiзнено шiсть iсторично сформованих парадигм фiзики.
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы---ка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило---софия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан---ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу техно---логiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло---софськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме---нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.