образів предметів і явищ, які відображуються в даній ситуації (експрес-інформації).

Вивчення випередженого відображення становить великий інтерес. Вважають, що удосконалення форм відображення, пов'язаних із формуванням модслей-про-грам, моделей-прогнозів у процесі еволюційного розвитку живої природи, стало передумовою виникнення можли-вості постановки цілей людиною і їх реалізації у її пред-метній діяльності. Сьогодні вже мало хто піддає сумні-ву твердження, що людина вийшла з надр тваринного царства. Особливості організму, безумовні реакції, на-родження, розмноження, смерть дісталися людині у спа-док від її тваринних предків. Людина розумна (Ното заріепз) — наймогутніша істота з усіх живих створінь — складається з тих же хімічних елементів — вуглецю, водню, кисню й азоту, що й інші ссавці. Вона відрізняєть-ся лише тим, яким чином ці елементи згруповані в хімічні з'єднання, клітини, тканини і системи органів, що утво-рюють організм. І все ж таки людина має тільки їй притаманні чотири важливі біологічні особливості — це прямий скелет, рухомі руки, здатні маніпулювати предметами, тривимірний кольоровий зір та унікальний за своєю складністю мозок. З іншого боку, постає пи-тання, наскільки ця тваринність у людині відбивається на її поведінці як соціальної істоти, на її духовному світі. Існує точка зору, що людські властивості, які притаманні людині як соціальній істоті, це не нова якість, що виник-ла внаслідок суспільного життя, а наслідок досвідомої стадної соціальної поведінки тварин.

Розвиток психічних форм відображення, пов'язаних із подальшим удосконаленням нервової системи і фор-муванням людського мозку, став природною передумо-вою виникнення свідомості. Завдяки свідомості дійсність відображається в мозку людини в суб'єктивних, ідеаль-них образах. Здійснюється перехід від елементарного мислення до понятійного, абстрактного.

Людина — соціальна істота, яка створила величну цивілізацію. Треба думати, що стрибок, який перетво-рив досвідому психіку тварин на свідому діяльність лю-дини, полягав у якісно новому характері навчання, кот-ре спиралось на нові особливості мозку як функціональної системи. У перших предків людини виникла нова єдність пам'яті і навчання, вони володіли такими матеріальними елементами, які детермінували створен-ня ідеальної моделі дії. Завдяки цьому виникла мож-ливість цільової, навмисної дії, що відіграло значну роль на початкових етапах становлення суспільства. Ціле-спрямована діяльність забезпечила якісно новий рівень адаптації до середовища — соціальну адаптацію. Ціле-спрямована діяльність була підпорядкована законам су-спільного буття людей, вона не записувалась у генах, а була підпорядкована законам функціонування мозку, здатного до нових форм відображення. Отже, до основ-них біологічних передумов, які забезпечили перехід до свідомості як вищої форми відображення, належать: унікальний людський мозок; вільні передні кінцівки, по-єднані з прямоходінням; особлива будова гортані, при-датна для членороздільної мови. Праця закріпила пря-моходіння як стійку рису у спробі життєдіяльності лю-дини, котра потребує вивільнення руки для виконання нових складних операцій.

Відображення світу людиною здійснюється через мозок і ті складні нервові механізми, які пов'язують людину з навколишнім світом. Людський мозок має невичерпні можливості, нескінченні здібності до навчання, логічного мислення, управління мовою та точною коор-динацією зору й руху. До його складу входить 14 млн. клітин, кожна з яких має 8 тис. контактів із іншими клітинами.

У фізіологічній науці відбувається перехід від тео-ретико-емпіричних до абстрактно-теоретичних методів дослідження, які значною мірою грунтуються на гіпоте-тико-дедуктивному передбаченні. Так, завдяки методам нейрокібернетики мозок вивчається як відображуваль-ний апарат, котрий шляхом перекодування здобутих збуджень у нервовий імпульс формує ідеальний образ. Дослідження свідчать, що такі хімічні речовини, як аце-тохолін, холінестераза, цирозін та інші відіграють знач-ну роль у перекодуванні отриманої інформації, а також у подальшій передачі збуджень нервовим імпульсом. Психологічні і фізіологічні методи дослідження, допов-нені цитологічними, гістологічними, біофізичними, умож-204

ливлюють пізнання матеріального субстрату свідомості і особливостей його функціонування.

Вивчення фізіологічних основ свідомості всебічно збагачує вчення про рефлекторний характер психічних процесів, яке розвивалось І.М.Сєчєновим, І.П.Павловим, Н.Е.Введенським та ін. Психіка людини постає в їхніх ученнях як складна система активної діяльності, яка формується під впливом зовнішнього середовища. Реф-лекторний процес розпочинається із сприйняття подраз-ника, продовжується нервовим процесом у корі голов-ного мозку і закінчується відповідною діяльністю орга-нізму. Поняття рефлексу відображає взаємозв'язок і взаємодію організму із зовнішнім світом, причинну за-лежність роботи мозку від довкілля через посередниц-тво практичних дій людини.