Генезис свідомості

Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практич-ної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Але щоб її зрозуміти, необхідно з'ясувати, як вона заро-джувалась. Свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію — розвиток своїх суто біологічних передумов.

Погляд на матерію як мертву, інертну та аморфну субстанцію вже давно спростований філософією і су-часною наукою. Починаючи з Епікура, а в Новий час із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, як саиза $иі. Різні форми активності матерії віртуально присутні в самій матерії. Вони самореалізуються за-вдяки її нескінченному руху, змінам і розвитку. Сьогодні загальновизнаним є положення про те, що актив-на діяльність матерії виходить за рамки звичайних змін і звичайної взаємодії. Вона передбачає існування у ма-терії іншої властивості, спорідненої з подразливістю й відчуттями. Ця властивість матерії є нічим іншим, як властивістю відображення.

Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю ма-теріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем.

Відображення проявляється в якісно різних формах. Кожна з них обумовлюється ступенем організації і роз-витку матерії, визначається ЇЇ внутрішнім змістом. Ви-ходить, що відображальні процеси удосконалюються і ускладнюються з розвитком матерії і, треба думати, за-лежать від ускладнення типу взаємодії між складовими структурними елементами матеріальних систем. У зв'яз-ку з цим можна виділити кілька рівнів розвитку влас-тивості відображення, де кожний наступний рівень є складнішим за попередній.

До основних типів відображення сучасна наука відно-сить: 1) неорганічне відображення — пов'язане з меха-нічними, фізичними, хімічними змінами тіл; 2) органіч-не відображення — має місце в живій природі (подраз-ливість, чутливість, психіка); 3) соціальне відображен-ня — рівень існування людської свідомості.

За усіх розрізнень, притаманних даним типам відоб-раження, вони мають загальні властивості, які виявля-ються таким чином:

1) будь-який тип відображення є результатом впли-ву одного об'єкта на інший; 2) у об'єкті, який був підда-ний дії, залишається слід, який відтворює особливості структури діючого об'єкта; 3) цей слід впливає на по-дальше функціонування та розвиток об'єкта.

Отже, відображення становить процес, результатом якого є інформаційне відтворення властивостей взаємо-діючих об'єктів. Інформація — об'єктивна сторона процесу відображення як властивості всієї матерії. Вона всезагальна. Тому будь-яка взаємодія включає в себе 200

інформаційний процес, вона є інформаційною взаємо-дією у тому розумінні, що залишає про себе пам'ять в іншому.

Виникнення життя — найвеличніший стрибок у роз-витку матерії, пов'язаний із появою біологічних форм відображення, які містять у собі в "знятому" вигляді фізико-хімічні форми відображення, але не зводяться до них. Життя є складною формою руху матерії. Живі організми мають такі властивості, яких не існує в не-живій природі, — подразливість, розмноження, мінливість, спадковість, в основі яких лежить обмін речовин. Тому обов'язковою умовою збереження і розвитку життя є зв'язок і взаємодія організму з довкіллям. Притаманна живій природі подразливість є відповідною реакцією живого організму на вплив зовнішнього і внутрішньо-го середовища. Здебільшого вона відбувається у формі збудження і зовнішньої відповідної вибіркової реакції. Будь-яка жива істота здатна тією чи іншою мірою реа-гувати на вплив зовнішніх умов певною кількістю до-цільних дій.

Із подразливістю тісно пов'язана інша важлива вла-стивість живого організму — запам'ятовувати і збері-гати сліди подразнення. Закодовані сліди індивідуаль-ного та історичного досвіду живі організми відтворю-ють в активному ставленні до зовнішніх об'єктів, які є орієнтирами під час саморуху. Подразливість — зна-ряддя орієнтування організму в навколишньому сере-довищі, активна зміна його стану.

У подальшому розвитку матерії виникають складні за організацією матеріальні системи — нервова матерія, центральна нервова система, органи чуття, умовно-реф-лекторна діяльність, психічне відображення тощо.

Нервова система еволюціонуючи збагачує свою сис-темно-структурну організацію і відповідно функціо-нальні властивості. Поступове удосконалення нервової системи забезпечило виникнення процесів пристосуван-ня організмів до навколишнього середовища, сформува-ло властивість живих істот набувати прижиттєвого досві-ду та зберігати його в пам'яті (сліди-відображення). Вплив середовища, що повторювався із покоління в по-коління, має цілеспрямовану форму, яку в загальному

вигляді називають навчанням. Навчання розглядають як фактор становлення поведінки живих організмів у онтогенезі і як фактор еволюції нервової системи. В цілому феномен навчання є найважливішим елементом всієї історії життя, це генетично обумовлена його ознака.

З історії становлення психічного відображення

Відчуття становлять початкову форму психіки тва-рин. Психіка, таким чином, не є властивістю всієї живої матерії, вона виникає на певному етапі історичного розвитку матерії. Це якісно новий вид відображення, пов'язаний із суб'єктивним сприйняттям і переживан-ням зовнішнього впливу. Найважливішою умовою роз-витку відчуття та формування сприйняття є виникнен-ня особливих нервових механізмів — органів чуття.

З появою психіки виникає сигнальне, образне відоб-раження дійсності у вигляді ідеальних образів — відчуттів, сприймань, уявлень. Ці образи виступають образами-сигналами, суб'єктивними станами організму і суб'єктивними образами об'єктивного світу, необхід-ними для пристосування. Поступово відображення на-буває ціннісного характеру, тобто дає змогу оцінювати явища зовнішнього світу через їхню шкідливість і ко-рисність для життєдіяльності організму. Психічна фор-ма відображення дійсності є вершиною природної ево-люції форм відображення. Вона є біологічною перед-умовою виникнення людської свідомості.

Сучасна наука дає нам цікавий матеріал для розумін-ня особливостей діяльності відображення у живій при-роді. Воно, безумовно, носить активний характер, що особливо наочно виявляється в ефекті "випередженого відображення". У тварин, які мають нервову систему, на основі випередженого відображення виникають складні форми поведінки, які формуються ще до безпо-середнього контакту організму з тим чи іншим подраз-ником. У цьому випадку у тварини