Цимбрикевич Й.С.

ПРИРОДНИЙ ЛЮДСЬКИЙ ІНТЕЛЕКТ І ШТУЧНИЙ МАШИННИЙ ІНТЕЛЕКТ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

Ми живемо в техногенну епоху, яка характеризується швидким розвитком науки, техніки, технології. Дуже багато створено нових штучних речей, світ оштучнюється, природне звужується. Штучний інтелект як і все штучне повинен полегшити життя людини, посилити її природні мозкові властивості, наприклад, швидше і більше сприймати інформації, її накопичувати, зберігати, передавати. Тобто штучний інтелект імітує механічні процеси розумової діяльності людини.

Але щоб здійснити новий якісний прорив у створенні штучного інтелекту треба глибше вивчити, пізнати людський природний інтелект. Обчислення, вираховування, оперування інформацією є лише окремі прояви людського інтелекту. Інтелект людини оперує словами (вербальний інтелект), образами (візуальний), поняттями і судженнями (логічний), оригінальними ідеями (творчий), рухами, діями свого власного тіла (фізичний), чуттями, емоціями (емоційний), знаннями здобутими суспільством (соціальний). Всі ці види інтелекту притаманні людям і вони взаємопов’язані, взаємо обумовлюють один одного, взаємодоповнюють. В одній людині не втілюються одночасно всі інтелекти.

Одним із інтригуючих питань стосовно штучного інтелекту є таке: що може а що не може штучний інтелект? Відповідь на нього може дати порівняння проявів, результатів, функцій, продуктів, властивостей людського природного інтелекту і штучного машинного.

Природний інтелект є властивістю, атрибутом людини як живої біопсихосоціокультурної та одухотвореної істоти, штучний інтелект є функцією неживої машинної конструкції. Інтелект людини створений природою і суспільством, інтелект машини створений людиною. Природний інтелект здатний до самоусвідомлення, тобто мисляча людина знає, що вона мислить. Штучний інтелект не здатний до само осмислювання своїх операцій. Людина само розумна. Штучний інтелект користується розумом іншого, людини.

Природний людський інтелект є єдністю раціонального і чуттєвого, істинного і ціннісного, теоретичного і практичного, знання і віри. Людський інтелект підвладний як законам матеріального світу, так і вимогам духовного (свободи, надії, віри, любові, краси). Штучний інтелект підпорядковується тільки законам і принципам матеріального технічного світу. Людина у своїй інтелектуальній діяльності бере до уваги і моральні правила, норми. Штучний інтелект не знає моралі. Людській інтелектуальній діяльності притаманна воля, як автономна, свободна і спрямована до дії. У штучному інтелекту відсутня воля. В процесах людської інтелектуальної діяльності суб’єктивне переходить в об’єктивне. У штучному інтелекту програмне (об’єктивне переходить у функціональне (теж об’єктивне). Суб’єктивність відсутня.

Для глибшого розуміння штучного інтелекту необхідно його порівняти інтелектуальне з духовним в людині. Духовне орієнтується на суб’єкт, суб’єкт-суб’єктні відносини, тобто між людські. Інтелект орієнтується на об’єкт, об’єктивні знання. Результатом духовного є мораль, релігія, мистецтво, філософія. Результатом інтелектуального є знання, наука, техніка, технологія. Духовне допомагає правильно (гуманно) жити, створюючи світ духовної культури. Інтелект допомагає людині легше жити, створюючи світ технічної культури.

Духовне формує правила, принципи співжиття людей, шукає смисл життя. Інтелектуальне шукає і відкриває закони матеріального природного світу і матеріального технічного світу. В духовному превалює суб’єктивне начало, людське в людині, знання про внутрішній світ людини. В інтелектуальному переважає об’єктивне начало, знання про зовнішній світ. Продукти духовного, не є однозначними для всіх людей, прийнятними. Інтелектуальні продукти у виді знань є однозначними, перевіреними вони приймається всіма (немає двох математик, фізик чи хімій, але є різні релігії, філософії тощо).

Людина, оволодівши третім стратегічним ресурсом (першим є речовина, другим – енергія) – інформацією – пришвидшила зміни в суспільстві. Телебачення, мобільні телефони, комп’ютери, Інтернет, віртуальні явища змінили середовище проживання людини.

Техніку, технологію не цікавлять, які наслідки будуть спричиненої ними зміни світу. Екологічні проблеми застерігають людину бути обережною, мудрою при оштучнюванні світу. Технонаука має мати людський вимір, проходити провірку не тільки на Істинність, але й на Добро.

Колодрубський В.П., Колодрубська Н.В., Цимбрикевич Й.С.

СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНИЙ КОМПОНЕНТ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.

Важливим фактором життєдіяльності суспільства є людський потенціал (або як його ще в науці називають потенціал розвитку, життєвий, динамічний, культурний, інтелектуальний потенціал). Людський потенціал – готовність і здатність суспільства до активного саморозвитку, своєчасної і адекватної відповіді на виклики зовнішнього чи внутрішнього середовища, виклики природи та історії. Людський потенціал – інтелектуальні якості даного суспільства, нації, певної спільноти, колективний дух, воля, прагнення до якісного життя. Російський соціолог-економіст Т.І. Заславська вважає, що основними компонентами людського потенціалу є соціально-культурний, демографічний та інноваційно-діяльнісний. В демографічний компонент людського потенціалу входять кількість населення та його якість, гендерні співвідношення, сім’я, охорона здоров’я.

В Україні росте депопуляція. Щороку кількість населення країни зменшується на 0,8-1%. Український народ вимирає. За останні 14 років українців поменшало на 4,5 мільйонів. В Україні вмирає більше людей, ніж народжується. В основі вимирання лежить соціально-економічна криза, зубожіння населення. Цьому сприяє також зруйнована система охорони здоров’я (хоча здоров’я населення лише на 8-10% залежить від медицини).

Взагалі у всесвітньому масштабі за останні 100 років знизились функціональні резерви органів, порушено реактивність та резистентність, зменшено кількість та якість статевих клітин, якості потомства. Знизилась ефективність самоорганізації людського організму, послаблений стан, механізмів життєдіяльності. Як зарадити цьому?

Покращення якості соціально-демографічного фактору можливо шляхом:

зміцнення здоров’я здорової людини;

зміни способу життя на активно-фізичний;

формування нових цінностей (наприклад, цінність здоров’я, цінність чистого повітря і чистої води, цінність екологічно чистих продуктів, цінність тверезого способу життя тощо);

підвищення ступеня духовності;

формування особистісних та соціальних мотивацій до забезпечення та зміцнення свого здоров’я у різних груп населення;

впровадження в державному масштабі навчання і виховання здорового способу життя;

забезпечення моніторингу індивідуального здоров’я, а також індивідуальних рекомендацій його збереження і зміцнення;

створення кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази для збереження та зміцнення здоров’я населення (створення діагностичних